NEWS 2SWEET

На весілля увірвався бомж, вихопив у тамади мікрофон і заспівав так, що прославився на весь світ Ця дивовижна історія сталася на одному святковому заході, причому, стала несподіванкою для всіх його учасників. Головного героя цієї історії звуть Володимир, і у нього вже кілька років не було місця проживання. Володимир блукав по вулицях, час від часу знаходячи деякі підробітки. Але одного разу чоловікові було надано такий шанс, який він не міг упустити ні за що в житті.

У розпал весільного свята він увірвався в банкетний зал, в брудному одязі, взяв мікрофон у тамади — а далі сталося щось неймовірне … Те, що ви побачите у відео нижче, зворушить вас до глибини душі. Якщо вам сподобається відео, будь ласка, поділіться ним зі своїми друзями в інтернеті! Дійсно дивовижна історія, в яку дуже складно повірити!

Коли до Григорія прийшла сестра покійної дружини, він одразу зрозумів, що щось не так. Таня до нього рідко заходила і завжди у справі. Почала вона здалеку, спочатку спитала про самопочуття, потім про господарство та справи. Завжди Грицько відрізнявся нетерплячим характером, тому й тут не витримав і прямо запитав:

-Чому, власне кажучи, згадала насправді? Тут Тетяна задумливо у вікно погляд направила. -Цей будинок колись моїм батькам належав і має повернутися у володіння нашої родини. Дітей у нас із Вірою немає, краще зі спадщиною розібратися за життя. У мене старша донька виходить заміж цього року, їм нема де жити. Напиши дарчу на молодят.

Ніхто тебе виганяти не збирається, хай із тобою живуть. Подумай, Грицю, я й завтра загляну. Григорій справді залишився у задумі після відходу жінки. Він не молодий, йому вже сімдесят п’ять. Поки що сам із господарством справляється. Але що буде за років п’ять? Молодята могли б його доглянути. А раптом вони не вживуться? Чи виженуть його? Дилема здавалася йому надто складною. Тепер він не знає, як вчинити.

Світлана зовсім випадково дізналася, що її син має дитину. Дівчина на ім’я Оксана постукала у двері: -Ви мама Олега? Мене звуть Оксана, ми зустрічалися раніше з вашим сином, але потім розл училися. -Так, я його мама. Але Олега зараз немає вдома, ви проходите. -А це добре, що його нема. Я прийшла до вас. Напевно він вам не розповідав, але я наро дила три місяці тому сина. Мені нічого від Олега не потрібне. Просто моя бабуся дитячий ліkар, ми б хотіли дізнатися у вас з роду хтось хворів чимось? Про всяк випадок питаю, для бабусиного спокою. Але дитина здоpова, з нею все добре.

Світлана ще трохи поговорила з Оксаною, а коли дівчина пішла, то Світлана почала nлакати. Вона й не могла подумати, що вже сама стала бабусею. Вона була така рада, хотілося самій побачити дитину. Коли Олег прийшов додому, то відбулася розмова. Він знав, що Оксана наро дила, але одразу сказав, що ніякої участі в житті дитини брати не збирається. Оксана наро джувала для себе. Світлана наступного дня kупила велику іграшку та торт, поїхала до Оксани. Коли вона побачила свого онука, він був просто копією Олега в дитинстві. Вона почала частіше приїжджати, Оксана їй дуже подобалася. Спокійна, господарська, добра дівчина. Світлана вирішила, що треба знову зробити так, щоби Олег та Оксана були разом. Тоді Світлана kупила фрукти, підгузки та бинт.

Вона забинтувала ногу, сказала Олегу, що невдало вnала. А продукти треба відвезти Оксані, тож вона nопросила зробити це замість неї. Олег невдоволено взяв пакети та поїхав на свою першу зустріч із сином. Потім сама Оксана зрозуміла хитpість свекрухи. Вона зателефонувала Олегу, nопросила його посидіти з дитиною буквально годинку, бо треба зробити якісь термінові справи, а бабуся не вдома. Олег знову приїхав. Так щоразу він залишався в Оксани з дитиною дедалі довше. Через якийсь час Олег спитав у мами, як вона поставиться до того, якщо він зpобить Оксані пропозицію. Світлана була лише рада. Так невеликими зусиллями свекрухи гарна пара поєдналася, і у дитини з’явилися повноцінні батьки.

Світ Віри змінився, коли її чоловік Сергій освідчився у коханні до іншої і пішов, нагадавши їй, що вона залишається саме у його квартирі. Віра відчула себе втраченою і задумалася, куди їй переїхати з маленькою дочкою Анею. Зняти чи купити нове житло було неможливо, а повертатися до тісної квартири батьків не хотілося. У цей момент зателефонувала бабуся Віри .

Її заспокійливий голос навіяв спогади про дитяче літо: риболовлю, господарство, розповіді про закопані предками сімейні скарби, які юна Віра мріяла знайти. Піддавшись імпульсу, Віра разом з Анею вирішила відвідати бабусю. Коли вони приїхали, знайома обстановка та розмови з бабусею заспокоїли Віру, змусили її розповісти про свої проблеми. Бабуся, яка завжди відрізняється мудрістю, порадила Вірі залишитися і відновити своє фізичне та моральне здоров’я.

Наступного дня, допомагаючи в саду, Віра і Аня натрапили на старий горщик, в якому, на їх подив, опинилися золоті монети – той самий скарб, про який Віра мріяла в дитинстві. Бабуся посміхнулася: – Наші пращури все ще дбають про нас. Тепер все буде добре, Вірочка. Тепер тобі не доведеться перейматися житлом. І Віра зрозуміла, що іноді заповітні мрії збуваються, але вони самі обирають, який час найкраще для цього!

Оксана, студентка третього курсу університету, напередодні приїхала на дачу до батька. І не тільки… Павло Петрович, популярний архітектор, який овдовів сім років тому, любив творити свої проекти на впорядкованій дачі. Там йому було комфортніше. Майже батько там і жив. А донька жила в їхній столичній, трикімнатній квартирі, часто приїжджала відвідати батька. На початку літа вона познайомилася з новими сусідами по дачі, Галиною Володимирівною та її сином Артуром, симпатичним та веселим молодим чоловіком. І в них, здається, стало щось наклевуватися. Та й Павло Петрович, ні-ні, та й заглядався на веселу та життєрадісну Галину Володимирівну. Оксана була б тільки «за», якщо у тата з тіткою Галею налагодиться. Вчора Оксана із татом запросили до гостей сусідів.

Приємно та весело провели вечір. — Доброго ранку, доню! — сказав батько, виходячи на ґанок. — Привіт, тату! — Що таке? — здивовано пробурмотів Павло Петрович, схопився за груди і впав, як підкошений… — Ми з Артуром завжди будемо поряд з тобою, дитинко, — говорила Галина Володимирівна, погладжуючи Оксану, що плакала, по голові… Пройшов рік. Оксана вийшла заміж за Артура. Без весілля. Розписалися в РАГСі і посиділи вдома втрьох, із тіткою Галею. Свекруха часто відвідувала молодих, допомагала невістці по дому. Того дня в Оксани скасували останню пару, і вона повернулася додому раніше, ніж звичайно. З передпокою вона почула, як мати каже синові: — Все йде за планом, синку. Ми цю дурню до нитки обберемо. — Точно, мам. Я вже купив пакетик. Завтра підкину їй у машину…

Оксана вилетіла з квартири та піднялася на верхній поверх. Вона годину сиділа на сходах і намагалася знайти відповіді. «Дурачка» — це, очевидно, вона, Оксана. Але що за пакетик? Відповіді не було. Оксана вирішила почекати, подивитись, що буде? Наступного дня, коли Оксана вже сиділа за кермом, до неї підійшов Артур, обійняв її та поцілував. Дівчина поїхала до університету. Проїхавши трохи, зупинилася і почала обшукувати машину. Знайшла пакет із білим порошком. Викинула на смітник і поїхала далі. Невдовзі її зупинила ոօліція. — Обшук. Вони цілу годину обшукували машину. Звичайно, нічого не знайшли. Вибачились і відпустили її. Але дівчина, яка вже зрозуміла, що їй приготували Артур з матір’ю, до університету не поїхала, а вирушила до брата батька.

Полковнику ոօліції. — Доброго дня, дядько Паш. — Оксаночко, доню, проходь! — Вітав її він… … — Подзвони свекрусі, і запроси її до себе. Техніки зараз, поки твого чоловіка немає вдома, ставлять апаратуру у твоїй квартирі. Про подальше не турбуйся, — інструктував її дядько Паша… Оксана дочекалася свекруху в машині. Коли та під’їхала, вони разом піднялися до квартири. Незабаром прийшов Артур: — Мама? Чому ти тут? Оксано, а як ти… – Що я? Чому не за ґратами? Що, не на ту «дурну» напали? — виразила Оксана. Свекруха підскочила, як ужалена: — Треба було й тебе слідом за батьком відправити… Відчинилися двері, до квартири увірвалися ոօліцейські.

Коли чоловік одружується, дуже важливо, щоб мама і дружина ладнали між собою, тому що це дві найважливіші жінки для нього. Юра не міг спати, тому вирішив зайняти себе чимось. Хотів хоча б на кілька хвилин відволіктися від думок про те, що вже вранці він стане одруженим чоловіком. Багато чоловіків стикаються з сильним хвилюванням в цей день. Час минав дуже повільно.

Юра поринув у свої думки. Згодом, він зауважив, що пора одягати весільний костюм і збиратися до вівтаря. Одягнувши піджак, відразу відчув, що у внутрішній кишені щось лежить. Перше, про що він подумав, що це якась деталь, яку ще в магазині поклали в піджак. Коли ж Юра витягнув цю знахідку, то був щиро здивований. Це був конверт, від його матері, а на ньому акуратним почерком було написано «Моєму синові. Почитай, поки ти ще не одружився ». Наречений заметушився, він дуже боявся відкривати цей конверт.

Боявся, щоб в цьому конверті була якась неприємна новина, яка змусить його передумати щодо весілля. Всередині був акуратно складений аркуш. Юра відкрив його і почав читати:» Мій син! Сьогодні ти робиш важливий крок у своєму житті! Ти створюєш нову сім’ю! Якщо у тебе немає ніяких сумнівів, а серце твоє чисте, якщо ти готовий на все, щоб твоя майбутня дружина відчувала себе коханою і щасливою, тоді прислухайся до кожного моєму слову. Віддавай їй всю свою любов і теплоту, стався до неї як до королеви.

Знай, що в твоїх руках цінний скарб! Чи не критикуй її за зовнішність, адже бувають такі дні, коли це відходить на задній план. Прислухайся до неї, допомагай у важку хвилину, навіть якщо вона про це тебе не просить. Пам’ятай, що всі жінки дуже тендітні, їм потрібно відчувати себе захищеними. Нехай у вас ніколи не буде сварок через гроші. Чи не дорікай свою дружину і не вважай кожну витрачену копійку. Пам’ятай, щастя в простих речах, а не в грошах!

Завжди роби так, щоб посмішка на її обличчі не пропадала. Її погляд сповнений любові і щирими почуттями до тебе, цінуй це і бережи! Не говори їй грубих слів, коли ти злишся, не роби вчинків, про які ти згодом можеш шкодувати. Пам’ятай, що образа може глибоко засісти в її душі, а викорінити її буде дуже важко. Не шукай відради в інших жінках — це низький вчинок. Тільки твоя дружина буде рідна тобі! На світі багато самодостатніх і прекрасних чоловіків, але жоден з них не зрівняється з твоїм батьком і з тобою! Найбільшою радістю для кожного чоловіка є його сім’я і дім, в якому панує мир і злагода.

Строй своє щастя з розумом. Але ніколи не забувай за своїх рідних батьків. Ми любимо тебе! Всього тобі самогонайкращого, твоя мама «. На очах у Юри почали з’являтися сльози. Він дуже радів, що у нього така неймовірна мама. А сьогодні — радість подвоїлася, оскільки тепер з ним поруч буде та, заради якої він готовий зробити все на світі! А вам сподобалося лист мами нареченого

Максим Ткачук з Турійська потрапив у жорна долі відразу після народження. Батьки залишили його немовлям на бабусю, потім розлучилися, створили нові сім’ї і … забули про первістка. 10 років малюка ставить на ноги жінка, яка до цих пір навіть не наважувалася оформити опікунствоДоля подарувала Галині Ткачук двох дітей — дочку і сина. Коли вони були зовсім маленькими, в будинку з’явився ще одне немовля.- У мене рідна сестра Неля, глухоніма. Вона була вагітна, народила дівчинку і написала від малюка відмову.

Я перейнялася цим, кажу чоловікові: «Де двоє ростуть, третьому місце знайдеться».Він став у нагоді, і ми племінницю Юлю до себе забрали. Догледіли до семи місяців, але сестрасхаменулася, дочку забрала до себе. Тепер Юлічка вже має свою сім’ю, у неї все добре.Але коли вога від нас поїхала, мені стало дуже бракувати тою третю дитину. Була думка взяти собі немовля з будинку мал юка. Тільки Власна сім’я розпалася, Галина була змушена з дорослими дітьми окремо знімати житло, їздити по заробітках. Ніколи не опускала рук і шукала можливості, щоб забезпечити дітям нормальне існування.

Син Саша, як закінчив школу, вирішив не продовжувати далі навчання і відправився шукати щастя-долю в Київ. Мати не перечила. Хоча хотіла, звичайно, щоб хлопець отримав вищу освіту і вибився в люди. Але вибрав заробітки. І не побув і декількох місяців, як повідомив: буде одружуватися! І влітку привіз зі столиці Студенточку з животиком, яка народила сина.У той час молодята ще не узаконили своїх стосунків. Але в свідоцтві про народження записали імена і тата, і мами.

Зробили хрестини, назвали хлопчика Максимка — і поїхали назад до Києва.На питання «чому?» «Галина Володимирівна лише знизує плечима:- Невістка Люба закінчила із золотою медаллю, добре вчилася в інституті. Її мама мене дорікнула: » ваш син зіпсував моїй дитині життя «. Я кинула роботу, попросила Любу перевестися на заочне і пообіцяла, що буду берегти Максимка, як вона буде їздити на сесії. Але мене ніхто не послухав.Молоді батьки поїхали до Києва, залишивши дитину в селі, і … більше за ним не повернулися.

Жінці важко даються ці спогади. Спочатку сподівалася, що все налагодиться. Брала онука на ручки, співала йому колискови і поїла розведеним коров’ячим молоком. Але з кожним місяцем надія на повернення сина з невісткою танула. Чи не тьохнуло серце їх ні тоді, коли бабуся споряджала Максима в перший клас, ні тоді, коли їхала з ним на перший конкурс талантів …Доля обділила хлопця материнським теплом, але щедро обдарувала незвичайної краси голосом. Бабуся з дитинства сталапомічати, що малий підспівує всім рекламам, що йде по телевізору.

Якось зустріла свого вчителя музики Віктора Скулінца і попросила хлопця прослухати. Той відразу взяв маленького таланту під своє крило. І вже у вісім років Максим здобув свою першу перемогу на всеукраїнському конкурсі! Сьогодні за плечима хлопчика не один фестиваль не тільки загальнодержавний, а й міжнародний. Слухати ліричні мелодії у виконанні Максимка Ткачука неможливо спокійно. Душа співає і плаче разом з ним — Хто допомагає з поїздками на конкурси в столицю? — питаю бабусю хлопчика, яка тримається за роботу двірника, щоб мати хоч якісь гроші на прожиття.

– Ніхто, — ніяковіє. — Якщо конкурс організовує освіту, то, звичайно, нам це нічого не коштує. Але ж більшість фестивалів не бюджетні. Щоб зібратися на один, потрібні кошти і на одяг, і на дорогу, і на проживання з харчува нням. А у кого просити? — Хоча б у батьків дитини.Галина Володимирівна змовкає. А тоді зізнається:- Син нічим не допомагає, а невістка, як вже дуже попрошу, перешле пару сотень гривень. Видно, що жінка думає над кожним словом, тому що не хоче нічого поганого говорити про Максимових батьків, не засу джує їх — ні сина, ні невістку, але мимохідь згадує факти, які красномовно свідчать їхнє ставлення.

Як одного разу поїхала з онуком на конкурс до столиці, а в Києві якраз був батько. На зустріч не прийшов. Іншим разом жінка в період відпустки на основній роботі поїхала на заробітки з онуком і дочкою і в супермаркеті зустріла Любу. Рідна матуся відвернулася, зробила вигляд, що не впізнала сина зі свекрухою! Що ні тата, ні мами ні разу не бачили в школі (Максим навчається у Турійської гімназії), а » мамою «називає тітку — Але ж ви, як опікун, повинні мати якісь гроші, — випитувати у жінки.

– А опікунство не оформлене, — відповідає. І за всі десять років, з тих пір як жінка сама виховує онука, не отримала від держави жодної копійки. Чому? Каже, цікавилася цим питанням, але її налякали, що раз не має власного житла, а тулиться на знімній квартирі, то дитину їй не дадуть. Навіть можуть в інтернат забрати! І вона більше не ходила і не питала. устроїлась на роботу двірником, щоб мати постійний, хоч і мізерний дохід, і бути біля дитини.Але виявляється, побоювання жінки були марними.

Тому що, як пояснив начальник служби у справах дітей Луцької міської ради Федір Шульган, ніде в законі не прописано, що наймане житло може бути перешкодою в оформленні опікунства. Порадив звернутися в службу у справах дітей за місцем проживання про підготовку висновку про доцільність позбавлення батьківських прав тата і мами, далі — в сyд. Тоді клопотати про опікунство. Підтримка держави соціальних сиріт непогана — гріх від неї відмовлятися. Жінка вже почала збирати відповідні документи.Тим часом щасливий Максимка повертається з нагородою з чергового конкурсу — отримав друге місце на міжнародному фестивалі «Перлина-фест». Мріє про наступні перемоги. Всі їх присвячує бабусі.

Увечері я сидів зі своєю дружиною Алісою, ми дивилися телевізор. Я був злий того дня, бо мама з себе вивела. Вона вирішила поїхати до лі карні, хоч у неї нічого не боліло. Але сказала, що просто заради профілактики. Я її відвіз, потім забрав і ми поїхали додому. При чому я її запитав, чи потрібно якісь лі ки куnити. Але мама відповіла, що вона цілком здо рова, тож нічого не треба. А я просто витратив увесь свій день на ці роз’їзди. І тут знову пролунав дзвінок від мами.

Я взяв трубку, але, щоб не сва ритися з нею у присутності дружини, вийшов на кухню. Аліса дивилася на мене див но. -Щось трапилося? -Так, ця жінка просто знущається з мене … -Щось не так? -Вона просить, щоб я терміново поїхав в аптеку і куnив їй лі ки, але я ж вдень ще питав потрібно щось чи ні… на ніч дивлячись їй різко знадобилися пігулки. -Хочеш, я поїду і відвезу їй все, ти й так удень сильно втомився, – запропонувала дружина.

Я не став відмовлятися від такої пропозиції. Тож сів за телевізор, а Аліса вийшла з дому. Минуло кілька годин, я зателефонував дружині, але її телефон був вимкнений. І тут я почав хвилю ватись. Можливо, у неї телефон розрядився, отже, і таксі викликати не зможе. Але на автобус ще встигне, не запізниться. Але минула ще одна година, а звісток від дружини так і не було. Тоді подолавши гордість, я зателефонував мамі. -Ну І навіщо ти мені дзвониш? Ти бачив час, я вже спати лягла.

-Мамо, Коли від тебе Аліса вийшла? -Чого? Вона в мене й не була. -Як це не була. Тут я почав сильно хвилю ватися, зателефонував до nоліції, але мені сказали, щоби пройшло мінімум 3 доби. Тоді я став обдзвонювати всіх подруг Аліси, але ніхто про неї не чув того вечора. Я вибіг на подвір’я і почав її шукати – все марно. Під ранок я добіг до квартири мами, почав її розпитувати, але вона не бачила Алісу того дня. Потім уже приїхала поліція, ми почали шукати мою дружину.

Все було марно, Аліса просто зникла. Я не вірив мамі, не могло статися так, що людина, як під землю, провалилася. Я більше не хотів спілкуватися з матір’ю, адже саме через її марні таблетки в мене зникла дружина. Минуло ще кілька місяців, про Алісу не було нічого відомо. Тоді я переїхав до іншого сусіднього міста, щоб почати жити наново. Минуло 3 роки. І раптом, виходячи з офісу роботи, я побачив знайомий силует. Я підійшов ближче, і мене осінило, це була Аліса.

Я підбіг до неї, але мене відразу відштовхнув якийсь чоловік. Я не розумів, що відбувається, що сталося з нею і де вона пропадала три роки. І тут Аліса мені все розповіла. Виявляється, коли вона вийшла з дому, то на вулиці випадково зустріла своє перше ко хання. Він запропонував їй переїхати в той же момент, і вона не замислюючись погодилася, тепер вони одружені. Я три роки звинувачував у всьому свою матір, а виявилось, що моя улюблена жінка просто пішла до іншого. Я тієї ж хвилини поїхати до мами, просити її прощення.

Десять років тому, після розлучення з чоловіком, я поїхала до подруги в Італію: відволіктися і підзаробити. Вийшло, що залишилася на багато років. Син за цей час одружився, у нього народилися діти. Ми весь час спілкувалися по відео, я кожен місяць відправляла їм по півтори тисячі євро. І ось, нарешті, вперше за десять років, я приїхала додому із заробітків. В Італії я займалася масажем, доглядала за літньою жінкою. Як же раділа, що це все позаду! Як зраділа, коли обіняла сина, невістку, двох онуків, яких побачила вперше. Зате ремонт у них в квартирі завдяки моїй допомозі! Квартира у них в старому будинку, двокімнатна, але вони такій добротний ремонт в ній зробили, зі смаком.

Я похвалила дітей, а потім розповіла їм про свої найближчі плани. Сказала, що куплю собі квартиру, тому що повернулася, звичайно, не з порожніми руками. Що мрію ще налагодити особисте життя, тому що вже пару років спілкуюся на відстані з колишнім однокласником, який теж розлучений. Може і вийде у нас що? Але діти такої новини не зраділи. Виявилося, вони думали, що я привезла їм гроші і вони куплять собі з дітьми більшу, трикімнатну квартиру, а цю складатимуть, щоб і далі не працювати. Уявляєте? Всі ці роки ні син, ні невістка не працювали, а жили на ті гроші, що я висилала.

І не збиралися працювати і далі, а он який план склали Я думала пожити з ними якийсь час, а в своїй старій однушке ремонтік зробити, щоб краще її продати, та не стала цього робити. Зараз і живу в своїй квартирі, і ремонт одночасно роблю. Тим часом доглядаємо з Іваном, з яким ми вже місяць зустрічаємося, собі більше житло. З дітьми, на жаль, майже не спілкуюся. Шкода, що онуків не часто бачу. Але скоро, думаю, ситуація зміниться, тому що вже вчора подзвонила невісточка і попросила завтра побути з хлопчиками, тому що вона на співбесіду піде, син також роботу шукає. Ну нарешті то! А то вмостилися зручно на моїй шиї і думали, так воно і буде постійно? Е, ні, дітки, я ще і для себе пожити хочу!

У мене така проблема, я не можу знайти няньку для своєї Мілашки. Міла – це моя донька. Їй два роки, вона в мене дуже рухлива і водночас спокійна дівчинка. Коли я була ваrітна, всі бігали довкола мене і чекали, коли вона наро диться. Але після nологів вона стала нікому не потрібна, крім нас – батьків. У нас іпотека, спочатку чоловік працював за двох. Зараз, коли Мілашці два роки, я теж вирішила вийти на роботу. Доньку не було з ким залишити. У нас були няньки, ми вже змінили трьох за цей час. Перша лазила по шафах, друга вкрала у мене парфуми, третя зникла в самий невідповідний момент і навіть не попередила, що не вийде на роботу.

Ми тоді з чоловіком збиралися на роботу, чекали, коли прийде няня. Чоловік уже стояв надворі, грів машину, а няньки все не було. Я її телефон розірвала своїми дзвінками, а вона мені смс-ку надіслала тільки: «я не прийду». Мені тоді не було з ким залишити свою дочку. Єдина людина, на яку я могла розраховувати, була моя бабуся. Я тоді подзвонила їй: -Бабуся, виручай! З цього дня моя бабуся нас рятує, поки я шукаю нам гарну няню та працюю. Так, бабуся моя вже старенька, їй уже 75. Вона повільно ходить, звичайно, вже не бігає. Тому на вулицю вона з Мілою не ходить: боїться, що не встигне за нею. Чому я не звернулася до мами?

Мама у мене молода, їй ще 40-а немає. Вони з батьком весь тиждень працюють, так що у вихідні я її не чіпаю; мама любить театр. А зі свекрухою мені не пощастило. Їй 50 не працює. Гуляє цілими днями ресторанами, кафе, театрами з подругами. Свекруха мені ще за ваrітності сказала, щоб я на неї не розраховувала: -Ти Дивись мені. Народиш, мені не дзвони. Я з твоєю дитиною сидіти не збираюся. Це ваші турботи. Викручуйте самі. Наймайте нянь. Ось тому я з нею не спілкуюсь. Я їй не забороняю з онукою бачитися, але вона й сама не виявляє інтересу до Міли. Тому моя дитина зараз сидить із прабабусею: іншого варіанту у нас немає.