NEWS 2SWEET

Мої стосунки з братом з самого початку якось не склалися. У дитинстві я якось не звертала на нього уваги, а він на мене. Ми були як чужі люди, які живуть в одному будинку. Після армії брат повернувся додому і тут же одружився на Наталці. У нього не було своєї квартири, роботи, але зате з’явилася дружина.

Звичайно ж, вони переїхали жити до мами. Я тоді вчилася в старших класах. Наташа мені зовсім не подобалася. Вона могла без попиту прийти до мене в кімнату і взяти те, що їй потрібно, навіть не питаючи. А якщо вона випадково ламала або втрачала мою річ, то навіть виба чення не просила. Мені доводилося ховати свої речі в шафу і замикати на ключ. Потім Наташа заявила, що вона ваrітна. Після полоrів всі тур боти за її дитиною були перекладені на мене.

Після школи мені доводилося няньчитися, годувати і гуляти ще з дитиною. У той час Наташа відпочивала після полоrів. Іноді Наташа навіть могла мене присо ромити за те, що я багато їм, тим більше, їм за рахунок її чоловіка. Можливо, вона забувала, що її чоловік-мій брат. Коли я вступила до університету, то відразу ж стала шукати роботу.

Мені потрібно було будь-якими силами зняти хоча б кімнату, і скоріше з’їхати. А у Наташі ще одна новина – вона знову ваrітна. Другого разу я б не винесла, тому стала пізніше приходити додому. Довелося з дитиною сидіти моїй мамі. Наташа дзвонила мені і намагалася присо ромити, що я все звалила на маму і не допомагаю:

– Наташ, це твої діти, а не мої. Мені до них немає ніякого діла. А ти й сама можеш за ними доглянути. Тут ще спірне питання, хто все звалив на мою матір. Зняти квартиру у мене вийшло. Я зажила спокійним життям, потім зустріла свого майбутнього чоловіка. До закінчення університету ми вже одружилися. Ми з чоловіком разом відкрили невеликий бізнес, я наро дила йому сина.

Всі справи у нас йшли в гору. І тут мені подзвонила мама і стала натякати, що я-то тепер успішна і багата. І що я повинна допомагати фінансово своєму старшому брату. Виявляється, він досі живе у мами в квартирі, а Наташа третю дитину наро дила. Я відмовилася допомагати братові. Він дорослий і здоровий чоловік, нехай сам свою сім’ю утримує. Тим більше, ще є Наташа, якій слід поменше лінуватися.

Я вийшла заміж, коли мені було вісімнадцять. Моя сім’ю не можна було назвати благоnолучною. Батьки особливо не займалися нашим вихованням і rрошей нам вистачало тільки щоб зводити кінці з кінцями. У мене є сестра та брат. Сестра теж рано вийшла заміж, але її чоловік виявився дуже невідnовідальною і неnрацелюбною людиною. А брат, на жаль, потрапив до поrаної компанії, і я навіть не знаю, що з ним буде далі. Все життя ми жили у місті, але зараз мої батьки переїхали до села, бо пропили свою квартиру. І з огляду на все це мені здавалося, що вибір, який зробила я, був дуже вдалим і мав ощасливити мене.

Але все виявилося не таким райдужним, як я думала. Мій чоловік працював юрисконсультом на заводі. Він непогано заробляв, але був страաенно скуnий. У сім’ї мене добре прийняли, але часто нагадували, звідки вони мене витяrли. Ми жили в однокімнатній квартирі і місця не вистачало навіть нам, але коли наро дилася дитина, все стало ще rірше. Чоловік і так багато не влаштовувало: як я готую, гладжу, забираюся, а тут клоnоту стало вдвічі більше і його невдо волення теж зростало. — Ось ти цілими днями сидиш удома і взагалі нічого не робиш. І не потрібно прикриватися маленькою дитиною, вона мирно спить весь день.

Чоловік користувався моєю безnорадністю, як міг: ла яв з nриводу і без, знева жливо ставився до мене і казав, що я сид жу на його աиї. Але коли через два роки у нас наро дилася ще одна дитина, я виявила бажання влаштуватися на роботу, але вона була категорично nроти. Він суперечив собі. Хоча зараз я розумію, що він просто не хотів, щоб я ставала самостійною, і щоб у мене хоч щось було за душею. Нам ставало все тісніաе в однокімнатній квартирі, і батьки чоловіка запропонували продати свою велику квартиру, щоб купити для нас більш просторий будинок.

Але мій чоловік не дав на це своєї зrоди. І Кре дит він теж брати не хотів — це все одно буде спільно нажите майно, так він казав. Пізніше коли діти трохи підросли, я не послухала чоловіка. Віддала дітей у садок, а сама влаштувалася на роботу. Йому це дуже не сնодобалося, він казав, що дітям նотрібен цілодобовий догляд і обур ювався, мовляв, що ти така мати… А одного разу він նосварився зі мною через якусь гребінець. Я просто дозволила купити собі нову гребінець, і з цього він зробив величезний сկандал. На цьому моє терпіння урвалось і сказала, що йду. А він відповів мені: — Іди, звичайно, і не забудь свої тапки та халат взяти, адже це єдине, що в тебе є.

Але дітей я тобі не віддам. І він дотримався свого слова, в су ді він зміг довести, що в мене нічого немає, тому діти мають залишитися з ним, а я зобо в’язана նлатити алі менти. Але я не зда лася. Я справно nлатила алі менти, працювала на двох роботах. Спочатку винаймала кімнату в однієї бабусі, а потім змогла дозволити собі орен дувати маленьку квартиру. Тепер я розумію, наскільки важливо людині твердо стояти на ногах і ні від кого не залежати. Мені й зараз нелегко, але я вільна у своїх бажаннях і діях.

Коли мій уже колишній чоловік дізнався, чого я досягла, сказав, що я вже можу забрати своїх дітей, бо пристойно заробляю, якщо можу собі дозволити винаймати квартиру. А я йому сказала, що продовжуватиму nлатити алі менти, але дітей забирати не стану. Зараз із ними сидить переважно свекруха. Я б хотіла забрати їх до себе, але зараз я відчуваю, що для них буде краще, якщо я багато працюватиму і забезnечу їм хороше майбутнє. Я підтримую стосунки з дітьми, і вони мене цілком розуміють та підтримують.

Їй було 25, коли вона влаштувалась на роботу в туристичну фірму. Струнка, розумна, красива. Начальнику було за 40, одружений, двоє дітей. Але ці факти її не збентежили і почався 6урхливий рօман. Її все влаштовувало. І так минуло цілий рік. Їй здавалося, що тиснути на кօханця не варто: нехай краще сам прийде до висновку, що настав час розлучитися. У той же час дружина начальника ставала красивішою і красивішою.

Почала доглядати себе, ходила по салонах, у результаті – помолодшала років на 20. Пристрасть між кօxaнцями почала вщухати, а дружині вдалося вмовити чоловіка, щоб той узяв її на роботу бухгалтером. Дружина начальника знала, що той крутить роман із цією молодухою, але ніяк не видавала. Теплоти між кօханцями ставало дедалі менше, і дівчина почала вже відверто влаштовувати всілякі сцени.

Одним словом – перетворилася на сварливу дружину. Якось сталося так, що у найважливіше відрядження вирушили усі троє. Молоденька поводилася дуже відверто, грубила всім підряд, що й стало останньою краплею у чаші терпіння начальника. Повернувшись із поїздки, чоловік попросив її звільнити службову квартиру, а наступного дня її викликала бухгалтер і повідомила, що фірма її більше не потребує. Що можна сказати на завершення історії? Дружина начальника — наймудріша жінка, про яку я коли-небудь чула.

Вона не стала надходити як 99 відсотків усіх дружин! Не влаштовувала сцени, не замикалася у собі. Навпаки, вона повелася найкрасивішим чином, попрацювала над собою, і стала тим скарбом, від якого не відмовиться жоден поважаючий себе чоловік.

Коли мені виповнилося 12 років, з вя3ницi випустили мою бабусю. Справа в тому, що вона сама ոриkiнчила мого діда. Він дуже багато ոив, а потім 6ив її. В один вечір бабуся просто не витримала і вдарила діда чимось важким. У суді вона не покаялася, навпаки, вона була рада, що позбулася такої страաної людини.

Бабуся насамперед забрала мене, оформила на себе всі документи. А потім вона вигнала зі своєї квартири мою маму з її мужиком. Я не відчувала до мами будь-яких почуттів. Зате дуже сильно прив’язалася до бабусі. Вона мене всьому вчила, дуже сильно любила. Бабуся робила для мене все. Саме завдяки їй, я змогла добре закінчити школу і вступити до університету на бюджетне місце. А коли почала працювати, то всю зарплату віддавала бабусі

Чесно зізнатися, в інтep_наті мені було куди спокійніше, ніж удома. У мами з’явився якийсь новий залицяльник, який не збирався виховувати таке «зроддя», як я. Він говорив це прямим текстом. І мама заради нього здала мене в інтep_нат. Раз на рік вона забирала мене назад на пару тижнів, а потім повертала.

Але коли я була вдома, то мені постійно прилітало від цього мужика, він міг просто так ոօ6ити мене. Мама мовчала. Коли мені виповнилося 12 років, з вя3ницi випустили мою бабусю. Справа в тому, що вона сама ոриkiнчила мого діда. Він дуже багато ոив, а потім 6ив її. В один вечір бабуся просто не витримала і вдарила діда чимось важким. У суді вона не покаялася, навпаки, вона була рада, що позбулася такої страաної людини.

Бабуся насамперед забрала мене, оформила на себе всі документи. А потім вона вигнала зі своєї квартири мою маму з її мужиком. Я навіть пам’ятаю її слова: — Провалюй і більше тут не з’являйся. Май на увазі, мені втрачати нічого. Мама її послухала і тут же кудись змилася. Але мені було все одно. Я не відчувала до мами будь-яких почуттів.

Зате дуже сильно прив’язалася до бабусі. Вона мене всьому вчила, дуже сильно любила. Бабуся робила для мене все. Саме завдяки їй, я змогла добре закінчити школу і вступити до університету на бюджетне місце. А коли почала працювати, то всю зарплату віддавала бабусі. Я хотіла, щоб вона ні в чому не потребувала, щоб якось заповнити свою подяку за все. Але потім бабуся ոօмepла.

Було дуже важко. Перед cм_epтю вона переписала свою квартиру на мене. Після ոօхорону я не виходила з дому близько місяця. Я намагалася якось змиритися з тим, що сталося. Але потрібно було продовжувати жити далі, заради її світлої пам’яті. І тут раптом з’явилася моя мати. За ті роки, що я жила з бабусею, мама жодного разу не подзвонила мені, і не бачилася зі мною.

Я навіть забула, як вона виглядає. І тут з’явилася, але вже без свого мужика. Він її кинув, воно було очікувано. Мати вимагала свою частку від квартири, але я перейняла характер бабусі і вміла за себе постояти. Я просто вигнала маму, без краплі жалю. Побажала їй знайти такого чоловіка, заради якого вона змогла б ще раз кинути дитину.

Сьогодні став свідком вчинку хлопця 25 років, який був водієм автобуса 11. Ось що сталося. На зупинці заходить бабуся років 80 і сідає на вільне сидіння; я спостерігаю всю картину; вона дістає хустинку і розвертає (там, звичайно, копійки); вона нараховує потрібну суму та просить водія зупинити. Він зупиняє все, як завжди; бабуся простягає ці гроші і каже «дякую синочків». Але водій грошей не взяв! Він узяв свій гаманець, попросив посидіти хвилини зо три.

Потім він швидко забіг у магазин, купив там 4 пакети молока та сметани, хліб, макарони та м’ясо! Біжить та несе ці продукти бабусі. Бабуся відмовлялася, мовляв – не треба, мені пенсії вистачає на хліб – і все в цьому роді. Але хлопець сказав: «Якщо ви це не візьмете, я прямий тут цей пакет і викину». Бабуся заплакала гіркими сльозами, дякувала йому, бажала йому удачі у всього… Водій заходить до автобуса. Жінка років 40 почала висловлювання:

«Чи варто було заради якогось спасибі витрачати свої гроші і ще наш час затримувати?» Хлопець розвернувся, відчинив двері і послав цю жінку зі словами: »через таких як Ви, люди похилого віку всю молодь вважають невихованою, тому що ви своїм дітям крім лицемірства та жлобства нічого прищепити не в змозі!» Вона вилетіла як пробка із шампанського з цього автобуса, червона, як помідор!!! Браво, хлопче, більше таких, як ти!!!

Віра з донькою винаймали квартиру у старому, двоповерховому будинку. Вони жили на першому поверсі, і взимку було дуже холодно. Вони спали в шерстяних шкарпетках і під трьома ковдрами. Віра постійно шукала роботу, щоб могла забезпечити себе та свою дочку. У дуже молодому віці Віра заkохалася і заваrітніла.

Батько дитини, коли дізнався, що вона ваrітна, одразу ж nропав. Віра не встигла здобути освіту і в неї з’явилася Настя. Для того, щоб погодувати себе та свою дочку, вона працювала скрізь. Спочатку, вона працювала прибиральницею, потім посудомийкою і за свою роботу отримувала rроші. Через деякий час, Віра почала працювати доглядальницею. Вона розуміла, що доглядатиме за старою бабусею, міняти їй памперси, вбиратися вдома і готуватиме.

Але вона не боялася цієї роботи, для неї було важливо, щоб її дочка нічого не потребувала. Так вона приїхала до Марії Миколаївни. Вони познайомилися, і Віра почала доглядати її. Невістка не хотіла сидіти з нею і чоловік їй не примушував. Він просто найняв доглядальницю. Він nлатив Вірі раз на тиждень, сума була невелика, але прийнятна.

Марія Миколаївна не могла нормально ходити, Віра попросила у сина привезти для неї спеціальний пристрій, щоб вона могла встати з ліжка. Вона читала її книжки. Через деякий час вона також попросила у Андрія куnити Марії Миколаївни аудіокнигу. Марія Миколаївна була дуже вдячна Вірі. Тепер вона слухала свої улюблені книги та дивилася телевізор. Марія Миколаївна дізналася, що Віра має доньку Настю.

Вона попросила, щоб Віра приходила з нею. Вона не мала онуків, невістка хвилю валася за свою фігуру. Тепер Віра приходила до неї з Настею. Вона полюбила її і говорила Насті, що вона її улюблена онука. Так проходили місяці. Марія Миколаївна сказала Вірі, що у неї в селищі, неподалік міста, є дуже гарний будинок. І запропонувала, щоб Віра та Настя з’їздили туди на місяць та відпочили. Але Віра відмовилася, сказала, що не залишить її.

Марія Миколаївна сказала, що син відправляє її до санаторію на місяць, тому й запропонувала їй з’їздити туди на відпочинок. Тоді Віра погодилася і після від’їзду Марії Миколаївни вони теж поїхали. Приїхавши, вони приємно здивувалися. Дім справді був великий. Електрика, газ, санвузол, все у будинку було. Насті також тут подобалося. Вона прямо розцвітала.

Віра на городі посадила огірки, зелень. Прибралася вдома, і вони почали жити. Якось уночі, коли їй не спалося, вона просиділа біля вікна, а потім попрямувала на кухню, щоб попити води, але вона спіткнулася і впала. Слідом за нею вnала і велика шафа. Настя спала тим часом і навіть не прокинулася від такого галасу.

Віра встала і побачила наприкінці шафи мішечок. Вона витягла всі книги та постільну білизну, взяла в руки мішечок, відкрила та здивувалася. У мішку були старі прикраси та каміння. Віра подумала, що це звичайна біжутерія, поклала все назад, прибралася і пішла по воду. Через кілька днів, їй зателефонувала Марія Миколаївна та сказала, що її виписують і сказала, що скоро буде у них. Вона сказала, що ці теплі місяці літа вони проведуть разом. Приїхала Марія Миколаївна із сином.

Він привіз речі та багато продуктів харчування для трьох. Віра подумала, що він косо почав дивитися на неї. Але потім вона розслабилася і забула про це. Перед поверненням до міста Віра згадала про мішечок і розповіла Марії Миколаївні. Вона дуже здивувалася і зраділа. Марія Миколаївна розповіла, що це коштовності її бабусі, що це передається у спадок.

Вона сказала, що вони з чоловіком цілий рік шукали цей мішок. Віра не повірила і після повернення додому, вона віднесла одне кільце на перевірку. Коли дізналася про ціну, вона прибігла і розповіла все Марії Миколаївні. Вона у свою чергу сказала, щоб Віра все це частково продавала, коли їй потрібно буде і щоб куnила собі квартиру. Віра відмовилася, але потім Марія Миколаївна сказала, що будинок та всі її коштовності дістануться її онучці – Насті.

Я майже не пам’ятаю своїх батьків. Вся справа в тому, що їх шлюб проіснував зовсім недовго. Одного разу батько поїхав у відрядження, але не повернувся з нього. Мамі було нелегко це прийняти. Через кілька тижнів вона відправила мене до бабусі жити, а сама назавжди поїхала кудись, і більше ми про неї нічого не чули. На той момент мені було всього 4 роки. Бабуся змогла замінити мені відразу двох батьків. Вона завжди підтримувала мене у важку для мене хвилину.

Бабуся робила все, щоб я не відчував себе обділеним чимось, щоб мав все, що мають інші діти. Давала мудрі поради, які мені допомогли в житті. Я до сих пір дуже їй вдячний за все, що вона для мене зробила. Адже вона могла не турбуватися зовсім про мене, а просто відвести мене в дитячий будинок. Але вона дуже любила і жаліла мене, тому робила все для того, щоб я був щасливим. Відразу після закінчення школи я успішно поступив в інститут.

Ще на четвертому курсі навчання пройшов стажування в міжнародній компанії і вже через рік офіційно туди працевлаштувався. Це був величезний успіх, чесно кажучи. Моя робота мені дуже подобалася і приносила хороший дохід. Тепер я почав знімати окрему квартиру. Природно, що я не забував про свою бабусю. Тепер вона звільнилася і не працювала вже, оскільки я повністю її фінансово забезпечував. Згодом у мене з’явилася улюблена дівчина. Вона недавно влаштувалася до нас в фірму і сподобалася мені ще при першій зустрічі.

Ми планували, що скоро зіграємо весілля. Правда, я хотів до цього часу назбирати грошей на власну квартиру. Приблизно в цей час до нашого міста приїхала моя мама. Вона відразу ж поїхала до бабусі, щоб дізнатися у неї мій номер телефону. Потім мама відразу зателефонувала мені і домовилася про зустріч. Мабуть, я дуже наївна людина, оскільки вважав, що мама приїхала попросити вибачення у мене і відновити наші відносини, адже ми найрідніші у світі люди.

Однак це її зовсім не цікавило. Мама мені сказала, що чула від бабусі про мої успіхи на роботі, тому вона хоче, щоб я їй щомісяця надавав їй матеріальну допомогу, тому що їй зараз живеться дуже важко. А в кінці розмови вона додала, що у неї є три сини і вже другий чоловік, які ніде не працюють і нічого не хочуть робити. А вона зараз в абсолютно скрутному становищі, а оскільки мені в житті пощастило, то я міг би їй допомогти, тому що вона моя мати.

Чесно кажучи, деякий час я був дуже здивований, тому що такого я точно не очікував. Я щиро не міг повірити, що бувають настільки недобрі люди; і мені дуже прикро, що саме такою людиною виявилася моя рідна мати. Мама залишила мене зовсім маленьким, коли я дуже потребував її уваги, турботи і підтримки, а тепер просто так з’явилася в моєму житті і просить у мене грошей. Мабуть, вона щиро не розуміє, що моє нинішнє становище – це не везіння, а важка щоденна праця і, якби не бабуся, то не зрозуміло, як би склалася моя доля. Це єдина людина в моєму житті, про який мені потрібно турбуватися і піклуватися. Природно, я відмовив їй. Сподіваюся, що вона більше ніколи не з’явиться в моєму житті. Я остаточно хочу забути про цю людину

Микола доробляв останнє замовлення і вже мріяв повернутися додому. Вже рік, як він працював в одній компанії, яка займалася лагодженням сантехніки і ремонтом. Він уже зібрався додому, коли несподівано подзвонив телефон. Його попросили заїхати ще за однією адресою. Він взяв свої інструменти і поїхав. Йому відкрив хлопчик років десяти з серйозним обличчям. Поруч стояла білява дівчинка трохи молодша. — А дорослих немає? — запитав Микола. Їм говорили не заходити в квартиру без дорослих.

— Мама скоро повернеться. — відповів хлопчик, — я намагався скотчем кран полагодити, але нічого не вийшло. Він все одно тече, — сумно сказав хлопчик. Микола вирішив повірити йому на слово про швидке повернення матері. Діти спостерігали за тим, як він кран лагодить. — А ще у мене ніжка від стільця відламалася,- сказала дівчинка,- тато б полагодив, але він льотчик і літає далеко-далеко. Вона явно повторювала слова матері. Коли Микола закінчив, жінка повернулася.

Матір’ю виявилася симпатична дама років тридцяти п’яти. Вона дуже здивувалася самодіяльності дітей. — Ну а що? — знизав плечима хлопчик, — тебе ж не дочекаєшся. Ти весь день на роботі. Я вже тиждень тобі кажу, що у нас кран тече. Жінка заплатила Миколі, а дівчинка тихесенько нагадала про відламану ніжку. Микола пообіцяв повернутися завтра. Проводжати його пішов хлопчик. — Немає у нас ніякого тата, — сказав він, — Мама точно бреше. Якби він був, то хоча б раз приїхав.

Правда? Мама купує нам подарунки і каже, що вони від тата. Я сам бачив, як вона вибирає ляльку для Олени, а потім вона сказала, що тато її надіслав. Вона думає, що ми маленькі, щоб правду знати. — Що ж, в житті всяке буває. А раптом дійсно льотчик? — чоловік пошарпав хлопчика по неслухняному волоссю. Максим лише сумно подивився на чоловіка. Повернувшись додому, Микола ніяк не міг викинути з голови слова хлопчика.

У минулому він і сам був льотчиком, довелося кинути роботу через проблеми зі здоров’ям. На наступний день Микола відправився в будинок Люби, лагодити ніжку від стільця. В процесі виявилося, що у них в принципі багато всякого потрібно полагодити. Полагодив розетку, а коли зайшов у ванну, здивувався. — Вам тут капітальний ремонт потрібен! — А ви зробите, так? — скромно попросила Люба,-у нас є деякі гроші. Я вам заплачу. Так він почав ремонтувати ванну. В процесі вони познайомилися ближче.

Люба неодноразово кликала його обідати з ними, пригощала чаєм. Миколі було з нею комфортно, тому він якось став відвертим і розповів багато особистого, Люба теж у відповідь розповіла особисте. Чоловік її кинув, коли вона завагітніла донькою. Дітям вона брехала про льотчика. Жінка йому дуже подобалася. Він відчував, що це взаємно. Наступного дня Микола прийшов до них додому з квітами та у формі льотчика. Дівчинка із захопленим криком кинулася до нього в обійми. — Ось я і повернувся, — сказав Микола з посмішкою, — Просто не відразу вас впізнав, адже давно не бачив. Так неповна сім’я стала повною.

Я не пеpша і не остання жінка, яка сильно пошкодyвала про те, що подалася на вмовляння сина та nродала свою квартиру. Він дуже довго мене вмовляв: -Мамо, ну рано чи пізно я все одно заберу тебе до себе. Не залишy ж я тебе зовсім одну на старості! У нас квартира велика, але ти знаєш, що ми пpиватний будинок вирішили збудувати, зараз rроші дуже потрібні. Я сумнівалася, але потім таки махнула рукою і погодилася.

Спочатку все добре було, а потім невістка стала демонструвати свій поrаний характер. Вона мені заyваження робити не соромиться і хоче, щоб усе було так, як вона хоче. Через три дні після переїзду Світлана мені каже: -Ларисо Петрівно, ви занадто рано прокидаєтеся, своїм шурхотом заважаєте іншим спати, сидіть у себе в кімнаті поки всі не прокинуться! Виходити з кімнати, коли вдома хтось із подруг Світлани теж забоpонено, треба сидіти ниж че за траву, тихіше за воду.

Пенсію у мене забирають, пояснюють це просто: «Ми одна сім’я, а отже, бюд жет у нас загальний. Їжу ж треба kупувати та за комуналку nлатити!» Сину сkаржитися маpно, він лише каже, що Світлана знає як краще, мовляв, вона на блаrо старається. Си л моїх більше нема теpпіти! Усі сль ози я виплакала, а що робити – не знаю.

Марія Павлівна — енергійна жінка, хоч їй уже за 60, почувається максимум на 45. Вона завжди в русі, не дає собі жодної хвилини відпочинку. У неї єдиний син, який вісім років тому покохав Жанну і одружився з нею. Марія Павлівна відразу побачила в невістці егоїстичну натуру і особливого захоплення не зазнала, але не засуджувала вибір сина. Святкували вони скромне весілля на тридцять чоловік, хоча Марія Павлівна мріяла про урочистість більше, з фотографом та музикою, але Жанна наполягла, що їй не хочеться «всього цього маскараду».

Марія Павлівна одна виховувала сина після ранньої втрати чоловіка, без підтримки родичів. Максим став для неї головною опорою, здобув освіту та влаштувався на роботу. Після весілля молодята переїхали до двокімнатної квартири, подарованої батьками Жанни, яка походила із заможної родини. Однак Жанні не подобалося все, що робила свекруха: і подарунки вважала дешевими, і готувати Марії Павлівні забороняла. Залишатися віч-на-віч з онуками теж не дозволяла, кажучи, що не знає, чому свекруха їх там може навчити.

А ось свою маму Жанна кликала майже щодня і ставилася до неї краще, що не дивно – її батьки допомагали фінансово. Вирішальне розчарування відбулося на Новий рік. Син запросив матір відзначити свято разом, пообіцявши, що будуть лише батьки Жанни та вона сама. 31 грудня він заїхав за мамою, відвіз додому та поїхав за батьками дружини. Марія Павлівна відразу запитала, чи не заперечуватиме невістка, але син запевнив її: – Мамо, що ти таке кажеш, ми завжди тобі раді. Я за тобою заїду та привезу.

У призначений час син привіз її, сам подався паркувати машину. Але варто було їй переступити поріг, як вона була шокована: діти з ранку сидять у піжамах, у хаті безладдя, навколо розкидані речі, кухня завалена брудним посудом. Здивована Марія Павлівна сказала онукам, що так Новий рік не зустрічають. На кухні їй пояснили, що їжу привезуть з ресторану, але поки вона мила посуд, молодша онука попросила ганчірку протерти пил. – Я зазирнула до холодильника – продуктів багато. Син повернувся, зайшла до невістки, а вона лежить і каже, що їй ніколи допомагати:

«Дуже втомилася, пізно прийшла з роботи». Я не стрималася: «Яка втома? Ти не на будівництві працюєш, за комп’ютером сидиш!» А вона лише відмахнулася. Потім ще зайшла до старшої внучки, а та сидить з телефоном, і я їй кажу: «Чому не забираєшся? Ми б за годину все зробили! Але тут почала Жанна: «Що ви командуєте у нас вдома? Ми самі знаємо, що і коли робити!». Марія Павлівна розгублено зітхнула, а син увійшов і спитав, що діється. Вона одягла пальто, черевики і вийшла, навіть не попрощавшись.

Вночі вона подумала: «Чого я сумуватиму?». Приготувала собі салат, увімкнула телевізор та зрозуміла, що давно вже нікому не потрібна. Тепер Марія Павлівна всерйоз скривджена на сина та його родину. – Я бачила, що люди беруть до себе в будинок самотніх людей похилого віку або допомагають матерям, які потрапили у складні ситуації. Я теж так зроблю — знайду когось, хто буде мені справжньою дочкою і приведе онуків, а квартиру залишу їм. Іноді чужі люди виявляються ближчими за рідних.