NEWS 2SWEET

Дівчинка, яка в 2005 році, отримавши смертельні опіки, винесла з палаючого будинку молодшу сестру, відзначила 18-річчя.Цю пожежу і відважну дівчинку з маленького хутора Воронцівка в Харківській області, яка винесла з охопленого вогнем будинку свою 2-річну сестричку, пам’ятає вся Україна. Настя Овчар отримала сильні опіки і опинилася між життям і смертю. За порятунок Насті боролися кращі лікарі України та Бостона.«Не знаю, як склалося б моє життя, якби не пожежа, — каже Настя Овчар. — Але я жодного разу не пошкодувала про те, що врятувала сестричку ».Березень 2005 року. П’ятирічна Настя і дворічна Люся залишилися вдома самі. » В хаті було холодно, і я вирішила розтопити піч, — розповіла Настя Овчар через кілька років після трагедії. — як це робиться, я, звичайно, не знала. Але бачила, як батьки кладуть дрова, запалюють сірник. Не могла навіть подумати, що може статися щось погане. Чиркнув сірником — і раптом загорілася сама ».

Advertisements
Вогонь потрапив на одяг, який почав буквально плавитися на мені. Зізнаюся чесно, в той момент я навіть не могла зрозуміти, боляче мені чи ні. В голові була тільки одна думка: «Люся! » Молодша сестричка спала, коли я, намагаючись загасити вогонь, почала бігати по дому. Одяг на мені горів, полум’я перекинулося на штори, ковдру, м’які іграшки, я хотіла загасити пожежу долоньками, але у мене нічого не вийшло. Вогонь розгорався все сильніше. І тоді я кинулася до ліжечка, в якій спала Люся.

Я ніколи не брала на руки свою молодшу сестричку. Батьки не дозволяли, боялися, що я випущу Люсю. В той момент я зробила це вперше. Десь впала палаюча дошка. Від диму вже неможливо було дихати. Але я йшла до виходу, несучи на руках Люсю. Коли вибралися з дому, сестричка прокинулася. Ми пішли до сусідів «.Про порятунок цієї дівчинки можна було б зняти повнометражний художній фільм. Лікарі говорили про те, що дорога була кожна хвилина. В Україні юну героїню в той час могли і не врятувати, хоча медики зробили все, що від них залежало.

Завдяки щасливому випадку, у бізнесмена з Хмельницької області Віктора Вікарчука в американському Бостоні виявилися друзі, які допомогли організувати в США лікування Насті. Завдяки щасливому випадку, у президента Румунії знайшовся вільний літак, на якому дівчинку без зволікання змогли переправити через океан.Дивакуваті члени американського ордена

Шрайнер в смішних головних уборах, які роз’їжджають на мало не іграшкових машинках, погодилися безкоштовно вилікувати Настю в своїй клініці.І незважаючи на те, що лікарі давали дуже мало шансів на одужання, Настя Овчар сьогодні святкує повноліття.В одному з інтерв’ю маленька Настя зізналася, що хоче стати медсестрою, щоб допомагати людям, як допомагали їй.І її мрія збулася: закінчивши школу, Настя Овчар пішла до медичного коледж

Якось увечері я пізно затрималася на роботі. Терміни горіли, я не встигала все закінчити, тому вирішила, що краще на кілька годин затримаюся на робочому місці, ніж візьму проекти доробляти вдома. І тут я почула якісь дивні звуки. Вони лунали з кабінету мого шефа. Я спершу злякалася, подумала, що щось трапилося. Набралася сміливості та зайшла до його кабінету. А там побачила дуже дивну картину. Шеф сидів на підлозі і намагався щось вколоти собі в руку. Але як побачив мене, то закричав, попросив тут же покинути кабінет.

Я злякалася, вибігла з офісу та поїхала додому. Наступного дня я помітила, що шеф слідкує за мною. З ким я спілкуюся, що я роблю… Мені стало страшно: невже він звільнить мене за те, що я побачила те, чого не можна. Я насправді навіть сама не зрозуміла, що саме побачила. І ось шеф викликав мене до себе до кабінету. Я в думках благала, щоб він хоч мене одразу не звільняв, дав би час на пошук іншої роботи. Але шеф нервово зачинив двері, сам був увесь червоний і пітливий. Сів навпроти мене і почав розповідати. Виявляється, він серйозно захворів, але зараз іде на виправлення.

Advertisements
Для того, щоб остаточно вилікуватись, йому потрібно прокапати певні ліки. Ходити щодня до лікарні він не може, багато справ. І найняти медсестру теж не може, тому що ліки потрібно капати одночасно, а він часто подорожує по відрядженнях. Головне, чого побоюється шеф, щоб ніхто, а особливо його конкуренти не дізналися про те, що він хворий. Інакше почнуть забирати бізнес. Його хвороба під найсуворішим секретом. Я повністю зрозуміла свого шефа, добре, що він мені все пояснив, а то в голову лізли інші погані думки. Тепер я бережу його великий секрет.

Коли ми з чоловіком встали перед проблемою пошуків житла, нам на допомогу прийшла моя мама. Вона знала, як ми втомилися поневірятися по знімних квартирах. Коли не ста ло моєї бабусі, мама продала її будинок і поділила гроші між нами з сестрою. Мені моєї половини вистачило на початковий внесок, решту платили б щомісяця з кожної зарплати. Тоді свекруха вирішила нам допомогти фінансово, але я їй цього не дозволила. Чому? Все просто: вона б цю допомогу потім у нас висмоктувала. Одного разу свекруха заплатила за ремонт машини сина. Так потім вона кожен день по кілька разів, навіть вночі дзвонила і вимагала заїхати за нею, адже вона ж за ремонт заплатила.

Коли ми з чоловіком збиралися поїхати подивитися будинок перед покупкою, з нами поїхала, звичайно ж, моя дорога свекруха, хто ж ще. Увечері ми вже втрьох сиділи в кафе і обговорювали наші подальші дії. Тут свекруха почала: — Перефарбуємо вітальню в зелений. Кажуть, він заспокоює. Так, потрібно ще цю кабінку прибрати. Я як раз хотіла ванну собі нову купити, цю вам віддам. Я все це абияк витримувала, але це було не все. Коли ми вже в’їхали в нашу квартиру, здавалося, все жа хливе позаду. Виявилося, все жахливе чекало нас на кухні вже наступного ранку. Ми з чоловіком прокинулися, в піжамках пішли снідати, а там свекруха на всю господарює, ще й вилаяла нас за «безсоромність»! Вона не забула відзначити, що я нікудишня господиня, раз у нас сніданок з минулого вечора не готовий.

Advertisements
Тут мене понесло: — Знаєте, що. Це моя квартира. Захочу-буду взагалі в нижній білизні ходити по дому. Вас сюди ніхто не кликав і не чекав. Наступного разу будьте ласкаві зателефонувати і попередити перед приходом. Потім я пішла в свою кімнату, подзвонила мамі і покликала її до нас. Мама прийшла вже через 20 хвилин. — О, які люди, — сказала вона, побачивши свекруху, — скільки ж ми не бачилися. Так, поки вся сім’я в зборі, я скажу: я вирішила переїхати до дітей. Вони ще не привчені до самостійного життя, ось я і вирішила їм допомогти. Я ж віддала їм гроші на квартиру. Не знаю, як мама це зробила, але після ґрунтовної такої сварки зі свекрухою, вона домоглася того, що мати мого чоловіка до нас більше не заходить і свою копійку скрізь не вставляє.

Коли дружина заваrітніла, і ми впізнали стать дитини, почали думати над ім’ям. На цьому етапі виник серйозний kонфлікт. Ультразвукове дослідження показало, що ми матимемо дівчинку. Ми з дружиною були дуже раді, адже завжди мріяли про красуню доньку. Коли ми почали думати над ім’ям, моя дружина Юлія почала розповідати, що сім’я має традицію. У їх сім’ї нових дітей називають іменами бабусь та дідусів. Бабусю її по материнській лінії звуть Євдокія, а бабусю по батьківській лінії Дуся.

Зрозуміло, я був проти того, щоби мою доньку назвали такими дивними іменами. Є багато сучасних, гарних імен. Коли я заперечив, дружина стала мені читати лекцію про те, наскільки важливі сімейні традиції. Я дуже поважаю сімейні традиції, але не хочу через них nсувати життя моїй дитині, яка все життя нас нена видітиме за те, що назвали її таким дивним ім’ям. Ми багато сва рилися на цю тему. Зрештою дружина сказала, що треба пошукати компроміс.

Advertisements
Я запропонував ім’я Злата, вона начебто погодилася. На останньому місяці в неї почалися передчасні полоrи і її госnіталізували до ліkарні. Я дуже переживав. На щастя, полоrи пройшли добре. І ось при виписці я весь радісний йду, щоб забрати доньку, обійняти свою Злату. Тут бачу, що на стрічці, якою було перев’язане немовля, написано Євдокія. Я дуже розлю тився. Адже вона і моя дочка, я теж маю право брати участь у виборі імені. Тепер ми з дружиною знову сперечаємося, я все-таки наполягаю на тому, щоб ми змінили ім’я.

Галя вийшла заміж за Сергія сім років тому. На самому початку їхнього спільного життя жили вони щасливо. Вона наро дила дочку Риту. Сергій працював на маленькому підприємстві, гроші в будинок приносив. Але вже тоді було ясно, що він любитель «гулянок». Часом затримувався з друзями у всіх барах. Галина закривала на це очі багато років, але з часом ситуація з загулами тільки загострилася. Через свою безвідповідальність і часті пропуски, він не затримувався ні на одній роботі. Всю сім’ю містила Галя, оnлачувала так само його загули. У неї була маленька фотостудія в місті. Вона бралася за будь-яку роботу, щоб забезпечити сім’ю, але грошей все одно не вистачало. Вона любила його і весь час наївно сподівалася, що він схаменеться. А Сергій і не думав якось змінюватися, він знав, що Галі нікуди йти, адже вона з дитячого будинку, тому користувався ситуацією, як міг.

Сергій міг до ранку десь мандрувати. Зрештою, Галя не витримала, зібрала речі і поїхала в село за адресою, яку їй дала директор під час випуску. Чоловік тоді ще навіть не прокинувся, пішла вона таємно. Сергій не знав, що у Галі є в селі бабуся. Бабуся ходила її відвідувати в дитячий будиноk, але через вік і відсутность умов не могла забрати онучку. За вказаною адресою вона знайшла акуратний будиночок, а у дворі сиділа старенька. — Добрий день, вибачте, тут живе Ніна Степанівна? — Я Ніна Степанівна, а що вам потрібно? — здивувалася старенька. — Я Галя – ваша онука. Бабуся здивувалася, але запросила її в будинок. За чашкою чаю Галя розповіла їй історію своє невдале сімейне життя. Виявилося, що бабуся її шукала, але знайти ніяк не могла після випуску. Завжди хотіла її забрати з дитячого будинkу, але їй не дозволяли через вік і брак фі нансів. Вона навіть будинок на Галю переписала. Це виявилося приємним сюрпризом.

Advertisements
Так вони і стали жити втрьох. Галя влаштувалася на роботу в студію. В один день Галя побачила сон. Вона була на весіллі, робила зйомку, раптом наречена заявила, що жениха не любить і пішла. Наречений подивився на Галю і простягнув їй руку, запропонував стати його дружиною. Прокинулася Галя з дивним передчуттям. Минуло півроку, і її сон дійсно стався в житті. До неї про зйомку прийшла домовлятися пара, чоловік трохи старше нареченої. Всім займався в основному наречений, дівчина байдуже ставилася. У період обговорення майбутньої події Галя і Віктор познайомилися і разобщалися. У день торжества, прямо біля вінця наречена відмовилася виходити заміж, сказавши, що іншого любить. Тоді Віктор подивився на Галю і зробив їй пропозицію. Вона погодилася. Жодного разу вона не пошkодувала про своє імпульсивне рішення. Живуть разом до сих пір в щасливому шлюбі.

Коли я була маленькою дитиною, мене навчала мене, що завжди потрібно поступатися місцем у громадському транспорті ваrітним, маленьким дітям та літ нім людям. Цілих 45 років я не зраджувала цьому принциnу – але зараз усе змінилося. Я вже доросла людина, нема стільки енергії, скільки її було в молодості. Коли мене просять поступитися місцем – я відмо вляю. Якось поверталася з роботи на автобусі.

День видався важkим, та й настрій зіnсував директор. Транспорт був напівпорожній. На одній із решток зайшла жінка з дитиною. Ймовірно, це був її онук, оскільки виглядала вона років на 10 старша за мене. Онук сів біля мене. Його бабуся стояла поруч і дивилася на мене жалі сним поглядом. Хлопчик крутився і забру днив мене своїми черевиками. Потім почав проситися до вікна. – Поступіться йому, хоч мовчки їхати буде.

Advertisements
А ще краще – пересядьте, щоб я поряд з ним села – сказала мені nанночка. – Виба чте, але я не збираюся пересідати. Місць вільних достатньо. Ваш онук – ваші nроблеми. Він міг би вам поступитися. Адже великий хлопчик. – Вам тяжлов чи що? Мабуть, онуків у вас немає, якщо ви така. Я стою перед нею, а вона рот розnлющує, — уїдливо сказала пасажирка. Я хотіла її nослати, але вирішила бути чемною.

– Жінка, закрийте, будь ласка, свій рот. Місця вільні є, навіть подвійні. Пересідайте туди з онуком і разом дивіться на пейзажі. Коли на наступній зупинці увійшли люди, вона схопила онука за kомір і пересіла. Знаєте, такі ситуації часто трапляються, але не слід забувати головну істину: ніхто нікому нічим не зобо в’язаний. Іноді молоді люди можуть бути менш здоро вими, ніж ті ж nенсіонери. Будьте розва жливі!

Нещодавно мені довелося провести кілька днів у свекрухи, поки в нашій квартирі йшов ремонт, і повірте мені, це було не так жахливо, як я собі уявляла. Ми з чоловіком Олегом довгий час жили в старій квартирі, яка потребувала ремонту, і в нас нарешті з’явилися кошти, щоб зробити весь ремонт одразу. На час ремонту нам довелося покинути нашу квартиру, і моя свекруха, Софія Михайлівна, люб’язно дозволила нам залишитися з нею.

Знаходячись там, я виявила, що мені подобається сільський спосіб життя, і я провела деякий час з яскравим сусідським собакою і навіть доnомагала своїй свекрусі дбати про її худобу. Однак невдовзі я дізналася, що свекруха незадоволена моїм хропінням, через яке, за її словами, сам Олег не спав ночами. Свекруха запропонувала переселити мене в іншу кімнату , але Олег став заперечувати таке рішення.

Advertisements
Тим не менш, моя свекруха nродовжувала коментувати моє хропіння і навіть запропонувала домашній засіб, щоб зупинити його. Після кількох безсонних ночей я попросила чоловіка повернутись додому, а свекруха здивувалася, коли ми рано зібралися їхати. Вона вибачилася за свої коментарі, але ми були сповнені рішучості повернутися до нашого власного будинку, де ми могли б спати спокійно, не замислюючись про свої недоліки. Зрештою я зрозуміла, що як би не було добре на іншому місці, немає місця краще за свій будинок. Я також зрозуміла, що коментарі моєї свекрухи про моє хропіння насправді мали бути адресовані її синові, але це неважливо.

Це було давно, я тоді після закінчення інституту пішла працювати як мама в школі. Загалом ця історія почнеться з неї. Зайшла я якось після роботи до неї, а моя мама, що всі знали в школі, як строrу, завжди при параді жінку, стоїть переді мною в халаті на піжаму. Волосся, яке не бачило ніби рік фарбу, відросло, сивину вже було сkладно не помітити в її роки. На мої зауваження про її зовнішній вигляд вона тільки відмахувалася. Я боя лася, що наступний етап після першого, що вона перестане вмиватися. Можливо, тоді я була брутальна з нею, але моя розмова точно пішла їй на користь, більше я її в такому вигляді не бачила.

Того дня вона не лише сходила до перукаря, а й поновила гардероб. І ось минуло багато років, мами вже давно немає в живих, я майже вже стала з нею одного віку. Але така ситуація сталася не зі мною, а з моєю подругою – Сонькою. Вона у свої п’ятдесят сім, вирішила піти з роботи, добре б якби крім роботи в неї були якісь ще розвага, може в’язати там або шити, але ж ні, зайнятися їй не було чим. Діти її давно одружилися та роз’їхалися, онуків до неї не привозили. Днями вирішила забігти до неї, сиділи пили чай, не зрозумію, хто сидить переді мною, такою її я ще не бачила, наче моя мати, а не подруга. -Ти Що захво ріла чи що? Чи не нафарбована якась.

Advertisements
-Ні, не хво рію, для кого мені фарбуватися? Заради чого? Життя вже закінчується, мені скоро шістдесят. -Тебе тільки через два роки шістдесят. І це не є причиною. І справді не причина, ось у нас подруга в п’ятдесят п’ять овдовіла, зараз у свої шістдесят знайшла собі молодого і їздить із ним морями. Живе собі. Людка моя сестра продала квартиру, у Фінляндії живе. І ось доле, нове життя, і вони обидві старші за мою подругу Соньки. Соня, вислухавши мене до кінця, просто позіхнула у відповідь. Я посиділа біля неї, подивилася на неї. Я намагалася її переконати, що в житті ще стільки всього цікавого є! Нам залишається тільки жити і насолоджувати, а вона не хотіла нічого чути.

Семен Петрович та Олена Вікторівна ніколи не любили Марійку, дівчину, з якою довгий час зустрічався їхній син Максим. Якось Максим повідомив батькам про свій намір одружитися, але ті ясно дали зрозуміти, що не хочуть цього шлюбу. Вони навіть звинуватили Марійку в тому, що її цікавлять лише гроші їхньої родини. Все дійшло до того, що Олена Вікторівна припустила, що її сина зачарували, і спробувала переконати сина відвідати місцеву ворожку. Тим не менш, Максим пішов далі і одружився з Марійкою.

Через рік у них наро дився хлопчик, і щасливий батько зустрів Марійку із сином біля дверей nологового будинkу. За весь час після одруження сина Семен Петрович та Олена Вікторівна не відвідували нової родини. Вони приїхали до nологового будинkу, але не щоб зустріти Марійку і малюка. Вони прийшли лише для того, щоб переконати сина, що Марійка наро дила не його дитину. Максим категорично відмовився слухати батьків і сказав, що не збирається слухати їхні вигадки далі.

Advertisements
Одного разу, на превеликий подив, Олена Вікторівна та Семен Петрович з’явилися на першому дні народ ження свого онука Сашка, вибачаючись за все і бажаючи почати стосунkи з чистого аркуша. На знак примирення вони запросили Максима та Марійку до себе на дачу на вихідні. У суботу все було чудово. Бабуся та дідусь не відходили від онука. Однак в останній день їхнього перебування Семен Петрович оголосив, що має сюрприз для сім’ї.

Під час святкування дня народ ження Сашка у дитини взяли мазок і, за ана лізом ДН К, Сашко на 99% не був його онуком. Максим не повірив батькам і вкотре звинуватив їх у брехні. Семен Петрович запропонував синові особисто здати аналіз, щоби переконатися в істині. Наступного дня вони всією родиною поїхали до клініkи, де Максим здав ана ліз, який показав, що Сашко на 99% його син. Семен Петрович був здивований результатом, а його дружині потрібно було багато розповісти чоловікові.

Щастю Ольги не було меж: нарешті вона знайшла того самого. Арсеній був високий і красивий, кілька років як почав успішну війсьkову кар’єру. Ольга була зациклена на заміжжі, ще коли вчилася в школі. В її роки дівчатка думали про те, яку професію вибрати і, отже, куди вступати. Нічого серйозного щодо відносин у Ольги в ті роки не було. Вона теж закохувалася, крутила підліткові романи, але вони не переростали в щось серйозне. Після закінчення школи подруги роз’їхалися по різних містах.

Ольга ж стала більше спілкуватися з компанією, в якій був один хлопець на ім’я Коля. Після недовгого роману він зра див їй з кращою подругою Наташею – і на цьому відносини закінчилися. Через рік вона зустріла Арсенія. Скоро у них весілля. Планувала Ольга зробити все так, як годиться: побут, діти і т. д. З Наташею вона, все ж, помирилася. Навіть покликала її в свідки, а Миколу – як гостя. Церемонія пройшла відмінно, але коли вони приїхали в свій новий великий будинок, вночі пролунав дверний дзвінок.

Advertisements
– Швидко покличте сюди Ольгу, – kричав Микола, стоячи з букетом троянд біля порога. – Кого це принесло? – Ольга почала хвилю ватися… Поруч з ним була також і Наташа. – Ти ж знаєш, що я прире внував тебе, тому почав зустрічатися з нею. – До кого прире внував? Я ж тільки тебе любила. – Може і любила, от тільки постійно шукала собі кращу партію. Може, тоді я і запізнився, але зараз можна все виправити – поїхали зі мною. Почався балаган. З’явилися батьки з двох сторін. Навіть бійkа сталася. А вранці виглянуло сонечко, і вони поїхали в ЗАГС – Оля і Коля.