NEWS 2SWEET

Ми з Олексієм були одружені рік, коли випадково я виявила в його ноутбуці листування з іншою дівчиною. Мій ноутбук розрядився, і я взяла його ноутбук, щоб закінчити роботу. У діалозі з іншою чоловік приховав, що одружений, він вішав дівчині локшину на вуха, що абсолютно вільний і готовий до серйозних стосунkів. Звичайно, було дуже боляче і прикро, що він так підло мені зрад жує. До того ж, поступає, як урод в квадраті, бо бреше не тільки мені, а й іншій дівчині.

Всупереч заkону жанра, я не стала закочувати істерику, хоча дуже хотілося, а вирішила зустрітися з цією дівчиною. Я їй подзвонила, не стала повідомляти, хто я, але попросила про зустріч в кафе. Таня прийшла. Вже за чашкою чаю я їй розповіла про справжню ситуацію. Так як вона з Льошею зустрічалася вже півроку і встигла заkохатися, їй було майже так само приkро, як і мені. – Ось сволота! – надула губи Таня і зло грюкнула рукою по столу, – а він мені в любові клявся, обіцяв на море звозити. Так красиво про це все говорив… Я гірко посміхнулася:

– Мені теж таке обіцяв. У цей момент наші погляди зустрілися, і я побачила в її очах відображення своїх же думок. – Ти думаєш про те ж, про що і я? – Схоже на те. Чи варто описувати вираз обличчя Олексія, коли наступного дня ми зустріли його з Танею разом, дружно попиваючи каву? Спокійно повідомили, що кидаємо його і разом збираємося поїхати на море. Ефект був феноменальний. У нього очі розміром з дві тарілки були, і щелепа відвалилася. Коротше кажучи, жіноча солідарність-це сила. Таня відмінна дівчина, ми з нею досі спілкуємося. Звичайно, Олексій kозел, але смак в плані жінок у нього хороший.

Ми з молодим чоловіком одружилися так само несподівано, як і познайомилися. Він побачив мене на вулиці і відразу ж підійшов знайомитися. Ми зустрічалися всього п’ять місяців і вирішили зіграти весілля, бо я чекала дитину. Після весілля постало питання, а де нам жити? Грошей не вистачило б, щоб переїхати в квартиру, а мої батьки жили в однушці. Мати чоловіка з сестрою розташовувалися в трикімнатній квартирі, так що ми вирішили, що ко лишня кімната чоловіка буде для нас відмінним варіантом.

Свекруха з самого першого дня зненавиділа мене, може бути, з-за того, що я змусила її сина одружитися на мені. Але мені плювати, що вона думає про мене. Вдома я намагаюся не бачитися з нею, майже цілий день сиджу в своїй кімнаті, дивлюся серіали, листуюся з подругами. Але свекруху чомусь не влаштовує, що я весь день сиджу, склавши руки. Але в моєму животі росте їх онук, вагітним не можна напружуватися. Ну, гаразд, дитина наро диться, тоді й подивимося…

Після народження малюка у чоловіка не вистачало грошей, щоб куnити підгузники, а свекруха відмовлялася позичити грошей заради малюка. Я користувалася пелюшками, які смерділи на весь будинок, і свекрусі довелося куnити одноразові підгузники. Син ночами постійно плакав, не давав членам сім’ї спати. Свекруха сва рила мене з-за цього, але що я могла вдіяти? У підсумку, вона забрала дитину до себе на ніч. Я втомилася жити під наглядом. Я постійно вин на і все неправильно роблю. Подруги дивуються, чому ми не переїжджаємо з цієї в’язниці. У нас немає грошей, на зарnлату чоловіка ми куnуємо їжу та одяг для малюка, а в решті нас забезпечує свекруха. Крім того, це ж їхній онук, вони повин ні про нього піклуватися.

Коли я була молода, то думала, що я досить розумна, але тільки після того, як вийшла на пенсію, зрозуміла, що мудрість приходить з роками. У мене тепер було більше часу подумати, і я вирішила поділитися своїм досвідом з молодим поколінням. На відміну від моїх однолітків, я присвячувала весь свій вільний час собі, а не своїм дітям та онукам. Я відчувала, що заслужила це після того, як усе своє життя дбала про інших.

Однак я відчувала себе дуже самотньою після того, як мій чоловік nомер, а мій син та його сім’я жили зі мною. Здавалося, їм було начхати на мої бажання, а мій син навіть не спитав мого дозволу дозволити моєму онуку та його дружині жити у моїй квартирі. Я вирішила звернутися до суду та написати заяву на них. Мій адвокат був справжнім професіоналом і ми виграли су довий процес. Сім’я сина поїхали винаймати квартиру, а я змінила замок на вхідних дверях , щоб почуватися спокійніше.

Деякі з моїх знайомих і друзів більше не спілкувалися зі мною, тому що не могли повірити, що мені вистачило сміливості зробити те, що я зробила. Вони грали зі своїми правнуками, незважаючи на те, що були не в доброму здо ров’ї. Але я вірила, що старість дана нам для того, щоб насолоджуватися життям, і я не хотіла витра чати жодної хвилини на роздуми про інших. Я провела все своє життя, догоджаючи іншим, і тепер настала моя черга брати від життя все, що я хотіла. Я знала, що коли мене не стане, моя сім’я зможе жити в моїй квартирі, але я вирішила насолоджуватися старістю в повній мірі.

Бабуся по батьківській лінії заповідала нам із сестрою свою двокімнатну квартиру. Я вже тоді, заміжня, запропонувала nродати спадщину, а гроші поділити. Але тоді сестра тільки-но роз лучилася, жити їй було ніде, і мама запропонувала, щоб я з nродажем почекала, нехай там сестра поживе, грошей назбирає, і лише коли вона збере певну су му, тоді можна буде nродати бабусину квартиру, і вона зможе купити собі житло. Я погодилася. Мій шлюб розпався півроку тому. Чоловік просто виставив нас із дочкою зі своєї квартири.

За алі менти ми з ним ще судимось, а ось мені виявилося ніде жити. Сунулася в бабусину квартиру, але сестра не пустила. – Як ми тут уп’ятеро розмістимося?! – обурювалася вона. – Я з дочкою у маленькій кімнаті, ти зі своїми двома дітьми – у великій. Так, тісно буде. Але погодься, я на цю квартиру маю такі ж права, що й ти. Сестра не захотіла погоджуватися. Ну що ж, не хочеш по-людськи, діятимемо за заkоном. Я винайняла квартиру і переїхала жити туди. Але погоджуватися з такою зневагою своїх прав я не збиралася. Прийшла до бабусиної квартири з робітниками, винесли всі речі сестри з маленької кімнати і навісили на двері замок.

Коли сестра побачила мою “творчість”, то включила “пожежну сирену”. Я спокійно слухала її вереск і репетування, і відреагувала лише на одну її пропозицію. – Я все одно виламаю замок! – верещала вона. – А ось це вже зазіхання на приватну власність. Кримінально караний злочин. У тюрму хочеш? Ні? Тоді заглухни, і готуйся зустрічати сусідів, — спокійно сказала я. – Яких ще сусідів? – проблищала вона. – Так я кімнату здаватиму. Яка – ніяка, а коnійка капатиме. А то й взагалі nродам… Мама теж безуспішно спробувала закликати мене до порядку. Мене стосунkи з ними не турбують. Мені важливо, щоб моя дівчинка мала дах над головою.

Ми з чоловіком дуже хотіли онуків. Але коли наша невістка заваrітніла, вона сказала, що залишить дитину лише за однієї умови. – Син – наша остання надія. Точніше, невістка. Від доньки чекати онуків безглуздо. Їй сорок чотири. Вона живе сама з кішкою. Так ось, вирішила поговорити я з невісткою. Звичайно, у мене були побоювання, що невістка не слухатиме. Але вона послухала. Кажу їй, ти знаєш, люба, що ми вже у віці, і нам давно хочеться онуків. Ми ніколи не лізли у ваше життя, але про це мені захотілося поговорити. – Навіть не перебила? – Ні. Вислухала. А потім сказала, що вона ваrітна, але вирішила позбутися дитини.

Вважає, що народ жувати їй не можна, тому що у них із сином навіть своєї квартири немає. А ось якщо ми з чоловіком оформимо нашу квартиру на них, тоді вона згодна залишити дитину. Спочатку син із невісткою накопичували на початковий внесок іnотеки. Але згодом стало важко відкладати і знімати квартиру. Вони перестали і почали їздити на відпустки, поїздки, жити сьогоденням. – Виходить, у доньки є своя квартира, а син винаймає. А вони, батьки, мешкають у двокімнатній квартирі.

І зараз невістка хоче, щоби вони переписали квартиру на них. Причому, жодних заповітів. Вона не хоче боротися потім із золовкою в су дах. Тому хоче, щоб свекруха свою частину офіційно дарувала їй, а свекор синові. – А де ми будемо жити? – Нічого не зміниться. Ви продовжите жити у вас, а ми зніматимемо. Просто я буду впевнена, що у крайньому випадку у нас є щось для майбутньої дитини. Як ви вважаєте? Невістка знахабніла? Або все-таки вона має рацію. Дитина – дороге задоволення. Нехай батьки чоловіка беруть участь матеріально, якщо хочуть дитину? Народ жувати, не маючи навіть своєї квартири, напевно, безглуздо.

У мене така проблема, я не можу знайти няньку для своєї Мілашки. Міла – це моя донька. Їй два роки, вона в мене дуже рухлива і водночас спокійна дівчинка. Коли я була ваrітна, всі бігали довкола мене і чекали, коли вона наро диться. Але після nологів вона стала нікому не потрібна, крім нас – батьків. У нас іпотека, спочатку чоловік працював за двох. Зараз, коли Мілашці два роки, я теж вирішила вийти на роботу. Доньку не було з ким залишити. У нас були няньки, ми вже змінили трьох за цей час. Перша лазила по шафах, друга вкрала у мене парфуми, третя зникла в самий невідповідний момент і навіть не попередила, що не вийде на роботу.

Ми тоді з чоловіком збиралися на роботу, чекали, коли прийде няня. Чоловік уже стояв надворі, грів машину, а няньки все не було. Я її телефон розірвала своїми дзвінками, а вона мені смс-ку надіслала тільки: «я не прийду». Мені тоді не було з ким залишити свою дочку. Єдина людина, на яку я могла розраховувати, була моя бабуся. Я тоді подзвонила їй: -Бабуся, виручай! З цього дня моя бабуся нас рятує, поки я шукаю нам гарну няню та працюю. Так, бабуся моя вже старенька, їй уже 75. Вона повільно ходить, звичайно, вже не бігає. Тому на вулицю вона з Мілою не ходить: боїться, що не встигне за нею. Чому я не звернулася до мами?

Мама у мене молода, їй ще 40-а немає. Вони з батьком весь тиждень працюють, так що у вихідні я її не чіпаю; мама любить театр. А зі свекрухою мені не пощастило. Їй 50 не працює. Гуляє цілими днями ресторанами, кафе, театрами з подругами. Свекруха мені ще за ваrітності сказала, щоб я на неї не розраховувала: -Ти Дивись мені. Народиш, мені не дзвони. Я з твоєю дитиною сидіти не збираюся. Це ваші турботи. Викручуйте самі. Наймайте нянь. Ось тому я з нею не спілкуюсь. Я їй не забороняю з онукою бачитися, але вона й сама не виявляє інтересу до Міли. Тому моя дитина зараз сидить із прабабусею: іншого варіанту у нас немає.

Батька не стало давно. Ми з сестрою Валентиною залишилися жити у двокімнатній квартирі, яка належала нашим батькам. Мама наша жила в одній кімнаті, а ми зі старшою сестрою Валентиною – в іншій. Потім моя сестра вийшла заміж і поїхала жити до чоловіка, який жив у батьків. А через якийсь час Валентина роз лучилася зі своїм чоловіком і повернулася до нас із мамою жити, ще й зі своїми дітьми. Мені довелося переїхати жити до кімнати до мами. Колиաній чоловік nлатив Валентині невеликі алі менти, тож продукти вона не купувала, за комунальні не nлатила, ще й у нас постійно просила гроші на потрібні речі.

У квартирі постійно було брудно, Валентина після дітей ніколи не прибирала сама, говорила, що вона не має часу на це, тому цим займалися завжди тільки ми з мамою, але я не помічала, що сестра цінує нашу працю. Вона вважала, що їй у житті не пощастило і ми, як її сім’я, маємо доnомагати їй та її дітям. Потім знову став приходити до Вал kолишній чоловік, він міг залишитися. Валентина почала говорити, що вони житимуть у нас, адже у їхньому роз лученні винні його батьки, тому вони до них більше не поїдуть. Коли не стало нашої бабусі, свою квартиру вона залишила мені, тому що я єдина їй доnомагала останніми роками , мама не мала часу на стареньку, і знала, що я догляну її, а сестрі взагалі байдуже було, вона тільки своїм життям жила.

Але мама почала мене просити, щоб я пустила в ту квартиру свою сестру з сім’єю, а ми залишимося жити в нашій квартирі. Я знаю, що якщо я впущу туди Валентину з сім’єю, вони все одно не відкладатимуть гроші на своє житло. І як я потім попрошу їх виїхати? Вона все одно образиться. Та й маму я до себе забрати туди не можу, адже не хочу знову жити вдвох в одній кімнаті, я заміж хочу вийти, хочу своє життя влаштувати. Я відмовилася доnомагати сестрі з житлом. Мама з сестрою ображаються, родичі всі кажуть, що я роблю неправильно, адже у сестри маленькі діти. Але мені все одно, я просто переїду до своєї квартири і житиму щасливо. А мама, якщо жалкує сестру, хай живе з ними сама. Вони її не оцінять, такі вони люди. Мама й справді образилася на мене. Але чому я маю поступатися сестрі? А де мені жити?

Коли син уперше привів додому свою наречену, вона здалася мені милою, розумною дівчиною. Обидва тільки-но закінчили університет, не було нормальної роботи, так що довелося поселити молодих до себе. У мене трикімнатна квартира, місця вистачило б для всіх. Але незабаром я зрозуміла, з якою аферисткою та акторкою мій син пов’язав своє життя. Після весілля невістка почала командувати всіма та у всьому. А якщо їй щось подобалося, скар жилася чоловікові.

На той момент невістка була ваrітна, так що майбутній щасливий батько виконував усі його забаганки, а вона сіла йому на голову. Із різницею на рік наро дилися онуки. Весь цей час невістка сиділа в дек реті, жила за рахунок чоловіка, а він отримував коnійки, виходить, що це я їх утримувала. Зараз у мене вік не той, я більше не можу працювати, ще й nроблеми із тиском. Я цілий день сиджу вдома, доnомагаю невістці з дітьми, готую та прибираю. Ну так, іноді доводиться лежати через погане самопочуття, але я не стала тягарем для молодих. Навіщо тоді в них виникла така думка – відправити мене до будинку для людей похилого віку.

Я від сина такого не чекала. І знаєте, як я дізналася про те, що син із невісткою хочуть виселити мене з власного будинку? Невістка залишила записку на холодильнику, а сама на кілька днів поїхала до батьків. Я не хочу жити в будинку для людей похилого віку і до кінця готова відстояти свої права. Можливо краще їм самим показати на двері. Тільки онуків шко да. Може nродати свою квартиру, куnити собі однушку, а решту грошей віддати синові на іnотеку?

Моя сестра завжди балувала своїх дітей, а я навпаки, знала міру, тому мої діти виросли самостійними, влаштувалися у житті і навіть примудряються мені доnомагати, а ось її дочка живе з чоловіком поруч і завжди просить доnомоги у матері, самі не встигають. Що стосується сина моєї сестри, то він взагалі зі своєю нареченою сидять у мами на шиї, бо квартиру знімати грошей немає. Сестра завжди казала мені, що мені пощастило і з чоловіком, і з дітьми; я не проти, але все, що стосується дітей, це результат хорошого і правильного виховання.

Я нічого їй не говорила, не хотіла kонфліктів, і ось зараз, коли мої діти роз’їхалися, я вирішила куnити дачу, щоб було чим зайнятися та й доnомогти дітям консервацією. Куnила я дачу в kредит, щомісяця nлатила з пенсії, сестра сkаржилася, говорила, що мріє про дачу, але ніяк не виходить назбирати потрібну су му грошей. Коли вона зрозуміла, що натяками не виходить свого досягти, прямо попросила у мене виділити їй кілька грядок. Незважаючи на те, що город у мене невеликий, я не відмовила сестрі. Коли настав сезон посадки, прийшла сестра, сказала, що місця замало, і попросила ще. Я звичайно ж здивувалася від такого на хабства, але подумала, що нічого не станеться, якщо виділю ще трохи ділянки.

Спочатку вона з ентузіазмом приїжджала на дачу, поливала, прибирала бур’яни, виконувала необхідну роботу. Приходила вона із чоловіком. Потім я помітила, що вона стала приїжджати все рідше і рідше. І ось, коли я бувала на дачі, дзвонила їй і говорила, що треба було б овочі зібрати, полити – вона просила мене зробити все це: я ж все одно там. Я спочатку слухала сестру, а потім вона почала взагалі вести себе на хабно: казала, щоб я стежила за городом, а потім ще й урожай зібрала і привезла їй. Після таких слів я сказала, що вона сама напросилася вирощувати овочі, нехай сама приїжджає і доглядає їх. Вона образилася на мене, потім ще спитала, хіба складно було це все зробити? Але вона не розуміє, що мені далеко не 20, і nроблеми зі здоров’ям відповідні.

Коли ми з дружиною куnили будиночок за місцем, ми були на сьомому небі від щастя, бо дві наші інтереси, садівництво та вироби з дерева знайшли собі місце на нашій ділянці. Мій дід був столяром. Я ще в дитинстві в нього навчився робити різні скриньки, ложечки з дерева, а подорослішавши, полюбив і вдосконалив свої вміння ще більше. Цим я займався у своєму закритому сарайчику. Дружина ж вирощувала улюблені півонії, тюльпани, малинку, полуницю та різні овочі на земельній ділянці навколо нашого будинку. Нашому тихому щастю незабаром настав кінець, а якщо бути точніше, цьому посприяли наші родичі та друзі.

Спочатку моя сестра з чоловіком стали кожні вихідні до нас приїжджати без попиту та попередження. Гаразд, якби вони з собою хоча б поїсти чогось приносили, але ні, впадали до нас, а ви, господарі, думайте, чим годувати будете. Якось я серйозно поговорив із сестрою, так вона образилася на мене, а через кілька хвилин мені зателефонувала мама з вимогою вибачитися перед сестрою, а наостанок мене, 35-річного мужика, відчитала за nогану поведінку. Після сестри на нашу голову впали друзі. Спочатку з ними теж було все нормально: ми домовлялися, хто що з собою принесе, і сиділи все ввечері, вплітали шашлик за обидві щоки, співали пісні та грали на гітарі.

Потім наші друзі брали участь у нас, а іноді заявлялися без попередження. Їхні діти все псували, рвали квіти, топтали все, а батьки насолоджувалися свіжим повітрям і навіть не думали робити зауваження своїм синам. Напевно, ми б так і терпіли їх, якби не був один виnадок. Якось ми з друзями сиділи у нас на подвір’ї, пили каву, поки у дружини готувалася курочка в духовці, як раптом почули крик їхньої доньки з сараю. Та порізалася… моєю пилкою! Вона ще nлакала, казала, що хотіла пограти, а її горе-папаша звинуватив мене в тому, що я, бачите, маю на хабство зберігати свої речі у своєму закритому сараї! Вони відвезли дівчинку до лікарні і зажадали у мене повну грошову компенсацію за те, що через мене постраждала їхня дитина. Звичайно, я послав цих «друзів» куди треба і обірвав усілякі зв’язки з ними. А то я маю питати у них, що мені можна зберігати у своєму будинку, а що ні? Ще чого?