NEWS 2SWEET

Олександр Михайлович не мав жодних планів на своє 60-річчя, не бажаючи зациклюватись на тому факті, що він прожив так довго. Йому здавалося, що він ще не жив і все ще попереду. Його мати nомерла давним-давно, і тепер він був дідусем чотирьох онуків. Хоча він отримав вітання на роботі, його діти не обіцяли прийти через робітничі та сімейні зобов’язання. Того дня, як завжди, вранці він вирушив на роботу, і колеги здивували його квітами, подарунками та сердечними привітаннями.

Однак щось завадило йому повною мірою насолодитися цією подією, можливо тому, що його діти все ще затримувалися. Дружина теж здавалася байдужою і не приготувала святкової вечері. Олександр вирішив переодягнутися після роботи, а потім піти в кафе посидіти з другом. Повертаючись додому, він помітив нову машину, припарковану поряд із будинком його сусіда, і йому стало цікаво, кому вона могла належати, оскільки він жив сам. У хаті було тихо, і навіть його дружина не привіталася з ним. Але як тільки він відчинив двері, то був приголомшений , побачивши всю свою велику родину. Усі обіймали та вітали його.

Advertisements
Його дочки, їхні чоловіки, усі четверо онуків та його дружина були у кімнаті – із подарунками в руках. Кімната була красиво оформлена, і було накрито святковий стіл. Він не міг повірити, як його дружині вдалося все підготувати за такий короткий час. Але це було не все. Пізніше того ж вечора члени сім’ї вивели Олександра Михайловича у двір. Машина, припаркована біля будинку його сусіда, тепер стояла у дворі, перев’язана бантом. Діти подарували йому машину мрії, яку він довго хотів, але не міг собі дозволити. Тепер, оточений своїми близькими, Олександр Михайлович почував себе по-справжньому щасливим та вдячним.

Ми з чоловіком розписалися два роки тому. На той момент на весілля не було грошей, так що ми вирішили обмежитися невеликою вечіркою тільки для рідних. Ще до весілля ми разом жили в орендованій квартирі, хотіли брати іпотеку, але в обох зарплати були мізерні, не вистачило б на щомісячні виплати, та й зі знімною ми ледве справлялися. І тут на весіллі мої батьки вирішили зробити нам сюрприз і подарувати свою двокімнатну квартиру. Нашому щастю не було меж, адже зараз ми могли б спокійно насолоджуватися життям.

Через рік на світ з’явився наш син. Чоловік чудово розуміє, що живе в чужій квартирі, намагаємося вести себе скромно, але ось свекруха при першій-ліпшій можливості втручається в наші сімейні справи. Спершу пішли пропозиції продати будинок батьків, додати трохи грошей і купити велику квартиру, мовляв, скоро з’являться діти, місця не вистачить. Чоловік їй ввічливо пояснив, що це не її справа. Свекруха обра зилася, але відстала від нас. Після народження дитини вона майже рік не з’являлася в нашому будинку, навіть не дзвонила дізнатися, як росте онук.

І ось одного разу, свекруха несподівано для нас з чоловіком оголосила, що в наступний день приїде до нас. Я чесно була проти її візиту, тому що на цю дату у нас були інші плани, але не вигнати ж мати чоловіка на вулицю? Я думала, що вона скучила за онуком, але з’ясувалося, що її близька подруга у справах на день приїхала з іншої країни в наше місто, і свекруха просто хоче зустрітися з нею в нашому домі. Але навіщо я повинна терпіти присутність чужої людини в моєму домі, коли там ходить моя маленька дитина? Замість цього я запропонувала свекрусі зустрітися з подругою в кафе. Вона обра зилася, думаю на цей раз надовго.

Відгуляли весілля Тетяна з Дмитром, і наступного дня вирушили у весільну подорож. Заморський курорт. Тетяні всі подруги заздрили. Чоловік і при квартирі, і при машині, і у весільну подорож повіз… А за місяць Таня повернулася до батьків. З речами. Чоловік намагався їй додзвонитися – не відповідала на дзвінки, батьки намагалися розпитати, що між молодятами сталося – нічого не каже. – Що Діма міг за цей час зробити такого, що дочка пішла від чоловіка? – гадали вони. Зрадив? Так начебто ні. У всякому разі, Таня ні в чому такому чоловіка не зви нувачує. Розлюбила? За місяць? Три роки зустрічалися, кохала, а тут за місяць розлюбила? Не зрозуміло. Дмитро приїхав поговорити із дружиною особисто.

– Ти даремно приїхав! – сказала Таня чоловікові. – Я тобі вже все висловила. І не планую міняти своє рішення! – Таня, але це ж курям на сміх. Те, в чому ти мене зви нувачуєш – це така дрібниця! Через це не розлу чаються… – Начебто хлопець щиро не розуміє, в чому його rріх, – сказав батько матері. – Ти на доньку не насідай. Дозріє – сама розповість. Але мати не могла спокійно дивитись на муки дочки, і все намагалася докопатися до істини. – Доню, ми маємо право знати, що між вами сталося. Адже ми не чужі люди тобі. – Навряд чи ви мене зрозумієте… – А ти спробуй. Раптом зрозуміємо, – сказала мати. – Та не любить він мене! Ось і вся історія. – За три роки не зрозуміла цього?

Advertisements
– Три роки він все вдавав! Гаразд. Слухайте. Нам на курорті залишалося ще три дні відпочивати, коли його викликали назад. Він поїхав, а я лишилася сама. А коли час настав летіти назад, рейс відклали на два дні. Всі кинулися дзвонити додому, попереджати рідних, а я до нього не могла додзвонитися. Сам він мені теж не передзвонив. Я вже занепокоїлася – чи не сталося з ним чогось. Приїжджаю, а він спить собі спокійно. Лише вранці мене виявив. “О. Приїхала.” – байдуже сказав він. А я зібрала речі та приїхала до вас. – Хіба це привід для розлучення? – Здивувалася мати. – Дочка має рацію, – сказав батько. – якщо йому зараз не має значення, де його дружина, то що буде після…

Анекдоти про тещу та зятя з’явилися не на порожньому місці. Багато тещ норовлять нашкодити своєму зятю, але те, що викинула моя троюрідна тітка, ГалинаВолодимирівна, всім гадостямгадість. Коли її дочка розлу чилася з чоловіком, колишня теща, скориставшись тим, що і дочка, і зять на роботі, привезла робітників і вивезла все нажите дочкою та її колишнім чоловіком до себе на квартиру. Все це у прямому розумінні. Штори, що подарувала молодим на весілля, килими, пральну та мікрохвильову піч. Посуд. Вкрала (назвемо речі своїми іменами) навіть труси та шкарпетки колишнього зятя. Не говорю вже про посуд. Дивно, що ніхто із сусідів не втрутився.

– Тепер у моєї дочки гарний посаг! – хвалилася вона. – Залишила зятя біля розбитого корита. Треба сказати, що її засу дили всі, хто дізнався про те, що сталося. Адже молодята цілком могли помиритися, якби Галина Володимирівна не сунула носа в їхні справи. І ось повертається Аня (дочка Галини) до квартири, де жили з чоловіком, а там пусто. Зателефонувала мамі, щоб поскаржитися (подумала, що це колишній все вивіз). А мати давай хвалитися: – Усі речі у моїй квартирі. І тобі там робити нема чого. Збирайся і повертайся до мене. – Мам! Ну навіщо ти це зробила? Хто тебе просив? – обурилася дочка На честь дочки, вона не підтримала самодіяльності матері.

Вона знала, що її колишній підбирає їй квартиру та чесно віддасть усе, що вони отримали у подарунок на весілля. Аня зателефонувала колишньому, і попередила його про НП. Щоб той не впав у крайнощі, коли повернеться та побачить результат діяльності тещі. А сама залишилася чекати на нього в квартирі. Коли той приїхав, глянув і сказав: – Ну що, поїдемо рятувати мої речі? Слава Богу, колишній чоловік Ані виявився адекватною людиною, не побіг одразу ж до nоліції. Але коли увійшли до квартири тітки, а та почала обу рюватися присутністю колишнього зятя, лише запитав: – Ви хочете, щоб я пішов і повернувся з nоліцією? Тітка заткнулася. Аня з чоловіком усю ніч ділили речі. Без сkандалу, без свароk. Спокійно. Тихо перемовляючись…

Мій сусід колись дуже погано вчинив зі своєю дружиною і сином. Я Женю знала мало не з пелюшок, ріс на моїх очах, будучи дитиною забезпечених батьків, його балували. І вже в дитинстві було зрозуміло, що ні до чого хорошого це не призведе. Ніколи не забуду, як рятувала з рук ще шестирічного Жені маленьке кошеня, коли він збирався в рамках гри проводити над бідною твариною досліди. Женя ріс еrоїстом без співчуття. Коли виріс, став відчайдушним кар’єристом, який домігшись великих кар’єрних успіхів, вирішив і сім’ю створити. Його дружиною стала поступлива, тиха, скромна молода дівчина.

Історія їхнього знайомства мені була невідома, але я знала від сусідів, що Алла вихованка інтер нату, у якої нічого і нікого немає. Пізніше склалося відчуття, що Женя навмисно вибрав таку дівчину, щоб ніхто за неї не заступався, щоб їй нікуди було йти. Часто я зустрічала Аллу з синцями, мені було її чисто по-людськи шкода. Я все сподівалася, що вона піде від нього, але вона продовжувала жити з цим тираном і навіть наро дила від нього сина. Це чоловіка не пом’якшило. Минулої зими наше містечко потрясла новина.

Женя вивіз після сварkи дружину з сином в ліс і залишив там. Могло статися непоправне, але їх знайшов молодий лісник. Після цього Алла вийшла заміж за лісника. Люди намагалися обходити Женю стороною, знаючи, як він вчинив з дружиною і рідним сином. Зараз йому сорок. Батьків немає в живих давно. У Євгена виявили важке захво рювання на останній стадії, він проходить ліkування, поруч з ним немає нікого, хто б його підтримував. Останнім часом він якось зажурився, змарнів, зникла жорстокість з його очей, але мені особисто все одно його не шкода.

Бабуся Маріанна жила у скромному дерев’яному будинку. Діти були міськими жителями. Вони зобов’язалися привозити онуків до неї. Бабуся хотіла подивитися, як дорослішає її єдиний онук Ернест. Таким чином, донька з чоловіком та сином приїхали на літо. Молода пара вирішила залишити малюка з бабусею на цілий тиждень, бо вони їхали у відрядження. Маріанна була у захваті. Онук виявився дуже добрим та покірним. Навіть коли батьки сідали до машини, він не nлакав. Він лише помахав рукою. Але Ернест -якесь дивне ім’я. Маріанна вирішила, що пригостити онука буде гарною ідеєю. Вона приготувала чорничний пиріг. Маленька дитина ходила по кімнаті, оглядаючи все з задумом на обличчі. Він продовжував відчиняти і зачиняти скрипучі двері, бо вони видалися йому цікавими. Скрип дверних петель залишився непоміченим бабусею. – Будеш молока? – Я маю дотримуватися свого розкладу. Зрозуміло? – Що він має на увазі?

За вечерею він мовчки з’їв кашу і ліг спати. Кішка Мурка почала дряпатися об ноги. Але він просто відпхнув її ногою. Його бабуся вдала, що нічого не помітила. Він підвівся з ліжка, вмився, почистив зуби і поснідав. Отримавши від бабусі шматок чорничного пирога. Він із задоволенням з’їв шматочок і лише потім помітив, що щось синьо-чорне заляпало його руки. Що це таке, спитав він. Бабуся сказала, що це чорниця і що його язик теж стане чорним. Він попросив принести дзеркало, щоб побачити свій язик, коли він відкриває рота. Побачивши це, він поспішив у ванну, щоб почистити зуби і грюкнув дверима. А чому він саме дверима грюкає? Наступного ранку, почистивши зуби, онук підвівся з ліжка і сказав: – А ти не скажеш батькам, що я не роблю зарядку вранці? – Звісно, ні. Снідай , – відповіла вона. Щоб зайнятися своїми справами, вона вийшла надвір.

Раптом вона почула сміх. Коли вона увійшла до будинку, то побачила, що онук плескає в долоні і бігає по кімнаті за пташкою. Але кішка миттю схопила пташку і втекла. – Цій тварині в будинку більше не раді. Я більше не хочу на це дивитися. Зрозуміла? Наступного ранку Ернест відмовився вмиватися. Дихав дивно та важко. Бабуся хлопчика занепокоїлася, чи не засунув він у ніс горошину. На запитання він заперечливо похитав головою. Потім його щока почала опухати. Горошина впала на землю, коли він чхнув. – Я хотів, щоб у мене в носі проріс горох. А ти завадила. Я вас нена виджу і ніколи більше не повернуся до вас,— kричав він. Батьки приїхали за ним пізно увечері. Бабуся була щаслива, що вдалося запобігти нещасному випадку. Більше того, їй вдалося порозумітися

Я одружена майже 34 роки. Маю дорослого сина, у нього вже своя сім’я. Моєму синові 33 роки, а онукові нещодавно виповнився рік. Моїй невістці 27. Чесно кажучи, з невісткою ми не дуже ладнаємо. Жити з нею під одним дахом не входило до моїх планів. Та й вона сама не хотіла жити зі мною. Тому після весілля вони стали жити у орендованій квартирі. Вирішили збирати на власну. Наопиченняйшло повільно. Вони жили на втіху. Їздили на моря, купували нові гаджети, обновки, адже молоді, їм хочеться жити. А зарплата у них не надто висока. Я все помічала, але мовчала, не стала втручатися. Моя невістка заваrітніла. Вони чекали на первістка. Але все ще жили в орендованій квартирі, а накопичень набралося дуже мало, навіть на однушку не тягнули.

І тоді не почала лізти з порадами, вони дорослі і самі розберуться, адже всі ми на своїх nомилках вчимося. Якщо їх влаштовує народ жувати на орендованій квартирі – нехай так і буде. Невістка наро дила сина. Нашій радості не було меж. Перші шість місяців усе було добре, але потім сина звільнили. Він знайшов іншу роботу, але зарплата була набагато нижчою. Грошей стало мало. Син попросив притулити їх на якийсь час. Я не відмовила. Як можу відмовити єдиному синові? Звільнила кімнату, і вони переїхали до моєї квартири. На початку ми жили мирно та спокійно. Невістка допомагала мені з прибиранням, я дбала про онука.

До цього не знала, що невістка так смачно готує. Я сама купувала продукти, платила комуналки. Думала, що вони збирають. Але одного разу все змінилося. Невістка показала свої зубки. Брудний посуд залишала у мийці, не готувала. Виправдалася, що з дитиною не встигає. Якось я прийшла з роботи, а на кухні – гора брудного посуду, і невістка розмовляла телефоном. З розмови зрозуміли, що вони з подружками вирішили зібратися в моєму будинку. Я їй відмовила і сказала, що до того, як ухвалити рішення, мала запитати в мене, адже це мій будинок. Вона обра зилася, зателефонувала і все розповіла моєму синові, але лише свою версію. Увечері вони зібрали речі і, не попрощавшись, пішли. Досі син не дзвонить і не приходить.

Я самого початку я не сподобалася мамі мого чоловіка Альоші. До весілля я винаймала квартиру, а Альоша жив з мамою. Але після того, як ми офіційно стали подружжям, Альоша переїхав жити до мене. Напередодні Нового року свекруха зателефонувала Альоші і сказала, що дуже захво ріла. Вона вимагала, щоб син приїхав до неї та стежив за її здоров’ям. Альоша поїхав. Новий рік я зустрічала сама, так мені і не вдалося під бій курантів повідомити чоловіку, що я ваrітна. Але я це зробила після того, як Альоша вилікував свою маму. Чоловік зрадів, але от свекруха прийшла в сkаз.

Вона закотила таку істериkу, почала ставити Альоші ультиматуми, в результаті вдала, що в неї nроблеми з серцем. Альоша вівся на цей цирк, тому багато часу проводив зі своєю мамою. А свекруха дарма часу не втрачала і почала його налаштовувати проти мене, вселяючи, що він поки не готовий стати батьком, та й шлюб наш був помилкою. Я не збиралася жити в такому жа хітті і просто переїхала до своєї мами. Мама мені допомогла спочатку з донькою. Альоша став виплачувати алі менти, але сам спілкуватися з донькою в нього бажання не виникало, він навіть не хотів на неї раз глянути.

Про свекруху взагалі мовчу, вона не визнає, що це її онука. Я вийшла на роботу, донька тільки-но пішла в садок. На роботі у мене почався роман із моїм колегою, і незабаром ми одружилися. Я жила своїм спокійним життям, як раптом мені прийшов дзвінок із минулого, це була свекруха. Вона стала благати повернутися до її Альоші. Чи бачите він знайшов собі нову наречену, яка виявилася просто жахливою людиною. Більше Альоша маму не слухає, а невістка свекрусі свої права представляє. Але я ясно дала їй зрозуміти, що мене більше не цікавить ні її життя, ні особисте життя Альоші. Усе свекрусі повернулося бумерангом.

Андрій з Оленою жили не багато. У них було двоє дітей і чим старші вони ставали, тим більшими були потреби у них. Відповідно, зростали й запити дітей. Якось прийшла Олена після роботи дуже засмучена, потім сіла на кухні і почала nлакати. Діти у кімнаті грали, не бачили сл із матері. Чоловік підійшов, обійняв kохану, сам злякався, що таке сталося. Олена розповіла, що потрапила під скорочення на роботі, а як тепер жити, на що дітей утримувати стає незрозуміло.

Андрій постарався втішити дружину, сам розумів, що тепер почнуться лихоліття. Олена з того часу стала домогосподаркою. Хоч і було тяжко з грошима, але додому Андрій повертався з великим задоволенням. Тому що дружина все ідеально чисто прибирала, вдома пахло смачною їжею. Але з часом дружина почала готувати все менше і менше, бо продуктів не вистачало. Андрій уже звинуватив її у марнотратстві, що та не вміє правильно і за знижкою продукти купувати. Тоді Олена дала йому список необхідного та відправила до магазину.

Якщо чоловік такий розумний, то нехай сам все купує. У магазині Андрій розгубився , він не міг зрозуміти, як дружина взагалі могла на таку суму хоч і скромно, але купити потрібні продукти. Адже вона знала, за якими продуктами в якийсь магазин краще піти, щоб зайвий раз заощадити. Андрій повернувся додому з вибаченнями. Він усвідомив, що хоч вони й їли мало, проте дружина могла купити мінімум необхідного на копійки, які Андрій їй приносив. Незабаром Олена сама влаштувалася на роботу, вона робила манікюр вдома. Так що зайва копієчка їм не завадила.

Надія була дівчиною дуже… своєрідною. Вона була на голову вищою за всіх чоловіків у селі, сил у неї теж було більше, ніж у багатьох. Надя могла і на полі попрацювати, і воду з колодязя принести, і мамі допомогти з чоловічою роботою по дому, адже батька в неї не було, і дівчина змалку звикла дбати і про себе, і свою родину. Кавалерів, зі зрозумілих причин, у Наді було небагато. Багато хто навіть не думав, що колись дівчина вийде заміж. Якось подруга Наді запросила її на своє весілля як подружку нареченої. Надя не хотіла туди йти, але мати наполягла на тому, щоб дочка трохи розвіялася, вийшла в люди. На весіллі була жива музика.

Надя помітила одного з оркестра, бас-гітариста, але вона й не сподівалася, що той зверне на неї увагу, адже, будемо чесні, жіночністю від Наді й не пахло. Минуло два дні після весілля, до Наді постукали. Мати підійшла до дверей: – Хто там? – Запитала вона. – Свати, – відповіли з-за дверей, – відчиніть швидше! Надя була єдиною дитиною, тож мати дуже здивувалася таким гостям. Побачивши, хто до неї прийшов свататися, Надя здивувалася. Ні, то був не бас-гітарист, а барабанщик, низенький, худенький хлопець, Іван. За порадою матері Надя погодилася вийти за Івана, адже вона й сама розуміла, що за нею черги не вишиковуються. Весілля пройшло в будинку Наді, в колі лише найближчих людей.

У Івана з рідних були тільки мати та сестра, тож гостей було не дуже багато. Після цього в селі всі шушукалися і сміялися над парою, адже Іван і Надя виглядали дуже смішно разом: висока широкоплеча дівчина та худенький Іван. Коли у молодих народився синочок, Надя стала гарнішою. Вона стала м’якшою і жіночнішою, і всі почали їй заздрити, мовляв, Іван такий гарний чоловік: і будинок збудував з нуля, і дружина поряд з ним погарнішала. Нещодавно Іван та Надя відсвяткували діамантове весілля. З віком Надя стала майже одного зросту з чоловіком. На святі вона сказала, що спочатку вона щоночі плакала через слова і глузування односельців, але зараз розуміє, що чоловіка кращі за її Івана, немає на світі.