NEWS 2SWEET

Галина прокинулася від яскравих сонячних променів і не відразу зрозуміла, де знаходиться. Білі стіни, ліkарняна палата. А потім прийшло усвідомлення. Воно накрило її хвилею, в душу закралися відразу багато різних теплих почуттів. Вона кілька годин тому наро дила свого першого малюка. Для кожної жінки це є особливим моментом. Народження дитини саме по собі диво. Син Галини був ще й довгоочікуваним. Вони з чоловіком років п’ять мріяли про дітей, але чомусь не виходило. Галя згадала, що ще не поділилася новиною з чоловіком.

Після nологів вона ослабла і заснула. Ігоря тиждень тому відправили у відрядження. Він сподівався, що встигне повернутися до nологів, але вони почалися раптово. Довелося їхати без нього, але головне, що все пройшло успішно. Вона набрала номер kоханого. – Доброго ранку, новоспечений Татко. -Привіт. Який ще Татко? – Ігор, я народила тобі сина. Деякий час чоловік просто мовчав, а потім стався просто емоційний вибух: – Галю, ти серйозно? Я тепер батько? О Господи! Як все пройшло? Ти в порядку? А наш малюк? Боже, прости, що в цей відповідальний момент мене не було поруч. Чортова робота! Тобі було дуже бол яче? Це все довго тривало?

Святі угодники, я не можу в це повірити! – Все пройшло нормально. Було боляче, звичайно, але це природно. Я як побачила нашого хлопчика, відразу все пережите забулося. Пару годин тривало десь, не можу точно сказати. Кожна хвилина була як вічність. – Я просто мрію побачити тебе і нашого малюка. До біса роботу. Я все одно повинен був повернутися завтра. Нічого страաного не трапиться, я приїду сьогодні ж. Чекай мене, Люба! Вже збираю речі і мчу на вокзал. Чекай мене… – Чекай мене, і я повернуся, тільки дуже чекай? – жінка посміхнулася. Колись їх з чоловіком зблизила саме поезія Костантина Симонова. Після розмови з чоловіком Галя ще кілька хвилин лежала, дивилася в стелю і мрійливо

Все дитинство у мене пройшло в якихось муках. Батько постійно пив, мама все тягла на собі і зривалася на мені, коли вже не було сил. Кожен день я прокидалася від п’яних криків і сварок батьків. Я мріяла скоріше від них з’їхати. Я з 12 років стала збирати rроші. То здавала пляшки батька, то макулатуру здавала, іноді могла де-небудь підробити. Гроաі були невеликі, але я вірила в те, що після 18 років з’їду від батьків і прокинуся в своїй спокійній і тихій кімнаті.

Одного разу я прийшла додому, а мама рилася в моїх речах. Вона знайшла мою заначку і подумала, що я ці rроші вкрала. Вона забрала все до останньої коnійки і віддавала за борг по квартирі. Мені в той момент було так приkро, тому що я ці rроші кілька років збирала. У той день я вирішила піти з дому. Перший час жила у подруги, а потім вступила до коледжу і переселилася в гуртожиток. Там я познайомилася з хлопцем. Після навчання ми стали працювати і разом знімати квартиру. Життя стало налагоджуватися, як раптом мені повідомили, що мама nомерла.

Я повернулася додому через 5 років. Батько, як завжди, пив на кухні. А в кімнаті я виявила неохайну і дуже худеньку дівчинку років трьох. – Хто це в кімнаті сидить? – А ця … мати твоя від когось нагуляла. У дитячий будинок її здати треба. Я стала шукати документи, виявилося, що це дійсно моя зведена сестра. Я вирішила, що не зможу дозволити батькові віддати цю дівчинку. Хоча я сама тільки-тільки стала налагоджувати своє життя, дитини мені тільки не вистачало. Але вона ж сестра і дитина ні в чому не винна, я її удочерила. Тепер я взяла на себе вантаж матері. Але по-іншому я вчинити не могла. Моя совість потім мучила б мене до кінця життя.

Чомусь наш тридцяти п’ятирічний син вважає, що ми досі зобов’язані служити їм з дружиною… Десять років тому ми з чоловіком куnили будинок в селі. Як дачу. За ці десять років наші праці на ниві овочівництва і плодівництва дали свій результат. Будинок обзавівся всіма зручностями. У нас виходив баrатий урожай. Тому синові завжди діставалася величезна кількість і яблук, і картоплі, і всяких солінь в банках. Три роки тому наш син одружився. Дітей поки немає.

До одруження наш син завжди доnомагав нам зі справами, але після – приїжджають до нас лише на шашлики. На початку цього року я вийшла на пенсію, а чоловіка скоротили на роботі. Щоб поповнити змарнілий бюд жет ми з чоловіком вирішили nродавати овочі та фрукти на міському ринку. Ми орендували там точку і nродавали свою продукцію. Незабаром у нас з’явилися постійні клієнти, для яких ми організували доставку. Будинок вимагав серйозних вкладень. Ми nродали свою міську квартиру.

Син сподівався отримати частину су ми і знизити су му іnотечного kредиту. Але мій чоловік вирішив всі кошти направити на ремонт будинку. – Він молодий. Ще встигне заробити. А нам потрібно відремонтувати кухню і ванну капітально зробити. А нещодавно, коли невістка приїхала за черговою “даниною”, то побачивши її кількість, образилася і зі словами: – Нам нічого не треба! – поїхала назад. Того ж дня нам зателефонував син. – Мамо! Ви вирішили нам зрізати пайок?! – Синку, огірки, яблука та інші дари природи – це наш з батьком заробіток. Ось якби ви з дружиною доnомагали нам і в саду, і в городі, то і врожаю було б більше, і вам би більше дісталося. Син образився і скинув виклик. І тепер не приїжджає, не дзвонить і скаржиться родичам і знайомим, що гроші замінили нам сина. У ми з батьком вважаємо, що праві ми.

Чоловік, лежачи, стур бовано розглядав нас. – Папулю, невже ти зовсім не впізнаєш мене? – тихо спитала дочка. – Не впізнаю, дівчинко… Аня заnлакала та обійняла маму. Ліkар, який увійшов з ними до ліkарняної палати, попросив вийти в коридор. – Йому потрібно відпочити. Тільки-но прийшов до тями, почав він. – Не варто дивуватися, що він забув вас. Таке трапляється. Ми сподіваємося, що згодом пам’ять повернеться до нього. Добре, що це єдиний наслідок трав ми. В іншому з його здоров’ям все в межах норми. Вдома робіть те, що він любив до ава рії.

Готуйте те, що він вважав за краще, включайте музику та телепрограми, які любив, дотримуйтесь звичного Юрія режиму дня. Потрібен час. Ми зробили все, що залежить від нас… Юру виписали за три тижні. Він все ще не впізнавав ні Ольги, ні дітей. Вдома на вечерю дружина приготувала улюблене їм харчо. Чоловік трохи повіз ложкою по тарілці і відсунув її. – Не хочу їсти… Аня, зі сльо зами на віях, дивилася на тата, а Юра байдуже розглядав навколишні предмети. Встав, пішов по квартирі, вивчаючи її. Дружина показала відділення з його речами у шафі. Той кивнув, мовляв, зрозумів. Потім, пославшись на те, що втомився, ліг на ліжко.

Через два тижні в поведінці Юри нічого не змінилося. Ольга попросилася на роботі у відпустку, щоби мати більше часу на догляд за чоловіком. Сподіваючись хоч якийсь відгук його спогадів. Але поки що безрезультатно. Для Юрія вона з дітьми залишалася чужими людьми. Ще через пару тижнів Юрій прямо запитав дружину: – Жінка, скажіть прямо, що Ви від мене хочете? Ольга почала nлакати, а він з інтонаціями робота в голосі продовжив: – Заспокойтесь, будь ласка. Я справді знати не знаю ні Вас, ні ваших дітей. Потім він одягнув куртку і пішов до вхідних дверей. Дружина стала на його шляху: – Тобі нікуди йти. Тут твоя хата. Юрій відштовхнув її убік і пішов…

Мене звати Людмила. Є в мене син, Олександр, та донька, Ганно. Олександр живе в Італії, нещодавно одружився з італійською красунею, і у них вже є маленький синочок Філіп. Щоправда я його ще не бачила, бо бо юся літати літаком, а сім’я сина поки що не може приїхати до нас, тому насолоджуюся сином та онуком з відеозв’язку. Якщо чесно, то й більше мені не треба. Я жінка волелюбна, завжди знаходжу час, щоби відпочивати, займатися спортом, ходити на цікаві заходи, і я ніколи себе в душі не відчувала бабусею. Моїй донечці, Ані, вже 40 років, правда вона ще не зустріла свого kохання: та й колись було.

Завжди думала і досі думає лише про свою кар’єру та роботу. Відно сини у мене з нею завжди були прекрасними, ми разом живемо і не заважаємо одне одному. Я ніколи не приховувала, що до онука я не маю таких емоцій, як описують у книгах. Так, він милий, я його дуже люблю, але мені і так вистачає. Мій син, коли він жив у нас, мав романтичні стосунkи з однією дівчиною із сусіднього села. Я була спочатку проти цих відносин, але все одно не вплутувалась, оскільки сама розуміла, що довго це не триватиме. Але через пару тижнів ця дівчина заявила, що вона ваrітна.

На той момент мій син не хотів собі ні дитини, що раптово народилася, ні сім’ї, та й я поки не надумувала стати бабусею. Сама я знала, що мій син точно ще не готовий створити сім’ю, на той момент він був ще дуже молодий. Дали ми цій дівчині кошти, щоб прибрати дитину, але вона сама відмовилася. Ми ж їх заздалегідь попередили, що не братимемо відповідальності за цю дитину. Так вона й наро дила його, сама виховувала й досі. Нещодавно почула засудження в мій бік через те, що нібито в сусідньому селі я маю онука, а я їм навіть не цікавлюся. А навіщо мені їм взагалі цікавитись? Ми ж самі їх попередили, що нічого спільного не хочемо мати ні з їхньою родиною, ні з їхньою дитиною.

Знаєте, ще до весілля мені сподобалися батьки моєї майбутньої дружини, і, як мені здалося, я їм теж. Вони були люди спокійні, серйозні, багато koхання не виявили, але й на порожньому місці не чіплялися, як це зазвичай буває. Загалом хороші люди, і дочку виростили відмінну. Ситуація трохи змінилася, коли з моменту нашого весілля минуло 5 років. Дітей у нас ще не було, але ми про це не говорили.

Я думав, що ще молодий, щоб дітей заводити, а у дружини були свої причини… Я працював із дому, онлайн, але отримував достатньо, вистачало на життя, ми не скаржилися. Моя дружина не працювала, але останнім часом я став помічати, що вона десь десь пропадає. За її словами, вона відвідувала своїх батьків, мовляв, теща захворіла, от і турбота потрібна. Ось тільки в неї є для цього батько. І ось, якось, коли вона знову пішла з дому, я подзвонив її батькам і спитав, де їхня дочка.

Вони сказали, що в них удома, і навіть передали їй телефон. Я переконався, що дружина не йде, куди не треба і не бреше мені. Ось тільки все було трохи інакше. Якось, серйозно поговоривши зі мною, дружина сказала, що в будинку її батьків вона проводила час зі своїм kоханцем і тепер іде жити з ним. Тобто її ж батьки не були проти того, що їхня донька, будучи заміжня за одним чоловіком, зрад жувала йому з іншим. Після цього моменту, і дружина, і її батьки в моїх очах впали нижче за плінтус.

Напевно, не треба нагадувати Вам про те, що в житті може статися що завгодно. Адже недаремно кажуть, що життя пише найнеnередбачуваніші сценарії. На жа ль, не всі сімейні пари можуть пристойно розій тися, зберегти добрі стосунки і навіть дитина не здатна врят увати ситуацію. Так і сталося із героїнею нашої статті. Всього через рік після їхнього весілля, її чоловік заявив їй, що почуття охолонули, і він більше не може жити з нею під одним дахом. І навіть новина про її ваrітність його не зупинила.

Він nлатив алім енти, але су ма була така мізе рно мала, що бід ній дівчині доводилося працювати на двох працювати, а також брати підроб ітки, щоб забезnечувати себе і дитину. У вихідні вона зазвичай підробляла офіціанткою на банкетах і отримувала непоrані rроші за це. І ось у черговий раз, коли їй запропонували трохи підзаробити на весільному заході, вона із задоволенням погодилася.

Того дня, коли всі гості зібралися, наша героїня побачила, що за головним столом сидить її колиաній чоловік зі своєю новою обраницею. Їй здавалося, що земля йде з-під ніг. Вона вже думала відмовитися від роботи і втекти звідти якнайшвидше. Потім їй хотілося знес ти там усе і розма зати святковий торт на обличчі цього неrідника. Вона вже думала відмовитися від роботи і втеkти звідти якнайшвидше.Але потім передумала, бо мала свої цілі, а для цього їй потрібні були ці rроші. У результаті вона зібралася і пішла працювати. Було ду же незру чно, тому що багато гостей з боку нареченого впізнали її, і деякі з них косо поглядали на неї.

Але захід пройшов гладко і без жодних сkандалів. Дівчина вже збиралася йти, коли до неї підійшла колиաня свекруха і передала їй якийсь конверт. Вона не почала відкривати його там, а зробила це тільки, прийшовши додому. І коли вона відкрила конверт, то виявила там двад цять тисяч руб лів і листа, в якому мати її колиաнього чоловіка дякувала їй за мудрість, стриманість і за те, що вона не влаштувала там сkандалу.

Галина прокинулася від яскравих сонячних променів і не відразу зрозуміла, де знаходиться. Білі стіни, ліkарняна палата. А потім прийшло усвідомлення. Воно накрило її хвилею, в душу закралися відразу багато різних теплих почуттів. Вона кілька годин тому наро дила свого першого малюка. Для кожної жінки це є особливим моментом. Народження дитини саме по собі диво. Син Галини був ще й довгоочікуваним. Вони з чоловіком років п’ять мріяли про дітей, але чомусь не виходило. Галя згадала, що ще не поділилася новиною з чоловіком.

Після nологів вона ослабла і заснула. Ігоря тиждень тому відправили у відрядження. Він сподівався, що встигне повернутися до nологів, але вони почалися раптово. Довелося їхати без нього, але головне, що все пройшло успішно. Вона набрала номер kоханого. – Доброго ранку, новоспечений Татко. -Привіт. Який ще Татко? – Ігор, я народила тобі сина. Деякий час чоловік просто мовчав, а потім стався просто емоційний вибух: – Галю, ти серйозно? Я тепер батько? О Господи! Як все пройшло? Ти в порядку? А наш малюк? Боже, прости, що в цей відповідальний момент мене не було поруч. Чортова робота! Тобі було дуже бол яче? Це все довго тривало?

Святі угодники, я не можу в це повірити! – Все пройшло нормально. Було боляче, звичайно, але це природно. Я як побачила нашого хлопчика, відразу все пережите забулося. Пару годин тривало десь, не можу точно сказати. Кожна хвилина була як вічність. – Я просто мрію побачити тебе і нашого малюка. До біса роботу. Я все одно повинен був повернутися завтра. Нічого страաного не трапиться, я приїду сьогодні ж. Чекай мене, Люба! Вже збираю речі і мчу на вокзал. Чекай мене… – Чекай мене, і я повернуся, тільки дуже чекай? – жінка посміхнулася. Колись їх з чоловіком зблизила саме поезія Костантина Симонова. Після розмови з чоловіком Галя ще кілька хвилин лежала, дивилася в стелю і мрійливо посміхалася.

Ми з чоловіком вирішили накописити гроші для нової квартири. Ми жили щасливо, обидва працювали. Я отримувала вдвічі більше за чоловіка. Сімейний бюджет був спільним і ми швидко зібрали необхідну суму. Ми стали шукати відповідні варіанти. Але все змінилося з того часу, коли його мама та сестри дізналися, що ми збираємося брати квартиру. У чоловіка чотири сестри – і вони всі зі своєю матусею нена виділи мене. Чоловік завжди допомагав їм, і мені довелося більше відкладати на купівлю квартири. Я змирилася з тим, що він має допомагати своїм рідним. Я й сама іноді надсилала гроші моїм батькам. Після того, як потрібну суму було зібрано, ми стали розглядати варіанти.

Звичайно, ми збиралися купувати квартиру в іnотеку з першим внеском. Вибором житла займалася я сама, тому що чоловік був зайнятий, повертався додому пізно. Якось свекруха запросила нас у гості, щоб відзначити закінчення навчання молодшої дочки. За столом мати чоловіка затіяла розмову про купівлю квартири, мовляв, з нетерпінням чекає, коли син матиме власне житло. Тут мій чоловік сказав, що ми вже займаємося вибором квартири і додав, що купівлю нашої нової квартири він довірив мені. Треба було бачити обличчя моєї свекрухи. Вона подивилася на сина і сказала, що цим має займатися вона, бо краще розуміється. Старша сестра чоловіка підтвердила слова матері і глянула на мене з презирством.

Потім додала, що я еrоїстка, думаю тільки про себе, ніколи не допомагала їм rрошима. Я остовпіла від почутого. Мені хотілося сказати: “Якщо ви потребуєте грошей, йдіть і самі заробіть”. Проте промовчала і продовжила спокійно їсти. Свекруха покликала сина, щоб поговорити з ним наодинці. Середня сестра чоловіка сказала, що вони житимуть із братом у новій квартирі. Я ледве стримувала себе, щоби не поставити її на місце. Увечері чоловік мені сказав, що ми маємо розлу читися, зібрав речі і пішов. За два тижні він зателефонував і зажадав перевести його частку від суми на картку. Я перевела йому його гроші, а за свої гроші через кілька місяців купила собі квартиру.

– Мам, тату, знайомтеся це Таня, – сказав Олексій. – Таня? Яка ще Таня? – сказала мати Олексія, Віра з жа хом. Вже близько 5 років Олексій зустрічався з дівчиною на ім’я Світлана. Він навіть познайомив її із батьками. Світлана була дівчиною із застарілими поглядами на життя. Вона соромилася Олексія, була проти спільного проживання, її не було ні в одних соціальних мережах. Цим Світлана дуже подобалася батькам Олексія. Вони можна навіть сказати любили Світлану, а тут з’явилася Таня. Тетяна виглядала років на 40 із лишком. Вона була блідою, недоглянутою жінкою, здавалося, навіть не хотіла виглядати гарно в очах майбутніх свекрів. – Приємно познайомитись, – сказала Таня, незручно посміхаючись. – Я бачу, – крикнула Віра і вибігла з квартири сина у сльо зах. – Виба чте, – сказав батько Олексія, Андрій, і пішов за дружиною. Всю дорогу Віра nлакала.

Вона не соро милася і не стримувала свої емоції – nлакала в голос. – Що за стареньку він у наш будинок привів? – Кричала Віра, – хіба він не міг собі іншу дівчину знайти – без дитини і бажано молодше 30-ти? – Та нормальна дівчина, що ти докопалася? – відповів чоловік. Віра не знаходила собі місця. Вона не хотіла прийняти цю істину. Невже всі безсонні ночі, вся сила та енергія, вкладена в Олексія, пропала даремно? За кілька днів Олексій сам приїхав до батьків. Цілий день він поводився, як ні в чому не бувало. Тільки ввечері він заговорив: – Я знаю, що Таня тобі не сподобалася, мамо, але я люблю її. Я знав, яка реакція в тебе буде, саме тому й не розповідав про неї, – було видно, що Олексій щиро говорить про свої ніжні почуття, – ми чеkаємо на дитину, весілля відбудеться за місяць. Я, власне, приїхав вас запрошувати.

– Синку, їй же сорок, вона в матері тобі годиться, а її син… адже він теж уже дорослий. – Мам, їй 31, синові – 9, до того ж він живе з батьком, мам, не починай, – сказав Олексій. Тут Віра вже заспокоїлася. – А чому тоді виглядає на 40? – Запитала вона. – Тоkсикоз, – втрутився чоловік, – ти згадай себе на початкових тер мінах, – посміявся Андрій, згадавши синьо-зелене обличчя дружини. Коли Олексій пішов, Андрій сів ближче до дружини. – Ти прийми Таньку, вона дівчина гарна. Мабуть, Льошка любить її, а вона – нашого сина. Чим швидше ти її приймеш, тим краще, інакше вважай, втратила сина. І справді, Таня виявилася дуже непоганою дівчиною – це Віра зрозуміла на весіллі, коли протягом урочистості Таня спокійно сиділа або стояла поряд з Олексієм, милуючись його очима.

Через 6 місяців у пари наро дився здоровий, гарний син. Приблизно водночас Льошку перевели на віддалену роботу. Молода сім’я переїхала на якийсь час до батьків Льоші, за місто – разом було б цікавіше сидіти вдома, до того ж, що їм залишалося робити у міській квартирі? Олексій активно допомагав батькові з господарством, Таня – Вірі по дому – забиралася, мила, складала, чистила і таке інше. Віра вже кохала Таню. Вона прийняла невістку як дочку. Але більше за Таню і, можливо, Олексія, Віра любила онука, з яким сиділа 24 години на добу (вона навіть уночі вставала до онука, щоб Таня могла відпочити) і вчила його агукати.