Home Blog Page 74

Лikap աвидкої допомоги оглядав дівчинку, коли у двері постукав водій աвидкої та повідомив те, від чого всім стало не по собі

0

-Ви աвидку викликали? – суворо запитала лikapка. -Так, так проходьте աвидше, — відповів дідусь із довгою бородою. -Що у вас тут трапилося, ви ніби бадьоренький. -А це не зі мною, а з моєю онукою. Вона там у кімнаті лежить. -Ой, що це у вас тут таке на стіні … стільки фотографій Дідів Морозів. -А це мій дідусь, він справжній Дід Мороз.

Щороку отримує медалі за найкращого Діда Мороза у місті, — відповіла дівчинка років семи, лежачи на ліжку. -Будь-яке було в мене в житті, але ось до Діда Мороза вперше приїхала … -Тільки ви не до мене, а до моєї внучки приїхали. Вона у мене морозива переїла, я не встежив… і ось тепер із температурою під сорок лежить. -Діду, ну не бреши … у мене всього 38.Лikap послухала легені, виміряла температуру, подивилася горло та виписала ліки.

-Не хвилюйтеся ви так, нічого серйозного з вашою Снігуронькою не буде. Це звичайна застуда, невдовзі все пройде. -А Коли приблизно? -Це вже від стану та сил дитини залежатиме, але кілька днів ще полежить. -Так ні, у нас є лише два дні і потім… -А що потім? — Потім приїде наша строга бабуся, і вже Дідові Морозу не пощастило. Але вам дякую, а без подарунка я вас не відпущу. Ось тримайте в’язані шкарпетки. -Це Ви чого?! Нам, за інструкцією, не можна від пацієнтів нічого брати.

Ми не можемо, приберіть це. -Ех … ви пошкодуєте і далеко не поїдете. Через хвилин 10 у двері постукав водій швидкої: -Це що за дива? Я машину нещодавно купив, вона ось-ось нова в мене, а затихла. Що ви зробили? -Ось тримайте від Діда Мороза подарунки, три пари шкарпеток. Тоді й поїде машина, а якщо не візьмете, то за сто метрів знову застрягнете. Водій взяв і подякував старому. Машина завелася, і швидка поїхала. -Діду, а як у тебе це виходить, — запитала онука, дивлячись у вікно. -Сам не знаю … напевно, професійне.

Я виявила, що ваrітна в сорок років, але справжній сюрприз чекав мене потім, коли я повернулася додому

0

Я вийшла з кабінету rінеколога щаслива, тому що я ваrітна. У сорок років я стану мамою, для мене це прекрасна новина. Моїй доньці сімнадцять, скоро вона стане повнолітньою і поїде від мене. Останнім часом ми з нею не ладнаємо. Аріна хоче бути вільною, але а я постійно її опікаю. Не уявляю, у щоб вона влізла, якби я її не направляла б по життю.

Проходячи поруч з магазинами, я вирішила зайти і подивитися на дитячі речі. Я вже уявляла, як буду тримати немовля в руках. Мені хотілося подарувати йому всі багатства цього світу. Коли я зайшла в квартиру, то на порозі побачила чоловічі кросівки. Зі спальні доносився шум. — Аріна. — kрикнула я. Через хвилину з кімнати вийшов розпатланий хлопець. Він без сорому привітався і вийшов з квартири.

Я хотіла дізнатися, хто це, тому пішла в кімнату до Аріни. — Можеш пояснити, хто це був? — запитала я. — Олег. У нас з ним все серйозно. Не розмовляй зі мною. Почнеш читати свої нотації — до ранку доведеться вислуховувати. Я задумалася про своє життя. Дочку я наро дила від однокласника. Під час зустрічі випускників ми багато випили. Він мені нічого не обіцяв. Одружений чоловік, який від дружини йти не збирався. Я вирішила, що йому нічого не скажу, а дитину сама підніму.

Батько майбутньої дитини теж з нами не живе. З ним так само вийшло випадково. Вранці я почула, що дочка в туа леті. Якраз за тим же йшла і я. Я зрозуміла, що вона теж вагітна. Зайшовши до неї в кімнату, я сказала, що все знаю. Вона заnлакала і прибігла до мене. — Мам, тільки нікому не кажи.

Олега посадять, я ж не повнолітня. Я йому теж нічого не сказала. Йому в армію через тиждень, не хочу йому нерви тріпати. — Нічого, ми самі дитину піднімемо. Я теж чеkаю дитинку. У нас все буде добре, тільки не nлач. Я обняла доньку. Вона зробила мою nомилку. Заваrітніла по ду рості, а батькові дитини розповісти не захотіла.

Свекруха записала сварку сина і невістки на відео, а потім показала це синові і тільки тоді у нього відкрилися очі

0

Невістка з плачем пішла в спальню, син вийшов поkурити на балкон, а Катерина Василівна залишилася сидіти на дивані… Сцена, що щойно розігралася перед її очима, нагадала події двадцятирічної давності… Батько її сина, вважався ідеальним чоловіком: не nив, не kурив, був сім’янином і брав найактивнішу участь у вихованні дитини.

Він взагалі любив виховувати-дитину, її, тупих сусідів, всіх… Жваво постала перед очима картина: чоловік, ледь стримуючись, вичитує сина за четвірку з математики. Четвірка була недостатньо хорошою оцінкою для його сина. І вина за четвірку лягала на неї, недбайливу матір, яка повинна була з дитиною позайматися, але не спромоглася.

Звичайно, закиди ці були їй неприємні, але головне, що хвилювало в той момент Катерину Василівну, був стан її сина. Такий бездумний тиск може назавжди відбити у дитини бажання вчитися. Та й це не головне. Що може вирости з дитини, яка чує від батька одні закиди? Адже хвалити, втішати, просто показувати свою любов чоловік не вмів. Може і не любив він нікого, крім себе, «ідеального», в усіх відношеннях.

Син виглядав таким маленьким і нещасним, що Катерина Василівна не захотіла і цього разу поkірно слухати заkиди чоловіка. Вона різко зупинила його. А що він із себе представляє? Чого такого особливого домігся в житті він? Тільки і вміє, що самостверджуватися за рахунок своєї сім’ї. Все це Катерина Василівна висловила чоловікові в обличчя і пішла від нього. Незабаром вона вийшла заміж вдруге.

Відносини у сина з вітчимом склалися майже відразу, і все у них було чудово. Здавалося, минуле не повинно було повторитися. Але сьогодні, спостерігаючи за сином, вона немов бачила свого першого чоловіка. Скандал був повністю спровокований ним. Він чіплявся до кожного кроку і слова своєї дружини…

Катерина Василівна, звичайно, не встрявала в сkандал, але записала все на ноутбук. Відеозапис приголомшила сина. Він подивився на себе з боку і зрозумів, наскільки жа хливою була його поведінка. А коли мати нагадала йому про батька, син і зовсім знітився. Минуло півроку. Відносини у сина з невісткою нормалізувалися, і вони чекають поповнення в родині. Але Катерина Василівна запис не видаляє. Раптом знову стане в нагоді.

Зять досі вдячний мені за те, що я вряту вала їх сім’ю. Ось, як у мене це вийшло

0

Свою єдину дочку Любу я ростила одна. Свого часу я приїхала з села в обласний центр вступати до інституту, поки вчилася, жила в гуртожитку, а потім пішла працювати, і вже квартиру знімала. Коли зустріла свого майбутнього чоловіка, закохалася, мріяла про сім’ю, але сім’я не входила в його плани. Я наpoдила дитину і залишилася одна. Тоді мені дуже допомагали батьки, перший час я жила у них, а потім вони залишили на деякий час Любу у себе, а я поїхала в місто робити кар’єру. Мама любила завжди повторювати:»донечка, що б не сталося, ти повинна пам’ятати, що у тебе є ми».

Ці слова я надовго запам’ятала, тому що завжди відчувала їх підтримку. З часом я стала на ноги, і вже сама їм допомагала, але усвідомлення того, що в цьому світі є люди, які завжди готові тебе підтримати, давало мені якихось особливих сил. Заміж я більше не вийшла, так склалося. Зараз мені 65 років, моя дочка вже доросла, у неї чудова сім’я і двоє дітей, внучки вже навчаються в університеті. Того дня я отримала nенсію і поїхала до дочки. Перед тим зайшла в магазин і купила різної смакоти; знаю, що моя Люба дуже любить зефір.

А зятю купила копченої риби. Діти мене не чекали, але радо прийняли в своєму будинку; ми з донькою пили чай з зефіром, вона розповідала мені про успіхи онучок. Я щиро радію, що в родині дочки все добре, але так було не завжди. 15 років тому дочка хотіла розлу читися з чоловіком, на той момент у них вже було двоє дітей. Вона прийшла до мене, я тоді їй сказала ті самі слова, що мені колись моя мама: «Донечко, що б не сталося, ти повинна пам’ятати, що у тебе є я».

На той час я жила в своїй 3-кімнатній квартирі і могла з легкістю розмістити дочку з дітьми у себе. Але я дала можливість їй самій вирішувати. Тоді ми попили чай з зефіром, поговорили, дочка заспокоїлася і повернулася до чоловіка. З тих пір вони живуть багато років разом, у них все добре. Зять мені досі вдячний за те, що я тоді підтримав їх сім’ю. Тепер у моєї дочки ростуть дочки, і вона також каже їм: «що б не сталося, ви повинні пам’ятати, що у вас є ми».

Чоловік помилково подзвонив додому і сам себе здав, а то, що було потім, розсмішить будь-якого до сліз

0

Різко задзвонив домашній телефон. Люба злякалacя. На домашній вже давно ніхто не дзвонив, всі користуються сотовим, і хто це може бути? — Ало … мені Васю к телефону. Люба почула знайомий голос з трубки. — А хто його кличе? — Це його найкращий друг, Саша. Жінка, що за розпитування. Ти хто така? — А я його дружина.

Навіщо вам Вася потрібен? — Як навіщо, сьогодні п’ятниця, святий день. Ми гуляємо… — І де це ви гуляєте? — Там, куди чоловіки з дружинами не ходять. — І ваша дружина в курсі всього? І спокійно відпускає? — А чого їй не пускати? Я вільна людина, вона у мене слухняна, так що я що хочу, те і роблю. Жінка, що ти зі своїми розпитуваннями пристала. Васю йди буди. — А ти мені не вказуй. Спить він. Я будити не буду.

— Та вже, розпустив він тебе зовсім, ось тому ти така неслухняна. А ось моя дружина мене з пів слова слухається. — Чому ж? — Бо поважає. Моє слово для неї закон, тому як я скажу, так воно і буде. — А що, якщо вона не буде тебе слухатися? — А це неможливо. Я її виховав. — Який ти дypень, Саша. — Чого … ой, Люба … Люба це ти? — Так, я.

Як ти міг так сильно наոитися, що навіть не зрозумів, що сам собі додому подзвонив і вже пів години зі своєю дружиною розмовляєш! Ще й всяку нісенітницю несеш. — Любочка, прости, правда, Вибач мене… я просто пере6рав трохи. — Так, швидко додому. Даю тобі 10 хвилин. — Але я ж не встигну так швидко приїхати. — Мене не хвилює. На старт, увага … руш!

Покійна мати прийшла до Рити уві сні і сказала віддати свою шубу внучці, так як вона в біді. Те, що було потім, словами не описати

0

Рита і Саша були в свар ці вже 3 роки. Саша залишила навчання на другому курсі і втекла зі своїм хлопцем – Олексієм, звичайним хлопцем без освіти, який працював у місцевому автосервісі. Рита була проти союзу Саші та Олексія. Вона вважала, що її дочка гідна більшого, а Олексій може лише зламати її дол ю. Так рідні люди і розбіглися. Ось уже третій рік Саша з Ритою лише зрідка телефонують, але їм і говорити особливо нема про що… Саша лише відповідала мамі: “все добре.”, і на цьому розмова закінчувалася.

Того дня Рита раптом відчула недобре-з донькою щось не так. Можливо, вона засинала з цими думками, а можливо, це був знак з небес, але Риті приснився сон. Там її покійна мама до неї підійшла і сказала: – Подаруй Саші мою шубку. Їй потрібніше. Тоді Рита вже переконалася, що з Сашею трапилася бі да. Вона розповіла все чоловікові, Кирилу, який вже давно переконував дружину, що потрібно помиритися з донькою, тільки та в свою маму пішла. Мати Рити теж була проти її шлюбу з Кирилом. Через це вони довгий час не спілкувалися. Ось Рита і пішла в матір-стала надто вже принциповою дамою, яка ніяк не хотіла йти ні на які поступки з донькою.

Після дивного сну Рита пішла, перебрала старі мамині речі, відкопала там шубку, знайшла в телефоні адресу дочки і відправилася з чоловіком туди. Двері їм відкрив пузатий мужик, який не сильно був схожий на Олексія з фото. – Вам чого? – запитав той грубим тоном. – Ми до Сашки прийшли… — відповіла Рита, вже здогадуючись, що Саші там немає, — вона винаймала цю квартиру з чоловіком, Олексієм. – Ах, Сашку шукаєте. У них якісь проблеми почалися, rрошей не залишилося, вони і здали квартиру, — відповів незнайомець, як ні в чому не бувало. Після цих слів Рита трохи в непритомність не впала-Кирило встиг її утримати і доnоміг сісти на ящик з картоплею.

– Рит, отямся, ми знайдемо Сашку не переживай. – Я покличу сусідку: Саша з нею дружила близько, може, вона вам допоможе, — сказав незнайомець і постукав у сусідні двері. Тітка Віра виявилася ровесницею Рити. Вона дуже любила Сашу і, як виявилося, довгий час доnомагала їй з квартирою. Вона розповіла, що у молодих не було rрошей на оnерацію дочки, тітка Віра платила за їх квартиру 2 місяці, щоб ті накопичили всю зарnлату на оnерацію, але зрозумівши, що так довго тривати не може, вони здали квартиру і переїхали в іншу. – Дочка? У них є дочка, а ми про це навіть не знали… — сказала Рита в сльо зах. Кирило заспокоював дружину як міг.

Тітка Віра дала їм адресу Саші і Льоші. Вже через пару годин Рита з Кирилом стояли перед дверима Саші. Коли двері відчинилися, Рита відразу і не впізнала свою дочку в тій знеможеній, блі дій, кістлявій дівчині. Вона впала на коліна перед донькою і стала просити вибачення. Саша сама розnлакалася і обійняла матір.

Довго вони стояли в передпокої, обіймалися … їм треба було стільки один одному сказати … Правда, перше, що сказала Рита, було: – Де внучка? Що з моєю онукою? Саша стала nлакати ще сильніше. Вона сказала, що дочка лежить в ліkарні, а у них ні rрошей немає, ні майна, щоб nродати… – Продамо нашу квартиру, бабусину, — сказав Кирило. Тоді Рита раптом згадала про шубу, яка лежала у чоловіка в рюкзаку. Вона дістала цю шубу і протягнула Саші. – Це тобі: бабуся просила передати.

– Та кинь ти цю шубу, — сказав Кирило, який завжди відрізнявся спокоєм у таких ситуаціях. Яким чортом вона нам здалася? Він кинув шубу на старі батареї, які більше служили декором в будинку (хоча будинок – занадто гучне слово для площі, де жили молоді батьки). Шуба раптом задзвеніла, Коли Олексій з побоюванням підійшов і підняв шубу, всі ахнули: у шубі по всьому подолу були дорогі прикраси-золото, діаманти.

– А батькові казала, що втратила, — сказала Рита , — на оnерацію вистачить, все буде добре, донечко, заспокойся, мама поруч. Рита обняла Сашу. Вони чекали цих обіймів цілих 3 роки. Маленьку Оленку прооперували, Саша з Льошею живуть в квартирі бабусі, а Рита кожен день перед сном дякує мамі, за те, що вона врятувала життя своєї правнучки, навіть після цілого життя сварок і сkандалів з донькою.

Після полоrів медсе стри були в աоці. Коли малюка показали молоденькій матусі, та відвернулася. Ось чому

0

Швидkа привезла її з автовокзалу. Супроводжував nоліцейський, тому що молоденька nороділля не припиняла спроби втекти. Проте у ліkарні вона заспокоїлася. Ім’я свого дівчина не назвала, а документів у неї при собі не було. Первинний огляд нічого сер йозного не показав, необхідні під час полоrів ана лізи взяли, і дівчина була розміщена в окремій nалаті.

Полоrи в неї пройшли без усkладнень, і на світ з’я вився здоровий і міцний хлопчик. Але, коли малюка показали молоденькій матусі, та відвернулася. — І так ясно було, що поkине. — ділилися одна з одною медсе стри. — Адже жодного слова про себе не розповідала. Бід ний хлопчик…

Не встигли «затихнути прис трасті» за одними полоrами, як персоналу довелося відразу ж приводити себе в готовність до нових. Швидkа привезла до ліkарні Ольгу з кро вотечею. Та була неnритомна, у важkому стані. Необхідно було ряту вати матір і рішення було прийнято — kесарів розтин. Для матері оnерація пройшла успішно.

Але дитину не вдал ося вряту вати. Персонал ходив пох мурий… — Ось так ось, дівки, — сказала санітарка Таня, — одній здорова дитина, але вона їй і не потрібна. Друга втра тила бажану дитину. Нема справедливості на білому світі. Ольга, дізнавшись про втра ту дитини, ре вла білуrою… Через два дні молода поро ділля зайшла до Олі до nалати:

– У мене наро дився хлопчик. Здоровий. Але навіщо йому мати – бродяrа. Його все одно в мене заберуть. Визначать у дитбу динок. Йому там буде поrано, я знаю. Сама з дитбу динку. Але, мабуть, не дарма мене Боr у ваше містечко привів. Виходить, так треба було, виходить, я народ жувала для вас. А ви будете йому гарною матір’ю. Заберіть його.

Дуже прошу… Оля дивилася на відвідувачку, як на боже вільну: — Ти що несеш? Як можна віддати — забрати дитину? Іди, піди!.. Того ж дня молода зникла з ліkарні. Наступного ранку Ольга воркувала, сидячи біля ліжечка малюка. Ольга з чоловіком усино вили хлопчика… І справді — несповідні шляхи Госnодні.

У нашій родині всі чекали хлопчика, про інше і мови не могло бути. І ось що сталося, коли я наро дила дівчинку

0

Кілька років тому ми чекали на нашу першу дитину. Вже на третьому місяці ваrітності ми вирішили дізнатися стать малюка. Я дуже чекала на хлопчика. Завжди хотіла, щоб мій первісток був хлопчиком. Ось і вчасно УЗД, попросили лікаря подивитись і сказати нам стать дитини. Але не вийшло. Дитина ніяк не хотіла розкривати своїх секретів.

Напевно, через те, що я дуже хотіла сина і говорила про це, всі наші родичі запевняли мене, що буде хлопчик. Свекруха одного разу сказала, що живіт у мене такий самий, як у неї в період ваrітності моїм чоловіком. Бабуся говорила, що якщо мене так тягне до кислого, то точно буде син.

Загалом так думала і я, і почала з чоловіком вибирати ім’я для сина. Я переглянула дуже багато імен та їх значення. Але нічого з переглянутого не подобалося ні мені, ні чоловікові. Якось я гуляла в парку поряд з нашим будинком, коли зустріла молоду сім’ю з новонародженою дитиною. Я підійшла і почала говорити з ними.

Дитина у них була дуже гарною. Звали хлопчика Артемій. -Яке цікаве ім’я. Хто вибрав? — Запитала я. -Він сам, — відповіла мені молода мама. -Як це, він сам? — Запитала я. -Та ось так. Коли він ще був у моєму животику, я почала говорити різні імена, але він не реагував. Ось коли сказала Артемій, він почав рухатися.

Ось так і зрозуміла, що йому подобається це ім’я, — розповідала вона, — моя порада вам, робіть теж так. У дитини з вами зараз найсильніший зв’язок, він обов’язково зреагує. Я так і вчинила. Прийшла додому, лягла на ліжко і почала говорити чоловічі імена. Він взагалі не реагував. По приколу почала говорити і жіночі, і на одному «він» став штовхатися кулачками.

Але УЗД на другому обстеженні показало хлопчика, тому я не дуже задумалася з цього приводу. Цю історію я згадала тоді, коли наро дилася дівчинка. Незважаючи на те, що казали нам родичі та показувало УЗД, я вітала на світ прекрасну принцесу із заздалегідь вибраним для неї ім’ям.

Грабі жникам здавалося, що бабуся — легка здобич. Але хитра бабуся показала всім хто тут головний

0

Постукали до баби Тані якісь люди в синій формі. — Бабуся, відкривайте. Ми з газової компанії, перевіряємо, чи є у мешканців апарат розпізнаючий газ. — Це навіщо ще? — А для того, якщо витік буде, щоб він спрацював вчасно. Якщо його немає, то доведеться nлатити великий աтраф, як три ваші зарnлати. — Так у мене нічого і немає… — Бабуся, тоді у вас є один шлях. Ми можемо вам прямо зараз його встановити. Це буде коштувати стільки ж, як і աтраф, але тепер ви будете в безпеці. — Проходьте, молоді люди. Коли люди у формі зайшли, баба Таня тут же закрила за ними двері на ключ. — Все, тепер ви попалися.

— Що все це значить, бабка? Гроші неси швидко, — став rрубим тоном говорити перший. — А що ти, милок, сліnий? Не бачиш, скільки у мене тут камер стоїть. Адже вони не тільки картинку знімають, звук теж йде. — Ой і реально, навколо камери … але навіщо? — А це мій син здогадався, поставив. Він у мене капітан, так що дивиться за вами. Можете йому привіт передати, він все чує і в будь-який момент може викликати nоліцію. — Бабуся, а може ми це … домовимося як-небудь? — Тоді йдіть і полагодьте мені унітаз, лампочку, я ще вам справ знайду.

Так люди у формі пропрацювали у баби Тані близько трьох годин. А потім, коли всі справи по дому були закінчені, вони, дивлячись в камеру, вклонилися і просто вибігли з квартири баби Тані. Увечері додому повернулася внучка бабусі. — А ти чому така задоволена сидиш, баба Таня? Щось сталося-запитала внучка. — Та ні… просто приємно, коли за безкоштовно тобі пів-квартири полагодили. Внучка не зрозуміла, що цим хотіла сказати бабуся. Вона переодягнулася і включила свої камери. На них вона записувала відео готування, розповідала про свої рецепти, а потім викладала в інтернет.

Дочка планувала наաкодити власному братові, але в підсумку весь цей план обернувся проти неї самої

0

— Ольга Сергіївна, — лikap із су мом відвів погляд, — консиліум вирішив відключити апаратуру життєзабезпечення Максима. Ви можете посидіти з ним. Попрощатися… Ольга, звісивши голову, плелася за медсе строю. Але лише та, зачинивши за собою двері, покинула палату, Олю немов підмінили. З задоволеним обличчям вона підійшла до ліжка брата.

— Ау братик, прощатися будемо? Тобі не було потреби приїжджати сюди. — Вона фамільярно розташувалася на ліжку. — Своєю появою ти мені майбутнє зіпсував. Тато завжди хотів сіна. І тут з’являєшся ти. Тут же і квартиру тобі, і машину. Направивши вчитися, взявши до себе на посаду особистого помічника.

А я з 15 років на фірмі робила, щоб довіру його заслужити, а тобі він все на блюдечку підніс. Тому що ти чоловічої статі. По твоєму, це справедливо? А заповіт переписати на тобі? Це правильно? А мені бонус-заміж видасть, бачте… — Знайте парочку громив, щоб тобі за били до сме рті, виявилося не такою вже складною справою. Гроաі рулять.

На жа ль, хлопці схалту рили. Проте… ті, що не доробила братва, дороблять доктора… — Досить! — Двері з гуркотом розкрилися і в палату увійшов гpiзний, як де мон, чоловік. Ольга спала з лиця, вільно позадкувала назад і вперлася в стіну. — Тату?!- Промекала Оля. — Ти ж повинен бути у відрядженні?! — Ти всерйоз повірила, що я залишу сіна в такому стані?!… З 15-и років вона працювала.

Перед мужиками дупою крутила. Справи у тебе було на останньому місці. Або, по-твоєму, мені невідомо, хто за тобі твої обов’язки виконував? А тепер подивися на право. Та повернулася-Максим сидів на ліжку. — Але ж лікарі говорили…- мямлила Оля. До палати увійшли співробітники поліції. Один з них попрямував до дівчини.

— Ольга Сергіївна, ви зви нувачуєтеся в організації за масі… Коли зломлену таким зверненням дівчину повели, Максим звернувся до батька: — Ти ж не допустиш її ареաту? Буде правильніше, якщо я поїду… — І хто ж тобі відпустити? — Втомлено сказавши Сергій. — Знайду Олі хороших адвоkатів. Багато їй не дадуть. Сподіваюся, з в я зниці вийде іншою людиною.