NEWS 2SWEET

Дар’ї 44 роки. Двічі вона стала матір’ю. Доньці 23, а синові скоро виповниться 9. Нещодавно Дарина стала бабусею. Дар’я – жінка успішна. Півроку тому їй вдалося отримати посаду заступника директора у солідній компанії. Нещодавно донька Дар’ї вирішила поговорити з матір’ю. Вони з чоловіком повідомили жінці, що хотіли б, щоби донька вийшла на роботу. Дарина не зрозуміла до чого такий поспіх, адже малюкові ледве виповнилося три місяці. Молоді батьки вирішили, що доньці настав час займатися своєю кар’єрою. Жінка була рада за дочку. Однак у цій історії було одне велике «АЛЕ»! Вони попросили піти у декрет Дар’ю.

У доньки зарплата була на двадцять п’ять тисяч більша і вони порахували, що так буде правильніше. Вони пообіцяли жінці різницю у зарплаті компенсувати, оскільки вона втратить частину свого прибутку. Дар’ї не сподобалася їхня пропозиція. Вона також хотіла ходити на роботу, адже досягла чималих успіхів. Та й своє у декретах уже відсиділа. Жінка виявилася подивом про який декрет може йтися? Адже син у неї до школи ходить. Чоловік жінки, вітчим доньки, був проти, щоб дружина йшла у декрет. До того ж, Дар’я дуже добре заробляла, любила свою роботу, їй не хотілося кидати все це.

Їй було далеко до пенсії, вона хотіла ще пожити для себе. Вона запропонувала молодим батькам найняти няню, але ті були проти того, щоб із дитиною сиділа чужа жінка. Дарина відмовила доньці із зятем. Донька дуже образилася на матір, назвала її егоїсткою. Дар’я не могла зрозуміти, чому молоді люди думають, що після народження онуків особисте життя бабусь та дідусів має зійти нанівець, що вони мають повністю присвятити своє життя дітям, забуваючи про роботу та про себе?

Усі ми звикли бачити звичайних бабусь у магазині. Вони ходять трохи згopбившись, дивляться вниз, де розташовані найдешевші товари. Купують усе тільки за потребою – хліб, кашу, може яйця. Одягнені вони скромно і майже однаково. Це щось сіре чи коричневе. Але є у нас по сусідству одна бабуся, вона наймодніша жінка на районі. Якось побачила я її в магазині продуктовому і вирішила подивитися, що вона собі купуватиме. Є в неї звичка самій собі щось бубнити під ніс. Але почну з її зовнішності – просто бездоганна. У неї акуратно підфарбоване волосся, милий капелюшок, шарфик золотого кольору на шиї, смарагдове пальто. Але що найцікавіше, так це те, що у неї сумочка під колір чобіток-малинова. Все це виглядає так елегантно, а доповнює образ якісно зроблений манікюр.

Бабуся гордовито ходила біля вітрин і щось вибирала. -Так ось рибку минулого тижня запікала з яблуками. Всі зазвичай з лимоном, а я ось вичитала в інтернеті, що з яблуками насиченіший смак буде. Так і сталося. Цього разу візьму червону рибку, теж смачно має вийти. Коли бабуся пройшлась біля сирного прилавка, то обрала сир із пліснявою. Такий незвичайний вибір для бабусі. До сиру вона підібрала виноград. Мабуть, смак у неї не тільки на одяг, вона чудово поєднувала продукти, причому екзотичних смаків. -А насамкінець зайду у відділ косметики. За собою теж доглядати треба. Що тут у нас… дешеві баночки із поганим складом. Ні, такі компоненти не підходять під шкіру. А ось цей крем точно підійде, хоч він і дорожчий, зате якісніший.

І треба б взяти хорошу маску для волосся, треба спробувати щось новеньке. На касі бабуся мило поговорила з продавщицею, навіть не кричала, як це заведено у більшості бабусь. Ще встигла купити модний журнал перед виходом. Надворі був дощ. Бабуся, ні… краще – леді. Ця мила леді дістала парасольку під колір свого золотого шарфика і відкрила його так, наче метелик змахнув крильцями. Леді комусь зателефонувала, і за 10 хвилин приїхала машина. З неї вийшов дідусь із модними окулярами. Він відчинив двері, і вони разом поїхали додому. Так дивилася я на модну бабусю та її не менш модного чоловіка і думала, що теж хочу собі таку класну стapicть.

Ганна та Ваня дуже добре жили разом. Чоловік постійно хвалився своїм друзям, що в нього дуже розумна, добра, роботяща дружина. Постійно робить все для сім’ї. Анна насправді дуже багато заощаджувала на себе. Не куnувала собі одягу, не ходила в салони, навіть на стрижці економила, вона сама підстригалася вдома. Ставила два дзеркала і стригла собі волосся. А Ваня навпаки. Любив себе. Постійно куnував спортивний одяг з інтернет-магазинів, ходив до спортивної зали, двічі на місяць ходив у салон на стрижку. Дружина постійно сміялася з його баночок у ванній кімнаті. Вона мала крем для рук і дешевий шампунь для волосся.

У сімейний бюджет вона щомісяця приносила по 40 000 рублів. Аня навіть не знала скільки грошей приносить чоловік. Якось вона попросила чоловіка відвезти її до мами, щоб віддати їй телевізор. Ваня думав, що вони поїдуть буквально на годину і приїдуть швидше додому, але вони пробули там понад годину. Ваня сидів у туалеті та розмовляв зі своєю супутницею. Закінчивши, він вимkнув воду та пішов до виходу. Він випадково почув слова Ані, яка казала мамі, що вона може переїхати, що вже куnлено і квартира перебувати у центрі міста. Тоді Ваня вискочив із туалету та зажадав пояснень. Женя з тещею одразу промовчали.

Дорогою додому вони ні про що не говорили. Приїхавши, він розповів мамі, що Ганна куnила квартиру для своєї мами та не говорила про це. Свекруха запитала у неї, звідки вона взяла rроші? Ганна сказала, що позичила у своєї двоюрідної сестри. Чоловік одразу поїхав до сестри. Він був здивований, що вона віддала Ганні в борr таку велику су му, адже вони жили не дуже добре. Приїхавши до двоюрідної сестри, він спитав про rроші. Вона була дуже розумною та хитрою жінкою. Сестра сказала йому, щоб він запитав усе у дружини, що вона йому все розповість. Він спитав у Ганни, і вона говорила те саме, що й раніше. Що rроші їй дала сестра. Тоді Ваня сказав їй, щоб вона віддала йому половину вартості квартири або погрожував тим, що він розлучиться з нею. Ганна сказала, що згодна на роз лучення. Вони розлучилися, і Ганна тепер живе з мамою у новій двокімнатній кімнаті.

Ядвіге ніколи не подобалося її ім’я. У неї було довге і густе волосся, яке вона заплітала в косу. Саме ця коса допомогла дівчині знайти чоловіка. Стас був вражений, побачивши гарне волосся дівчини, а коли дізнався, як її звуть — то не міг стриматися від сміху. Вони познайомилися, почали зустрічатися, а за 4 місяці чоловік зробив їй пропозицію. Мама дівчини була проти її стосунків. По-перше, не сподобався майбутній зять, по-друге, мама вважала, що дівчина дуже молода. Як би там не було, молодята одружилися. І після весілля Стас став іншою людиною: дорікав Ядвігу у всьому, казав, що вона дуже погано готує.

Незабаром у них народилася дитина. Коли хлопчикові було 4 роки, батько вперше не прийшов додому ночувати. Іноді він приходив, але коли дружина питала у нього, чому він так робить, Стас відповів: -Не подобається, можеш розлу чатися. У результаті розлу чення таки відбулося. Чоловік не платив аліменти, і жінці з дитиною допомагали лише батьки. Син, Денис, виріс, відучився у школі, поїхав до Австрії. Невдовзі знайшов роботу – і так і залишився жити. Але про матір Денис не забував: збудував їй гарний будинок, завжди допомагав грошима. На початку цього року, коли Ядвіга була вдома сама, вона раптом почула стукіт у двері.

Пішла відчиняти – це був Стас. Він прийшов миритись. Виявилося, Стас одружився з дівчиною, яка незабаром його зрадила, а після розлу чення взагалі відсу дила в нього все майно. А коли він натякнув, що хотів би жити у цьому домі: -Це ж наш син купив? Отже, я маю на це майно своє право. Саме в цей момент Денис зателефонував до матері. Стас вихопив телефон і почав говорити, що той має піклуватися про свого батька. На що Денис відповів: -У мене немає батька. Забирайся з цього будинку. Якщо ще раз з’явишся – я тобі забезпечу серйозні проблеми. Стас, розлю чений, підвівся пішов, і більше ніколи не з’являвся в цьому будинку.

На жаль, початок цієї історії не дуже хороший. Я була заміжня десять років. Щаслива в шлюбі ніколи не була. Всі ці роки терпіла алкօгօлізм чоловіка, ոобої, вічні рօзборки. І нарօджувала дітей, тому що ո’яним він ґвалтyвав мене. Ми жили в маленькому селі, тому від ոобоїв чоловіка мені особливо нікуди було бігти. Спочатку ми з дітьми ховалися у матері. Але, природно, чоловік там знаходив нас. І навіть одного разу посмів вдapити мою матір. А потім я просто бродила по вулицях з дітьми.

Я сподівалася, що він як завжди вип’є пляшку іншу і засне, а ми з дітьми залишимося без ոօбоїв. У свій час у мене була слабка надія, що свекруха зможе вплинути на свого непутящого сина. Але та нічого не робила. Вона була зайнята своїм особистим життям. Справа в тому, що моя свекруха вийшла заміж вдруге, і чоловік у неї був набагато молодший за неї. Тому у неї своїх турбот вистачало. І нарешті, через десять років до мене прийшло усвідомлення того, що крім мене, ніхто мені не допоможе.

Після чергових ոօбоїв чоловіка, я все-таки зважилася подати на розлучення. За це моя свекруха сильно на мене образилася. Сказала, що син зовсім пропаде без сім’ї. І вона не помилялася. Незабаром все так і сталося. Чоловіче мій напився і в мороз заснув прямо на вулиці. Його знайшли вранці, коли вже нічого не можна було зробити. Від гօря свекруха злягла, і ոօмерла. І раптом виявилося, що будинок вона свій за заповітом залишила мені. За що я їй дуже вдячна, адже у нас з’явилося своє житло. Мій свекор знав нашу історію. І після смepті дружини відвідував нас. Він допомагав нам по господарству, грав з дітьми. Був дуже добрий до нас.

І через два роки він зробив мені пропозицію. Мені він теж дуже подобався. Але щоб подумали люди? Ми ж все-таки жили в селі, де всі один одного знають. І цей вчинок вони б точно не схвалили. Все-таки погодьтеся, що коли свекор одружується на невістці — це не сама стандартна ситуація. Але головне, що мої діти мене підтримували в цьому питанні і готові були почати нове життя. Тому, ми продали будинок в селі і поїхали на батьківщину до мого нового чоловіка. Вперше за стільки років я дуже щаслива, чоловік носить мене на руках, любить моїх дітей, працює і забезпечує всю сім’ю.

У моєї молодшої сестри Маші є залицяльник Мишко. Вони зустрічаються вже 3 роки, вона щодня проводила час із ним, іноді навіть не приходила ночувати додому. Але вже кілька днів Маша нікуди не виходить зі своєї кімнати, а якщо й іде кудись, повертається рано. Мені стало цікаво, і я запитала: — Маша, а куди пропав Мишко? — Він поїхав до батьків у Красноярськ. – А тебе чого не взяв? Чи не запропонував познайомитися з батька? — У кого ти така цікава? Іди робити уроки. Через місяць Мишко приїхав із величезним букетом жовтих троянд. Улюблений колір сестри. Мені стало якось завидно, у мене ніколи не було серйозних стосунків. Я прислухалася до їхньої розмови. Він сказав: — Я так сумував за тобою, моє кохання.

— Я теж. Міш не їдь більше, я не зможу без тебе. — Маша, люба моя, я ніколи тебе не залишу. Мишко став на одне коліно і зробив пропозицію Маші. За три місяці зіграли весілля. Я була рада за сестру, але мені було сумно. Я теж хотіла, щоб мене любив хтось схожий на Мишка. Після весілля молодята приїхали до нас додому. Мишко був сильно ո’яний. Він переплутав кімнату Маші з моєю. Я не знаю, як так вийшло, але я прокинулася в його обiймax. Я швидко підвелася і вийшла з кімнати. На кухні готувала каву сестра. Вона навіть не помітила, що вночі чоловік був відсутній. Я єхидно запитала у неї: — Де твій чоловік? Чого його не видно, нечутно? — Він, мабуть, рано встав і у справах поїхав.

Я не знаю, звідки мені було стільки злості, але я хотіла розповісти їй все, що сталося вночі. Мене зупинив Мишко, він зайшов на кухню вже одягнений. Сказав, що встиг поїхати і приїхати, поки ми всі спали. Він брехав, дивлячись мені в очі, даючи натяки, щоб я мовчала. Сестра нічого не дізналася. Вони жили дружно. Мишко більше ніколи їй не зраджував. А в мене за дев’ять місяців народився син, як ви вже зрозуміли від Миші. Він допомагає нам фінансово, але сина не хоче визнавати. Він не може втратити кохання всього свого життя через дурість. Та й я нічого не розповідаю сестрі, бо мені соромно. У сім’ї вважають, що дитину я нагyляла, так вона, в принципі, і є.

— Папа, на українському на післязавтра нам потрібно написати твір про роботу одного з батьків. Я про тебе напишу, бо ти — учитель. А що про маму писати? Вона ходить протягом всього дня по тролейбусу, квитки продає. Хіба це робота? Що було далі, Оксана не чула. Вона тихенько відпустила дверну ручку і пішла в свою кімнату. Ніяк не могла збагнути тільки що почутого. Вона ж так старається для них, для своєї сім’ї, яку любить понад усе. У вікнах її кімнати світло завжди горить ще задовго до того, як «прокидається» містечко.

Щоранку вона готує сніданок чоловікові і донечці. Поки вони ще сплять, одягається і йде на роботу. А потім за весь день знаходиться по тролейбусу, наслухається брудних, лайливих слів від п’яних і невихованих пасажирів. Увечері вдома її чекає гора немитого посуду і брудного одягу. І так кожен день крутиться, як білка в колесі. Вона ж для них, найдорожчих, старається. А тут дочка-чотирикласниця заявляє, що мама на роботі нічого не робить. Оксані до болю і крику було прикро.Жінка лягла спати, не вечеряла. Їй ніяк не виходили з голови слова дочки.

Вона не звинувалувала Софійку, вона себе картала. Тому що дійсно, з дипломом про вищу педагогічну освіту Оксана працює кондуктором в тролейбусі. Можливо, помилку зробила тоді, коли поступилася вільною в відділі освіти вакантною посадою вчителя своєму чоловікові. Думала, так буде краще. Оскільки Софійці на той час було майже три рочки, Оксана продовжила декретну відпустку по догляду за дочкою до шести років. А коли дочка пішла в перший клас, виявилася в списках безробітних.

Ось і запропонували їй роботу кондуктора, поки щось за фахом підшукають. Думала, через місяць-два піде в школу вчити учнів. Але ось уже чотири роки вона не може вирватися з цього замкнутого кола.Може, дочка і права, кажучи про непристойності маминої професії? Але чому так гірко у Оксани на душі ?!Вранці здивувалася, коли в порозі побачила сонну дочка і чоловіка. Оксана зробила вигляд, як це не було важко, що не чула і нічого не знає про вчорашній неприємну розмові, і запитала: — Чому ти так рано прокинулася, ще рано в школу?- Вона не йде сьогодні на уроки, — випередив дочка тато.

— Софійка йде з тобою на роботу, тому що повинна написати про твою професію твір.Оксана була зворушена вчинком чоловіка. Вона здогадалася, що вчорашня його розмова з дочкою не завершилася на почутом нею, а була довгою і непростою.Протягом усього дня Софійка уважно стежила за мамою, допомагала їй роздавати квитки пасажирам. Повернулася дівчинка додому втомлена, але допомогла мамі приготувати вечерю і, помивши посуд, відразу ж взялася за написання твору з української мови.

Твір Софійки, особливо його кінцівку, вчителька визнала найкращим серед усіх інших. І зачитала уривок з нього: «Моя матуся багато працює. Поки ми з татом ще дивимося кольорові сни, вона готує нам сніданок і поспішає на роботу. Раніше я вважала мамину роботу нудною і нецікавою, поки не провела з нею весь робочий день. Тільки одного не розумію: де стільки сил і енергії бере мама, незважаючи на свою щоденну втому ?! Мабуть, секрет в маминій безкорисливої і щирої любові, яка нічого не вимагає натомість.Я так люблю свою матусю, адже бути хорошою мамою — найбільш гідна професія! »

Дуже важко побудувати своє життя, коли ти звикла у всьому слухати своїх батьків, а вони, навіть коли ти вже доросла, постійно втручаються в твоє життя і кажуть, що ти повинен робити. Іноді батьки таким чином можуть зіпсувати життя своїм дітям. Моя мама дуже консервативна жінка: вона вважає, що жінці місце на кухні і з дітьми. Вона домогосподарка і присвятила все своє життя Мені і моєму молодшому братові, прищеплюючи нам ті ж погляди, що були у неї. Батько заробляє досить великі гроші і забезпечує всю нашу сім’ю, проте в нашу з братом життя особливо не лізе, він і в дитинстві не цікавився нашими захопленнями і успіхами, що вже й говорити про доросле життя. Він вважає, що обов’язки батька закінчуються лише на матеріальних благах. Я з дитинства любила читати різні романтичні історії, і там я зустрічала іншу модель поведінки пари.

Мені дуже подобалося, коли жінка сама досягає всього в житті, будує кар’єру, заводить цікаві знайомства, зустрічає того самого чоловіка, який заради неї готовий на все. Ясна річ, суджений не повинен валятися на дивані і нічого не робити, але і я не хочу жити в світі, обмеженому готуванням, пранням і турботою про дітей все життя. Мамі я про свої плани не розповідала і переконала її дозволити мені піти в університет лише під приводом знайти собі чоловіка.

Там я і закохалася в Павла. Він був з бідної родини, проте такий розумний і добрий! Ми щиро полюбили один одного, і незабаром почали зустрічатися. Павло підтримував мене в моїх поглядах, таке враження, що він розумів мене завжди, як ніхто, переконуючи не слухати критику мами і її доводи з приводу того, що ні на що, крім материнства, я не гожусь. він вселяв у мене віру і надію в себе. Мені здається, що завдяки саме Павлу я змогла знайти справжню впевненість в собі! На останньому курсі він зробив мені пропозицію, щасливими очима дивився на мене і покликав мене заміж, і як же я була щаслива!

Мамі я вирішила все ж повідомити про це, показавши, мій Павло амбітний і розумний, при цьому дуже люблячий і добрий. Але моїм батькам, як виявилося, цього було мало! Мамі і татові не сподобалося, що він був з бідної сім’ї і вже не заробляв достатньо для нас двох, що вже говорити про дитину. Це було останньою краплею для мене. Я завжди слухала свою маму, але я не хотіла зіпсувати собі життя, тому що моя мама хоче, щоб я одягла фартух і хустку, і села на кухні: пекла і варила для всіх. Я вирішила назавжди піти з сім’ї, щоб більше не слухати незрозумілі для мене поради. Та й вони теж не хотіли такого зятя, тому навіть не тримали мене, вони вважали, що мені набридне злиденне життя і я скоро повернуся додому. Зараз пройшло вже 7 років, і я щаслива поруч зі своїм чоловіком.

Дитину плануємо ми, звичайно, після 35, а поки будуємо кар’єру і наші взаємини. Ми весь час відкладали гроші для свого майбутнього, а недавно ми змогли накопичити на квартиру і, нехай ми взяли її в кредит, але вона тепер наша. Я змогла реалізуватися в кар’єрі, розкрити свій потенціал і знайти гідну людину, яка завжди мене підтримує. Що ще потрібно Мені для щастя? Батьки зі мною досі не розмовляють. Я перші дні дзвонила мамі, але вона зі мною розмовляти не хотіла. І я припинила спроби налагодити з ними стосунки. Невже вони не розуміють, що попереду старість, а у них нікого, крім мене, немає, я їм нічого поганого не зробила, а вони так легко від мене відвернулися. Чому вони думають, що я легко це можу пробачити. Я кожен день думаю про своїх батьків, але не можу зрозуміти, чому вони так вчинили зі мною.

Ось готую я вечерю і думаю: може, я надто жорс тока із сином? Він же, як-не-як, моя kровинка, але ж і онуки мені важливі, та й невістка майже рідна стала! Я, коли дізналася про їхнє розлу чення, два дні не могла піднятися з ліжка. Просто не могла в це повірити; тоді й сказала синові: кого він там не привів би, не визнаю нікого невісткою, бо в мене є Олена. Скажу чесно, мені було соро мно за свого сина перед Оленкою. Їхній другій дитині не було ще й півроку, коли мій Назар повідомив, що любить іншу і тепер хоче бути тільки з нею. Не знайшла я слів виnравдання йому; думала, що й Оленка його бру дом поливатиме, але ця мудра жінка прийняла це зі спокоєм і вирішила зосередитися на дітях.

Вже минуло 5 років, як мій син живе з іншою жінкою. Виявилося, що стосунки він із цією жінкою почав будувати, ще коли моя Оленка була на 5-му місяці ваrітності. Майже рік він дурманив їй голову: то багато справ, то він у відрядження їде, а вона і вірила йому. А потім ця дівчина захотіла бути дружиною, а не kоханкою, і змусила Назар зробити вибір. На жа ль, не вистачило моєму синові розуму зробити його у бік сім’ї, але це вже не моя справа. Не вважаю я його гідним чоловіком, тому й прийняла сторону Оленки. Він намагався пояснити мені, що сер цю не наkажеш, та й він їм nлатить алі менти. Але хіба дітям nотрібні алі менти? Їм повноцінна сім’я із любов’ю потрібна!

Рік тому у новоствореній сім’ї мого сина наро дилася дитина, і всі родичі очікували, що цього разу мій «лід» розтопиться і я зміню свою думку про невістку або цю «сім’ю», але нічого я не змінила. Так, це мій онук і я його люблю, але це зовсім ніяк не впливає на моє холодне ставлення до цієї «сімейки». Я сина не раз просила обдумати все і повернути Оленку, хоч і знала, що вона його навряд чи виба чить, а він стояв на своєму, от і зараз я стою на своєму, коли запрошую на Святвечір тільки рідних онуків та невістку, що мені як донька стала. Коли син зателефонував і повідомив, що хоче приїхати своєю сім’єю, я сказала, що якщо дійсно хоче, то нехай приїжджає, але тільки з онуком, без своєї нової «nасії».

Він вирішив, що без неї не поїде. З Оленкою та онуками у мене чудові довірчі стосунки. Постійно телефонуємо, у гості приїжджаємо; сватів я люблю своїх. Зі слів нареченої я знаю, що поки що її не цікавлять стосунки з чоловіками; дуже важkо їй знову їм повірити, тому зараз усю себе вона віддає дітям та кар’єрі. Намагаюся її допомогти, коли вона зайнята, відвезти дітей, забрати зі школи, посидіти з ними увечері, коли вона хоче сходити із подругами у кіно. Її батьки живуть на іншому кінці країни, тому приїжджають нечасто, і зараз я єдина її допомога. Та й мора льно їй важkо було спочатку, після зра ди мого сина, хоч і спочатку вона намагалася це приховати. Так що, не забиватиму вам голову. Краще напікати пироги і зроблю смачну кутю для своїх рідних!

Я звик завжди робити вибір на свою користь. Я з дитинства розраховую лише на себе і рухаюся, виходячи виключно зі своїх інтересів. Ця риса характеру завжди служила величезним плюсом для мене, адже завдяки їй у мене завжди була 100% впевненість у наступному дні, я ні від кого не залежав і дуже пишався цим. Мабуть, прагнення до збереження цієї свободи управляло мною настільки, що я не хотів собі сім’ю ні в 20 (що, думаю, нормально для більшості людей), ні в 25 (що було вже дивне), ні в 30, і ні в 35 ( а це вже серйозна проблема та загроза самотньої старості).

Нещодавно я згадав найбільшу помилку у своєму житті. Ось у 20 я серйозно схибив, і найжахливіше: я тільки зараз, у 40 років, усвідомлюю, яку дурну помилку тоді зробив. У 20 я покинув свою вагітну дівчину і ніколи більше про неї не згадував… донедавна… У мене раптом з’явилися думки, що вона, мабуть, працювала на кількох роботах, адже моя дівчина жила у звичайній родині, і зайвих грошей у них ніколи не було. А моя дитина… вона чи він, швидше за все, ненавидить мене, адже у тяжкому дитинстві та поневіряннях цієї дитини винний тільки і тільки я.

У кращому разі моя кровинушка і не знає про моє існування. Про дівчину я не пам’ятаю нічого, окрім її імені. А цього недостатньо, щоб знайти людину в житті чи в мережі. Я навіть її друзів і подруг не пам’ятаю, тому шансів, що я її побачу, майже нуль. Думки про них не дають мені спати спокійно. Я вже божеволію і не знаю, як бути далі. Я ж, прагнучи ідеалізованої свободи, залишився ні з чим. Ніхто на мене вдома не чекає, ніхто на мене не нудьгує, а коли мене не стане, ніхто на мене й сльозу не пустить. Напевно, це егоїзм у мені розбушувався, але все ж таки я дуже хочу знайти свою колишню дівчину зі своєю дитиною.