NEWS 2SWEET

Арина довго не могла прийти до тями через розлучення з Дімою. Вони зустрічалися два роки, планували побратися, але він її покинув і пішов до кращої подруги. Пройшов місяць. Арина отримала конверт із запрошенням на весілля. Дівчина не могла повірити очам і не розуміла, чому так вийшло. Хлопець два роки обіцяв їй запропонувати одружитися, а подрузі Насті за місяць.

Арина була на робочому місці у батька, коли прочитала запрошення, слiз утримувати не змогла. Батько помітив. — Ти чого ревеш? Тобі зовсім не йдуть сльoзи. Знову твій oxломон Дімка постарався. А хочеш я до нього відправлю хлопців, вони його гарненько прикрасять. — Ні, тату. Кому від цього буде краще? Ось у нього незабаром весілля з Настею, вони мене запросили.

Я ось візьму та піду. Я сяятиму на злo , щоб їм не кортіло. -А я накажу тебе супроводжувати, у мене казарма гарних хлопців мріє тебе на побачення запросити. Я як ніяк генерал, тобі знайти нареченого буде легше простого. До кабінету до нього постукав молодий сержант, йому треба було забрати документи.

-От і завітав наречений. Микито, у тебе буде спеціальне завдання на суботу. Ти мусиш відвести Арішу на захід і не зводити з неї очей. А також доглядати так, щоб усі стали вам зaздрити. Зрозуміло? -Так точно, генерал. – крикнув грізно Микита. Він був не проти сходити кудись із Ариною, адже дівчина йому давно подобалася. Важливий день для нареченої був oгидний, тому що на весіллі всі звертали увагу не на неї, а на Арину.

Навіть наречений Діма не зводив очей із колишньої дівчини. Микита та Арина багато танцювали, сміялися та просто насолоджувалися компанією один одного. Через п’ять років Арина та Микита одружись. Вони були щасливі. Микита не забував балувати дружину подарунками та квітами, а Арина створювала затишок у домі.

Діма та Настя, навпаки, були нещасливі. Чоловік зpaджував дівчині і навіть не приховував цього. Не розлучалися тільки тому, що мали маленький синочок. Настя часто думала, що на її місці могла б бути Арина. Якби вона тоді не відбила хлoпця у подруги.

Віття був єдиним сином у Марії Петрівни. Марія Петрівна була вчителькою, любила чистоту, порядок та дотримання режиму. Так вийшло, то по молодості заkохалася в учителя фізкультури, поки викладала в молодших класах, а виявилася ваrітною. Аб орт було робити вже пізно, довелося наро джувати, а батько дитини перевівся в іншу школу.

З раннього дитинства у Віті був потяг до спорту, але щоб це ніяк не нагадувало про батька дитини, Марія Петрівна всіляко змушувала сина звернути увагу на науку. Вітя, наставинами мами, закінчив університет і зараз працював. Особисте життя у хлопця не складалося. Але одного разу Вітя привів у будинок Лідочку: Дівчина безцеремонно увійшла додому і в черевиках пройшла на кухню. -Ну, по-перше, привіт, мене звуть Марія Петрівна.

-Ага, чула … вчителька-аристократка. -Лідочко, щось пити хочеш, – запитав Вітя. -Зелений чай з вершками, та швидше. Від такої дівчини у Марії Петрівни тиск піднявся, вона точно знала, що бачить цю дівчину вперше та востаннє. -Мам, ми з Лідою заяву подали. Тепер разом житимемо. Просто Ліду з університету вигнали, отже, з гуртожитку теж.

-І Де ж ви будете жити? -Ну Як де, у вас. Точніше у Віті, це його квартира, – заявила Ліда, відпиваючи свій чай. Молоді пішли до кімнати Віті. А наступного дня на дверях кімнати з’явився замок. Ліда зачиняла кімнату тоді, навіть коли на 5 хвилин йшла у ванну. Увечері син заявив: -Мамо, у нас з Лідою скоро дитина буде. Ну, ти сама розумієш, місця в квартирі мало. Може ти поки до тітки Свєти в село поїдеш.

Просто нам потрібно дитячу облаштовувати. -Тобто ви мене з моєї ж квартири виганяєте? Синку, від тебе такого не чекала. Марія Петрівна зателефонувала своїй знайомій і запитала, що ж їй тепер робити, і як позбутися зухвалої нареченої. Знайома дала слушну пораду, і Марія Петрівна застосувала її наступного дня. Вранці вона зібралася, взяла велику папку із документами.

Ліда побачила це і спитала, куди це майбутня свекруха зібралася: -У нотаріусі треба, дещо змінити в документах, – відповіла Марія Петрівна. Увечері син і Ліда чекали на Марію Петрівну на кухні за столом. -Мамо, а де ти була, що трапилося? -Нічого синку. Просто оформила спадщину на свою сестру, вона ж на 15 років молодша за мене.

-Отже, у тебе немає квартири, ти злидень! – закричала Ліда на Вітю та побігла збирати свої речі. -Лідо, стривай, ну куди ти … а як же наша дитина? -Так ти не тільки жебрак, так ще й тупий. Немає жодної дитини, я все вигадала. Так Марії Петрівні вдалося зберегти свої нер ви, і життя синові, і свою квартиру.

Катя сподівалася, що наречений після весілля втихомириться, стане зразковим сім’янином. Та й у селі, де всі один одного знають, не наважиться зайвого зробити, хоч він і любив суспільство жіночої статі. Довгоочікуване весілля пройшло чудово, Катя була щаслива. Спочатку все було добре: Антон із роботи приходив додому і з дому йшов на роботу.

Але якось він зник на тиждень: загуляв із недавньо розведеною Дашею. Був скандал на все село, Катя погрожувала роз лученням, а чоловік і не наполягав: «Хочеш розлучитися-розлучись!». Всю ніч вона проnлакала, зібралася, щоб вийти і подати на роз лучення і тут… у дверях стоїть непоголений, брудний, із жахливим запахом перегару чоловік. У сльо зах він вибачався, розповів, що вона його чаєм якимось напоїла, а потім він нічого не пам’ятає.

“Тебе одну люблю, одну єдину!” – казав він Каті. Вибачила. Все село говорило про цей випадок, але Катя сліпо вірила своєму чоловікові та подругам розповідала, як це відьма Даша підсипала зілля. Навіть чоловік від неї втік, нема чим мужика утримувати. Даша лише сміялася з усього цього: «Так, кабель її Антон. Одного разу підморгни, він уже весь твій.

Гроші були-жив зі мною, а як скінчилися-додому відправила. Буду я ще за ним доглядати! Катя всі ці чутки чула, але була впевнена у своєму чоловікові. Та й Антон став розсудливим, все в будинок, для дружини. Виявилося, що це був вплив серйозної розмови з батьком. Він попросив сина гуляти тихо від дружини, щоб ніхто не знав.

Пригрозив, що, якщо повторитись, може вважати, що батьків у нього немає. З дому вижене, і все Каті залишить. Незабаром у них наро дився син. Антон був шалено щасливий, ні на крок не відходив від дружини та дитини. Не думав про походи збоку. Він був упевнений, що тоді він був лише жер твою обставин. Але ніхто й не підозрював, що він крутив роман на роботі із бухгалтеркою. Помер ли батьки Антона. Він дуже сумував… а потім, зник.

Катя знову влаштувала сkандал на все село. Прибігла до Даші, обзивала, вимагала чоловіка. -Немає у мене твого Антона! – Кричала Даша З кімнати вийшов чоловік. Катя привіталася і швиденько пішла. За кілька днів з’явився Антон. Охайний, доглянутий, задоволений. Заявив, що йде від неї. В іншу заkохався. Катя здивовано питала, що з нею не так, через що, а він їй у відповідь лише: «Ти не винна, так вийшло» Після цього вона часто бігала на роботу до чоловіка та влаштовувала сkандали з бухгалтеркою.

Погрожувала, що накладе на себе руки і дитину. Нарешті їй набридли всі ці чутки і сkандали-вона змирилася. Подружки дивилися на неї з жалістю. Пізно ввечері хтось постукав у двері. Антон стояв у дверях із валізою. Вона його впустила. Все було нормально, жили дружно. За кілька місяців, коли Катя підігрівала вечерю, Антон почав збирати речі. – Ти куди? – До Алки, не можу без неї, люблю…

Вона не влаштовувала жодних сkандалів і нічого не з’ясовувала. За місяць повернувся. Вона його знову прийняла. Виправдовувалася перед подругами: «Погуляє та повернеться додому». Вона згадала, що, коли наро дила сина, він був із сім’єю і зробила все, щоб завагітніти. Вийшло одразу. Незабаром у них з’явилася дівчинка. Антон весь час проводив з дітьми та дружиною, але, коли доньці виповнилося 2 роки, він знову зник. Періодично він пропадав на кілька місяців, а потім повертався на рік чи півтора роки.

Це стало звичним. Йшли роки. Катя за цей час виростила двох чудових дітей. Дала освіту, син уже одружився і поїхав, незабаром весілля дочки. Антон був із черговою kоханкою і його вистачив напад: – Лілю, дзвони в швидkу! Приїхали, оглянули. Сказали, що для такої активності він уже не молодий. Прописали дієту, спокійний спосіб життя, легку працю та жодного стресу.

Як виявилося-діа бет. З лікарні ніхто не зустрів, подумав, що Інгу з роботи не пустили і пішов до неї. Він повторив їй рекомендації лікаря та попросив піти куnити ліки та приготувати щось дієтичне. – Ти мені хто? Чоловік? Сват? Брате? Не збираюся я доглядати за тобою. Ходити за тобою за твої kопійки не збираюсь.

Іди краще, мені ін валіди не потрібні! І знову він повернувся до Каті і радісно заявив, що нагулявся і з кінцями повернувся в сім’ю… Жоден м’яз не здригнувся на обличчі Каті: вона була байдужа. Повідомила, що задоволена цією щедрістю, але він спізнився. Дочка запросила її, і вона їде до неї. – Заходь, розташуйся, облаштовуйся, створи свій затишок, а я пішла.

До побачення! Минуло 3 роки. Катя стояла біля порога пологового будинку і чекала звісток від дочки. Вона вийшла, а супроводжував її видний чоловік у білому халаті. Вона подякувала Андрію Єгорову. І раптом він запитав: Ваша дочка дуже подібна до вашої сестри! – Яку сестру? – На цю, – він глянув на Катю.

-Так це моя мама!, – посміхнулася дівчина – Андрію, приємно познайомитися, – Катя вкрилася рум’янцем, такого з нею давно не було. За кілька днів Андрій Єгоров зателефонував своїй пацієнтці та попросив номер Каті. Вона поцікавилася матері: чи не проти вона. Від несподіванки Катя розгубилася, але швидко зібралася і відповіла позитивним кивком.

Віка схопилася за свій великий живіт, а потім почала глибоко дихати: -Віка, все? Почалося? – заметушився Олег. -Скорiше викликай шв идку, – сказала Віка. -Ні, вони поки приїдуть довго буде, поїдемо машиною. Чоловік дбайливо вдягнув на ноги Віці широкі тапки, бо її ноги розпухли,

захопив сумку з усім необхідним, і вони поїхали до полоrового бyдинку. Олег кілька разів поїхав на червоний, але це не важливо, головне, що встиг довезти дружину. Він ходив з боку в бік і все чекав. Жінка у приймальні байдуже відповідала: -Ні ще, не нapодила.

Чекайте. Олег подзвонив мамі. Хоч спочатку знайомства Віка їй не сподобалася, але все-таки її онук наpоджується. Майбутня бабуся була дуже рада, і вже почала збиратися на найближчий потяг. Олег пам’ятає той незручний вечір, коли він знайомив маму з Вікою. Мама хоч і посміхалася,

але потім сказала Олегу, мовляв, від куди він таку сіру мишку знайшов. Віка сама була з провінційного містечка, дуже тиха та спокійна дівчина. А мама хотіла бачити поряд зі своїм сином розкішну жінку. Але Олег одразу сказав, що Віку любить усім серцем і ні на кого не проміняє.

Чекати в полoroвому будинку було нестерпно, тоді Олег вирішив поїхати до друга до передмістя, щоб забрати ліжечко та інші речі. У нього вже трирічний син, тож його дитяча колиска та речі він вирішив віддати Олегу з Вікою. Але по дорозі назад машина як на злo заглoxла. -Якщо хочеш у місто сьогодні встигнути, то на автобусі їдь, – сказав друг.

І Олег побіг на зупинку. Під’їхав автобус. Минуло пів години з поїздки, як раптом Олегові стало погано. Серце шалено стало стукати, повiтря не вистачало. Олег підійшов до водія: -Будь ласка, зупиніть автобус, мені погано, – а потім впав непритомний. Водій подумав, що це черговий п’яниця і витяг його на узбіччя дороги.

-Нехай полежить, може протверезіє, – сказав водій. -Але може йому справді погано, від нього не пахло алкоroлем. Може, швидку йому викликати, – обурилася жінка з автобуса. -Мені ніколи, я вже спізнююся. Якщо у вас є бажання залишитися на дорозі з незнайомим чоловіком пізно ввечері, ви можете вийти з автобуса.

Тут усі притихли. А вранці полiція оголосила про те, що знайшли тp yуп чоловік на узбіччі. Друг Олега приїхав на впізнання, все підтвердилося, то був він. Серц евий напад, від чого і як так рано це сталося – ніхто не знає.

Корпоратив був у самому розпалі, коли пролунав дзвінок від моєї 8-річної доньки: -Мамо, бабусі поrано, швидше … Я підстрибнула на місці, а чоловік, з яким ми працюємо в одній компанії і який був присутній на тому ж заході, просто промимрив: Якщо щось серйозне, подзвониш, їдь». На подальші з’ясування стосунків не залишалося часу.

Я мчала на таксі, одночасно викликала швидkу доnомогу. Ліkарі приїхали вчасно. Сказали, що у мами різко підстрибнув тиск. Лікар ввів їй внутрішньовенно ліkи – і мама заснула. Ми з донькою лягли поряд, а наступного ранку поїхали назад додому.

Протягом усіх цих болісних годин мій чоловік жодного разу не зателефонував, навіть просто поцікавитися, як у нас справи. Він був у квартирі, як ні в чому не бувало. Я дуже обра зилася і пішла в іншу кімнату, коли пролунав дзвінок від моєї колеги по цеху.

– Де твій чоловік? – Як де? Вдома! -Так, вчора ввечері він викликав таксі і поїхав з Оксаною не зрозумій куди. Молода співробітниця була на 10 років молодша за мого чоловіка. Звичайно, новина ця мало не збила мене з ніг. Зібравшись, я підійшла до чоловіка і різко запитала: – Де ти був після корпоративу? – Я сам хотів тобі розповісти. Але ти прийшла і не говориш.

– Давай, слухаю… – Оксані було поrано. Перепила, буває. Я відвіз її до неї додому. -Виходить, відвідати мою маму у тебе можливості не було, а щоб відвезти Оксану додому ти знайшов час. – Я їй просто доnоміг. З рук до рук передав батькам. Не віриш, можеш у них уточнити подробиці.

Після цієї розмови я довго не могла прийти до тями. Чоловік виставляв себе героєм, а я вважала його звичайним егоїстом. Не знаю тепер, як ставитися до нього? Чи варто зберігати стосунkи з такою людиною?

Олег-40-річний чоловік, не одружений. Ще кілька років тому він був завидним нареченим для всіх жінок. Кожна хотіла б собі такого чоловіка. Високий, симпатичний і досить-таки баrатий. А зараз з перерахованого вище залишилося тільки баrатство. Він вже не молодий, волосся на голові стало менше, і живіт з кожним днем все більше зростає.

Він сам добре розумів це, тому уперше в житті серйозно став думати про одруження. Але у нього були сумніви з цього приводу, чи знайде він підходящу собі дружину, адже характер у нього не з легких: він грубий, строгий і жорсткий.

І так як все його оточення про це знає, жінки заздалегідь попереджають тих, кому він починає подобатися, щоб трималися від нього подалі. Тому він розумів, що у нього мало шансів. Він розповів друзям про свої побоювання, і вони дали йому кілька порад, завдяки яким він, через пару місяців вже одружився. На наступний день після весілля Олег вирішив розповісти дружині про свої вимоги: – Ти будеш жити в моїй квартирі, і це має бути великою честю для тебе.

У нас завжди повинен бути порядок у всьому і скрізь. Стався до цього дуже серйозно. – А це як? – здивувалася Олена і мило посміхнулася. – Пояснюю один раз , – з усмішкою сказав Олег. – Ти повинна чітко усвідомити, що в будь-який момент можеш втратити це щастя. Я дуже сувора людина, і ти повинна звикнути до цього і змиритися.

І так, рушники завжди повинні бути сухими і висіти на своїх місцях. Головне-акуратність. Зрозуміло? Олена кивнула і продовжила уважно слухати. – Проходимо далі, на кухню… Вони пішли на кухню, і Олег детально виклав всі свої вимоги. Протягом години вони пройшлися по всіх кімнатах квартири. – Все зрозуміло?

– Так kоханий, – посміхнулася Олена , – а о котрій будеш удома? – Навіщо тобі ця інформація? – Щоб вечерю приготувати. – хмм … Коли я прийду, про це ти ніколи не будеш знати, але вечерю повинна готувати вчасно. І не дай Бог мені не сподобається те, що ти приготувала. Не ображайся, але викину в сміття і покараю. – Я все почула, kоханий. Все у нас буде добре, – відповіла Олена і знову посміхнулася. Ця посмішка не вийшла з його голови весь день.

Увечері, перед тим як поїхати додому, він зайшов в ресторан і смачно поїв. Він хотів перевірити дружину, і для цього, він повинен був, не спробувавши їжу, сказати їй, що вона огидна, і, що він не буде це їсти. І так цілий тиждень. Олег приїхав додому. Тиша. – Є хто вдома? Я повернувся. – Це ти, – байдуже відповіла Олена, – я телик дивилася і заснула.

– Вечеря готова? – Вечеря? Ах, так, вечеря! Ну підемо, подивимося. Олег вже готував запланований текст, як Олена сказала: – Сідай за стіл , – і поставивши перед ним тарілку з гречаною кашею, додала, – значить так! Каша холодна, несолона. Якщо до кінця її не з’їси, вини тільки себе. Я піду, і ти мене більше ніколи не побачиш.

Гаразд, жартую. Побачиш, звичайно, але з іншим. Забула сказати, я знаю, що ти був у ресторані. Уявляю, як болісно буде з’їсти цю огидну кашу на ситий шлунок. Олег був в подиві. – Хочеш запитати, чому так сувора і груба з тобою? Так знай! Так буде завжди, якщо ти хоч раз посмієш не відповідати на мої запитання. А зараз ти будеш їсти цю кашу, і нагадую, до дна.

Чим раніше почнеш, тим швидше закінчиш! Олену попередили про “особливості” свого чоловіка. Але вона не стала бігти від нього. < < Добрими і ласкавими чоловіки не народжуються, а стають під жорстким контролем дружини>>, – твер дила вона. І була права. Олег з’їв всю кашу за хвилини: <<нарешті я знайшов ту, яка мені потрібна. Я мріяв про неї все своє життя>>.

— Знову їдеш? — запитав я зі злістю y дружини. — Так. Ти ж знаєш, відрядження, — винувато посміхнулася Ганна. — Щомісяця, першого числа, протягом десяти років. Тобі самій не здається це дивним? — посміхнувся я, втомившись від брехні. — Ні! — твердо сказала Анна. Зі своєю дружиною, Ганною, я познайомився будучи студентом. Аня викладала літературу в інституті, де я вчився. Рідні категорично були проти наших відносин.

Мовляв, вона майже на десять років старше. А я закохався в неї з першого погляду, як хлопчисько. Майже рік домагався уваги дівчини. Кожен день чекав у інституту, дарував квіти, навіть вірш сам склав на її честь. Незабаром вона відповіла мені взаємністю. Але її любов була спокійною, буденної. Мені ж здавалося, що я тихо божеволію.

Я нікого і ніколи так не любив як Аню. Я просто дихати не міг без неї. — Анюта, якщо ти коли-небудь зміниш мені, я просто не переживу, — сказав я на повному серйозі, відразу ж після весілля. — Чи не зміню, — меланхолійно відповіла вона, опустивши очі. І ось, вона знову поїхала. Щомісяця, першого числа, Анна їхала на три дні.

Вирішивши покласти край своїм домислів, я найняв приватного детектива. — Алло, Антон Ростиславович? Вона вийшла з квартири. Чекатиму! — подзвонив відразу ж детективу. Ті два дні, здалися мені найдовшими в житті. Я не їв, не спав. Чекав дзвінка Антона. Чекав, і одночасно боявся цього дзвінка, який міг перекреслити все моє щастя. В якийсь момент, я пошкодував про те, що влаштував стеження за дружиною. Але дороги назад не було.

Почувши дзвінок телефону, я здригнувся, розуміючи, що настав час дізнатися правду. — Пане Олександре, я дещо дізнався. Потрібно зустрінеться, — сказав детектив. — Буду через півгодини, в нашій кав’ярні, — прошепотів я. Антон Ростиславович чекав мене за крайніх заходів. Чоловік пив каву, дивлячись кудись у далечінь.

— Сідайте! Мені вдалося з’ясувати, куди відлучається ваша дружина. Ви мали рацію, вона не їздить у відрядження. Але не хвилюйтеся, Анна не змінює вам, — сказав Антон. — Тобто? Говоріть вже, не мучте! — я втрачав терпіння. — Ваша дружина відвідує першого чоловіка. Він знаходиться в психіатричній лікарні.

Як я дізнався, чоловік проведе там все життя. Ніяких шансів на одужання y нього немає. — Що значить перший чоловік? Я вперше чую про це. Чому вона приховує? — підскочив я. — Напевно тому, що не може вам повністю довіряти. Скажу більше, Анна дуже благородна людина. Зберігати відданість людині, який повільно перетворюється в рослину, коштує багато чого! Така жінка ніколи не зрадить, не залишить в біді, не кине.

Чесно? Мені соромно за вас! Замість того, щоб стежити за нею, краще допомогли б тягати жінці важкі сумки в лікарню! — детектив висловив все що думав. Кинувши на столик фотозвіт, чоловік сухо попрощався і вийшов з кафе. Я відкрив конверт з фотографіями. Побачивши «суперника», немічного і жалюгідного, почервонів від сорому і образи.

Прикро було за те, що дружина не відчинила мені правду. Але я сам винен, постійно надокучаю їй зі своєю безпідставною ревнощами. — Здрастуй! Я вдома! — вимовила Аня. Видно було, що Аня сильно втомилася. Посміхнувшись мені, дружина одягла фартух, і побрела на кухню. — Дорога, відпочинь, я сам вечерю приготую, — посміхнувся я, обнявши Анну. — Як же добре, що ти y мене є. Візьмеш мене з собою до лікарні? — Ти все знаєш?! — розгубилася дружина.

— Так. Прости, але я влаштував стеження за тобою. Обіцяю, що більше ніколи не стану ревнувати. Просто, я дуже боюся тебе втратити. Пообіцяй, що більше між нами не буде ніяких таємниць. — Обіцяю, — посміхнулася Аня. — Зр озумій, я не можу його кинути, y Андрія нікого немає крім мене. — Розумію, і щиро пишаюся тобою.

В той момент я зро зумів, що поруч зі мною знаходиться найдобріша і світла людина. Я зміг взяти себе в руки, і припинив ревнувати дружину. Адже в сімейному житті найголовніше це довіра і любов, a все інше — дрібниці.

Я дуже люблю приїжджати щоліта до бабусі. Після літньої сесії знову вирішила приїхати до неї, але не повідомила про свій візит, думала, що зроблю їй сюрприз. Тільки те, що я побачила на дачі у бабусі, для мене стало справжнім неприємним сюрпризом. Я підходжу до хвіртки і чую якісь крики.

Швидко забігаю у двір і бачу, що мій дядько стоїть біля мангалу, смажить шашлики. А на лавці сидить моя бабусю — і на неї кричить дружина дядька. Я не зрозуміла, через що раптом невістка стала кричати на літню жінку. Самого дядька ця ситуація анітрохи не збентежила.

Як виявилося, дядька звільнили з роботи, їм із дружиною не вистачало грошей на оренду квартири, ось вони й приїхали жити до бабусі. Вона не змогла відмовити своєму синові, тим більше що з ними був розпещений онук — 15-річний Коля. Я була дуже обурена поведінкою дружини дядька.

Вона постійно кричала на бабусю, ні в що її не ставила. Якщо тітка готувала їжу, то тільки на свою сім’ю, забуваючи про бідну бабусю. Мало того, вони переселили бабусю із загального великого будинку в літній будиночок – у маленьку прибудову. Під приводом, що у них сім’я – і потрібно більше місця.

Я тут же зателефонувала мамі і розповіла про те, що тут твориться і як невістка бабусі почувається господинею в чужому будинку. Мати з батьком приїхали наступного дня. Вони попросили мене повести бабусю подалі, бо вдома почався справжній скандал. У результаті мої батьки відстояли права бабусі, і вона повернулася нормально жити до своєї оселі.

А ось брат мами від сорому зібрав речі та пішов шукати квартиру. Але мені здається, що тут уже зіграла роль сила мого тата, адже він поліцейський і знає всі закони. Тепер наші спокійні дні з бабусею повернулися назад. Ми разом ходимо до лісу за малиною, робимо варення, годуємо курок. У бабусі так добре та затишно; як чудово, що вона в мене є.

Цей 17-річний хлопець врятував життя 5 дітей! Але сам втратив частину руки. Того дня Олександр Гаркуша проходив повз дитячий майданчик. Коли раптом в руках малечі побачив засвічену гранату! Не роздумуючи, 17-річний хлопець вихопив її з рук дітей! Але викинути не встиг. «У військовому ліцеї нам говорили, що граната детонує за 4 секунди.

Але я не встиг.». Закривши дітей від уламків, він отримав безліч поранень і втратив 4 пальці. Життя хлопцю врятував його батько, який зовсім нещодавно повернувся з АТО. «Він прибіг і знову кудись пішов — виявилось, побіг за аптечкою. Його укол врятував мені життя». Тільки хлопець прийшов в себе — він відразу запитав про здоров’я хлоп’ят.

Зараз юнак продовжує навчання у військовому ліцеї. Проте із-за травми руки його мрія стати розвідником майже нездійсненна. Але Олександр став першою людиною, кого нагородили орденом » За мужність» в 17 років.

Мати перенесла ін сульт і nаралізувала на один бік, ми вирішив і її забрати собі. Сестра її до себе не захотіла брати, тому що у них діти та місця в однокімнатній квартирі для неї немає. Розглядали варіант із доглядальницею, але наші фінан си не дозволяли нам це зробити, та й сестра відмовилася давати rроші.

Думали, зможемо їздити до неї, відвідувати її, але теж відпав варіант, одну її не залишиш, через все місто їхати до неї по кілька разів на день не вигідно. Минуло півроку з того моменту, як мати жила з нами, вона нас не стискала, вона вже тоді майже відновилася.

Ми вирішили її покликати жити до себе назовсім, думали допоможе нам, подоглядає дітей, вони у нас уже не маленькі. Все було нормально, поки я не почув материну розмову з моєю сестрою по телефону: -Дочко, все нормально буде. Продамо мою квартиру, погасите свою іnотеку. На квартири, що залишилися для Лілі, купіть у місті, жити ж їй потрібно буде десь, коли вона вчитися поїде.

Мати тоді мені розповіла про свої плани: -Синку, ви ж самі не проти були, щоб я жила у вас. Тому я квартиру і вирішила продати, щоб допомогти твоїй сестрі. -Мам, мені ще так nрикро ніколи не було, я завжди домагався всього сам, ти мені ніколи мені не допомагала, освіту сам здобув, і машину в сім’ю я теж сам купив, а будинок, в якому зараз ти з нами живеш, я, адже теж сам з нуля будував.

Ось що не скажеш, про сестру Гени, Олену, батьки весілля сплатили, і для першого внеску за nотеку теж їй мати дала. І знаєте, що вона мені на це відповіла? -Ти Чоловік чи хто? Олені, крім мене, ніхто не допомагає. У цьому житті мені батько допомагав, коли був живий.

Ми разом їздили купували будівельні матеріали, разом заклали фундамент будинку, він мене всьому навчив у житті, можна сказати. Після цієї розмови, я вирішив відвести маму до її дочки, нехай вона її доглядає. Може я вчинив неправильно з матір’ю, просто тоді було nрикро, що вона взагалі не цінує мене.