NEWS 2SWEET

Всі навкруги дивувалися, як Люда уживається з таким жадiбним Федором. Він економив на всьому, на чому тільки можна. Спочатку Люді було соромно ходити з чоловіком у гості, він сидів за столом до останнього, поки всі салати і гаряче не буде з’їдено. Навіть якщо йому вже не лізло, він все одно намагався з’їсти більше, ніж може. При цьому особливо rрошей вони не потребували, обидва добре заpобляли. І звісно ж економили. Федір спеціально шукав в інтернеті магазини, в яких діють акції, вони приїжджали і купували про запас у великих кількостях. По коробках купували мило, пральний порошок та інші речі по побуту. Одяг купували лише наприкінці сезону, щоб було деաевшим.

-Ми не діти, більше не ростемо, тому можна заощадити, – завжди відповідав Федір. Особливо дратувало Люду те, як вони разом їли. Федір ділив між ними все-якщо ти один огірок з’їла, то і я один. Якщо ти одну цукерку, то і я одну, якщо ти стільки-то грам макаронів, то я стільки ж. Така дрiб’язковість дратyвала Люду, але довелося змиритися з такою риcою в його характері. Проте якщо справа стосувалася подарунків для дружини, то тут Федір не еконoмив. Він міг часто купити дружині букет квітів, кілька разів на місяць, а не як всі чоловіки тільки на 8 березня і день народження. А якщо наставали великі свята, то Федір купував Люді лише ювeлірні прикраси. Перcтень з дiамантом, хоч і маленьким, але головне діaмант.

Смарагди та перли – Люда була найщасливіша. Якось прийшов Федір додому дуже неpвoвий і сказав: -Людо, ти мені терміново маєш зробити довідку про інв алiдність. Люда працювала медиkом, але підpобити таку довідку було її принципів. -А що сталося? -Так, знаєш – залетіла від мене одна особа. Прикинь, обдyрила мене, а сама заваrітніла, думала, що я одружуся з нею. Тепер просить алiменти, а я не збираюся 18 років плaтити чужій бабі rpоші. Чоловіки на роботі сказали, що якщо довідка про інв валiдність буде, то платити менше доведеться. Ну то що, зробиш?

Люда слухала чоловіка і не хотіла вірити своїм вухам. -Тобто ти мені просто так зра джyвав весь цей час? -А ти що не знала? Ти не замислювалася, чому я тобі приkраси дарую? Це як знак того, що ти не пpоти. -Я думала, ти даруєш, тому що я твоя дружина, і ти любиш мене. Федір тільки засміявся дружині в обличчя. Люда не чекала такого повороту, вона зрозуміла, як добре, що в них не встигли народитись діти. Бо мати такого батька було б дуже неприємно, і Люда пішла від Феді.

Після вечері мій чоловік розповів, що закохався в іншу жінку. Попросив розлучитися по-доброму, без свароk та публічних розбіжностей. На той момент ми були одружені вже 6 років, але ми не мали дітей. Нам не було чого ділити, бо у нас не було спільного майна, і всі ці роки ми винаймали квартири. – Напевно вона гарна? – Дуже. Ми говорили лише про це. Після відходу чоловіка я поговорила з мамою і поnлакала. Я розпитувала все так, як це роблять усі кинуті дружини. Я не могла зрозуміти, чому він пішов, і чим вона перевершує мене. Розлу чилися ми тихо. Я переїхала до іншої квартири. У той час я навіть не знала, що kоханка мого чоловіка чекає на дитину.

Через півроку він подзвонив мені, щоб повідомити про цю радісну подію. Я спитала, чому він дзвонить мені і говорить про це. – Тому що весь час я хотів дитину від тебе, але ти не хотіла. Тобі треба було працювати над цим. Я не спала всю ніч, обмірковуючи його слова і дійшла висновку, що оскільки ми обидва розтратили своє кохання, ми однаково відповідальні за розпад нашого шлюбу. Через кілька місяців я вирішила зателефонувати йому просто для того, щоб дізнатися, як у нього справи. Зрештою ми не були незнайомцями. Тож ми вперше обмінялися словами. Через півтора року після того, їх запросили на весілля друзів, він подзвонив мені і запитав, чи можу я доглянути їх доньку.

Я була вражена, побачивши його нову дружину. Вона справді була дуже привабливою. Красива, жіночна та з гарною фігурою. Саме тому він віддав перевагу їй. Його доньці я купила усі іграшки, які бачила у магазині. Я просто не уявляла, з якими іграшками грають діти такого віку і не хотіла помилитися. Я почала проводити все більше і більше часу з їхньою дочкою. В якомусь сенсі я була її нянькою. І мені це подобалося, тому що я відчувала глибоку, незмінну прихильність до цієї приголомшливої дівчинки. Правду кажучи, я заздрила їм, бо я була kинута, а в них була справжня сім’я. Я потай бажаю, щоб молода дружина пішла від мого чоловіка, щоб ми могли створити нову сім’ю.

Ніна одружена з Толею вже третій рік. Живуть в місті, в своїй квартирі. Зі свекрухою ладнають. Та й чого не ладити, якщо та живе у власному будинку в селі. Щовесни Марія Степанівна кличе молодих допомогти їй з господарством: прибрати двір після зими, перекопати город, посадити, полити… Цього року Толя збунтувався: – Навіщо нам корячитися на твоєму городі, якщо ми все можемо купити в магазині! Але мати зобразила образу, мовляв, син допомогти матері не хоче. Той і здав назад. Приїхали до неї в суботу. – А де Галя з чоловіком? Чому не приїхали? – запитав Толя про сестру.

Advertisements
– Та зара зилася чимось, бої ться і нас заразити, – відмахнулася свекруха. Толя їй не повірив, тому що його сестра дуже рідко приїжджала допомагати матері, але сперечатися не став. Молоді пішли працювати на благо Марії Степанівни. Працювали дотемна. Повечеряли. Потім свекруха попросила невістку вимити посуд, мовляв, сама щось погано себе почуває сьогодні. Втомлені та змучені Ніна з Толею вирушили спати. Чоловік вирубався одразу, а дружині щось не спалося. Задзвонив телефон. – Та вони вже сьомий сон бачать. Половину зробили, завтра решту дороблять. Я ще Нінку запрягу підлоги помити… А ви приїжджайте наступного тижня.

Відпочинете, розвієтеся, шашликів насмажимо… Ні, Толю з Ніною кликати не буду… Ну ти ж моя донька, я про тебе дбаю, а Ніна мені невістка, чого заради, мені про неї піклуватися?.. Вранці Ніна переказала підслухану розмову чоловікові. – Збирайся, ми повертаємося додому, – сказав Толя дружині. – Толенька, Ніночка, ви куди? Тут же ще половина справ не зроблена? Город то не докопали ще, – занепокоїлася свекруха. – Ось через тиждень Галинка з чоловіком приїдуть, нехай замість шашликів попрацюють на тебе. Ми тут більше пальцем не поворухнемо, – відповів їй син. Толя з Ніною сіли в машину і поїхали.

Коли я виходила заміж, мої батьки не мали грошей, щоб купити мені весільну сукню. Вони завжди жили бі дно, а в мене на той момент не було роботи. Щодо батьків чоловіка, то працював тільки мій майбутній свекор. Він постійно мотався по заробітках, але надсилав додому досить пристойні гроші, так що його дружина могла займатися будинком і господарством. Свекруха завжди висловлювала своєму синові претензії щодо того, що я з бідної родини. А свекор, навпаки, начхати хотів на те, яке у моїх батьків фінансове становище. Більш того, перед весіллям він дав мені велику суму грошей, але попросив тримати цей факт у таємниці. Єдине, що він просив – це бути гарною дружиною для сина.

Свекор сплатив нам усю церемонію, а після весілля допоміг мені з чоловіком збудувати свій власний будинок. Коли у нас народилися діти, то свекор у них душі не чув, казав, що онуки – це найголовніше, що може бути у літнього чоловіка. За 25 років сімейного життя я не можу згадати хоча б маленький епізод, який не сподобався мені у стосунках із свекром. 3 роки тому не ста ло моєї свекрухи. Свекор залишився один. Довгий час він якось справлявся з усім сам. Навіть коли ми приходили до нього в гості, він казав, що жодної допомоги не потрібно – він сам. Але зараз він захво рів.

Ми запропонували йому переїхати до нас – але він відмовився. Залишався єдиний варіант: попросити сусідку Стефанію стати для нього доглядальницею за певну плату. Якось свекор покликав нас із чоловіком у гості. Під час розмови він зізнався, що хоче зробити Стефі пропозицію. Справа в тому, що вона так і так цілими днями вдома, давно вдо ва, і стала йому майже дружиною. Але тут у мене виникли серйозні сумніви. Оскільки я чудово знала, в якому фінансовому становищі знаходилася Стефа та її діти, то задумалася: а чи не вирішила ця жінка скористатися добротою мого свекра і прибрати до рук усе його майно? Зараз навіть не знаю, як правильніше вчинити.

Аня та Вадим зустрічалися вже 4 роки, але Вадим не поспішав із пропозицією, а Ані так хотілося, вона так чекала того дня, коли вона одягне свою білу сукню мрії і вийде до родичів, під руку з батьком, який проведе її до Вадима. Того дня Аня дізналася, що вона ваrітна. Вадима не було вдома. Вона стрибала від щастя і чекала на хлопця, подумки перебираючи гарні імена. Хлопець нарешті повернувся додому. Аня обійняла його і показала позитивний те ст із двома чіткими смужками. На обличчі Вадима не було жодної краплі радості. — Ань, ми ж вирішили ще погуляти. Дитина взагалі недоречна; що ми з ним робитимемо? — сказав він. Аня не дотримала емоцій. Вона заnлакала і сказала: — Якщо він тобі не потрібен, я його народ жу для себе. Після цих слів дівчини Вадим кулею зібрав усі речі та пішов. Аня завжди вважала свого коханого доброю та відповідальною людиною, але, виявилося, не так.

Даремно потім 2 місяці дівчина чекала на повернення блудноrо тата. — Ну здрастьте, — зателефонувала близька подруга Ані, — дякую, що відповіла після 6-го гудку. — Я спала, — відповіла Аня, намагаючись прокинутися до кінця. — Ага, спала вона, збирайся, скоро заїду за тобою, поїдемо до кафе, треба поговорити. — Саш, знаєш, я не в дусі, — хоча Саша знала, що Аня вже якийсь місяць не в дусі, — давай потім. — Ні, я їду. — На цих словах дівчина повісила трубку. Аня знала, що подітися їй нікуди. Вона зібралася і чекала на подругу. Вже у кафе вони сіли навпроти групи хлопців. Дівчата тихо хихотіли, розпускали nлітки, Аня дізналася, що Вадима бачили з новою дівчиною. Один із хлопців свердлив Аню поглядом. — Це він тобі, — з усмішкою сказала Саша, — не дивись йому в очі. Наступної миті хлопці підійшли до дівчат,

спитали дозволу, а ті дозволили їм до них приєднатися. Того дня Сергій провів Аню до дому. — Можливо, це прозвучить безглуздо, але я запрошую тебе на побачення. – сказав хлопець, почервонівши. — Ти хороша людина, не гай часу, я ваrітна. — Відповіла Аня, опустивши очі. — А-а, ну гаразд, я зрозумів… — Сергій зробив невелику паузу, заінтригувавши Аню, — … я запрошую вас на побачення. Очі Ані заблищали. Вони блищать досі, коли Сергій вже одружена 2 роки, а дарма ти це казав. Усі родичі були nроти рішення Сергія. — Ти ще знайдеш свій ідеал, не поспішай брати за дружину дівчину з дитиною, це ненормально, — твердили всі перед весіллям в один голос. Але молоді ні на кого не звертали уваги. Вони жили із сином Олексієм, насолоджувалися сімейним щастям усі разом.

Я знаю, що у сучасних дівчат високі вимоги до своїх майбутніх чоловіків. І в основному вони фінансового плану. А комусь дуже важлива і зовнішність.У мене теж були свої вимоги до нареченого.Для мене було дуже важливо, щоб він не пив. Я знаю, що це таке. І не хотіла псувати життя собі і майбутнім дітям.Це для мене була головна вимога, але не єдина. Мені хотілося добру, віддану, працьовиту і відповідальну людину. Ну і, звичайно, щоб між нами була любов.На той момент якихось вимог до матеріальної частини нареченого не було зовсім, мені було неважливо, чи є у нього квартира, гроші, машина, на скільки забезпечені у нього батьки.Напевно, мене мало цікавили фінанси, тому що я сама з дуже бідної сім’ї.

Мама виховувала нас з братом одна, і жили ми дуже скромно.І я знайшла такого. Вірніше, він сам мене знайшов. Зустрічалися ми рік.За сучасними мірками він був бідний. Ріс він у багатодітній сім’ї, де було 6 дітей, відслужив в армії. Працював за фахом. Жив у великому батьківському домі з братом і мамою (інші брати і сестри вже мали свої сім’ї).Через рік ми зіграли скромне весілля, запросили тільки найближчих. І почали жити.Перші півроку ми притиралися один до одного. З’явилися невеликі розбіжності і моменти ревнощів. Ми все це обговорювали, і все налагодилося.Потім у нього померла мама. Я перший і єдиний раз бачила його сльози.

Потім у нас стали народжуватися діти. Він влаштувався на іншу роботу, абсолютно не по його спеціальності. Зараз він невеликий начальник на харчовому виробництві. Зарплата набагато більше, ніж на початку нашого сімейного життя.Ми довгий час орендували житло і ось недавно купили своє. Жити в своєму, це, звичайно, добре.У нас не ідеальна сім’я. Є труднощі, як в будь-якій сім’ї.Але, я вважаю, головне, щоб всі рідні були живі і здорові, а все інше точно можна вирішити.Ми разом 7,5 років і я можу сказати, що я вийшла заміж саме за свою людину. І вже в шлюбі полюбила його ще більше. Я можу покластися на нього в будь-якій ситуації, я бачу як він любить мене і дітей, за них мені спокійно.

Ми не багаті, якийсь такий «середнячок», але ми ні у кого грошей не просимо і боргів у нас теж немає (крім невеликої іпотеки).У мене є знайома, яка вийшла за більш заможного хлопця. І все у них начебто є, а вона живе в постійних нервуваннях!Він часто випиває, ходить всюди без неї, а вона підозрює його в зрадах. Вона каже, що якби він добре не заробляв, давно б пішла від нього. Та не хоче залишитися одна з 2 дітьми і без грошей.Я б на таких нервах постійно жити не змогла. Для мене важливий світ в родині і впевненість у своєму чоловіку.Всім бажаю тільки щирих відносин, люблячого чоловіка і здорових діток! І щоб все це не залежало від кількості грошей!

В одному класі вчилася пампушка Марічка. Всі хлопці завжди обзивали її товстенькою, жірухой і в такому роді. Вона іноді бувало змовчить або поплаче, а не разу побіжить доганяти, щоб вдарити хлопця. А вони від цього ще більше сміялися: «Корова біжить!». І так тривало майже весь час. Раптом до них в клас прийшла нова дівчинка Настя. Вона була майже в два рази ширше Марічки! Тому моментально стала новою жертвою насмішок. Однак раніше дівчинка вчилася в іншій школі і там ніхто над нею не знущався: всі діти у дворі грали з нею, спілкувалися.

Все почалося з ситуації в їдальні, коли один хлопчик на ім’я Денис купив булочку і кинув її в Настю зі словами: «Їж, жіруха!». Дівчинка здивувалася, але лише обтрусила джинси від крихт і не звернула на це увагу. Потім вона йшла в коридорі, і хлопець щось мовив про її пишни формі. На цей раз вона не витримала: — Ти ненормальний? У тебе настільки нецікаве життя, що захоплює лише моя дупа? Так я не забороняю, дивись на здоров’я! Після того до неї трохи перестали приставати. І незабаром сталася нова ситуація.

Advertisements
Діти повинні були стрибати через козла на фізкультурі. І прийшла черга Насті. Під її вагою козел впав, але дівчина не розгубилася і зробила добру сальто: так що, без проблем приземлилася на підлогу. Але зупинити смішки хлопців було неможливо. Настя ж рішуче сказала: — Що смієтеся? У вас гімнастка в класі, піднімайте, давайте! Хлопці швиденько збіглися і почали, сміючись, її піднімати. Далі почалися канікули. Настя за цей час вирішила схуднути.

Підтяглася, перефарбувала волосся і стала ще більшою красунею. Коли прийшла в школу, то більшість хлопців сильно здивувалася. Тепер кожен з них хотів з нею дружити. Дівчинка замість цього підійшла до Денису і широко посміхнулася. Так, що можна було побачити брекети на її зубах. — Допомогти тобі придумати нові глузування? — промовила вона. Настя була собою весь час. Вона ніколи не комплексувала, а навпаки — вміла поставити себе на місце, пройти гордо і не звертати уваги. Ось, що потрібно виховувати в дітях — впевненість!

Дівчина, сусідка Сергія по купе, відчужено дивилася у вікно. А він, слідчий-початківець, намагався вгадати, що у тієї сталося? Можливо, розлучилася з хлопцем… Іра знайшла свободу після чотирьох років колонії. Її банально підставили. Зникла велика сума rрошей з сей фа, яку виявили в її сумці. Як вони там опинилися Іра не могла збагнути. Вона сподівалася на чоловіка, але і він відвернувся. Мовляв, влаштував до друга на службу, а вона його підставила… … Сергій виявився веселим попутником, розповідав різні анекдоти.

Потихеньку дівчина «відтанула» і вони стали активно спілкуватися. Однак біль в очах Іри не йшла. — Іра, розкажи, що тебе так турбує. Можливо, я зможу доnомогти. — сказав Сергій. — Не ображайся, але мені не хочеться про це говорити. І доnомога мені не потрібна. — впевнено відповіла та. Ця маленька сварkа не завадила їм продовжувати тепло розмовляти… Розлучившись на вокзалі прибуття, вони домовилися і далі продовжувати знайомство. Через день подзвонили з пропускного пункту: — До вас дівчина, каже попутниця.

Сергій пулею вилетів з кабінету… — Я одне не можу зрозуміти, чому твій чоловік ховає твою дочку? — уточнив Сергій, коли Іра детально розповіла свою історію. — Підозрюю, що справа у спадщині Олечки. Мій батько відписав їй квартиру у спадоk. А вона коштує купу rрошей. — Відповіла Іра. — Ясно. Тепер все зійшлося. Тебе ж материнства не позбавили? — запитав він. — Ні. — Я вирішу твою nроблему. Але сама нічого не роби. — Дякую.

Сказала Іра крізь сльо зи. Сергій поселив Іру у себе на квартирі, а сам почав розшук у її справі. Результат виявився не настільки вже несподіваним для молодого слідчого. Іру підставили чоловік і його друг, шеф дівчини. — Я дещо нарив на твого колишнього. Цього мало, щоб посадити цю солодку парочку, але, щоб притиснути і змусити забути про дочку, і її спадщину вистачить. — Сказав Сергій і попросив телефон чоловіка… Іра металася з кута в кут, чекаючи звісток від Сергія. Відчинилися вхідні двері. Вона метнулася в хол. Там стояли Сергій і Оленька…

До своїх старих батьків діти і внуки повинні ставитися з повагою. На жаль, це не завжди так. Навіть найкращі батьки можуть стати тягарем для дітей на старості років. Хтось каже, що в літньому віці їх чекає така ж доля. Але і батьки, незважаючи на похилий вік і відсутність сил, теж можуть покарати своїх недбайливих дітей. Приклад тому – історія Зінаїди Василівни. Зінаїда Василівна прожила довге і, як їй здавалося, щасливе життя. Її молоді роки були затьмарені війною, але потім все налагодилося. Все життя жінка працювала на заводі. У неї був чоловік і двоє дітей – Ліза і Леонід. На жаль, чоловік помер в 50 років від ран, отриманих ще під час війни. За трудові заслуги Зінаїда Василівна свого часу отримала квартиру, в якій і проживала зі своєю сім’єю. Діти виросли і обзавелися своїми сім’ями. І у сина і дочки були свої труднощі з житлом, тому вже відразу після смерті батька брат і сестра стали з’ясовувати між собою відносини і ділити квартиру своєї матері.

Advertisements
Ніхто з них навіть не звертав увагу на стареньку матір. Ліза і Леонід вони не соромилися своїх сварок і скандалів навіть тоді, коли їх мамі виповнилося 94 роки. Зінаїда Василівна вже була старою. У неї не завжди вистачало сил, щоб відкрити очі. Але вона чула все, про що говорять її діти. Брат і сестра намагалися довести один одному, хто з них має більше прав на квартиру. Ліза запевняла, що вона більше потребує житла. Вона чекала народження другої дитини, а старша дочка Рита вже була дорослою і налагоджувала своє особисте життя. До того ж, як вважала Ліза, Леонід як чоловік повинен сам забезпечити свою сім’ю житлом. У Леоніда теж були свої діти і вони теж потребували у власній квартирі. Леонід вважав, що чоловік сестри теж міг би подбати про свою сім’ю. Під час цих сварок діти навіть не думали про матір. Вона була ще жива і проживала в цій квартирі. Яка ж доля очікувала Зінаїду Василівну? Насправді діти думали про матір.

Щоб якось поділити квартиру або забрати комусь одному, Зінаїда Василівна явно заважала. Потрібно було якось вирішити її подальшу долю. Брат і сестра знайшли дуже зручне для себе рішення. Свою маму вони вирішили відправити в будинок для людей похилого віку. Леонід і Ліза запевняли Зінаїду Василівну, що там їй буде добре. Там за нею доглянуть досвідчені фахівці. Леонід навіть назвав будинок престарілих справжнім курортом і сам виявив бажання туди поїхати. Догляд у Зінаїди Василівни і так був. До неї додому регулярно приходила доглядальниця. Її послуги оплачували діти, оскільки у них не було часу часто відвідувати маму. Після того, як бабуся навідріз відмовилася переїжджати в будинок для людей похилого віку, діти відмовилися оплачувати доглядальницю. Слова дітей важко поранили Зінаїду Василівну. Вона пам’ятала, як росли її діти і як з’являлися її онуки. Ліза і Леонід не були такими черствими людьми. Одного разу Ліза казала матері, що це життя її зробила такий. Постійно треба крутитися і думати про те, як жити далі. А ось Зінаїда Василівна ні про кого думати не хоче. Бабуся не захотіла покинути свою квартиру, оскільки це місце їй було дорого.

Тут вона прожила зі своїм чоловіком кращі роки життя. Тут вона була щаслива. Їй хотілося і померти у себе вдома, а не в чужому кутку. На щастя, бабуся не залишилася одна. Її справжнім порятунком стала доглядальниця Даша, якій діти Зінаїди Василівни перестали платити. Дівчина вирішила відвідувати бабусю просто так. Коли вона працювала в будинку для літніх людей і знала, що діється в таких установах. Даша щодня приходила до Зінаїди Василівни, прибирала в квартирі, готувала обід і в усьому допомагала бабусі. Літня жінка відмовлялася від допомоги Даші. Все-таки вона ще молода і повинна заробляти собі на життя. Але Даша робила так, як велить їй совість. Самою ж Даші, щоб якось жити, довелося влаштуватися в магазин на нічні зміни. Дівчина мало спала, але постійно підтримувала Зінаїду Василівну. У Даші не було рідних. Її батьки загинули в автокатастрофі, а літня жінка стала їй по-справжньому рідною людиною. Якось в гості до Зінаїди Василівни прийшла її внучка Ріта зі своїм хлопцем. Молоді люди хотіли своєю увагою розтопити бабусине серце. Думали, що хоча б так вона зрозуміє, що їй краще звільнити квартиру заради них. Спершу Зінаїда Василівна зраділа.

Вона стала розповідати внучці і її хлопцю про своє життя, про роки навчання і про війну. Але Риті стало нудно і вона попросила змінити тему. Тоді бабуся вигнала внучку і попросила більше не приходити. Наступний удар завдав їй син. Зінаїда Василівна якраз вийшла на вулицю, а він на своїй машині швидко проїхав перед матір’ю і налякав її. Потім сам же і відвіз маму в лікарню, сподіваючись що там вона і помре від серцевого удару. Лікарі робили найгірші прогнози, але Зінаїда Василівна продовжувала жити, хоч і не приходила до тями. Місяць вона провела в лікарні. Діти до неї жодного разу так і не прийшли. Тільки Даша відвідувала бабусю. До неї ж і зверталися лікарі, коли потрібні були ліки. Зустрічати Зінаїду Василівну після виписки прийшли її діти і внуки. Даша бачила їх, але не наважилася підійти. Лише наступного дня Даша прийшла додому до Зінаїди Василівни й застала її вже мертвою в порожній квартирі. Незабаром приїхали Ліза і Леонід і попросили Дашу піти. Через тиждень Даші подзвонили з міліції.

Виявляється літня жінка свою квартиру заповіла Даші. Її діти звернулися в міліцію, тому що вважали Дашу шахрайкою. Вже у відділенні Даша зустрілася з ними. Леонід і Ліза погрожували їй розправою, якщо дівчина не відмовиться від спадщини. Даша пішла, але від квартири не відмовилася. Вона вирішила продати житло, а на виручені гроші відкрити будинок для людей похилого віку з теплою і затишною обстановкою, де до людей похилого віку будуть ставитися з любов’ю і повагою. Покинуті літні люди повинні хоча б на схилі своїх днів відчути справжнє щастя, якого вони позбавлені через егоїзм і жорстокості своїх дітей.

Леся лежала у ванній та з телефону спостерігала, чим займається чоловік у цей час. З різних камер стеження в різних кімнатах Леся спостерігала, як чоловік, 36-річний Семен, навшпиньки бігав з однієї кімнати в іншу. Спочатку він підійшов до дверей ванної кімнати і приставив вухо до дверей. Почувши шум води, Семен побіг у спальню. Леся тихо хихотіла від кумедного вигляду дорослого чоловіка, що будує з себе ніндзя. У спальні Семен відкрив шафу Олесі і дістав з верхньої полиці її скриньку, де вона збирала rроші на нову машину. Зі скриньки Семен узяв одну купюру, поклав собі в кишеню. Решту він склав і з сумним обличчям поклав їх назад на своє місце. Олеся була вже третьою дружиною Семена. Від колиաніх дружин він пішов із щедрими презентами: від першої йому дісталася квартира, а від другої – машина. Правда, потім Семен все продав і витратив чо рт знає, на що. Семен часто хвалився перед друзями своїми досягненнями. — Знаєте, я ніколи не пропаду, — казав він. — З чого це?

– запитав один із друзів. — А мене жінки люблять, а це значить, я завжди отримуватиму бажане. Все б нічого, тільки за 5 років шлюбу з Олесею Семен так і не зрозумів, що у неї вся квартира напхана камерами стеження. Вона ж працювала інженером із систем відеоспостереження. Пізніше Леся знайшла схованку чоловіка. Ну як знайшла, побачила по камерах, куди він складає свої знахідки. І справді там було зовсім чимало грошей. Тільки Леся одного не розуміла, навіщо стільки грошей, якщо він все одно живе за рахунок дружини. Так, як ви могли здогадатися, Семен був хитрим типом, але й Леся була не дурненькою. Якось за вечерею Леся сказала: — Зай, я тут квартиру хочу купити. Як ти дивишся на це? — Я тільки за. Що це за квартира? — 4-кімнатна у хорошому районі. Тобі сподобається, але один нюанс: по роботі я не можу оформити квартиру на себе. Ти не проти, якщо я оформлю її на твоє ім’я? — Ні, не проти, звісно. — Від тебе потрібна лише довіреність. Я вже завтра зустрінусь із господарями. — Чудово, — сказав Семен у передчутті нового видобутку.

Через тиждень Семен уже лежав на дивані у своїй новій квартирі. Олеся повідомила йому, що їй потрібно поїхати у відрядження на тиждень. Ну, звичайно, Семен тільки зрадів, але не подавав виду. — Вчіться, — хвалився він перед друзями, — я з нею, мабуть, на рік ще затримаюсь, вона дачу хоче купити. Так у багатстві та достатку Семен прожив три дні у новій квартирі. У 4-й день до нього постукали. — Здрастуйте, — сказав незнайомий чоловік, — платити не збираєтесь? Мені за 3 дні заплатили, а ви тут вже 4-й день живете. Виявилося, Леся не купила, а винайняла квартиру на 3 дні для Семена, до речі, за його ж rроші. Розлю чений Семен вирішив повернутись у стару квартиру, але й тут Леся влаштувала йому сюрприз: квартира була здана на довгий час новим мешканцям, а від Лесі й слід пропав. Так Семен залишився ні з чим. — Довіряй після цього жінкам. Більше ніколи у житті! Ніколи! Бридкі, підступні створіння. 5 років життя коту під хвіст.