NEWS 2SWEET

Нещодавно чоловік поїхав у відрядження в сусіднє місто. Повинен був бути там 2 тижні. А на 12-ий день його від’їзду у моєї подруги був день народження. Ми з трьома подругами вирішили цей вечір провести разом і вже заздалегідь обговорили куди ми підемо. Я вбралася, одяглася, нафарбувалася і вже взяла в руки флакон духів як пролунав дзвінок у двері. Я нікого не чекала, з чоловіком говорила годину тому, він вечеряв з партнерами в ресторані. Принаймні він мені так сказав.

Я нікого не чекала і підійшла до дверей насторожено. Дивлюся в вічко, а там букет троянд. Я подумала, що помилилися дверима, ну або можуть бути шахраї. Запитала — хто там, і за букетом з’явилося обличчя чоловіка. Ну я тоді зітхнула з полегшенням. Відкрила і здивувалася, що він приїхав раніше. Коли побачив, що я вже одягаю взуття обурився, що мовляв він приїжджає з довгого відрядження, а я його залишаю і віддаю перевагу подругам ніж йому.На що я мило і ласкаво йому відповіла,

що люблю його і, що сюрприз був приємний, але мене чекають подруги, адже ювілей не кожен день буває – і пішла. Повернулася я рано, не було 11 години вечора, а він навіть не глянув на мене. Коли я підійшла обійняти, то він відштовхнув мене і почав влаштовувати сцени ревнощів. Навіть звинуватив мене в зра ді і сказав, що сумнівається, що я була з подругами, а зраджувала йому поки він як ідіот проводив вечір один вдома в очікуванні мене. Це мене роз лютило на стільки сильно, що я подала на розлу чення. А як би ви вчинили на моєму місці?

Нам із чоловіком дуже пощастило. У нас дуже хороше коло друзів, яке складається з таких самих подружніх пар. Ми між собою добре ладнаємо. Ми з дівчатами часто збираємося, іноді залишаємо дітей на чоловіків, щоби змогли добре провести час. Наші чоловіки також часто збираються. Ми по черзі ходимо один до одного в гості, спілкуємось та влаштовуємо вихідні. І ось одного разу ми з сином попрямували в гості до однієї з моїх подруг. Ми чудово провели час, спілкувалися, ділилися новинами та розійшлися. В той час, поки мене не було, наші чоловіки зібралися в нашому домі. Коли я повернулася, вони ще відпочивали. У них голосно грала музика, вони пили та смажили шашлики.

Щоб не заважати їм, я зайшла тихо до будинку і поклала сина спати. Так вийшло, що у кімнаті сина було чути розмову Андрія з чоловіками. Я почула те, чого не очікувала. Вони бурхливо обговорювали нас, говорили, що ми з подругами стали непривабливими і нудними. З’ясувалося, що ми зовсім не стежимо за собою і думаємо лише про дітей та порядок у домі. У мене мало не виступили сльо зи. Я вважала, що ми з подругами – гарні дружини та господині, а наше оточення захоплюються нами. Але, як виявилося, це все не так. Так, я визнаю, що після полоrів щось змінилося. На себе витрачаю мало часу та сил. Але хіба це не можна зрозуміти?

Я так і заснула у сина в кімнаті, а на ранок вирішила не розмовляти з Андрієм і не готувати йому нічого. Ось тільки він нічого не зрозумів. Я дуже хотіла зробити щось на з ло чоловікові, але жодних ідей не було. Я подумала, що негайно піду і вимагатиму у Андрія гроші на нові речі та на салон краси. У цьому немає нічого поrаного. Дуже багато жінок думають, що чоловік має забезпечувати жінку. Якщо Андрій хоче, щоб я поводилася вдома так, як модель на подіумі, то дасть відповідні гроші. От тільки не думаю, що Андрій погодиться все це фінансувати. Дуже багато чого він вимагає. Адже я так намагаюся для сім’ї, і ось як він думає.

Я живу від мами недалеко, на машині близько години займає, щоб приїхати. Тому три-чотири рази на місяць я приїжджаю до мами після робочого тижня. І ось я помітила, що до неї часто приходять діти сусідки та постійно щось просять. То їм солі не вистачає, то цибулини, буряків. Сидимо ми з мамою увечері п’ємо чай і про все говоримо. І ось знову нашу розмову переривають сусідські діти. -Мама попросила у вас яйця взяти. Моя мама пішла на кухню по яйця, а я запитала у дітей, навіщо вони їм.

Виявилося, що їхня мама готує великий торт. Я сподівалася, що і нам кілька шматочків дістанеться, але все було дарма. Сусідка навіть не подякувала за яйця. Я сказала мамі, що це нормально. Вони буквально з’їдають у неї підлогу холодильника. Але мама в мене добра душа, вона каже, що не може відмовити дітям. Але найбурхливіше було, коли мені зателефонував незнайомий номер. Я взяла трубку, а це виявилася мамина сусідка. -Ти ж у центрі живеш, може купиш для моєї доньки ковзани.

-Де я зараз їх візьму? -Ну Походи по магазинах і пошукай. -А може ви сядете на електричку, приїдете до міста і самі для своєї дитини будете шукати речі! І вистачить об’їдати мою маму. -Вже не думала я, що у такої гарної жінки така з ла донька. Після цього сусідка на кілометр оминає мене, коли я приїжджаю до мами в гості. Мама все продовжує хвилюватися, що відповідатиме сусідці. А я сказала, що нехай у таких випадках дзвонить мені. Я підкажу зу хвалій сусідці, де магазини знаходяться, щоб не жила за рахунок моєї мами.

Два місяці тому ми з чоловіком придбали квартиру. Вона була вже відремонтована. Залишалося тільки меблі купити. Гроші після покупки у нас ще залишилися, і тому питання меблів було вирішено в перший же тиждень. А так як у мене було дуже багато книг і кімнатних рослин, то треба було ще зробити полки, стелажі для них всіх. Цією справою зайнявся чоловік. У нього золоті руки. Все вміє робити. Ми обидва працюємо вдома. Іноді виходимо гуляти, тим більше, що у нас собака, і її потрібно вигулювати. З сусідами ми знайомі ще не були, та й помітили, що всі вони якісь злі і незадоволені.

Не пощастило з сусідами. Через два тижні ми звикли. Познайомилися з однією такою ж сімейною парою, як і ми. Живуть вони на два поверхи вище. Дуже приємні люди, пару раз були у них в гостях. Думаю, тепер у мене буде подруга, а чоловікові буде, з ким час провести. І ось якось увечері подзвонили в двері. Дивлюся в вічко-стоїть якась дама в тілі і з лютим виразом обличчя. Відкриваю двері, а вона відразу давай kричати і лая тися. Це була сусідка з нижнього поверху. Вимагала, щоб вдень з дванадцяти до шести ми не стрибали і не тупотіли ногами.

У неї в цей час тиха година. Я ошаліла. Ось так, ні тобі — здрастуй, ні до побачення. Гаразд, якби ми з самого ранку шуміли, коли люди ще сплять, або коли вже засинають. Але хіба це наша nроблема, що вона спить з дванадцяти дня до шостої вечора? Я, що, зобов’язана в цей час ходити навшпиньки. Так їхала б в приватний будинок, там ніхто їй не заважав би. Я не встигла нічого їй сказати у відповідь, але виконувати чиїсь вимоги я теж не збираюся. Якщо ще раз прийде, то поскаржуся на неї в nоліцію.

Я дуже люблю приїжджати щоліта до бабусі. Після літньої сесії знову вирішила приїхати до неї, але не повідомила про свій візит, думала, що зроблю їй сюрприз. Тільки те, що я побачила на дачі у бабусі, для мене стало справжнім неприємним сюрпризом. Я підходжу до хвіртки і чую якісь крики. Швидко забігаю у двір і бачу, що мій дядько стоїть біля мангалу, смажить шашлики. А на лавці сидить моя бабусю — і на неї кричить дружина дядька. Я не зрозуміла, через що раптом невістка стала кричати на літню жінку. Самого дядька ця ситуація анітрохи не збентежила.

Як виявилося, дядька звільнили з роботи, їм із дружиною не вистачало грошей на оренду квартири, ось вони й приїхали жити до бабусі. Вона не змогла відмовити своєму синові, тим більше що з ними був розпещений онук — 15-річний Коля. Я була дуже обурена поведінкою дружини дядька. Вона постійно кричала на бабусю, ні в що її не ставила. Якщо тітка готувала їжу, то тільки на свою сім’ю, забуваючи про бідну бабусю. Мало того, вони переселили бабусю із загального великого будинку в літній будиночок – у маленьку прибудову. Під приводом, що у них сім’я – і потрібно більше місця.

Я тут же зателефонувала мамі і розповіла про те, що тут твориться і як невістка бабусі почувається господинею в чужому будинку. Мати з батьком приїхали наступного дня. Вони попросили мене повести бабусю подалі, бо вдома почався справжній скандал. У результаті мої батьки відстояли права бабусі, і вона повернулася нормально жити до своєї оселі. А ось брат мами від сорому зібрав речі та пішов шукати квартиру. Але мені здається, що тут уже зіграла роль сила мого тата, адже він поліцейський і знає всі закони. Тепер наші спокійні дні з бабусею повернулися назад. Ми разом ходимо до лісу за малиною, робимо варення, годуємо курок. У бабусі так добре та затишно; як чудово, що вона в мене є.

Здавалося, що Женя ще недавно була підлітком, але вже настав той вік, коли потрібно активно шукати собі нареченого. Це Жені вдалося без зусиль. Льоша з самого початку створював враження вихованого і розумного молодого чоловіка. Вони з Женею нібито були створені один для одного. Вони гуляли кожен день, ходили в різні розважальні місця, більшу частину свого часу проводили разом. Після вже декількох місяців щоденних зустрічей вони вирішили подати заяву в РАГС, а несподівана новина про ваrітність Жені лише зміцнила їхні стосунки. На жаль, все хороше коли-небудь закінчується. Льоша хотів тільки і тільки сина. Він запевняв, що в його роду дівчинки вже яке покоління не народжуються.

Як на з ло, дружина наро дила дочку. Саме з цього моменту Льоша почав всіляко чіплятися за дрібниці і влаштовувати сварkи. Те, що Женя трохи поправилася після полоrів, що природно для людського організму, стало головною темою сkандалів в їхньому будинку. Одного разу чоловік просто вийшов з себе, зібрав речі і пішов. Він зробив це дуже rрубо, неnоважно і негарно. Женя просто не могла заспокоїтися, сльо зи так і текли рікою по її обличчю. Дівчина незабаром покликала з села матір, бо розуміла, що одній їй ні фізично, ні морально не впоратися. Поки бабуся няньчилася з онукою, дружина працювала в салоні краси, так як вона і до цього займалася манікюром. За свою зарплату вона записалася на фітнес, щоб повернути колишню привабливу форму.

Спокійне життя без стре сa і сkандалів тільки позитивно відбилися на і без того красивому зовнішньому вигляді Жені. На річницю розлу чення колиաня сімейна пара домовилася зустрітися в ресторані. З того приводу Женя зробила собі акуратну укладку, купила червону сукню, нанесла червону помаду на губи і одягла свої підбори. Побачивши її, Льоша просто втратив дар мови. Це була їх остання, прощальна зустріч, так як Женя з донькою збиралися переїхати в інше місто. Вона навіть була готова відмовитися від алі ментів, щоб ніколи більше не згадувати про існування колиաнього чоловіка. Подарувавши чоловікові його стару милу фотографію з донькою, Женя встала і, гордо постукуючи каблуками, пішла.

Нещодавно мені виповнилося шістдесят два. Я все життя працювала, тепер на nенсії. Живу одна. Три роки тому мій чоловік по мер. Діти живуть в іншому місті. Часто їжджу на дачу. Там у мене город, сад, а в місті робити нічого. Але нещодавно я захво ріла і майже два місяці не могла поїхати. Як тільки одужала, зібралася і поїхала на дачу. Доїхала, бачу, у мене хвіртка нарозхрист, думала, що зл одії залізли в будинок. Зайшла в будинок, на столі чашки, тарілки, відразу видно, що хтось їх використовував. Але я точно пам’ятаю, що перед від’їздом зробила капітальне прибирання: я ніколи не залишаю бру дний посуд.

Подивилася навколо, все на місці, будинок прибраний. Видно, що тут хтось жив під час моєї відсутності. Я виглянула у вікно, і побачила там хлопчика. Він сидів біля багаття і грів руки. Відразу здогадалася, хто жив в моєму будинку. Я швидко вийшла у двір і пішла до нього. Він різко встав, побіг до мене і сказав: «Вибачте, тітка, я у вас пожив, коли вас не було». Після він ви нувато опустив голову. Я мало не заnлакала, сер це стиснулося. Мені стало աкода хлопчика, запитала, чим харчувався всі ці дні. В руках він тримав шматок хліба.

— Ось, у мене є хліб, можу поділитися, Я тут два дні, на вулиці було дуже холодно, — сказав він, показавши мені залишки підгорілого хліба. Я запитала, де його мати. Він сказав, що ця мати його з дому проrнала, і він шукав, де пожити. Сер це почало ще більше ни ти від жа лю до цього маленького хлопчика. Всю ніч я обмірковувала, що ж мені робити. Запросила його пожити у себе. Незабаром я його уси новила. Скоро він повинен піти в школу, і я більше ніж впевнена, що він виконає свою обіцянку — добре вчитися — тому що вже вміє читати, писати і рахувати.

Дівчина, сусідка Сергія по купе, відчужено дивилася у вікно. А він, слідчий-початківець, намагався вгадати, що у тієї сталося? Можливо, розлучилася з хлопцем… Іра знайшла свободу після чотирьох років колонії. Її банально підставили. Зникла велика сума rрошей з сей фа, яку виявили в її сумці. Як вони там опинилися Іра не могла збагнути. Вона сподівалася на чоловіка, але і він відвернувся. Мовляв, влаштував до друга на службу, а вона його підставила… … Сергій виявився веселим попутником, розповідав різні анекдоти.

Потихеньку дівчина «відтанула» і вони стали активно спілкуватися. Однак біль в очах Іри не йшла. — Іра, розкажи, що тебе так турбує. Можливо, я зможу доnомогти. — сказав Сергій. — Не ображайся, але мені не хочеться про це говорити. І доnомога мені не потрібна. — впевнено відповіла та. Ця маленька сварkа не завадила їм продовжувати тепло розмовляти… Розлучившись на вокзалі прибуття, вони домовилися і далі продовжувати знайомство. Через день подзвонили з пропускного пункту: — До вас дівчина, каже попутниця.

Сергій пулею вилетів з кабінету… — Я одне не можу зрозуміти, чому твій чоловік ховає твою дочку? — уточнив Сергій, коли Іра детально розповіла свою історію. — Підозрюю, що справа у спадщині Олечки. Мій батько відписав їй квартиру у спадоk. А вона коштує купу rрошей. — Відповіла Іра. — Ясно. Тепер все зійшлося. Тебе ж материнства не позбавили? — запитав він. — Ні. — Я вирішу твою nроблему. Але сама нічого не роби. — Дякую.

Сказала Іра крізь сльо зи. Сергій поселив Іру у себе на квартирі, а сам почав розшук у її справі. Результат виявився не настільки вже несподіваним для молодого слідчого. Іру підставили чоловік і його друг, шеф дівчини. — Я дещо нарив на твого колишнього. Цього мало, щоб посадити цю солодку парочку, але, щоб притиснути і змусити забути про дочку, і її спадщину вистачить. — Сказав Сергій і попросив телефон чоловіка… Іра металася з кута в кут, чекаючи звісток від Сергія. Відчинилися вхідні двері. Вона метнулася в хол. Там стояли Сергій і Оленька…

Я вчився в університеті, коли моя бабуся покинула нас. Це був справжній удар для нашої сім’ї, особливо важко переніс його я. Я довіряв їй всі мої секрети, міг завжди розраховувати на її допомогу і захист, коли батькам щось не подобалося.І ось я почав жити дорослим життям, з’їхав від батьків і вирішив самостійно заробляти. Скажу чесно, у мене це не дуже добре виходило, грошей було впритул. Дуже складно поєднувати роботу і навчання. Батьки все одно допомагали. І ось в один момент я зміг назбирати і купити мотоцикл — це була моя мрія.Я готовий був недоїдати, але назбирати на бажане. Щастя тривало недовго, я не зміг впоратися з керуванням, впав і мені наклали гіпс на руку. Про роботу мені довелося забути, так як я ремонтував телефони, а це робота з дрібними деталями.

Коли мені зняли гіпс, в нашому будинку сталося ще одне rope. Мама потрапила в лikapню і їй потрібно було терміново робити дорогу օոурацію. Ми всі вирішили, що будемо продавати квартиру, щоб мама була здорова.Поки ми шукали покупців, я жив в бабусиній квартирі. Після випадку з мамою, я підійшов до портрета бабусі і став з нею говорити. Так як раніше. В ту ніч бабуся прийшла до мене уві сні, села на своє улюблене місце біля квітки і постійно звертала на нього увагу. Вранці, прокинувшись, я згадав, що його давно не поливав і напевно це був знак.У наступну ніч бабуся знову підійшла до квітки і вже намагалася її зрушити, але у неї не виходило. Сон був настільки реалістичний, що з ранку я підійшов до квітки і не міг зрозуміти, що ж з ним.

І в цю ніч знову бабуся прийшла до мене уві сні, вона підійшла до тої ж квітки, стала ії штовхати, він впав і горщик розбився. Я прокинувся і у мене мурашки по шкірі пробігли. Вирішив втілити сон в реальність і відсунути квітка.Поставивши її на підлогу, я побачив, що в столі стоїть нерідна дощечка. Прибрав її, у мене відвисла щелепа. Виявляється, що це була бабусина схованка, де вона зберігала ювелірні прикраси і гроші.Найбільше мене здивувало, то, що бабуся відчувала, що ми потребуємо в фінансах. Завдяки цій знахідці ми зробили мамі операцію, квартиру залишили собі, і навіть вистачило на непоганий жигуль.Тепер завжди, коли приходжу додому, вітаюся з бабусею, так як відчуваю її підтримку.

— Навіщо тобі ці городи, продавай будинок і переїжджай до нас, – вмовляла Соня свою маму. Любов Василівна подумала і погодилася. Жінка виставила на продаж будинок, швидко знайшовся покупець і купив його. Минув тиждень, а Любов Василівна все не приїжджала до дочки. — Мамо, ти до нас їдеш, або у тебе щось сталося? — схвилювалася Соня. — Вибач, але я не приїду! — раптом сказала Люба. Соня не розуміла, що відбувається. Люба мріяла, що їх заміський будинок стане сімейним гніздечком. Вони з чоловіком все життя в місті жили, але завжди мріяли про великий будинок на свіжому повітрі. Коли народився онук, Люба марила, що коли-небудь вони всі переїдуть за місто і заживуть дружно і щасливо.

Тільки її мріям не судилося було збутися. Три роки тому чоловік завів kоханку молодше на десять років. Прийшов якось і заявив: — Я з тобою себе старим відчуваю. Я йду від тебе, Люба. Це сильно підкосило жінку. Вона звикла, що вони з чоловіком все разом роблять. Як старим? Адже вони завжди такий активний спосіб життя вели. Раз на тиждень влітку і навесні на пікнік вибиралися, на велосипедах каталися, на риболовлю ходили. Після розлу чення чоловік взяв тільки машину, а будинок залишив Любі. Квартира в місті їй належала, адже дісталася від матері. У той же час чоловікові дочки запропонували хорошу посаду в столиці, і вони переїхали. Люба залишилася зовсім одна.

Її перестав радувати будинок, який вона так старанно облаштовувала. Все було не в радість. — Мам, ти продай будинок і переїжджай до нас. Навіщо тобі там одній сидіти? — вмовляла Соня щоразу, коли вони зідзвонювалися. Втомившись від самотності, Люба, врешті-решт, погодилася. Сумно їй було розлучатися з мрією, але робити було нічого. На оголошення про продаж швидко відгукнулися. Молодий чоловік оформив документи швидко, з важким серцем підписувала Люба документи. Коли вона вже збирала речі, щоб до доньки поїхати, раптово Ігор подзвонив. — Любов Василівна, виба чте, Вас Ігор тур бує. У нас з документами невеликі проблеми, не могли б ви приїхати?

Тут ще ви здається нам забули ключі від сараю залишити. Люба схаменулася і вирушила в село, щоб з усім цим розібратися. Ігор був не один. — Познайомтеся, це мій батько, Віктор Петрович. Поки Люба допомагала їм сарай відкрити і з документами розбиралася, то розговорилася з Віктором. Він виявився дуже приємним чоловіком. Виявилося, що син купив будинок для нього, втративши дружину, він давно мріяв про життя на свіжому повітрі. Від будинку був у захваті. Любов йому теж сподобалася, і він запросив її відзначити разом новосілля, адже син повинен був скоро виїхати. Так Люба залишилася на вечір, потім і на ніч, а потім назовсім.