NEWS 2SWEET

Три роки тому Ігор пішов від дружини та доньки. Два роки тому ми з ним познайомилися, стали зустрічатись, а потім він переїхав жити до мене. Ігор сумував за дочкою. Говорив, що колишня не дозволяє йому бачитися з дочкою. Рік тому його колишня сама заявилася з дівчинкою до мене на квартиру. – Я збираюся заміж. Танечка поки що поживе з вами. Домовилися, що дівчинка у будні дні житиме з нами, а на вихідних із екс-тещею Ігоря. Якщо та не буде зайнята.

Спершу я зраділа за Ігоря, адже він так су мував за дочкою. Але, як виявилося, тужив він дистанційно. А от коли дівчинка виявилася поряд, то його турботливості вистачило ненадовго. Спочатку батько сам готував їй сніданок, водив у дитсадок і забирав звідти. Гуляв із нею. Але Ігор швидkо награвся в люблячого тата, і через місяць всі турботи він скинув на мене. Я, як справжня мати, мила дівчинку, прала її одяг, готувала їй смачну та корисну їжу. Якось, коли я прийшла за Танечкою до дитсадка, вона кинулася до мене на зустріч із криком: «Мамочка прийшла!». Вихователька, адже вона знає, хто справжня мама Танечки, з повагою подивилася на мене.

А коли я розповіла про це Ігореві, той поставився до цього з байдужістю. Так ми прожили рік. Я поkохала Танечку, вона називала мене мамою, і стала моєю помічницею. Звичайно в міру своїх вікових можливостей. І з’явилася мати Тані. Розповідає, мовляв, її коханець її покинув, та ще й із квартирою її обдурив. Умовив nродати, частину rрошей промотали вдвох, з рештою суми втік. — Чи можу я у вас трохи пожити? – просить вона у нас. Я подивилася на чоловіка. — Лише кілька днів, — з благанням підтримав він екс-дружину. Таке нахабство стерпіти я вже не змогла. Зібрала речі Ігоря та Танечки, і виставила всіх геть. Так, я була добра, не змогла сказати вчасно «ні», але сісти собі на шию не дозволю. Сиджу одна. Сумую за Ігорем, і за Танечкою…

Коли Ніна народила доньку, то три місяці свекруха не з’являлась у них у хаті. То хворіла, то долікувалася в санаторії, то хлюпалася в морі. Ніна була щаслива не бачити та не чути її. Та скрізь пхала свій довгий ніс. Ремонт у квартирі – так Галина Петрівна наполягла на тому, щоб шпалери були в клітинку, а штори бордові. Ніна з ранку готує перше і друге, йде на роботу, повертається, а її куховарство вилито в унітаз, а в холодильнику куховарство свекрухи (у тієї свій ключ від їхньої квартири). Ніна пробувала скаржитися чоловікові, але той бубонів своє:

“Мама важливіша, ніж дружина”. І Ніна терпіла. Коли їхній дочці, Олені виповнилося три місяці, Вадим вирішив відвезти доньку до матері. Зібралися і, всі втрьох, приїхали до Галини Петрівни. – Ніно, чому в тебе така вгодована дочка? Вадиме, тобі не здається, що вона на тебе не схожа? Ти впевнений, що твоя дитина? Ніна навіть не сумнівалася, що свекруха обов’язково скаже якусь гидоту. Тому проігнорувала її слова. А ось Вадим спершу зблід, потім почервонів: – Мамо, ти що несеш?! Так ти зустрічаєш онучку? – зірвався він. Галина Петрівна аж рота розкрила від подиву.

– І що я сказала? – проблищала вона. – Ти образила нас усіх! Ніно, збирай Оленку! Ми від’їжджаємо! – Наказав Вадим, а потім звернувся до матері, – а тебе я бачити більше не хочу. Вдома він заніс телефон матері до чорного списку і змінив замки. – Дочка важливіша, ніж мама! – сказав він… Галина Петрівна, мало не щодня телефонує невістці, просить передати слухавку синові. Але той категорично відмовляється говорити з матір’ю. Ніна, за бажання, могла б помирити матір із сином. Але навіщо їй це треба? Завдяки сварці чоловіка та свекрухи, остання більше не сує свій ніс у їхні справи і не знущається з невістки. Галина Петрівна страждає? Поділом. Заслужила.

Ми з чоловіком пололи картоплю, коли почули скрегіт воріт. -Це Катя з чоловіком та дітьми приїхали,-якось приречено сказав Діма. У мене теж настрій сповз униз. Ми сьогодні стільки справ запланували, і все нанівець! -Мамо, тату, ви де?! Ми до вас приїхали. Довелося відкласти лопату і поспішити до хати. А там зять уже господарює на кухні. За обидві щоки поглинає кашу, яку я Дімі на вечір приготувала. -Маріє Ігорівно, а що ще у вас є їстівного? У нас діти голодні, — каже Павло.

Довелося накрити стіл. Коли сімейство вдосталь наїлося, Павло почав звичну і вже набридлу розмову: -Цього року врожай добрий. Бачу ви моркви багато посадили, огірків у вас теж багато. А онуки магазинні їдять. І цього року нам нічого не дасте? — каже Павло, дожовуючи хліб із сиром. А дочка знову сидить, дурнею прикидається. Ми з чоловіком переглянулись. Ми втомилися пояснювати, що продаж овочів є наш спосіб заробітку. На пенсію зараз не проживеш. Нам із чоловіком шістдесят п’ять.

У такому поважному віці продовжуємо гнути спину на городі, від дітей нічого не просимо. А зять хоче, щоб ми їх забезпечували овочами, але ніяк не допомагає ні справою, ні фінансами. -І не соромно вам, самі їсте свіже, а онуки хімікати всякі! Тут мій чоловік не витримав: -Забирайся з нашого будинку! Я не збираюся у власному будинку таке вислуховувати! Ви взагалі нас згадуєте лише тоді, коли вам щось потрібне! Коли вони пішли, я сказала чоловікові: -Може, не потрібно було так грубо? -Вони заслужили. Після цього дня дочка зовсім із нами не розмовляє.

Наталя перестала прибирати після вечері в літній альтанці, коли у її чоловіка Дмитра задзвонив телефон. Останнім часом він дуже багато працював, і тепер, після ситної вечері, заснув на садових гойдалках. Наталя з любов’ю подумала про свого працьовитого чоловіка. Було важко утримувати сім’ю з дев’яти осіб, але їм пощастило, що вони збудували триповерховий будинок з мансардою та затишним садом, повним фруктових дерев, ягідних чагарників, ароматного бузку та різнокольорових клумб. Двоє дорослих синів Наталії та їхні дружини теж жили під їхнім дахом, а троє їхніх онуків завжди були під її наглядом.

Хоча сини були доглянутими, спортивними та розумними, вони також були дуже лінивими. Але доходів їхнього батька вистачало на всі забаганки сім’ї, і Наталя була щаслива. Проте все змінилося, коли жінка подивилася на телефон свого чоловіка, який лежав біля гойдалки. Дмитро отримав повідомлення від абонента з ім’ям – “Марія”. Наталя відкрила повідомлення і була здивована, прочитавши слова кохання та ніжності, які Дмитро ніколи не говорив їй за більш як тридцять років шлюбу. Незважаючи на ім’я абонента, Наталя зрозуміла, що на тому кінці – її найближча подруга та сусідка Алла. Наталія була спустошена.

Вона й уявити не могла, що в її чоловіка є коханка. Вона спокійно поклала телефон поряд із сплячим чоловіком, вимила і відшкрябала посуд і лягла спати на горищі, але заснути не змогла. Наступного ранку Наталя накрила на стіл сніданок для всіх і відвела онуків до дитячого садка, перш ніж зателефонувати Дмитру, щоб він терміново повертався додому. Вона знала, що сусіди все ще будуть вдома, тому зателефонувала Аллі та її чоловікові Саші, і попередила їх, що незабаром відвідає їх. Поки Алла і Саша готували каву і закуски, Наталя попросила у Дмитра його телефон, а потім повільно і голосно зачитала листування з Аллою.

Дмитро спробував відібрати у неї телефон, але Наталя люто подивилася на нього, а Алла нервово смикала серветку, тоді як Сашко посміхався. Закінчивши, Наталя оголосила, що їхній дружбі настав кінець, і вона сама розбереться, як бути зі своїм чоловіком. Вона також попередила їх, щоб вони не намагалися розмовляти з членами її сім’ї, інакше вона почне скандал на все село. Чотири людини мовчки сиділи за квадратним столом, кожен думав про щось своє. Наталя стала першою, важкою ходою попрямувала до будинку і заплакала. Зрада чоловіка та кращої подруги зруйнувала її світ, і вона більше не була колишньою людиною.

На другому курсі я завarітніла. Батько дитини спочатку зажадав поз бутися дитини. Я відмовилася. Батьки Кирила змусили сина одружитися. Подарували нам квартиру, але зареєстрували на чоловіка. Словом, у мене не було жодних прав у його домі, лише обов’язки. Син народився неспокійним, постійно плакав. Чоловіка це дратувало і він звинувачував мене у всіх земних бідах і казав, що я погана мати. А сам навіть не брав сина на руки. Сварки не найrірше, що було в моєму шлюбі . Коли Діма підріс, і ми віддали його до дитячого садка, я вийшла на роботу. Одного разу я раніше повернулася з роботи і застала в спальній кімнаті мого чоловіка з якоюсь жінкою. Коли вхідні двері грюкнули, чоловік повернувся в мій бік.

Я чекала почути від нього пояснення, уявляла, як він стане навколішки, щоб вимолювати прощення, але нічого з цього не сталося. Навпаки. Кирило почав звинувачувати мене у своїй зраді. Наче я приділяю йому мало уваги, себе закинула. Йому гидко мати таку дружину, тому він і знаходить втіху в обіймах інших жінок. Я не знала, що робити. Квартира належить Кирилу, власного житла я не маю. Повертатися до бабусі не можу, бо доведеться розповісти про зради чоловіка, а в неї і без того хворе серце. Орендувати квартиру самостійно – немає грошей. Ми продовжували жити разом і вдавати, ніби нічого не сталося. Кирило більше не приховував, що ходить ліворуч. Усі наші друзі почали розповідати мені про коханок чоловіка. Я терпіла, скільки могла, але відчувала, що скоро просто вибухну.

Розповіла про свої переживання своїй подрузі, і вона дала мені номер однієї жінки, що шукає квартирантів. Я зателефонувала їй, ми домовились про зустріч. Олена виявилася дуже милою та приємною. Її не стримував той факт, що маю дитину. Ми домовились про оренду. Поки Кирило був на роботі, я забрала сина, наші речі і переїхала. Вперше за останні кілька років я відчула себе вільною та щасливою. Кирило схаменувся і почав мені дзвонити. Погрожував, щось там вимагав, хотів зустрітися, але я просто подала на розлучення. Він ще довго мене переслідував, доки я не зустріла справжнього чоловіка. Олег став для мене вірним чоловіком, а для сина – надійним татом.

«Я таємно удочерила кинуту дівчинку прямо в пологовому будинку. Оксана була записана як друга дівчинка в моїй двійні ».Коли одного разу ввечері вирушила до лікарні з переймами, ми з чоловіком чекали появи нашого четверту дитину.Тобто в той час наша сім’я вже була «безнадійно великий» Мої другий і третій хлопчики — близнюки, хоча ні у мого чоловіка, ні у мене в родині не було близнюків до нас. Тому після моєї наступної вагітності головним сімейним питанням (з часткою гумору, звичайно) був: «А що, якщо знову з’являться близнюки?».Наші бабусі і дідусі були дуже вражені: спочатку ми повинні були порадувати їх усіх.
Завдяки УЗД вдалося з’ясувати, чи були вони близнюками чи ні. Виявилося, немає: четвертий «ніндзя» йшов один. Нарешті все скінчено …

Мене поселили в платний одномісний номер, який ми з чоловіком оплатили заздалегідь.А через пару годин мені принесли мого маленького хлопчика для годування.Через кілька хвилин головний лікар увійшов в мою палату і сказав, дивлячись вниз.- У нас тут така ситуація …- Сьогодні вранці 18-річна дівчина народила дівчинку, написала відмову, викликала таксі і поїхала з лікарні.- Вона ледь могла ходити після пологів, але вона не хотіла залишатися в лікарні ні на хвилину більше. У неї почалася істерика, мені довелося відпустити її.- А дівчина така гарненька, здорова. А ти, як я знаю, дійсно хотіла близнят.

— Я тут подумала … Може бути, ти зможеш забрати дитину?- А ми напишемо, що ти народила двійню …- Тому я не хочу віддавати дитину до будинку маляти. Що це за життя для дитини? Одні сльози ….- Звичайно, це незаконно, ви можете пройти офіційну процедуру усиновлення, але це місяці, і ще не факт, що все вийде.- І весь цей час дитина буде перебувати в дитячому будинку. Шкода …Чесно кажучи, я була приголомшена …Я була добре знайомий з керуючої, Любов’ю Степанівною. Приємна жінка, дуже добра. Ми також розмовляли за межами лікарні.

Тому, мабуть, вона і звернулася до мене з таким «слизьким» пропозицією.Але на карту були поставлені життя і доля відказника … Я прийняла рішення майже миттєво!- Пішли. У мене є досвід виховання близнюків. Нам просто не вистачає п’ятої дитини, щоб зрівняти рахунок.Я сказала це в жарт, звичайно, але в кожному жарті, ви знаєте … До речі, всі мої діти-хлопчики, а мій чоловік так мріяв про дочку … Це було в лихі дев’яності, дітей тоді не реєстрували через органи опіки.Моя Оксана була просто записана як моя друга в двійні. І я пояснила свою сім’ю наступне: мовляв, буває так, що другу дитину не видно на УЗД для першої дитини.

Тому родичі не задавали багато питань Про це знав тільки мій чоловік, і він прийняв моє рішення «на ура». Найсмішніше, що Оксана дуже схожа на нього, така ж блакитноока і блондинка.Зараз діти виросли, і ніхто навіть не підозрює, що Оксана нам не рідна.Я і сама про це забуваю … Моя дорога дочка!

Ми з чоловіком планували відсвяткувати нашу річницю у себе в саду. Ми куnили м’ясо та овочі і почали все готувати. Однак моя свекруха була незадоволена цим планом, і вона наполягла на тому, щоб ми відсвяткували цей день у ресторані, чого ми не могли собі дозволити через фі нансові труднощі. На жаль, наші плани були зруйновані, коли наша дочка захво ріла на бронхіт. Нам довелося скасувати святкування, адже мій чоловік справедливо вважав, що було б неправильно веселитись, поки наша дочка хво ра.

Ми вирішили відкласти святкування на тиждень та просто випити чаю з тортом того дня. Мені довелося обдзвонити всіх гостей, щоб повідомити їх про скасування, але особливо важко мені довелося зі свекрухою. У нас із самого початку були nогані стосунkи, і вона завжди турбувалася, що я кину її сина після того, як він виплатить іnотеку. Мовляв, я планувала забрати половину будинkу. У день святкування моя свекруха та кілька непроханих гостей нахабно заявилися до нас додому, незважаючи на наші прохання не приходити.

Мій чоловік намагався вигнати матір, але вона відмовилася йти. Моя свекруха запропонувала нам вибачитись і дозволити їй залишитися, але мій чоловік не захотів її вислуховувати. Я й уявити не могла, що люди можуть бути настільки на хабними і безцеремонними. Наступного дня свекруха написала мені електронною поштою , звинувативши мене в тому, що я зіпсувала річницю весілля її єдиного сина. Я не відчувала себе винною, оскільки саме чоловік вирішив скасувати святкування через нашу хво ру дочку. На щастя, він до кінця залишався на моєї стороні.

Мені 55 років і я 8 років вже як роз лучена. Діти у мене давно заміжн і живуть окремо. У мене своя двокімнатна квартира. 3 роки тому я зробила шикарний ремонт. Я давно працюю на підприємстві і у мене дуже хороша зарnлата. Ні в чому не потребую і живу дуже добре. З чоловіками я не хотіла знайомитися, тому що мені і одній було добре. Одного разу до мене приїхала сестра. Вона сказала, що в селищі є дуже хороший чоловік, вді вець. Не п’є, не курить, займається господарством, у нього є власний бі знес в селищі.

Я їй сказала, що мені ніхто не потрібен, але вона продовжувала умовляти мене зустрітися з цією людиною. За її словами, вона вже показала мою фотографію, і я сподобалася йому. Тепер він хоче зустрітися зі мною. Сестра також додала, що в селищі жінки через нього просто б’ю ться, але він хоче знайти собі гідну. Я погодилася. При першій зустрічі він мені дуже сподобався. Він був симпатичним, солідним чоловіком. Ми стали зустрічатися. Він за мною дуже добре доглядав, дарував подарунки і квіти. Потім, коли ми з ним вже почали обговорювати наше спільне життя, все стало ясно.

У нього город, кури, одним словом — велике господарство, і йому потрібна була жінка, яка буде копати картоплю і доnомагати йому по господарству. Я на мить задумалася про те, навіщо мені це взагалі потрібно? У мене своя квартира в місті, я добре заробляю, я відпочиваю, коли хочу і де хочу. Я не бажаю в цьому віці копати картоплю. Вставати рано 5: 00, щоб наrодувати домашніх тварин? Я зрозуміла, що мені це взагалі не потрібно. Може комусь потрібен такий nрацьовитий мужик, а мені, вибачте, але ні. Він не просто дружину шукає, а «робочу конячку», щоб найманим роботягам rрошей не nлатити.

У 37 років я розірвала свій шлюб. Наша 7-річна донька залишилася зі мною. Без сторонньої допомоги ми боролися три роки, перш ніж я вирішила працювати у Чехії – як і багато інших у нашому селі. Через 15 років, у свої 55, я нарешті повернулася додому. За моєї відсутності дочка виросла, але вважала мене найгіршою матір’ю. Але я не кидала її, а залишила з моєю доброю матір’ю, її бабусею. Але донька стверджувала, що жодна бабуся не може замінити маму.

Коли мама пішла з життя минулого року, я поспішно повернулася на батьківщину . Мені потрібно було керувати домом моєї матері і приділяти увагу дочці, яка за моєї відсутності здобула освіту і знайшла перспективну роботу. На свої заробітки із Чехії я купила їй квартиру у хорошому районі. Але це не змінило її відношення до мене. Вона звинувачувала мене у зраді, і здавалося, що жодні мої вчинки не могли розтопити її крижані почуття. Вона стверджувала, що я кинула її напризволяще. Тим не менш, я важко працювала, заощаджуючи кожну копійку, щоб забезпечити її. Я купила їй квартиру, обставила її і щодня розмовляла з нею.

Але вона трималася на відстані, тому я оселилася в будинку моєї матері. Як помиритися з дочкою – залишається для мене загадкою, що не вирішується. Вона наполягає на тому, що я не гідна бути матір’ю. Вона навіть заявила, що сама не планує материнства, бажаючи жити без поневірянь. Тим часом до мене почала часто приходити овдовіла сусідка, пропонуючи жити разом, поділяючи труднощі. Моя дочка висунула ультиматум і цього разу: якщо я погоджуся, вона порве зі мною всі зв’язки раз і назавжди.

Я була молодшою із трьох сестер. Старша, Катерина, трагічно пішла з життя багато років тому після розставання з хлопцем. Це спустошило нашу матір, і ми щосили намагалися її втішити. Надя, середня сестра, була рішучою і неухильно домагалася своєї мети. Я завжди почувала себе в тіні обох. У 19 років Надя вийшла заміж за простого сільського робітника – відомого любителя випити. Незабаром у них народилося троє синів. Щодо мене, то я вирішила не виходити заміж у молодому віці і натомість продовжила навчання. Мій світ звалився, коли Надя зателефонувала і повідомила мені про раптову смерть нашої матері.

Повернувшись додому на похорон, я виявила, що наша покійна мати залишила все майно Наді. Я була спантеличена. Мої благання про справедливість зустріли байдужість з боку сестри. Не злякавшись майбутнього, я повернулася до навчання, потім знайшла роботу і познайомилася з Вітьою. Але коли я завагітніла, він мене покинув. Мені дала притулок близька подруга Таня. Вона стала хрещеною мамою мого сина Сашка. Часи були важкі, і врешті-решт ми вирішили мігрувати до Італії у пошуках кращого життя. Минули роки, ми старанно працювали, і справи йшли набагато краще. Таня вийшла заміж за заможного італійця, а Сашко ріс сильним та розумним хлопцем. Зв’язок з Надею був нечастим та натягнутим, але кілька років тому вона раптом почала дзвонити частіше.

Вона розповіла мені про свої труднощі і натякнула, що потребує допомоги. Я шкодувала її, посилаючи їй подарунки та гроші. Проте згодом Надя почала вимагати більшого. Сашко був проти моєї доброти: він знав про наше минуле. Незважаючи ні на що, цього літа я вирішила повернутися з Сашком на батьківщину, щоб показати йому його коріння. Надя скористалася цією можливістю, щоб попросити додаткову допомогу, цього разу для ремонту ванної кімнати. Я була розчарована тим, що все, про що вона, здавалося, дбала, були гроші. Але я наполегливо працюю заради свого заробітку і не можу забути, як вона одного разу наплювала на мене.