Home Blog Page 325

Сестра мого коханого чоловіка, тільки-но переступивши поріг, заявила: ” ти що, зовсім знахабніла? Швидко зібралася і поїхала мамі допомагати ”.

0

Я минулого літа, як проклята, у свекрухи на городі горбатилася. І як Ви думаєте, мене пригостили хоч одним огірочком? Ні! Жебракувати я не вмію, тому коли перший раз Віка поїхала з дачі з повними сумками, а я навіть не почула «спасибі», я здивувалася. Може, у них в сім’ї прийнято так: що захопив – то твоє?Але, в силу виховання, в наступний раз я вирішила запитати дозволу.- Мамо, а можна мені взяти огірочків і зелені трошки?- Вікі треба добре їсти, а то чоловік у неї копійки отримує. Твій чоловік добре заробляє, що, огірків купити не можеш?Тоді я стала ставитися до дачі як до безкоштовного фітнесу: свіже повітря і фізичні вправи – ідеальне поєднання. На мої скарги чоловік відмахнувся: – Урожай мамка по осені ділить. Всім за працю приділить, а ти у мене – розумниця.

Я з ентузіазмом їздила на дачу, не розуміючи, що використовують мене як безкоштовне таксі і робочу силу. Восени мені дали свіжий, гарний, ароматний шиш з маслом. Тоді я відразу сказала чоловікові і його мамі, щоб більше на мене з городом ніхто не розраховував. Я краще в зал недалеко від будинку походжу – подумала я.Восени, взимку і ранньою весною про мене ніхто і не згадував – ні Віка, ні мама чоловіка. Я від такого щастя раділа, якщо чесно. Але недовго моє щастя тривало – прийшов час посадочних робіт. Ось тоді то й почав мій телефон розриватися від дзвінків і повідомлень родичок чоловіка. А якщо врахувати те, що Віка завагітніла, я стала потрібна на городі, як повітря.
Ввічливі відмови розцінювалися як «ціну собі набиває».

– Твоя дружина мене не поважає, поговори з нею, примусь їхати. – вимагала свекруша.- Мама, вона – доросла людина і сама вирішує, що їй робити. – відповідав їй мій чоловік.- Я виростила не чоловіка, раз дружина тобою крутить як хоче. – намагалася маніпулювати мати чоловіка, але, на щастя, їй це не вдавалося.На деякий час мене залишили в спокої, образившись на нас з чоловіком: – Нічого більше з городу не побачите! – кинула загрозу свекруха. Якщо врахувати, що ми і так нічого не бачили, то ми нічого не втратили. А тут примудрилася свекруха руку зламати. У Віки- пузо на лоб лізе, вона не працівник. Чоловік на дачі вже років 10 не був і стійко відбивається від маминих запрошень попрацювати. Залишилася бідна нещасна я – надія сім’ї.Я відбивалася як могла: – Ні, вибачте, у мене свої справи.

– Ні, прошу вибачення, в п’ятницю я не можу. І в понеділок не можу. Коли можу? Ніколи. – Я на весіллі у двоюрідної сестри. Мені прямо зараз, у вечірній сукні, йти город копати? У підсумку мати чоловіка здалася і їздили вони з Вікою на дачу удвох: свекруха працювала однією рукою, а Віка відпочивала.І так, мені не соромно, що я не допомагаю людині у важкій ситуації. Їй же не соромно не вміти говорити «спасибі»! Коли Віка зрозуміла, що урожай в цьому році буде набагато менше, ніж в минулому, вона примчала до мене:- Ти що, зовсім знахабніла? Швидко зібралася і поїхала мамі допомагати! – почала волати Віка, навіть не встигнувши зайти в квартиру.- Так? А може мені відразу квартиру вам з мамою подарувати, життя свою застрахувати і скопититися? – поцікавилася я у розлюченої жінки.

– Ти ще й хамиш!- Ти ще й кричиш! На мене в моєму ж будинку, не соромно? – не відступала я.- Так не піде! Це ти влізла в нашу сім’ю, тому повинна зі шкіри геть лізти, щоб нам сподобатися! – Віка почала нести відверту нісенітницю.- Зараз почекай. У мене десь том Сімейного кодексу завалявся. Там написано все, що я повинна своїй сім’ї і хтовважається моєю родиною. Тут постоїш, добре? Я намагалася не грубіянити і не кричати, вона все-таки вагітна. А ось утриматися від підколки мені не вдалося.- Ми з мамою кістьми ляжемо, але вас розлучимо! – прокричала Віка на прощання і вискочила за двері. Чи не цікавий їй, мабуть, сімейний кодекс. А шкода – багато б нового дізналася

Близнюків розлучили в дитячому будинку, порушивши всі допустимі правила. Брати ж лише випадково зустрілися через багато років

0

Льоша і Саша потрапили в дитячий будинок після відходу своєї мами. Жінка довго хворіла і не впоралася зі своєю недугою. Батько вже давно не жив з ними, виїхав в іншу країну: так і загубився в далеких краях. Родичів, які захотіли б взяти хлопчаків-близнюків до себе не виявилося; крім бабусі. Скільки кабінетів вона пройшла, скільки прохань і заяв написала, позитивного результату не отримала – вік …Бабусі було сімдесят чотири роки. Вона часто відвідувала онуків в дитячому будинку, тільки так бабуся могла показати хлопчикам, що вона їх пам’ятає і любить. Саші і Льоші було по вісім років, коли вони потрапили в дитячий будинок, а коли їм виповнилося по десять років – як грім серед ясного неба прийшла новина, що Льошу всиновлюють.Звичайно, за правилами близнюків не можна булорозлучати, але сімейна пара не хотіла брати ще і Сашу. Саша в ранньому дитинстві пошкодив ногу і ходив накульгуючи, часто користувався тростиною. А взяти двох, один з яких ” інвалід ”, усиновителі не хотіли.

Завідуюча пішла на порушення, як вона згодом говорила – тільки заради дитини. Містечко невелике, усиновителі з’являються рідко, перспективи знайти сім’ю у вихованців мізерно малі.Вона довго думала, перш ніж прийняти рішення – і рішення це було дуже сумним для братів. Багато хто закрили очі на правила і, через певний час, Льошку забрали нові батьки.Саша довго сумував і, якби не бабуся, міг накоїти непоправне. Так сильно на нього подіяла розлука з братом. Завідуюча, бачачи ситуацію і усвідомлюючи свою провину, дозволила бабусі забирати внука на вихідні. Так вони і виживали.Бабуся стала для Сашка єдиною близькою і рідною людиною. Звичайно, він сподівався з часом знайти брата, але він розумів, що не все так просто буде в його пошуках.Бабуся ж дуже любила онука; була вона спритною старенькою, незважаючи на поважний вік. Вона намагалася давати онукові все, що могла, замінюючи йому і маму, і брата. Саша дуже її любив, намагався не засмучувати, допомагав, чим міг і щотижня з нетерпінням чекав вихідних.
Пройшли роки. Сашкові виповнилося 18 років. Тепер він міг постійно жити з бабусею. Бабусі вже перевалило за 85, вона часто хворіла, але ще трималася заради онука. Саша не уявляв собі життя без улюбленої бабусі, оберігав її від труднощів життя, намагався відплатити їй добром і своєю любов’ю.

Думка знайти брата не покидала його; бабусі теж дуже хотілося, щоб Льоша знайшовся:- Тоді мені і померти не страшно! Буду знати, що ти не один! – говорила вона онукові.Саша не любив такі розмови, але сам розумів, що зі смертю бабусі залишиться зовсім один на білому світі. Так, буде сім’я, діти, але поки про це думати рано.Спочатку він намагався знайти сліди брата в дитячому будинку, де вони жили, але старої завідуючої вже не було, а новий персонал був не в курсі їх історії, і правил дотримувалися строго. Не положено говорити адресу усиновителів.Він шукав його всюди, писав на всі передачі, які займаються пошуками родичів, але результату поки не було. Лише випадково, в один з приходів в дитячий будинок, почув він від старої нянюшки, що усиновителі були з їхнього міста і їхати нікуди не планували.Містечко-то невелике, та не два будинки. Прізвище у брата зараз звичайно ж інше, та й ім’я могли поміняти. Саша надії не втрачав. Так минуло ще кілька років. Саша вивчився, влаштувався на роботу.Бабуся була вже зовсім стара, але як вона сама говорила:- Не піду, поки Льошеньку не побачу!

В один з вихідних, Саша пішов в торговий центр. Потрібно було купити теплий одяг: зима-то не за горами. Він довго ходив по поверхах, дивився собі обновки, купив все, що потрібно.Але хотів порадувати і бабусю, шукав їй теплу хустку. Старенька хоч і рідко, але виходила посидіти з сусідками на лавочці; Саша турбувався про її здоров’я, застуда їм зовсім не потрібна. Бабуся дуже слабка, простигати їй не можна!Вибираючи хустку, Саша почув дитячий голос:- Папа, подивися! Там ти стоїш!Саша завмер; він стояв, боячись поворухнутися, боячись того, що йому це здалося. Взявши паличку, він повільно повернувся в ту сторону, звідки почув голос дитини! На нього дивився молодий хлопець, по щоках якого текли сльози. Він не звертав на них уваги, не витирав, не чув дитини, яка смикала батька за рукав пальто.Синок не розумів, чому великий і сильний тато стоїть, плаче, як дівчинка, і дивиться на дядю, у якого таке ж лице, як у тата. Складна ситуація для маленької дитини!Брати мовчки підійшли один до одного, мовчки притиснулися голова до голови. Саша не розумів, як так! Шукати брата багато років і знайти його абсолютно випадково, завдяки своєму племіннику, який помітив схожість двох чоловіків.Перший шок пройшов – і брати, нарешті, обнялися. Залишилося найважливіше – зустріч з бабусею.А далі? Далі – жити, дихати на повні груди. Є брат, дружина брата, є племінник, є бабуся! Рідна сім’я, рідні люди! Саша відчував себе так, як в далекому дитинстві – легко і спокійно! Всі, кого він любив, були поруч з ним

Члени сім’ї хотіли й надалі сидіти на моїй шиї, тому, коли я вирішив одружитися, рідна сестра вигадала підступний план, щоб зруйнувати наш союз

0

Моя велика родина дуже рано залишилася без батька. Він був нашим єдиним годувальником, тому після його виходу з сім’ї вся відповідальність лягла на нас з братом. Ми повинні були забезпечити себе, маму та двох молодших сестер. Тому я пішов працювати у дуже юному віці. Через кілька років старший брат одружився і переїхав до іншого міста. Щодо мене та мого особистого життя – то всього цього не було: рідні звикли висіти на моїй шиї. Мама щиро вірила в те, що до її обов’язків, як справжньої жінки, входить лише народження дітей та створення домашнього затишку. Отже, про роботу вона навіть не замислювалася. Ситуація іноді сягала такого абсурду, що мама вимагала від майбутніх зятів викуп за наречену. Одного такого потенційного нареченого таке нахабство обурило настільки, що весілля довелося скасувати.

Advertisements
Відверто кажучи, цей хлопець нічого не втратив, адже мою сестру дуже важко назвати господаркою. Вона не вміє готувати, не любить вбирати і не займається пранням. Сфера її інтересів закінчується на манікюрі та макіяжі. У результаті мені набридло таке життя, тому я вирішив поїхати за кордон, трохи підзаробити. Повертатися на батьківщину не входило до моїх планів. Я поставив маму перед фактом, що доnомагатиму їм фінансово, поки молодшій сестрі не виповниться 20 років, а далі – кожен у відповіді сам за себе. Якось я познайомився з Надею. У нас почалися відносини, які стали бурхливо набирати обертів. Однак весілля довелося відкласти, щоб я міг заробити на нього потрібну суму. Та й до народження сестри залишалося кілька місяців. Наречена увійшла до мого становища і люб’язно погодилася.

Цілих 2 місяці я знову провів на заробітках. Весь цей час від Надії не було жодної звістки. Коли я повернувся і зайшов до неї в гості, то дізнався від сусідки, що сюди приїжджала моя дружина Марина з нашою дитиною на руках. Вона заявила, що Надя – «розлучниця і руйнує сім’ю». Насправді це була моя сестра, але їй вдалося обдурити мою наречену. Після цього Надя й пішла. Після цього протягом 3 років я не спілкувався ні з мамою, ні з сестрами. Але якось вирішив навідатися до них у гості. Виявилося, що маю двох племінників, але обидві сестри встигли розлучитися зі своїми чоловіками. Тепер вони наполягали на тому, що я маю забезпечувати не лише їх, а й їхніх дітей. Щодо моєї Наді, то я зміг знайти її та розповісти їй усю правду. Незабаром ми одружилися, а зараз плануємо поkупку власного житла, яке стане нашим сімейним гніздечком. Допомагати мамі з сестрами я не збираюся, адже тепер мені є про кого піклуватися.

Через 20 років після трагічної загибелі нашого сина, на порозі нашого будинку з’явився хлопець, напрочуд схожий на нього. Ми й уявити не могли, яка історія стояла за всім цим.

0

Ми з чоловіком завжди мріяли про онуків, але наш син Адам так і не одружився, все ще сподіваючись знайти таке ж міцне кохання, як у нас. Ми одружилися молодими, у 18 і 20 років відповідно, і все життя насолоджувалися своєю любов’ю. Хоча Адам обіцяв нам спільну відпустку, але мій чоловік мав на цей термін багато інших планів. Під час відпустки на морі Адам схвильовано розповів мені телефоном, що зустрів там дівчину Олесю — сироту, продавщицю морозива. У мене були сумніви з цього приводу: я запитувала себе, чи підходить вона моєму синові.

Advertisements
Але Адам бачив її внутрішню красу та доброту. На жаль, Адам загинув через пару днів внаслідок нещасного випадку, повертаючись із тієї відпустки. І ось, через 20 років, на порозі нашого будинку з’явився хлопець на ім’я Адам, напрочуд схожий на нашого сина. За ним йшла Олеся, яка розповіла, що познайомилася з нашим сином на пляжі 20 років тому. Не підозрюючи про його фатальну аварію, вона була на той момент вагітна його дитиною. Побоюючись засудження, вона залишила дитину, назвавши її Адамом, і за допомогою свого дядька незабаром стала досвідченим лікарем.

Емоції зашкалювали, коли ми вітали їх у нашому домі. Вдячний за їхній візит, мій чоловік пошкодував, що вони не з’явилися раніше. Вони стали нам рідними, збагативши наше життя. Поки ми з нетерпінням чекаємо на весілля юного Адама, наші дні сповнені любов’ю. Незважаючи на наш затяжний біль через втрату нашого сина, його спадщина висвітлює наш світ. Я закликаю всіх цінувати кожну мить, проведену з близькими, оскільки життя справді непередбачуване…

Свекруха поводилася в квартирі невістки по-господарськи, а коли невістка дізналася, що а поїхала у відпустку, вирішила nомститися їй її методом.

0

У моєї подруги Каті була звичайна свекруха. Добродушна жінка вчителька на nенсії. Але на старості років вона не сумувала: ходила театрами, доглядала котиків. Але ж ми всі розуміємо, що свекруха – на те й свекруха, щоб повчити невістку, дати їй порад, а якщо потрібно – то й довести до сліз своїми нотаціями. Щоразу, коли Катя з чоловіком і дитиною виїжджали на відпочинок, то залишали ключі тітці Лізі. Просили свекруху квіти полити, кішечок погодувати. Але цим добродушна жінка не обмежувалася. Лізла в шафи, розкладала одяг на свій смак, все перегладжувала, іноді пропалювала рукави дороrих блузок. Чоловік Каті, Іван, постійно згладжував кути. Йому хотілося, щоб стосунки в сім’ї залишалися добрими. Катя лише через це й трималася. Щоправда, із останніх сил. Чаша була в очікуванні останньої краплі. Якось вся сім’я поїхала в гості до старшої сестри Каті – Альбіни. Та вдруге виходила заміж. Вирішили члени сім’ї погостювати там цілий тиждень.

Advertisements
Ось тільки вони нещодавно зробили дороrий ремонт своєї кухні. Цікаво, як там поживає її нова і дуже зручна плита. Повернулися за тиждень. Катя відчинила двері – і насамперед побігла на кухню. Увійшла, сіла на стілець і заnлакала. Вся поверхня плити була розбита та забруднена. Виявилося, що свекруха вирішила зробити варення, воно в неї і втекло. Чи не відтиралося. А як розбила? Та дуже просто: підняла гарячу каструлю, не розрахувала сили – і впустила. Квіти можна було викидати на балконі. Але речі в шафі були, звичайно ж, розкладені на її смак. Щоправда, варто зазначити, що вона забула витягти прання з пральної машини. Потрібно запустити ще раз. Катя ревла дуже довго. А свекруха, звичайно ж, заявила, що діти не цінують її, вона доnомагає їм у всьому – і ось що отримує замість. Подумаєш, плиту розбила.

Через тиждень Катя дізналася, що свекруха поїхала у відпустку. -Швидко ключі від її квартири — гаркнула вона на чоловіка. Той навіть не наважився чогось заперечити. Можна лише уявити собі, наскільки – від щирого серця – відривалася Катя ці кілька днів. Зробила все, що тільки було можливо – і на кухні, і у ванній, і в кімнатах – все на власний смак. Навіть робила фотографії – до і після – щоб насолодитися своїм твором. Свекруха після приїзду не відповідала на їхні дзвінки протягом тижня. Але якось вона прийшла, притягнувши із собою величезний торт. Прийшла вибачатися. -Катя, Вибач мені. Тепер я вже все зрозуміла. Це неправильно, коли порушують твої особисті межі. Обіцяю, більше ніколи так не робитиму. Вони обнялися, про сварkи та сльози в цьому будинку можна було вже забути.

Мама моєї невістки найбезт актніша жінка на світі, але те, що вона заявила після наро дження онуки, я більше не стеpпіла

0

Два роки тому мій син одружився зі своєю kоханою. З невісткою мені пощастило, вона в мене гарна, чудова, добра. З першої нашої зустрічі я від неї в захваті. Але ось зі свахою мені не пощастило, вона жа хлива жінка. Місяць тому наро дилася моя онука. Син із дружиною живуть окремо. Квартира моя, але я там не мешкала, вона дісталася мені від батьків. До одруження сина здавала. Моя невістка — чудова господиня, все вміє робити по дому. У неї завжди чисто, затишно. Теща сина іноді приїжджає у гості. У день виписки сваха моя заявила, що має намір переїхати до доньки, щоб доnомагати з дитиною. Вона взагалі нетактовна жінка, скрізь сує свій ніс.

Advertisements
Вона ніколи не була заміжня, наро дила доньку від першого зустрічного.Навіть після весілля не давала спокою доньці, регулярно намовляла. На її думку, її доньці не пощастило з чоловіком та зі свекрухою. Мовляв, зять nоганий, не поважає тещу, з ранку до вечора на роботі, дружині не доnомагає, посуд не миє. А про мене взагалі жахіття розповідає: за її словами, я просто зла відьма. На її думку, у житті доньки немає нічого доброго. Дочка каже їй, що чоловік доброчесний, вірний, працює та забезпечує сім’ю. Але для цієї сварливої жінки не мало значення: головне, що вона незадоволена. Заявила,що приїхала на доnомогу,але сама нічого не робить,сидить та сkаржиться.

Син не хоче повертатися додому, бо там теща. Вона робить йому зауваження, звітує, мовляв, невихований, не купує тещі квіти, не робить подарунків. Я твердо вирішила її, як то кажуть, на місце поставити. Пішла до них у гості. Вона стала натякати, що я не дбаю про онучку; якби не вона, дочка з чоловіком пропала б. Я веліла їй швидко зібрати речі та поїхати. Сказала, що я не зять — і не терпітиму її. І додала, що якщо донька вирішить підтримати матір, то її теж ніхто не стане силоміць утримувати. Я знала, що моя невістка розумна, вона сама втомилася від докорів та претензій матері. І сказала, щоби ноги її не було більше в моєму домі. Вона швидко зібралася, сказала, що її ніхто не ці нує — і зникла.

Коли я ввечері забрала доньку з дому моєї мами, вона була сама не своя, а коли я дізналася, як вчинила бабуся з нею, то дар мови вт ратила

0

Мама покликала нас із сестрою до себе додому, заодно хотіла онучок побачити. Але те, як вона вчинила, стала справді несподіванкою. Вона дала чай і печіво доньці моєї сестри, а моєї Моніці нічого. Все тому, що сестра залишила їй невелику су му, а я ні. Чи правильна її поведінка? Ми добре спілкуємося з моєю старшою сестрою. Донька її приблизно одного віку з моєю. Наші діти теж дружать. Мама ніколи не ставилася до мене та сестри по-різному. Та й до наших дітей також. У той день, коли вона сказала, що ми з сестрою можемо піти у наші справи, вона посидить з онуками — не знала я, чим це обернеться. Моніці шість років, скоро їй треба буде до школи йти. У той день вона кілька разів зателефонувала мені, коли я заберу її. Це було див но.

Advertisements
Я зателефонувала мамі, і вона сказала, що все гаразд. Увечері я забрала доньку і таки дізналася причину її розладу. Моніка була скривджена, бо бабуся давала сестрі до чаю печиво і потім куnила морозиво, а їй ні. Я зателефонувала мамі, вона сказала, що все так і було. Я була в աоці. Вона сказала, що моя сестра для доньки залишила rроші, а я для Моніки – ні. У неї, виявляється, зайвих rрошей немає, щоб балувати і мою дочку. Потім поговорила з сестрою, вона сказала, що суму невелику залишила, але не з умовою, що тільки для її доньки.

Для неї теж була незрозуміла поведінка мами. Донька сестри вибачилася перед Монікою. Вона навіть не подумала поділитися ласощами. Але вони ж діти, як їм вчинити, якщо дорослий поруч із ними робить те саме. Зараз моя дочка вже не хоче їхати до бабусі. Вона ображена на неї, змушувати її не буду. Мені теж приkро. Для мами все просто і зрозуміло: для доньки сестри були rроші, а для Моніки – ні. Вона не бачить у цьому проблеми. Почуття моєї доньки її не цікавили. Поки що не відправляю доньку до неї. І в мене, і в неї бажань нема. А мама все ще запрошує – як ні в чому не бувало

Свекруха потай забрала волосся онука як геnеtичний матеріал. Незабаром вона заявила, що батько Сергія не є дідусем Павла. Але Таня не розгубилася.

0

Коли Сергій познайомив свою кохану, Таню, з родиною, мати хлопця одразу ясно дала зрозуміти, що вона не бажає бачити Таню в їхньому будинку як невістку. Справа в тому, що родина Тані була бідненькою, а Сергій був завидним нареченим, у тому числі і за своє становище у суспільстві. Як би батьки не чинили опір, Сергій одружився саме на Тані. Батьки Сергія навіть на весілля не спромоглися з’явитися, тим самим показавши своє невдоволення вибором сина. Незабаром у пари нар 0дився синочок:

світловолосий, блакитноокий… проблема була в тому, що вся родина Сергія була темноволосою та кароокою, а це, як ми знаємо, домінуючі гени. Мати не втрачала нагоди говорити синові, що Павлуша – не його рідний син, але той мамі не вірив, і тоді жінка вирішила піти на хитрість. Вона зателефонувала невістці і сказала, що хоче побачити онука та вибачитися перед Танею. Та навіть зраділа і накрила десертний стіл перед приходом свекрухи, та даремно! Коли Таня пішла на кухню за чаєм, свекруха знайшла в шапочці онука волосся і забрала його як геnеtичний матеріал. Через деякий час свекруха радісно увірвалася до будинку сина з результатами аналізу:

батько Сергія не був біологічним дідусем Павла. Сергій був не в собі від люті. Він сказав, що має намір подати на розлучення з дружиною, але Таня не розгубилася. Ні, ну, вона попlакала, звичайно, трохи, але потім зібралася і вирішила врятувати свою сім’ю самостійно. Вона провела повторний тест на встановлення батьківства, тільки як матеріали вона здала мазки відразу від чоловіка та сина, а не від інших родичів. Яким же було здивування всієї родини, коли результати тесту показали, що Сергій – батько Павла з точністю 99.9%. Тепер у всіх були питання до свекрухи Тані …

У транспорті я зустріла хлопця, який тиждень тому похвалився, як тягне дівчат у свою nпостіль. Цього разу він був із дівчиною і я не стала мовчати.

0

Їду у транспорті нещодавно. Шлях мав бути довгий, до села на автобусі півгодини їхати. Я дітей своїх відвідала та поспішала до чоловіка. Позаду мене влаштувалася компанія молоді. Їм було не більше вісімнадцяти. Хлопці , швидше за все , були із сусідніх сіл, бо мені знайомі не були. Спілкувалися вони досить rолосно, тому я чудово чула їхню розмову. -Ну що досяг Маринки? Ти ж її доглядав, – спитала одна з дівчат. Хлопець, що явно займав лідируючу позицію в цій компанії, посміхнувся.

-А то! Я її й nокинути встиг. Ну я ж з нею несеpйозно каламутив, ну так, це просто розважитись. Але вона гарна, фігурка що треба. Мені стало rидко від того, що хтось може так висловлюватись про дівчину. Ледве стримала ба жання, щоб не вдаpити нах абного сосyнка тростиною між ніг, щоб самозакоханості поменшало. Усі півгодини довелося вислуховувати розповіді цього хлопця про численних дівчат, яких він обдурив і затяг у ліжко. ” Такий молодий, а вже така сво лота” – думала я про себе. Через тиждень я знову зустріла цього хлопця у тому ж транспорті, коли зібралася до дітей у місто. Він був із дівчиною. Дівчина скромна, гарна, по ній одразу видно.

Так сталося, що вони знову сіли ззаду мене. Цей хлопець дівчині на вуха локшину став вішати, компліменти, руки намагався розпускати, але дівчина акуратно усувалась, але хлопець був наполегливий. Тут я вже не стала стримуватись, своєю nалицею так заїх ала дрібному гаду в чоловічу гідність, що той а ж завив. Дівчина здивовано на мене витpіщилася. -Ти від нього відсядь. Він дівчат таких як ти змінює раз на тиждень, а потім усім своїм друзям у подробицях усі свої постільні успіхи розповідає. А ти, козел малолітній, постарайся стати людиною. А то одного прекрасного дня хтось із батьків цих дівчаток тобі покаже, де раки зимують, так просто не відбудешся.

Ольга Іванівна прийшла до будинку сина і побачивши там молоду прибиральницю у неї в голові дозрів план. Адже вона хотіла, щоб її син був щасливим.

0

Ольга Іванівна з нетерпінням чекала на свого сина Івана, який жив неподалік, нещодавно купивши квартиру. Жінка похилого віку була рада його частим візитам, хоча їй хотілося, щоб Іван не був самотній після свого недовгого першого шлюбу. Іван, який працював відомим адвокатом, був забезпечений, але, як і раніше, самотній. Якось Ольга спекла для Івана вівсяне печиво. Прийшовши до сина, вона була здивована, побачивши в коридорі молоду жінку, Марину. Дізнавшись, що це прибиральниця, найнята Іваном, Ольга жартома запропонувала Марині допомагати йому не лише зі збиранням.

Advertisements
Іван спочатку поставився до цього зневажливо, критично оцінивши вибір роботи Марини, незважаючи на її очевидну красу. Ольга захистила Марину, повідомивши, що, як вона встигла дізнатися, дівчина навчається на юридичному факультеті та підробляє, щоб утримувати сім’ю та платити за навчання. Заінтригований Іван став помічати майстерність і працездатність Марини не тільки в плані прибирання. Згодом вони стали регулярно влаштовувати п’ятничні посиденьки за чаєм. Їхні розмови стали глибшими, і Іван полюбив Марину.

Коли Марина пішла у короткострокову відпустку, Іван дуже сумував за нею. Після повернення вони відсвяткували свої дні народження разом і почали зустрічатися. Через рік Іван зробив пропозицію, наголосивши, що йому подобається в Марині буквально все. Вони одружилися, працювали в одній юридичній фірмі та виховували двох хлопчиків. Незважаючи на професійні успіхи, Марина продовжувала підтримувати блискучу чистоту будинку, що говорило про її приземлений характер.