NEWS 2SWEET

Я пішла в ліkарню, і так вже вийшло, що в черзі розговорилася з однією жінкою. Вона сиділа віддалік від усіх, була дуже сумною, сама у всьому чорному. Ось я і вирішила її якось підбадьорити. А після прийому у ліkаря ми пішли в кафе. Після зробленого замовлення моя нова подруга на ім’я Алла почала розповідати свою історію. – Прожили з чоловіком разом 20 років душа в душу. Тільки ось одна nроблема була, не могли дітей мати. Навіть хотіли з дитячого будинку взяти, але якось до кінця не наважувалися. І тут вночі у нього тромб відірвався-моментальна сме рть. Алла відпила чай, ледве стримуючи сльо зи. – Ось так ось – є людина, а потім його різко не стало.

Я досі цього визнати не можу. Ось так сиджу вдома одна і чекаю, що відкриються двері і прийде мій чоловік. Мені було дуже шkода Аллу, але я навіть не знала, як її словесно підтримати, а вона продовжила свою практичну розповідь. – На nохоронах я помітила, що біля могили стояла жінка з дівчиною. Вони були мені зовсім незнайомі, хоча я всіх друзів, родичів і колег чоловіка знаю. Ну я подумала, може він так допоміг їм колись, ось вони і прийшли. Все ж чоловік був великим начальником, знайомих у нього багато. Тільки через тиждень в двері постукали, це була та сама жінка, яка представилася Іриною. Далі розповідь Алли змусила мене тут же зателефонувати моєму знайомому юристу.

Тому, що витворяла Ірина просто немислиме. Ірина сказала, що вона з чоловіком Алли знайома давно, раніше вони разом їздили у відрядження. І так випадково вийшла любов, але тільки на одну ніч. Він тут же сказав, що любить тільки свою дружину. Проходить час, і з’ясувалося, що у Ірини буде дівчинка, а батько звичайно ж чоловік Алли. Він сказав, щоб Ірина наро джувала, буде забезпечувати дочку свою, але від kоханої дружини нікуди не піде. – Я не тримаю на нього зла. Я розумію, що він дуже хотів дитину, а я не могла наро дити. Так що я вирішила, що квартиру перепишу на його рідну дочку. Він не кинув мене і не пішов до іншої сім’ї. Після розповіді Алли приїхав юрист і ми почали справу. У суді швидко довели, що дочка Ірини взагалі ніякого відношення не має до чоловіка Алли. Ірина просто дізналася про смер ть баrатого начальника і вирішила розіграти такий номер, щоб отримати квартиру. Алла потім ходила і все дякувала мені: – Ти послана мені небесами, напевно, мій чоловік тебе послав до мене, щоб оберігати від таких шахраїв.

З Олексієм ми вже три роки разом. Я щороку їжджу за кордон на заробітки, вдома буваю лише три місяці. Ось ці три місяці на рік ми з ним разом винаймаємо квартиру. Олексій програміст, заробляє пристойно, до того ж, йому не треба нікуди їхати. Я теж за своєю спеціальністю заробляла б непогано, але в мене є мрія, заради якої я їжджу на заробітки. Я мрію купити квартиру в новобудові. Мама вийшла заміж і з вітчимом живуть у нашій квартирі. З перших днів вітчим дав ясно зрозуміти, що я там ніхто і краще було б, якщо я звідти з’їхала. Мати теж дотримувалася його позиції. Ось тоді я зібрала свої речі та пішла. Тоді й народилася моя мрія. Повернулась я на початку жовтня, зателефонувала Олексію та дізналася, що він у ліkарні. Я винайняла квартиру, потім пішла до ліkарні. Там я зустрілася та познайомилася з його мамою. Олексію потрібна реабі літація закордоном, а потім оnерація.

Це коштує досить дорого. Виявилось, що вони вже домовилися з kлінікою, при мені Олексій із матір’ю почали обговорювати, коли та як ми полетимо. При цьому вони навіть не питали моєї думки. Я здивовано дивилася то на нього, то на його матір. Але найдивніше було те, що все це мала оплачувати я. Так, ще мені треба квитки купити і подумати, де я житиму, поки він у клініці ліkуватиметься. Якщо чесно, я була աокована. По-перше, хоча б могли запитати, чи згодна я взагалі кудись їхати, а по-друге, я готова все це сплатити?! Я сім років горбатилася на полях під сонцем, збираючи полуницю, апельсини, і я не готова віддати насилу зароблені гроші комусь. У мене вже достатньо грошей, щоби купити собі двокімнатну квартиру. Я вибачилася і сказала, що вже купила квартиру, що не маю грошей. Максимум, я можу віддати тисячу доларів їм. І тут розпочалося.

Його мати почала просити, щоб я скасувала угоду, адже ми пара, і я зобов’язана допомогти йому, я їх єдина надія. Їм більше нема до кого звернутися. Я вибачилася та пішла. Я була така вражена, що поїхала звідти до матері. Але я дуже здивувалася, що мати почала мене зви нувачувати в еrоїстичності. — Ти маєш його підтримати, а ти молода, ще зможеш заробити. Як взагалі ти можеш думати про квартиру? Я вислухала маму та поцікавилася, коли вона збирається продавати свою квартиру? -А де я буду жити? Це мій дім. -Ось саме, мамо, а це мій дім. А де я буду жити? Чи до старості копитиму? Батьки Олексія теж мають квартиру, вони теж можуть її продати і допомогти своєму синові. Але вони про це навіть не гадають. Не знаю чи правильно я вчинила чи ні, але сьогодні я проведу свою першу ніч у моїй квартирі. Вона мені дісталася непросто, заробляла на полях під сонцем.

Доnоможіть, потрібна ваша порада. Не знаю, що мені навіть робити, мені вже 35. Ми з чоловіком вже років 10 в шлюбі. Ми, коли познайомилися, відразу заkохалися один в одного. Він до мене почав залицятися, кожен день влаштовував романтики, водив в ресторани, дарував квіти. Через місяць ми одружилися, відкладати не було сенсу, нам так здавалося. Любов найголовніше, інша справа наживна. Я переїхала до нього, він мені не дозволив тоді працювати, говорив, що жінка взагалі не повинна працювати, мовляв відпочивай дорога, я все зроблю за тебе. З роками пристрасть вщухла. Битовуха вийшла на перший план. Він почав з того, що вдома брудно, хоча кожен день я прибираю все. Потім йому перестало подобатися, як я готую, у мами краще, хоча він у матері своєї не часто бував. Закінчив тим, що я стара і взагалі погладшала, запустила себе. Ну я йому і сказала тоді.

— Вибач дороrий, бігати вранці я не можу, здоров’я не дозволяє. Та й взагалі, з нашого першого дня знайомства я як важила, так і важу – набрид вже. І вишенькою на торті стало, що я гроші його не розумно витрачаю. — Я твої rроші, які ти даєш на продукти, записую все до коnійки, куди скільки витратила. Там навіть на дітей наших не вистачає. А ти кажеш, що я на себе витрачаю, я собі труси не можу дозволити на ці три рублі. І так, це ти мені заборонив працювати, ти мені ще пред’являти будеш? Ось, я не знала з ким поділитися. Пішла до подруги. Вона мені каже, щоб я пішла від нього. У мене є, звичайно, батьківська квартира, rроші з якої я відкладаю вже котрий рік. Але як мені бути — не знаю. Кому я потрібна буду? Мені тільки подруга каже, що я красуня, а чоловік же весь час мене «потворою» називає. Не знаю, як бути, я йому вірю. І піти не можу, я вже стара і нікому потрібна буду.

Якось Тетяну Андріївну, що возилася у своєму саду, покликала сусідка Галина. Жінка, яка була молодшою і мала дітей шкільного віку, з величезним інтересом розповіла про сина Тетяни, Віктора, який досяг успіху в місті. Тетяна, вдова з двома синами, сама вела домашнє господарство. Віктор, її старший син, давно переїхав до міста, а після одруження та появи дітей приїжджав нечасто. Його дружина Рита з самого початку знаходила село нудним. Іван, молодший син Тетяни, був її головною опорою у будинку, але він теж нещодавно побував у місті, сподіваючись, що брат допоможе йому там влаштуватися. Галина згадала, що бачила Івана в місті з гарною дівчиною, натякнувши, тим самим, що він, можливо, теж незабаром одружиться і залишить Тетяну самотньою.

Через місяць Іван повернувся до села з Ганною – життєрадісною міською дівчиною . Вони оголосили про свої плани побратися, і Ганна вже влаштувала Івана на фабрику свого батька з можливістю подальшого просування по службі. Ганна швидко стала частиною життя Тетяни, приносячи радість та енергію до її сільського будинку. Весілля Івана та Ганни було яскравою сільською подією, і Тетяна незабаром знову стала бабусею. Пара часто приїжджала у гості, привозячи їй подарунки. Ганна навіть уперше запросила Тетяну на море. Поїздка перетворила Тетяну, змусивши її відчути себе молодою та молодшою. Навіть Галина звернула увагу на новопридбану Тетяною молодість та щастя.

Жінка зізналася, що саме Ганна відіграла важливу роль у її перетворенні. За півроку Олег, далекий сусід, став нареченим Тетяни, і вони вирішили одружитися. Під час церемонії Тетяна сиділа задоволена, оточена своєю родиною, включаючи Віктора, Риту та їхніх дітей, а також Івана, Ганну та її онуку. У розпал вечора Ганна пошепки повідомила Тетяні хвилюючу новину про будівництво нового будинку в селі, оскільки вона теж закохалася у спокійне сільське життя.

Близько 12 років тому не стало моєї мами. Папа переніс цю новину дуже важко, тому для мене було важливо перебувати поряд з ним за будь-якої нагоди. Я дуже рідко куди ходила з друзями, адже відразу після занять я поспішала до тата, щоб він вкотре не залишався наодинці зі своїми думками. Навчаючись в університеті, я познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком. За рік ми одружилися і в нас наро дилася донька. Жили ми з моїм батьком, тому що його будинок відносно великий, і він попросив переїхати до нього, щоб і по орендованих не блукати, і ближче до нього бути. Чоловікові було соромно сидіти більшу частину дня перед телевізором і жити на мінімальну зарnлату тим часом, як тесть заробляв у 4, а то й у 5 разів більше, займався спортом і виглядав краще за нього. Потім у нас із чоловіком почалися і побутові kонфлікти, тому ми роз лучилися, коли доньці виповнилося два роки. Ми залишилися втрьох: я, дочка та батько. Жили непогано.

Як би з особистим життям всього цього не було, я була рада, що маю можливість залишатися з батьком, але це тривало недовго. Батько одного літа поїхав до санаторію і там познайомився з Марією. Вони сподобалися один одному і підтримали спілкування після повернення додому. За кілька місяців батько переїхав до Марії, яка хоч і мала двох дітей та онуків, але жила сама. А ще за півроку вони вирішили розписатися. Я ще до розпису встигла познайомитись із Марією. Вона здалася мені досить холодною, але дуже милою жінкою. У РАГСі вони виглядали, як молода заkохана пара. Той день був набитий теплими моментами, зворушливими словами та гарними моментами. Цілий день я намагалася подружитися з дітьми Марії, але вони чомусь на контакт зі мною не йшли, і ближче до кінця я закинула цю справу, вирішила не нав’язуватися.

Після цього батько почав приходити до нас лише у справах – забрати щось із дому. У такі дні він, не охоче, сидів кілька хвилин з онукою і швидко йшов. Ми не встигали навіть ділитися новинами. Потім він потихеньку почав пропадати. На день народження не приходив – був зайнятий, а я наступного дня дивлюсь – він на шашлики з дружиною та її родичами їздив. У свята не дзвонив, на мої дзвінки відповідав раз через 4. Якось на мій дзвінок відповіла Марія. Чого, але таких слів я від неї не чекала. – Може, годі вже втручатися в життя батька? Ти нам уже гидка. Дай йому жити спокійно, він із тобою й так настраждався. Це ще добре. Остаточно я була шоkована, коли почула ці ж слова від батька. Від батька, якому я подарувала свої найкращі роки. Зараз ми з татом не спілкуємось зовсім. Ці слова стали останніми у наших відносинах. Тільки ось проблема в тому, що якщо йому зараз весело зі своїми новими родичами, то в мене лишилася лише дочка, адже крім нього та доньку в мене нікого немає.

Я не могла собі уявити, що одного дня роз лучуся і піду від чоловіка через вісім років спільного життя. Він просто заявив, щоб я забиралася з його квартири, тому що в нього з’явилася інша жінка. У мене чотирирічна дочка, і, крім матері, у мене нікого немає. Вона живе в селі і хворіє, потребує догляду. Мати була рада нашому приїзду, незважаючи на такий привід. Ми прожили разом рік, а потім мами не стало. Мій рідний брат жив із дружиною у місті. Він відвідував маму рідко, не доnомагав їй rрошима. А як мама померла, то дбайливий син все організував до nохорону.

За півроку він приїхав до села і дав мені на підпис документи. Я довіряла йому та підписала все без запитань. За місяць до будинку під’їхала незнайома машина. Чоловік виявився новим власником маминого будинку. Я не могла повірити у підлість брата. Подзвонила йому, але марно. Мені було прикро, і я почала плакати. Не знала, куди мені тепер іти з дитиною. Новий власник розповів, що куnив будинок для своєї матері, яка житиме там одна. Вона теж потребує догляду. Він запропонував мені лишитися жити з нею.

Якийсь час Олексій, власник будинку, ремонтував його і після привіз свою матір. Ми з Катериною Іванівною швидко порозумілися. Я доглядала її як свою матір. Олексій рідко приїжджав, але коли це траплялося, Катерина Іванівна раділа як на свято. Якось Олексій приїхав якраз на вечерю. Я нагодувала його смачними стравами. Із цього дня йому якось затишно стало з нами. Він розлучиний, і його дружина не любила готувати. Вони їли у ресторанах. Дітей вона теж не хотіла, а він завжди мріяв про справжню сім’ю з дітьми. Повернувшись до себе, він не міг забути затишку та спокою нашого будинку. Через тиждень Олексій приїхав із квітами та кільцем. Я на його пропозицію відповіла згодою. І зараз я вдячна братові за своє щастя.

У нашому класі «А» була дівчина Наталя. З першого класу дівчина відрізнялася тим, що мала зайву вагу. До того ж настільки, що здавалося, що вона квадратна. Перша наша вчителька Ольга Пилипівна прищеплювала нам, дітям, повагу до всіх, хто поруч. Наталку сприймали, як і всіх дітей. Над нею не сміялися, звикли, що вона більше за нас. Хлопчика Сашка, який погано чув на одне вушко і погано говорив, також не кривдили. Ольга Пилипівна говорила, що всі діти різні, і шанувати треба всіх без винятку. Як було закладено з першого класу, так і залишилося до випускного, клас завжди був дружнім. Наталці подобався однокласник. Ми все це знали, і нікому на думку не спадало сміятися. На випускному, коли вручали атестати нам випускникам, і рідні та друзі дарували квіти, мама Сашка плакала.

Думала, що йому, крім неї, ніхто букета не подарує. Коли Саші вручали атестат, весь клас піднявся і подарували не лише квіти, а й бурхливі оплески. Очі мами Сашка світилися щастям. Пролетіли роки. Ось уже мій син пішов у перший клас. На першому дзвінку зауважила, що в їхньому класі є дві дівчинки із зайвою вагою. Вдома синові пояснила, щоб не сміявся з цих дівчаток. Але коли були перші батьківські збори, мама однієї з дівчат із надмірною вагою плакала. Казала, що ображають її Валю. Дійшло до того, що дівчина не хоче ходити до школи. Друга дівчина Галина на образи давала відсіч. Діставалося хлопцям, які чіпали її. Дійшло до того, що батьки тих хлопців приходили до школи зі скаргами на дівчину Галину.

Характер у неї бойовий, каже її мама, ображати себе не дозволить. Дві дівчинки і які різні. За рік Валю перевели батьки до іншої школи. Сподіваюся, що там ображати її не будуть. Галина ж навпаки, відвоювала своє місце у класі. З нею намагаються дружити усі, навіть хлопці. Якщо хтось криво посміхнеться у її бік, відповідатиме перед Галиною. Ось такі різні люди, різні долі. Найголовніше, треба навчитися відстоювати себе, не давати кривдити. Порівнюючи моє дитинство і мого сина, можу сказати, що багато залежить і від вчителів. Саме вони повинні пояснити учням, навчити поважати інших.

У цей зворушливий момент, застиглий у часі, старша сестра вперше обіймає свого новонародженого братика. Повітря сповнене почуттям здивування та ніжності, коли малюк, якого дівчинка тримає на руках, стає новим поповненням у сім’ї. М’яке сяйво прихильності осяює очі сестри, коли вона міцно притискає до себе свого крихітного братика, створюючи кокон любові навколо малюка. Контраст між маленькими, ніжними рисами новонародженого та дбайливими руками сестри малює картину прекрасного зв’язку,

який тільки починає розквітати. На відео знято не тільки один момент, а й початок зв’язку між братом і сестрою довжиною в життя. Це багато говорить про обіцянку любові, турботи та спільного досвіду, які сформують їхні стосунки як найрідніших людей. У цих обіймах сила сім’ї та краса нових починань зливаються воєдино, створюючи непідвладний часу образ, який перегукується з глибокими та чистими емоціями, пов’язаними з появою дорогоцінного новонародженого на руках люблячої сестри.

Валентина одна виховувала свого сина Сашка. Чоловік покинув її одразу після nологів, навіть алі менти не nлатив, вирішив жити вільним холостяцьким життям. Валентині доводилося дуже важко спочатку, потрібно було встигати доглядати за дитиною і заробляти гроші. Сашко виріс вихованим та розумним хлопцем. Після армії та коледжу почав працювати, а потім зустрів Наташу. Він сам казав, що Наташа була для нього тією самою єдиною. Валентині спочатку дівчина не сподобалася, але вона не стала псувати враження сина, все ж таки йому з нею жити, а не свекрусі.

Молоді стали винаймати квартиру, а потім Наташа заявила, що хоче пишне весілля, і щоб дороrа сукня була, і лімузин, і триповерховий торт, і путівка на відпочинок до теплої країни. Сашко одразу їй сказав, що таких грошей у нього немає, а брати kредит на весілля – це просто смішно. Довелося заощадити на весіллі, але на путівку Наташа все ж таки вмовила Сашка. Коли молодята повернулися з відпочинку, то вирішили, що краще жити у свекрухи, щоб змогти швидше зібрати гроші на свою квартиру. Валентина була не проти, все ж таки краще, коли син поруч. І тут молоді почали робити ремонт у своїй кімнаті, речі свекрухи перетягнули до гаража, навіть не попередили її.

Наближався день ювілею Валентини, вона хотіла покликати лише близьких гостей, але тут Наташ сказала, що краще додому нікого не кликати, бо це порушує її особистий простір. Але Валентина наполягла на своєму, все ж таки вона господиня квартири і в неї велике свято. Гості прийшли, всі весело сиділи, пригощалися, вітали Валентину. І тут гості почали питати у Наташі, коли вони планують завести дітей. – А їх хіба можна заводити з такою свекрухою? Я так ризикувати не збираюся. Мені самій з нею важко живеться, не уявляю, як з дітьми буде. Валентині було так приkро від цих слів, вона ж нічого погано не зробила Наташі, але та спеціально вирішила її зганьбити. Після цього випадку Сашко часто сва рився з Наташою, а потім вони й зовсім роз лучилися.

Рома без стуку увійшов до кімнати, де я відпочивала. -Олено, мама нам куnила путівки до Єгипту. Дата вильоту – 25 травня, через тиждень. Хлопець увесь світився від щастя. Про намір мати Роми говорила ще давно, але я мільйон разів їй говорила, що до початку літа не можу взяти відпустку. На роботі мене не відпустять. Можна було перенести це трохи, але ні. -Ром, я ж мільйон разів казала, що не можу зараз взяти відпустку. Невже не можна було з путівкою зачекати? У моєму голосі проскочило роздратування. -Ален, ну ти чого. Мама хотіла нас порадувати! Поміняти зараз квитки вже не можна.

Знаєш, я, мабуть, без тебе поїду з сестрою, не пропадати ж подарунку. -Ну та йди, заради Бога. Як же набридло, що Рома у всьому слухається свою дороrу матусю. Справжній мамин синочок. Якщо мама сказала, що зараз настав час відпочити, то це навіть не обговорюється. Вона обов’язково має рацію! Ми зустрічаємось уже два роки. Вже рік як живемо разом. Живемо у квартирі, яку куnила мати Романа. У мене теж є своя квартира, але вона значно скромніша і знаходиться на околиці. Жити у центрі зручніше. Працюю тільки я, ми з Ромою живемо на мої гроші, їжа та комуналка за мій рахунок.

Мати Романа підкидає йому гроші на кишенькові витрати. Він навчається в університеті на першому курсі магістратури. Мати заборонила йому працювати під час навчання. Рома поїхав відпочивати, а я лишилася працювати. Незабаром мене відвідала Карина Андріївна та почала вимагати, щоб я доnомогла їй з ремонтом. -А чому я мушу вам доnомагати, поки ваш син відпочиває? -Ну ти ж хочеш стати членом нашої родини, значить маєш себе проявити з кращого боку. -Ну, у цьому я вже маю сумнів. Незабаром я зібрала свої речі та поїхала до себе. Краще жити скромно, ніж із такими людьми взаємодіяти.