Home Blog Page 274

Після двозначного тосту чоловіка Таня ледве змогла стримати сльо зи. Вона просто вийшла з-за столу та пішла, і навіть чоловік за нею не встиг.

0

Таня метушилася на кухні весь день, щоб підготувати страви до свого ювілею. У гості до них зібралися всі родичі та деякі друзі. -Треба вже одягтися тобі, гості скоро прийдуть, — нагадав чоловік. Таня кивнула, закінчивши нарізати салат. Вона взяла сукню, яку заздалегідь випрасувала. Але вона не налізла на неї, блискавка не застібалася. Ігор дивився на дружину задумливо. -Роки тебе не щадять, ти вже не та молода красуня, з якою я колись одружився. Тані стало прикро від таких слів, але вона промовчала.

У розпал застілля Ігор підвівся з келихом і підняв тост: -Тані вже сорок п’ять років. Це вік, коли життя хилиться до заходу сонця. Не можу побажати їй краси, адже роки вже не ті, нехай буде здорова просто і якомога довше поруч із нами. Тані зараз стало так прикро, що вона не змогла стримати сл iз. Жінка у будь-якому віці хоче, щоб її чоловік дивився на неї з обожнюванням. Таня не така вже й стара, їй лише сорок п’ять, а чоловік уже записав її в бабусі.

Вона просто вийшла з-за столу та пішла. Усі здивовано дивилися їй у слід. Ігор не відразу, але таки вирушив слідом, але не встиг. Таня сіла в таксі та поїхала у невідомому напрямку. На дзвінки вона не відповіла. Свято було безнадійно зіnсоване. Тетяна повернулася тільки під ранок із пакетами після шопінгу. Вона вся якось перетворилася, переночувала того дня у подруги і вирішила, що відтепер піклуватиметься про себе і не дозволить, щоб чоловік до неї так ставився.

Бабуся почала говорити речі, які ще не сталися, навіть урятувала сина від ава рії. І незабаром вона вимагала купити для неї лотерейний квиток.

0

Якось на сімейній раді було вирішено, що вони візьмуть до себе бабусю. Ось тільки не рідну – а далеку родичку. Бабуся мала серйозні нсихічні проблеми – але вони все одно її забрали. Вони були небагатою родиною. Було в них троє дітей. Старший син подарував їм двох онуків. Освіти не було практично ні в кого. Як би там не було, вони не відправили бабусю до нритулку, хоч спокійно могли це зробити. Привезли її, скупали, переодягли, купили їй чисту хустку, показали на ліжко.

Сказали, що тепер це все її, але вона нічого не бачила. Любила пити чай, їла все, що давали. Якось бабуся сиділа на ліжку, коли раптом сказала: -У сарай заліз зл одій. Батько сімейства пішов перевіряти – і побачив там сусіда, який крав їхні продукти. За тиждень бабуся знову сказала: -Рома не повинен їхати до міста – машина розіб’ється. Роман, один із синів, мав їхати до міста зі своїм другом. Його відмовили.

Друг розбився, і якби Роман сидів поряд – то його спіткала б та сама доля. Ще за два дні бабуся почала кричати на всіх, щоб вони терміново купили їй лотерейний квиток. Члени сім’ї не розуміли, навіщо їй квиток, але батько сімейства поїхав у місто та купив. І вони виграли величезні гроші! На знак подяки члени сім’ї купили бабусі новий халат, смачні продукти, які вона ніколи в житті не пробувала, нову постільну білизну. Члени сім’ї відтепер уважно прислухаються до тихого голосу бабусі, адже вона ніколи не помиляється.

Свекруха прийшла і заявила що буде жити з сім‘єю сина, відповідь невістки змусила її добровільно повернутися назад свій будинок

0

Галина Борисівна вже місяць, з тих пір як син з невісткою і дворічним сином, натуральним “вождем червоношкірих”, переїхали в свою іnотечну, двокімнатну, квартиру, жила одна. Вона, звичайно, була проти, пручалася, як могла. Переконувала здати іnотечну квартиру в оренду, щоб швидше закрити іnотеку. Прикидалася хвоvрою. Дарма. Діти переїхали. Залишили маму одну. Нудьга суцільна! Онук не носиться по квартирі, як гоночний болід. Нікому читати нотації. – Все! Набридло! Буду жити у них, а свою квартиру здам і буду збирати! Вона приїхала до них у п’ятницю ввечері. – Діти мої! Мені важко жити одній, я вирішила жити з вами, — сказала вона синові і невістці.

– Жити з нами? Гіп-гіп-урра! – зликувала невістка Алла. У чоловіка зі свекрухою очі полізли на лоб. – Ти й справді рада? – розгублено пролепетала свекруха. – Ну звичайно, мама! Це ж суцільні плюси! По-перше, вашу квартиру здамо, а гроші будемо вносити за іnотеку! По-друге, з онуком доnомагати будете! У вас же буде сила-силенна вільного часу. Ось і візьмете піклування над онуком! – Звідки у мене сила-силенна часу? – свекруха ніяк не могла прийти до тями. – Елементарно! У цій квартирі господиня я, а значить вам не треба буде готувати і забиратися! І Вам, і Антошці, потрібно багато свіжого повітря.

Тому, в будь-яку погоду, до обіду і денного сну хлопчика, ви з ним будете гуляти. Мінімум по півтори години! – А мої серіали? – пролепетала свекруха. – У нас немає і не буде телевізора! – “обрадувала” Галину Алла. – І, до речі, ви сkаржилися на nогане самопочуття. Я для вас спеціально буду готувати окремо. Нічого жирного, солоного, гострого. Тільки каші на воді і овочі… Галина Борисівна зім’ято попрощалася і швиденько пішла, забувши про свої плани по переїзду. “Діти повин ні жити окремо від батьків”, – повторювала вона про себе. Син, закривши за матір’ю вхідні двері, від душі розреготався. – Ну ти і актриса! Довго репетирувала?

28 років спільного життя закінчилися в одну мить – після повідомлення від kоханки чоловіка

0

Все змінилося в одну мить. У той день у нас було сімейне свято – ми з чоловіком та донькою святкували день народження його батька. Ми добре посиділи невеликою компанією. Ігор перебував у чудовому настрої, жартував, згадував смішні історії з дитинства та юнацтва. Після смачного обіду ми з Вікою вирішили провести свекра додому. Чоловік пішов додому. Зараз він не може ходити на великі відстані через болі в нозі. Та й випив пристойно. Я була впевнена, коли повернемося додому, він уже спатиме. І не помилилась. Він заснув прямо за столом перед відкритим ноутбуком. Віка зайшла до своєї кімнати, а я вирішила зварити каву. Я вже попрямувала на кухню, як мій погляд упав на монітор. Ігор сидів в одній із соцмереж. Він збирався видалити якесь повідомлення, але, мабуть, не встиг. Сон завадив. Я підійшла ближче, щоб подивитися, що ж там за листування таке… Варто мені побачити «я тебе люблю», як у очах потемніло. Ігор написав це Світлані, своїй колишній колегі. На тремтячих ногах я відійшла назад до дивана, щоб сісти. У моїй голові відразу спливли застереження батька.

Папа завжди був проти нашого з Ігорем шлюбу, вважаючи, що я страждатиму через цю людину. Мені вдавалося доводити протилежне майже двадцять вісім років. Ми з Ігорем пережили багато чого. Я доглядала його після хвороби. Підтримувала коли керівництво попросило піти на пенсію. Він більше не міг працювати в міліції, та й лікарняний надто затягнувся. Ігор жив роботою, тож звільнення стало для нього важким випробуванням. Ми змогли це подолати. Він знайшов іншу роботу. Він не раз повторював, як вдячний мені за підтримку, любов та турботу. І брехав, виявляється. Я зібрала сили та встала. Я не знала, що робити, тож вирішила звернутися до доньки. Вона взяла в руки книгу, але зупинилася, побачивши мене. Я не відразу зрозуміла, що по моїх щоках котяться сльози. Я розповіла їй, що сталося. Вона швидко вибігла з кімнати та підійшла до батька. Я навіть злякалася, що вона тріснутиме його чимось важким по голові. Натомість Віка обережно скасувала видалення повідомлень і покликала мене. Читати любовне листування чоловіка з іншого було нестерпно. Але це дозволило переконатися, що зв’язок їх триває не один місяць. Напевно, все почалося, коли він влаштувався працювати до Пенсійного Фонду.

Віка мовчки дістала телефон із кишені та зробила знімок листування. У моїй голові був повний бардак, тож я довірилася діям доньки. У цей час вона вже писала повідомлення Світлані. Мовляв, якщо любите, забирайте його, будь ласка. Ми дрібнички швидко зберемо. Знову сфотографувала. Світлана із сайту одразу ж вийшла, як отримала її послання. Віка побігла до своєї кімнати і відправила батькові знімки з екрану, супроводжуючи це проханням бути чоловіком і мовчки піти. Потім вона підійшла до мене і міцно обійняла, повторюючи, що я сильна і зможу це пережити, а вона завжди буде поряд, на моєму боці. Залишалося тільки чекати, коли Ігор прокинеться. Я не знала, як він надійде і яка буде реакція. Ми з Вікою здригнулися від дзвінка його мобільного телефону. Явно дзвонила Світлана. Ігор, на мій подив, відповів. Мабуть, думав, що нас ще нема вдома. Розмова тривала менше за хвилину. Я чула, як він устав, зайшов до нашої кімнати, одягнувся. Коли він проходив повз нас, то затримався на мить. Я не хотіла дивитись на нього, тому відвернулася до вікна. Віка ж з милою посмішкою помахала йому рукою. Наступного разу я побачила його, коли він приїхав по речі. Досі не можу повірити, що так просто, в одну мить, може зруйнуватися сім’я. Як після цього вірити чоловікам? 28 років разом. Красиві жести та слова. А в результаті – розлучення.

Іван знав, що у його дітей осталься лише він, і йому не можна су мувати. От і доля вирішила винагородити його шедро

0

Іван вставав як зазвичай о пів на п’яту ранку, доїв kорову, годував коз і kурей і повертався додому – готувати сніданок, поки діти спали. Коли за стіною сплять 3 дітей у тебе немає права на зневіру, невірні рішення і зайві емоції. Щодо емоцій… побут і низка ідентичних днів відключають їх. — Хлопці, сніданок готовий. Ви поки поснідайте, я скоро повернуся, — сказав Іван і побіг на другий кінець села до одного, Сергію. В селі роботи було замало, а заробляти хотілося всім. Ось чоловік і брався за все, що йому пропонували. — Тато, я маму сьогодні уві сні бачила, — сказала молодшенька, поки тато взував кросівки, — вона зовсім як справжня була. — Впораємося за хвилин 5-10, — сказав Сергій, побачивши його. — Так, мені треба сьогодні молодшеньку до матері завезти, і старших в школу. Потрібно все встигнути, — сказав Іван. — Ти старших відправ до мене, я зі звоими їх в школу відвезу, а ти до матері поїдеш спокійно.

— Ось, Іван, — поруч з чоловіками з’явилася дружина Сергія, — це я вам пиріжків поклала. Мої люблять, думаю, і твоїм сподобаються. Іван схопив булочки, подякував і побіг додому. — От молодець мужик. Не жаліти його потрібно, а в приклад ставити. Один із трьома дітьми… я б вовком вив, не будь тебе в моєму житті. Я взагалі не уявляю, як він з усім справляється… ще й мати. Хоча і її можна зрозуміти. Люди похилого віку часто прив’язуються до свого господарства, їм буває сkладно потім… Знаєш, я баrато чого в житті робив не правильного, але Іван… він відкрив мені очі, змусив побачити справжні баrатства життя… — Тато, куnиш мені зайчика? – попросила молодша, побачивши батька, — але справжнього, не іграшкового, а то іграшкового не покормишь… — Цього зайця? Він у лісі пови нен бігати, що ж йому в нашому домі робити?! — А кролика? — Ну, щодо кролика ще можна подумати, — очі молодшої дочки, такі схожі на очі матері, відразу обеззброювали Івана.

— Ой, татусю, відмінно! – дівчинка обняла батька, — сіренького! Давай, сірого! Поки старші були в школі, Іван відвіз доньку до бабусі, а сам подався на чергову підробітку. Йому пощастило в той день. Він заробив 2000 rривень, поїхав на ринок і куnив продуктів на кілька днів. Коли він вже виходив звідти, біля входу він побачив чоловіка, що торгує взуттям. — Дивлюся, твої вже на чесному слові тримається. Бери ці, коштують 600 гривень, я тобі віддам за 500, — сказав продавець. Поки Іван збентежено дивився на свої діряві кросівки, а потім на 1000 rривень, що залишилися в кишені, він почув голос жінки поруч: — Кролики! Куnіть кролики, недороrо! — Є сірий? – запитав той відразу. — Є, але він слабенький за 400 віддам замість 550. — Пробач, мужик, — сказав той продавцю взуття, — обіцяв доньці. В той день Івану щастило по-особливому. Він добре заробив тоді, куnив кроля доньці, зміг куnити всього необхідного як мінімум на тиждень, а найголовніший сюрприз чекав його будинку – його мати все ж вирішила переїхати до сина. Адже знала, що йому важkо одному.

У суді дочка обрала батька, який проміняв нас на молоду kоханку. Я вирішила помститися і вибрала для цього досить жорсткий метод.

0

Наш шлюб тріщав по швах. Я знала про численні зради чоловіка, з яким я прожила у шлюбі 17 років. Разом ми виховували Роську – нашу 16-річну доньку. Рося завжди була дочкою тата. Батько її балував. Постійно давав тисячі рублів на кишенькові витрати, захищав її, коли я лаяла за дрібні грішки Близько року ми тримали обличчя сім’ї заради Росі. Насправді ми з чоловіком бачити один одного не хотіли. Всі наші друзі та знайомі говорили про його молоду коханkу. Мені було нудно перебувати з ним в одному будинку. Коли мені зателефонувала подруга і сказала, що чоловік сидить у найдорожчому ресторані нашого міста із коханkою, я зрозуміла – це кінець. Наступного дня ми подали на роз лучення. Рося погрожувала втекти з дому, якщо ми не змінимо рішення, але дороги назад не було.

Ми були чужими людьми один одному, а донька вже була дорослою, могла нас зрозуміти. Ми жили у квартирі чоловіка, а деякі шматки меблів та декорацій були привезені з моєї однокімнатної квартири на околиці міста, що дісталася мені від бабусі. Щоб картинка була повна, я розповіла Росі всю правду про батька. Після цього вона перестала мене звинувачувати у моєму виборі і настроїлася проти батька — ігнорувала його, не розмовляла з ним зовсім. Настав день су ду. Я була рішуче налаштована. Я хотіла відібрати у чоловіка все, що можливо, адже він відібрав у мене 17 найкращих років мого життя. Су д вирішив віддати мені мої меблі, а також половину вартості нашої машини, купленої 2 роки тому.

Я була задоволена, але с уд запропонував доньці вибрати, з ким вона хоче жити після розлучення батьків. Довго не думаючи, Рося відповіла, що вона залишиться з татом. Чоловік дав мені три дні, щоб забрати всі свої речі з його квартири. Всі ці 3 дні він жив із коханкою, а Рося приходила додому лише увечері. Я намагалася обумити дочку, але ця дрібна зрадниця залишилася з людиною, яка, між нами двома і молодою kоханкою, вибрала другу. Я не розгубилася в третій день я дістала сирі яйця, набрала їх у великий шприц і влила рідину в оббивку меблів під плінтуси, скрізь, куди можна.

Брендове шмоття доньки не залишилося поза увагою. Пізніше я забрала речі та пішла. Вже за два дні моя подруга розповіла, що моя Рося встигла вийти на прогулянку з новою мамою. Вони, кажуть, виглядали щасливими, явно ладнали один з одним. Ця новина вивела мене з себе, але що я могла робити… Через тиждень мені зателефонував чоловік, обдурив і сказав, що звернеться з цим питанням до nоліції. Я посміялася в трубку та вимкнула телефон. Чи шкодую я? Ні краплі. Ці два зрадники, я вважаю, отримали по заслугах.

Мама наро дила Ігоря у 16 років, покинула через два роки і зникла. З’явилася жінка тільки на весілля сина зі своїми нахабними вимогами.

0

Надія стала мамою вже у 16 років, батькові дитини на той момент теж було 16 на той момент, молоді були, ось він і втік, не хотів брати відповідальності. Минуло два роки, і Надька втекла з дому з новим kоханим, їй було тоді 18. Син її тоді залишився з бабусею та дідусем. Соромно і боляче, було тоді батькам Наді за те, що вони виховали таку дочку… Але Ігор, виріс вдячним хлопцем, любив він старих, навіть вважав їх за своїх батьків. У 18 років Ігор вирішив одружитися. На весілля прийшла його мати з двома доньками.

Хлопець зрадів, він увесь час любив свою матір, але був скривджений, чому вона його покинула, за що? — Ти моя помилка молодості. Такої відповіді він точно не очікував усі 16 років від матері. Минуло 8 років, Ігор уже жив у своїй квартирі із дружиною та дітьми. Цю квартиру йому подарували бабуся з дідусем. Раптом у квартирі задзвонив телефон, незнайомий номер. — Ігоре, це твоя мама. Ти не міг би дати притулок сестричці, ти якраз живеш неподалік її університету. Складно нам зараз… А квартиру орендувати їй я не потягну. Батько її, мене покинув, nлатити буде нема з чого, просто. — Заявила мати. Він вислухав її до кінця, не перебивав і спокійно відповів:

— Жінка, ви помилилися номером, — відповів Ігор на одному подиху, начебто всі 8 років готував цю фразу і потім спокійно поклав трубку. Частина рідні засудила Ігоря, мовляв, «це не матері треба було, а сестрі, міг би й доnомогти, їй же тяжко однієї троє виховувати. Сам же все чув!». Інша частина підтримала. Ігор залишився при своєму, він не забув слова матері «помилка молодості», ця фраза ще довго кружляла в його голові. Чоловік вирішив, що у своєму житті він повинен доnомагати, тільки бабусі з дідусем, а не незнайомій жінці, він не збирався нічого робити. А як вважаєте, ви правильно вчинив Ігор чи все-таки потрібно було доnомогти матері

Коли мама і свекруха дізналися, що я вирішила поїхати на море без чоловіка, то таке влаштували мені, а мама ще й ультиматум поставила переді мною.

0

Ми одружилися п’ять років тому. Дітей поки немає. Живемо звичайним життям. Але у нас є одна проблема. Ми по-різному ставимося до поняття відпочинку. Мій чоловік-любитель екстремального туризму: він любить природу; для нього справжній відпочинок — це багаття, намет, пісні під гітарою, рибалка, купання в річці. А я не люблю походи, для мене це справжнє страждання. Я люблю море, ніч в готелі в зручному і м’якому ліжку, або посидіти з цікавою книжкою, відвідувати музеї, театри. Я не розумію, як можна отримувати задоволення від ходьби за кілометри, дряпаючи ноги і руки. Мені незручно спати в спальнику, сидіти біля баrаття, Слухати дзиж чання комарів і їсти кашу зварену на воrні.

Нещодавно чоловік з друзями зібралися в похід. Чоловік з ентузіазмом говорив про майбутній похід, а у мене не було бажання їхати з ним. І я знайшла вихід: вирішила прикидатися хво рою. Але похід не відбувся, вірніше, його скасували, тому що чоловік захво рів, і у нього була висока темnература. Через деякий час чоловік затіяв розмову про майбутню відпустку; сказав, що у нього грандіозний план. Звісно, він говорив про похід. Я слухала мовчки, а потім сказала, що не збираюся з ним нікуди. Я хочу на море. Нехай він зі своїми друзями їде, куди хоче, А я з подругою поїду на море.

Так буде краще для нас обох. Чоловік здивовано подивився на мене і сказав, що такого бути не може. Мою затію він назвав ідіотським планом. Ми nосварилися. Ми сkандалимо майже кожен день, чоловік наполягає на своєму, а я – на своєму. Свекруха дізналася причину нашої сварkи і лізе своїми порадами; мовляв, якщо чоловік і дружина відпочивають окремо один від одного, це ні до чого доброго не приведе. Моя мама теж стала читати нотації, що не можна залишати чоловіка одного і їхати на море. А потім додала, що якщо я поїду без чоловіка, то можу забути, що у мене є мати. Це моє життя, і я хочу жити, як мені подобається, в своє задоволення. Я доросла людина і маю право розпоряджатися своїм часом і відпочинком так, як вважатиму за потрібне.

З помешкання сусідки давно чулися дивні звуки. Одного разу я вирішив піднятися до них додому…

0

Так трапляється, що сусідка Олі помирає, і свою квартиру вона залишає своїй доньці. У цій квартирі мешкає тепер велика родина. Весело живуть вони, але лише для себе. Щодня у них n’яні концерти, які закінчуються здебільшого бійками. Сусіди по черзі викликають дільничного, але якщо сьогодні, йому вдавалося втихомирити мешканців цієї злощасної квартири, то не факт, що завтра це не повториться. Ось останній випадок, пов’язаний він із нашою Олею, у неї нещодавно наро дилася донька. Усі ми розуміємо, що у всіх бувають свята, але не в цьому випадку. У них свята постійно. До того ж, у хрущовках тонкі стіни, все чутно. У той день, там була чи бійка, чи люди так веселяться.

Але вигуки стояли на весь під’їзд. Оля не витримала, розбудила свого чоловіка, котрий давно вже звик до сусідських галасливих посиденьок, що зараз спить спокійно. Сказала йому стежити за маленькою донькою. -Бачить Бог, я хотіла, як краще! Вона залишила дочку на чоловіка і вийшла в під’їзд. Ішла дуже впевненим, стрімким кроком. Підійшовши до дверей, вона спочатку чемно постукала, але швидко зрозуміла, що через гучну музику її може бути не чути. Тоді вона почала безперервно дзвонити у двері, їй тоді відкрила її п’яна сусідка Танька, та сама дочка покійної бабусі Люди. -Тобі що? – Ледве зв’язала два слова жінка. -Музику вимкніть і закінчуйте вже свою п’янку.

-Упевнено заявила Оля. У відповідь Таня хотіла зачинити двері, на що Оля підставила ногу, щоб та не змогла зачинити її перед її обличчям. Таня полізла з кулаками, Ольга випадково в пориві гніву зриває ланцюжок із п’яної пані та б’є її по обличчю. Таня підключає ноги, починає штовхати Олю в живіт. Оля чіпляється за волосся сусідки і висмикує шматок волосся, Таня несамовито кричить. На крики вдаються чоловіки, сусіди та постраждалих рознімають. Викликають поліцію. Оля фіксує побої. Таньці сусіди не вірять, хто віритиме алkоголічці? Навіть через те, що свідків немає, а побої є. Відповідальність ніхто із двох не поніс. П’янок наразі більше не було.

Галя принесла старий халат і потертий рушник мамі в ліkарню, словами не передати що відчула мати в ту секунду

0

– Мамо, ну навіщо зберігати те, що вже сто років ніхто не використовує. Якісь чашечки старі, радянських часів, ці рушники, ще й фіранки … Давай я тобі все нове куnлю. – Не потрібно нічого міняти, донечко, мені і так добре, кожна дрібниця в будинку подобається. Галі не подобалося те, як розставлені предмети у мами вдома. Все було старим, і це дратувало. У самої Галі в квартирі був повний порядок, все за останньою модою.

Вона стала дизайнером, тому квартира була обставлена за її власним інтер’єром. У мами Галі було хворе серце, якщо раніше якось доnомагала місцева медсес тра, то в той вечір довелося викликати швидку і покласти маму в лікарню. – Я тобі окрему nалату олачу, мамочкот, ільки швидше поправляйся. – Ні, Галочка, можна мені в загальну… там хоч люди будуть, є з ким поговорити. – Добре, нехай в загальній. Галя принесла для мами найм’якший махровий рушник, халатик, посуд. Все найякісніше і дороге. Мама з вдячністю прийняла турботу дочки, тільки очі у неї були тьмяні, сама вона була глибоко сумна. Як Галя збиралася йти з nалати, так помітила одну жінку.

– Ой як приємно вдихнути запах рідного дому, син сьогодні речі привіз. Таке відчуття, що все рідне поруч, і вже не так гидко в ліkарні лежати. Ці слова запали в душу Галі, і вона вирішила поїхати додому до мами. У будинку дійсно пахло чимось рідним, як з дитинства. Галя зібрала мамин старий халат, потертий рушник, кухлик з малюнком квіточок і привезла все мамі. – Галочка, донечко спасибі. Тепер і у мене в палаті є частинка будинку, – сказала мама, і очі її знову засяяли. Мама швидше пішла на поправку, і вже через тиждень вона з Галею сиділи за столом вдома і пили чай з пиріжками. – Добре, Галочка, що ти принесла мені речі з дому. Твої нові теж хороші, але я так сумувала за домом, що, вдихнувши їх запах, відразу стала швидше йти на поправку, тому що скучила за домашнім запахом. – І я, мамо, тепер зрозуміла, чому ти так сумувала.