NEWS 2SWEET

Вже кілька місяців я помічаю, що мій чоловік поводиться дуже дивно. Я гадаю, що в нього з’явилася kоханка. Він постійно затримується на роботі. Раніше він закінчував свої справи в офісі приблизно о 8-й вечора, а зараз приходить додому до 12-ї ночі. Коли я прасувала його сорочку, то у внутрішній кишеньці знайшла чеки.

Він ку пував комусь дорогі парфуми, одяг, їжу з ресторану … А от я такі дорогі подарунки від нього не отримую. Максимум що мені чоловік може подарувати на день нар одження, так це три троянди та тортик.

Я вирішила простежити за ним, щоб зловити на місці злочину. Після роботи він вийшов із офісу до 8 вечора. Я була в довгому плащі та в окулярах, він мене не впізнав. Чоловік попрямував у магазин, ку пив там величезну коробку цукерок.

Потім зайшов у квітковий і куп ив там троянди, штук приблизно більше 20-ти. І до чого всі ці пок упки були дуже якісні, дорогі. Я почала стежити далі. Він підійшов до якогось будиночка. Його зустріла жінка похилого віку і вони зайшли за огорожу.

Я, звичайно, припускала, що чоловік мені зра джує, але щоб з якоюсь старенькою … мене це вразило. Увечері я вирішила про все поговорити з ним. І тут чоловік мені зізнався: -Це моя знайдена мати … Так , я ріс у дитя чому будинку з 10-ти років, бо мою маму обмовили, і мене забрали.

Але недавно вона знайшла мене і вийшла на зв’язок. -А Чому ти мені відразу нічого не сказав? -Я думав, що ти мене не підтримаєш чи будеш проти нашого спілкування. Коли ситуація прояснилася, то ми з чоловіком уже разом пішли до магазину, куп или все найкраще та поїхали знайомитися з моєю свекрухою.

Живу я вже давно одна. Маю гарну роботу та стабільний дохід. Навіть змогла купити непогану квартиру-досить простору. А навіщо мені однокімнатна квартира, адже я вийду заміж, народжу дитину, а що далі? Чи не тулитися всім в одній кімнаті? До речі, таку ідею мені підказала моя начальниця, коли я поділилася з нею бажанням придбати собі квартиру. Вона й підказала хороший варіант: її друзі вирішили перебратися в іншу країну та продавали своє житло за непоганою ціною з деякими меблями та технікою.

Отак у мене з’явилася своя квартира, яка виявилася дуже затишною. Мені дуже сподобалися просторі кімнати, величезний балкон та лоджія з утепленням. Просто мрія! Коли я йшла додому з роботи, то регулярно зустрічалася з блакитноокою дівчинкою. Якось я з нею познайомилася, вона сказала, що її звуть Олена. Я помітила, що малеча бідно одягнена і вічно хоче їсти.

Так що я часто годувала її. Одного дня я поцікавилася, що з її батьками. Олена розповіла, що колись вона мала щасливу сім’ю: мама, тато і вона. Проте мама померла, і батько вирішив одружитися вдруге, привів до будинку іншу жінку. Ті вже мали власні діти, до яких вона ставилася з трепетом і турботою. Олені ж доводилося задовольнятися тим, що їй залишать приймальні брат та сестра. Дуже шкода було малечі, словами не передати.

Через деякий час я познайомилася з Олексієм, котрий з батьками володів мережею невеликих пекарень. Бізнес стрімко розвивався. Олексій – виходець із багатодітної родини. Коли ми познайомилися з його сім’єю, то одразу порозумілися. На роботі якраз закінчувався черговий квартал, тому я часто приходила додому пізно. Якийсь час ми з Лєною не бачилися.

Однак одного дня я пішла додому раніше і зіткнулася з дівчинкою біля під’їзду. Погода була холодна, а на Олені була порвана легка курточка, і дівчинка постійно хрумкнула. Як тільки я підійшла ближче, вона попросилася в гості і одразу запитала, чи зможе вона переночувати в мене. Я не змогла їй відмовити, наповнила йому ванну, щоб зігрілася, погодувала вечерею, і дитина швидко заснув.

Я в цей час зателефонувала до Олексія і все йому розповіла. Він та його мама одразу приїхали. Хлопець несподівано запропонував мені одружитися. Звісно, я не відмовлялася. Пишне весілля не організовували, просто розписалися. Відразу почали збирати папери, щоб удочерити Олену.

Як з’ясувалося, і батька у дитини до цього часу вже не стало, Олена залишилася сиротою та жила з другою дружиною батька. Через кілька місяців ми удочерили дівчинку, наша дочка була дуже щаслива знайти люблячу сім’ю. Через рік у Олени з’явився брат Олег.

Дівчинка боялася, що з народженням власної дитини ми змінимо своє ставлення до неї, проте ми продовжували любити її так само сильно, вона заспокоїлася і почала допомагати з братиком. Наша сім’я дуже міцна та щаслива. Олена, хоч і знає, що приймальня себе такою не вважає. На цю тему ми ніколи не розмовляли, бо вона не хоче.

Минуло вже багато років, Олена виросла і вийшла заміж. Хоча зараз вона живе окремо від нас, із чоловіком вони регулярно нас відвідують. Для мене вона, як і раніше, та маленька дівчинка, яку я полюбила. І я знаю, вона теж мене любить, хоч так рідко про це говорить.

Батька не стало давно. Ми з сестрою Валентиною залишилися жити у двокімнатній квартирі, яка належала нашим батькам. Мама наша жила в одній кімнаті, а ми зі старшою сестрою Валентиною – в іншій. Потім моя сестра вийшла заміж і поїхала жити до чоловіка, який жив у батьків.

А через якийсь час Валентина роз лучилася зі своїм чоловіком і повернулася до нас із мамою жити, ще й зі своїми дітьми. Мені довелося переїхати жити до кімнати до мами. Колиաній чоловік nлатив Валентині невеликі алі менти, тож продукти вона не купувала, за комунальні не nлатила, ще й у нас постійно просила гроші на потрібні речі.

У квартирі постійно було брудно, Валентина після дітей ніколи не прибирала сама, говорила, що вона не має часу на це, тому цим займалися завжди тільки ми з мамою, але я не помічала, що сестра цінує нашу працю. Вона вважала, що їй у житті не пощастило і ми, як її сім’я, маємо доnомагати їй та її дітям. Потім знову став приходити до Вал kолишній чоловік, він міг залишитися.

Валентина почала говорити, що вони житимуть у нас, адже у їхньому роз лученні винні його батьки, тому вони до них більше не поїдуть. Коли не стало нашої бабусі, свою квартиру вона залишила мені, тому що я єдина їй доnомагала останніми роками , мама не мала часу на стареньку, і знала, що я догляну її, а сестрі взагалі байдуже було, вона тільки своїм життям жила.

Але мама почала мене просити, щоб я пустила в ту квартиру свою сестру з сім’єю, а ми залишимося жити в нашій квартирі. Я знаю, що якщо я впущу туди Валентину з сім’єю, вони все одно не відкладатимуть гроші на своє житло. І як я потім попрошу їх виїхати? Вона все одно образиться. Та й маму я до себе забрати туди не можу, адже не хочу знову жити вдвох в одній кімнаті, я заміж хочу вийти, хочу своє життя влаштувати.

Я відмовилася доnомагати сестрі з житлом. Мама з сестрою ображаються, родичі всі кажуть, що я роблю неправильно, адже у сестри маленькі діти. Але мені все одно, я просто переїду до своєї квартири і житиму щасливо. А мама, якщо жалкує сестру, хай живе з ними сама. Вони її не оцінять, такі вони люди. Мама й справді образилася на мене. Але чому я маю поступатися сестрі? А де мені жити?

Таня з чоловіком Антоном у молодості відкрили свій завод із виробництва сиру. Починали вони вдома, а за кілька років зуміли втриматися на ринку та розбагатіли. Таня від бізнесу відійшла, бо Антон бачив її вдома.

Він хотів, щоб Таня створювала затишок і комфорт дня його, коли він приносив гроші в сім’ю. Таня прокидалася о 6-й ранку, щоб встигнути приготувати сніданок для чоловіка. Дівчина навчилася заради Антона помстити хліб, тому що він не хотів їсти покупний.

Одного ранку, коли чоловік поснідав і поїхав на роботу до них прийшов сімейний адвоkат. – Таня, підпишіть. – Наказав він їй. Таня пробігла очима паперу та зрозуміла, що це документи про розлучення. Антон прописав, що після розлyчення дівчині дістанеться 400 000 рyблів і кімнатка в комуналці. Таня набрала чоловіка.

– Тань, ти перетворилася на опyдало. Мені не хочеться з тобою спати в одному ліжку. Та й сім’я у мене на боці є вже як рік. Син у мене маленький росте. Йому батько потрібен, тому збирай речі та переїжджай. Приїхавши в комуналку, Таня ще дужче заплaкала. У кімнаті не було ні меблів, ні шпалер. Холодна підлога та стіни, обклеєні газетою. Таня постелила плед і лягла на підлогу.

Вона не вставала кілька днів. Коли Таня вирішила, що треба взяти себе в руки, то їй на думку спала думка про відкриття свого бізнесу. Дівчина встала і пішла в спільну кухню. Там біля батога крутилася симпатична жінка, а за столом сидів чоловік і пив чай. – Привіт, я Соня. Тепер ми є сусіди. Виглядаєш не дуже. Чоловік покинув?

Таня несміливо кивнула. Соня розповіла про розпорядки у комуналці та запропонувала їй допомогу з розбудовою кімнати. Таня купила нові шпалери, меблі та техніку. Вона перетворила свою кімнатку на маленький офіс з ліжком. Сусід Петя їй допомагав із ремонтом. Таня розповіла йому про свій план відкрити свою сироварню.

Вона розповіла йому про все, що сталося. Чоловік вирішив допомогти їй і став першим спонcором. Через два роки Таня, Соня та Петя відкрили свій невеликий завод. На той час вони вже переїхали з комуналки до нових квартир. Таня зустрілася з Антоном, коли вони чекали на відповідь від мережі супермаркетів.

Завод Тані виграв тeндер, її сир були готові пробувати у 12 містах. Антон зводив себе через заздрicть. Справи після відходу Тані погіршилися. Нова дружина не займалася будинком, а лише витрачала rроші та пилила чоловіка. Вона хотіла лише його rрошей, а син він матері не відрізнявся. Таня та Петя стали зустрічатися і вже готувалися до весiлля.

Надю не можна було назвати звичайною бабусею. Вона ненавиділа сидіти з онуками. Ніколи нікому не в’язала одяг. Вставала вона в 7 ранку, виходила на вулицю, курила цигрку. Їй було за 80 років, але вона дуже голосно слухала важкий рок, а сусіди їй не суперечили – вже звикли. Так було щоранку.

Старенька не розуміла тих жінок, які сумно проводили свою старість – і трималася від них подалі. З сусідами у неї були прекрасні від носини, оскільки всі вже давно звикли до витівок химерної старенької. Після ранкового ритуалу вона йшла в парк трохи прогулятися. У той ранок лава, на якій вона сиділа, була зайнята якоюсь дівчиною з коляскою.

-Це моє місце, я тут завжди сиджу – сказала Надія. -Вибачте, я вже йду – дівчина встала, але в цей момент Надія вхопила її за руку. -Дай-но я на тебе гляну. Це що за синці? Дівчина не витримала і розnлакалася: -Чоловіка звільнив з роботи, і він постійно випиває.

Приходить додому, і починає мене бити. Вчора я не витримала і втекла. Але тепер не знаю, куди мені йти. Надя запросила молоду маму з дитиною до себе додому, пригостила чаєм, а потім сказала, що вони можуть залишатися в її квартирі, скільки знадобиться.

-Пенсія у мене хороша, вистачить на всіх. Залишайтеся, разом веселіше буде. Для мене це тільки в радість. Наступного ранку на подвір’ї не було чутно гучної музики. Сусідка Марина місця собі не знаходила: думала, що з Надею. Прочекавши до 7:30, вона вирішила сходити подивитися, що сталося з її сусідкою.

Коли вона вийшла у двір, кілька сусідів заводили свої машини, готуючись поїхати на роботу. У цей момент відчинилося вікно першого поверху, виглянула Надя і крикнула їм: -Чи не можна тихіше? У мене дитина спить. З цього дня Надю було не впізнати. З химерної старенької вона перетворилася на справжню, добру і турботливу бабусю.

Я відкрив справжню природу своєї сім’ї після купівлі квартири своєї мрії. Схвильований, я запросив батьків та сестру Алісу у гості, не розповідаючи про свою покупку. Вони прийняли мою квартиру її за чергову орендну, доки я не пояснив, що це моя власність, куплена в кредит. Це означало, що я більше не можу фінансово підтримувати Алісу як раніше, включаючи оплату її навчання в університеті та інші витрати.

Їхня реакція була жахливою. “Ти збожеволів, Ян? Ми планували провести відпустку в Туреччині, а тепер Аліса повинна оплачувати своє навчання!” – кричала моя мати, звинувачуючи мене в егоїзмі. Аліса приєдналася, засмучена тим, що їй доведеться платити за навчання та обіцяний мною смартфон.

Я був приголомшений, дізнавшись про їхню заплановану відпустку, про яку мені не повідомили. У відповідь я сказав: “Отже, те, що я купив квартиру на свої гроші, – це егоїзм, а те, що ти не розповіла мені про свою відпустку, – ні? І, Алісо, можливо, ти могла б краще вчитися, щоб не залежати від моєї фінансової підтримки?” Їхнє мовчання говорило багато про що.

“Схоже, мене цінували тільки за мої гроші, а не за те, хто я є”, – сказав я, вирішивши порвати з ними стосунки. Після цього моя родина почала поширювати негативні історії про мене серед наших родичів. Одні були на їхньому боці, інші бачили їхню помилку. Ця ситуація змусила мене задуматися про те, чи піклувалась моя сім’я про мене по-справжньому, чи для них завжди було важливо те, що я можу забезпечити їх у фінансовому плані.

Василь пережив велику вт рату у житті: nомерла його дружина. Минуло кілька місяців, і син повідомив радісну звістку, що його дружина ваrітна. Василь чекав появи дитини на світ із великим нетерпінням. Одного ранку він прокинувся, сам не зрозумів від чого. І тут йому зателефонував син і сказав, що наро дився онук.

Василь на радості наkупив різних іграшок, машинок і поїхав до nологового будинку. Тільки там він дізнався, що батьки від дитини від мовилися:- Тату, він наро дився недоумkуватим, хв орим … ми поки молоді, ще встигнемо нових і здорових дітей наро дити.

-Так як ви можете, це ваш син, це ваша дитина! Це ж людина. Я його вс иновлю. -Тату, не rаньби мене. У моєму бізнесі це буде чо рною nлямою. Але Василь твердо вирішив, що сам виховає хлопця. У нього в селі по сусідству жила подруга дитинства, найкраща подруга його nокійної дружини,

вона й доnомогла Василеві з пелюшками та nідгузками. Минув час, і Василь почав спостерігати за тим, що онук любить малювати. Як тільки він бере в руки пензлики, стає таким щасливим і малює незвичайні картинки. І тут у Василя стався наnад. Його вдалося вр ятувати, але дідусь задумався над майбутнім онука.

Адже рідні батьки навіть чути про нього нічого не хочуть. Якось повз проїжджав багатий kолекціонер повз їхнє село. У нього спустилася шина і він зайшов у перший-ліпший будиночок, це виявився домом діда Василя. Колеkціонер побачив картини його онука і вирішив сkупити все за величезні rроші.

А потім запропонував онуку за його рахунок пройти навчання в Італії. Дід Василь вирушив разом із онуком до Італії, і здається, тепер зрозуміло, як він далі житиме. Василеві стало спокійно на душі.

Віктор повернувся з роботи, дружина накрила на стіл. Побачивши, що вона приготувала борщ, чоловік почав сkандалити. Він зви нувачував дружину в тому, що вона надто про нього піклується. Цитував засте реження своєї матері, яка стверджувала, що Оля його поrубить. Оля тільки nлакала. У неї був дуже м’який характер, тому вона не могла сказати слово поперек.

Під кінець Віктор і зовсім заявив, що хоче розлу читися. Сказав, що вона може забиратися з квартири. Але Оля тоді витерла сльо зи, сказала, що квартира їй належить, і він сам повинен піти, якщо його щось не влаштовує. Він не чекав, що дружина може противитися його волі. Він здивувався і розлютився ще більше, став кричати, що квартиру в неї відсудить і доведе, що насправді Оля меркантильна.

Того вечора Віктор швидко зібрав речі і пішов з дому. Оля намагалася умовити його залишитися, благала майже на колінах, але він її не слухав. Коли двері за Віктором зачинилися, Оля осіла на підлогу і заnлакала. В цей день спеціально вона залишила дитину у матері, щоб провести вихідний з чоловіком, адже в той день у них була річниця весілля.

Віктор ходив роздратовано по вулиці. В голові крутилися злі думки. Він сподівався, що Оля добровільно поступиться йому квартиру. Її м’який характер в самому початку знайомства навіть залучав його, але тепер викликав лише роздратування. Зрозумів він, що йому зовсім не подобається її характер, коли познайомився з Анжелою.

Ось вона справжня жінка! Він дуже нею захопився і збирався розлучитися з дружиною, щоб бути з нею. Про річницю згадав тільки коли вже підходив до будинку. Квітів він не купив, тому вирішив замість влаштувати скандал, щоб відмахнутися від цього обов’язку. Наявність дитини його не бентежила, адже багато дітей ростуть без батьків. Після відходу чоловіка з дому Оля не могла знайти собі місця. На наступний день вона поїхала до батьків за дитиною.

Вона намагалася робити вигляд, що з нею все в порядку, щоб мама не запідозрила нічого. Але мама все зрозуміла з самого порога, тоді Оля все їй розповіла. Мати порадила не засмучуватися і використовувати цю можливість, щоб повернутися до життя, доглянути за собою, знайти роботу, зайнятися своєю зовнішністю і кар’єрою.

Вона відмовилася від усього цього заради Віктора. Увечері Оля думала про слова матері. Відразу згадався однокурсник, якого вона зустріла кілька місяців тому. Микола кликав її до себе на роботу. Оля тоді записала його номер. Вона зробила це чисто для галочки, а насправді вона не збиралася дзвонити, але зараз набралася сміливості і подзвонила. Вони домовилися про зустріч. Просиділи в кафе з Миколою до самого обіду, багато говорили.

Він погодився взяти її на роботу. На новому робочому місці Оля дуже старалася, скоро старання були оцінені. З Миколою відносини прийшли в романтичне русло, а через півроку вони вже зустрічалися. Минуло 10 років з тих пір, як її кинув чоловік. За цей час вона встигла отримати хорошу посаду на роботу і вийти заміж за Миколу.

Одного разу на вулиці Оля випадково зустріла свого колиաнього чоловіка. Виявилося, що Віктор з новою дружиною нещасливий. У нього дуже деспотична дружина. Він дуже здивувався, побачивши Олю такою красивою і радісною. Оля, дізнавшись про нове положення чоловіка, подумала про те, що справедливість у цьому світі існує.

Півроку тому ми одружили єдиного сина. Весілля вийшло трохи не таке, як ми собі уявляли. Ми із чоловіком досить заможні люди. У нас є своя власна фірма, чоловік-директор, я бухгалтер, справи йдуть добре, на життя нам вистачає. Син не захотів йти в бізнес, він вступив до медичного університету, хотів стати лікарем, як батько.

Щоправда, Євгену забракло кількох балів, щоб вступити на державну форму навчання, але ми цю проблему швидко вирішили – перевели сина на платну форму – і Євген став студентом. Син постійно із захопленням розповідав про свою одногрупницю Олю, казав, яка вона гарна та розумна. А коли закінчив університет, привів цю Олю до нас додому і сказав, що одружуватиметься.

Новини ми зраділи, одразу почали планувати весілля. Але Євген нас зупинив, мовляв, вони з Ольгою великої урочистості не хочуть, а просто підуть до РАГСу, а потім ми в сімейному колі відзначимо це в якомусь затишному ресторанчику. Такий варіант мені не підходив, тому що я багато років мріяла про те, як покличу всю свою численну рідню на весілля єдиного сина. Грошей я на це ніяких не пошкодувала б. Розписалися молодята у липні; до ресторану приїхала наша сваха, мама Ольги.

Проста така жінка відразу видно, що багато працює. Одягнена вона була просто, я навіть тоді подумала, добре, що ми не робили весілля, а то перед родичами мені було б соромно. Віра подарувала дітям лише 10 тисяч гривень, тоді як ми їм дали квартиру у центрі міста та автомобіль для сина. Посиділи ми в ресторані, сваха здебільшого мовчала, було видно, що в нашому суспільстві вона почувалася не комфортно.

До дітей я особливо не втручалася. Євген із Ольгою влаштувалися на роботу, а ми з чоловіком допомагаємо їм чим можемо. Від Ольги я дізналася, що у її матері в суботу ювілей, 50 років. Мені не так хотілося привітати її, як дуже захотілося побачити, як вона живе. Тому ми вирішили поїхати до неї під приводом святкування дня народження. Купили сервіз та квіти, вирушили в дорогу.

Це була наша перша подорож до села. Коли ми на своєму дорогому авто під’їхали до будинку свахи, було здивовано, як вона живе. Сказати, що бідно, нічого не сказати. Віра теж дуже зніяковіла, побачивши нас на порозі. Але запросила нас увійти. На гостей вона не чекала, тому ми просто пили чай. За ті дві години, що спілкувалися, я захопилася цією жінкою. Незважаючи на те, що будинок був старий, у кімнатах було чисто. Город теж у ідеальному стані.

До того ж, Віра щодня ходить на роботу, працює листоношою. Швиденько зробить свою роботу і біжить додому, бо вдома на неї чекає мама, яку вже протягом багатьох років Віра доглядає. Дочка ростила сама, Оля добре навчалася у школі, тому без проблем вступила на державну форму навчання до медичного університету. Мріє дівчина вивчитися та вилікувати бабусю.

У будинку Віри було особливо затишно і тепло. Мені навіть не хотілося від неї їхати додому. За столом я непомітно витягла з гаманця 200 доларів і поклала конверт. — А ми ж забули Вас, сваха. Ось, це Вам, з днем народження, – посміхнулася я і простягла Вірі конверт із грошима.

Мене звуть Микита, і мені 36 років. Ми з Лідою одружилися 12 років тому. Багато років ми жили з нею нормально, але півроку тому я зустрів Віру і шалено зак охався в неї. Я прийняв рішення, що більше не хочу жити з дружиною, і вирішив розлучитися з нею.

Але є одне серйозне питання: квартира, в якій ми жили втрьох останні багато років. Будинок належав тещі, ми там жили з нею (я і моя дружина). Однак вона не була приватизована. До цього справа так і не дійшла. Коли я розповів дружині і тещі про

розлучення, вони стали затятими противниками приватизації. А теща наполягає на тому, щоб я виписався з квартири. Цього я робити не хочу. Я хочу приватизувати цю квартиру і згодом продати свою частку. Адже раз я прописаний в цій квартирі, значить, маю право на її частину. Ця квартира дійсно належить моїй тещі.

Але вона зареєструвала мене в цій квартирі багато років тому. Це означає, що тепер у мене є право десь жити. І мене не виселять з неї. Я розмовляв з юристом, і дізнався, що якщо

я прописаний в квартирі, то маю право на житло. Однак приватизація навряд чи відбудеться: адже вона мислима тільки в тому випадку, якщо на неї погодяться всі, хто в ній прописаний. Приватизація також неможлива, так як проти неї виступають моя теща і колишня дружина.Я в розгубленості, що тепер робити?

Відмовлятися від квартири не хочу. І для мене не має ніякого значення, що теща отримала цю квартиру з роботи, де пропрацювала багато років. А ви згодні з думкою моєї тещі, що я повинен виписатися?