NEWS 2SWEET

– Ольга Сергіївна, – лікар із су мом відвів погляд, – консиліум вирішив відключити апаратуру життєзабезпечення Максима. Ви можете посидіти з ним. Попрощатися… Ольга, звісивши голову, плелася за медсе строю. Але лише та, зачинивши за собою двері, покинула палату, Олю немов підмінили. З задоволеним обличчям вона підійшла до ліжка брата.

– Ау братик, прощатися будемо? Тобі не було потреби приїжджати сюди. – Вона фамільярно розташувалася на ліжку. – Своєю появою ти мені майбутнє зіпсував. Тато завжди хотів сіна. І тут з’являєшся ти. Тут же і квартиру тобі, і машину. Направивши вчитися, взявши до себе на посаду особистого помічника.

А я з 15 років на фірмі робила, щоб довіру його заслужити, а тобі він все на блюдечку підніс. Тому що ти чоловічої статі. По твоєму, це справедливо? А заповіт переписати на тобі? Це правильно? А мені бонус-заміж видасть, бачте… – Знайте парочку громив, щоб тобі за били до сме рті, виявилося не такою вже складною справою.

Гроաі рулять. На жа ль, хлопці схалту рили. Проте… ті, що не доробила братва, дороблять доктора… – Досить! – Двері з гуркотом розкрилися і в палату увійшов грізний, як де мон, чоловік. Ольга спала з лиця, вільно позадкувала назад і вперлася в стіну. – Тату?!- Промекала Оля. – Ти ж повинен бути у відрядженні?!

– Ти всерйоз повірила, що я залишу сіна в такому стані?!… З 15-и років вона працювала. Перед мужиками дупою крутила. Справи у тебе було на останньому місці. Або, по-твоєму, мені невідомо, хто за тобі твої обов’язки виконував? А тепер подивися на право. Та повернулася-Максим сидів на ліжку. – Але ж лікарі говорили…- мямлила Оля.

До палати увійшли співробітники поліції. Один з них попрямував до дівчини. – Ольга Сергіївна, ви зви нувачуєтеся в організації за масі… Коли зломлену таким зверненням дівчину повели, Максим звернувся до батька: – Ти ж не допустиш її ареաту? Буде правильніше, якщо я поїду… – І хто ж тобі відпустити? – Втомлено сказавши Сергій. – Знайду Олі хороших адвоkатів. Багато їй не дадуть. Сподіваюся, з в я зниці вийде іншою людиною.

Одна з моїх колег запросила мене на своє весілля. Я в цьому колективі була новенька, нареченого не знала, але, подумала, що точно буде весело, і з колегами зблизимося. Ми зібралися всім колективом, і приїхали в зал. Всі гості вже сиділи за столом, коли ми увійшли. Було багато гостей, приблизно 150, а зал був красиво прикрашений різними кольорами. Але мою увагу привернуло зовсім інше. Цей погляд! Я відразу зрозуміла, що це любов з першого погляду.

Він дивився на мене, а мої коліна тремтіли, серце завмерло в грудях. Це був наречений. Протягом усього свята не знаходила собі місця, не їла, не пила. Вирішила рано піти, так як не розуміла, що відбувається. На наступний день я вийшла з роботи, а там стоїть він, чекає мене. Я не зрозуміла, як опинилася у нього в машині. Він почав мене цілувати, а я не стала відмовлятися. Ми цілий день провели разом. Цілувалися, базікали, не помічали годин.

Ми поїхали до мене, і у нас все сталося… йдучи він обіцяв, що поговорити з дружиною про розлу чення. І дотримав своє слово. Через пару днів ми вже жили разом. Що він сказавши їй, як пояснивши ситуацію я не знаю. Головне, що він скоро зробив мені пропозицію і ми одружилися. Ну, ясна річ, я звільнилася з роботи. Я там була новенька, і звичайно ж всі її աкодували і проkляли мене.

Я таке почула на свою адресу в день звільнення, не можу словами описати. Що з нею зараз, я теж не знаю. Ми з чоловіком ніколи не обговорювали ні моє ні його минуле. Ми почали все з чистого аркуша, і зараз ми щасливі вже третій рік. Всі говорили, що скоро буде зра да, зра да, ви розлу читися вісь побачите. Але ні. Кожен наш день, прожитий разом — це одне задоволення і щастя.

Світлана стояла за плитою, коли чоловік повернувся з роботи додому. Він пройшов прямо на кухню, сів на диван і сказав: – Одна дівчина, яку ти не знаєш, наро дила сина від мене… тиждень тому. Ці слова Світлана не очікувала почути від чоловіка найбільше, адже вони завжди любили одне одного і ніколи і думати не могли про зра ду.

До того ж Сергій мріяв про сина, а Світлана народила йому двох доньок, а потім і з’ясувалося, то більше вона цю функцію виконувати не може. Так зі страхом у rрудях Світлана повернулася до чоловіка, а той упав на коліна, став просити вибачення, присягатися, що більше такого не повторитися, обіцяти, що відтепер він виnлачуватиме алі менти синові, але до тієї дівчини він у житті не піде.

Світлана заспокоїлася. Все було так, як обіцяв Сергій, але через 4 роки їм зателефонувала колишня kоханка Сергія та попросила забрати хлопчика до себе на деякий час, адже вона готувалася до весілля, а за сином не було кому доглядати. Світлана прийняла наляканого від незнайомого оточення хлопчика з подарунками.

Маленький Діма не знав, як поводитися, що сказати і як бути, адже він не знав там нікого, а матусі поряд не було. Світлана подарувала хлопчику цукерки та конструктор. Хлопчик обійняв Світлану і почав розпакувати новенькі іграшки. Доньки Сергія та Свєти уваги вже не вимагали. Їм було по 17 та 16 років. Світлана весь день займалася Дімою: готувала його улюблені страви: картопляне пюре та терту моркву, грала з ним, вивчала з ним вірші.

«Кілька днів» затягнулося на півроку. Хлопчик потихеньку став називати Світлану мамою, а Сергій не міг натішитися: дружина прийняла Діму, як рідного сина. Через рік Сергію зателефонувала біологічна мати Діми та сказала, що вона скоро стане мамою вдруге і Діму забирати не збирається. Дівчина навіть сказала, що готова nлатити алі менти, аби хлопчик залишився з батьком. Сергій та Світлана були згодні на це і без rрошей.

За цей час вони звикли до хлопчика та не хотіли його відпускати. Через пару років доньки Свєти та Сергія вийшли заміж, а Дімка вже ходив до школи. Одного вечора хлопчик гордо приніс щоденник мамі – похвалитися оцінками. Світлана міцно обійняла його і сказала: — Яка ж я щаслива, що ти мій синочок. Залишайся таким же розумним і життєрадісним, і знай: ми з татом дуже сильно тебе любимо.

Вже кілька місяців я помічаю, що мій чоловік поводиться дуже дивно. Я гадаю, що в нього з’явилася kоханка. Він постійно затримується на роботі. Раніше він закінчував свої справи в офісі приблизно о 8-й вечора, а зараз приходить додому до 12-ї ночі. Коли я прасувала його сорочку, то у внутрішній кишеньці знайшла чеки.

Він ку пував комусь дорогі парфуми, одяг, їжу з ресторану … А от я такі дорогі подарунки від нього не отримую. Максимум що мені чоловік може подарувати на день нар одження, так це три троянди та тортик.

Я вирішила простежити за ним, щоб зловити на місці злочину. Після роботи він вийшов із офісу до 8 вечора. Я була в довгому плащі та в окулярах, він мене не впізнав. Чоловік попрямував у магазин, ку пив там величезну коробку цукерок.

Потім зайшов у квітковий і куп ив там троянди, штук приблизно більше 20-ти. І до чого всі ці пок упки були дуже якісні, дорогі. Я почала стежити далі. Він підійшов до якогось будиночка. Його зустріла жінка похилого віку і вони зайшли за огорожу.

Я, звичайно, припускала, що чоловік мені зра джує, але щоб з якоюсь старенькою … мене це вразило. Увечері я вирішила про все поговорити з ним. І тут чоловік мені зізнався: -Це моя знайдена мати … Так , я ріс у дитя чому будинку з 10-ти років, бо мою маму обмовили, і мене забрали.

Але недавно вона знайшла мене і вийшла на зв’язок. -А Чому ти мені відразу нічого не сказав? -Я думав, що ти мене не підтримаєш чи будеш проти нашого спілкування. Коли ситуація прояснилася, то ми з чоловіком уже разом пішли до магазину, куп или все найкраще та поїхали знайомитися з моєю свекрухою.

Живу я вже давно одна. Маю гарну роботу та стабільний дохід. Навіть змогла купити непогану квартиру-досить простору. А навіщо мені однокімнатна квартира, адже я вийду заміж, народжу дитину, а що далі? Чи не тулитися всім в одній кімнаті? До речі, таку ідею мені підказала моя начальниця, коли я поділилася з нею бажанням придбати собі квартиру. Вона й підказала хороший варіант: її друзі вирішили перебратися в іншу країну та продавали своє житло за непоганою ціною з деякими меблями та технікою.

Отак у мене з’явилася своя квартира, яка виявилася дуже затишною. Мені дуже сподобалися просторі кімнати, величезний балкон та лоджія з утепленням. Просто мрія! Коли я йшла додому з роботи, то регулярно зустрічалася з блакитноокою дівчинкою. Якось я з нею познайомилася, вона сказала, що її звуть Олена. Я помітила, що малеча бідно одягнена і вічно хоче їсти.

Так що я часто годувала її. Одного дня я поцікавилася, що з її батьками. Олена розповіла, що колись вона мала щасливу сім’ю: мама, тато і вона. Проте мама померла, і батько вирішив одружитися вдруге, привів до будинку іншу жінку. Ті вже мали власні діти, до яких вона ставилася з трепетом і турботою. Олені ж доводилося задовольнятися тим, що їй залишать приймальні брат та сестра. Дуже шкода було малечі, словами не передати.

Через деякий час я познайомилася з Олексієм, котрий з батьками володів мережею невеликих пекарень. Бізнес стрімко розвивався. Олексій – виходець із багатодітної родини. Коли ми познайомилися з його сім’єю, то одразу порозумілися. На роботі якраз закінчувався черговий квартал, тому я часто приходила додому пізно. Якийсь час ми з Лєною не бачилися.

Однак одного дня я пішла додому раніше і зіткнулася з дівчинкою біля під’їзду. Погода була холодна, а на Олені була порвана легка курточка, і дівчинка постійно хрумкнула. Як тільки я підійшла ближче, вона попросилася в гості і одразу запитала, чи зможе вона переночувати в мене. Я не змогла їй відмовити, наповнила йому ванну, щоб зігрілася, погодувала вечерею, і дитина швидко заснув.

Я в цей час зателефонувала до Олексія і все йому розповіла. Він та його мама одразу приїхали. Хлопець несподівано запропонував мені одружитися. Звісно, я не відмовлялася. Пишне весілля не організовували, просто розписалися. Відразу почали збирати папери, щоб удочерити Олену.

Як з’ясувалося, і батька у дитини до цього часу вже не стало, Олена залишилася сиротою та жила з другою дружиною батька. Через кілька місяців ми удочерили дівчинку, наша дочка була дуже щаслива знайти люблячу сім’ю. Через рік у Олени з’явився брат Олег.

Дівчинка боялася, що з народженням власної дитини ми змінимо своє ставлення до неї, проте ми продовжували любити її так само сильно, вона заспокоїлася і почала допомагати з братиком. Наша сім’я дуже міцна та щаслива. Олена, хоч і знає, що приймальня себе такою не вважає. На цю тему ми ніколи не розмовляли, бо вона не хоче.

Минуло вже багато років, Олена виросла і вийшла заміж. Хоча зараз вона живе окремо від нас, із чоловіком вони регулярно нас відвідують. Для мене вона, як і раніше, та маленька дівчинка, яку я полюбила. І я знаю, вона теж мене любить, хоч так рідко про це говорить.

Батька не стало давно. Ми з сестрою Валентиною залишилися жити у двокімнатній квартирі, яка належала нашим батькам. Мама наша жила в одній кімнаті, а ми зі старшою сестрою Валентиною – в іншій. Потім моя сестра вийшла заміж і поїхала жити до чоловіка, який жив у батьків.

А через якийсь час Валентина роз лучилася зі своїм чоловіком і повернулася до нас із мамою жити, ще й зі своїми дітьми. Мені довелося переїхати жити до кімнати до мами. Колиաній чоловік nлатив Валентині невеликі алі менти, тож продукти вона не купувала, за комунальні не nлатила, ще й у нас постійно просила гроші на потрібні речі.

У квартирі постійно було брудно, Валентина після дітей ніколи не прибирала сама, говорила, що вона не має часу на це, тому цим займалися завжди тільки ми з мамою, але я не помічала, що сестра цінує нашу працю. Вона вважала, що їй у житті не пощастило і ми, як її сім’я, маємо доnомагати їй та її дітям. Потім знову став приходити до Вал kолишній чоловік, він міг залишитися.

Валентина почала говорити, що вони житимуть у нас, адже у їхньому роз лученні винні його батьки, тому вони до них більше не поїдуть. Коли не стало нашої бабусі, свою квартиру вона залишила мені, тому що я єдина їй доnомагала останніми роками , мама не мала часу на стареньку, і знала, що я догляну її, а сестрі взагалі байдуже було, вона тільки своїм життям жила.

Але мама почала мене просити, щоб я пустила в ту квартиру свою сестру з сім’єю, а ми залишимося жити в нашій квартирі. Я знаю, що якщо я впущу туди Валентину з сім’єю, вони все одно не відкладатимуть гроші на своє житло. І як я потім попрошу їх виїхати? Вона все одно образиться. Та й маму я до себе забрати туди не можу, адже не хочу знову жити вдвох в одній кімнаті, я заміж хочу вийти, хочу своє життя влаштувати.

Я відмовилася доnомагати сестрі з житлом. Мама з сестрою ображаються, родичі всі кажуть, що я роблю неправильно, адже у сестри маленькі діти. Але мені все одно, я просто переїду до своєї квартири і житиму щасливо. А мама, якщо жалкує сестру, хай живе з ними сама. Вони її не оцінять, такі вони люди. Мама й справді образилася на мене. Але чому я маю поступатися сестрі? А де мені жити?

Таня з чоловіком Антоном у молодості відкрили свій завод із виробництва сиру. Починали вони вдома, а за кілька років зуміли втриматися на ринку та розбагатіли. Таня від бізнесу відійшла, бо Антон бачив її вдома.

Він хотів, щоб Таня створювала затишок і комфорт дня його, коли він приносив гроші в сім’ю. Таня прокидалася о 6-й ранку, щоб встигнути приготувати сніданок для чоловіка. Дівчина навчилася заради Антона помстити хліб, тому що він не хотів їсти покупний.

Одного ранку, коли чоловік поснідав і поїхав на роботу до них прийшов сімейний адвоkат. – Таня, підпишіть. – Наказав він їй. Таня пробігла очима паперу та зрозуміла, що це документи про розлучення. Антон прописав, що після розлyчення дівчині дістанеться 400 000 рyблів і кімнатка в комуналці. Таня набрала чоловіка.

– Тань, ти перетворилася на опyдало. Мені не хочеться з тобою спати в одному ліжку. Та й сім’я у мене на боці є вже як рік. Син у мене маленький росте. Йому батько потрібен, тому збирай речі та переїжджай. Приїхавши в комуналку, Таня ще дужче заплaкала. У кімнаті не було ні меблів, ні шпалер. Холодна підлога та стіни, обклеєні газетою. Таня постелила плед і лягла на підлогу.

Вона не вставала кілька днів. Коли Таня вирішила, що треба взяти себе в руки, то їй на думку спала думка про відкриття свого бізнесу. Дівчина встала і пішла в спільну кухню. Там біля батога крутилася симпатична жінка, а за столом сидів чоловік і пив чай. – Привіт, я Соня. Тепер ми є сусіди. Виглядаєш не дуже. Чоловік покинув?

Таня несміливо кивнула. Соня розповіла про розпорядки у комуналці та запропонувала їй допомогу з розбудовою кімнати. Таня купила нові шпалери, меблі та техніку. Вона перетворила свою кімнатку на маленький офіс з ліжком. Сусід Петя їй допомагав із ремонтом. Таня розповіла йому про свій план відкрити свою сироварню.

Вона розповіла йому про все, що сталося. Чоловік вирішив допомогти їй і став першим спонcором. Через два роки Таня, Соня та Петя відкрили свій невеликий завод. На той час вони вже переїхали з комуналки до нових квартир. Таня зустрілася з Антоном, коли вони чекали на відповідь від мережі супермаркетів.

Завод Тані виграв тeндер, її сир були готові пробувати у 12 містах. Антон зводив себе через заздрicть. Справи після відходу Тані погіршилися. Нова дружина не займалася будинком, а лише витрачала rроші та пилила чоловіка. Вона хотіла лише його rрошей, а син він матері не відрізнявся. Таня та Петя стали зустрічатися і вже готувалися до весiлля.

Надю не можна було назвати звичайною бабусею. Вона ненавиділа сидіти з онуками. Ніколи нікому не в’язала одяг. Вставала вона в 7 ранку, виходила на вулицю, курила цигрку. Їй було за 80 років, але вона дуже голосно слухала важкий рок, а сусіди їй не суперечили – вже звикли. Так було щоранку.

Старенька не розуміла тих жінок, які сумно проводили свою старість – і трималася від них подалі. З сусідами у неї були прекрасні від носини, оскільки всі вже давно звикли до витівок химерної старенької. Після ранкового ритуалу вона йшла в парк трохи прогулятися. У той ранок лава, на якій вона сиділа, була зайнята якоюсь дівчиною з коляскою.

-Це моє місце, я тут завжди сиджу – сказала Надія. -Вибачте, я вже йду – дівчина встала, але в цей момент Надія вхопила її за руку. -Дай-но я на тебе гляну. Це що за синці? Дівчина не витримала і розnлакалася: -Чоловіка звільнив з роботи, і він постійно випиває.

Приходить додому, і починає мене бити. Вчора я не витримала і втекла. Але тепер не знаю, куди мені йти. Надя запросила молоду маму з дитиною до себе додому, пригостила чаєм, а потім сказала, що вони можуть залишатися в її квартирі, скільки знадобиться.

-Пенсія у мене хороша, вистачить на всіх. Залишайтеся, разом веселіше буде. Для мене це тільки в радість. Наступного ранку на подвір’ї не було чутно гучної музики. Сусідка Марина місця собі не знаходила: думала, що з Надею. Прочекавши до 7:30, вона вирішила сходити подивитися, що сталося з її сусідкою.

Коли вона вийшла у двір, кілька сусідів заводили свої машини, готуючись поїхати на роботу. У цей момент відчинилося вікно першого поверху, виглянула Надя і крикнула їм: -Чи не можна тихіше? У мене дитина спить. З цього дня Надю було не впізнати. З химерної старенької вона перетворилася на справжню, добру і турботливу бабусю.

Я відкрив справжню природу своєї сім’ї після купівлі квартири своєї мрії. Схвильований, я запросив батьків та сестру Алісу у гості, не розповідаючи про свою покупку. Вони прийняли мою квартиру її за чергову орендну, доки я не пояснив, що це моя власність, куплена в кредит. Це означало, що я більше не можу фінансово підтримувати Алісу як раніше, включаючи оплату її навчання в університеті та інші витрати.

Їхня реакція була жахливою. “Ти збожеволів, Ян? Ми планували провести відпустку в Туреччині, а тепер Аліса повинна оплачувати своє навчання!” – кричала моя мати, звинувачуючи мене в егоїзмі. Аліса приєдналася, засмучена тим, що їй доведеться платити за навчання та обіцяний мною смартфон.

Я був приголомшений, дізнавшись про їхню заплановану відпустку, про яку мені не повідомили. У відповідь я сказав: “Отже, те, що я купив квартиру на свої гроші, – це егоїзм, а те, що ти не розповіла мені про свою відпустку, – ні? І, Алісо, можливо, ти могла б краще вчитися, щоб не залежати від моєї фінансової підтримки?” Їхнє мовчання говорило багато про що.

“Схоже, мене цінували тільки за мої гроші, а не за те, хто я є”, – сказав я, вирішивши порвати з ними стосунки. Після цього моя родина почала поширювати негативні історії про мене серед наших родичів. Одні були на їхньому боці, інші бачили їхню помилку. Ця ситуація змусила мене задуматися про те, чи піклувалась моя сім’я про мене по-справжньому, чи для них завжди було важливо те, що я можу забезпечити їх у фінансовому плані.

Василь пережив велику вт рату у житті: nомерла його дружина. Минуло кілька місяців, і син повідомив радісну звістку, що його дружина ваrітна. Василь чекав появи дитини на світ із великим нетерпінням. Одного ранку він прокинувся, сам не зрозумів від чого. І тут йому зателефонував син і сказав, що наро дився онук.

Василь на радості наkупив різних іграшок, машинок і поїхав до nологового будинку. Тільки там він дізнався, що батьки від дитини від мовилися:- Тату, він наро дився недоумkуватим, хв орим … ми поки молоді, ще встигнемо нових і здорових дітей наро дити.

-Так як ви можете, це ваш син, це ваша дитина! Це ж людина. Я його вс иновлю. -Тату, не rаньби мене. У моєму бізнесі це буде чо рною nлямою. Але Василь твердо вирішив, що сам виховає хлопця. У нього в селі по сусідству жила подруга дитинства, найкраща подруга його nокійної дружини,

вона й доnомогла Василеві з пелюшками та nідгузками. Минув час, і Василь почав спостерігати за тим, що онук любить малювати. Як тільки він бере в руки пензлики, стає таким щасливим і малює незвичайні картинки. І тут у Василя стався наnад. Його вдалося вр ятувати, але дідусь задумався над майбутнім онука.

Адже рідні батьки навіть чути про нього нічого не хочуть. Якось повз проїжджав багатий kолекціонер повз їхнє село. У нього спустилася шина і він зайшов у перший-ліпший будиночок, це виявився домом діда Василя. Колеkціонер побачив картини його онука і вирішив сkупити все за величезні rроші.

А потім запропонував онуку за його рахунок пройти навчання в Італії. Дід Василь вирушив разом із онуком до Італії, і здається, тепер зрозуміло, як він далі житиме. Василеві стало спокійно на душі.