Колись давно Оксана Петрівна жила в тому селі, через яке сьогодні проїжджали. Захотілося хоч на хвилинку поринути в далеке дитинство. Попросила Михайла, свого чоловіка, з яким їхали до дітей, згорнути в село до батьківської хатини. Двір був усіяний квітами. Видно, що живуть там, але чужі люди.Колись Оксана виглядала з двору на вулицю, чи не йде Вадим? Хлопець був на два роки старший, в якого закохалася дівчина. Ходила в десятий клас, замість того, щоб вчитися, думала про коханого. А він не помічав її поглядів, якими Оксана дивилася в його бік.Одного разу, коли в школі було свято, Вадим вперше запросив дівчину на танець. З тих пір ходили за ручки. Чи то йшли в школу, то чи на перерві, весь час разом. На випускному балу Оксана зізналася Вадиму, що вагітна, вже на третьому місяці, потрібно щось вирішувати. Хлопець не очікував такої звістки, тому тільки й сказав, що йому потрібно вчитися далі. На всі її вмовляння говорив: женитися рано, роби що хочеш. Чи не чекала такої відповіді дівчина від коханого.
Вдома розповіла батькам про свою проблему. Мама сварилася, говорила, що не для того вона виховувала дочку, щоб в молоді роки без диплома сидіти няньчити дитину. Слово за слово, в кінці виставила мама дочку за двері. Сказала — роби що хочеш, але додому з пузом не вернешся.Оксана в сльозах вийшла, куди йти? Побрела до річки. На мосту назустріч їй йшла тітка Валя, рідна тітка Вадима. Вона зрозуміла, що дівчина з нехорошими думками прийшла на міст, взяла її за плечі, і повела до себе додому. Там Оксана розповіла, яка біда з нею сталася. Тьотя Валя заспокоїла її, залишила у себе. Сама пішла до батьків Вадима, розповіла все. Мама хлопця, сестра тітки Валі, почала говорити, що долю свого сина ламати не стане. Вадим повинен вчитися. Якщо дівчина нагуляла дитя, то її проблеми, що з ним робити.
Додому тітка Валя прийшла ні з чим. Потім почала заспокоювати Оксану: буде жити у неї, тітка Валя буде допомагати. Коли народить, буде вчитися далі, а тітка догляне за малям. Так і залишилася Оксана жити в тітки Валі. Вона їй дуже допомогла, підтримувала у всьому. Народився синок, удвох по черзі носили малого, коли він плакав, водили за ручки, коли підріс. Згодом дівчина змогла вивчитися і працювала за фахом. Змогла придбати квартиру в кредит, забрала до себе тітку Валю. Ще через рік зустріла Михайла, за якого потім вийшла заміж. Народила двох дочок. Сина Оксани чоловік не ображав, а навпаки, сприймав як свого сина.Тьотя Валя до останнього дня свого життя була поруч з Оксаною. Сьогодні вони з чоловіком їдуть на весілля до молодшої дочки. Спогади, навіяні побаченим селом, потихеньку відходять. Життя незрозуміле. Рідна мама відвернулася від доньки, але чужа для Оксани тітка стала найріднішою для неї людиною, яка був поруч все життя.