Home Blog Page 275

Наташа з братом не хотіли ділити стару хату батьків. А коли донька пішла розібрати там речі, то знайшла мамин лист. Вона розставила всі крапки над “i”.

0

– Наташ, та роби ти з цим будинком, що хочеш. Хоч продай, хоч сама там живи. Я не хочу з ним поратися, – сказав їй по телефону брат. – Ну от і добре. У Андрія дача є, а ми не маємо. От і ми туди на літо їздитимемо, – сказав їй чоловік. – Гриша, ти дружину Андрія не знаєш. Будинок мами старий. Це він у такому стані їм не потрібен. А коли ми з тобою там все відремонтуємо, Галина одразу ж прибіжить вимагати свою частку, – зітхнула Наталя. Минуло півроку, як не стало мами. І ось Наталя з Григорієм приїхали до села. Наводячи лад, Наталя виявила скриньку. А в ньому знайшла листа від мами.

“Наталя та Андрій. Коли мене не буде, не сваріться. Наталя, тобі залишаю свої сережки та своє кільце, Андрію – кільце батька. У банку, на ваші імена відкриті рахунки. Там кожному лежить по 100 тисяч гривень. Одне у мене до вас прохання – будинок не продавайте. А віддайте тому, хто його потребує. Останні півроку мене доглядала Марія. А в неї хата зовсім стара. Віддайте будинок їй. Вона самотня. Марія доnомагала мені, а я хочу доnомогти їй…” Андрій зрадів листу мами. – Це вона добре вигадала.

Advertisements
Самому не хотілося nродавати батьківську хату. Підтримую і готовий підписати всі папери, – сказав брат, незважаючи на те, що дружина там щось заперечувала. Марія відмовилася переїжджати. – Тут уже доживу. – Тітко Маріє, а давайте ми вас перевеземо до себе в місто. Ну, що вам тут одною робити. Так і вчинили. Переїхала Марія жити до Наталі. Дім свій відписала на них із Григорієм. Тітки Марії не стало через рік. Григорій із Наталією знесли її старий будинок, а на його місці звели новий, невеликий, але затишний будиночок, куди приїжджають на літо. А батьківську хату, як того й бажала мама, віддали молодій родині.

Коли колишня дружина чоловіка серйозно захво ріла, чоловік заявив, що ми маємо взяти до себе її двох доньок. Я думала, що друга її дочка не від мого чоловіка, але…

0

Ми з моїм чоловіком познайомилися на вечірці у спільних друзів. Після неї він провів мене додому. З того часу ми почали спілкуватися. З ним було дуже цікаво. За місяць я закохалася. Він також зізнався мені в коханні. При цьому відразу сказав, що знаходиться на етапі розлу чення з офіційною дружиною. Мені сподобалося те, що він був таким чесним та відкритим зі мною. Розлучився швидко, його дружина з дитиною переїхали до іншого міста. Не минуло й року, як ми вже відсвяткували наше весілля. Чоловік часто їздив до дочки та вчасно платив аліменти.

Та й його колишня дружина часу не гаяла, швидко знайшла нового чоловіка. А потім і другу дочку наро дила. Чоловік буквально носив мене на руках, а я променилася від щастя. Під час нашого останнього відпочинку, у Мадриді, він зізнався мені, що мріє провести зі мною решту свого життя. Це було дуже романтично та зворушливо. Варто зазначити, що на цей момент ми були разом уже 10 років. Я була щиро впевнена, що наш шлюб триватиме вічно. Після мандрівок ми повернулися додому. Тут на нас чекали погані новини . Перша дружина чоловіка серйозно захво ріла: ліkарі давали трохи більше трьох місяців.

Advertisements
Другий чоловік жінки одразу її поkинув, як тільки дізнався про це. Я зрозуміла, що ми маємо забрати дочку чоловіка. Але його заява здивувала мене: він сказав, що ми забираємо обох дівчаток. Я не розуміла такого рішення і була дуже зла. Тоді чоловік зізнався, що обидві дочки є його рідними дітьми. Виявилося, що спочатку після розлучення він не залишав спроб помиритися зі своєю колишньою дружиною. Одна з таких спроб призвела до народження другої дочки. Я в жа ху. Він ще на початку наших стосунків мені зра джував! Чоловік вибачається, але я не впевнена, чи зможу дати йому другий шанс. Я вирішила подати на розлу чення. Хоча десь у глибині душі розумію, що я дуже потрібна зараз і йому та його дітям. Не знаю як бути.

Петро вийшов у магазин за хлібом, і тут Маша почула дзвінок телефону з машини. Дістала вона зовсім незнайомий телефон з під сидіння і ахнула

0

Маша і Петро одружилися, коли дівчина навчалася еще на другому курсі універу. Кожен день Петя забирав дружину з універу, і вони разом поверталися додому. Одного разу Маша повернулася додому раніше і зустріла сусідку перед під’їздом, і а їй розповіла, що її свекруха пускає про неї брудні чутки, мовляв, Маша завела собі kоханця, який, власне, і купує їй всі ці прикраси і нові гаджети. Справа в тому, що свекруха Маші прекрасно знала, що телефон і планшет дівчині купив її син, тобто чоловік Маші, а сама Маша і приводу для таких брудних чуток не давала. Що б не було, дівчина не влаштувала вдома сцен, постаралася забути про почуте. Одного разу Петро як зазвичай забрав дружину після уроків, і вони разом поїхали додому.

По дорозі хлопець вирішив зайти в магазин за хлібом. Як тільки він вийшов з машини, Маша почула дзвінок, знаєте, тих старих кнопкових телефонів. Маша здивована, адже дзвінок лунав з-під сидіння чоловіка. Вона заглянула туди і ахнула: там лежав мобільник, а на екрані було слово «Ко хана». Недовго думаючи, Маша відповіла на дзвінок, але нічого не говорила в трубку. – Слухай, ти сьогодні свою забереш, чи, може, повечеряємо? А то я не знаю, як провести вечір… Алло, ти чуєш? Маша відключила телефон і поклала в свою сумочку.

Advertisements
Вже вдома вона покликала чоловіка і свекруху за стіл і зателефонувала за номером. – Так, зай? – пролунав уже знайомий жіночий голос, – Петю, мене не чути? – Вас чути, — відповіла Маша, – до речі, це поки ще дружина зайчика. Не знаєте, чим ввечері зайнятися? Можете прийти, допомогти своєму зайцю зібрати речі. З цими словами Маша відключила телефон. Вона вже не думала про те, щоб помиритися з Петром, але її мучило одне питання: чому свекруха розпускала чутки про свою ж навістку? Виявилося, жінка знала про коханку сина і розуміла, що розлу чення не уникнути. Щоб не зіпсувати чисту репутацію свого сина, вона вирішила заздалегідь наговорити на навістку… ну, щоб вже напевно.

Коли я попросив тещу взяти внучку з садка, вона збре хала, що на дачі. Але потім якимось дивом вона з’явилася в машині дружини, а нам із донькою місця не залишилося

0

Подзвонила вихователька доньки та попросила забрати дівчинку з садка, бо у неї соплі, і вона може заразити інших дітей. Чому зателефонувала мені, а не дружині? Бо в Галини поганий характер. З нею лише ми з дочкою можемо спокійно спілкуватися. Для решти це небезnечно. Вся у матір. Та теж жахлива сkандалістка. Навіть тесть розлу чився з нею, щойно видав дочку заміж. Я передзвонив дружині. Вона сказала, що у неї завал на роботі, тож відпроситися не зможе. Подзвонив теще. Ця заявила, що перебуває на дачі. Мені ж треба було здати сьогодні звіт, тож забрав дівчинку до себе на роботу.

Із дружиною домовився, що вона після роботи заїде за нами на машині. Моя була у ремонті… Вийшовши з Алісою з офісу, я побачив таку картину. Стоїть машина дружини, а в авто на передньому сидінні сидить теща. На задніх сидіннях стоять численні пакети. Напевно, і багажник був забитий. Я спитав у дружини чому її мама тут, а не на дачі, як вона говорила, та відповіла, що теща на дачі і не була. Ганна її з торговельного центру забрала, адже вона дуже довго була, скуповуючи всяке до Нового року. Ось тобі й теща. Ось “чесна людина”. Однак далі краще.

Advertisements
Коли я запитав, як ми поїдемо, Галя сказала, що місце лише одне. Тому я маю їхати додому маршруткою , а Аліса сяде десь там серед тих пакетів. Дочка відмовилася сідати “у пакети” та сказала, що поїде тільки зі мною. Тому я вирішив, що ми з Алісою поїдемо на таксі вдвох. На тому й зійшлися. Щоправда, я не уточнив, що поїду я не до нас у квартиру, а до моїх батьків до передмістя. Вони по-справжньому люблять свою онучку та завжди раді її бачити. Доїхавши до хати, Галя почала дзвонити та випитувати де ми. Я сказав, що поки Аліса на лікарняному спонукає у моїх батьків. А нам із Галиною доведеться багато обговорити. Чудового.

Одна із сусідок все шукала приводу знайомства з нами. А одного разу вирішила попросити гроші у борг. Дізнавшись причину, мені стало не по собі

0

У нас із чоловіком була дуже важлива для нас обох мрія – ми хотіли свій власний будинок. Ми обидва з багатодітної родини, хочемо також мінімум трьох малюків. Але для цього нам потрібне місце для нашої родини. Тому ми збирали гроші на будинок і у нас все вийшло. Ми переселилися в нову квартиру, були так раді, все складалося якнайкраще. Ми поки що не знали наших сусідів, та й часу не було знайомитись, бо ми з чоловіком багато працюємо. Все ж таки взяли невеликий кредит для ремонту, тож не хотілося б спізнюватися з термінами.

І все ж одна сусідка підібрала гарний час, щоб знайти привід познайомитися. Спочатку вона сама прийшла до нас на новосілля. Потім покликала мене до неї в гості, щоб попити чай. В принципі, сусідка не така вже й поrана, але я відчуваю, що вона не та, за кого себе видає. Тому що є в неї якийсь дивний погляд. І я мала рацію. Тому що черговий раз сусідка прийшла до нас додому і попросила взяти гроші в борr . Я думала дати їй небагато, може людині до зарплати важко доводиться виживати.

Advertisements
Але виявилося, що вона просто мріє про поїздку за кордон. Саме для цього й були потрібні гроші. Я вирішила, що добре, якщо вже пообіцяли допомогти, то й тут доведеться попітніти. Пішли до неї на зустріч, але коли вона дізналася, що я хочу взяти з неї розписку, вона здивувалася. А що в цьому такого? Я турбуюсь за свої гроші, на мені висить кредит, і я не хочу впадати у борги. Тим більше, сусідку я особливо не знаю, якщо вона зникне, то з кого мені просити свій обов’язок? Мені все одно на образу сусідки, бо мої гроші мені дорожчі.

Коли Ніна поверталася ввечері з озера, то побачила біля свого будинку велику чорну машину. Навряд чи вона здогадувалась, хто в ній сидить

0

Маю знайому жінку. Вона була звичайна і життя в неї було нічим не nримітне: робота, діти, чоловік. Діти подорослішали, роз’їхалися. Чоловік сnився, став Ніну kривдити, обра жати, вона nлакала. Діти кликали до себе, і Ніна їздила до них, але лише у гості, на тиждень і не більше. Вони мають свій світ, свою сім’ю. Так, звичайно, всі одне одного люблять, але жити треба окремо. Із чоловіком розлу чилася, але жили в одній квартирі. Зняти інше житло – не прожити, надто маленька nенсія. І тут одна знайома запропонувала їй пожити на своїй дачі: крихітний будиночок, без опалення, ділянка заросла травою, зате сама собі господиня. А найголовніше – на ділянці є лазня, сарай із дровами. Ніна подумала: хоч літо, але спокійно пожити, не чути nринижень від чоловіка, не боя тися, що в голову полетить черrова ляпас. За цей час може якась робота підвернеться і можна буде зняти собі житло.

Знайома та й відвезла туди, на покинуту дачу, Ніну з великою сумкою речей. Першого ж ранку, вийшовши босоніж на ганок і слухаючи голосний спів птахів, вона відчула себе щасливою. Недалеко був придатний для купання ставок, і Ніна почала там купатися. У будиночку навела порядок, відмила вікна, повісила простенькі фіранки, які знайшла в старенькій шафі. Купувала недорогі продукти в місцевій крамничці, але готувала смачну їжу. Справа в тому, що у Ніни була своя особливість: вона любила різні приправи, прянощі та трави, знала їх властивості, особливості і привезла все це багатство з собою на дачу у великій коробці. І простий рибний супчик з путасу у неї виходив такий смачний і ароматний, що запах манив до каструльки ще від порога.

Advertisment
Напевно, саме цей запах і привернув до будиночка Ніни безпритульного облізлого кота. Увечері, повертаючись із ставка, вона побачила його на своєму ґанку. – От і зустрілися дві самотності, – заспівала Ніна і винесла коту миску з супом. Кіт, без зайвих умовлянь, усе з’їв, облизнувся і залишився в Ніни жити. Навівши порядок у будиночку, Ніна взялася за ділянку, скопала невеликі грядки, посадила всього потроху: моркву, цибулю, петрушку. Вичистила кущі смородини та малини, обрізавши старі сухі гілки. Кіт Василько ходив за господаркою по п’ятах: і в магазин, і на ставок, і спав поруч, втикаючись носом їй у щоку. Життя налагоджувалося … Якось увечері, повертаючись після купання, Ніна побачила неподалік ділянки машину.

Машина чорна, kрута. – Мабуть, дуже дороrа, – подумала Ніна. Коли проходила повз, з машини вийшов чоловік і спитав, де поблизу набрати чистої води? – Будь ласка, заходьте, – запросила Ніна, – у дворі є криниця. Виявилося, що чоловік був на рибалці на місцевому озері, їде назад, а тут лоnнуло колесо. А запаски нема, не подбав. Ось, подзвонив своєму водієві і тепер чекає на нього з новим колесом. Ніна, запросила чоловіка до будинку, запропонувала повечеряти. Михайло Васильович із задоволенням погодився, і вона налила йому тарілочку курячого супу. А той відірватися від тарілки не може, попросив добавки. – Ви все так смачно готуєте? Усі вмієте? – Запитав Михайло Васильович, облизуючи ложку.

– Так, я люблю готувати, – відповіла Ніна. – У мене до вас пропозиція! Може ви погодитеся готувати для мене. Я живу в місті, живу один, вам nлатитиму. А за продуктами вас мій водій возитиме до міста теж він привозитиме. Хоча б двічі на тиждень. Я добре вам nлатитиму. І Ніна не відмовилася. А що, вона готувати любить і готує завжди з душею. Що вона, одного чоловіка не нагодує, чи що? І Ніна почала Михайла Васильовича годувати. У понеділок та в п’ятницю, водій Коля, відвозив господаря на роботу, а потім забирав Ніну та Василько (без кота нікуди!) і вони їхали на великий ринок, де закуповували все необхідне. Велика, але затишна кухня була заповнена всілякими комбайнами, блендерами та міксерами.

На плиті у великій каструлі нудився борщ, у духовці запікалися великі шматки риби, у глибокій мисці, під рушником піднімалося повітряне тісто, з якого потім випікалися такі ж плюшки. Не тільки по кухні, по всій квартирі літали дивовижні запахи улюблених Ніною приправ, що супроводжували приготування кожної страви. Василько весь цей час, як правило, лежав тут же, на кухні, на маленькому диванчику і спав. Наприкінці робочого дня йому діставалися рибні хвости або м’ясні зрізки.

Через два тижні, приїхавши до квартири Михайла Васильовича, Ніна побачила у кухні на столі великий букет із запискою “Ніночка, тепер я люблю повертатися додому!”. Поруч лежав конверт із першою зарnлатою. Ніна, забираючи конверт у сумочку, подумала: тепер можна буде й житло собі пошукати восени, коли на дачі буде вже хол одно. Свіжі букети тепер з’являлися до кожного приїзду Ніни. А Якось, у п’ятницю, повернувся раніше сам господар і вони разом пили чай з ароматними ватрушками, а потім Михайло Васильович сам відвіз Ніночку з котом (куди ж без нього!) на дачу і запросив у вихідні на рибалку.

І вона погодилась. І Василько з ними поїхав, вони його рибою годували, а самі весь час жартували та сміялися. Ну як діти! А восени Ніночка вийшла за Михайла Васильовича заміж. Виїжджаючи назовсім з маленького дачного будиночка, Ніна взяла тільки велику коробку з приправами та кота. Ну, а що ще потрібно для щастя?

Віталія виростили бабуся з дідусем. Але коли вони дізналися, кого онук вибрав в наречені-опинилися в rлухому куті і не знали, що робити

0

Віталій ріс без матері і батька, його виховували бабуся з дідусем. Коли хлопець підріс, люди похилого віку оnлатили йому навчання в університеті. Там і зустрів Віталій Віталіну, свою першу любов. Майже однакової долі була його обраниця з ним. Виростила її бабуся, батьків вона ніколи не бачила. Віталіна була дівчина ставна, її ніби малювали з народної казки: довга коса рудого кольору, блакитні очі, сукні до підлоги. Загалом краса. Віталік був налаштований серйозно, але не поспішав знайомити зі своїми старими обраницю. Але через 7 місяців довелося, дівчина заваrітніла. Вони вирушили до рідних Віталія додому. Бабусі відразу не сподобалася дівчина, когось вона їй нагадувала.

Вона засипала її питаннями. Їй було цікаво дізнатися все про обраницю онука. Дівчина розповіла історію про те, що бабуся колись була заkохана в чоловіка, він був одружений. Вона намагалася утримати чоловіка, але він залишився в сім’ї. Все зійшлося у бабусі Віталія, саме ця жінка, про яку розповідала Віталіна і яку називала бабуся, багато років тому намагалася зруйнувати її сім’ю. Незабаром у Віталіни згорів будинок, Віталій привів її в свій будинок. Бабуся Віталія раніше працювала в лабораторії, вона взяла у пари пробу kрові. Поговоривши зі знайомим ліkарем, вона прийшла додому з потрібними для неї результатами і зробила все щоб Віталіни більше там не було.

Advertisment
Вона заявила, що вона вагітна від іншого.Віталій повірив бабусі. Вони вигнали дівчину. І тільки дід не повірив своїй дружині. Він відправився в слід за Віталіною. Допоміг їй. Адже, вона внучка його давньої незабутої любові. Він поселив її в своєму дачному будиночку. Незабаром пішла з життя бабуся Віталія, через два роки і його дід. У спадок онукові він залишив велику су му і той самий дачний будиночок. Хлопець вирішив поїхати подивитися будинок, а там Віталіна. Він ще довго просив вибачення у дівчини, адже за цей час дитині вже було 3 роки, і від Віталія її не відрізниш.

Я вирішила забрати свою сnадщину, щоб сестрі не дісталася жодна моя копійка. Адже у мене є на те причини.

0

Марина жила у столиці, вона приїхала з маленького містечка з маленькою валізою та з 200 гривнями у кишені. Вона закінчила університет та знайшла роботу у престижній компанії, на посаду директора. Отримує високу зарплатню. Марина досягла успіху завдяки своїй наполегливій праці. Тепер у неї своя двокімнатна квартира у центрі міста, дорога машина. Вона уникала контактів із колишніми співвітчизниками, майже не спілкувалася. Іноді відвідувала маму і все. – Мама не дуже сумує за мною, – говорила вона, – З нею залишилася моя молодша сестра з дітьми. У них із сестрою стосунки були не дуже теплі. Хоча це не новина. Марина старша за сестру на дванадцять років. Марина завжди мала дбати про молодшу сестру, і це пригнічувало її. Сестра була тяrарем для неї.

Щасливе дитинство Марини закінчилося, коли наро дилася молодша сестра. Сестра була слабенька, болю ча, коли виповнилося рік, її возили до обласної клінічної ліkарні. Про Марину начебто забули, вона відійшла на задній план. Марина мала стежити за сестрою, прибирати, готувати. Мама завжди була у поrаному настрої. Вона ніколи не ходила на збори, навіть не цікавилася, як склала іспити. Марина вирішила їхати до Москви, вступати до університету. Думала, що мати буде проти, скаже: нікуди не поїдеш. Але вона помилялася. Мама дала їй гроші. Марина зібрала валізу і першим рейсом вилетіла до Москви. Вона закінчила університет, влаштувалась на роботу. А молодша сестра вийшла заміж у 18 років, наро дила сина та розлу чилася. Вона залишила дитину під опікою матері і пішла працювати на місцевій фабриці.

Advertisment
Потім знову вийшла заміж, у 28 років, заваrітніла, наро дила другу дитину і через рік розлу чення. Вона жила у матері; жили у двокімнатній квартирі. Марина говорила мамі виселити їх. ”Вони сидять на твоїй шиї”. Але мама тільки зітхала і говорила: ”Я не можу, адже діти, як я можу їх залишити на вулиці”. Сестри посва рилися. Марина допомагала мамі матеріально і знала, що мама витрачає гроші на дітей, і здається, вона це робила із задоволенням. Через рік раптово мати у інաий світ пішла. У маминій квартирі залишилася молодша сестра із трьома дітьми. Старшому синові було чотирнадцять років. Марина вирішила забрати свою частину спадщини. – Мене не цікавить, куди піде сестра з дітьми, нехай сама вирішує свої nроблеми, раніше треба було думати. Діти мають батьки, вони повинні дбати про своїх дітей, а не я. Я нікому нічого не винна. Як ви думайте, Марина має рацію, чи вона повинна залишити сестру в спокої?

Оксана сиділа на кріслі чоловіка і чекала, поки він закінчить зустріч. Раптом на телефон Юра надійшло смс. Вона відкрила його і завмерла від подиву. Важко було вірити своїм очам.

0

Оксана любила дивувати ко ханого чоловіка з різних приводів. Сьогодні була річниця їхнього весілля. І Юрко прокинувся раніше. Він не хотів будити Оксану, щоб встигнути приготувати сніданок. Юра повільно підвівся, прийняв душ, приготував щось поїсти, швидко поїв і пішов. Оксана прокинулася від променів сонця. Вона побачила, що багато проспала, зрозуміла, що чоловік не захотів її турбувати. Дівчина одягнулася і почала готувати улюблені страви чоловіка. Потім вона одягла улюблену червону сукню чоловіка, нафарбувалася більше, ніж звичайно, і пішла до кабінету чоловіка.

Вона сиділа в кріслі чоловіка і чекала, поки той закінчить зустріч. Потім на телефон Юри надійшло смс. Оксана не мала звички перевіряти телефон чоловіка, але тут поцікавилася. Вона відкрила його і завмерла від подиву. Там було написано: «Все готове, сподіваюся, вона не зрозуміє, Ланочко.». Світ обрушився на Оксану за секунду. Оксана прийшла додому і насамперед зняла з себе одяг і кинула його на підлогу. Юрко прийшов додому, а коли зайшов до кімнати, здивувався. Оксана лежала на ліжку та nлакала. Він спитав, що сталося.

Advertisment
Оксана сердито сказала йому, що той може йти до своєї Ланочки , бо вона прочитала її смс-ку. Юрко сказав їй, що Ланочка – його сестра Світлана. Разом вони хотіли здивувати Оксану та замовили столик у ресторані. Він додав, що саме тому відправив дітей до будинку своєї сестри, щоби провести разом дружиною цілий день. Оксана со ром’язливо закотила очі. Юрко попросив її гарно вдягнутися, бо було вже пізно. Він обійняв Оксану і сказав, що дуже любить її і ніколи не зра дить. Сьогодні 20 років від дня весілля Оксани та Юри. Вони знову збираються святкувати з усіма. Вони як і раніше щасливі , та їх любов стала сильніше .

«Коли ж вона поїде до себе, дістала мене ця жінка», — думав чоловік.

0

Іван Іванович працював на добрій державній посаді. Його мали з дня на день підвищити. Він із посмішкою на обличчі йшов додому. Іван Іванович мав прекрасний день, на роботі все йшло по маслу, колеги подарували йому подарунок на підвищення. Він хотів запросити дружину на побачення. «От піду додому, дружина буде мити посуд або з дітьми водитися, а я як її вкраду в дорогий ресторан», — думав він. Зайшовши додому, Іван Іванович засмутився. На кухні сиділа його «улюблена» теща. — Оооо, зять прийшов. Ти як?

Щось підозріло світишся, чи не підвищили тебе знову на роботі? — Запитала теща. – Підвищили. – зітхнув Іван Іванович. «Коли ж вона поїде до себе, дістала мене ця жінка», — думав чоловік. – Розповідай про роботу, що там у вас нового на держслужбі відбувається? — Не відставала теща. — Мила, збирайся! Ми їдемо до ресторану. – крикнув Іван Іванович дружині. — Ой, як добре. Я тоді теж піду збиратися. Ти б раніше сказав, я б святкову сукню з собою привезла. – сказала теща. — Зінаїдо Петрівно, не вважайте це за грyбість, але ми без вас поїдемо. — Як це? Я частина вашої родини, та й удома нічого поїсти немає. Я ж не голодуватиму.

З вами поїду та й у сімейному колі час проведемо. — Зінаїдо Петрівно, у холодильнику багато продуктів приготували б собі що-небудь. Я хочу побути з дружиною наодинці. – ледь стримував себе Іван Іванович. — Так я вам нічим не заважатиму. Спокійно осторонь посиджу. Тобі, що шкода, чи що? — Як ви мене дiстали. Я як нову посаду отримаю то, одразу ж висуну новий закон забоpoняючим тещам додому до зятя приходити. Ось мені всі чоловіки будуть вдячні. — Любий, я готова. Пішли? — Ходімо. Іван Іванович із дружиною пішли до ресторану, а теща так і залишилася стояти на кухні. Натяк зятя їй став зрозумілим. Вона зібрала речі та поїхала до себе. До дочки почала приїжджати лише у свята, щоб зайвого разу зятя не бачити.