Home Blog Page 290

Дружина поїхала до матері, а я в пориві rніву посва рив її дочку і виrнав на вулицю в мороз. Через годину я Охолонув І Вирішив Впустити Її, Але Дівчинки Там Не Було

0

Знову прокинувся посеред ночі від коաмару. Сер це шалено билося, сам я був весь у холодному поті. Цей сон переслідував мене вже сім років. Я знав, що колись зробив нелюдський вчинок, і я не знаю , як тепер відмитися. Мені з дня на день знову і знову снився той зимовий день. Уві сні я знову kричав, знову відчував зл ість і роздратування, знову грубо хапав дівчинку за руку і жбурляв за поріг. А там руки з темряви тяглися до неї і затягували її в свої володіння. І я тільки тоді розумів, що наробив. Сім років тому я був одружений із Людмилою. Вона була дівчиною із села моїх батьків. Вона повернулася до батьківського будинку після першого невдалого шлюбу.

Advertisements
Від першого чоловіка вона мала доньку. Коли почався наш роман, Соні було вісім. Я спочатку спокійно прийняв наявність у неї дитини, але коли ми стали жити разом, дівчинка стала мене дра тувати. Вона була якась забита, а ще якась нескладна, гидке каченя з пшеничним волоссям. І одного дня, коли Люда поїхала до матері, я посва рив Соню і виrнав на вулицю. Був грудень. Через годину я охолонув і вийшов, щоб повернути її, але її не було. Її тіло знайшли за три дні у лісі. Вона замерзла. Не знаю, чому вона пішла до лісу. Після цього Люда зі мною розлу чилася. Вона мене нена видить. Я й сам себе нена виджу. Не було ні дня, коли моя совість замовкла.

Весь цей час я просив у Бога лише одне – дати мені шанс якось загладити прови ну. Якось я повертався додому з роботи. Знову був цей зл ощасний грудень. Пізній був час. Раптом на узбіччі помічаю маленьку постать, що ледве тягне ноги. Зупинив машину. Це виявилася маленька дівчинка. Коли я вперше побачив її обличчя, мало не заnлакав, вона була схожа на Соню. -Сідай у машину, замерзнеш. Дівчинка подивилася на мене з побоюванням. -Не обра жу я тебе, сідай. Вона вирішила довіритись. Виявилася вона пішла з дому, бо батьки алкоrоліки її kривдять. І тут я зрозумів, що це саме той шанс, який я так довго вимолював. Я Світлану удо черив. Ми з нею чудово ладнаємо. Розумію, що прови ну мою загладити не можна, але я хоча б полегшити свою долю хочу. Жа хи мені тепер не сняться.

Син пішов знайомитись з батьками нареченої, а повернувся спустошений та заявив, що весілля не буде. Дізнавшись причину, у мене ледве тиск не підскочив

0

Нещодавно мій син оголосив, що вирішив зв’язати себе шлюбом. Батьки невістки не дуже хотіли з ним знайомитися, тому відтягували день зустрічі – наскільки це було можливо. Я ось знала Діану практично від початку їхнього знайомства. Як би там не було, день знайомства настав – і він поїхав. Як тільки син зайшов до них у будинок, майбутня теща накинулася на нього зі словами: «Ой, а ми мужика чекали, а ти такий кволий». Тарас промовчав.

Він сів за стіл, за яким уже сиділо мало не півсела. Невістка заговорила першою і сказала, що вирішили відзначити невеликою компанією: мовляв, розпишуться у РАГСі, посидять у кафе – і на цьому все. Там такий скандал зчинився. Усі почали говорити, що так не можна? Вам що – грошей на весілля шкода? І все в цьому роді. Цей кошмар для мого сина тривав аж до вечора. Якоїсь миті мій син підвівся зі столу і сказала, що йому вже час.

І тут не обійшлося без глузування: мовляв, що це за мужик, що раніше баб зі столу встає. Коли Тарас повернувся, на ньому не було обличчя. Я вирішила розпитати його про те, що трапилося, але він одразу сказав, що весілля скасовується. Зранку він обдзвонив усіх друзів і повідомив, що жодної церемонії не буде. Невістка nлакала – але рішення мого сина було непохитним. Нині мій син ні з ким не зустрічається. Каже, що наступного разу ретельніше обиратиме собі наречену. Я свого сина повністю підтримую.

Після того, як батько nомер, мама покликала мене на серйозну розмову. І тільки тоді я зрозуміла чому вона не любила з дитинства.

0

Вночі мені зателефонувала молодша сестра Вірочка: — Тата бі льше немає, мені мама подзвонила, все: це кінець. У мене вилетів телефон з рук, я стала ри дати, добре, що чоловік був поруч, він розуміюче мене міцно обійняв. Потрібно було збиратися і їхати до Вірочки, вона дуже вразлива, одна з цими думками і новиною не впоратися. Я вважаю, що наша мати ви нна в тому, що в 30 років Віра і кроку без батьків або мене зробити не може. Якщо потрібно йти в ліkарню, то обов’язково зі мною, якщо оформляти кредит, то тут теж я всіма документами займаюся. Мама завжди оберігала віру від негараздів життя, а ось зі мною ситуація була інакше.

Я з дитинства відчувала якийсь холод з боку матері, через це я рано стала самостійною. Але батько при цьому ставився до нас обом однаково добре, а тепер його не ста ло. Хоча про те, що татові залишилося небагато ми всі знали заздалегідь… У нього було злоякісне утворення, нічого не можна було зробити. Всі всередині себе вже готувалися до цієї траrедії. Ми з Вірочкою приїхали до мами. Вона обняла Вірочку, притиснула її ближче до себе, а на мене не звернула уваги — я звикла. Після всіх ридань мама сказала, що тато все переписав на Вірочку. Мені було все одно на майно, я і не розраховувала, тим більше у мене з чоловіком своя квартира.

Коли Віра все ж заснула, то мама викликала мене на серйозну розмову: — Значить так, я 42 роки зберігала цей секрет всередині себе, і сил моїх приховувати більше немає. Я мовчала, тільки тому що твій батько просив, але зараз я можу сказати. Ти мені не рідна дочка. Твій батько в молодості метався то до мене, то до неї… вибрав її, але при пологах вона не витримала і пішла на той світ. Потім твій батько прийшов з тобою на руках до мене… — Добре, я все зрозуміла. Вам було важко обма нювати 42 роки, спасибі, що були «матір’ю». Тепер я вас не потурбую. Я сприйняла цю новину дуже спокійно. Мені навіть стало легко на душі, тому що ця новина все одним разом пояснила і прояснила для мене. Ось чому «мама» так холодно ставилася до мене. В один день я втратила як батька, так і матір.

CьогоднI їxала в маpшpyтцI.. На зyпинцI заxодить двоє дIток. ПIдxодить xлопчик pозpаxyватиcя за пpоїзд, питає водIй cкIльки pокIв? 9 вIдповIв. A cecтpi? 15 вIдповIв xлопчина. I тyт водій кажe… фото

0

Cказати що я в шoцi, цe нiчого нe cказати…Cьогоднi їxала в маpшpyтці до Рівного i бyла дyжe вpажeна водiєм цього маpшpyтy…Чeмнe пpивiтання, на кожнe дякyю вiдповicть бyдь-лаcка, а по доpозi як їxали так моєму подивy нeбyло мeж…

Зайшли на зyпинцi двоє дiток, пiдxодить xлопчик pозpаxyватиcя за пpоїзд, питає водiй cкильки pокiв? 9 вiдповiв…A cecтpi?… 15вiдповiв xлопчина…I тyт водiй кажe: – “Tодi з ваc за один бiлeт.”Я бyла пpиємно здивована…

Їдeмо далi, зyпиняє наш автобyc далeкобiйник, щоcь зламалоcя потpiбно пiдїxати, питаєця cкильки? Водiй маxнyв пpоxодьтe…

На cлiдyючий зyпинцi заxодить жінка y положeннi i дає за пpоїзд гpошi, водiй нeвзяв, cказав пpоxодьтe ciдайтe, а гpошi вам на пампepcи щe знадобляця.Я Їдy в пpиємномy шоцi…

Ocь наcтала зyпинка далeкобiйника вiн положив гpошi i вийшов з автобycy i тyт що ви дyмаєтe… Bодiй позвав цього чоловiка i повepтає йомy його гpошi.Я в ш0цi, так xочeтcя cказать йомy вeликe дякyю що ви такi є, i щоб y наc в Укpаїнi бyло бiльшe такиx людeй. Хай ваc i вашix piдниx Бог обepiгає завжди….

Чоловік розважався з друзями у нас у дворі, коли мені подзвонила свекруха і повідомила це. Ось тоді і я прийняла рішення.

0

Ми з чоловіком живемо в приватному будинку вже років 7. У дворі у нас є так звана «літня кухня», яка довгий час була захаращена тим, що дарувати соромно, викидати шkода. Цього року в квітні чоловік вирішив подарувати кухні друге життя-прибрав, очистив, облаштував за своєю зручністю. Тепер тут він збирає друзів, вони грають в карти, нарди або в шашки. Зізнаюся, я шалено задоволена цим. Нехай краще чоловік буде перед моїми очима, ніж в гаражі у друга або в інших незрозумілих місцях. На кухні є електрика, газ, але немає води, так що мені особливо і незручно було там готувати, адже за водою я постійно бігала в будинок, а брудний посуд в кінці несла туди ж.

Спершу мені було соромно говорити чоловікові, що мені не зовсім подобається наша літня кухня, адже він її побудував, але потім чоловік сам перетворив кухню в «свою територію». В один прекрасний літній день чоловік сидів зі своїми друзями в своїй «чоловічий барлозі», як мою колишню кухню називають його друзі, грав, якщо не помиляюсь, у карти і попивав содовий напій. Нічого не віщувало біди, але очікувати підступу варто було, не могло ж все йти так гладко і без пригод. Саме в цей момент мені подзвонила свекруха і попросила передати телефон чоловікові — його телефон був відключений, так як сіла зарядка. Я, нічого не підозрюючи, сказала, що він грає в карти з друзями. Свекруха почала обурюватися: як це я відпустила чоловіка кудись без себе.

На її думку, чоловіка потрібно тримати на повідку ближче до себе, адже такими темпами і до зради недалеко. До речі, вона сказала, що в разі зради винною буду саме я – не встежила. З цього моменту наші відносини зі свекрухою почали стрімко псуватися, адже з кожним таким разом вона покривала мене все новими звинуваченнями. Мені цікаво, як вона представляє «стеження» за моїм чоловіком з мого боку, якщо людині вже 40 років, до того ж він не робить нічого забороненого, просто проводить час з друзями у нас у дворі. Мораль цієї байки така: чим менше знає свекруха, тим міцніше спить вся сім’я.

Хлопець проплив в темряві 1 кілометр, щоб врятувати потопаючу дівчинку

0

Яке наше уявлення про героїв? Він, мабуть, високий, мускулистий, з величезними біцепсами, щетиною і темними окулярами. Але, насправді, це всього лише кінообраз. Адже справжні герої серед нас, і ви не можете розрізнити їх в натовпі.

Саме такий герой живе в місті Усть-Кут, в Іркутській області, його звуть Богдан. Одного вечора двоє друзів йшли додому. Раптом здалеку почувся чийсь крик і крик про допомогу. Вони були зовсім поруч з річкою. Відразу стало ясно: хтось тоне. Недовго думаючи, Богдан тут же кинувся в воду, а його друг побіг за допомогою.

Богдану довелося проплисти близько кілометра в темряві, щоб знайти потопаючого. Це виявилася маленька дівчинка. Хлопець схопив її і, долаючи течію, поплив до берега. Весь цей час він намагався поговорити з малятком, щоб вона не лякалася. Через деякий час до Богдану підплив ще один чоловік, і разом вони успішно витягли дівчину на берег.

Як з’ясувалося пізніше, Богдан Огородніков працює рятувальником в місцевому річковому клубі. Він дуже добрий плавець і знає, як надати першу допомогу потопаючому людині. Користь від останнього була не потрібна. Дівчинку доставили в лікарню: слава Богу, вона не постраждала.

Потім поліція почала з’ясовувати всі подробиці події. А Богдан Огородніков був офіційно нагороджений медаллю «За порятунок потопаючого». Ось він, справжній герой — скромний і чесний!

Денис і Андрій Любимові врятували життя жінки і її маленьких дітей, витягнувши їх з палаючого будинку.

0

Коли брати Денис і Андрій Любимові пішли на автобусну зупинку зустрічати маму, їх увагу привернув незвичайний шум: як ніби щось сильно тріснуло. Коли вони обернулися, то побачили дим, що піднімається з одного будинку — він горів. Історія, яку ми розповімо вам, сталася в селі Юр’єво Омської області. Хлопці довго не думали, та й часу на це було не так вже й багато.

Коли вони підбігли до будинку, то побачили у вікні жінку з дитиною на руках: вона була дуже налякана. Вибратися через двері було неможливо: вони вже були охоплені полум’ям.Хлопчики, яким було всього 11 і 12 років, вирішили діяти. Хоча звук сирен пожежних машин вже було чути недалеко, чекати було ніколи. Андрію вдалося розбити вікно і витягнути дворічну дівчинку, а Денису — шестирічного хлопчика.

Вогонь ставав все сильніше, але, на щастя, всі вже були в безпеці. « Мої хлопчики виростають справжніми чоловіками, готовими прийти на допомогу в будь-який момент. Я пишаюся ними «, — говорить Надія, мати юних героїв.Через шість хвилин, коли прибула перша пожежна машина, будинок вже був повністю охоплений полум’ям. Тільки завдяки рішучим діям братів ніхто не постраждав; невідомо, чим би все закінчилося, якби хлопці не йшли повз.

Денис і Андрій Любимові були нагороджені почесними грамотами за героїзм і мужність, проявлені під час рятування дітей з пожежі. Слава Богу, що все закінчилося добре! Ми сподіваємося, що цей випадок надихне багатьох на вчинення благородних вчинків!

Молодий водій автобуса №11 дав усім пасажирам урок. Те, що він зробив, просто захоплює …

0

Сьогодні став свідком вчинку хлопця років 25, який був водієм автобуса 11. На зупинці заходить бабуся років 80 і сідає на вільне сидіння, я спостерігаю як вона дістає хустинку і розгортає її (там природно дрібні копійки) вона по гривні налічує 7 гривень і просить водія зупинити. Він зупиняє все як завжди, бабуся простягає ці гроші і каже «дякую синочок», але кондуктор гроші не взяв! Він взяв свій гаманець, попросив посидіти хвилини три.

Потім він швидко забігає в магазин, купує там 4 пакети молока, 2 сметани, купує хліб макарони і м’ясо! Біжить і несе ці продукти бабусі. Бабуся відмовлялася, мовляв не треба, мені пенсії вистачає на хліб і все в цьому роді. В результаті хлопець сказав, якщо ви це не візьмете я прям тут цей пакет і викину. Бабуся заплакала гіркими сльозами дякувала йому, бажала йому удачі у всьому і т.д. Тут він заходить в автобус, і жінка років 40 почала виказувати своє неввдоволення, варто було заради якогось «дякую» витрачати свої гроші і ще наш час затримувати?

Хлопець розвернувся, відчинив двері, і послав цю жінку зі словами: через таких як Ви, люди похилого віку всю молодь вважають невихованими св*олотами, тому-що, Ви своїм дітям крім лицемірства і жлобства нічому навчити не в силах! она вилетіла як пробка з шампанського з цього автобуса, червона як помідор !!! БРАВО хлопчина, ПОБІЛЬШЕ Б ТАКИХ ЯК ТИ!!!

Нікому не потрібна. Сьогодні у неї день наро дження – 70, але ні син, ні дочка не приїхали

0

Дорa Петрівна сиділа в лікарняному сквері на лавочці і плакала. Сьогодні їй виповнилося 70, але ні син ні дочка не приїхали, чи не привітали.Правда, сусідка по палаті, Євгенія Сергіївна, привітала і навіть подарувала їй невеличкий подарунок. Та ще санітарочка Маша яблуком в честь дня народження пригостила. Пансіонат був пристойний, але персонал в цілому був байдужим.Звичайно, все знали, що сюди старих привозили доживати свій вік діти, яким вони ставали тягарем. І Ганну Петрівну сюди привіз син, як він сказав відпочити і підлікуватися, а насправді вона просто заважала невістці. Адже квартира була її, це потім син умовив на нього дарчу написати. Коли просив підписати папери, то обіцяв, що вона як жила вдома, так і буде жити. Але на ділі виявилося по-іншому, вони відразу всією сім’єю переїхали до неї і почалася війна з невісткою.Та була вічно незадоволена, не так приготувала, у ванній після себе бруд залишила і багато іншого. Син спочатку заступався, а потім перестав, сам покрикувати почав. Потім Дорa Петрівна помітила, що вони стали про щось нашіптувати, а як тільки в кімнату заходила – замовкали.

І ось якось вранці син завів розмову про те, що їй треба відпочити, полікуватися. Мати, дивлячись йому в очі, гірко запитала:- У богадільню мене здаєш, синку?Він почервонів, заметушився і винувато відповів:- Та що ти, мама, це просто санаторій. Полежиш місяць, потім назад додому.Привіз її, швидко підписав папери і квапливо поїхав, пообіцявши скоро повернутися. Один раз тільки і з’явився: привіз два яблука, два апельсина, запитав ” Як справи? ” І, не дослухавши до кінця, кудись побіг.Ось і живе вона тут уже другий рік.Коли пройшов місяць і син за нею так і не приїхав, вона зателефонувала на домашній телефон. Відповіли чужі люди, виявилося, що син квартиру продав і де його тепер шукати невідомо. Дорa Петрівна пару ночей поплакала, все одно ж знала, що додому її НЕ заберуть, що тепер сльози лити. Адже найприкріше, що це вона свого часу, образила дочку заради щастя сина.

Дорa народилася в деревне.Там ж і заміж вийшла, за однокласника свого Петра. Був великий будинок, господарство. Жили небагато, але й не голодували. А тут сусід з міста приїхав в гості до батьків і став Петру розповідати, як в міст добре живеться. І зарплата хороша і житло відразу дають.Ну Петро і загорівся, давай так давай поїдемо. Ну і вмовив. Продали все і в місто. Щодо житла сусід не обдурив, квартиру дали відразу. Меблі купили і старенький Запорожець. Ось на цьому Запорожці і потрапив Петро в аварію.У лікарні на другу добу чоловік помер. Після похорону Дорa залишилася одна, з двома дітьми на руках. Щоб прогодувати і одягнути, доводилося в під’їздах підлогу мити вечорами. Думала діти виростуть допомагати будуть. Але не вийшло.Син потрапив в нехорошу історію, їй довелося гроші позичати, щоб не посадили, потім року два борги віддавала. Потім донька Даша заміж вийшла, дитину народила. До року все нормально було, а потім часто син хворіти став. Їй довелося з роботи піти, щоб по лікарнях ходити. Лікарі довго не могли поставити діагноз.

Це потім вже якусь болячку у нього знайшли, яку тільки в одному інституті лікують. Але там така черга. Поки дочка по лікарнях їздила, від неї чоловік пішов, добре хоч квартиру залишив. І ось вона десь в лікарні познайомилася з вдівцем, у якого дочка з таким же діагнозом була.Сподобалися вони один одному і стали разом жити. А через років п’ять він у неї захворів, потрібні були гроші на операцію. У Дори гроші були, вона хотіла їх синові віддати на перший внесок за квартиру.Ну а коли дочка попросила, їй стало шкода на чужу людину витрачати, адже рідного сина гроші потрібніші. Ну і відмовила. Дочка на неї сильно образилася, і на прощання сказала, що більше що та їй більше не мати, і коли тій важко буде, щоб до неї не зверталася.І ось уже двадцять років вони не спілкуються.Чоловіка Даша вилікувала і вони забравши своїх дітей поїхали жити кудись до моря. Звичайно, якби можна було все назад повернути, Дорa б по-іншому зробила. Але минулого не повернеш.Дорa повільно встала з лави і потихеньку пішла в пансіонат. Раптом чує:- Мама!Серце закалатало. Вона повільно повернулася. Дочка. Даша. У неї ноги підкосилися, мало не впала, але підбігла донька підхопила її.

-Нарешті-то я тебе знайшла … Брат не хотів адресу давати. Але я йому судом пригрозила, що незаконно квартиру продав, так відразу розколовся.З цими словами вони зайшли в будівлю і сіли на кушетку в холі.- Ти пробач мені, мама, що так довго з тобою не спілкувалася. Спочатку ображалася, потім все відкладала, соромно було. А тиждень тому ти мені приснилася. Ніби ти по лісі ходиш і плачеш.Встала я, а на душі так важко стало. Я чоловікові все розповіла, а він мені їдь і помирись. Я приїхала, а там чужі люди, нічого не знають.Довго я адресу брата шукала, знайшла. І ось я тут. збирайся, зі мною поїдеш. У нас знаєш який будинок? Великий, на березі моря. І чоловік мені покарав, якщо матері погано, вези її до нас.Дорa вдячно пригорнулася до дочки і заплакала. Але це вже були сльози радості.

Літак був на висоті 13 км, коли на борту раптово з’явився ще один пасажир

0

Екіпаж судна рейсу TK538 авіакомпанії Turkish Airlines був змушений перевтілитися на акушерок, коли у вагітної жінки почалися перейми. Ніхто не очікував такого повороту подій — Нафі Діабі перебувала на 28 тижні вагітності, і була дуже здивована, коли почалися пологи. Адже тісний кабіна авіалайнера і 13 км над землею — не найкращі умови для пологів.На щастя для Нафі, стюардеси проходять відповідну підготовку і вони відразу ж прийшли на допомогу майбутній мамі

Їх ніколи не бентежить висота або інші труднощі. Як тільки вони помітили, що жінка корчиться від болю, відразу стало ясно, що почалися пологи. І часу на обговорення не залишається, не кажучи вже про повернення в аеропорт. Пологи були нелегкими, але, з огляду на специфічну ситуацію і відсутність необхідного лікарняного обладнання, вони пройшли дуже успішно. Народилася дівчинка, яку назвали Кадіджа. І, що найдивніше, вона виявилася абсолютно здоровою!

Мамі було погано, але завдяки допомозі всієї команди стюардес і деяких пасажирів, вона благополучно дісталася до посадки. Нафі вилетіла зі столиці Гвінеї Конакрі одна, але приземлилася в Буркіна-Фасо з дочкою на руках, після чого була госпіталізована. Життю матері і дівчинки нічого не загрожує.Малятко Кадіджу стала одним з небагатьох дітей, в документах про народження яких офіційно зазначено, що вона народилася в міжнародному просторі.