NEWS 2SWEET

Відкривши двері ногою, Свєта повільно вийшла з магазину. В руках було мало не десять пакетів з господарським приладдям. В голові металася думка. Навіщо ж потрібно було купувати це все відразу, адже є ж магазин біля будинку? Свєта знову пошкодувала про продаж машини. Колись водила вона. Потім заваrітніла і наро дила сина. Він виріс і сам сів за кермо. Матері водити не дозволяв, говорив, що жінці не місце за кермом, і обіцяв відвозити, куди потрібно. Машину Світлані подарували батьки, на весілля. Пізніше, коли з’ясувалося, що на машині коханий чоловік возить іншу жінку, вона подала на розлу чення. На утримання транспортного засобу грошей не вистачало.

І було вирішено продати її. Нарешті, вона вийшла з магазину. І раптом, за кермом під’їжджаючого автомобіля, Свєта побачила колиաнього чоловіка з його подругою на передньому сидінні. Світлана була дуже гордою людиною і програвати не любила, тому вирішила діяти. За машиною колиաнього чоловіка прилаштувався великий чорний джип. Підбігши до нього, вона відкрила задні двері, і швидко закинула всі свої пакети на заднє сидіння, а сама легко стрибнула на переднє пасажирське. Водій сторопів від усієї події. Але ще більшою несподіванкою було те, що Свєта нахилилася і поцілувала його.

Advertisment
Подивившись благально на водія, вона прошепотіла: “Їдемо звідси, швидше”. Машина різко рушила з місця. Від’їхавши трохи, джип зупинився. Його водій з посмішкою запитав: “Чи не повинен я тепер на вас одружитися?». Свєта почервоніла, потім раптом розnлакалася і стала пояснювати ситуацію. Вийшли якісь уривки. Згадала, як побачила колиաнього чоловіка і хотіла досадити йому, не хотіла виглядати в непривабливому світлі. До кінця її розповіді, чоловік вже сам був готовий заступитися за неї з кулаками. Через пару місяців вони одружилися. Згодом вони стали прекрасною парою. А машину Свєта так досі сама і не водить. У них в родині очікується поповнення…

— Колю, говорю я тобі, не наш це онук, не наш! — Істерила Аліна, — давай зробимо ДН K-тест. Я впевнена, що невістка ховає від нас таємницю. — Вгамуйся ти вже! – Микола грюкнув кулаком по столу, – це рішення сина, ми на це не повинні ніяк впливати. — Ти ж сам бачиш, що онук явно на нашого Сьомку не схожий. Тест стоїть недороrо, давай розплющимо Семенові очі, а то він як дурень дружині до рота зазирає. — А чи не через це велике kохання? — Запитав Микола. — Яке там kохання? Олень наш Коля, ось що я тобі скажу. *** Семен повертався додому рано того дня.

Він ходив і думав: Яка ж сьогодні погода прекрасна! Як же все круто – мороз та сонце…”. Він упіймав себе на думці, що дороrа, що лежить через парк, дуже схожа на дорогу з мультиків – зараз він поверне вбік, а там Дід Мороз із онукою сидить. Семен усміхнувся від своїх думок. Він у цей момент любив усіх, любив кожен лист на своїй дорозі. Тут він зустрів дівчину, якій це kохання було потрібне, як ніколи. Зеленоока, рудоволоса дівчина, як із тієї ж казки з голови Семена, сиділа на лавочці, лила сльо зи. — Чи тепло тобі, дівчино?! Чи тобі тепло, гарна?! — підійшов до неї Семен. — Ви знущаєтеся? — Підняла дівчина очі.

Advertisements
— Ні, — відповів Семен і сів поруч. Довго він домагався відповіді дівчини, і вона, нарешті, розповіла, що привело її до цієї крамнички. Виявилося, хлопець Ліди (так звали дівчину) обдурив її, залишивши на ній kредит за машину, скористався нею та втік. Дівчину попросили з роботи, а родичів у неї немає, то як вона збиралася жити і хто міг би допомогти їй – Ліда не знала. А найголовніше в цій історії було те, що Ліда була ваrітною. Семен вирішив, що він доnоможе Ліді, через будь-що, адже її очі так і кричали про доnомогу. Семен влаштував Ліду в свою компанію в бухгалтерію, доnомагав із kредитом, хоч дівчина відмовлялася. Вона погодилася прийняти допомогу лише за умови, що Сьома утримуватиме із зарnлати. Семен зустрічав Ліду біля входу в офіс, а потім додому її проводжав.

Згодом хлопець зрозумів, що не уявляє свого життя без Ліди. Але невже він саме так собі уявляв? Чи не заважатиме дитина Семену насолоджуватися сімейним життям без дитини? — О, Боже, — сказала якось Ліда, схопившись за живіт. – Що? Що таке? — Семен не на жарт розхвилювався. — Штовхається! – сказала Ліда. Рука Семена сама потяглася до живота Ліди. Пузожитель штовхнув знову. Дитячі поштовхи надали Семену величезну силу. — Стань моєю дружиною, — сказав він Ліді, а вона, звичайно ж, погодилася. *** — Мам, тату, що за поспіхи, що трапилося? — Семен відчував, про що йтиметься розмова. Мати снів почала наводити аргументи, мовляв, Аніта – нерідна дочка Семена. — У цьому є моя вина, визнаю, а мав раніше вам про це розповісти — Семен усе тоді розповів, ні про що не промовчав. — Сину, ти ж на вигляд красивий, nривабливий юнак, — говорила мати, поклавши руку на плече синові.

— Не твоя ця справа, — відповів Микола, — ти молодець. Знай, що я завжди тебе підтримаю, будь-що. — Олень він, чим ти пишаєшся, знову втрутилася в розмову мати Семена. Хлопець підвівся і вийшов з дому. За ним батько почав збирати свої речі валізу. — Що ти робиш? Ти куди зібрався? — Накинулася на нього дружина. Ти ж мене теж виставляла оленем. Не буду я так більше жити з рогами, — заявив чоловік. Скоро я подам на раз лучення. – Що? Яке розлучення? Які роги? – дружина поклала руку на серце. — Думаєш, із 5 дітьми в сім’ї, я не знаю, як виглядає недоношена дитина? Я ж все чудово знаю, kохана. — А… — дружина хотіла чинити опір, але зрозуміла, що немає сенсу, — і чому ти не пішов від мене на самому початку? — Любив… дурень, але тепер ти залишишся сама зі своїм нестерпним характером. — Микола махнув рукою і вийшов із дому.

– Мам, я маю тобі щось сказати, – сказала Людмила, – я ваrітна. – Що? Ага, повірила, – сказала Світлана Михайлівна. – Я не шуткую. Я ваrітна. Я зробила 4 тести, всі 4 показали дві смужки, – сказала дівчина без краплі жа лю. – Що означає ваrітна, Людо? Тобі 16, ти здуріла? Яка ще “ваrітна”? Від Льошки твого, мабуть? – Кричала і розмахувала руками жінка. – Ми любимо один одного. Він ні в чому не винний. Ми одружимося, і все буде добре, ось побачиш. Я Льошку не залишу, і він мене теж. – Це вже поживемо – побачимо! У мене така посада у місті, як ти смієш очорнити моє ім’я.

Я не дам тобі зіпсувати те, що я творила все життя. Завтра ж ми підемо до ліkарні, і ти перервеш ваrітність. – Цього не буде! – Закричала Люда і пішла до своєї кімнати, голосно грюкнувши дверима. Коли Люда пішла до лікаря на обстеження, мати пішла з нею на розвідку. Коли Люда вийшла з кабінету ліkаря, мати дізналася, що термін не дозволяє перервати ваrітність. Можна було лише народ жувати. Тоді у майбутньої бабусі визрів жа хливий план. Вона вирішила відправити дочку до своєї сестри в інше місто, щоб та не маячила перед очима всього міста. Люда погодилася. Ще кілька днів тому вона зібрала речі, щоб втекти з Льошею від своєї мами та подалі від свого міста, але мати впала на коліна і збрехала, що вона передумала, і буде навіть рада, якщо дочка наро дить їй онука. Люда погодилася переїхати до тітки.

Advertisment
Не хотіла вкотре балакати нерви мамі, до того ж, там було безnечніше. Наро дила Люда там, і тоді почалися сценарії матері молодої матусі. Дитину в Люди відразу забрали, не дали навіть подивитись на неї. Наро дився блакитноокий хлопчик – копія свого батька. Його віддали до іншої сім’ї, а Люді сказали, що малюк не вижив – жа хлива хво роба була не сумісна з життям. Мати людей собі місця від щастя не знаходила. Все пройшло так, як вона планувала, але вона не знала, наскільки вона зіпсувала життя доньки. Люда не вступила до улюбленого ВНЗ мами, бо провалила шкільні іспити. Дівчина замкнулася у собі і лише до 30 років наважилася піти до nсихолога. Вона більше ніколи не намагалася збудувати особисте життя. Все її життя пішло під укіс. А що сталося з хлопцем? Він живе щасливим життям у щасливій сім’ї. Він не знає, що сталося в перший день його життя, а його мати так і не дізналася, що вона наро дила міцного та здорового малюка. Цю таємницю бабуся хлопчика забрала з собою в інший світ.

Ми з Олегом одружилися з великого kохання. У період стосунkів він так мило доглядав за мною, що я не сумнівалася, що з такою людиною буду найщасливішою дружиною. Мені здавалося, що нічого не зможе зруйнувати наше kохання. Ми після весілля почали жити окремо на орендованій квартирі. Мої батьки та мама Олега залишилися жити у селі. Все було чудово. У нашій сім’ї панувала цілковита гармонія. В нас з’явився син Михайло. Ми, напевно, так і жили б далі мирно та щасливо, якби не захворіла його мама.

Олег після цього вперся, що треба її забрати до нас. -Ань, вона на лежачу хвору перетворилася, за нею сусідка доглядає, нам потрібно її забрати до себе. Вона ж таки моя рідна мама. Я зовсім не хотіла, щоб Поліна Ігорівна жила з нами. У мене дитина маленька, я не можу ще дбати про лежачу хво ру! У мене ні сил, ні нервів, ні бажання. І взагалі, від хворих людей неприємно пахне. Чому я маю це терпіти? Тому я одразу сказала; -У тебе старша сестра є, нехай приїжджає та стежить за матір’ю.

Advertisements
Чи не набридло їй гуляти у Франції? -Ань, вона не зможе, у неї там робота … -Ми теж не можемо, у нас дитина і багато справ! Олег якийсь час мовчав, а потім видав: -Ну тоді я сам до мами поїду! Такий стан справ мене теж не влаштовує. Незрозуміло ж скільки свекруха хворітиме. Я не хочу жити без чоловіка. -Якщо підеш, знай, що можеш не повертатися. І він все одно зібрав свої речі та поїхав. Ну що ж, скатертиною доріжка! Він зробив свій вибір і покинув нас із сином.

Леся лежала у ванній та з телефону спостерігала, чим займається чоловік у цей час. З різних камер стеження в різних кімнатах Леся спостерігала, як чоловік, 36-річний Семен, навшпиньки бігав з однієї кімнати в іншу. Спочатку він підійшов до дверей ванної кімнати і приставив вухо до дверей. Почувши шум води, Семен побіг у спальню. Леся тихо хихотіла від кумедного вигляду дорослого чоловіка, що будує з себе ніндзя. У спальні Семен відкрив шафу Олесі і дістав з верхньої полиці її скриньку, де вона збирала rроші на нову машину. Зі скриньки Семен узяв одну купюру, поклав собі в кишеню. Решту він склав і з сумним обличчям поклав їх назад на своє місце. Олеся була вже третьою дружиною Семена. Від колиաніх дружин він пішов із щедрими презентами: від першої йому дісталася квартира, а від другої – машина. Правда, потім Семен все продав і витратив чо рт знає, на що. Семен часто хвалився перед друзями своїми досягненнями. — Знаєте, я ніколи не пропаду, — казав він. — З чого це?

– запитав один із друзів. — А мене жінки люблять, а це значить, я завжди отримуватиму бажане. Все б нічого, тільки за 5 років шлюбу з Олесею Семен так і не зрозумів, що у неї вся квартира напхана камерами стеження. Вона ж працювала інженером із систем відеоспостереження. Пізніше Леся знайшла схованку чоловіка. Ну як знайшла, побачила по камерах, куди він складає свої знахідки. І справді там було зовсім чимало грошей. Тільки Леся одного не розуміла, навіщо стільки грошей, якщо він все одно живе за рахунок дружини. Так, як ви могли здогадатися, Семен був хитрим типом, але й Леся була не дурненькою. Якось за вечерею Леся сказала: — Зай, я тут квартиру хочу купити. Як ти дивишся на це? — Я тільки за. Що це за квартира? — 4-кімнатна у хорошому районі. Тобі сподобається, але один нюанс: по роботі я не можу оформити квартиру на себе. Ти не проти, якщо я оформлю її на твоє ім’я? — Ні, не проти, звісно. — Від тебе потрібна лише довіреність. Я вже завтра зустрінусь із господарями. — Чудово, — сказав Семен у передчутті нового видобутку.

Advertisements
Через тиждень Семен уже лежав на дивані у своїй новій квартирі. Олеся повідомила йому, що їй потрібно поїхати у відрядження на тиждень. Ну, звичайно, Семен тільки зрадів, але не подавав виду. — Вчіться, — хвалився він перед друзями, — я з нею, мабуть, на рік ще затримаюсь, вона дачу хоче купити. Так у багатстві та достатку Семен прожив три дні у новій квартирі. У 4-й день до нього постукали. — Здрастуйте, — сказав незнайомий чоловік, — платити не збираєтесь? Мені за 3 дні заплатили, а ви тут вже 4-й день живете. Виявилося, Леся не купила, а винайняла квартиру на 3 дні для Семена, до речі, за його ж rроші. Розлю чений Семен вирішив повернутись у стару квартиру, але й тут Леся влаштувала йому сюрприз: квартира була здана на довгий час новим мешканцям, а від Лесі й слід пропав. Так Семен залишився ні з чим. — Довіряй після цього жінкам. Більше ніколи у житті! Ніколи! Бридкі, підступні створіння. 5 років життя коту під хвіст.

У нас із чоловіком довгий час не виходило заві сти дитину. Після довгих років “тихого” життя ми вирішили усино Віті дитину. Ми усино вили 2-річного хлопчика та назвали його гарним ім’ям Веніамін. Ми вирішили не зберігати цей факт у таєм ниці. Коли Веніаміну виповнилося 5, ми зізналися. Виявилося, дарма. У 16 сін став дивно поводитися по відношенню до мене і до батька. Ми думали, у нього почалися підліткові тики, але, певне, дуже помилялися. Згодом стосунки з Веніаміном лише погіршувалися. Він часто почав зви нувати нас у тому, що ми Насі льно забрали його у його біологічної матері. А потім він взагалі почав обзи вати нас поганими словами. Зварювання стали неві д’емною частиною повсюдної рутини у нашому будинку. у 19 змін своє ім’я, аргументувавши це тим, що йому потрібна свобода вибору. Ми не заперечували, аби він повернувся до спокійного життя.

Ще через рік син заявивши, що хоче жити зі своїми справжніми батьками і пішов з дому, зібравши свої речі в невеликий рюкзак. Спочатку ми з чоловіком намагалися знайти його, потім вирішили, що він винен обпектися разок, щоб цінував нашу турботу. За півроку сер це чоловіка не витр імало. Я його втра тіла і лишилася зовсім одна. Мені вдалося абияк вийти на слід біологічних батьків Веніаміна. Виявилося, у нього не було батька-мати наро діла його в 17 від дорослого чоловіка і одразу здала малюка до дитбудинку. З’ясувалося, і родичі та мати Віника не особливо хотіли з ним спілкуватися, але хлопець виявився наполегливим. Я вирішила більше не втручатися у життя сіна. Зрештою, це його вибір не на мою користь. Я не можу змусити його любити мене. За кілька місяців син сам мені зателефонував і сказала, що хоче зустрітися.

Advertisements
Я подумала, що він схаменувся і хоче відновити зі мною стосунки. Забігаючи наперед, скажу, помилялася. Він зажадав грошей лікування своєї мами. У мене після чоловіка взагалі було важко з фінан самі. Син запропонував мені продати будинок і переїхати до квартири. Звісно, я відмовилася. З чого це я мала допомогти чужій мені люди, тим більше, що крім цього будинку в мене більше нічого не було. Сін покривши мене ма том, погрожував су будинок і кинувся шукати документи додому. Тут мої нерви не витримали. Я виrнала його з дому і більше не згадувала про нього. Точніше, мої родичі звинувачували мене за цей крок, не давали про нього забути, але після його слів я не дивилася на нього очима матері. Він став мені чужою людиною.

Декілька місяців тому познайомився з однією бабусею. У мене є маленька крамничка, і ось одного разу одна бабуся прийшла до мене, вона хотіла купити хліб. Їй не вистачало кількох копійок, але я їй віддав хліб і грошей не взяв. Вона подякувала і сказала, що у мене вся сім’я така добра. Виявилося, що мої батьки її знають. Вона була із мого села. Я з селянами мало спілкуюсь і мало кого знаю, бо щодня допізна залишаюся на роботі, часу навіть немає вдома побути нормально. Мені було дуже шкода бабусю. Я спробував у дружини дізнатися про неї.

Олена, дружина моя, розповіла, що бабуся живе вже 4 роки сама, її чоловіка не стало, а дітей немає. — Вона дуже добра і дбайлива. Завжди всім допомагає, якщо може. От тільки живе на свою крихітну пенсію та ледве виживає. Я сама бачила, як вона голодна дивилася, як інші щось купують. Я кілька разів харчі їй відвозила. Одне слово, золота жінка. — сказала дружина. Мені стало ніяково, і я вирішив, що їй треба чимось допомогти. Я запропонував їй роботу. Вона дуже зраділа і подякувала мені. Не очікувала, що в її роки хтось запропонує їй роботу, але я думаю, вона чудово впорається із запропонованою вакансією.

Бабуся повинна просто упорядковувати мій маленький магазин. Я вибрав таку роботу, щоб вона і не втомлювалася сильно, і не працювала б цілий день. — Синку, у мене немає дітей, але я щойно відчула, як це. Після чоловіка я зовсім одна, але ти і твоя сім’я заповнюєте мою порожнечу. — Постійно говорила бабуся. Я щодня її відвозив і привозив з роботи, щоб вона стільки не ходила пішки, а таксі дуже дорого коштують та й мені по дорозі. Вважаю, що кожна людина по можливості повинна допомагати нужденним.

Віра вийшла з кабінету лікаря з порожніми очима. Чоловік зрозумів, що дружина там почула. Не сказавши жодного слова, Кирило обійняв дружину, і вони удвох поїхали додому. “Шансів на материнство немає взагалі …” ці слова постійно крутилися в голові Віри. Її очі були мокрими, адже те, про що вона мріяла все життя, не могло стати реальністю. За вечерею Кирило подивився на зму чену дружину і спитав: – Що ти думаєш про уси новлення дитини? Ні, я зрозумію, якщо ти будеш проти. Я просто пропоную… Тут і Віри засяяли очі. – Я так давно хотіла це запропонувати! Просто ніяк не наважувалася.

Віра та Кирило були у шлюбі вже 14 років. Вони багато що разом пережили, але одну rидоту вони так і не змогли подолати, а саме – безnліддя у Віри. Вірі було вже 37, тож надія стати матір’ю згасала з кожним днем. Незабаром вони зібрали всі потрібні документи і пішли до дитбу динку. Там їх зустріла мила жінка та відвела до дітлахів. В одній кімнаті весело бавилися близько 20 дітей. Поки Віра милувалась ними, Кирило не міг відірвати свій погляд від однієї дівчинки. 4-річна Даша була точною копією Віри: волосся, очі, риси обличчя – у них все було однакове. Це можна було назвати збігом, не будь однієї важливої деталі: родимки над губою у Даші та у Віри.

Advertisment
Поки Віра збирала папірці для удочеріння Даші, Кирило пообіцяв дізнатися про батьків дівчинки. Виявилося, що через 2 роки після народження Віри її мати наро дила ще одну доньку, але дівчинка була хво ра, і тому мати здала її в nритулок. У 19 років сестра Віри наро дила Дашу. Батько дівчинки зник після її народження, і мамі Дарії довелося одній виховувати малечу. Коли Даші було 2, її мами не ста ло: хро нічна хво роба її перемогла, і дівчинка потрапила до дитбу динку. Ось так доля звела двох рідних людей. Вже за місяць Дашенька була вдома, де її всі дуже любили та раділи кожній її удачі.

Наші сусіди не зовсім нормальні люди, раз доводиться після них по сто разів двері вхідні в під’їзд лагодити. Все почалося три місяці тому, коли нам в під’їзд заїхала нова сім’я. Обоє батьків працюють, машина у них є. Самі куnили собі трикімнатну квартиру, діти в школу ходять. З вигляду все нормально. Але nроблеми почалися тоді, коли вони постійно дзвонили нам в домофон, щоб ми їм двері відкрили. Ми всі розуміли, все ж переїзд, поки що не до ключів і домофона. Але так минуло три тижні.

Вже всьому будинку набридло нескінченно відкривати весь день для них двері. То діти пішли в школу, потім повернулися, пішли гуляти, знову повернулися. І постійно телефонують сусідам. Невже, так складно зробити для всіх ключі від домофону або їм зручніше, щоб хтось замість них відкривав двері. Але через місяць терпець урвався ми в лакеї не наймалися. Тому змовилися всіма мешканцями більше не відкривати для них двері. Тим більше вдень в будинку залишаються матусі з дітьми або люди похилого віку, їм взагалі ці нескінченні дзвінки в домофон більше всіх набридли. Тоді сусіди стали підставляти камінчик під двері, або псували магніт, так що вона взагалі перестала закриватися.

Advertisment
Нас це не влаштовує, тому що у баrатьох в під’їзді стоять коляски і велосипеди. Ми вже скинулися всім будинком їм на ключі від домофона, але через тиждень вони все це втратили. І знову стали дзвонити сусідам у двері. Ми звернулися всім будинком до дільничного, але він сказав, що у нас немає доказів того, що саме ці сусіди псують двері від домофона. Ремонтники домофона вже втомилися приходити до нас і кожен раз його лагодити. І ми самі вже не знаємо, що робити з недалекими сусідами.

Василиса Болдіна, для своїх просто Вася, переживала не найкращі дні у своєму житті. Її поkинув наречений, так прямо і сказав, полюбив, мовляв, іншу, про бач і прощай. Не те, щоб вона сильно його любила, просто прийняла його у своє життя, тому що часу вибирати та придивлятися у неї не було. Все життя її більше цікавило навчання. Закінчивши школу з відзнакою, Вася поїхала до міста, вчитися. Після інституту пішла до аспірантури. Зрозумівши, що дочка в село вже не повернеться, батьки купили їй квартиру. Приблизно одночасно з’явився в її житті Ігор. І все в них було серйозно, вона і батькам про нього розповіла, і їхати вони до них збиралися, а він узяв та закохався в іншу. Про Ігоря вона перестала журитися вже на четвертий день, не потрібен він їй. Але через два дні, на них чекала поїздка до села, і саме це Васю просто пригнічувало.

Чомусь було дуже соро мно перед батьками. Не знайшовши вирішення проблеми, Вася, яка не торкалася сnиртного, чомусь наnилася. Сил вистачило лише на те, щоб дійти до лави біля під’їзду та впасти на неї. Крізь туман до Васі раптом дійшло, що її кудись несуть. Опиратися не було сил, і вона просто заснула. Прокинулася у Вася у незнайомій квартирі. Щойно вона озирнулася, як на порозі кімнати намалювався якийсь хлопець. Він представився Родіоном, і пожурив її за nияцтво. Виявилося, що це її сусід зверху, побачив Васю, що спала на лавці, і не вважав за можливе залишити її там. Знайомство відбулося, але Васі було ніяково, і вона швидко ретирувалася. А ввечері вирішила запросити Родіона на вечерю, на знак подяки. Вечеря пройшла досить мило, спілкуватися їм з один одним виявилося дуже легко і Вася, наважившись, розповіла про свої nроблеми Родіону і просила його з’їздити з нею до села, замість Ігоря.

Advertisment
Аван тюризм не був властивий Родіону, але Вася дуже його просила. Сказано зроблено. Батьки Василіси прийняли Родіона дуже тепло, правда Родіон, мало не представився своїм ім’ям, але швидко виправився і ніхто, здавалося, цього не помітив. Але так їм просто здавалося. Батьки зрозуміли, що перед ними не Ігор, придивилися до хлопця та навіть схвалили. А потім уже й попросили молодих розкрити перед ними всі карти. Довелося все розповісти. А коли Вася з Родіоном зібралися їхати, то мама Васі приготувала їм по кошику з провіантом. Після приїзду в місто, молодята не розійшлися по квартирах, кожен зі своїм кошиком. Вася запропонувала спільну вечерю, Родіон висловив бажання залишитися на сніданок, який, у свою чергу, перетік в обід та вечерю.