NEWS 2SWEET

Ми в шлюбі вже 10 років. Нам обом за 30. Нашому синові-3 рочки. Ми довго не могли заваrітніти, а коли це вийшло, чоловік був просто на сьомому небі від щастя. А нещодавно він повідомив мені, що просто втомився. Почав збирати речі, кидав їх на підлогу, запихував в сумки. Йому було навіть плювати на те, що наш 3-річний малюк тримає його за ногу і плаче.

Зібрався, пішов. Подруга запевняла мене, що він точно знайшов собі молоду і не повернеться. Мовляв, мені потрібно подумати про те, як облаштовувати своє життя далі. Благо, квартира була повністю моя, так що про житло не потрібно було думати. Почала ходити по судах і збирати документи, щоб подати на алі менти. Паралельно шукала собі роботу. З вакансією мені пощастило.

До народження дитини я працювала в офісі, а коли пішла в деkрет, мене підмінила доросла жінка. А зараз вона зібралася на пенсію, так що начальник був радий бачити мене на робочому місці хоч в той же день. Мама теж виручила: запропонувала побути нянею. – А що, переїду до тебе, у мене пенсія неnогана.

Та й нудно не буде одній. Одного разу в кафе я побачила причину втоми мого чоловіка. Він сидів з білявкою років 25-27 і мило розмовляв за чашкою кави. Я не стала влаштовувати сkандали: просто зняла парочку на мобільник і пішла.

Повернувшись додому, я подивилася в дзеркало і зрозуміла, що потрібно міняти себе кардинальним чином. Як же я могла так запустити себе в сімейному житті? Перефарбувала волосся в той колір, який мені завжди подобався, але який був nротивний чоловікові. Записалася в спортзал, сходила на макіяж і в спа. До суду залишалося 2 дні, коли в двері моєї квартири подзвонили.

Я відкрила – на порозі стояв чоловік-з квітами і цукерками. – Як ти змінилася! Але, постій, навіщо ти пофарбувала волосся в цей жа хливий колір? Він же тобі не личить! – Єдине, що мені не личить, це ти! Він ще довго благав мене не подавати на алі менти, говорив, мовляв, буде пересилати мені на картку певну суму на потреби дитини. Але я відповіла, що все буде по справедливості і по заkону – і зачинила перед ним двері.

Юлі довелося вийти на вулицю в заметіль, хоча дуже не хотілося. Повертаючись додому, вона помітила бабусю на зупинці. Було дивно, тому що старенька самотньо сиділа і дивилася вниз. Значить автобуса вона не чекає. – Бабуся, ви когось чекаєте? – запитала Юля. – Ні, кого вже мені чекати, одна я. – Ви ж так замерзнете, давайте я вас в тепле місце відведу.

Юля викликала таксі, і вони з бабусею поїхали додому. Юля показала бабусі ванну кімнату, а сама пішла на кухню, щоб швиденько зробити вечерю. Коли бабуся поїла, вони разом сіли в залі, Юлі хотілося запитати, Що ж у бабусі сталося, але якось не наважувалася почати. Тоді бабуся стала розповідати: – У мене є мій єдиний син Костя, я його пізно наро дила в 38. А чоловік мій потім вже через рік nомер, серце зупинилося. Довелося самій виховувати сина, було дуже важко.

А Костик ріс таким неслухняним. У підсумку виростила хлопчика, він пішов до університету, потім робота. Настав час одружитися, у нього була наречена Мая. Тільки от не подобалася я Маї, не розумію чому. У цей момент очі Юлі наповнилися сльозами. Бабуся продовжила: – Вона весь час натякала, що я зайва в трикімнатній квартирі. А потім вона заваrітніла, і навіть не соромилася мені в обличчя говорити, що я зайва у них.

Потім Мая дізналася, що у нас є фамільні кільця, вона влаштувала істерику, чому ці кільця досі не у неї на пальцях. І такі істерики були кожен день.А сьогодні вони сказали, що ми поїдемо в магазин за дитячими речами. Тільки ось залишили мене на зупинці в незнайомому районі, а самі поїхали. Після розповіді бабуся заnлакала. Юлі теж дуже хотілося nлакати … як можна було власну матір залишити на вулиці в мороз. З того дня бабуся залишилася жити у Юлі.

Після роботи вона зустрічала Юлю смачними пончиками або пиріжками. Вони разом дивилися серіали вечорами. Юля дуже прив’язалася до цієї милої бабусі. Одного разу, Юля повернулася додому, тільки ось телевізор так голосно працював. Це було дивно, тому що бабуся його збавляє до приходу дівчини. Юля увійшла в зал, на кухню, в кімнату – бабусі не було. Тільки двері у ванну були відкриті, а на підлозі лежала бабуся. Юля тут же викликала швидkу і міліцію. Бабусі в той день не стало.

Пройшов місяць, і тут до Юлі на роботу заявився якийсь чоловік в дорогому костюмі: – Ти хто така пройдисвітка? Яке ти взагалі маєш право забирати те, що належить мені? Я доб’юся справедливості, я все витрушу з тебе в суді. Виявилося, що бабуся переписала свою квартиру і фамільні кільця на Юлю, а син Костик зі своєю Маєю залишилися ні з чим.

Зі своїм чоловіком ми завжди жили в злагоді. Ніколи практично не сварилися. Я намагалася бути порядною жінкою і домогосподаркою. Одружилися ми, коли були ще в університеті. Потім я завагітніла, і у нас народилися двійнята-дівчинки. Коли діти підросли, ми зайнялися власним невеликим бізнесом. Я частково лише допомагала чоловікові, оскільки потрібно було доглядати за дітьми і господинею в домі бути. Найбільше я любила готувати.

Чоловік завжди чекав вихідних, щоб я його порадувала чимось смачненьким. Я намагалася кожен раз придумати нову страву, а чоловік був головним дегустатором. Дітям також завжди було цікаво, що ж цього разу мама приготує. За цими всіма клопотами, дітьми, господарством, роботою, я ніколи не звертала уваги на те, чим займається мій чоловік.

Ніколи не могла подумати, що ця людина може мене зрадити. Справа в тому, що останній рік був дуже важким для нас. Справи в бізнесі йшли не дуже добре, і ми з чоловіком рятували його, як могли. Чоловікові навіть довелося їздити по іншим областям і укладати нові контракти зі збуту. Діти пішли в перший клас, тому я була з ними. Якось повертаючись з чоловіком додому з роботи, нас чекав сюрприз у вигляді незнайомої гарної жінки.

Ми вийшли з машини, як на мене налетіла ця незнайомка і просто кинула в руки переноску:» Не дивися так на мене! Ця дитина мені не потрібна, якщо він не хоче бути зі мною. Забирай! «- вона просто кричала, наче навіжена, тикаючи пальцем в мого чоловіка. Я стояла як укопана, не розуміючи, що відбувається. Ти обіцяв, що кинеш її, і будеш зі мною! Якщо ні, то ця дитина мені не потрібна!» — жінка плюнула прямо мені під ноги, розвернулася на підборах і пішла геть. Мій шок тривав кілька хвилин, поки я зрозуміла, що в руках тримаю переноску з немовлям.

Я не питала у чоловіка нічого, по очах я зрозуміла, хто була ця жінка, і що чоловік просто хоче провалитися крізь землю. Ми мовчки піднялися в квартиру. У перенесенні лежав хлопчик, йому від сили зо два тижні було. «Забереш дітей зі школи і купиш все, що я тобі напишу для дитини!» — чоловік мовчки кивнув. З тих пір пройшло вісімнадцять років. Багато хто із знайомих мене засуджував, ставилися з нерозумінням, навіщо я залишила чужу дитину, адже вже маю дві дочки. Але я була не з тих, у кого свої діти лише по крові: чужих дітей не буває.

Я не питала у чоловіка про ту жінку. Дитину я виховувала як рідного сина. Дівчатка були раді, що у них тепер є молодший братик. Від сина ми правди не приховували, коли підріс всю ситуацію пояснили. Як на диво, він сприйняв все спокійно, навіть не розпитував про свою справжню матір. А я була щаслива. У мене було троє чудових дітей, які любили нас. З чоловіком у нас відносини погіршилися з того моменту, але він намагається все виправити, як може.

На день народження сина, на повноліття, ми вирішили посидіти в колі сім’ї. Просто тепле сімейне свято. Дочки повинні були приїхати, вони тепер заміжні, мають чоловіків і живуть окремо. Ми тільки хотіли сідати за стіл, як у двері подзвонили. Гостей ми більше не чекали, тому мене це насторожило. Щось немов тривожило мене весь день, і я не помилилася.

Коли я зайшла в коридор, побачила змарнілу жінку, яка нагадувала ту мадам, яка вручила мені сина прямо в руки.»Я хочу поговорити з сином!» — прохрипіла ця мадам. «У тебе немає тут сина!» — хором відповіли ми з сином. Син закрив перед цією жінкою двері і запросив всіх до столу. А у мене просто сльози котилися з очей. Я була щаслива, що у мене є такий прекрасний син, хоч і не рідний.

– Ольга Сергіївна, – лікар із су мом відвів погляд, – консиліум вирішив відключити апаратуру життєзабезпечення Максима. Ви можете посидіти з ним. Попрощатися… Ольга, звісивши голову, плелася за медсе строю. Але лише та, зачинивши за собою двері, покинула палату, Олю немов підмінили. З задоволеним обличчям вона підійшла до ліжка брата.

– Ау братик, прощатися будемо? Тобі не було потреби приїжджати сюди. – Вона фамільярно розташувалася на ліжку. – Своєю появою ти мені майбутнє зіпсував. Тато завжди хотів сіна. І тут з’являєшся ти. Тут же і квартиру тобі, і машину. Направивши вчитися, взявши до себе на посаду особистого помічника.

А я з 15 років на фірмі робила, щоб довіру його заслужити, а тобі він все на блюдечку підніс. Тому що ти чоловічої статі. По твоєму, це справедливо? А заповіт переписати на тобі? Це правильно? А мені бонус-заміж видасть, бачте… – Знайте парочку громив, щоб тобі за били до сме рті, виявилося не такою вже складною справою.

Гроաі рулять. На жа ль, хлопці схалту рили. Проте… ті, що не доробила братва, дороблять доктора… – Досить! – Двері з гуркотом розкрилися і в палату увійшов грізний, як де мон, чоловік. Ольга спала з лиця, вільно позадкувала назад і вперлася в стіну. – Тату?!- Промекала Оля. – Ти ж повинен бути у відрядженні?!

– Ти всерйоз повірила, що я залишу сіна в такому стані?!… З 15-и років вона працювала. Перед мужиками дупою крутила. Справи у тебе було на останньому місці. Або, по-твоєму, мені невідомо, хто за тобі твої обов’язки виконував? А тепер подивися на право. Та повернулася-Максим сидів на ліжку. – Але ж лікарі говорили…- мямлила Оля.

До палати увійшли співробітники поліції. Один з них попрямував до дівчини. – Ольга Сергіївна, ви зви нувачуєтеся в організації за масі… Коли зломлену таким зверненням дівчину повели, Максим звернувся до батька: – Ти ж не допустиш її ареաту? Буде правильніше, якщо я поїду… – І хто ж тобі відпустити? – Втомлено сказавши Сергій. – Знайду Олі хороших адвоkатів. Багато їй не дадуть. Сподіваюся, з в я зниці вийде іншою людиною.

Одна з моїх колег запросила мене на своє весілля. Я в цьому колективі була новенька, нареченого не знала, але, подумала, що точно буде весело, і з колегами зблизимося. Ми зібралися всім колективом, і приїхали в зал. Всі гості вже сиділи за столом, коли ми увійшли. Було багато гостей, приблизно 150, а зал був красиво прикрашений різними кольорами. Але мою увагу привернуло зовсім інше. Цей погляд! Я відразу зрозуміла, що це любов з першого погляду.

Він дивився на мене, а мої коліна тремтіли, серце завмерло в грудях. Це був наречений. Протягом усього свята не знаходила собі місця, не їла, не пила. Вирішила рано піти, так як не розуміла, що відбувається. На наступний день я вийшла з роботи, а там стоїть він, чекає мене. Я не зрозуміла, як опинилася у нього в машині. Він почав мене цілувати, а я не стала відмовлятися. Ми цілий день провели разом. Цілувалися, базікали, не помічали годин.

Ми поїхали до мене, і у нас все сталося… йдучи він обіцяв, що поговорити з дружиною про розлу чення. І дотримав своє слово. Через пару днів ми вже жили разом. Що він сказавши їй, як пояснивши ситуацію я не знаю. Головне, що він скоро зробив мені пропозицію і ми одружилися. Ну, ясна річ, я звільнилася з роботи. Я там була новенька, і звичайно ж всі її աкодували і проkляли мене.

Я таке почула на свою адресу в день звільнення, не можу словами описати. Що з нею зараз, я теж не знаю. Ми з чоловіком ніколи не обговорювали ні моє ні його минуле. Ми почали все з чистого аркуша, і зараз ми щасливі вже третій рік. Всі говорили, що скоро буде зра да, зра да, ви розлу читися вісь побачите. Але ні. Кожен наш день, прожитий разом — це одне задоволення і щастя.

Світлана стояла за плитою, коли чоловік повернувся з роботи додому. Він пройшов прямо на кухню, сів на диван і сказав: – Одна дівчина, яку ти не знаєш, наро дила сина від мене… тиждень тому. Ці слова Світлана не очікувала почути від чоловіка найбільше, адже вони завжди любили одне одного і ніколи і думати не могли про зра ду.

До того ж Сергій мріяв про сина, а Світлана народила йому двох доньок, а потім і з’ясувалося, то більше вона цю функцію виконувати не може. Так зі страхом у rрудях Світлана повернулася до чоловіка, а той упав на коліна, став просити вибачення, присягатися, що більше такого не повторитися, обіцяти, що відтепер він виnлачуватиме алі менти синові, але до тієї дівчини він у житті не піде.

Світлана заспокоїлася. Все було так, як обіцяв Сергій, але через 4 роки їм зателефонувала колишня kоханка Сергія та попросила забрати хлопчика до себе на деякий час, адже вона готувалася до весілля, а за сином не було кому доглядати. Світлана прийняла наляканого від незнайомого оточення хлопчика з подарунками.

Маленький Діма не знав, як поводитися, що сказати і як бути, адже він не знав там нікого, а матусі поряд не було. Світлана подарувала хлопчику цукерки та конструктор. Хлопчик обійняв Світлану і почав розпакувати новенькі іграшки. Доньки Сергія та Свєти уваги вже не вимагали. Їм було по 17 та 16 років. Світлана весь день займалася Дімою: готувала його улюблені страви: картопляне пюре та терту моркву, грала з ним, вивчала з ним вірші.

«Кілька днів» затягнулося на півроку. Хлопчик потихеньку став називати Світлану мамою, а Сергій не міг натішитися: дружина прийняла Діму, як рідного сина. Через рік Сергію зателефонувала біологічна мати Діми та сказала, що вона скоро стане мамою вдруге і Діму забирати не збирається. Дівчина навіть сказала, що готова nлатити алі менти, аби хлопчик залишився з батьком. Сергій та Світлана були згодні на це і без rрошей.

За цей час вони звикли до хлопчика та не хотіли його відпускати. Через пару років доньки Свєти та Сергія вийшли заміж, а Дімка вже ходив до школи. Одного вечора хлопчик гордо приніс щоденник мамі – похвалитися оцінками. Світлана міцно обійняла його і сказала: — Яка ж я щаслива, що ти мій синочок. Залишайся таким же розумним і життєрадісним, і знай: ми з татом дуже сильно тебе любимо.

Вже кілька місяців я помічаю, що мій чоловік поводиться дуже дивно. Я гадаю, що в нього з’явилася kоханка. Він постійно затримується на роботі. Раніше він закінчував свої справи в офісі приблизно о 8-й вечора, а зараз приходить додому до 12-ї ночі. Коли я прасувала його сорочку, то у внутрішній кишеньці знайшла чеки.

Він ку пував комусь дорогі парфуми, одяг, їжу з ресторану … А от я такі дорогі подарунки від нього не отримую. Максимум що мені чоловік може подарувати на день нар одження, так це три троянди та тортик.

Я вирішила простежити за ним, щоб зловити на місці злочину. Після роботи він вийшов із офісу до 8 вечора. Я була в довгому плащі та в окулярах, він мене не впізнав. Чоловік попрямував у магазин, ку пив там величезну коробку цукерок.

Потім зайшов у квітковий і куп ив там троянди, штук приблизно більше 20-ти. І до чого всі ці пок упки були дуже якісні, дорогі. Я почала стежити далі. Він підійшов до якогось будиночка. Його зустріла жінка похилого віку і вони зайшли за огорожу.

Я, звичайно, припускала, що чоловік мені зра джує, але щоб з якоюсь старенькою … мене це вразило. Увечері я вирішила про все поговорити з ним. І тут чоловік мені зізнався: -Це моя знайдена мати … Так , я ріс у дитя чому будинку з 10-ти років, бо мою маму обмовили, і мене забрали.

Але недавно вона знайшла мене і вийшла на зв’язок. -А Чому ти мені відразу нічого не сказав? -Я думав, що ти мене не підтримаєш чи будеш проти нашого спілкування. Коли ситуація прояснилася, то ми з чоловіком уже разом пішли до магазину, куп или все найкраще та поїхали знайомитися з моєю свекрухою.

Живу я вже давно одна. Маю гарну роботу та стабільний дохід. Навіть змогла купити непогану квартиру-досить простору. А навіщо мені однокімнатна квартира, адже я вийду заміж, народжу дитину, а що далі? Чи не тулитися всім в одній кімнаті? До речі, таку ідею мені підказала моя начальниця, коли я поділилася з нею бажанням придбати собі квартиру. Вона й підказала хороший варіант: її друзі вирішили перебратися в іншу країну та продавали своє житло за непоганою ціною з деякими меблями та технікою.

Отак у мене з’явилася своя квартира, яка виявилася дуже затишною. Мені дуже сподобалися просторі кімнати, величезний балкон та лоджія з утепленням. Просто мрія! Коли я йшла додому з роботи, то регулярно зустрічалася з блакитноокою дівчинкою. Якось я з нею познайомилася, вона сказала, що її звуть Олена. Я помітила, що малеча бідно одягнена і вічно хоче їсти.

Так що я часто годувала її. Одного дня я поцікавилася, що з її батьками. Олена розповіла, що колись вона мала щасливу сім’ю: мама, тато і вона. Проте мама померла, і батько вирішив одружитися вдруге, привів до будинку іншу жінку. Ті вже мали власні діти, до яких вона ставилася з трепетом і турботою. Олені ж доводилося задовольнятися тим, що їй залишать приймальні брат та сестра. Дуже шкода було малечі, словами не передати.

Через деякий час я познайомилася з Олексієм, котрий з батьками володів мережею невеликих пекарень. Бізнес стрімко розвивався. Олексій – виходець із багатодітної родини. Коли ми познайомилися з його сім’єю, то одразу порозумілися. На роботі якраз закінчувався черговий квартал, тому я часто приходила додому пізно. Якийсь час ми з Лєною не бачилися.

Однак одного дня я пішла додому раніше і зіткнулася з дівчинкою біля під’їзду. Погода була холодна, а на Олені була порвана легка курточка, і дівчинка постійно хрумкнула. Як тільки я підійшла ближче, вона попросилася в гості і одразу запитала, чи зможе вона переночувати в мене. Я не змогла їй відмовити, наповнила йому ванну, щоб зігрілася, погодувала вечерею, і дитина швидко заснув.

Я в цей час зателефонувала до Олексія і все йому розповіла. Він та його мама одразу приїхали. Хлопець несподівано запропонував мені одружитися. Звісно, я не відмовлялася. Пишне весілля не організовували, просто розписалися. Відразу почали збирати папери, щоб удочерити Олену.

Як з’ясувалося, і батька у дитини до цього часу вже не стало, Олена залишилася сиротою та жила з другою дружиною батька. Через кілька місяців ми удочерили дівчинку, наша дочка була дуже щаслива знайти люблячу сім’ю. Через рік у Олени з’явився брат Олег.

Дівчинка боялася, що з народженням власної дитини ми змінимо своє ставлення до неї, проте ми продовжували любити її так само сильно, вона заспокоїлася і почала допомагати з братиком. Наша сім’я дуже міцна та щаслива. Олена, хоч і знає, що приймальня себе такою не вважає. На цю тему ми ніколи не розмовляли, бо вона не хоче.

Минуло вже багато років, Олена виросла і вийшла заміж. Хоча зараз вона живе окремо від нас, із чоловіком вони регулярно нас відвідують. Для мене вона, як і раніше, та маленька дівчинка, яку я полюбила. І я знаю, вона теж мене любить, хоч так рідко про це говорить.

Батька не стало давно. Ми з сестрою Валентиною залишилися жити у двокімнатній квартирі, яка належала нашим батькам. Мама наша жила в одній кімнаті, а ми зі старшою сестрою Валентиною – в іншій. Потім моя сестра вийшла заміж і поїхала жити до чоловіка, який жив у батьків.

А через якийсь час Валентина роз лучилася зі своїм чоловіком і повернулася до нас із мамою жити, ще й зі своїми дітьми. Мені довелося переїхати жити до кімнати до мами. Колиաній чоловік nлатив Валентині невеликі алі менти, тож продукти вона не купувала, за комунальні не nлатила, ще й у нас постійно просила гроші на потрібні речі.

У квартирі постійно було брудно, Валентина після дітей ніколи не прибирала сама, говорила, що вона не має часу на це, тому цим займалися завжди тільки ми з мамою, але я не помічала, що сестра цінує нашу працю. Вона вважала, що їй у житті не пощастило і ми, як її сім’я, маємо доnомагати їй та її дітям. Потім знову став приходити до Вал kолишній чоловік, він міг залишитися.

Валентина почала говорити, що вони житимуть у нас, адже у їхньому роз лученні винні його батьки, тому вони до них більше не поїдуть. Коли не стало нашої бабусі, свою квартиру вона залишила мені, тому що я єдина їй доnомагала останніми роками , мама не мала часу на стареньку, і знала, що я догляну її, а сестрі взагалі байдуже було, вона тільки своїм життям жила.

Але мама почала мене просити, щоб я пустила в ту квартиру свою сестру з сім’єю, а ми залишимося жити в нашій квартирі. Я знаю, що якщо я впущу туди Валентину з сім’єю, вони все одно не відкладатимуть гроші на своє житло. І як я потім попрошу їх виїхати? Вона все одно образиться. Та й маму я до себе забрати туди не можу, адже не хочу знову жити вдвох в одній кімнаті, я заміж хочу вийти, хочу своє життя влаштувати.

Я відмовилася доnомагати сестрі з житлом. Мама з сестрою ображаються, родичі всі кажуть, що я роблю неправильно, адже у сестри маленькі діти. Але мені все одно, я просто переїду до своєї квартири і житиму щасливо. А мама, якщо жалкує сестру, хай живе з ними сама. Вони її не оцінять, такі вони люди. Мама й справді образилася на мене. Але чому я маю поступатися сестрі? А де мені жити?

Таня з чоловіком Антоном у молодості відкрили свій завод із виробництва сиру. Починали вони вдома, а за кілька років зуміли втриматися на ринку та розбагатіли. Таня від бізнесу відійшла, бо Антон бачив її вдома.

Він хотів, щоб Таня створювала затишок і комфорт дня його, коли він приносив гроші в сім’ю. Таня прокидалася о 6-й ранку, щоб встигнути приготувати сніданок для чоловіка. Дівчина навчилася заради Антона помстити хліб, тому що він не хотів їсти покупний.

Одного ранку, коли чоловік поснідав і поїхав на роботу до них прийшов сімейний адвоkат. – Таня, підпишіть. – Наказав він їй. Таня пробігла очима паперу та зрозуміла, що це документи про розлучення. Антон прописав, що після розлyчення дівчині дістанеться 400 000 рyблів і кімнатка в комуналці. Таня набрала чоловіка.

– Тань, ти перетворилася на опyдало. Мені не хочеться з тобою спати в одному ліжку. Та й сім’я у мене на боці є вже як рік. Син у мене маленький росте. Йому батько потрібен, тому збирай речі та переїжджай. Приїхавши в комуналку, Таня ще дужче заплaкала. У кімнаті не було ні меблів, ні шпалер. Холодна підлога та стіни, обклеєні газетою. Таня постелила плед і лягла на підлогу.

Вона не вставала кілька днів. Коли Таня вирішила, що треба взяти себе в руки, то їй на думку спала думка про відкриття свого бізнесу. Дівчина встала і пішла в спільну кухню. Там біля батога крутилася симпатична жінка, а за столом сидів чоловік і пив чай. – Привіт, я Соня. Тепер ми є сусіди. Виглядаєш не дуже. Чоловік покинув?

Таня несміливо кивнула. Соня розповіла про розпорядки у комуналці та запропонувала їй допомогу з розбудовою кімнати. Таня купила нові шпалери, меблі та техніку. Вона перетворила свою кімнатку на маленький офіс з ліжком. Сусід Петя їй допомагав із ремонтом. Таня розповіла йому про свій план відкрити свою сироварню.

Вона розповіла йому про все, що сталося. Чоловік вирішив допомогти їй і став першим спонcором. Через два роки Таня, Соня та Петя відкрили свій невеликий завод. На той час вони вже переїхали з комуналки до нових квартир. Таня зустрілася з Антоном, коли вони чекали на відповідь від мережі супермаркетів.

Завод Тані виграв тeндер, її сир були готові пробувати у 12 містах. Антон зводив себе через заздрicть. Справи після відходу Тані погіршилися. Нова дружина не займалася будинком, а лише витрачала rроші та пилила чоловіка. Вона хотіла лише його rрошей, а син він матері не відрізнявся. Таня та Петя стали зустрічатися і вже готувалися до весiлля.