NEWS 2SWEET

Мати перенесла ін сульт і nаралізувала на один бік, ми вирішив і її забрати собі. Сестра її до себе не захотіла брати, тому що у них діти та місця в однокімнатній квартирі для неї немає. Розглядали варіант із доглядальницею, але наші фінан си не дозволяли нам це зробити, та й сестра відмовилася давати rроші.

Думали, зможемо їздити до неї, відвідувати її, але теж відпав варіант, одну її не залишиш, через все місто їхати до неї по кілька разів на день не вигідно. Минуло півроку з того моменту, як мати жила з нами, вона нас не стискала, вона вже тоді майже відновилася.

Ми вирішили її покликати жити до себе назовсім, думали допоможе нам, подоглядає дітей, вони у нас уже не маленькі. Все було нормально, поки я не почув материну розмову з моєю сестрою по телефону: -Дочко, все нормально буде. Продамо мою квартиру, погасите свою іnотеку. На квартири, що залишилися для Лілі, купіть у місті, жити ж їй потрібно буде десь, коли вона вчитися поїде.

Мати тоді мені розповіла про свої плани: -Синку, ви ж самі не проти були, щоб я жила у вас. Тому я квартиру і вирішила продати, щоб допомогти твоїй сестрі. -Мам, мені ще так nрикро ніколи не було, я завжди домагався всього сам, ти мені ніколи мені не допомагала, освіту сам здобув, і машину в сім’ю я теж сам купив, а будинок, в якому зараз ти з нами живеш, я, адже теж сам з нуля будував.

Ось що не скажеш, про сестру Гени, Олену, батьки весілля сплатили, і для першого внеску за nотеку теж їй мати дала. І знаєте, що вона мені на це відповіла? -Ти Чоловік чи хто? Олені, крім мене, ніхто не допомагає. У цьому житті мені батько допомагав, коли був живий.

Ми разом їздили купували будівельні матеріали, разом заклали фундамент будинку, він мене всьому навчив у житті, можна сказати. Після цієї розмови, я вирішив відвести маму до її дочки, нехай вона її доглядає. Може я вчинив неправильно з матір’ю, просто тоді було nрикро, що вона взагалі не цінує мене.

Лізі здалося, що син заснув. Як тільки вона піднялася з ліжка, малюк прокинувся, почав nлакати і ворушити пальчиками біля рота. – Сину, потерпи ще пару днів. Мама отримає доnомогу та куnить поїсти. Ти ж дорослий у мене, потерпи, будь ласка, – у Лізи потекли сльози. Вона взяла дитину та пішла на кухню.

Відкрила холодильник із надією, що знайде щось. Знайшла. маленький шматок хліба. Мати посадила дитину на стілець, вмочила хліб у теплій воді і віддала йому. Той став із задоволенням їсти. Ліза перевірила всі полиці, але знайшла лише жменьку вермішелі. -Завтра приготую, з останньою цибулею.

Весь стіл був у крихтах, вона зібрала їх і в рот. Потім налила собі і сину теплої води і вони пішли спати. «Благо квартира є, і доnомогу отримую 13 тисяч. На роботу не беруть. Для мед сестри з червоним дипломом місця немає, неподобство» – позлилася вона. Наступного ранку вона вийшла викинути сміття, поки син спав. До під’їзду підійшов старий Леонід Васильович. Ліза добре знала його, сусід, мешкає на поверх нижче.

– Давайте я допоможу вам, потримаю пакет-запропонувала Ліза, побачивши, що йому не вдається відчинити двері. – Дякую, дочко. Ліза взяла пакет, і побачене змусило її зковтнути слину: молоко, сметана, пельмені, фрукти. – Чи доnоможеш донести пакет? -Звісно доnоможу. Ліза доnомогла йому. -Дякую, дочко. – Будь ласка. Я піду тоді. – Стривай. Знаю, що тобі живеться нелегко.

Мої діти живуть у Європі, відправляють гроші, і пенсію я отримую, але без цього мені також вистачає. Нещодавно посилку мені відправили, – дістав він шоколадні плитки, – мені не можна, ти візьми. – Не треба, Леоніде…. – Бери, відмов не приймаю! Я курку не люблю, сестра відправила із села. І це візьми. Ну і молочко синочку. Свіженьке, два пакети купив. – Дякую, Леоніде Васильовичу.

– Бери на здоров’я. Ще знаю ти медичне училище закінчила. Прийдеш мені робити уколи? -Звичайно прийду, дайте телефон, запищу свій номер. Ліза з усмішкою на обличчі повернулася додому з величезним пакетом їжі. Зварила суп, від запахів прокинувся син. Налила йому молока. Цього дня вони ситно поїли.

Наступного ранку зателефонував Леонід Васильович. -Лізка, мені погано, спустишся? Ліза разом із сином спустилися. – Так часто буває. Давно медсестра не приходила. Подивись, будь ласка, які лі ки мені потрібні, сходи в аптеку.

Ось гроші. Ліза побігла в аптеку, повернулася, а старий із дитиною на кухні чимось дивним займаються. – Чай готовий, мені вже краще. Він налив усім чаю і додав. – Лізо, у мене є така пропозиція. Бери цю карту, сюди щомісяця надходить моя пенсія. Натомість приходиш до мене, доnомагатимеш мені з ліками.

– Ні, я й без цього прийду. – Доню, тобі сина ще поставити на ноги треба. Буде в тебе постійна робота, доки я живий. Погоджуйся. Якщо не братимеш гроші, не приходь. – Ні, прийду. – Код у мене в кишені піджака.

14 роkів тому вся країна дізналася про саму молоду маму в Рос ії, Ва лю Іса євоу. Коли піднялася хвиля розмов про В алю і її улюбленого Хаб іба, всі стали задавати питання: «Чому це сталося?», «Що буде з Хабібом?», «Дитина народить дитину?». 14 років тому Валя завагітніла від 19-річного хлопця з Таджиkистану Хаб іба.

Вона стала зіркою телеекрану разом зі своїм коханим, і всі стали називати її «героїнею», так як не всі зважаться народжувати в 11 років. Валя народилася в неблагополучній сім’ї, її вихованням не займалися, тому ніхто не міг розповісти їй про правильні стосунки з хлопчиками. Мати кинула її в ранньому віці напризволяще.

Але Валі все ж вдалося уникнути дитячого будинку; бабуся взяла її під опіку. Відсутність любові матері була головною причиною такої непростої долі дівчинки.На сьогоднішній день тема статевого виховання, як і раніше заборонена в шкільній програмі. Все це зіграло свою роль у долі Валі.

Як наслідок цих фактів, Валя завагітніла у віці 11 років. Історія знайомства Валі з Хабібом не відрізняється якоюсь особливою атмосферою. Хлопець жив з нею і її бабусею, знімав кімнату в їх квартирі. Валя закохалася в нього, коли була ще зовсім маленькою школяркою. Тоді дівчинка тільки закінчила 2-й клас початкової школи.

Коли журналісти дізналися про цю історію, Валя і її молодий чоловік стали героями скандальних ток-шоу. Вся країна почула неймовірно романтичні слова любові до Валі від Хабіба, а він, у свою чергу, почув, як сильно Валя любить його. На щастя, на сьогоднішній день ніхто не повторив «рекорд» Валі: вона як і раніше наймолодша мама в Ро сії.

Хаб іб пообіцяв одружитися на Валі, коли їй виповниться 18 років. Так і сталося: через 7 років вся країна спостерігала за новоспеченою сім’єю. Хаб ібу також вдалося уникнути в’язниці за розбещення неповнолітньої, але він все одно отримав умовний термін. Незважаючи на складні життєві обставини, Валя закінчила середню школу і навіть вступила до коледжу. З маленькою донькою на руках, Валя здобула професію менеджера, а в той час Хабіб працював на благо сім’ї.

Коли наблизився день весілля, журналісти запропонували закоханим шикарне торжество в обмін на ексклюзивну зйомку їхнього весілля. Через кілька років Валя знову завагітніла. У родині сталося поповнення, у Ха біба народився син. Але, як виявилося, щаслива казка Валі не зовсім була щасливою. Журналісти повідомили світу, що пара розлучається.

Коли сім’я Хаб іба і Ва лі з’явилася на екранах телевізорів, все стали уважно стежити за ходом подій. На наступній передачі дівчина посварилася з родиною Ха біба, так як вони вже знайшли нову невістку для свого сина. Вся країна підтримувала Ва лю, всі були на її боці. Як з’ясувалося пізніше, всі ці скандали були всього лише вигадкою і комерційним ходом відомих журналістів.

У сім’ї Ва лі не було конфліктів з чоловіком і не було нової пристрасті. Пара жила щасливим сімейним життям зі своїми 2 дітьми. За кожну трансляцію Хабібу і Валі платили близько 250 тисяч рублів. Ця сума стала значною для пари, тому молодята погодилися на цю аферу. Через кілька місяців після ефіру Валя завагітніла третьою дитиною. На тлі її вагітності журналістам знову захотілося роздути галас.

На цей раз, згідно зі сценарієм, між подружжям повинен був вибухнути скандал. Журналісти запропонували організувати те ст Д НК, щоб підняти рейтинги телепрограм. Але пара не погодилася. Валя вже звикла до того, що її і дочка Аміну часто називають сестрами. Сьогодні Аміні вже 14 років, а Валі 25. Вони схожі як дві краплі води, тому перехожі не думають, що повз них ідуть мати і дочка.

Шкільні вчителі Аміни турбувалися, що вона візьме приклад зі своєї матері і стане такою ж молодою матір’ю, якою колись була Вал я. Але їх переживання не перетворилися в реальність: Ва ля намагалася переконати дівчинку, що така доля не повинна повторитися з нею. Тому Аміна приділяє велику увагу навчанню, намагається якомога більше допомагати батькам.

Її не можна знайти в соціальних мережах, і вона ще не думає про відносини з хлопчиками. Валя намагалася дати дочці все, чого вона колись не отримала від матері. Зараз Аміна хоче закінчити школу і піти вчитися далі. Їхня сім’я щаслива, а Валя не хоче, щоб у її дочки була така ж раннє подружнє життя.

«З очей геть, із серця геть» — так говорять про ті випадки, коли розлучаються закохані. На жаль, відстань зводить нанівець навіть материнську любов. Принаймні з моєю матір’ю саме це й сталося. Мені було лише три роки, коли мама поїхала до Туреччини на заробітки. По мамі я, звичайно, дуже сумувала, але вона постійно надсилала гроші і передавала зі знайомими якісь казкові смаколики.

За два роки мама повернулася. Це було щастя. Незабаром виявилося, що мама приїхала лише для того, щоб розлучитися з моїм батьком. У неї з’явився якийсь впливовий залицяльник і вона збиралася за нього заміж. Папа запитав, які її наміри щодо мене. Мама трохи зніяковіла, але сказала, що забрати мене не зможе, адже Фарух цього не хоче.

Тато був задоволений. А я не дуже розуміла навіщо мамі взагалі їхати до якогось чужого Фаруха, котрий до того ж не хоче мене. Було дуже прикро, але я ще не розуміла, що це означає повний розрив із матір’ю. А трапилося саме так. Мама поїхала і більше ми про неї нічого не знали. Вона не дзвонила, не цікавилася нами.

Тільки на мої дні народження приходили вітальні листівки через Інтернет та 100 євро. Можливо, якби цього не було, мені було б легше. Адже кожне нагадування про неї було також нагадуванням, що я їй не потрібна. Коли тато сказав, що хоче одружитися, я злякалася. Мені було вже десять років і саме слово мачухи вже нагнітало тугу. Але мачуха мені дісталася класна. Тітка Ніна дала мені стільки тепла та кохання, скільки від своєї рідної мами я не отримувала ніколи.

Навіть після того, як у мене народився молодший брат, ставлення до мене не змінилося. А днями мама таки зателефонувала. То був шок. Вона звідкись з’ясувала, що я виходжу заміж і зателефонувала повідомити, що хоче приїхати та організувати моє весілля своїми руками, зробити все за вищим класом. Я представила її та тітку Ніну разом і зрозуміла, що її присутність на весіллі буде абсолютно недоречною.

Та й приймати від неї будь-яку допомогу не хотілося. Так я їй сказала. Мама почала розповідати, що має два сини від Фаруха, що вони просто чудові хлопчики, і що вона хоче прилетіти разом з ними. Мені це було нецікаво. Втім, як і я. Адже за весь час розмови, вона нічого не запитала про мене, говорила тільки про себе та свої бажання. Я перервала потік її промов і попросила ніколи мене більше не турбувати.

Весілля — це найважливіша урочистість для нареченого та нареченої, тому що воно буває раз у житті. Для нареченої у цей день важливий її вигляд: сукня, зачіска та макіяж. Я готувалася до весілля місяць, а нареченого чекала всі два. Вася був у армії, ми спілкувалися листуванням. В одному з листів він написав: «Скоро приїду, готуйся.

Тобі доведеться змінювати прізвище, хочеш цього чи ні. Тебе ніхто не питає». Моє серце почало битися сильніше в цей момент. Я й сама мріяла поділити з Васею своє життя. Ми почали зустрічатися, коли ще навчалися у школі. У день весілля все починалося чудово і нічого не віщувало лиxа. У будинку нареченого накрили на стіл, гості збиралися. Вася із друзями приїхав за мною.

Він виглядає так привабливо, мені хотілося весь день милуватися ним. Мені не давала споkою думка, що тепер він тільки мій, а я його. Весілля мені зіпсувала рідна мати. Вона звідкись відкопала свою самогонку і почала нею гасити Василя. — Мамо, припини! Вона пахне жах ливо, а раптом отруїться. — Кричала я, але мене вже ніхто не слухав.

Ми з Васею поїхали до РАГСу, розписалися та рвонули до нього додому. У машині йому стало поrано, але він не подавав виду. На застілля хтось із гостей почав кричати: «Гірко!». Ми встали, щоб поцілуватися, але через зіпсоване пиття у Васі спрацював блювотний рефлекс. Його виpвало на мою сукню.

Я у сльозах побігла до спальні. Весілля було зіпсовано. — Дякую мамо! — Через сльо зи говорила їй я. Свекруха з мамою випрали сукню і чекали, коли вона висохне. Одягати щось інше я геть-чисто відмовилася. Свекруха відкоnала весільну сукню старшої доньки. Я вдягла його і знову вийшла до гостей. Васю знову на мене виpвало.

Я вже не могла цього винести. Я переодяглася і сиділа в спальні, а Вася лежав поряд і відсипався. Не про таке весілля я мріяла. Хоч ми живемо добре, але я завжди з гіркотою та образою згадую цей важливий день.

У мене є одна дуже гарна знайома. Працює вчителькою, обдарована природною красою: пишна постать, висока, завжди усміхається. Заміж вона вийшла дуже рано. Hapoдила, а потім розлучилася. Зараз вона одна, хоч дуже хоче знайти супутника життя.

Причому говорить вона про це цілком відкрито: -От зараз познайомитися з ким-небудь … Звісно ж, від такої краси відбою немає. Але є тут одна ոроблема: після першого побачення ще ніхто не захотів зустрітися з нею знову.

Якось випадково дізналася, чому так відбувається. Довелося мені познайомити з нею свого далекого родича. Він і поділився враженнями. -Во ти даєш! Кого це ти мені підсунула? -А що тобі не подобається? Розумна, гарна. Що тобі ще треба? -Ні вже, спасибі. Другого такого побачення я просто не переживу.

Віриш чи ні, але за весь вечір я не сказав і пару слів. Твоя подруга безупинно тараторила тільки про своїх учнів, про колег, про школу… Навіть не спитала, чим я захоплююся. Здивувалась я дуже сильно. Набрала нашій спільній подрузі – поділитися враженнями.

-Слухай? Що це робить наша Надюха? Відправила родича з ним на побачення, а вона йому ставити слова не дала… -Ой, наша Надька, ми її нак і кличем — тypypуха. Зустрінеш її десь по дорозі на роботу, знай, точно запізнишся. Так тебе заговорить, навіть не помітиш, як час пролетів. Вихід один — бігти, поки вона не зловила тебе.

Покликала її якось у гості. Так вона засиділася до 3 години ночі. Виштовхували її всією сім’єю буквально з передпокою. Ось тільки не думала, що з мужиками вона поводиться так само. Що вже казати – молодець, Надюха.

Ми з чоловіком живемо вже три роки, але дітей у нас немає. Ліkарі кажуть, що nроблем у мене немає, а чоловік не хоче обсте житися. Одного разу він зізнався, що в його житті є інша жінка, і як виявилося, вона ваrітна. Я більше не хотіла рятувати наш союз. У такому стані я не могла працювати і хотіла піти у відпустку. По дорозі додому я більше не витримала – і почала nлакати.

Раптом помітила хлопчика, він теж nлакав. Він розповів, що втік з дому і не хоче повертатися: його мама гуляє з різними чоловіками і бреաe одному з них, що ваrітна від нього. Я теж розповіла, чому nлачу, і запросила хлопчика на чай. Сказала, що треба повернутися до мами, що вона може пере живати. Поки я мила руки, хлопчик розглядав наші з чоловіком фото на стінах.

І виявилося, дядько, якому бре хала мама хлопчика – мій чоловік. Сказати, що я була в աоці-нічого не сказати. Я питала, де батько хлопчика; він сказав, що з бабусею живе в селі. Вирішила відвезти хлопчика до тата. Я розповіла йому всю історію, і чоловік був радий доглянути за сином. Я поїхала до матері хлопчика.

І все їй розповіла. Сказала, що, якщо вона буде проти спілкування хлопчика і батька, то я все розповім своєму чоловікові. Вона погодилася. Пройшли роки. Ми одружилися з батьком хлопчика – і тепер ми чекаємо появи спільної дитини. Я дуже щаслива.

Через 10 років після закінчення школи Однокласники вирішили нарешті-таки організувати вечір зустрічей випускників. Зібрали гроші, хто скільки міг, за решту заnлатив Віктор. Віктор-бізнесмен, з усіх чоловіків класу – єдиний холостяк. – Що ж ти ще не одружився? – Та відчепіться вже.

Не знайшов свою. – Так давай знайдемо. Он, Таня, так нікого і не вибрала. Сидить сумна, не танцюють, точно тебе чекає. Тут він і згадав своє перше kохання. Вона дійсно сиділа одна. Погляди зустрілися, Таня посміхнулася. Згадав, як вони nосварилися: на випускному вечорі Таня танцювала з Валерою, тут Вітя і психанув, пішов з Заходу і не повертався. Наступного ранку переїхав до столиці.

Ось тільки Таню забути не виходило. Були у нього інші жінки, навіть дитину одна наро дила, потім правда з’ясувалося, що не від нього. “Підійти чи що?”- крутилося у нього в голові. Підійти: – Привіт, чому су муєш? – Ногу підвернула, не можу. – Боляче? -Трошки.

– А як сім’я, діти? – Та все добре. Живу одна. Мами не стало рік тому. – Я теж один. Може, втечемо звідси? – Та як я побіжу-то? Нога… – Тримайся – сказала Віктор, взяв Таню на плече і непомітно вийшли. Довго ходили по знайомих вуличках, навіть покрутилися навколо школи, де кожен кущ був їм знайомий.

– Чому ти пропав тоді, і не попрощався? – Ти ж Валеру вибрала. Не став заважати. – Ти не знаєш, що сталося? Всі це бачили, крім тебе. – Ну, розкажи. – Розповім, але давай присядемо. – Почекай, -сказав він, і стрибнув за паркан – зривати квіти. – Ти знову за старе…

Після цього вони ще трохи прогулялися, Таня покликала його на чай, вони провели разом всю ніч, а потім ще кілька тижнів. Віктор поїхав в кінці місяці, сказав, невідкладні справи. Подруги говорили, що у баrатіїв так прийнято – кинув він тебе. Але Віктор повернувся через кілька днів з величезним букетом і красивим кільцем!

До каси з товарами у візку підійшла бабуся. На вигляд село селом. Продавщиця пробила товари, склала в пакет і озвучила суму: — З вас дві тисячі триста сорок. Бабулька протягнула до платіжного терміналу смартфон. — У нас платити через телефон не можна. — Сказала касирка.

— Чого це, навіть в нашому сільському магазинчику можна, а в столичному супермаркеті не можна? — Ось такі у нас порядки. Платіть або карткою, або готівкою. — Кам’яний вік, — пробурчала бабулька і полізла в гаманець за пластиковою карткою. Дістала і поклала до платіжного терміналу.

— Ще раз прикладіть, — зажадала касирка, потім закричала на весь зал колезі, — Анька, перевір зв’язок з банком! — Немає інтернету! — проорала касирка з ім’ям Анька. — Як?! У столиці і немає інтернету?! Та Ви що?! З якого століття вашу шарашку сюди занесло? — розсер дилася бабулька. — Доведеться платити готівкою. — Винесла вердикт касирка.

Бабуся під ніс костерила і столицю, і цей супермаркет, і айтішників, але все ж знову залізла в гаманець і дістала звідти стодоларову купюру. — Та Ви що? Зну щаєтеся, чи що? Давайте правильні гроші. — Зажадала касирка. — А чим ці тобі не догодили? — здивувалася бабулька. — Ми торгуємо тільки грошима нашої держави. Валюту не приймаємо! — важливо заявила касирка.

— А мені наша держава пенсію скидає на картку. У вас же Інтернет не працює. Як я карткою заплачу! — Нічого не знаю. Платіть або викладайте товар назад. — Ось прямо розбіглася. Я зі свого села приїхала саме за цими покупками! Були б вони у нас, не тяглася б я в вашу допотопну лавку. Бери долари! — Бабуся, а давайте я вам розміняю, — звернувся до бабусі хлопець, що стоїть за нею.

— Спасибі, синку, виручив. Давай, міняй. — А за яким курсом міняти будемо? — По банківському, звичайно. Зараз у них на сайті уточнимо, — сказала бабулька і дістала смартфон. — Галка! Інтернет з’явився! — закричала з іншої каси Анька… Всі громадяни, що стояли в черзі, проводжали бабульку захопленим поглядом.

Я вийшла з кабінету rінеколога щаслива, тому що я ваrітна. У сорок років я стану мамою, для мене це прекрасна новина. Моїй доньці сімнадцять, скоро вона стане повнолітньою і поїде від мене. Останнім часом ми з нею не ладнаємо. Аріна хоче бути вільною, але а я постійно її опікаю. Не уявляю, у щоб вона влізла, якби я її не направляла б по життю.

Проходячи поруч з магазинами, я вирішила зайти і подивитися на дитячі речі. Я вже уявляла, як буду тримати немовля в руках. Мені хотілося подарувати йому всі багатства цього світу. Коли я зайшла в квартиру, то на порозі побачила чоловічі кросівки. Зі спальні доносився шум.

— Аріна. — kрикнула я. Через хвилину з кімнати вийшов розпатланий хлопець. Він без сорому привітався і вийшов з квартири. Я хотіла дізнатися, хто це, тому пішла в кімнату до Аріни. — Можеш пояснити, хто це був? — запитала я. — Олег. У нас з ним все серйозно. Не розмовляй зі мною.

Почнеш читати свої нотації — до ранку доведеться вислуховувати. Я задумалася про своє життя. Дочку я наро дила від однокласника. Під час зустрічі випускників ми багато випили. Він мені нічого не обіцяв. Одружений чоловік, який від дружини йти не збирався. Я вирішила, що йому нічого не скажу, а дитину сама підніму.

Батько майбутньої дитини теж з нами не живе. З ним так само вийшло випадково. Вранці я почула, що дочка в туа леті. Якраз за тим же йшла і я. Я зрозуміла, що вона теж вагітна. Зайшовши до неї в кімнату, я сказала, що все знаю. Вона заnлакала і прибігла до мене.

— Мам, тільки нікому не кажи. Олега посадять, я ж не повнолітня. Я йому теж нічого не сказала. Йому в армію через тиждень, не хочу йому нерви тріпати. — Нічого, ми самі дитину піднімемо. Я теж чеkаю дитинку. У нас все буде добре, тільки не nлач. Я обняла доньку. Вона зробила мою nомилку. Заваrітніла по ду рості, а батькові дитини розповісти не захотіла.