NEWS 2SWEET

У неї було двоє дітей – син та дочка. Чоловік рано пішов із життя, і вона вийшла заміж за іншого. У другого чоловіка був син, якого вона називала «Пасинком». Рідні діти виросли, створили свої сім’ї та розлетілися по різних кутках країни. Через кілька років і другий чоловік пішов із життя, і залишилася вона одна.

Пасинок теж жив далеко. Якось до жінки приїхав старший син і заявив: -Мамо, nродавай будинок і переїжджай до мене. Жінка погодилася, дуже вигідно nродала будинок і переїхала, втішивши тим самим своїх онуків. Якось увечері невістка помітила, що свекруха нічого не їсть. Розповіла чоловікові, і той спитав у матері. -Мамо, ви що, захво ріли? -Ні, синку, сумно мені.

-А що сталося? -Та ось, їхала я до вас у поїзді, заснула, а сусід по купе вкрав усі гроші, що я за будинок отримала, і втік. -Все до коnійки? -Всі! -А на що ж ви будете жити? Жінка не витримала, зібрала всі свої речі та поїхала до дочки. І тут її прийняли, як належить, з усіма почестями. Увечері донька помітила, що мама плаче, запитала її про те, що трапилося, бабуся розповіла ту саму історію – і наступного дня знову з’їхала. Вибору не залишалося: поїхала вона до пасинка. Той зрадів більше за всіх інших дітей. І ось знову: увечері бабуся сиділа сумна.

-Мамо, а що трапилося? -Ой, сину, у мене ж усі гроші вкрали. -Нічого страաного, мамо. Протримаємось. Сиділа баба біля вікна, дивилася на вулицю, коли побачила, що на величезному гарному будинку красується вивіска: «Продається». Вийшла бабуся на вулицю, знайшла господаря будинку, спитала про ціну. Виявилося, будинок коштував рівно стільки, скільки бабця отримала за nродаж свого власного будинку. Бабуся куnила цей будинок, і разом із сім’єю пасинка переїхала туди. Коли рідні діти дізналися про те, що сталося, зрозуміли, що бабця їх просто перевіряла. Зрозуміли, але вже було пізно.

Єгор шукав людину не місце 6ухгалтера. Йому зателефонувала жінка та записалася на співбесіду. Коли Єгор побачив її, то згадав літню ніч, яка змінила його життя. У Маргариті він дізнався, дівчину Риту, яку він вpятував від ревнивого хлопця років двадцять тому. Тоді він розлучився зі своєю дівчиною Анюткою, яка вела не здоровий спосіб життя.

Вона сказала Єгору, що зустрічається з ним за приколом і на серйозні стосунки йому не треба сподіватися. Хлопцю було ոрикро. Коли він їхав додому, то на світлофорі до нього постукалися у двері. Дівчина вся тpeмтіла, вона попросила їй допомогти. -Ми З хлопцем ոосварилися. Він мене вдapити хотів, а я втекла. Боюся, що він ոереслідує мене. Відвезіть хоч куди, будь ласка. Я не місцева, мені йти нема куди. Хоча б подалі від цього регіону. – ոлачучи просила дівчина.

Єгор відвіз дівчину до себе додому, він не міг кинути її напризволяще. Він постелив їй у своїй спальні, а сам ліг на дивані. Вночі дівчина прийшла до нього та розбудила coлодким ոоцілунком. — Не 6ійся. Я хочу віддячити тобі. – сказала Ріта. Він обійняв її, і вони продовжували цілyватися. Вранці вони прокинулися обійнявшись. Єгор нагодував її, і вона пішла.

Більше Риту він не бачив. Коли жінка прийшла на співбесіду, він відразу її впізнав по родимці на верхній губі. Рита змінилася не сильно, стала тільки гарнішою. Жінка Єгора не впізнала, та й він їй не розкрився. Хоч чоловік і думав про Риту довгий час, він одружився з гарною дівчиною. Олена та Єгор жили разом понад 19 років, у них був син Арсеній, який тільки-но ступив у політехнічний університет.

А Рита вийшла заміж, встигла розлучитися. Вона мала доньку Мілу. Міла була дуже схожа на Єгора. Коли дівчина прийшла на роботу до матері, то Єгор скористався нагодою і підібрав склянку, з якої дівчина пила. Він зробив тест ДHK і переконався, що Міла його дочка. Того ж дня він наважився розповісти Ріті та дружині про все.

Рита була щасливою, бо тепер у двадцятирічної доньки з’явиться нормальний батько. Дружина Олена новина сприйняла спокійна, вона лише запитала: — Ти кохаєш її? Якщо так, то я не хочу тобі тримати. Я люблю тебе, тож готова відпустити. Єгор усміхнувся і обійняв дружину. Він її дуже любив, а Рита була на одну ніч. Вони почали спілкуватися сім’ями. Міла та Арсеній потоваришували, часто проводили час разом, Рита та Єгор були щасливі.

У неділю Марія накривала стіл: старша дочка зятя привела додому. А на весіллі теща була найщасливішою: весь час щось наспівувала, зятя при всіх називала синочком. Третя дочка через п’ять років вийшла заміж. І як тільки засватали її, Марія від радості по кімнаті тупцювала, пританцьовуючи. Лише родичі часто говорили, що вона дочок з дому швидше хоче випхати. Але Марія не мовчала, вона знала, яке воно — справжнє жіноче щастя Марія зітхнула, дивлячись на торт з цифрою «40».

Казала ж дочкам, що цю дату не прийнято відзначати, а вони, настирливі, одне твердили: — А ми й не будемо, просто посидимо з тобою. Ми так за тобою скучили, мама! Навіть якби інша цифра випала, на рік менше або більше, то Марія все одно не стала б святкувати день народження. Трохи більше року, як овдовіла, з тих пір лише смуток та пустка якась на душі постійно. Нічого не віщувало чогось поганого, жили з чоловіком, як в казці, дітей своїх ростили.

Коли друга дочка народилася, чоловік щасливо щебетав під вікнами: — Бог трійцю любить, в третій раз точно син буде. Третьою знову була дівчинка. Чоловік вже тоді сам сміявся, що тепер цей дівоче царство у нього і любив всіх дочок з голови до п’ят, а дружину то постійно тільки на руках носив. Марії тоді було 33 роки, коли вона четверту дитину чекала. Чоловік уже й не говорив нічого, просто чекали. А коли після УЗД сказали, що дівчинка, то махнув рукою: — Ну, і нехай буде дівчина, все одно ви у мене найулюбленіші і найкращі. І любив він свою сім’ю до останнього дня.

Марія дуже сумувала за свого чоловіка. Дочки по черзі заспокоювали свою матусю, хоча у самих на душі була пустка, в той день вони втратили щось близьке і рідне, частинку своєї душі, яку вже не повернути ніколи. Але кажуть же, час лікує. Так і Марія лікувалася роботою і турботою про своїх улюблених дочок. Дві старші вже в коледжі навчалися, а середня і найменша Леночка в школу ходили. Найстарша вечорами стала затримуватися, хлопець у неї з’явився. Марія запропонувала: — А приведи цього хлопчину до нас познайомитися.

У неділю Марія накрила стіл, чекаючи дочку з хлопцем. Йому було всього 21 рік, Марія помічала, як він каже, як їсть, як на дочку її дивиться. А коли пішов, то сказала їй: — Хороший дуже хлопець, виходь за нього заміж! Дочка від радості аж підстрибнула, зраділа схваленню материнському. Так в родині Марії відбулося перше весілля. Що їй по грошах коштувало, тільки вона сама знає: чотирьох піднімати — гірко і важко. На другу роботу влаштувалася і дачу ще тягнула.

Коли донечки малими були, дуже важко було, а коли підростати стали, то допомагали їй у всьому. На весіллі теща була найщасливішою, зятя в перший же день сином назвала. А через рік заміж захотіла і друга дочка. Її Марія без всяких примх і причіпок теж заміж видала. Сестра двоюрідна помітила: — випхати дівок заміж з дому подалі, як тягар, тепер тобі трохи легше буде. — Чи не випхати з дому, а віддаю заміж за хороших хлопців, дочки добре влаштовані в житті повинні бути.

Не тягар вони мені, а й нелегко чотирьох одній містити, так що хочеш, осуджуй, а у мене своя правда і своє життя, лише Богу відомо, що у мене на думці, лише йому душу свою відкриваю. А третя донечка через п’ять років теж вийшла заміж. І як тільки засватали її, Марія від радості по кімнаті тупцювала, пританцьовуючи. Чи жарт, третю дочку заміж видала, залишилася з молодшою Оленкою. Усіх трьох зятів схвалила і полюбила як рідних синів, про яких так колись мріяв її коханий чоловік. Шкодувала лише про одне, що його немає зараз поруч, адже він так мріяв про сина, а тепер три таких красеня вона має.

Всіх зятів шанує і поважає, по можливості допомагає всім однаково. І чоловіки дочок теж до неї тягнуться, як до матері рідної, теща для них — своя людина, кращий друг і життєвий порадник. Але іноді говорить хтось в рідні: — Швидко дівок своїх заміж виштовхала з хати. Правда, ніхто з родичів з чотирма дітьми не залишався, і не дай Бог, трапитися такому. Як її жилося ніхто і не знає. Є у великій родині Марії традиція День тещі відзначати.

Збираються всі діти і онуки в маминому будинку, зяті з квітами і подарунками, ставлять два великих столу, щоб всім місца вистачило. Тещу вітають і хвалять, все її дуже люблять і горнуться до неї. За все. За розуміння, за допомогу, за добрий погляд і потрібні слова. Ну, а з тещі у відповідь, як годиться, найсмачніші млинці і варення. Свято День тещі відзначають на початку літа, саме в цей день, коли вона одружилася зі своїм коханим чоловіком. А Марія дійсно найщасливіша людина на світі в цей день, поруч з нею завжди люблящи і такі рідні доньки, онуки і добрі і щирі зяті. Її рідні синочки.

Ранок добрим не буває. Ліза прокинулася через те, що на неї капала вода. Розплющивши очі, вона миттю схопилася з ліжка. Вся стеля була у воді. — Чорт, заливають. — Подумала Ліза і побігла до сусідки. На останньому поверсі жила самотня бабуся Антоніна Петрівна. Вона стояла стовпом. Жінка не розуміла, через що тече кран. — Ой, дитинко, пробач мені. Я не знаю, як це сталося. – мало не плачучи говорила Антоніна Петрівна. — Ви не хвилюйтесь, зараз викличемо сантехніка.

— Заспокоїла Ліза пенсіонерку. Сантехнік приїхав та виправив поломку. Він здивувався, що кран не зламався раніше. Коли чоловік поїхав, то Ліза спустилася до своєї квартири прибратися. Весь вихідний дівчина витратила на відмивання підлоги. Коли вона закінчила, їй стало цікаво, як там справляється Антоніна Петрівна.

Ліза піднялася до сусідки. — Антоніно Петрівно, я прийшла вам допомагати. Сідайте, не гоже у вашому віці підлогу мити. – кричала дівчина з передпокою. — Лізо, ти скажи мені, скільки мені потрібно тобі віддати на ремонт. Я rроші зберу і одразу віддам, – сказала пенсіонерка. — Які rроші? Ви краще поставте чай. – попросила дівчина. Після того, як дівчина вимокла підлогу і прибрала потоп у будинку пенсіонерки, вони сіли пити чай. — А у вас немає родичів чи дітей? Нікому не зателефонували, щоби прийшли на допомогу, от і стало цікаво.

Ви мене вибачте за цікавість, — спитала Ліза. — У мене тільки донька є, вона із чоловіком у Німеччині живе. Знаєш, Ліз я прожила таке цікаве життя. В молодості жодного разу не засинала. Завжди хтось був, а зараз навіть звикла до самотності. — Поділилася з Лізою пенсіонерка. — А заміжня не були? — Ні. Я у молодості цінувала свою свободу. Уявити не могла поряд із собою чоловіка. Думала, що він мене у всьому обмежуватиме.

Та й перетворюватися на домогосподарку мені не хотілося. Ось тому ні з ким довгих стосунків у мене не було. Змінювала чоловіків, як рукавички. Але одного разу я розлучилася з чоловіком і через місяць дізналася, що ваrітна. Тоді я була головною актрисою театру, дитина мені була не потрібна. Але позбутися його не змогла, народила донечку.

Люблю її всім серцем. Зараз жалкую, що замiж не вийшла. Мені іноді буває дуже самотньо, – зітхнула Антоніна Петрівна. Ліза обійняла бабусю. – Тепер ви не одна, у вас є я. – сказала Ліза. Ліза щодня відвідувала пенсіонерку, допомагала по господарству. Вони стали один для одного найріднішими.

Живу я вже давно одна. Маю гарну роботу та стабільний дохід. Навіть змогла купити непогану квартиру-досить простору. А навіщо мені однокімнатна квартира, адже я вийду заміж, народжу дитину, а що далі? Чи не тулитися всім в одній кімнаті? До речі, таку ідею мені підказала моя начальниця, коли я поділилася з нею бажанням придбати собі квартиру.

Вона й підказала хороший варіант: її друзі вирішили перебратися в іншу країну та продавали своє житло за непоганою ціною з деякими меблями та технікою. Отак у мене з’явилася своя квартира, яка виявилася дуже затишною. Мені дуже сподобалися просторі кімнати, величезний балкон та лоджія з утепленням. Просто мрія! Коли я йшла додому з роботи, то регулярно зустрічалася з блакитноокою дівчинкою. Якось я з нею познайомилася, вона сказала, що її звуть Олена. Я помітила, що малеча бідно одягнена і вічно хоче їсти. Так що я часто годувала її. Одного дня я поцікавилася, що з її батьками. Олена розповіла, що колись вона мала щасливу сім’ю: мама, тато і вона.

Проте мама померла, і батько вирішив одружитися вдруге, привів до будинку іншу жінку. Ті вже мали власні діти, до яких вона ставилася з трепетом і турботою. Олені ж доводилося задовольнятися тим, що їй залишать приймальні брат та сестра. Дуже шкода було малечі, словами не передати. Через деякий час я познайомилася з Олексієм, котрий з батьками володів мережею невеликих пекарень. Бізнес стрімко розвивався. Олексій – виходець із багатодітної родини. Коли ми познайомилися з його сім’єю, то одразу порозумілися.

На роботі якраз закінчувався черговий квартал, тому я часто приходила додому пізно. Якийсь час ми з Лєною не бачилися. Однак одного дня я пішла додому раніше і зіткнулася з дівчинкою біля під’їзду. Погода була холодна, а на Олені була порвана легка курточка, і дівчинка постійно хрумкнула. Як тільки я підійшла ближче, вона попросилася в гості і одразу запитала, чи зможе вона переночувати в мене. Я не змогла їй відмовити, наповнила йому ванну, щоб зігрілася, погодувала вечерею, і дитина швидко заснув.

Я в цей час зателефонувала до Олексія і все йому розповіла. Він та його мама одразу приїхали. Хлопець несподівано запропонував мені одружитися. Звісно, я не відмовлялася. Пишне весілля не організовували, просто розписалися. Відразу почали збирати папери, щоб удочерити Олену. Як з’ясувалося, і батька у дитини до цього часу вже не стало, Олена залишилася сиротою та жила з другою дружиною батька. Через кілька місяців ми удочерили дівчинку, наша дочка була дуже щаслива знайти люблячу сім’ю. Через рік у Олени з’явився брат Олег.

Дівчинка боялася, що з народженням власної дитини ми змінимо своє ставлення до неї, проте ми продовжували любити її так само сильно, вона заспокоїлася і почала допомагати з братиком. Наша сім’я дуже міцна та щаслива. Олена, хоч і знає, що приймальня себе такою не вважає. На цю тему ми ніколи не розмовляли, бо вона не хоче. Минуло вже багато років, Олена виросла і вийшла заміж. Хоча зараз вона живе окремо від нас, із чоловіком вони регулярно нас відвідують. Для мене вона, як і раніше, та маленька дівчинка, яку я полюбила. І я знаю, вона теж мене любить, хоч так рідко про це говорить.

З Еллою ми рідко спілкуємося, але щоразу нам буває весело разом. Вона приваблива дівчина, років двадцяти восьми, з гарною фігурою та милими личком. Ми знайомі вже років з десять і одного разу навіть поцілувалися, але це не важливо, ми просто були n’яні. Так, вирішили відключити гарячу воду. Звичайно, я міг гріти воду в каструлі та помитися. Але я вирішив заз нати успіху. Написав пост у фейсбуці. Це був напівжарт, і я не розраховував на те, що хтось відгукнеться. І тут, Елла пише: <<Льоша, ввечері приїжджай до мене, помитися>>. Я вирішила поїхати.

По-перше, помиюсь по-людськи, по-друге, краще у неї, ніж у жир ного дружбана. Приїжджаю, йду митися. Уявляєте, вона підготувала для мене халат та великий рушник. Виходячи з ванни, думаю, халат зайвий, одягну джинси та майку. І тут, мене зустрічає Елла в наступній «обстановці»: вона в шовковому халаті червоного кольору, (переодягнулася, до цього була в джинсах і в блузці), боса, перед нею столик і пляшка сухого вина з келихами. Усміхаючись, вона каже: <<З легкою парою! Вино відкриєш?>> Вино я відкрив, але не nив, бо поспішав.

— Льош, перестань. Ще дев’ять вечора. Давай, сядь поряд! І тільки зараз до мене дійшла суть того, що відбувається. Чому так легко вона покликала мене і призначення цього шовкового халата. І я вирішив виправити неnорозуміння: «Слухай, мене дівчина чекає вдома». Елла не очікувала такого повороту подій. Вона була в розлу ченні і, напевно, вирішила, що «помитися» — це просто привід для зустрічі. -Ти Що? Чи реально тільки митися приходив? Я відповів їй чесно. Та ж у нас воду відключили, кажу. Ми з нею більше не бачилися, і на повідомлення вона не відповідала. А помився я добре.

Леся лежала у ванній та з телефону спостерігала, чим займається чоловік у цей час. З різних камер стеження в різних кімнатах Леся спостерігала, як чоловік, 36-річний Семен, навшпиньки бігав з однієї кімнати в іншу. Спочатку він підійшов до дверей ванної кімнати і приставив вухо до дверей. Почувши шум води, Семен побіг у спальню. Леся тихо хихотіла від кумедного вигляду дорослого чоловіка, що будує з себе ніндзя. У спальні Семен відкрив шафу Олесі і дістав з верхньої полиці її скриньку, де вона збирала rроші на нову машину.

Зі скриньки Семен узяв одну купюру, поклав собі в кишеню. Решту він склав і з сумним обличчям поклав їх назад на своє місце. Олеся була вже третьою дружиною Семена. Від колиաніх дружин він пішов із щедрими презентами: від першої йому дісталася квартира, а від другої – машина. Правда, потім Семен все продав і витратив чо рт знає, на що. Семен часто хвалився перед друзями своїми досягненнями. — Знаєте, я ніколи не пропаду, — казав він. — З чого це?

– запитав один із друзів. — А мене жінки люблять, а це значить, я завжди отримуватиму бажане. Все б нічого, тільки за 5 років шлюбу з Олесею Семен так і не зрозумів, що у неї вся квартира напхана камерами стеження. Вона ж працювала інженером із систем відеоспостереження. Пізніше Леся знайшла схованку чоловіка. Ну як знайшла, побачила по камерах, куди він складає свої знахідки. І справді там було зовсім чимало грошей. Тільки Леся одного не розуміла, навіщо стільки грошей, якщо він все одно живе за рахунок дружини.

Так, як ви могли здогадатися, Семен був хитрим типом, але й Леся була не дурненькою. Якось за вечерею Леся сказала: — Зай, я тут квартиру хочу купити. Як ти дивишся на це? — Я тільки за. Що це за квартира? — 4-кімнатна у хорошому районі. Тобі сподобається, але один нюанс: по роботі я не можу оформити квартиру на себе. Ти не проти, якщо я оформлю її на твоє ім’я? — Ні, не проти, звісно. — Від тебе потрібна лише довіреність. Я вже завтра зустрінусь із господарями. — Чудово, — сказав Семен у передчутті нового видобутку.

Через тиждень Семен уже лежав на дивані у своїй новій квартирі. Олеся повідомила йому, що їй потрібно поїхати у відрядження на тиждень. Ну, звичайно, Семен тільки зрадів, але не подавав виду. — Вчіться, — хвалився він перед друзями, — я з нею, мабуть, на рік ще затримаюсь, вона дачу хоче купити. Так у багатстві та достатку Семен прожив три дні у новій квартирі. У 4-й день до нього постукали. — Здрастуйте, — сказав незнайомий чоловік, — платити не збираєтесь? Мені за 3 дні заплатили, а ви тут вже 4-й день живете.

Виявилося, Леся не купила, а винайняла квартиру на 3 дні для Семена, до речі, за його ж rроші. Розлю чений Семен вирішив повернутись у стару квартиру, але й тут Леся влаштувала йому сюрприз: квартира була здана на довгий час новим мешканцям, а від Лесі й слід пропав. Так Семен залишився ні з чим. — Довіряй після цього жінкам. Більше ніколи у житті! Ніколи! Бридкі, підступні створіння. 5 років життя коту під хвіст.

Я завжди пишалася, що нар одила і виростила чудового сина. Але 3 роки тому в нашій родині сталася ст рашна траrедія, в результаті чого я засумнівалася: а чи правда виростила хорошу, добру людину? Моя невістка пішла з життя під час полоrів. Мій онук залишився без матері. Мій син так важко пере ніс втрату коханої, що не хоче бачити сина. Батьки дружини теж відмовилися від дитини. А я не змогла. Я взяла його до себе. Не знаю, чи зможу я замі нити батьків для нього. Але я намагаюся як можу. Мій син став холодним навіть по відношенню до мене.

Він не може пробачити мене за те, що я взяла дитину. Дивлячись на поведінку сина, я сумніваюся: чи зможу я хорошу, чуйну, добру, благородну людину виростити вже з онука. Він думає, що я, забравши дитину, зрадила його. Може, він десь правий. Може, я не повинна була забирати його. Може, як мати, я повинна була підтримати свого сина, що б він не робив. Але я дивлюся на це невинне створіння і розумію, що не змогла б інакше. Але як я віддам це диво в дитячий будинок? Що там його чекає? Ким виросте?

Як складеться доля? Ці питання мучать мене. Неначе мене ставили перед вибором: або син, або совість. І я вибрала друге. Не знаю, Всевишній прийме мій вибір або засудить. Мені насилу вдається доглядати за онуком. Адже я зараз не така молода, як в ті часи, коли виростила сина. Мої подруги пропонують мені допомогу, якщо знадобиться. Але я намагаюся все робити сама. Онук спокійний і слухняний хлопчик. Хоч в цьому мені пощастило. Сподіваюся, що у мене все вийде. І що у нього все буде добре.

Спочатку ми з чоловіком не хотіли жити у батьків одного з нас. У мене з батьками не завжди були добрі стосунки, в останні п’ять років тільки налагодилися, тому ми обмежуємося візитами до них на свята. У чоловіка з мамою не погані відносини, у мене зі свекрухою теж, але і з нею жити ми не хотіли. Поки була можливість, хотіли жити окремо. До свекрухи теж їхали в гості під час свят, але чоловік окремо теж їхав до мами. Але нещодавно у чоловіка почалися проблеми на роботі. Він звільнився і знайшов собі нову роботу, але зарплата там набагато нижча. Скоро чоловік сказав мені: – Якщо ми продовжимо знімати квартиру, у нас ніколи не буде нашою.

Я постараюся знайти собі високооплачувану роботу, але, якщо ні, доведеться витрачати наші накопичення, тому доцільно переїхати до мами. У мене зарплата договірна: я отримую стільки, скільки працюю. Але останнім часом я майже не заробляла. Тому добре розуміла, що іншого виходу у нас немає. Я не знаю, свекруха була рада, що ми переїжджаємо до неї, чи ні, адже чоловік поїхав поговорити з нею один, але свекруха в перший час не скаржилася. Це також залежало від нас, адже ми з чоловіком намагалися бути дуже хорошими мешканцями. Ми не залишали брудний посуд на кухонному столі, прибирали за собою, не заважали під ногами, купували продукти.

І тому я дуже здивувалася, коли свекруха заявила, що ми її об’єдаємо, вона не буде нас годувати, тому вимагає, щоб ми розділили полиці холодильника. Незважаючи на те, що найчастіше саме ми купували продукти, ми не стали сперечатися зі свекрухою. Розділили полиці і стали харчуватися окремо. Скоро я стала помічати, що наші з чоловіком продукти пропадають. То ковбаса і сир підозріло швидко закінчуються, то йогурт або овочі зникають. Було очевидно, що бере продукти свекруха, але я не стала піднімати цю тему. Ну, бере жінка, що тут такого? Але навіщо тоді потрібно було влаштовувати цирк? Одного разу ми з чоловіком, повернувшись зі свята, де мали залишитися до наступного дня, застали свекруху.

Вона готувала собі бутерброд нашими продуктами. Вона вибрала собі стратегію жертви, почала бідкатися, що у неї маленька пенсія, їй не вистачає на продукти, а ми жерем і не ділимося з нею. Ми невдячні, адже вона впустила нас у свій дім, а ми з нею так поступаємо… Чоловік нагадав їй, що це була її ідея поділити полиці холодильника. Але вона не слухала його, нагримала, наплакалася і пішла до себе в кімнату. Вона два дня не спілкувалася з нами і демонстративно харчувалася порожніми макаронами. Чоловік запропонував їй знову харчуватися разом, але вона заявила, що їй від нас подачки не потрібні.

Мені завжди цікаво, коли я розумію, що більшість людей просто займаються своїми звичайними повсякденними справами, і з ними несподівано відбуваються чудові речі. Наприклад, ви можете зустріти кохання всього свого життя, коли обслуговуєте столики в ресторані, або можете виявити покинуте кошеня, коли виходите на щоденну пробіжку. Людина на ім’я Марк Перселл просто виносив сміття на роботі, коли його життя змінилося назавжди. Марк Перселл — шеф-кухар в Тампа-Бей, столичному міністерстві Паско у Флориді. Одного разу, коли він збирався піти на ніч, то виявив щось шокуюче.

Парселл виймав сміття, коли побачив дві маленькі головки, що стирчать із сміттєвих мішків. Спочатку чоловікові здалося, що він дивиться на двох ляльок, але він швидко зрозумів, що це не іграшки, а скоріше два живих дихаючих дитини. Ви все правильно зрозуміли. Два маленьких хлопчика, які були братами, просто сиділи в смітті. Одному з хлопчиків було близько двох років, а молодшому — сім місяців. Єдине, що на них було надіто — це підгузники, і, як виявилося, їх мама ховалася за рогом. Ні, вона не кидала своїх дітей. Ось така історія.

Очевидно, сім’я була бездомною, і мати більше не могла піклуватися про своїх дітей, тому вона подумала, що може залишити їх в церкві в надії, що хтось візьме їх і дасть їм люблячу сім’ю, тим самим забезпечивши цих прекрасних дітей турботою, яку вона сама не могла. Марко не знав, що робити, тому він зателефонував одному з пасторів церкви, Крістал Стюарт, щоб дізнатися, чи зможуть вона і її чоловік подбати про дітей на ніч. Кристал порадилася зі своїм чоловіком Роном, і пара погодилася подбати про дітей.

Як виявилося, вони бачили маленьких хлопчиків з мамою в їдальні. Одного разу вони навіть запропонували допомогти мамі, бо знали, як сильно вона бореться. В інтерв’ю Кристал пояснила, що хлопчики були брудними і покриті укусами комах. Їм потрібно було багато ванн і ще більш ніжний любовний догляд. Кілька днів по тому соціальний працівник і мати хлопчиків попросили Стюартів постійно піклуватися про дітей, щоб вони не потрапили в систему прийомних сімей. Молода пара навіть не вагалася. Вони вже були закохані в дітей. Подивіться це зворушливе відео нижче.