NEWS 2SWEET

Повернувшись додому, Оксана Дмитрівна поїла смачного борщу, звареного дружиною свого сина. Тільки тепер мати помітила, що в квартирі ідеальна чистота. Оксана Дмитрівна, насамперед, кинулася до антрісолі: ні чашок від сервізу, які їй подарувала мама, ні чорно-білих фото, на яких зображено родину, про яку жінка вже й не пам’ятає, ні склянок, ні старих кришталевих фужерів. О, Господи, та це ж все її життя!Ці вихідні Оксана Дмитрівна провела на дачі. Збирала і консервувала огірочки, такі мариновані, які люблять дочка і зять. Вони в столиці такі ні за які гроші не куплять.Зібрала малину, вишні, залишки полунички, все поскладала в контейнери: заморозить для внучки Оленки, вже навіть до Києва зателефонувала, сказала дочці, щоб не купувала, щоб не витрачалася, тут буде все своє, домашнє.

Повернувшись додому, Оксана Дмитрівна поїла смачного борщу, звареного дружиною свого сина, свіжоспечених ароматних пиріжків з вишнями, які спекла невістка.Уже все розклала в морозилку, банки віднесла в комору. А потім хоп — і різко зупинилася. Тільки тепер мати помітила, що в квартирі ідеальна чистота.Оксана Дмитрівна, насамперед, кинулася до антрісолі: ні чашок від сервізу, які їй подарувала мама, ні чорно-білих фото, на яких зображено родину, про яку жінка вже й не пам’ятає, ні склянок, ні старих кришталевих фужерів.О, Господи, та це ж все її життя!А вдома нікого немає, син з дружиною на роботі, нема навіть у кого запитати.Оксана Дмитрівна, немов у молодості, бігла по сходах. От би невістка прибрала, крутилося тільки одне в голові.Підбігла до сміттєвого контейнера, а там: і плаття, ще дитяче, її дочки, її рушники, таких вже давно не купиш, якісьфото теж її, ще родичі з села там якісь. Загалом, купа таких дорогих їй речей.Як вона могла, ну чому не спитала, вона ж господиня квартири, а невістку син привів сюди лише рік тому. Одні і ті ж думки були в голові у Оксани Дмитрівни.

Ось моя дочка так би ніколи не вчинила », — подумала жінка і відразу зупинилася. А й справді, не зробила б, а коли вона останній раз була у мами, може місяців 5-6 тому. Вона лише дзвонить, турбується про маму на відстані, а до речей їй і справи зовсім немає, вона там далеко, у неї своя сім’я.Оксана кинула ті речі додолу і просто пішла додому з порожніми руками. А в голові рясніла лише одна думка: он вона вишні, які нарвала на дачі, заморозила дочці і внучці на зиму, а невістка вишні купила, щоб спекти пироги для всіх. Виходить, що ні невістка недобра, а вона, можливо, лукава. Увечері син з невісткою повернулися додому. Оксана Дмитрівна навіть виду свого ще недавнього задоволення не показала, радісно зустріла рідних і стала пригощати їх гостинцями, які привезла з дачі.Як би там не було, а відтепер вона буде любити свою невістку, як рідну дочку.

Колись давно Оксана Петрівна жила в тому селі, через яке сьогодні проїжджали. Захотілося хоч на хвилинку поринути в далеке дитинство. Попросила Михайла, свого чоловіка, з яким їхали до дітей, згорнути в село до батьківської хатини. Двір був усіяний квітами. Видно, що живуть там, але чужі люди.Колись Оксана виглядала з двору на вулицю, чи не йде Вадим? Хлопець був на два роки старший, в якого закохалася дівчина. Ходила в десятий клас, замість того, щоб вчитися, думала про коханого. А він не помічав її поглядів, якими Оксана дивилася в його бік.Одного разу, коли в школі було свято, Вадим вперше запросив дівчину на танець. З тих пір ходили за ручки. Чи то йшли в школу, то чи на перерві, весь час разом. На випускному балу Оксана зізналася Вадиму, що вагітна, вже на третьому місяці, потрібно щось вирішувати. Хлопець не очікував такої звістки, тому тільки й сказав, що йому потрібно вчитися далі. На всі її вмовляння говорив: женитися рано, роби що хочеш. Чи не чекала такої відповіді дівчина від коханого.

Вдома розповіла батькам про свою проблему. Мама сварилася, говорила, що не для того вона виховувала дочку, щоб в молоді роки без диплома сидіти няньчити дитину. Слово за слово, в кінці виставила мама дочку за двері. Сказала — роби що хочеш, але додому з пузом не вернешся.Оксана в сльозах вийшла, куди йти? Побрела до річки. На мосту назустріч їй йшла тітка Валя, рідна тітка Вадима. Вона зрозуміла, що дівчина з нехорошими думками прийшла на міст, взяла її за плечі, і повела до себе додому. Там Оксана розповіла, яка біда з нею сталася. Тьотя Валя заспокоїла її, залишила у себе. Сама пішла до батьків Вадима, розповіла все. Мама хлопця, сестра тітки Валі, почала говорити, що долю свого сина ламати не стане. Вадим повинен вчитися. Якщо дівчина нагуляла дитя, то її проблеми, що з ним робити.

Додому тітка Валя прийшла ні з чим. Потім почала заспокоювати Оксану: буде жити у неї, тітка Валя буде допомагати. Коли народить, буде вчитися далі, а тітка догляне за малям. Так і залишилася Оксана жити в тітки Валі. Вона їй дуже допомогла, підтримувала у всьому. Народився синок, удвох по черзі носили малого, коли він плакав, водили за ручки, коли підріс. Згодом дівчина змогла вивчитися і працювала за фахом. Змогла придбати квартиру в кредит, забрала до себе тітку Валю. Ще через рік зустріла Михайла, за якого потім вийшла заміж. Народила двох дочок. Сина Оксани чоловік не ображав, а навпаки, сприймав як свого сина.Тьотя Валя до останнього дня свого життя була поруч з Оксаною. Сьогодні вони з чоловіком їдуть на весілля до молодшої дочки. Спогади, навіяні побаченим селом, потихеньку відходять. Життя незрозуміле. Рідна мама відвернулася від доньки, але чужа для Оксани тітка стала найріднішою для неї людиною, яка був поруч все життя.

З Андрієм ми досить довго були у відносинах, любов була величезна, тому вирішили одружитися. Але свекруха не дуже то, м’яко кажучи, то зраділа цій новині.Батьки подарували мені двокімнатну квартиру в центрі, тому з житлом проблем не було. А на ті гроші, які подарували на весілля, ми вирушили в подорож. Звичайно, і ця новина не втішила мою підступну свекруху.До речі, крім сина, у неї є ще дочка, така ж гадюка, до того ж, дурна, як пень. До своїх 25 років у неї немає освіти, крім шкільної, і вона ні дня в своєму житті не працювала. Так і сидить на шиї у матері.Після весілля ми з Андрієм домовилися, що всі зароблені нами гроші вкладатимемо в облаштування квартири. Але кожен місяць в день зарплати чоловіка до нас в гості бігла свекровушка, але Андрій відразу ж дав зрозуміти, щоб на гроші не розраховувала. Тоді ця підступна жінка підійшла до мене і пригрозила:

— Нічого, дорогенька, розлучення не за горами. Ти нам не потрібна. І квартира твоя нашою стане! Запам’ятай мої слова.Тоді я тільки розсміялася з її слів.Бувала вона у нас частенько. Я намагалася тримати себе в руках. Коли вона зрозуміла, що її ігнорують, змінила тактику. Одного разу свекруха заявилася до нас з фотографіями, на яких були я і якийсь мужик, ми обіймалися.У те, що це фотомонтаж, чоловік не повірив — і ми розлучилися. Ще свекруха його надоумила відсудити у мене частину квартири, але батьки подбали про це заздалегідь і зробили дарчу на мене ще до заміжжя.Фотки я не стала викидати, щоб винуватці були покарані. Я звернулася до свого однокласника, який працював в правоохоронних органах, і попросила допомогти. Віддала йому фотографії, а він, як судмедексперт, лише підтвердив, що це фотомонтаж.

Тоді я вирішила подати до су ду на свекруху за наклеп і в заяві описала все до найменших подробиць. Сестра чоловіка побачила перша звістку, вмовляла колишнього залагодити все зі мною. Той прибіг і почав проситися назад, благав забрати заяву. Серйозно? Він був такий жалюгідний, навіть не розумію, як я могла його раніше так любити.-Ти зі своєю мамою хотіли зробити з мене дівчину з низькою соціальною відповідальністю, аморальну зрадницю і брехуху. Ще й очі на мою квартиру поклали! Тому і я вас щадити не стану. Нехай кожен з вашої сімейки отримає по заслугах!Всі хором вони вибачалися після судового процесу.До речі, було винесено вирок — виплатити мені моральну компенсацію. Свекруха знову почала мене обра жати і погр ожувати. А колишній зі своєю сестрою лише нили, що немає такої суми у них.Су ддя після всього цього передумав і компенсацію виписав особисто свекрусі за те, що аморально поводилася в залі суду. І збільшив шт раф в два рази. Тепер цієї нахабної жінки немає в моєму житті, крім її щомісячних вип лат. Будь-яке зло не повинно залишатися безкарним.

Я завжди не дотягувала до стандартів свекрухи. То у мене освіта не університетська, то зайву вагу набрала, то на дні народження випила зайвий келих. Себе, звичайно, вона вважала королевою, яка мила колись під’їзди ночами, але справа не в цьому. Через велику любов до чоловіка я не хотіла з нею сваритися. А себе заспокоювала тим, що ми живемо в різних містах.Однак навідувалася свекруха часто, особливо, в літній період. Сяде на дачі з місцевими подругами, ніякими силами її звідти не виманиш. Але з часом звикаєш до всього, головне, щоб у родині все було добре. За наївності своїй я думала, що так буде завжди, але завжди є «але», яке розгортає твоє життя на 360 градусів.Свекруха захворіла, і за нею потрібен догляд. Вона зажадала, щоб син на деякий час переїхав до неї. Намалювалася гостра проблема. У чоловіка бізнес, але, одна радість, є надійні партнери. Ми запропонували Марії Іванівні найняти доглядальницю, але їй потрібен був лише син. Звичайно, її теж можна зрозуміти, раптом щось трапиться, навіть не встигне спадок переписати. Я, звичайно, жартую, але, знаючи хитромудру Марію Іванівну, мені здавалося, що вона щось задумала.

— Це не займе багато часу, — заспокоював мене чоловік, — кілька тижнів, і я вдома. Сам навіть не знаю, як буду там без тебе, але мамі необхідно допомогти. Я кивала головою. Після того, як за чоловіком зачинилися двері, я немов провалилася під землю. Гостре почуття, що повернення до минулого не буде, сиділо гострим осколком в мені. Почалося нове, дивне життя, в якому я не знаходила місця.Ми зідзвонювалися по 5 разів на день. Так проходив тиждень за тижнем, а чоловік все не повертався. Несподівано пролунав дзвінок від свекрухи, яка жалісливим голосом сказала, що син залишається у неї на півроку. Я кинула трубку і здивувалася, чому він сам мені про це не сказав.- Хочеш втратити чоловіка? — весь час бубоніла мені по телефону подруга. Негайно збирай валізу і їдь до них. Але, я все чекала з моря погоди, сподіваючись на швидке повернення чоловіка. Погане передчуття змусило мене все-таки зібрати валізу і їхати до чоловіка: обіцяні півроку майже пройшли, а чоловіка мені не віддавали.Не сказавши їм ні слова, я приїхала інкогніто. Підходячи до будинку, я побачила, що в саду за накритим столом зручно розташувалися свекруха, чоловік і якась жінка. З боку можна було подумати, що це щаслива сім’я. Свекруха розкидала анекдоти наліво і направо і скакала навколо столу, підливаючи чай.

— Значить, ти захворіла? — вигукнула я, забігши на подвір’я. Свекруха від несподіванки впустила чашку з чаєм. Чоловік почервонів і пішов в будинок.- Що тут відбувається? — повторювала я. Сльози застилали очі, я вже не в силах була заспокоїтися.- Ти сядь і попий чайку з дороги, — запропонувала свекруха милим голосом.- До біса твій чай, — Не вгамовувалася я, — ми негайно їдемо з чоловіком додому.- А ось це навряд чи, — визвірилася свекруха, — він більше тобі не чоловік.Я, витріщивши очі, стояла, як укопана, і нічого не розуміла, поки вона розповідала історію про розлучення. Без мене, мене розвели з чоловіком, та ще одружили.- Що за нісенітниця? Ти що, казок начиталася, — почала грубіянити я до свекрухи, повага до неї остаточно зникло.

Все виявилося занадто просто для них і дуже складно для мене. Свекруха дійсно прихворіла, але не сильно, а поки лежала в стаціонарі, познайомилася з жінкою, яка працювала в суді. Вона познайомила її з моїм чоловіком. І все закрутилося. Свекруха, нарешті, знайшла гідну пару синові, і, скориставшись зв’язками, вони швиденько оформили нам розлучення і поставили новенькі штампики в паспорти. Виявилося, що можна і так розлучитися. Все це робилося за моєю спиною, а я, як свята наївність, жила, і не знала, що вже давно числюсь серед розлучених.Не буду описувати свої жіночі хвилювання, слава Богу, все позаду. Тільки улюблені люди навчили мене бути жорсткою. Я не пробачила їм такого вчинку, і віджала у чоловіка половину квартири і дорогу іномарку. Крім того, він оплатив нам з подругою шикарний відпочинок за кордоном. Тепер я з чоловіками не церемонилися. Набрид — геть. Буду чекати гідного, якщо вони звичайно залишилися. А свекруха знову злягла, мабуть, повернувся бумеранг за зруйновану родину, та й чоловік виявився боягузом і маминим синочком. Хорошим дівчаткам завжди дістаються погані хлопчики

Вже пройшло два дні після того, як батьки невістки купили собі новий телевізор, не відправивши нам з дитиною rрошей. Я вже забула цю історію і навіть не сподівалася ні на які гроші. Але ввечері дзвонить мені син і каже:— Мама, я знаю що у тебе є трохи складених rрошей і ще пенсія, тому давай ви поживете поки на ці гроші. Просто у нас є зараз свої плани, які вимагають вкладень.- У вас там зовсім совісті немає? Робіть, що хочете, це врешті-решт ваша дитина, — сказала я і, не дочекавшись відповіді, поклала телефон.Мій син з невісткою поїхали на заробітки за кордон. Я, звичайно, все розумію, але це вже все рамки переходить: вони хочуть повністю залишити на мене свою ж дитину. Я не проти його виховувати, тим більше вже навіть не уявляю життя без нього. Але кажу їм, ви допомагайте хоча б фінансово, щоб ми не відчували ніяких потреб, щоб я могла купити все необхідне вашій дитині. Я гроші ніколи не витрачала даремно, у мене завжди все розплановано і прораховано, тільки все, що треба дитині.

Я вже збиралася спати, а через пару хвилин мені подзвонила невістка. Напевно, син почав заперечувати їй і сказав, що гроші треба відправити.- Скажіть мені, будь ласка, навіщо ви сваритеся з нами і вічно закидаєте нам нашим сином, між іншим це і ваш онук теж?- Я докоряю? Я сказала вам, що можете робити, що хочете. Якщо вам байдужий ваша власна дитина — Все, що від вас вимагається — це сидіти мовчки з онуком. І нам не заважати заробляти гроші за кордоном, нам тут теж життя не цукор і все важко вдається.- Знаєш що, Люба, для чого мені ваші гроші? Не в грошах справа, бери квиток і приїжджай до свого сина, а то він вже забув, як ви виглядаєте.- Коли вважатиму за потрібне, тоді і приїду. А ви замість того, щоб гроші у нас просити, за онуком дивіться.

І не встигла я нічого сказати у відповідь, як почула, що у них почалася суперечка, і невістка поклала телефон. У мене весь вечір не вкладалося в голові таке ставлення до мене і довелося накапати крапель.Пізно ввечері мені дзвонив син і вибачався за свою поведінку і поведінку своєї дружини, але сказав, що любить свою дружину і піти від неї не може. Сказав, що постарається з нею поговорити і надіслати нам rрошей. Я йому пояснила, що не збираюся у них нічого просити. Ми і так якось проживемо, а вони нехай собі живуть спокійно.

— Коли совість у вас прокинеться, дивіться, щоб пізно не було. Сергій і так вже все рідше і рідше згадує про своїх батьків.Я спробувала знову достукатися до сина, але йому важливіше його любов і гроші. І слухати він мене не хотів, але я сказала, щоб ноги її в моєму домі не було.Син з невісткою на заробітках уже більше року, лише раз передали знайомими трошки rрошей, а живуть, як їм добре. А мені шкода Сергійка, розумію, що йому потрібна родина, але тато з мамою подалися за грошима. Я віддаю цій дитині все тепло і любов, яку маю. Я не знаю, як пояснити синові, що він живе неправильно

Денис сьогодні вперше побачив маму. П’ятнадцять років минуло з тих пір, як вона пішла від них. Тоді хлопцеві було десять років. Він пам’ятає, як важко доводилося їм з татом звикати жити без мами. На питання Дениса, коли мама приїде, тато прямо сказав — ніколи.Сьогодні чоловік прямував на роботу. Біля офісу стояла жінка. Денис пройшов повз, зупинився, повернувся. Вона стояла і дивилася прямо на нього. Це була його мама. Денис розвернувся і пішов на роботу. Образа накрила його. Здавалося, затримається ще хоч на хвилинку біля мами, і буде лаятися на жінку, яка посміла здатися йому на очі. Денис давно живе окремо від тата. Він має свою однокімнатну квартиру. Поки дружини немає, то квартира для нього підходить. Якщо одружиться, доведеться купувати більшу.

Увечері Денис зателефонував батькові і розповів, що мама приходила до нього на роботу. Батько новину сприйняв не надто спокійно. Він почав говорити, щоб Денис не підходив до тієї жінки близько. Щось насторожило хлопця в словах тата. На другий день мами біля роботи не було. Хлопець задумався, що ж відбулося між ними? Адже тато не розповідав йому, чому пішла мама. Коли ввечері йшов додому, мама чекала його. Денис підійшов, привітався. Жінка почала говорити, що хоче розповісти, чому так сталося.Вони пішли в парк. Мама довго мовчала. Говорити почала, коли сіли на лавку.

У той день, коли вони бачилися востаннє, батько прийшов з роботи раніше. Вона стояла на кухні спиною до дверей і розмовляла по телефону з однокласником, з яким не бачилися десять років. Вони домовилися зустрітися ввечері, через те, що у нього квиток на поїзд на першу годину ночі. Папа стояв і слухав, як мама домовляється про зустріч. Коли вона повернулася, побачила його розлючене обличчя. Він не став слухати її. Вигнав з дому. Дозволив взяти свої речі і попередив, щоб і близько не підходила до сина. Інакше їй бути непереливки.З тих пір мама живе в другому районі міста. За Денисом спостерігала все його життя. Але підходити так і не зважилася. Згодом виїхала на заробітки за кордон.

Повернулася нещодавно. Зараз у неї особливі обставини. Тому наважилася поговорити з сином. Вона його завжди любила і не забувала про Дениса ні на мить. Помовчавши, продовжила.Справа в тому, що крім тебе в мене немає нікого. Я так і не вийшла більше заміж. Все, що я накопичила за своє життя, згодом буде твоїм. Спасибі тобі, що вислухав. Зараз я піду ».Денис не зупинив маму. Йому багато про що потрібно подумати. Запитав у тата, чому так вчинив з мамою? Але тато не вірить, що все було зовсім так. Через два місяці Денису вручили конверт від нотаріуса. Його запрошували в контору у справі про спадщину. Хлопець здивувався, про яку спадщину мова? Адже тато живий. Коли прийшов, йому повідомили, що мама померла. Все її майно переходить у власність Денису.

Кажуть же розумні люди, вибирай не будинок, а сусідів. Але всім догодити неможливо, доводиться шукати компроміси. Розумні люди завжди зможуть домовитися, і взаємовигідно попрацювати.Не знаю тільки, як з ідіотами спілкуватися. А як ще називати тих людей, що твоє майно вирішили оголосити спільної з ними власністю і викочують одну вимогу за іншим?Городяни останнім часом часто перебираються в село назовсім. Втома від суєти, нездорова психологічна атмосфера, та й просто здоров’я вже не витримує міського бруду і хімічного асортименту продуктових магазинів. Відвозять дітей до життя на свіжому повітрі, благо за міську квартиру в селі можна взяти пристойний будинок.

Але будинок-то може і хороший, а сусіди трапляються різні. Нам ось не пощастило.Будинок ми купили відмінний, всі комунікації є, видно, що господар був турботливий і в ділянку вкладався. На ділянці була свердловина.Сусіди користувалися цією свердловиною з дозволу колишнього господаря; він їм навіть трубу особисту вивів.Ну і ми подумали, що нам, води не шкода? Нехай беруть, звичайно.В результаті сусіди забирали води стільки, скільки ми самі не витрачали. Ми-то думали, їм поїсти та помитися, а вони цієї чистою водою зі свердловини і город поливали, а че такого? Навіщо річкову тягати або дощову збирати.За роботу, за знос ніхто ні грошей не запропонував, ні іншу дружню «компенсацію».І ось ми якось різко з дружиною зірвалися на похорон родича на тиждень, поїхали. За цей час наш насос згорів.І сусіди, нітрохи не бентежачись, почали щодня дзвонити і просити якось вирішити проблему.

Ми їм пояснюємо, мовляв, недоречно ви тут зі своїм дзвінком, майте совість. Приїдемо — будемо думати. Ті знову дзвонять: грядки поливу вимагають, а вода не йде. Я скипів:-Так замініть насос і далі поливайте!-А з чого це ми будемо на чужій свердловині насос міняти? Раптом ви її потім закриєте?Звичайно, насос ми замінили після повернення, але сусідам запропонували розділити рахунок хоча б за електрику. Ті обурилися, почали по селу розповідати, які ми Жадюга. Мовляв, насос з них вимагали, тепер хочемо ще і рахунки на них повісити.Подумали ми, та й закрили свердловину на замок. Чи не вводь в гріх, як то кажуть!

— Мама! Вибач будь- ласка, але мені знову нема до кого звернутися, крім як до тебе! Нам терміново потрібні гроші! У Віктора зламалася машина, а до зарплати ще довго! Катерина заметушилася. Бідна її дівчинка! Здавалося, нещаслива доля матері передалася і їй! Катерину кинув чоловік, коли доньці було всього пів рочки. Аліменти від нього приходили рідко, та й ті такі жалюгідні, що Катерина навіть хотіла відмовитися від них, але подруги відрадили: — Хай там як, а хоч якась копійка! Щоб підняти дочку, Катерина бралася за будь-яку роботу. Після зміни на заводі бігла до школи, де навчалася її Любочка, мити підлогу.Потім, вже вночі, мила під’їзди в своєму будинку. Любочка росла тихою і слухняною дівчинкою. Багато читала і займалася музикою. Катерина не могла натішитися на свою дочку і намагалася не завантажувати її домашньою роботою. — Мам, — підходила до матері Любочка і з надією заглядала їй в очі, — з мене сміються в класі. У мене старий телефон. Можеш допомогти мені з роботою? Я буду збирати собі на новий! — Ну що ти, що ти! — лякалася Катерина. — Яка робота? Тобі вчитися треба! Буде тобі новий телефон! Ну і молодь пішла! Тільки про гроші і думають! А нормальних людей ні в що не ставлять! Любочка хотіла вступити до педагогічного інституту.— Буду вчителькою! Влаштуюся в нашу школу працювати, щоб до тебе ближче! — мріяла вона вголос.

Катерина пускала сльозу розчулення і йшла на чергову роботу. Яке ж було здивування Катерини, коли дочка принесла атестат практично з одними трійками. — Як же так? Ти ж добре вчилася! — Мама! Я не хотіла тобі говорити, але мене вчителі не люблять, тому що ти подарунки їм дорогі не робила! І на збори ніколи не ходила! -Так коли мені ходити-то? Я майже цілодобово працюю! Ось я їм все висловлю на випускному! — Мам! Я хотіла тобі сказати, що не збираюся на випускний! Там на організацію таку суму батьки заклали, що нам дешевше в космос злітати!Ти краще дай мені трохи, ми з подружкою в кафе посидимо! Катерина знову пустила сльозу розчулення: ось яка у неї турботлива дочка; розуміє, що гроші матері не просто так дістаються! В інститут на бюджет Любочка не вступила. — Я все на відмінно здала, але через поганий атестат мене не взяли! — плакала вона матері в трубку. — Ну що робити? — зітхнула Катерина. — Освіта для тебе важлива! Тим більше, ти хотіла. Як-небудь подужаємо твою освіту. На третьому курсі Любочка зібралася заміж. Майбутній чоловік виявився цілком пристойним хлопцем. З хорошої інтелігентної родини.Щоб у дочки було весілля мрії, взяла кредит і влаштувалася мити під’їзди до сусіднього будинку. Незабаром народилася внучка. Катерина зібралася до дочки, подивитися на дитину, та подарунків привезти. — Мам! Зараз не вийде! Варя народилася слабенькою, доктор настійно рекомендував: ніяких сторонніх в квартирі. Навіть рідних бабусь. Мені так шкода! Але я тобі фото вишлю! До речі, якщо не важко, пришли грошей. Сама розумієш, маленькій дитині стільки всього потрібно, а у Віті зарплата маленька! Катерина засмутилася, що внучка народилася не зовсім здоровою, і побігла в банк переводити Любочці гроші. Так і повелося майже кожен місяць. Любочка дзвонила і просила грошей: на ліки, на ремонт, на кредит.

Навіть коли дочка вийшла на роботу — грошей в сім’ї більше не стало. Пояснюючи тим, що в квартирі батьків з народженням Вареньки стало дуже тісно, молоді взяли іпотеку. Щомісячні внески забирали левову частину зарплат молодих. -А що ж свати-то вам не допомагають? — Катерина була такою втомленою, що не приховувала свого роздратування. Працюючи на трьох роботах, вона перебивалася буквально з хліба на воду. Доношувала речі за подругами і не могла собі дозволити навіть нову постільну білизну. — Та що ти, мамо! Вони теж всі сили в нас вкладають! І продукти купують, і памперси Варюші .. Вийшовши на пенсію, Катерина зраділа: нарешті-то у неї буде хоч трохи своїх грошей! Свої роботи вона кидати не збиралася. Але подзвонила Любочка і, захлинаючись сльозами, розповіла, що Варюші поставили страшний діагноз.Потрібно дуже багато грошей на операцію і реабілітацію. — Свекри на операцію дали — голосила Любочка — — а вже на реабілітацію, може ти, мамо, допоможеш? Ти ж знаєш: у нас іпотека! Катерина розпрощалася з пенсією. Якось увечері, коли вона мила останній під’їзд, в якому жила сама, Катерині стало погано. В очах потемніло і вона впала. На щастя, один із сусідів, Григорій Якович, не спав. Він почув шум на сходовому майданчику, вибіг з квартири і побачив Катерину, що лежала у відра з брудною водою. Викликав швидку, заніс Катерину до себе в квартиру. Прокинулася вона вже в лікарні. — Що ж це ви собі зовсім не пильнували? — поруч з лікарняним ліжком стояв молодий лікар. — Ваше серце зовсім зносилося! Навіщо так себе заганяти?

Григорій Якович сказав, ви на трьох роботах працюєте! У вашому-то віці! — Так дочці допомагаю! Їй ще гірше, ніж мені — дитина хвора! -Якщо ви так і далі будете продовжувати — ваша дочка незабаром вас втратить! Вам потрібно докладне обстеження. Їдьте і займіться собою, а інакше … — Звичайно звичайно! У мене в цьому місті якраз донька живе! Заодно і внучку побачу! Катерина не стала нічого говорити дочці. Вирішила, нехай сюрприз буде! Зібравши гостинців, вирушила в дорогу. — Ой, здрастуйте! У дверях стояв зять Віктор з Варенькою на руках. А ви яким вітром? — він був дуже здивований.— Так в лікарню направили на обстеження. Заодно ось вирішила і вас відвідати, а то рідну внучку ні разу не бачила! Все то ви хворієте, то вам ніколи, то ще що … — Катерина роздяглася і пройшла в кухню. — У сенсі, хворіємо? — Віктор пішов за тещею. — А як же? Любочка сказала, що Варенька народилася дуже слабенькою. Ви постійно по лікарнях з нею. А зараз взагалі якийсь страшний діагноз! Віктор, ти що не в курсі навіть, що твоя дочка хворіє? — Катерина не очікувала такої недолугості від зятя. — Катерино Михайлівно, ви про що? — голос зятя став голосніше, але він вчасно осікся і продовжив уже тихіше. — Думаю, нам варто поговорити! Мамо! З однієї з кімнат виглянула жінка, ровесниця Катерини, але більш доглянута. — Йди сюди! Тут сваха твоя приїхала. І, мабуть, ні про що не знає … — А що я повинна знати? — розгубилася Катерина.

Її обличчя було таким розгубленим, що родичі зрозуміли: вона дійсно нічого не знає! — Сідай, Катя, — сваття поплескала по дивану поруч з собою. Вітя, зроби нам чаю і ще чого-небудь, міцніше. Через годину Катерина буквально задихалася від сліз. Її донечка, її Любочка багато років її обма нювала. І в інституті ніколи не вчилася. Виїхавши в інше місто, Любочка пустилася розважатися: накупила собі модного одягу, зняла квартиру, стала ходити по дискотеках. На одній з дискотек вона і познайомилася з Віктором. Дівчина молодій людині відразу сподобалася, незважаючи на її розгульну поведінку. Коли Любочка завагітніла, Віктор понадіявся, що вона одумається і заспокоїться. Але не тут-то було! Через місяць після пологів Люба оголосила, що втомилася від пелюшок і сорочечок і зникла. — Ми не бачили цих грошейЛюба сказала, що її мати пропиває всю свою зарплату. Ми її спочатку шкодували і розуміли, чому дівчинка почала так себе вести. Вона говорила, що працює в інтернеті, тому звідки у неї з’являлися гроші — ми не цікавилися. Тим більше, коли Віктор до вас приїжджав знайомитися, він потім розповідав, що у вас в квартирі дуже бідна обстановка, а ти сама, Катюша, виглядаєш сильно пошарпаною, вже вибач. — Так я працювала на трьох роботах! Перебивалася з крупи на хліб! Звідки мені квітучий вигляд мати? І все заради дочки! А вона … мої гроші, виявляється, прогулювала … і Варюша … що з нею? — Все добре!

Вона цілком здорова і життєрадісна дитина, незважаючи на відсутність матері! Катерина зі свахою ще довго сиділи у вітальні і ділилися наболілим. Віктор пішов укладати Вареньку спати. На наступний день він відвіз Катерину на обстеження, де їй рекомендували відпочинок в санаторії. -Так де ж у мене гроші на цей відпочинок-то? — зітхала Катерина. — Усі гроші, як і сили, дочка викачала. — А давай разом поїдемо! — запропонувала їй сваха. — Ми все оплатимо! І Варюшку візьмемо!— Та ви що! Якось незручно! — замахала руками Катерина. — Та припини! Для нас це не такі вже й великі гроші! А тобі он відпочинок потрібен і спілкування з онукою! Катерина з’їздила додому і звільнилася з усіх своїх робіт. Потім разом зі свахою і онукою поїхала в один з обласних санаторіїв. На четвертий день відпочинку їй зателефонувала Любочка. — Мамочко, прости будь ласка, що смикаю, але сьогодні треба вносити оплату за реабілітацію Вареньки. — Ти знаєш, доню, у мене немає грошей! Я звільнилася з усіх робіт і тепер живу на одну пенсію! — Мамуся! Ну як так? Тобі не шкода свою єдину внучку? Ти ж знаєш, що нам з Віктором не потягнути одним її лікування. — Саме тому Варюша зараз зі мною і з іншого її бабусею відпочиває в санаторії. А ти … не дзвони мені більше !!!

ЦІКАВО Коли після 10 років безнадійних спроб, я нарешті наро дила трійню у свої 48, замість того, щоб привітати, всі довкола стали засу джувати мене 24.07.2023 Мені соpок вісім pоків, півpоку тому я наpо дила тpійню. Це стало величезним щастям для мене та мого чоловіка. Спpава в тому, що останні десять pоків я намагалася заваrітніти, але все було безуспішно.

Лікаpі лише pуками pозводили, мовляв, дітей тpеба pаніше заводити. А ось pодичі pадили не витpачати стільки гpошей, а вси новити дитину з дитя чого будинку. Але мені хотілося саме свого малюка, пізнати pадість ваriтності, вино сити та наpо дити. У молодшому віці я не думала пpо дітей, бо я мала складні стосунки з пеpшим чоловіком. З Вадимом ми досить pано одpужилися, нам тоді було по двадцять. Він незабаpом став постійно мене доводити, але наші стосунки закінчилися чеpез його зpа ду. Я довго і тяжко відновлювалася після такого негативного досвіду. А потім зустpіла кохання всього свого життя.

Леонід зовсім не був схожий на pешту чоловіків, він дбав пpо мене і хотів сеpйозних стосунків. Саме з ним я почала хотіти дітей. Коли після чеpгової спpоби я таки заваrітніла, ми були щасливі. Всю ваrітність Льоня мене підтpимував, він навіть під час полоrів був пpисутній і мужньо тpимав мене за pуку. Після наpодження дітей наше життя змінилося. Багато людей не соpомляться висловлювати негатив у наш бік. Вони вважають, що у нашому віці непpипустимо мати тpьох немовлят.

Я ро дом із села, але після школи поїхала вчитись у місто, там і залишилася. Ще до весілля мої батьки купили мені однок імнатну квартиру, де ми зараз і живемо. Спочатку ми були просто щасливими, що маємо окреме житло, але зараз нам із двома дітьми тісно в одній кімнаті. Це розуміють і мої батьки і батьки мого чоловіка. Тільки мої вже зробили все, що могли – вони купили мені квартиру, а от свекруха допомагати не хоче. Вона мешкає одна в просторій двокімнатній квар тирі, і її мама, бабуся мого чоловіка,теж мешкає одна в такій же квартирі.Було б логічно, якби вони з’їхалися та жили разом; тоді одна з квартир звільнилася бі ми вирішили б своє житлове питання. Днями мама мого чоловіка святкувала своє 55-річчя.

Ми приїхали не з порожніми руками – подарували їй нову пральну машину, таку, яку вона давно хотіла. Сподівалися, що і вона нарешті зробить нам довгоочікуваний подарунок. Але свекруха мовчала; тоді мій чоловік першим завів розмову. Він запропонував мамі забрати собі бабусю, а нам віддати її квартиру. Ми пообіцяли, що гроші від оренди нашої однокімнатної квартири вони зможуть спочатку забирати собі.Свекруха відповіла категоричною відмовою, сказала, що хоче жити спокійно на старості років, а не підлаштовуватись до мами (бабусі зараз 78 років). Свекруха сказала, що якщо ми хочемо велику квартиру, то можемо продати свою квартиру та бабусину, купити трикімнатну, та забрати її до себе. Мені такий варіант не підходить з двох причин:

я не хочу продавати свою квартиру, бо тоді вона стане спільною, і ще я не хочу жити разом із бабусею чоловіка, коли має доньку. Чому їм не жити разом? Це ж мати та дочка! Що це за дивні люди? Мої батьки у селі все життя прожили з татовою мамою. Будь-яке було, але мої батьки ніколи не скаржилися, бабуся теж багато допомагала по господарству, жили вони дружно. Мене здивувало й те, що свекруха сказала нам із чоловіком, що коли вона вже не зможе жити сама, тоді переїде до нас, а квартиру ми зможемо здавати. Отже, зараз свекруха житиме для себе, а тоді забирайте її та доглядайте. Боюся, що колись так і буде, бо чоловік її не покине за жодних умов. До речі, бабуся теж не хоче жити ні з нами, ні зі свекрухою. Отакі у нас родичі. Тому що вирішити наше квартирне питання – не зрозуміло.