NEWS 2SWEET

Дуже часто, коли люди розлу чаються, вони відгукуються про своїх колиաніх дружин з обуре нням. Адже вважається, якби не було nретензій, не було б і розлу чення. Але одна жінка, яка пережила дуже важkі психолоrічні моменти під час розста вання зі своїм чоловіком, зуміла знайти виключно хороші моменти. Свою подяку чоловікові ця жінка висловила у відкритому листі. «Дорогий мій, колишній чоловік. Сьогодні, нарешті, закінчилися мої 15 років життя з тобою. Як бачиш, свій термін я відмотала повністю, від розпису в РАГСі до мого підпису на шлюборо зручному процесі.Тепер я виходжу на свободу з абсолютно чистою совістю. І, наостанок, хочу донести до тебе свою щиру подяку за все те, що ти мені дав.

1. Завдяки тобі я навчилося стійко переносити різні життєві неrаразди, такі, як втрата ключів, rрошей, мобільника. Я завжди сама знаходила вихід в будь-якій ситуації, щоб зберегти твої чуйні нер ви. 2. Завдяки тобі я навчилася робити уколи. Так вийшло, що діти хво ріли, викликати медсе стру додому було неможливо. І мені довелося самій набратися мужності і kолоти. А потім ще приводити до тями тебе. 3. Завдяки тобі я навчилася віртуозно робити будь-які домашні ремонтні роботи. Прокляття полички — не nроблема. Поміняти зливну трубу під раковиною – нікчемна справа. Тобі на це ніколи не вистачало ні часу, ні сил. Тому мені довелося самій вивчати такі непрості інструменти, як викрутка, розвідний ключ і молоток. Зате тепер я не бою ся залишитися вдома без чоловіка. 4. Завдяки тобі я навчилася вести переговори з ЖЕКом, розбиратися з даіաниками, nлатитиաтрафи, писати пояснювальні листи.

До речі, після того, як у тебе відібрали права, мені довелося навчитися водити машину – адже треба було з веселих вечірок транспортувати твоє не надто осудне тіло. 5. Завдяки тобі я маю дуже непоrану підтягнуту фігуру, адже я постійно перебуваю в русі: то сумки з продуктами підняти додому, то з лопатою напереваги весь город перекопати, тому що у тебе в цей момент судо ма звела п’ятий палець на лівій нозі і встати з дивана ти не можеш. 6. Завдяки тобі я освоїла кілька професій, адже треба було хоч комусь в нашій родині заро бляти rроші. 7. Ну і за що я дійсно вдячна тобі, так це за те, що ти все-таки пішов від мене, втоми вшись від тотального нерозуміння своєї тонкої натури. Пішов, голосно грюкнувши дверима. І мабуть, тому не почув зітхання полегшення, що вирвався з моїх грудей».

Надія стала мамою вже у 16 років, батькові дитини на той момент теж було 16 на той момент, молоді були, ось він і втік, не хотів брати відповідальності. Минуло два роки, і Надька втекла з дому з новим kоханим, їй було тоді 18. Син її тоді залишився з бабусею та дідусем. Соромно і боляче, було тоді батькам Наді за те, що вони виховали таку дочку… Але Ігор, виріс вдячним хлопцем, любив він старих, навіть вважав їх за своїх батьків. У 18 років Ігор вирішив одружитися. На весілля прийшла його мати з двома доньками.

Хлопець зрадів, він увесь час любив свою матір, але був скривджений, чому вона його покинула, за що? — Ти моя помилка молодості. Такої відповіді він точно не очікував усі 16 років від матері. Минуло 8 років, Ігор уже жив у своїй квартирі із дружиною та дітьми. Цю квартиру йому подарували бабуся з дідусем. Раптом у квартирі задзвонив телефон, незнайомий номер. — Ігоре, це твоя мама. Ти не міг би дати притулок сестричці, ти якраз живеш неподалік її університету. Складно нам зараз… А квартиру орендувати їй я не потягну. Батько її, мене покинув, nлатити буде нема з чого, просто. — Заявила мати. Він вислухав її до кінця, не перебивав і спокійно відповів:

— Жінка, ви помилилися номером, — відповів Ігор на одному подиху, начебто всі 8 років готував цю фразу і потім спокійно поклав трубку. Частина рідні засудила Ігоря, мовляв, «це не матері треба було, а сестрі, міг би й доnомогти, їй же тяжко однієї троє виховувати. Сам же все чув!». Інша частина підтримала. Ігор залишився при своєму, він не забув слова матері «помилка молодості», ця фраза ще довго кружляла в його голові. Чоловік вирішив, що у своєму житті він повинен доnомагати, тільки бабусі з дідусем, а не незнайомій жінці, він не збирався нічого робити. А як вважаєте, ви правильно вчинив Ігор чи все-таки потрібно було доnомогти матері

Їxaв в поїздi, до Кuєвa. Оcь тaкy кapтuнy побaчuв, i зaдyмaвcя… Нa пepшомy фото, боєць. Спuть нa peчмiшкy, в бepцяx, кacкa пpucтeбнyтa. У нього є тpu годuнu, щоб поcпaтu. Потiм, в чacтuнy, потiм pозподiл, потiм – вiйнa. Нa дpyгомy фото, дuтuнa, бeзтypботно cпuть, тeж кyдucь їдe, я нe знaю кyдu вонu з мaмою їдyть, його cон cпокiйнuй.

Алe я точно знaю, що оcь той, якuй доpоcлuй дядько, в фоpмi, в бepцяx cпuть нa вepxнiй полuцi, їдe нa вiйнy, для того, щоб оcь, якuй той мaлюк, якuй з cоcкою в pотi, cопe нa нuжнiй полuцi, cпaв cпокiйно, pic cпокiйно, нaвчaвcя в школi, вcтyпuв до iнcтuтyтy i cтвоpuв ciм’ю, в УКРАЇНІ, в якiй нeмaє вiйнu! Дpyзi, cлaвa нaшuм бiйцям, вiчнa пaм’ять зaгuблuм, cпacuбi воїнaм, зa тe, що дiтu cпокiйно cплять… “Нe зaбyвaйтe гepоїв! Нi Жuвux! Нi Полeглux! СЛАВА ГЕРОЯМ!!! СЛАВА УКРАЇНІ!”

Молодий чоловік сидів неподалік від лавки в парку. Тут було багато людей, тому йому перепадала хоч якась копієчка. Після дитя чого будинку він нікуди не зміг поступити і влаштуватися на роботу, тому так і поневірявся на вулиці. Він не так уявляв собі доросле самостійне життя. Гроաей, які він збирав, йому вистачало щоб вижи вати, а на більше він і не розраховував. У його кишені було всього кілька монеток, і він продовжував сидіти далі, в надії, що назбирає ще. По парку пройшов солідний старенький чоловік, дуже добре і стильно одягнений. Він сів прямо навnроти юнака на лавку. Він подивився на нього і запитав: — Чому ти тут сидиш?

Молодий чоловік озирнувся по сторонах, подумавши, що це звертаються не до нього. Він просто не звик, що люди з ним розмовляють. Зазвичай вони обходять його стороною і удостоюють поглядом, повним відторrнення і неnриязні. — Не знаю, — відповів він. — А в чому твоя мета і сенс життя? — запитав солідний чоловік. — Не знаю, — ще раз відповів молодий чоловік. — Корабель, не знаючи, куди він йде, так і буде ходити по хвилях, поки не розі б’ється об скелі. Якщо у тебе немає мети в житті, тоді ти так і будеш поневірятися з боку в бік поки остаточно сам себе і не поrубиш. У всіх повинні бути сенс і мета в житті, — вимовив чоловік і замовк.

Молодий чоловік продовжував мовчки дивитися на нього. Раптом чоловік почав блід нути і шукати щось в кишені. — Що з вами? Вам поrано? — запитав юнак. — Води, — тихо прохрипів той. Молодий чоловік нічого не розчув і підійшов до чоловіка. — Що? — ще раз запитав він. — Води, — промовив Чоловік, дістаючи таб летки з кишені. Молодий чоловік побіг в найближчий ларьок. Діставши з кишені всі монети, які він назбирав, він віддав їх продавщиці. — Пляшку води, будь ласка. Дівчина недовір ливо подивилася на нього і протягнула пляшку з водою. Молодий чоловік швидко схопив її і побіг до чоловіка на лавці.

— Ось, тримайте. Він бачив, як чоловікові не вистачає повітря, і він раз у раз втра чав свідо мість. — Викличте хто-небудь աвидку, — kрикнув молодий чоловік, але ніхто навколо його не почув. Тоді він знову побіг в ларьок і попросив продавщицю викликати աвидку літньому чоловікові. Дочекавшись машину աвидкої доnомоги і переконавшись, що чоловіка завантажили в машину, молодий чоловік пішов. Минуло три місяці. Настала зима, а це найваж чий час для бездо мних. Молодий чоловік ходив вулицями, намагаючись зігрітися, але сили стали його залишати. Він ледве добрів до лавки, що стояла поруч з великим офісним будинком, і ліг на неї.

Побачивши жебрака, який ліг на лавку, вийшов охоронець і почав його проrаняти, але молодий чоловік ніяк не реагував, він спав. Тут вийшов власник даного офісу і, побачивши того самого молодого чоловіка сказав охоронцеві: — Занури його до мене в машину. Охоронець трохи отороnів, але не став проти витися. Він занурив молодого чоловіка в машину, і вона поїхала. Аркадій Іванович під’їхав до будинку і попросив водія віднести юнака в гостьову кімнату. Він дав розпорядження прислузі з приводу даного молодого чоловіка і пішов. Так міцно юнак ще ніколи не спав. Він відкрив очі і здивувався: тепла, м’яка постіль, Велика, простора кімната.

— Ви прокинулися? — раптом пролунав голос дівчини. — Де це я? — нічого не розуміючи вимовив молодий чоловік. — Ви в будинку Аркадія Івановича. Тут лежать ваші нові і чисті речі-сказала Домробітниця, — там ванна і туа лет. Поки помийтеся і переодягніться. Через годину до вас прийде перукар. Молодий чоловік нічого не розумів, але підkорився. — Навіщо ти його до нас привів, — обурю валася жінка. — Він вряту вав мені життя, — промовив Аркадій Іванович, — він на останні свої rроші куnив мені пляшку води, тоді як інші люди просто проходили повз. — Можна ж було його просто віддячити. Навіщо було тягнути його до нас-продовжувала дружина.

Тут в кімнату увійшов молодий чоловік. — Ну здрастуй, мій рятівник-промовив Чоловік, звертаючись до юнака. — Здрастуйте, — боязко промовив він, дізнавшись в його особі того самого літнього чоловіка в парку. — Як тебе звати? — Микола. — А мене-Аркадій Іванович, а це моя дружина — Лідія Семенівна-вимовив чоловік. -А я-Віка-вимовила молода дівчина, що увійшла в кімнату. Молодий чоловік не знав, що належить робити в даній ситуації, тому просто промовчав. Він не звик до такої уваги по відношенню до себе. Вони всі разом вирушили снідати. Після сніданку вони розташувалися у великій, затишній вітальні. У кімнаті горів камін, і було так тепло і затишно.

Вони мило розмовляли, і Коля розповів Віке всю історію свого знайомства з Аркадієм Івановичем, розповів і про те, як він жив на вулиці і як з ним поводилися люди. Аркадій Іванович, дослухавши розповідь Миколи, встав і пішов разом з дружиною. — Що сталося? Я їх засму тив? Мені не треба було цього розповідати? — засму чено промовив юнак. — Ні, що ти. Просто твоя розповідь змусила їх згадати важkий біль втра ти, — відповіла Віка і додала.- Мої батьки заrинули в автоkатастрофі. Ми поверталися додому пізно вночі. Мені тоді було 10 років. Тато не впорався з керуванням, і машина вріза лася в дерево. Батьки заrинули на місці, а мені вдалося ви жити.

Мене ростили бабуся з дідусем. Спасибі тобі, що врятував мого дідуся. Не знаю, як би я пережила, якби його не ста ло. Микола жив у їхньому будинку кілька тижнів, і багато знайомих Аркадія Івановича не розуміли цього, хтось навіть заз дрив йому. Між Колею і Вікою була видна явна симпатія, яка переростала в щось більше. Аркадій Іванович влаштував Миколу до себе у фірму, де він досяг високих результатів. Через деякий час молоді люди одружилися і у них наро дився синочок, якого вони назвали Аркадій.

Поступово правління фірмою Аркадій Іванович передав Віке і Колі. Через 20 років до парку під’їхала дороrа машина, і з неї вийшли дві людини. Вони сіли на лавку. — Аркадій, а в чому твоя мета і сенс у житті? — запитав Микола у сина. — Не знаю, тату. — Корабель, не знаючи куди він йде, так і буде ходити по хвилях, поки не розі б’ється об скелі. Якщо у тебе немає мети в житті, тоді ти так і будеш поневірятися з боку в бік, поки остаточно сам себе і не поrубиш. У всіх повинні бути сенс і мета в житті, — сказав Микола.

Я навіть ненавмисно дуже заздрю жінкам, які знайшли своє жіноче щастя в шлюбі. Я завжди вважала свій шлюб вдалим і надійним. Вийшла я заміж ще зовсім молодий, це ще ранній вік для дівчини, в 20 років за хлопця з сусіднього під’їзду. У нас була взаємна щира любов і незабаром ми з ним одружилися. Скоро з’явився на світло Олександр, а через 3 роки — Ігор. Жили ми добре, весело, сперечалися дуже рідко. І мені так подобалася моє життя, що часто сама собі заздрила навіть. Так минуло 25 років нашої щасливої сімейної житті. Хлопчаки наші виросли, одружилися. А ми насолоджувалися спілкуванням один з одним і з нетерпінням чекали маленьких і рідних онуків, яким були готові навіть небо прихилити.

І якось я навіть сама не зрозуміла, коли в наші сімейні життя прийшли зміни. Ні, мій чоловік залишався таким же в стосунках, але він вирішив кардинально поміняти свій імідж. Так би мовити, омолодитися, як ніби. Почав відвідувати салони краси, одягатися в фірмових магазинах, чого не було раніше за стільки років нашої сімейної. Гроші ми мали хоч і не великі, але відкладали останні роки чимало, адже діти в нашій допомоги вже не потребували;

вони говорили, що ми їх в життя вивели, а тепер повинні трохи пожити для себе, і вони самі нам допомагали. А коли у чоловіка був ювілей, то він виголосив тост: — За новє і яскраве життя! Тоді, я навіть уваги на ці слова не звернула. Чоловік почав приходити з роботи пізно в якомусь аж надто піднесеному настрої. Я навіть подумати не могла, що причиною цього стане інша жінка, я б ніколи в це не повірила. Якось в парку до мене підійшла молода дівчина з проханням поговорити.

Я її не знала, але на розмову погодилася: було цікаво, що ж я від неї можу почути. Вона довго мовчала, було видно, що вона хвилюється, не може зібратися. А я в цей час її з цікавістю розглядала. На вигляд їй було близько 30 років, симпатична. Я терпляче чекала, але замість слів у неї полилися сльози. Незабаром я зрозуміла, що вона дуже любить мого чоловіка, і вони близько року зустрічаються. У них взаємні почуття, але чоловік мені нічого не говорить, так як боїться, що я сильно засмучусь, що це мене зовсім розчарує. Але наступну фразу я зовсім не готова була почути від цієї жінки: — Ви ж з чоловіком добре прожили життя, так дайте і іншим таке щастя.

Я не знала як на все це реагувати, мовчки встала і просто пішла додому. Чоловікові своєму я зовсім нічого не сказала. Він виглядав таким щасливим і радісним, але тепер я знала справжню причину і мені було сумно занадто від цього. Через кілька днів ми відзначали в ресторані 25 років з дня нашого весілля. І я зважилася на розмову. Тільки попередила чоловіка відразу, що мені потрібна тільки правда. Він зізнався, що цю дівчину дуже любить, а зі мною живе тільки з почуття вдячності за наше життя і наших діток. Я не стала влаштовувати суперечок, не розумілася в усьому, а просто відпустила його.

З чуток я дізналася, що вони до сих пір живуть разом. Але наскільки триватиме ця ідилія, я не знаю. Ось так наш шлюб зруйнувався, але я не опускаю руки. Через два місяці у сина народиться дочка, і я буду з задоволенням їм допомагати. Я не очікувала такого від чоловіка через 25 років нашого щасливого життя; я присвятила всю себе нашій родині, але він вирішив почати життя заново. А я тепер буду справжньою бабусею, шукати іншого чоловіка більше не буду, не хочу більше такого щастя, коли тебе просто залишають, як використану річ. Я до кінця життя не зможу з цим змиритися.

Одного разу, шість років тому, я насилу прокинулась вранці і стала варити кашу. Була зима, за вікном — непроглядна темрява.Я вартувала молоко, щоб не втекло, і дуже хотіла спати.Потім я розбудила сина в садок, він вередував, не хотів вставати. Моє найбільше нелюбиме — витягувати з сну теплу, солодко сплячу дитинку.Потім я його одягала, він хникав, не хотів одягатися, стягував колготки, потім плювався кашею; ми спізнювалися; встав чоловік, зайшов на кухню, запитав: «А є щось, крім каші, на сніданок?». Ні! — гаркнула я, хоча могла б накромсати бутербродів. Мені не складно, але я спізнювалася, і не виспалася, і вранці взагалі не хочу готувати кулінарне розмаїття.

Потім ми одягалися, і я думала про те, яка ж трудомістка ця пора року — зима. Штани одягни, потім кофту, потімкуртку, потім, шарф, потім рукавиці … Уфффф.Ми з сином вибігли на вулицю. Був якийсь сильний мороз, і у нас не завелася машина. «Тільки цього мені не вистачало!» — подумала я і витягла чоловіка, замість сніданку, розбиратися з авто. А сама зробила йому бутерброди на сніданок, з собою, на роботу.У підсумку, ми із запізненням, але роз’їхалися по справахУвечері того ж дня я готувала вечерю.

День був якийсь невдалий на роботі, мене завантажили чужими обов’язками замість звільненого співробітника. Я злилася і подумки вимовляла начальнику все, що про нього думаю.Я чистила картоплю, включила телевізор на кухні і дивилася якусь передачу про заміжжя.Там героїня, красива, накручена, напомаджена, шукала нареченого і розповідала свою історію.Вона недавно переїхала до столиці, буде підкорювати. Від першого шлюбу в неї є дитина, але він живе з батьками в іншому місті, поки вона шукає себе в столиці. Ось коли знайде собі чоловіка, і зробить кар’єру, обов’язково забере дитину собі. І в кінці вона сказала:- В цілому, у мене в житті все добре, і я шукаю людину, яка зробить ще краще.

Я хороша мама, хороша дочка, хороша людина і буду хорошою дружиною.І провідна запитує:- А як ви зрозуміли, що ви хороша?- Я не п’ю і не курю, — відповіла дівчина.- Заслуги не можуть починатися з «не». Я НЕ п’ю, НЕ курю, — каже ведуча. — Ви були б хорошою мамою, якби щоранку прокидалися, і вночі варили б остогидлу кашу, потім сонну дитину свою будили б, а діти скиглять всі вранці, і годували б її цією кашею, розмазаною по всій кухні, потім ці горезвісні колготки, п’ять шапок і кофт на нього, шарфом замотали, і в заметіль — на санках, до садка, бігом, тому що спізнюєтеся на роботу А вона там, в цьому садку, майструє тюльпанчик, який подарує мамі, тому що скоро День Матері …

Я застигла. Я стояла спиною до телевізора, слухала, різала овочі …Але я зрозуміла, що хтось зверху прямо зараз говорить зі мною.Про мене. Він все знає про мене.У мийці лежала замочена з ранку каструлька, ми спізнювалися, і я не встигла помити. А на холодильнику висівмалюнок, який подарував мені сьогодні син, коли я прийшла за ним в садок Часто ми просто не помічаємо щастя.Воно транзитом проходить крізь наше життя, а ми плутаємо його з буденністю і рутиною. Ця каша, ця каструля, ці колготки хіба про таке щастя ми мріємо?Але ж якщо задуматися, покрутити його, повернути в руках, заглянути з іншого ракурсу: а чим не щастя?Мені є заради кого прокидатися раніше. І моє кухонне вікно запалюється молочним світлом кожен буденний ранок, рівно в 6.І там, за вікном, холодно і темно, а тут, на моїй теплій кухні затишно свистить чайник, і смішна улюблена каструлька з квіточкою на бортику варить ідеальну порцію каші. І у мене є улюблений син, який не любить прокидатися вранці (а хто любить?).

І чоловік, який майже завжди в гарному настрої, і робота, де мене чекають, і зобов’язання, типу ось цієї необхідності приготувати вечерю, які роблять мене щасливою.Я кожен день щаслива, просто за рутиною забуваю це помітити !!!Той день — дуже важливий. Я після нього трошки прозріла. Я стала помічати те, що завжди було передочима, але я не бачила цього, ніби воно приховано було пеленою внутрішнього невдоволення.А в той день випадковий діалог в телевізорі ніби зірвав, як фокусник, чарівний хустку з моїх очей і я оглядаю своюстару кухню як нову і думаю: ВАУ !!!Бути щасливим в моменті, не дивлячись на запропоновані життям обставини — моє кредо, моя особиста релігія.Щастя — це не обов’язково маскарад і карнавал, його потрібно навчитися помічати і цінувати, навіть якщо сьогодні воно зовсім буденне, маленьке і схоже на пузату каструльку з вівсянкою «

Мені 30 років, я живу одна в квартирі, яку мені подарували батьки. Коли їх не стало, я на кілька років впав у депресію, тому що залишилася зовсім одна в цьому світі — у мене немає ні родичів, ні друзів. Але у мене є мій улюблений чотириногий друг. Його звуть Фаст. Незважаючи на те, що з боку доберман виглядає дуже страхітливо, насправді він дуже добрий і ласкавий. Сусіди навіть запитали, чи може він гавкати, бо вони ніколи не чули, щоб він гавкав. Звичайно, він може все. Просто якщо в цьому немає необхідності, то він не буде просто так гавкати. І ось, як завжди, ввечері ми з Фастом вирушили на прогулянку в парк. Було вже темно, і парк був майже порожній. Ми йшли по дорозі, яку прокладали стільки років, як раптом вихованець потягнув мене в сторону неосвітленому провулку. Там не було ліхтарів, тому ми не пішли туди гуляти. І на цей раз, з якоїсь причини, Фасту захотілося піти саме в той провулок.

Він явно щось відчув, але я боялася йти туди, тому деякий час пручалася. У якийсь момент я почула якийсь вереск, що доносився з боку того самого нещасливого провулка, і я злякалася ще більше. Але після цього Фаст почав тягнути мене в цьому напрямку з особливою силою, так що я просто не могла не піддатися його тиску. На щастя, ви можете включити спалах на телефоні і використовувати її як ліхтарик, що я насправді і зробила. Після цього ми з Фастом пішли в ту сторону, звідки долинув цей незрозумілий звук. Чим ближче ми підходили, тим голосніше і чіткіше ставав звук. І, нарешті, ми досягли самого джерела звуку. Перед нами стояла коляска, в якій плакала дитина. Було вже прохолодно, так що дитина навіть захрип, тому його плач перейшов у виття. Коли я побачила все, мене охопила паніка. Що тут могло статися? У паніці я почала набирати номер поліції, так як побачила далеко лавку, на якій хтось лежав.

Можливо, коляска відійшла від магазину через вітер, і там був якийсь родич дитини. Взявши малюка на руки, щоб хоч якось зігріти його і заспокоїти, я підійшла з ним ближче до лавки. Виявилося, що там спала дівчина. Вона виглядала не дуже доглянутою, але і не була схожа на п’яницю. Я почала будити її. Мені було важко, тому що вона була в глибокому сні, але вона нарешті відкрила очі. Коли дівчина побачила мене зі своїм сумували дитиною на руках, вона сама заплакала. Вона схопила дитину на руки і стала обіймати його і просити вибачення, захлинаючись власними сльозами. Коли дівчина трохи заспокоїлася, вона розповіла мені, як вона сюди потрапила. Як виявилося, Віке всього 17 років. Вона сама виховує дитину, у неї немає вдома, тому вони живуть разом з малюком в маленькій кімнаті багатоквартирного будинку. Вона недовго зустрічалася з батьком дитини, але вже жили разом на знімній квартирі.

Дівчина вступила до інституту, а вечорами працювала посудомийкою, щоб залишалися хоч якісь копійки. Хлопець не працював, але все одно приносив гроші, хоча і не говорив, звідки він їх узяв. Як тільки стало ясно, що Віка вагітна, її коханець швидко зробив ноги, буквально випарившись. Дівчинка залишилася зовсім одна, бо не знала свого батька, а її мати кілька років тому спилася, нічого не залишивши після себе. Дівчина залишилася не тільки з дитиною, а й з боргами за квартиру. Виявилося, що хлопець якийсь час не платив орендну плату, а брав гроші собі. Тепер Віці належало погасити накопичений борг з мізерної зарплати. Для цього вона пішла з інституту і влаштувалася на дві роботи. Отримавши борг, господарі квартири вигнали її на вулицю. Віка була вже на останніх місяцях, тому не могла працювати. Отже, вона залишилася одна без даху над головою.

На щастя, двірник впустив дівчину в комірчину у багатоповерхівці. Так, технічне приміщення, квадратів 4 на 4, але, по крайней мере, не сміттєзвалище на вулиці. Коли народився Максим, все стало ще гірше. Грошей зовсім не було, сусіди іноді годували дівчинку. На дитячі гроші Віка купила стару коляску, підгузники і одяг для малюка. Вчора у неї пропало молоко, і сусідка порадила їй випити пива, щоб воно з’явилося знову. Віка зробила два ковтки на порожній шлунок і заснула в парку. А потім я зустріла її. Можна сказати, що їй пощастило, тому що дитину могли забрати. Я відвезла дівчину в її «будинок». По дорозі я купила продукти харчування і необхідні засоби гігієни для дитини. Коли я побачила комірчину, я була вражена. Ні вікон, крихітна кімната, ніяких меблів — матрац на підлозі і електрична плитка збоку.

Я залишила їх там і пішла з тугою в душі. Я не спала всю ніч, думаючи про цю дівчину. Вранці я прийшла до неї і запропонувала переїхати до мене. Я живу одна, у мене є вільна кімната для неї і Максимка. Дівчина заплакала і сказала, що у неї немає грошей. Я сказала, що мені не потрібна орендна плата. Я вже давно мрію про сестру. Звичайно, Віка відразу ж почала збирати свої нечисленні речі. Тепер ми всі живемо разом. Віка взяла на себе всі сімейні турботи. Виявилося, що вона чудова господиня. Ви б знали, як смачно вона готує! Не дивно, що дівчина мріяла стати шеф-кухарем. Я думаю, що все ще попереду. Тепер ми разом — сім’я не по крові, а по духу. Зрештою, самотні душі повинні підтримувати один одного, тому що кожен потребує підтримки та піклування!

14 років тому вся країна дізналася про саму молоду маму в Росії, Валю Ісаєвоу. Коли піднялася хвиля розмов про Валю і її улюбленого Хабіба, всі стали задавати питання: “Чому це сталося?”, “Що буде з Хабібом?”, “Дитина народить дитину?”.14 років тому Валя завагітніла від 19-річного хлопця з Таджикистану Хабіба. Вона стала зіркою телеекрану разом зі своїм коханим, і всі стали називати її “героїнею”, так як не всі зважаться народжувати в 11 років.Валя народилася в неблагополучній сім’ї, її вихованням не займалися, тому ніхто не міг розповісти їй про правильні стосунки з хлопчиками.

Мати кинула її в ранньому віці напризволяще. Але Валі все ж вдалося уникнути дитячого будинку; бабуся взяла її під опіку. Відсутність любові матері була головною причиною такої непростої долі дівчинки.На сьогоднішній день тема статевого виховання, як і раніше заборонена в шкільній програмі. Все це зіграло свою роль у долі Валі. Як наслідок цих фактів, Валя завагітніла у віці 11 років. Історія знайомства Валі з Хабібом не відрізняється якоюсь особливою атмосферою. Хлопець жив з нею і її бабусею, знімав кімнату в їх квартирі. Валя закохалася в нього, коли була ще зовсім маленькою школяркою.

Тоді дівчинка тільки закінчила 2-й клас початкової школи. Коли журналісти дізналися про цю історію, Валя і її молодий чоловік стали героями скандальних ток-шоу. Вся країна почула неймовірно романтичні слова любові до Валі від Хабіба, а він, у свою чергу, почув, як сильно Валя любить його. На щастя, на сьогоднішній день ніхто не повторив “рекорд” Валі: вона як і раніше наймолодша мама в Росії.Хабіб пообіцяв одружитися на Валі, коли їй виповниться 18 років. Так і сталося: через 7 років вся країна спостерігала за новоспеченою сім’єю.

Хабібу також вдалося уникнути в’язниці за розбещення неповнолітньої, але він все одно отримав умовний термін. Незважаючи на складні життєві обставини, Валя закінчила середню школу і навіть вступила до коледжу. З маленькою донькою на руках, Валя здобула професію менеджера, а в той час Хабіб працював на благо сім’ї. Коли наблизився день весілля, журналісти запропонували закоханим шикарне торжество в обмін на ексклюзивну зйомку їхнього весілля.Через кілька років Валя знову завагітніла. У родині сталося поповнення, у Хабіба народився син. Але, як виявилося, щаслива казка Валі не зовсім була щасливою. Журналісти повідомили світу, що пара розлучається.

Коли сім’я Хабіба і Валі з’явилася на екранах телевізорів, все стали уважно стежити за ходом подій. На наступній передачі дівчина посварилася з родиною Хабіба, так як вони вже знайшли нову невістку для свого сина. Вся країна підтримувала Валю, всі були на її боці. Як з’ясувалося пізніше, всі ці скандали були всього лише вигадкою і комерційним ходом відомих журналістів. У сім’ї Валі не було конфліктів з чоловіком і не було нової пристрасті.

Пара жила щасливим сімейним життям зі своїми 2 дітьми. За кожну трансляцію Хабібу і Валі платили близько 250 тисяч рублів. Ця сума стала значною для пари, тому молодята погодилися на цю аферу. Через кілька місяців після ефіру Валя завагітніла третьою дитиною. На тлі її вагітності журналістам знову захотілося роздути галас. На цей раз, згідно зі сценарієм, між подружжям повинен був вибухнути скандал. Журналісти запропонували організувати тест ДНК, щоб підняти рейтинги телепрограм. Але пара не погодилася. Валя вже звикла до того, що її і дочка Аміну часто називають сестрами.

Сьогодні Аміні вже 14 років, а Валі 25. Вони схожі як дві краплі води, тому перехожі не думають, що повз них ідуть мати і дочка.Шкільні вчителі Аміни турбувалися, що вона візьме приклад зі своєї матері і стане такою ж молодою матір’ю, якою колись була Валя. Але їх переживання не перетворилися в реальність: Валя намагалася переконати дівчинку, що така доля не повинна повторитися з нею. Тому Аміна приділяє велику увагу навчанню, намагається якомога більше допомагати батькам. Її не можна знайти в соціальних мережах, і вона ще не думає про відносини з хлопчиками. Валя намагалася дати дочці все, чого вона колись не отримала від матері. Зараз Аміна хоче закінчити школу і піти вчитися далі. Їхня сім’я щаслива, а Валя не хоче, щоб у її дочки була така ж раннє подружнє життя.

Мама написала листа своєму синові, не підозрюючи, що воно розлетитися по всьому Інтернету!Підлітковий вік-найскладніший період як для дітей, так і для їх батьків. В цей час власні діти здаються некерованими, зухвалими і агресивними. Вони вимагають незалежності і довіри, яку не завжди здатні виправдати.Ця жінка дізналася, що її 13-річний син брехав їй про те, що робив домашнє завдання.

Але замість того, щоб влаштувати скандал, вона вирішила провчити сина.13-річний Аарон заробляв на кишенькові витрати за допомогою свого каналу на YouTube. З появою такого джерела доходів хлопець став відчувати себе незалежним і проявляти неповагу до матері. Він брехав їй про те, що робить уроки, а коли мати викрила його у брехні, підліток апелював їй тим, що йому не потрібна школа, так як у нього вже є робота і він відчуває себе досить самостійним і незалежним.

Жінка написала синові листа і прикріпила до дверей його кімнати. Вона збиралася поділитися ним тільки з друзями, проте випадково воно стало загальнодоступним в мережі. Люди просто в захваті від того, що написала ця мама.Публікація зібрала понад 165 000 репостів.”Дорогий Аарон,Мені здається, ти забув, що тобі всього лише 13 років, і що я все ще твоя мати! Але якщо ти так хочеш бути незалежним, думаю, цей урок самостійності піде тобі на користь! Оскільки, як ти заявляв, тепер ти сам заробляєш гроші, тобі не складе труднощів викупити у мене всю техніку, яку я колись купувала тобі. Якщо ти хочеш, щоб у твоїй кімнаті було світло і доступ в інтернет, тобі доведеться платити свою частку комунальних платежів.

Кімната – $ 430. Електрика – $116. Інтернет – $21. Їжа – $150.Крім того, тепер тобі доведеться виносити сміття і пилососити по понеділках, середах і п’ятницях. Також тобі потрібно буде підтримувати чистоту у своїй ванній кімнаті, готувати собі їжу і прибирати за собою. Кожен раз, коли ти не будеш виконувати ці обов’язки, я буду стягувати з тебе $30. Вважай цю суму оплатою мені за послуги покоївки.Коли ти вирішиш, що готовий знову стати моїм сином, а не сусідом, ми можемо переглянути умови.З любов’ю, мама”

Побачивши записку, син розірвав її на дрібні шматочки і в люті вибіг з дому. Однак мати розуміла, що йому потрібен час, щоб заспокоїтися і обговорити все без емоцій. Коли почуття охололи, її син прийшов додому і сам віддав матері всі речі, щоб пізніше самостійно викупити їх. Мати і син підписали контракт, в якому чітко були прописані всі обов’язки і права кожного з них.Часом діти ростуть занадто швидко і стають дорослими раніше, ніж ми буваємо до цього готові. Дуже важливо в такі моменти дати їм можливість зрозуміти, що означає незалежність. Метод виховання цієї жінки дійсно спрацював. Вона дала зрозуміти своєму синові, що самостійність має на увазі також безліч обов’язків і велику відповідальність.Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook:

Поліна завжди мріяла про велику та дружну родину. Вона завжди в дитинстві уявляла, як у неї буде багато дітей та люблячий чоловік. Вийшла вона заміж досить рано, у 19 років. Тоді вона одразу заваrітніла. чоловік, дізнавшись про це, вчинив сkандал. Він стверджував, що треба спочатку збудувати своє життя. Поліні не хотілося йти на цей крок, але в результаті вона все одно позба вилася дитини, піддавшись вмовлянням чоловіка.

Вже за чотири роки у них у житті все влаштувалося, взяли квартиру в іпотеку, стали стабільно заробляти. Тоді чоловік сам заговорив про те, що треба завести дитину. Вони намагалися, але їхні старання не мали успіху. У результаті вони сходили до ліkарів та з’ясувалося, що Поліна не може мати дітей. Ось тоді Поліна багато nлакала і вважала, що це покарання за те, що вона занаnастила безневинну дуաу.

Чоловік після цих новин заявив, що він не збирається з нею жити, адже вона не може наро дити спадкоємця. Він зібрав свої речі та пішов. Поліна довго після цього стра ждала, їй здавалося, що життя тепер скінчилося. Але через тиждень після цього вона гуляла в парку і відчула нездужання, її сильно почало ну дити. Задньою думкою вона про все здогадалася, коли прийшла додому і зробила тест на ваrітність. І він виявився позитивним. Поліна вирішила не розповідати про це колишньому чоловікові та виховувати дитину сама.