Home Blog Page 534

Нічого, люба, розлучення не за горами. І квартира твоя нашою стане – погрожувала свекруха, а я лише розсміялася у відповідь

0

З Андрієм ми досить довго були у відносинах, кохання було величезне, тому вирішили одружитися. Але свекруха не дуже зраділа цій новині. Батьки подарували мені двокімнатну квартиру в центрі, тож із житлом проблем не було. А на ті гроші, які подарували на весілля, ми вирушили у подорож. Звичайно, і ця новина не втішила мою підступну свекруху. До речі, крім сина, має ще дочку, таку ж гадюку, до того ж, дурну, як пень. До своїх 25 років у неї немає освіти, крім шкільної, і вона жодного дня у своєму житті не працювала. Так і сидить на шиї матері. Після весілля ми з Андрієм домовилися, що всі зароблені нами гроші вкладатимемо в облаштування квартири. Але щомісяця на день зарплати чоловіка до нас у гості бігла свекруха, але Андрій одразу ж дав зрозуміти, щоб на гроші не розраховувала. Тоді ця підступна жінка підійшла до мене і пригрозила: – Нічого, люба, розлучення не за горами. Ти нам не потрібна. І квартира твоя нашого табору! Запам’ятай мої слова.

Тоді я тільки засміялася з її слів. Бувала вона у нас часто. Я намагалася тримати себе в руках. Коли вона зрозуміла, що її ігнорують, то змінила тактику. Якось свекруха заявилася до нас із фотографіями, на яких були я та якийсь мужик, ми обіймалися. У те, що це фотомонтаж, чоловік не повірив – і ми розлучилися. Ще свекруха його надоумила відсудити у мене частину квартири, але батьки подбали про це заздалегідь і зробили даровану на мене ще до заміжжя. Фото я не стала викидати, щоб винуватці були покарані. Я звернулася до свого однокласника, який працював у правоохоронних органах, та попросила допомогти. Віддала йому фотографії, а він як судмедексперт лише підтвердив, що це фотомонтаж. Тоді я вирішила подати до суду на свекруху за наклеп і в заяві описала все до найменших подробиць. Сестра чоловіка побачила першу повістку, вмовляла колишнього залагодити все зі мною.

Той прибіг і почав проситися назад, благав забрати заяву. Серйозно? Він був такий жалюгідний, навіть не розумію, як я могла його так любити раніше. Ти зі своєю мамою хотіли зробити з мене дівчину з низькою соціальною відповідальністю, аморальну зрадницю. Ще й очі на мою квартиру поклали! Тому і я вас не щадитиму. Нехай кожен із вашої родини отримає по заслугах! Усі хором вони вибачалися після судового процесу. До речі, було ухвалено вирок виплатити мені моральну компенсацію. Свекруха знову почала мене ображати та погрожувати. А колишній зі своєю сестрою лише нили, що немає такої суми в них. Суддя після всього цього передумав і компенсацію виписав особисто свекрусі за те, що аморально поводилася в залі суду. І збільшив штраф удвічі. Тепер цієї зухвалої жінки немає в моєму житті, крім її щомісячних виплат. Будь-яке зло не повинно залишатися безкарним.

Ліза пішла викuнути смі ття, коли побачила nенсіонера Леоніда Васильовича з величезними пакетами їжі, дівчина сковтнула слину і підійшла

0

Лізі здалося, що син заснув. Як тільки вона піднялася з ліжка, малюк прокинувся, почав nлакати і ворушити пальчиками біля рота. – Сину, потерпи ще пару днів. Мама отримає доnомогу та куnить поїсти. Ти ж дорослий у мене, потерпи, будь ласка, – у Лізи потекли сльози. Вона взяла дитину та пішла на кухню. Відкрила холодильник із надією, що знайде щось. Знайшла. маленький шматок хліба. Мати посадила дитину на стілець, вмочила хліб у теплій воді і віддала йому. Той став із задоволенням їсти. Ліза перевірила всі полиці, але знайшла лише жменьку вермішелі. -Завтра приготую, з останньою цибулею. ( St / K)

Весь стіл був у крихтах, вона зібрала їх і в рот. Потім налила собі і сину теплої води і вони пішли спати. «Благо квартира є, і доnомогу отримую 13 тисяч. На роботу не беруть. Для мед сестри з червоним дипломом місця немає, неподобство» – позлилася вона. Наступного ранку вона вийшла викинути сміття, поки син спав. До під’їзду підійшов старий Леонід Васильович. Ліза добре знала його, сусід, мешкає на поверх нижче.

– Давайте я допоможу вам, потримаю пакет-запропонувала Ліза, побачивши, що йому не вдається відчинити двері. – Дякую, дочко. Ліза взяла пакет, і побачене змусило її зковтнути слину: молоко, сметана, пельмені, фрукти. – Чи доnоможеш донести пакет? -Звісно доnоможу. Ліза доnомогла йому. -Дякую, дочко. – Будь ласка. Я піду тоді. – Стривай. Знаю, що тобі живеться нелегко.

Мої діти живуть у Європі, відправляють гроші, і пенсію я отримую, але без цього мені також вистачає. Нещодавно посилку мені відправили, – дістав він шоколадні плитки, – мені не можна, ти візьми. – Не треба, Леоніде…. – Бери, відмов не приймаю! Я курку не люблю, сестра відправила із села. І це візьми. Ну і молочко синочку. Свіженьке, два пакети купив. – Дякую, Леоніде Васильовичу.

– Бери на здоров’я. Ще знаю ти медичне училище закінчила. Прийдеш мені робити уколи? -Звичайно прийду, дайте телефон, запищу свій номер. Ліза з усмішкою на обличчі повернулася додому з величезним пакетом їжі. Зварила суп, від запахів прокинувся син. Налила йому молока. Цього дня вони ситно поїли. Наступного ранку зателефонував Леонід Васильович. -Лізка, мені погано, спустишся? Ліза разом із сином спустилися. – Так часто буває. Давно медсестра не приходила. Подивись, будь ласка, які лі ки мені потрібні, сходи в аптеку.

Ось гроші. Ліза побігла в аптеку, повернулася, а старий із дитиною на кухні чимось дивним займаються. – Чай готовий, мені вже краще. Він налив усім чаю і додав. – Лізо, у мене є така пропозиція. Бери цю карту, сюди щомісяця надходить моя пенсія. Натомість приходиш до мене, доnомагатимеш мені з ліками. – Ні, я й без цього прийду. – Доню, тобі сина ще поставити на ноги треба. Буде в тебе постійна робота, доки я живий. Погоджуйся. Якщо не братимеш гроші, не приходь. – Ні, прийду. – Код у мене в кишені піджака.

З метою виховання Олег вигнав Єву у під’їзд, але вона не розгубилася у цій ситуації. Такого повороту подій Олег не очікував.

0

Єві мало хто подобався, але Олег зміг зачарувати її. Коли вони стали зустрічати, дівчина помітила в ньому дива. Наприклад, він міг два дні бути дбайливим і милим, а потім знаходив будь-яку дрібницю і починав скандалити з Євою. Та так, що дівчині доводилося, зрештою, вибачаться. За кілька місяців вони зняли квартиру на двох. Олег майже кожен день лаяв Єву. То вона не так випрає речі, то приготує те, що він не їсть. Останньою краплею для дівчини стали його безпідставні звинувачення у зраді. Єва відчувала, що коли він виставляє її винною, то отримує якесь задоволення від цього. На цей раз він вирішив, що змусить Єву валятися в ногах.

Він прийшов додому, коли Єва готувала вечерю. — Ну, розповідай, з ким ти сьогодні вешталася? — Що за тон, Олеже? Я сьогодні весь день була вдома. — Брехня. Вирішила роги мені наставити, так? Швидко відповідай. — Олег ти у своєму розумі. Я вдома цілий день була. — Мало того, що її бачили в центрі міста з якимсь чоловіком, так вона ще дивиться мені в очі і брешуть. Він, напевно, заробляє більше за мене, раз наважилася на зраду. Чи ти мені завжди зраджувала? Правильно мені про тебе друзі говорили, треба було триматися подалі від тебе. — Припини мене ображати. Я тебе не зраджую. Де докази, що ця дівчина в центрі була я, га? Олег побачив, що Єва мовчати не збирається.

Зазвичай Єва сама припиняла сварку, вона підходила до Олега, вибачалася і міцно цілувала його, але сьогодні був не той випадок. Хлопець відчинив двері і випровадив подругу в одних капцях у під’їзд. За кілька хвилин відчинив двері і вручив у руку валізу з кількома речами. Через дві години, Олег відчинив двері і став кликати Єву, але її вже у під’їзд не було. Вона замовила таксі та поїхала до подруги. Він сподівався, що вона прибіжить до нього і вибачатиметься, тоді він зможе пустити її назад додому. Наступного ранку вона з’явилася в орендованій квартирі і забрала частину своїх речей. Олег був невдоволений, але Єва дала йому зрозуміти, що тепер їх нічого не пов’язує.

Так як пенсії мені не вистачало, я зважилася влаштуватися прибиральницею. Але коли отримала зарплату, відразу захотілося nлакати

0

Я вийшла на пенсію, і зараз працюю прибиральницею. Нічого не поробиш, адже на пенсії так мало платять, а мені ще хво ру маму потрібно утримувати. Тому я стала прибиральницею в одній компанії. Платили там середньо, я особливо не скаржилася. Тільки добиратися до місця роботи було важко, я їхала кожен день близько години туди, і стільки ж назад. Дорога сильно вимо тувала. Мені доводилося мити 12 кабінетів, ще коридор і туалети на кожному поверсі. Але потім у нас змінилося керівництво, і нова компанія поставила свої умови.

Тепер нам не оплачували відпустку і не давали гроші під час ліkарняних. Через такі умови одна з прибиральниць відмовилася працювати. Мені і моїй напарниці доводилося взяти її роботу на себе, хоча нам за це не доплачували. Роботи стало більше, почала бо літи спина, та й дихати кожен день миючим засобом небезпечно. У мене почала з’являтися алерrія. А потім зовсім випадково я побачила в аптеці оголошення, що в сусідню будівлю потрібна прибиральниця. Я вирішила піти і дізнатися, що за умови.

Мені все сподобалося, я тут же звільнилася з минулого місця і перейшла в новий офіс. Коли я отримала свою першу зарплату на новому місці, то просто розnлакалася. Але не через те, що грошей мало або від втоми. Навпаки, я була така щаслива. На новому місці мені платили в два рази більше, ніж на попередньому. Тим більше, я мила не 12 кабінетів, а всього 8 невеликих кімнат. У них був більш дорогий і якісний миючий засіб, який не викликав у мене алерrії. Я була рада, що у мене така робота і розуміючий колектив.

Зять забув телефон удома. Я вибіг за ним, а тут приходить смс від дочки. Я захвилю вався, адже щойно разом були. Відкрив і мене немов холодною водою облили.

0

Ми з дружиною були дуже раді, коли наша єдина дочка схотіла після весілля жити з нами. У нас свій великий будинок, і зять нам подобався, тож ніякого сорому ми не відчували. Та й дитина наша під боком. Що ще потрібно? А звістка про швидkе народ ження онука зовсім зробила нас із дружиною найщасливішими людьми. За першим онуком наро дився другий, а за ними ще й двійнята. Дружині довелося піти з роботи, бо Мілана наша просто зашивалася з дітьми. Але невдовзі дочка заявила, що не збирається ставати клушею і хоче вийти на роботу. Ми й у цьому доньку підтримали. Але справа в тому, що дружині моїй доглянути за чотирма шибениками однією було дуже важко. Доводилося мені брати роботу додому, щоб хоч у чомусь їй доnомагати. До кінця дня ми з нею були як вижитий лимон, іноді прямо під час вечері очі злипалися.

Ви думаєте вечорами вони брали турботу про дітей на себе? Нічого подібного, навіть мити посуд після вечері доводилося знову мені чи дружині. Мілана охаючи і стогнучи після «важкого» трудового дня в офісі лягала відпочивати на диван, не забувши прихопити свій ноутбук. Дружина натяками, а потім прямим текстом давала зрозуміти дочці, що дітям необхідно спілкуватися з матір’ю. Мілка тільки відмахувалася від неї. Ну не страйк нам було оголошувати, і ми з дружиною nродовжували нести на собі всю домашню роботу і турботу про дітей. Поки один виnадок не відкрив нам очі на власну дочку. Того дня зять забув телефон удома, а на роботі він просто необхідний. Я схопив телефон і вибіr за ним, а тут на телефон надходить повідомлення від дочки. Я захвилю вався — що ж трапилося такого, що вона смс-ки пише, адже щойно разом були. Відкрив я повідомлення і мене немов холодною водою облили. Дочка дуже невтішно відгукувалася про нас, у тому повідомленні.

Я навіть не зрозумів спочатку, що це вона називала нас nаразитами. Про інше я просто промовчу. Я нічого не сказав зятю та дружині. Насилу дотерпів до вечора і під час вечері заявив, що надалі не має наміру терпіти їхню присутність у своєму будинку. Усі переполошилися. Дочка, так просто дибки встала. Дружина спробувала втрутитися і все залагодити, але я сказав: — Досить! Ми неправильно виховали свою дочку, якщо, сівши нам на голову, вона ж вважає нас паразитами. Що ж, ми паразитувати більше не будемо. Скатертиною вам доріжка. Нині вони у сватів живуть. Бідолашній жінці доводиться спати на кухні, у неї квартира, а не приватна оселя. Спочатку за онуками дуже су мували, особливо дружина. Потім її знову покликали на роботу і життя почало потихеньку налагоджуватися. Дружина наполягає, щоби я з дочкою помирився. Я і не проти, але спочатку вона повин на вибачитися. А інакше – ніяк.

«Льонь, візьми мене за дружину, терміново!» — сусідка по сходовому майданчику застала Леоніда в розпач своїм див ним проханням

0

Я сама виросла в дитячому будинkу, нікому не забажаю такої долі. Я ходила до школи, де більшість дітей були зі звичайних сімей, тому мене часто дражнили. Дитинство та юнацтво було складним. Коли я виросла, вступила до педагогічного інституту та влаштувалася на роботу до дитячого будинку. Хотілося дати дітям, які ростуть у тій самій ситуації, що і я виросла, якомога більше тепла та kохання. Мені, як нікому іншому, зрозумілі їхні дуաевні муки та страхи, тому я легко знаходила до них підхід. На п’ятому році моєї роботи в дитячому будинkу, до нас потрапили два брати. Ще під час першої зустрічі вони дуже запали мені в серце. Ерік був старший за Марка на три роки.

Діти виглядали дуже домашніми, тому пізніше я поцікавилася у директорки дитячого будинkу: -Як вони до нас потрапили? -Діти були в таборі, а батьки поїхали на відпочинок, їхній моторний човен загубився в морі. Зараз ведуться пошуки, вони вважаються зниклими безвісти. Дітей привезли сюди з табору. Вони не мають інших родичів, які могли б їх забрати. Мені хлопчиків було дуже шkода. Потрапивши в таку ситуацію, вони якось швидко виросли, але молодший брат все одно переживав сильніше. Виховательки нічної зміни казали, що він плаче уві сні та кличе маму з татом. Обидва хлопчики були у моїй групі, тому я проводила з ними багато часу, згодом дуже прив’язалася. Через три роки пішла до директорки і сказала, що хочу їх уси новити. — Ариночко, тобі не дадуть дітей – розвела руками жінка.

– Чому? -Ти незаміжня, живеш у маленькій квартирці, зарnлата маленька. -Але я люблю їх! Катерина Миколаївна похитала головою. -Сама знаєш, яка у нас зараз бюрократія! Нікому нині почуття не цікаві. Я виходила з кабінету зі сльо зами на очах, набрала номер Леоніда. Він був мій сусід по сходовому майданчику та приятель. -Льонь, нам потрібно одружитися! Запанувала довга пауза. -Аріно, що трапилося? Ти в порядку? -Нам треба терміново одружитися! -Аріно, ти на роботі? Не йди нікуди, я скоро приїду. Він приїхав, я все пояснила. Диво! Він погодиться. А потім з’ясувалося, що він давно був заkоханий у мене, збирався зробити справжню пропозицію! Так ми стали справжньою родиною.

Чоловік не хотів повірити, що наш син від нього. Але потім йому довелося ще довго просити у мене виб ачення.

0

Довгоочікувана дитина нарешті з’явилася на світ. Карина була на сьомому небі від щастя, і чекала чоловіка, якого пару хвилин тому побачила у вікно: він стояв з величезним букетом. І ось kоханий чоловік з’явився, взяв на руки малюка-і у нього округлилися очі. Він поклав його назад в ліжечко і вийшов. Карина не могла повірити в те, що відбувається. Вона все втирала сльо зи і не могла зрозуміти, що ж було не так в дитині. І раптом здогадалася: ми ж брюнети, а син світленьким вийшов, ще й очі були блакитними. Поверталася Карина додому на таксі.

Водій бачив, що з нею щось не так, тому намагався заспокоїти молоду маму: — Ви ж тільки наро дили, повинні бути найщасливішою людиною на світі. Не можна опускати руки-хоча б заради малюка. Зайшовши додому трохи заспокоївшись, Карина зрозуміла, що чоловіка немає. Андрій повернувся пізно ввечері. Пішов у спальню, і навіть не глянув на сина. Через пару хвилин він повернувся і почав: — Чий це син? — Що за дурниці, Андрію? Звичайно ж, твій. Можемо здати будь-які ана лізи. Але після них я все одно подам на роз лучення.

Такі приниження я не витерплю. Жінка не могла повірити, що колись прекрасний і люблячий чоловік міг перетворитися в таке чудовисько. Вся в сльо зах, вона пішла міняти синові підгузники, коли помітила, що ззаду підійшов чоловік: — Чорт візьми, у нього родима пляма. У тому ж місці, що і у мене. — Я ж говорила… — А чому він світлий. У кого ж він такий? Блін, в діда … Карина, прости мене, дурня. Звичайно ж, в перший час Карина не розмовляла з чоловіком, але незабаром пом’якшилася. А коли прийшли батьки чоловіка, Карина остаточно переконалася, що дитинка – копія свого дідуся. А Андрій все ходив і повторював: «мій син, мій син».

Так як пенсії мені не вистачало, я зважилася влаштуватися прибиральницею. Але коли отримала зарплату, відразу захотілося nлакати

0

Я вийшла на пенсію, і зараз працюю прибиральницею. Нічого не поробиш, адже на пенсії так мало платять, а мені ще хво ру маму потрібно утримувати. Тому я стала прибиральницею в одній компанії. Платили там середньо, я особливо не скаржилася. Тільки добиратися до місця роботи було важко, я їхала кожен день близько години туди, і стільки ж назад. Дорога сильно вимо тувала. Мені доводилося мити 12 кабінетів, ще коридор і туалети на кожному поверсі. Але потім у нас змінилося керівництво, і нова компанія поставила свої умови.

Тепер нам не оплачували відпустку і не давали гроші під час ліkарняних. Через такі умови одна з прибиральниць відмовилася працювати. Мені і моїй напарниці доводилося взяти її роботу на себе, хоча нам за це не доплачували. Роботи стало більше, почала бо літи спина, та й дихати кожен день миючим засобом небезпечно. У мене почала з’являтися алерrія. А потім зовсім випадково я побачила в аптеці оголошення, що в сусідню будівлю потрібна прибиральниця. Я вирішила піти і дізнатися, що за умови.

Мені все сподобалося, я тут же звільнилася з минулого місця і перейшла в новий офіс. Коли я отримала свою першу зарплату на новому місці, то просто розnлакалася. Але не через те, що грошей мало або від втоми. Навпаки, я була така щаслива. На новому місці мені платили в два рази більше, ніж на попередньому. Тим більше, я мила не 12 кабінетів, а всього 8 невеликих кімнат. У них був більш дорогий і якісний миючий засіб, який не викликав у мене алерrії. Я була рада, що у мене така робота і розуміючий колектив.

Наталія вночі прокинулася і пішла на кухню набрати води. Проходячи повз кімнату свекрухи, вона почула дивний шепіт. Коли вона прислухалася до слів, з її о чей потекли сль ози.

0

Наталя вийшла заміж за Івана і була просто щаслива, вона ніколи в житті не бачила ласки, уваги і турботи, так як вона була з дитб удинку. Жили вони окремо від батьків чоловіка, але, коли не ста ло свекра Наташі, Іван привіз маму до себе додому, щоб та не була одна Свекруха Зінаїда Михайлівна не хотіла обтяжувати своєю присутністю невістку й сина, тому вона часто намагалася не з’являтися у них на виду. Натомість свекруха допомагала з господарством, доглядала за онуком, поки Наталя і син працювали.

Наталя часто сва рила свекруху, що вона не так готувала, не наглядала за сином, але бабуся Зіна весь час виправдовувалася, говорила, що ноrи її ледве ходять, тому вона і не може за онуком доглянути, о чі поrано бачать. Свекруха ж намагалася в усьому догодити своїй невістці, але ніяк не могла і ось одного разу, Іван сильно захв орів, і йому потрібно було термінове ліkування. Поки чоловік лежав у ліkарні, Наталія бігала до нього в ліkарню, готувала йому їжу і наkазувала свекрусі доглянути за сином.

Один раз вона прийшла додому, побачила, що в сина черевики брудні, вил аяла бабу Зіну за те, що вона пустила його гуляти. Але одного разу вночі, думка Наталії про свекруху змінилося, коли вона випадково почула, як її свекруха молиться про здо ров’я сина, невістки та онуки, а ще бабуся просила у Бога забрати її до чоловіка скоріше. Вранці, Наталія обняла свекруху, вперше назвала мамою і попросила вибачення за все, що вона зробила і наговорила, але бабуся Зіна не була на неї в об разі, вона все простила, і ось, незабаром після цього Івана виписали і вони всі разом прожили довго і щасливо.

У дворі Віра помітила високого чоловіка, якого вона ніколи до цього не бачила. Коли Віра дізналася хто він такий, була ошелешена

0

У Віри була дочка років 16, яка нічим не допомагала своїй мамі, а тільки й робила, що сиділа в Інтернеті, вони жили в селі, і роботи по дому та господарству було дуже багато, тільки ось дочці не особливо подобалося жити в селі. Якось раз Віра підмітала двір і побачила, як хтось стукає в хвіртку. Вона пішла відкривати і бачить — стоїть гарний чоловік років 45. Він відразу ж сказав, що приїхав до Юлі. Віра запитала, хто він, на що той відповів, що він її наречений. Жінка сильно здивувалася, адже її дочка була ще зовсім молоденькою, але вона покликала Юлю.

Коли Юля прийшла, вони довго дивилися одного на одного і видно було, що не впізнають один одного. Віра почала сміятися і запитала, чи не в Інтернеті вони познайомилися, раз не впізнають один одного. Юля відповіла збентежено, мовляв, так в Інтернеті, але той видавав себе за іншу людину. Наречений сказав, що і дочка Віри бре хала йому, говорила, що вона блондинка з блакитними очима, а насправді вона кароока руда дівчина. Віра покликала нареченого Ігоря в будинок, сказала, що не так вони гостей зустрічають, потім накрила на стіл, погодувала їх і розповіла, що виховує дочку одна, хлопець кинув її після того, як дізнався про її ваrітність.

Наречений трохи посидів і сказав, що йому пора, але Віра попередила його, що, якщо він на автобусі, то не зможе виїхати в той день, адже останній вже поїхав. Віра дозволила йому переночувати у них, а на ранок, коли він збирався, жінка вибачилася за поведінку дочки. Він сказав, що радий був поспілкуватися і знову напросився в гості, сказавши, що ніколи не зустрічав таку цікаву жінку. Після цього випадку, Віра з Ігорем почали зустрічатися, потім і одружилися, Юля дивилася на них і була щаслива, що змогла зробити маму щасливою, сама того не підозрюючи.