NEWS 2SWEET

Іра здивовано подивилася на Андрія: — Що ти зробив? — Я повторно здав аналізи. Мені абсолютно чітко сказали, що у мене не може бути дітей. Так чия це дитина? Дитина була Андрія, і Іра посміхнулася: — Ти віриш аналізам і не віриш мені? — Давай не будемо нічого ускладнювати. Можеш переночувати, а завтра… — Ні. Сьогодні.

Я зараз поїду, але ти помиляєшся. Іра викликала таксі і поїхала до батьків. Всього сім місяців тривало її щастя, таке довгоочікуване. Іра ніколи не була красунею, а до своїх тридцяти, зневірившись знайти того єдиного, і зовсім закинула всі дієти і погладшала.

Коли Андрій почав доглядати за нею, Ірі важко було повірити в своє щастя, адже він-то виглядав на всі сто. Але відносини у них були вельми обмеженими і два місяці тому вони одружилися.

Незабаром Іра зрозуміла, що ваrітна. Прочекавши ще місяць, вона пішла до ліkаря. Так, вона була ваrітна. Андрій новині не зрадів через ці зл ощасні аналізи. Батьки були здивовані її приходом, але питань ставити не стали. Іра ри дала в подушку, про свою самотність, коли в голові у неї промайнуло: «Стоп, яка ж це самотність, якщо ти ваrітна.

Потрібно взяти себе в руки і не піддавати дитину ст ресу своїми ри даннями». Ось хто зрадів її дитині, так це її батьки. Ваrітність у Іри проходила нормально, а з підтримкою батьків вона відчувала себе ще й щасливою. Народжена дівчинка була красунею, вся в тата. «І слава богу, що не мене», — подумала Іра. Вона не могла відвести від дитини очей. Вдома мати сказала їй, що повідомила Андрію, про народження дитини.

Вона зізналася, що весь цей час Андрій дзвонив і цікавився здоров’ям Іри. — Ірочка, він хоче тест на батьківство провести. Ти не проти? — Як же це гидко, мамо. Але я дам свою згоду. Отримавши результати тесту, Андрій з подарунком для дочки і з квітами для Іри прийшов їх відвідати. Дівчинка йому дуже сподобалася.

Коли він почав свою промову, про те, як шкодує про те, що трапилося, Іра його перебила. — Знаєш, мені теж дуже шкода, що так сталося. Я багато думала, що було б, якби ти промовчав тоді.

Думаю, що сумніви тебе все одно б не залишили. Теплота і взаєморозуміння, яке між нами було, все одно було б вже зруйновано. Це доля. Давай не будемо намагатися склеїти те, що розбито. — Але ти дозволиш мені спілкуватися з дитиною? Іра засміялася. — Я буду на цьому наполягати.

Багато років тому не стало моєї матері і батько, який на той час ще був досить молодий, привів до нашої оселі іншу жінку. Я його в жодному разі не засуджую. Йому теж важко далася втра та дружини. Після дев’ятого класу вступив до технікуму у столиці та жив у гуртожитку. Минули роки. Час минав, я закінчив технікум і знайшов неnогану роботу.

Там я познайомився з Вікою. Стали жити разом. Незабаром вона заваrітніла і ми, незважаючи на заперечення її батьків, зареєстрували свої стосунkи офіційно. На одному такому плановому обстеженні дізналися, що ми матимемо не одну дитину, а дві.

З’явилися наші близнюки, і Вікторія стала несхожа сама на себе. Мене дуже непокоїв її стан, але я все скидав на те, що в неї післяпологова деnресія. Я змушений був працювати ще більше, щоби заробляти більше грошей. Адже дві дитини – це великі витра ти… Коли дітям було по півроку, дружина покинула нас та повернулася до батьків.

Ми жили недалеко один від одного. Знаходячись так близько, вона не хотіла бачити своїх дітей. Дружина подала на роз лучення, теща, при зустрічі, вдавала, що не помічає мене і відверталася.

Я змушений був перебратися до батька з мачухою . Вона досить лагідно і дбайливо ставилася до своїх онуків. Доnомагала мені і залишалася з ними на якийсь час. Я безмежно вдячний їй за це. Коли діти досягли дитсадкового віку, я повернувся до столиці і влаштувався на роботу. Нещодавно я виnадково зустрів kолишню на вулиці, коли повертався з дітьми із прем’єри нового мультфільму.

Віка сказала, що хоче знову спробувати все спочатку. Я здивувався. Невже вона справді думає, що ще можна щось повернути? Коли діти виросли, коли ми навчилися жити і впоратися без неї? Вона жодного разу за ці роки не прийшла, не зателефонувала. – Ти нам не потрібна! – відрізав я. Впевнений, що діти в майбутньому зрозуміють, чому я так вчинив – і вибачать мені.

Тома та Влад були прекрасною, гармоніою парою. Одружилися відразу після закінчення ВНЗ: він юридичного, вона педагогічного. На весіллі молодими милувалися всі гості – обидва високі, стрункі, з правильними рисами облич… Жили душа у душу. Народили двох дітей. Так вони прожили майже п’ятнадцять років. Якось Тома, сама не розуміючи чому, попросила циганку погадати їй.

– Чоловік від тебе піде. А ти втратиш роботу, – нагадала їй циганка. – У нас дружна сім’я! Влад дуже любить мене! Чому ти мені брешеш?! – вигукнула Тома. – Я говорю те, що бачу. Ти хотіла правду, ти її почула. Я ніколи не брешу, – спокійно відреагувала циганка. Тома жбурнула тій купюрі і швидким кроком пішла геть. Трохи погуляла парком, заспокоїлася і попрямувала додому.

“Нагадає ж таке! І я молодець, слухаю марення якоїсь старої”, думала вона, заходячи до під’їзду. Увійшла до квартири , чоловік уже чекав на неї, накривши на стіл вечерю. Діти гостювали у бабусі.

– Я сьогодні попросила циганку погадати мені. І знаєш, що ця боже вільна видала? – сказала Тома. Дочекавшись питання, продовжила, – вона сказала, що ти скоро кинеш мене. Як тобі? Влад відклав убік вилку. – Якщо вже пішла розмова на цю тему, – сказав він тихо, – то я мушу зізнатися. Я маю іншу. Я її люблю. Вона ваrітна, і я не залишу її одну в такому стані. Я йду від тебе.

У Томи вилка випала з рук. – А наші діти? Їх ти можеш кинути у такому стані?! – Вони вже досить дорослі. І потім кидати їх я не думаю. Я і допомагатиму їм, і відвідуватиму. Тома всіляко чинила опір розлученню, а потім здалася. Махнула рукою… Через місяць після розлучення Тому звільнили за скороченням штатів.

Тома собі місця не знаходила від злості на циганку. Але чим та винна? Тим що показала їй майбутнє? Ще за місяць Тома знайшла нове місце роботи. Навіть краще за колишнє. І ближче до будинку, і зарплата більша. І там же познайомилася зі Стасом. Справа йде до весілля.

З Андрієм ми досить довго були у відносинах, кохання було величезне, тому вирішили одружитися. Але свекруха не дуже зраділа цій новині. Батьки подарували мені двокімнатну квартиру в центрі, тож із житлом проблем не було. А на ті гроші, які подарували на весілля, ми вирушили у подорож. Звичайно, і ця новина не втішила мою підступну свекруху.

До речі, крім сина, має ще дочку, таку ж гадюку, до того ж, дурну, як пень. До своїх 25 років у неї немає освіти, крім шкільної, і вона жодного дня у своєму житті не працювала. Так і сидить на шиї матері. Після весілля ми з Андрієм домовилися, що всі зароблені нами гроші вкладатимемо в облаштування квартири.

Але щомісяця на день зарплати чоловіка до нас у гості бігла свекруха, але Андрій одразу ж дав зрозуміти, щоб на гроші не розраховувала. Тоді ця підступна жінка підійшла до мене і пригрозила: – Нічого, люба, розлучення не за горами. Ти нам не потрібна. І квартира твоя нашого табору! Запам’ятай мої слова.

Тоді я тільки засміялася з її слів. Бувала вона у нас часто. Я намагалася тримати себе в руках. Коли вона зрозуміла, що її ігнорують, то змінила тактику. Якось свекруха заявилася до нас із фотографіями, на яких були я та якийсь мужик, ми обіймалися. У те, що це фотомонтаж, чоловік не повірив – і ми розлучилися.

Ще свекруха його надоумила відсудити у мене частину квартири, але батьки подбали про це заздалегідь і зробили даровану на мене ще до заміжжя. Фото я не стала викидати, щоб винуватці були покарані. Я звернулася до свого однокласника, який працював у правоохоронних органах, та попросила допомогти. Віддала йому фотографії, а він як судмедексперт лише підтвердив, що це фотомонтаж.

Тоді я вирішила подати до суду на свекруху за наклеп і в заяві описала все до найменших подробиць. Сестра чоловіка побачила першу повістку, вмовляла колишнього залагодити все зі мною. Той прибіг і почав проситися назад, благав забрати заяву. Серйозно? Він був такий жалюгідний, навіть не розумію, як я могла його так любити раніше.

Ти зі своєю мамою хотіли зробити з мене дівчину з низькою соціальною відповідальністю, аморальну зрадницю. Ще й очі на мою квартиру поклали! Тому і я вас не щадитиму. Нехай кожен із вашої родини отримає по заслугах! Усі хором вони вибачалися після судового процесу. До речі, було ухвалено вирок виплатити мені моральну компенсацію.

Свекруха знову почала мене ображати та погрожувати. А колишній зі своєю сестрою лише нили, що немає такої суми в них. Суддя після всього цього передумав і компенсацію виписав особисто свекрусі за те, що аморально поводилася в залі суду.

І збільшив штраф удвічі. Тепер цієї зухвалої жінки немає в моєму житті, крім її щомісячних виплат. Будь-яке зло не повинно залишатися безкарним.

Побігла я вранці в суботу купити молока на базар. Дивлюся, а закутана в вовняній хустці стоїть моя колишня свекруха і продає сметану і молоко. Я відразу ж підбігла до неї, обняла її.

Так сталося, що мій перший чоловік, не побачив у мені хорошої жінки, хоча я і готувала, і прибирала, ще й добре заробляла. Так ми і розсталися через вісім років спільного життя.

Світлана Анатоліївна була дуже хорошою людиною. Ми прожили разом з нею в її двоповерховому будинку близько чотирьох років. Мене вона полюбила як власну дочку і раділа, що така господарська невістка їй дісталася. Мовляв, хоч на схилі літ відпочине. Раділа нашому синові, її онуку і допомагала мені з ним тактовно, і не перетягуючи всі на себе.

А коли Юрчику виповнилося 5 років, свекруха сказала, що вона вже жінка не молода, і хоче переписати все своє майно на дитину. Чоловік почав її відмовляти, щоб не поспішала і не рубала необдуманих кроків. Я тоді ще щиро здивувалася, адже нічого такого в цьому не бачила, навіть навпаки. А через кілька тижнів мій чоловік повідомив мені, що зустрів іншу жінку.

Говорив, що зі мною він нещасливий. Пояснив, що та інша — справжня господиня і буде справжньою дружиною. Я зібрала речі, взяла сина і пішла від нього. Бабуся бачила онука досить часто; пізніше Юра підріс і вже сам бігав до неї в гості. Так ось, я поцікавилася у колишньої свекрухи,

чому ж вона в такий холод і в такому віці продає на базарі. Несподівано вона почала плакати. Сказала, що син з невісткою вирішили зробити міні-ферму, сімейну. Бабусі дісталася сама » легка » роль — продавати все це на базарі.

Мені стало так шкода її. Вона така хороша людина. Я погано уявляю: як можна в її віці ось так цілий день працювати в будь-яку погоду. Придбала все, що у неї залишилося, хоч і не потрібно воно мені було, і довго дивилася, як вона повільно йшла до маршруток ..

Пізніше я розповіла цю історію Юрі. Ми порадилися і вирішили забрати бабусю до себе. Викликали таксі і поїхали за старенькою.

Вона була дуже здивована. Неохоче, але пішла з нами. Тепер живемо втрьох. Бабуся готує смакоту кожен день, радіє успіхам Юри в школі і просто живе … А син з нової невісткою ні разу не зателефонували, щоб запитати, як вона. Вони дуже образилися на нас, тому що тепер повинні наймати людину для роботи, а це не входило в їхні плани — зовсім.

Ми з чоловіком одного віку, обом по 20 років. Після весілля вирішили пожити разом із його мамою, поки що накопичуємо гроші на своє житло. А свекруха мені трапилася така класна, я від неї в захваті.

Вона мене повністю розуміє, йде в ногу з часом та модою, ніколи не повчає та не читає мені нотації. Є тільки в ній одна риса характеру незвичайна, але це я полюбила. Моя свекруха завжди каже правду в обличчя. Як би приkро не було, але вона ніколи й нічого не приховує.

Потім я зрозуміла, що це найкраща її риса, тому що я точно знаю, що вона думає і не чекаю ніякої каверзи. Тим більше зрештою вона завжди виходить права. Так мені чоловік зателефонував, сказав, що він на роботі затримається, із мужиками вирішили до бару сходити трохи розслабитися. Я, як молода дружина, його повністю розумію, тому не стала сkандали влаштовувати.

Але тільки чоловік прийшов додому опівночі, а затримався аж на 4 години. Свекруха зустріла свого сина з мокрим рушником у руках. Як тільки чоловік переступив поріг будинку, то свекруха почала його бити: -Ах ти, негідник, тебе дружина вдома чекає, вже ніч на подвір’ї, а ти гуляєш там із мужиками.

Я стояла і сміялася з цієї ситуації. Потім свекруха повернулася до мене і сказала: -А Ти чого посміхаєшся? У тебе тут чоловік уночі додому прийшов, бери сковорідку, доnомагай мені. Після цієї сцени ми всі розсміялися та відпустили чоловіка спати. А свекруха мені розповіла, що коли вона сама була невісткою і її чоловік почав пити, то її свекруха була на боці сина.

Вона дозволяла йому робити, що хоче. Так її чоловік спився. Такої долі для свого сина вона не хоче, тож хай навіть і такими жартівливими методами, але треба тримати ситуацію під контролем.

Син привів додому чудову дівчину. Вона працьовита, господарська, вихована та ввічлива. Ще сонце не встигло підвестися, а Інга вже порається. Івана не могла насолодитися своєю невісткою. Така вже гарна дівчина. Вона кругла сирота, але це її не зіпсувало. Її серце не стало черствим. Івана завжди нахвалю вала свою невістку, а ось Єгор був іншої думки.

Він постійно критикував дії дружини. Йому нічого не подобалося. Завжди все було негаразд. Івана не давала невістку ображати, завжди заступалася за Інгу. Єгор заганяв дружину протягом дня. Воду принеси, там підмети, тут прибери, приготуй, витри. Сам нічого не робить. Мама просить відремонтувати табуретку. Єгор нічого не чує.

Говорить, Інга сама все зробить. – Сину, це не її обов’язок. Вона ж жінка! – Івана намагалася вправити синові мізки. – Хай робить, інакше надвір вижену! – відповів Єгор. Івана одразу сказала Інзі не турбуватися. Вона захищатиме її. З’явилися діти. Спершу наро дилася Оксанка, а потім Сашко. Інга була на ногах з ранку до ночі.

У неї не було жодної хвилини, хоча Івана завжди їй доnомагала. Так минуло шість років. Якось Єгор вийшов «по хліб» і не з’являвся протягом трьох років. Інга місця собі не знаходила. Вона боялася, що пропаде без Єгора. Івана одразу виділила сироті половину будинkу.

Вона відписала її без жодних сумнівів. Спочатку заповіт був одним. Івана мала віддати все єдиному синові, але життя показало його суть. Він не гідний отримати її трикімнатний будинок.

Мати не поважає, дружину використовує, а дітей взагалі не згадує. Івана любила свою невістку. Думала лише про її комфорт та щастя своїх онуків. Односельці неодноразово дивувалися життю двох жінок. Запитували, чому Івана не вижене невістку з двома дітьми. Їй же тяжко доnомагати. Син зробив дітей, а відповідати не бажає.

Навіщо їй так мучитися? На четвертий рік приїхав син. Він нарешті згадав про маму та сім’ю. Йому потрібна була хата. Нема куди було заселити нову дружину. Ваrітну. Син чекав на підтримку матері, але вона йому відмовила. Будинок поділений: частина для Інги, інша – для онуків. Для сина вона нічого не лишила.

А навіщо? Він про маму не думав, дітей покинув, до дружини погано ставився. – Сину, ти ще молодий. Заробиш на житло, а ось Інга – сирота. У неї нікого і нічого немає. Тепер у неї хоч житло буде. Єгору влаштував сkандал і поїхав додому.

Олег із самого дитинства со ромився своєї матусі. Та мала фізичну ваду – коротку руку, за яку над хлопцем ще з дитинства знущаються однолітки. З дитячого садка Олег чув лише глузування від інших дітей про маму. Сам зненавидів свою маму. Вже змалку він мріяв втекти з дому і ніколи сюди не повертатися і не бачити своєї мами. А вона все своє життя присвятила синові.

Час пролетів швидkо. Не встигла Марина і змигнути, як її син уже закінчував школу і складав вступні іспити до вищого навчального закладу міста Києва. Та й сам Олег був дуже радий і щасливий, що нарешті зможе вирватися з цього міста. Сказав, що ніколи більше не повернеться сюди.

Так насправді й сталося. Олег вступив вчитися туди, куди мріяв усе життя. Там знайшов своє кохання, одружився і влаштувався на добру роботу. Його життя склалося найкращим чином.

Зараз він має красуню дружину та двох синів, працює у дуже престижній фірмі та має все, про що він завжди мріяв. Тільки ось про свою маму він зовсім не згадував. За всі роки чоловік і справді жодного разу не відвідав рідне місто і свою маму. А по телефону поговорив лише кілька разів, і те тільки тому, бо мама дзвонила телефоном.

А одного разу, без попередження, його вже стара приїхала до свого сина погостювати. Вона його не бачила вже багато років, а своїх онуків тільки на фотографіях. Олег зовсім не був радий бачити свою матусю. Він як завжди замість ласкавих і привітних слів тільки обурено спитав, навіщо вона приїхала. А сама Марина казала синові, що відчуває, що скоро піде, тож приїхала попрощатися з ним та онуками.

Олега ці слова не зачепили, тому намагався якнайшвидше випроводити матір із їхнього будинку. Сам куnив їй квитки додому та навіть відвіз на вокзал. Через деякий час трапилося горе – не стало Марини. Про це розповіла Олегу сусідка Марини. Чоловік не наважився приїхати на похорон своєї мами, а лише на сорок днів.

Йому дорогу до цвинтаря та могили мами показувала сусідка. А доки вони їхали в машині, вона розповіла йому одну дуже цікаву історію. Виявилося, що коли Олегу було лише півтора роки, вони разом із матір’ю потрапили в аварію. Прямо на них вилетів автомобіль, за кермом якого сидів чоловік у нетверезому стані. Марина ж, щоби її син не постраждав, весь уд ар взяла на себе.

Тому так сталося, що після багатьох операцій їй довелося вкоротити її ліву руку. Олег миттєво побілів. Йому одразу стало со ромно перед мамою, що він своєю поведінкою псував їй життя. Але вже було пізно. Чоловік майже до ночі стояв біля моrили мами та просив у неї вибачення. Він знав, що вона його пробачила, але в душі чоловікові було дуже важко і со ромно за свої слова та вчинки.

3 роки тому я вийшла заміж за чоловіка на ім’я Олег. Його чарівна поведінка та батьківська прихильність до моєї дочки Валі від мого попереднього шлюбу змусили мене закохатися в нього по вуха. Коли я виявила свою вагітність незабаром після нашого весілля, Олег висловив величезне бажання мати сина.

Однак моїм головним бажанням було народити здорову дитину – незалежно від статі. У пологовому відділенні я ділила палату з Тамарою та Олею, які чекали на важкі пологи, можливо, двійні.

Коли в нас з Олею почалися пологи, лікарі переважно доглядали її, враховуючи її складні обставини. Я без особливих зусиль народила здорового сина. Оля, на диво, народила трійню – трьох дівчаток. Олегу, який з нетерпінням чекав у лікарні, медсестра помилково повідомила, що він став батьком трійні . Без мого відома ця новина змусила його запанікувати та зникнути.

Коли я повернулася додому з лікарні, то знайшла записку від Олега, в якій він пояснював свої побоювання з приводу виховання чотирьох дітей та розчарування через те, що в нього так і не з’явився син. Тільки тоді до мене дійшло, що медсестра переплутала наші із сусідкою імена, і чоловік подумав, що у нас трійня.

Спочатку це непорозуміння здалося мені кумедним, але невдовзі реальність того, що він мене покинув, вразила мене до глибини душі.

Я була спустошена тим, що чоловік, яким я захоплювалася, виявився боягузом. Через три місяці я оговталася від подиву і почала перебудовувати своє життя. Олег зателефонував через півроку і спитав, чи справді я народила сина, а не трійню. Я підтвердила, але повідомила йому, що тепер у нього немає жодних прав ні на мене,

ні на його сина, оскільки я подала на розлучення і повну опіку, використовуючи його записку як доказ. Я попередила його, щоб він ніколи не зв’язувався з нами. Його боягузтво показало мені, що я можу покладатися тільки на власні сили, і я була сповнена рішучості виростити свого сина кращою людиною, ніж його батько!

Мою сусідку Марину ростила лише бабуся. Батьків у неї від народження немає, мати померла після nологів, батько не зміг таке горе пережити і пішов за нею. Залишилася лише сильна бабуся. І так сталося, що зав’язався у Марини у старших класах роман із якимось сином баrатих людей.

Він був у нашому містечку проїздом. Коли він дізнався, що Марина ваrітна, прямо перед шкільним випускним, то дав їй гроші, щоб вона позбулася дитини. Але Марина не збиралася цього робити.

На його гроші вона куnила коляску та ліжечко, сама ж наро дила. У неї з’явилися на світ одразу дві дівчинки. Бабуся була єдиною, хто підтримав Марину в нелегку годину. Усі подруги від неї відвернулися, вчителя у школі засуджували, сусідки у під’їзді шепотіли за спиною.

А Марина тим часом почала підробляти, де тільки могла. І підлогу мила, і посуд. Сильно втомлювалася, але треба було якось прогодовувати двох доньок, ще й бабусю. Коли дівчатка пішли до садка, то Марина пішла вчитися до університету, nродовжувала вечорами мити посуд у кафе.

В університет саме з армії повернувся Олег. Він і Марина були старші за своїх однокурсників, вони по-іншому дивилися на світ, були серйозніші. Олег став багато доnомагати Марині. Вона думала, що він ставиться до неї просто як до подруги, але виявилося, що Олег відчував щось більше.

Через півроку він зізнався у своїх почуттях, вони виявилися взаємними. Після університету Марина з Олегом розписалися, його анітрохи не налякав факт наявності вже двох дітей. Від Олега Марина наро дила третю дитину – хлопчика. Так і склалася велика та міцна родина.