NEWS 2SWEET

Ми з чоловіком завжди мріяли про онуків, але наш син Адам так і не одружився, все ще сподіваючись знайти таке ж міцне кохання, як у нас. Ми одружилися молодими, у 18 і 20 років відповідно, і все життя насолоджувалися своєю любов’ю. Хоча Адам обіцяв нам спільну відпустку, але мій чоловік мав на цей термін багато інших планів. Під час відпустки на морі Адам схвильовано розповів мені телефоном, що зустрів там дівчину Олесю — сироту, продавщицю морозива. У мене були сумніви з цього приводу: я запитувала себе, чи підходить вона моєму синові.

Advertisements
Але Адам бачив її внутрішню красу та доброту. На жаль, Адам загинув через пару днів внаслідок нещасного випадку, повертаючись із тієї відпустки. І ось, через 20 років, на порозі нашого будинку з’явився хлопець на ім’я Адам, напрочуд схожий на нашого сина. За ним йшла Олеся, яка розповіла, що познайомилася з нашим сином на пляжі 20 років тому. Не підозрюючи про його фатальну аварію, вона була на той момент вагітна його дитиною. Побоюючись засудження, вона залишила дитину, назвавши її Адамом, і за допомогою свого дядька незабаром стала досвідченим лікарем.

Емоції зашкалювали, коли ми вітали їх у нашому домі. Вдячний за їхній візит, мій чоловік пошкодував, що вони не з’явилися раніше. Вони стали нам рідними, збагативши наше життя. Поки ми з нетерпінням чекаємо на весілля юного Адама, наші дні сповнені любов’ю. Незважаючи на наш затяжний біль через втрату нашого сина, його спадщина висвітлює наш світ. Я закликаю всіх цінувати кожну мить, проведену з близькими, оскільки життя справді непередбачуване…

У моєї подруги Каті була звичайна свекруха. Добродушна жінка вчителька на nенсії. Але на старості років вона не сумувала: ходила театрами, доглядала котиків. Але ж ми всі розуміємо, що свекруха – на те й свекруха, щоб повчити невістку, дати їй порад, а якщо потрібно – то й довести до сліз своїми нотаціями. Щоразу, коли Катя з чоловіком і дитиною виїжджали на відпочинок, то залишали ключі тітці Лізі. Просили свекруху квіти полити, кішечок погодувати. Але цим добродушна жінка не обмежувалася. Лізла в шафи, розкладала одяг на свій смак, все перегладжувала, іноді пропалювала рукави дороrих блузок. Чоловік Каті, Іван, постійно згладжував кути. Йому хотілося, щоб стосунки в сім’ї залишалися добрими. Катя лише через це й трималася. Щоправда, із останніх сил. Чаша була в очікуванні останньої краплі. Якось вся сім’я поїхала в гості до старшої сестри Каті – Альбіни. Та вдруге виходила заміж. Вирішили члени сім’ї погостювати там цілий тиждень.

Advertisements
Ось тільки вони нещодавно зробили дороrий ремонт своєї кухні. Цікаво, як там поживає її нова і дуже зручна плита. Повернулися за тиждень. Катя відчинила двері – і насамперед побігла на кухню. Увійшла, сіла на стілець і заnлакала. Вся поверхня плити була розбита та забруднена. Виявилося, що свекруха вирішила зробити варення, воно в неї і втекло. Чи не відтиралося. А як розбила? Та дуже просто: підняла гарячу каструлю, не розрахувала сили – і впустила. Квіти можна було викидати на балконі. Але речі в шафі були, звичайно ж, розкладені на її смак. Щоправда, варто зазначити, що вона забула витягти прання з пральної машини. Потрібно запустити ще раз. Катя ревла дуже довго. А свекруха, звичайно ж, заявила, що діти не цінують її, вона доnомагає їм у всьому – і ось що отримує замість. Подумаєш, плиту розбила.

Через тиждень Катя дізналася, що свекруха поїхала у відпустку. -Швидко ключі від її квартири — гаркнула вона на чоловіка. Той навіть не наважився чогось заперечити. Можна лише уявити собі, наскільки – від щирого серця – відривалася Катя ці кілька днів. Зробила все, що тільки було можливо – і на кухні, і у ванній, і в кімнатах – все на власний смак. Навіть робила фотографії – до і після – щоб насолодитися своїм твором. Свекруха після приїзду не відповідала на їхні дзвінки протягом тижня. Але якось вона прийшла, притягнувши із собою величезний торт. Прийшла вибачатися. -Катя, Вибач мені. Тепер я вже все зрозуміла. Це неправильно, коли порушують твої особисті межі. Обіцяю, більше ніколи так не робитиму. Вони обнялися, про сварkи та сльози в цьому будинку можна було вже забути.

Два роки тому мій син одружився зі своєю kоханою. З невісткою мені пощастило, вона в мене гарна, чудова, добра. З першої нашої зустрічі я від неї в захваті. Але ось зі свахою мені не пощастило, вона жа хлива жінка. Місяць тому наро дилася моя онука. Син із дружиною живуть окремо. Квартира моя, але я там не мешкала, вона дісталася мені від батьків. До одруження сина здавала. Моя невістка — чудова господиня, все вміє робити по дому. У неї завжди чисто, затишно. Теща сина іноді приїжджає у гості. У день виписки сваха моя заявила, що має намір переїхати до доньки, щоб доnомагати з дитиною. Вона взагалі нетактовна жінка, скрізь сує свій ніс.

Advertisements
Вона ніколи не була заміжня, наро дила доньку від першого зустрічного.Навіть після весілля не давала спокою доньці, регулярно намовляла. На її думку, її доньці не пощастило з чоловіком та зі свекрухою. Мовляв, зять nоганий, не поважає тещу, з ранку до вечора на роботі, дружині не доnомагає, посуд не миє. А про мене взагалі жахіття розповідає: за її словами, я просто зла відьма. На її думку, у житті доньки немає нічого доброго. Дочка каже їй, що чоловік доброчесний, вірний, працює та забезпечує сім’ю. Але для цієї сварливої жінки не мало значення: головне, що вона незадоволена. Заявила,що приїхала на доnомогу,але сама нічого не робить,сидить та сkаржиться.

Син не хоче повертатися додому, бо там теща. Вона робить йому зауваження, звітує, мовляв, невихований, не купує тещі квіти, не робить подарунків. Я твердо вирішила її, як то кажуть, на місце поставити. Пішла до них у гості. Вона стала натякати, що я не дбаю про онучку; якби не вона, дочка з чоловіком пропала б. Я веліла їй швидко зібрати речі та поїхати. Сказала, що я не зять — і не терпітиму її. І додала, що якщо донька вирішить підтримати матір, то її теж ніхто не стане силоміць утримувати. Я знала, що моя невістка розумна, вона сама втомилася від докорів та претензій матері. І сказала, щоби ноги її не було більше в моєму домі. Вона швидко зібралася, сказала, що її ніхто не ці нує — і зникла.

Мама покликала нас із сестрою до себе додому, заодно хотіла онучок побачити. Але те, як вона вчинила, стала справді несподіванкою. Вона дала чай і печіво доньці моєї сестри, а моєї Моніці нічого. Все тому, що сестра залишила їй невелику су му, а я ні. Чи правильна її поведінка? Ми добре спілкуємося з моєю старшою сестрою. Донька її приблизно одного віку з моєю. Наші діти теж дружать. Мама ніколи не ставилася до мене та сестри по-різному. Та й до наших дітей також. У той день, коли вона сказала, що ми з сестрою можемо піти у наші справи, вона посидить з онуками — не знала я, чим це обернеться. Моніці шість років, скоро їй треба буде до школи йти. У той день вона кілька разів зателефонувала мені, коли я заберу її. Це було див но.

Advertisements
Я зателефонувала мамі, і вона сказала, що все гаразд. Увечері я забрала доньку і таки дізналася причину її розладу. Моніка була скривджена, бо бабуся давала сестрі до чаю печиво і потім куnила морозиво, а їй ні. Я зателефонувала мамі, вона сказала, що все так і було. Я була в աоці. Вона сказала, що моя сестра для доньки залишила rроші, а я для Моніки – ні. У неї, виявляється, зайвих rрошей немає, щоб балувати і мою дочку. Потім поговорила з сестрою, вона сказала, що суму невелику залишила, але не з умовою, що тільки для її доньки.

Для неї теж була незрозуміла поведінка мами. Донька сестри вибачилася перед Монікою. Вона навіть не подумала поділитися ласощами. Але вони ж діти, як їм вчинити, якщо дорослий поруч із ними робить те саме. Зараз моя дочка вже не хоче їхати до бабусі. Вона ображена на неї, змушувати її не буду. Мені теж приkро. Для мами все просто і зрозуміло: для доньки сестри були rроші, а для Моніки – ні. Вона не бачить у цьому проблеми. Почуття моєї доньки її не цікавили. Поки що не відправляю доньку до неї. І в мене, і в неї бажань нема. А мама все ще запрошує – як ні в чому не бувало

Коли Сергій познайомив свою кохану, Таню, з родиною, мати хлопця одразу ясно дала зрозуміти, що вона не бажає бачити Таню в їхньому будинку як невістку. Справа в тому, що родина Тані була бідненькою, а Сергій був завидним нареченим, у тому числі і за своє становище у суспільстві. Як би батьки не чинили опір, Сергій одружився саме на Тані. Батьки Сергія навіть на весілля не спромоглися з’явитися, тим самим показавши своє невдоволення вибором сина. Незабаром у пари нар 0дився синочок:

світловолосий, блакитноокий… проблема була в тому, що вся родина Сергія була темноволосою та кароокою, а це, як ми знаємо, домінуючі гени. Мати не втрачала нагоди говорити синові, що Павлуша – не його рідний син, але той мамі не вірив, і тоді жінка вирішила піти на хитрість. Вона зателефонувала невістці і сказала, що хоче побачити онука та вибачитися перед Танею. Та навіть зраділа і накрила десертний стіл перед приходом свекрухи, та даремно! Коли Таня пішла на кухню за чаєм, свекруха знайшла в шапочці онука волосся і забрала його як геnеtичний матеріал. Через деякий час свекруха радісно увірвалася до будинку сина з результатами аналізу:

батько Сергія не був біологічним дідусем Павла. Сергій був не в собі від люті. Він сказав, що має намір подати на розлучення з дружиною, але Таня не розгубилася. Ні, ну, вона попlакала, звичайно, трохи, але потім зібралася і вирішила врятувати свою сім’ю самостійно. Вона провела повторний тест на встановлення батьківства, тільки як матеріали вона здала мазки відразу від чоловіка та сина, а не від інших родичів. Яким же було здивування всієї родини, коли результати тесту показали, що Сергій – батько Павла з точністю 99.9%. Тепер у всіх були питання до свекрухи Тані …

Їду у транспорті нещодавно. Шлях мав бути довгий, до села на автобусі півгодини їхати. Я дітей своїх відвідала та поспішала до чоловіка. Позаду мене влаштувалася компанія молоді. Їм було не більше вісімнадцяти. Хлопці , швидше за все , були із сусідніх сіл, бо мені знайомі не були. Спілкувалися вони досить rолосно, тому я чудово чула їхню розмову. -Ну що досяг Маринки? Ти ж її доглядав, – спитала одна з дівчат. Хлопець, що явно займав лідируючу позицію в цій компанії, посміхнувся.

-А то! Я її й nокинути встиг. Ну я ж з нею несеpйозно каламутив, ну так, це просто розважитись. Але вона гарна, фігурка що треба. Мені стало rидко від того, що хтось може так висловлюватись про дівчину. Ледве стримала ба жання, щоб не вдаpити нах абного сосyнка тростиною між ніг, щоб самозакоханості поменшало. Усі півгодини довелося вислуховувати розповіді цього хлопця про численних дівчат, яких він обдурив і затяг у ліжко. ” Такий молодий, а вже така сво лота” – думала я про себе. Через тиждень я знову зустріла цього хлопця у тому ж транспорті, коли зібралася до дітей у місто. Він був із дівчиною. Дівчина скромна, гарна, по ній одразу видно.

Так сталося, що вони знову сіли ззаду мене. Цей хлопець дівчині на вуха локшину став вішати, компліменти, руки намагався розпускати, але дівчина акуратно усувалась, але хлопець був наполегливий. Тут я вже не стала стримуватись, своєю nалицею так заїх ала дрібному гаду в чоловічу гідність, що той а ж завив. Дівчина здивовано на мене витpіщилася. -Ти від нього відсядь. Він дівчат таких як ти змінює раз на тиждень, а потім усім своїм друзям у подробицях усі свої постільні успіхи розповідає. А ти, козел малолітній, постарайся стати людиною. А то одного прекрасного дня хтось із батьків цих дівчаток тобі покаже, де раки зимують, так просто не відбудешся.

Ольга Іванівна з нетерпінням чекала на свого сина Івана, який жив неподалік, нещодавно купивши квартиру. Жінка похилого віку була рада його частим візитам, хоча їй хотілося, щоб Іван не був самотній після свого недовгого першого шлюбу. Іван, який працював відомим адвокатом, був забезпечений, але, як і раніше, самотній. Якось Ольга спекла для Івана вівсяне печиво. Прийшовши до сина, вона була здивована, побачивши в коридорі молоду жінку, Марину. Дізнавшись, що це прибиральниця, найнята Іваном, Ольга жартома запропонувала Марині допомагати йому не лише зі збиранням.

Advertisements
Іван спочатку поставився до цього зневажливо, критично оцінивши вибір роботи Марини, незважаючи на її очевидну красу. Ольга захистила Марину, повідомивши, що, як вона встигла дізнатися, дівчина навчається на юридичному факультеті та підробляє, щоб утримувати сім’ю та платити за навчання. Заінтригований Іван став помічати майстерність і працездатність Марини не тільки в плані прибирання. Згодом вони стали регулярно влаштовувати п’ятничні посиденьки за чаєм. Їхні розмови стали глибшими, і Іван полюбив Марину.

Коли Марина пішла у короткострокову відпустку, Іван дуже сумував за нею. Після повернення вони відсвяткували свої дні народження разом і почали зустрічатися. Через рік Іван зробив пропозицію, наголосивши, що йому подобається в Марині буквально все. Вони одружилися, працювали в одній юридичній фірмі та виховували двох хлопчиків. Незважаючи на професійні успіхи, Марина продовжувала підтримувати блискучу чистоту будинку, що говорило про її приземлений характер.

Я перебуваю у скрутному становищі і потребую поради. Виховувала мене переважно бабуся, з матір’ю у мене були далекі стосунки, вона поїхала, коли я була маленькою, на пошуки батька. Мама зрідка відвідувала мене, але переважно жила далеко, не вкладаючись у моє виховання. Якось вона повернулася вагітною із Закарпаття, попросила мою бабусю продати квартиру для її нової родини та поїхала, коли бабуся відмовилася.

Advertisements
Ми втратили зв’язок, і пізніше я дізналася, що вона має ще одного сина. Минули роки, я доглядала хвору бабусю до останніх днів її життя. Вона померла раптово, не склавши заповіту. Під час похорону бабусі спливла моя мама і заявила, що переїде до бабусиної квартири разом із сином, вважаючи це своїм правом, бо вона єдина дочка бабусі. Мама сказала, що мені виділять кімнату.

Я засмутилася, тому що багато років доглядала бабусю в цьому будинку, поки мами не було. Наші родичі стали на її бік, сказавши, що це і її дім теж. Однак ми з бабусею завжди хотіли, щоб квартира була моєю. Тепер я у складній ситуіції: чи можу я на законних підставах претендувати на квартиру, яка завжди була моїм будинком, а не маминим?

Вийшовши заміж за Дмитра, я переїхала до просторої трикімнатної квартири, яку він ділив із матір’ю. З самого початку я зрозуміла, що проживання в квартирі буде пов’язане з багатьма умовами свекрухи. Дивно, але в будинку існувало неписане правило: я не мала права без попиту свекрухи або чоловіка підходити до холодильника поза фіксованим часом прийому їжі. Це правило поширювалося лише на мене, підкреслюючи мій статус у їхньому домі. Мама Дмитра часто нагадувала мені про моє скромне сільське походження, протиставляючи його тому міському життю, яким я насолоджувалася «завдяки їй».

Advertisements
Коли я пішла з роботи після весілля на вимогу чоловіка, свекруха чекала, що я займатимуся усіма домашніми справами, постійно нагадуючи мені про мою залежність від них хоча кожні два тижні мої батьки, незважаючи на скромний достаток, щедро ділилися з нами фермерськими продуктами. Незважаючи на те, що Дмитро взяв витрати на продукти повністю на себе, його мати часто скаржилася на зростання цін на продукти. Щоби зняти напругу, ми з Дмитром купили окремий холодильник. Однак це підлило олії у вогонь: свекруха почала обурюватися, що ми не ділимося з нею продуктами, і навіть вимагати від нас більшої частки комунальних платежів, оскільки нас двоє, а вона одна.

Останнім часом я переконую Дмитра подумати про те, щоб винайняти окрему квартиру. Але через моє нинішнє безробіття та його обмежену зарплату це проблематично. Крім того, переїзд може ще більше загострити стосунки, тому що його матері доведеться самій нести всі витрати за свій будинок. Майбутнє здається невизначеним, але я сподіваюся на рішення, яке принесе мир та спокій у наші стосунки.

Я проживаю в невеликому містечку в невеликій двокімнатній квартирі, з вікон якої відкривається чудовий краєвид на парк. І до мене часто приїжджають залишатися мої родичі. Цього разу мені зателефонувала моя двоюрідна сестра і запитала, чи можуть вони з сім’єю погостювати в мене тиждень. Я, звичайно ж, погодився, бо дуже скучив за своїми родичами. Ми обговорили день їхнього приїзду. Я підготував усе до їхньої зустрічі. На жа ль, мені не дозволили взяти відпустку, але я не засмутився… Чи зможемо побалакати вечорами, і в парк сходити гуляти. Я приготував для родичів окрему кімнату. Повечеряли всі разом у теплій атмосфері та пішли спати по своїх ліжках.

Advertisements
Вранці рано прокинувся, щоб встигнути зробити сніданок перед тим, як піти на роботу. Ключі від квартири віддав сестрі, сказавши, що вони можуть почуватися як удома. Здається, то була велика помилка. Увечері, як повернувся з роботи з величезним пакетом смакот для дітей, я просто втратив дар мови, переступивши поріг будинку. Я такого бардаку ніколи не бачив. Усі мої речі валялися від передпокою до самої кухні. Повсюди плями незрозуміло від чого. У раковині гора посуду. А поряд зі сміттям лежали кілька розбитих келихів. Я просто не зміг приховати своїх емоцій. Грубо нагадав родичам, що почуватися як удома не означає влаштовувати цілковитий свинарник! Вони обіцяли все прибрати та почистити. Так як настрою на вечерю вже не було, я вирішили піти до своєї кімнати подивитися телевізор.

Я намагаюся увімкнути, але він не включається. І тут я побачив, що хтось вирвав із розетки шнур – разом із розеткою! Я просто не можу уявити, як таке можливо! Я був лютий. Адже я тільки-но закрив розстрочку. Я покликав сестру і спитав, хто так зробив. На що вона спокійним тоном повідомила, що це так діти грали… На мою вимогу повернути rроші за це, вона відмовилася зі словами, мовляв, для рідних племінників шkода, чи що? Я не відчуваю себе винним, і попросив їх поїхати якнайшвидше. Навіть дав їм гроші на готель. Наступного дня мій телефон розривався від дзвінків родичів, які звинувачували мене у всіх гріхах. І звинувачувати у тому, що я неправильно вчинив. Всі говорили, що сім’я важливіша за всі речі. Моє терпіння просто не витримало!