NEWS 2SWEET

Мені 73 роки, і я досі працюю. Роблю це не лише тому, що на одну пенсію сьогодні не прожити, а й тому, що люблю свою роботу й знаю, що я в ній найкраща. Уявіть, уже 50 років я працюю бухгалтером на великому текстильному підприємстві.

Останні кілька років я все частіше чую, як за спиною шепочуть:
– Може, вже час дати дорогу молодим?
– Її хіба що разом із робочим столом винесуть…

Ці слова дуже неприємні, адже я сумлінно виконую свою роботу, і мене ніхто не може замінити. Чому люди дивляться тільки на мій вік і зовнішність, ігноруючи мої знання та досвід? Це ображає, що судять лише за зовнішніми ознаками.

Я не уявляю свого життя без роботи. Не хочу сидіти вдома, плести светри чи доглядати за квітами на дачі. Я впевнена, що без роботи довго не проживу.

Мої діти давно живуть окремо й постійно повторюють, що мені пора на пенсію:
– Мама, ти могла б сидіти з онуками!
– А ви запитували, чи я цього хочу? Онуки виростуть, і, можливо, навіть не захочуть мене бачити. А що я тоді робитиму?

Днями в офіс привели молоду дівчину, їй усього 22 роки. Сказали, що я маю навчити її всього, чим займаюся. Я розумію, що цю Аліну готують на моє місце. Вона зелена, без досвіду й навіть із комп’ютером не зможе виконувати ту об’ємну роботу, яку я щодня роблю.

Я розгублена. Чи варто мені боротися за своє право працювати далі, чи погодитися навчити дівчину й відійти вбік? Але чи справедливо це, коли тебе намагаються усунути лише через вік? Порадьте, як мені вчинити.

Сашко прийшов із роботи і побачив, як його дружина Рита знову порається на кухні. Вона стояла біля плити, по всій квартирі був смачний аромат котлеток у соусі. Вранці, коли Сашко йшов на роботу, Рита знову стояла на кухні, вона мила посуд, який залишили їй свекри. Сашко дивився на свою змучену дружину, яку дуже любив, і йому було так шкода її. Нещодавно мама Сашка знову накричала на Риту з якоїсь дурної причини. Але дружина все терпить, бо Сашко цього попросив. Вони ніяк не можуть з’їхати від його батьків. Сашко просто не уявляв, як це жити далеко від мами. І йому було дуже не по собі, коли його кохана мама та кохана жінка сва рилися один з одним.Ремонт кухні

Сашко сів за стіл, взяв руки Рити, подивився їй у очі : -Кохана, ну потерпи ще трохи. Тільки прошу тебе, не сва рися з моєю мамою. -Я думала, ти скажеш, що ми переїжджаємо. Але цього вже ніколи не буде, — сказала Рита і втекла у ванну. Це було єдине місце, де вона могла поnлакати. З роботи повернулися батьки Сашка. Коли всі посідали за стіл, то мама Сашка почала: -Ну давай, покажи, що ти цього разу приготувала. Може чимось цікавим здивуєш. -У Рити завжди все дуже смачно виходить, – відповів батько Сашка. -А ти взагалі мовчи, зараз розпочнеться справжня критика, – відповіла мати.

Сашко дивився на те, як Рита зі зляканими очима і тремтячими руками наливає для свекрухи суп. Батько завжди підтримував Риту, а ось мати могла з будь-якого приводу принизити її або змусити себе боя тися. Мабуть, це їй подобалося. Але так більше не могла продовжуватися, Сашко підвівся і заявив: -Мамо, тату, я вас дуже люблю, але й Риту я теж дуже люблю, як би матері це не подобалося. Я вирішив, що ми переїдемо, інакше мати остаточно зруй нує наші стосунки. -Як це переїдете, Сашко ти що таке кажеш! — Почала обу рюватися мати, але батько її заспокоїв і сказав, що це правильне рішення. Молоді мають жити окремо.

За 7 років шлюбу з дуже багатою людиною я раптом зрозуміла, що гроші не приносять справжнього щастя. Мої друзі часто кажуть, що я живу як у мрії — кілька квартир, машин, власний салон краси. Наші діти бачили більше країн, аніж більшість наших однолітків. Але за цим фасадом розкоші ховається гірка правда. Якось увечері, коли я вечеряла одна, подзвонила подруга Лара. – Ти як? Не бачила тебе вже тиждень, – почала вона.

– Живу у своїй казці, – з іронією відповіла я. — Я серйозно, як ти почуваєшся? – Чесно? Я нещасна. Чоловік постійно на зустрічах з іншими, а часом я навіть не знаю, де він. Лара зітхнула: – Ти завжди можеш щось змінити, розумієш? – Легко сказати, – похмуро відповіла я. — У нас шлюбний договір, у якому я втрачаю все у разі розлучення. Мовчання повисло в повітрі. Лара нарешті заговорила: — Може, варто поговорити з адвокатом? Подивися, чи є лазівки у договорі. Наступним кроком стала зустріч з адвокатом. Він ретельно вивчив мій договір.

– Слухайте, ваш випадок складний, але не безнадійний, – почав він. — Ми можемо спробувати оскаржити деякі пункти, особливо якщо доведемо, що вони були підписані вами без повного розуміння їхніх наслідків. Наступного дня я сиділа в парку, розмірковуючи про свій наступний крок. Мені стало зрозуміло, що хочу знайти своє щастя, навіть якщо це буде складно. Я вирішила дати собі час, щоб все обміркувати та почати діяти, незважаючи на можливі труднощі. Тепер кожен день я проводжу в роздумах про те, як найкраще вчинити. Але одне знаю точно — я хочу жити, а не просто існувати в золотій клітці.

Мені 85 років. Я зараз живу сама. В мене дві дочки. Старшу дочку я наро дила від своєї kоханої людини. Це був єдиний чоловік, якого я так сильно любила і який зробив мені дуже боляче. Коли я заваrітніла, він мене покинув. Я ніколи не любила свою старшу дочку. Можливо, саме тому. Всю злість, яку я відчувала до свого колишнього хлопця – єдиного kохання – я зривала на свою старшу дочку.

А молодшу дочку я наро дила вже від чоловіка, якого не так і любила. А ось молодшу дочку я дуже любила завжди. Я знаю, що це дуже погано, але це правда. Найстрашніше те, що я це й не приховувала. Тобто моя старша дочка чудово знала, що я її не люблю, тому й погано до неї належу. Коли вони виросли, і я поділяла майно, то їй нічого не дісталося: все віддала молодшій дочці. Після цього вона перестала спілкуватися зі мною остаточно, і я її розумію. Я все її дитинство перетворила на пеkло. Вона так старалася, щоб я її поkохала.

Я постійно ображала її і робила їй боляче. Зараз мені під 80, і я дуже хочу знайти її, поговорити з нею та перепросити. Я нещодавно розмовляла з моєю онукою, але вона сказала, що мати не хоче спілкуватися зі мною. Але мені так необхідно це. Я не можу з цим rріхом піти на той світ. Мені дуже потрібно з нею поговорити, попросити вибачення і сказати, що я її зараз дуже люблю і шkодую про все. Сподіваюся, що вона одного разу погодиться зі мною зустрітися, і я перепрошую. Я знаю, що мене не всі зрозуміють, можливо ніхто і не зро зуміє. Адже мати зобов’язана любити свою дитину та дарувати їй все тепло. Дитина ж не вин на, що нас покинув якийсь мерзотник?

Після спокійного відпочинку у селі подружня пара повернулася додому, навантажена покупками і готова насолоджуватися кінцем літа. Через якийсь час їхній спокій був порушений телефонним дзвінком дальніх родичів, які виражали розчарування тим, що подружжя не навідало їх. Дзвінок швидко перейов у прохання-вимогу: їхня дочка, Поліна, вступила в інститут у місті, і, не обговоривши це завчасно, вони вирішили, що вона буде жити з подружжям під час навчання.

Захоплені зненацька і ледь згадавши про свій звʼязок з Поліною, подружжя були дуже здивовані такою пропозицією родичів, тим більш, що ті вже вибрали для своєї доньки нещодавно звільнену кімнату сина чоловіка та дружини. Повне ігнорування родичами автономності подружжя та потреб їхнього сина викликало невдоволення. Чоловік запропонував вигадати виправдання, заявивши, що кімната ще знадобиться їхньому сину.

Одна, дружина виступала за чесність, наголошуючи на прямій відмові від навʼязаних обовʼязків. Вона вважала, що краще одразу вирішити цю ситуацію і запропонувала Поліні оселитися у гуртожитку, або зняти квартиру. Будучи твердими у своєму рішенні, пара повідомила родичів про свою відмову, готові до будь-яких наслідків. Недивлячись на ймовірну ескалацію, подружжя твердо вирішили, що спокій та незалежність їхньої родини важливіші, ніж згода на небажане спільне проживання заради сумнівних родинних звʼязків.

Тетяна була єдиною дитиною у сім’ї, тому батьки заохочували її до здобуття університетської освіти. Вона досягла успіху в навчанні і на третій рік стала найкращою студенткою на своєму факультеті. Іван був її однокласником, теж із села, і вони добре ладнали. Однак Тетяна, як і раніше, була зосереджена на навчанні, до закінчення якого залишалося ще два роки. Під час канікул, коли Таня була вдома, до неї на подвір’я прийшов незнайомий чоловік, і незабаром зрозуміла, що це батько Івана.

Незважаючи на те, що вона не зустрічалася з ним раніше, Тетяна впізнала його темно-сині очі з фотографій, які Іван показував їй. Він попросив її вийти заміж за Івана, пояснивши, що його дружина нещодавно померла, і йому потрібен хтось, хто б подбав про його маленьку дочку Наталочку. Тетяна була приголомшена та не знала, як реагувати. Батько Івана був чесний і відкритий, пояснив ситуацію та nроблеми, з якими вони зіткнулися, живучи у віддаленому селі далеко від міста. Тетяна вирішила не поспішати із заміжжям і повернулася, щоб закінчити навчання.

Однак вона обдумала цю пропозицію і зрештою поїхала до Івана, щоб провести з ними літо. Іван був схвильований, побачивши її, не підозрюючи про пропозицію свого батька. Згодом Тетяна зблизилася з Наталкою та зрозуміла, як сильно вона любить Івана. Восени вони одружилися, і Наталочка була рада, що Тетяна стала її новою мамою. Тетяна поїхала до села на канікули і зрештою залишилася там на двадцять років, жодного разу не пошкодувавши про своє рішення прийняти пропозицію батька Івана. Вона стала невід’ємною частиною сім’ї, а дівчинка завжди називала її мамою. Незважаючи на труднощі життя у віддаленому районі, Тетяна набула щастя з Іваном та його родиною.

Життєвий вибір мого брата Семена привів нашу сім’ю у здивування. У 29 років він чекає вже четверту дитину, причому вони від різних жінок! Його шлях до батьківства почався рано – з двома синами від першого шлюбу. Незважаючи на суттєву підтримку нашої мами, включаючи фінансову допомогу та догляд за дитиною, стосунки Семена продовжували стрімко руйнуватися. Після розлучення з першою дружиною Ганною у нього незабаром народилася дочка від другої дружини – Марії.

Динаміка сімейних відносин стала ще більш напруженою, коли у Марії виникли проблеми зі здоров’ям – і нашій мамі знову довелося втрутитися. Незважаючи на минулу напруженість, згодом сімейні стосунки мого брата покращилися, і Семен возз’єднався зі своїми синами від Ганни. Однак шлюб з Марією теж розладнався через розбіжності щодо його уваги до дітей від попередніх відносин – що й призвело до його чергового розлучення.

Тепер Семен з Лєрою, яка вагітна від нього, і наша сім’я максимально перевантажена, особливо мама, яка почувається занадто виснаженою, щоб надавати подальшу підтримку. Цикл рішень Семена та їхні наслідки для сім’ї триває, і ми з тривогою думаємо про майбутнє і про те, чи впорається він з появою ще однієї дитини?

Мені 42 роки, і я дізнався про давню невірність своєї дружини, що призвело до бурхливого періоду в нашому житті. З тих часів вона значно змінилася, присвятивши себе благополуччю нашої родини, роблячи значний внесок у наші фінанси та дозволяючи мені розпоряджатися своїми доходами. Раніше я був основним добувачем, але тепер їй вдається утримувати нас на свою скромну зарплату.Сімейні пакетні тури

Вона навіть віддає перевагу моєму здоров’ю перед власними потребами. Така зміна у ній викликає подив, враховуючи роки обману та обговорення нашого особистого життя з іншими людьми. Незважаючи на ці зміни, довіра і прощення, як і раніше, недоступні для мене, а майбутнє нашого спільного майна, зокрема будинку, необхідного для наших синів, як і раніше, теж викликає занепокоєння.

Дружина намагається загладити свою провину, можливо, керуючись совістю, що знову прокинулася, але шкоди вже завдано. Ситуація є плачевною для всіх учасників цієї історії, включаючи наших дітей. Як звичайний водій автобуса, що не прагне грандіозних змін або нових починань, я залишаюся в роздумах про подальші дії, шукаючи розумної поради в цьому складному емоційному ландшафті.

Лариса, обтяжена п’ятьма важкими сумками, невпевнено стояла біля входу до квартири. Виявивши, що двері замкнені, а домофон не відповідає, вона відчула, що в ній панує сум’яття. Набравши номер доньки, Лариса повідомила про свій несподіваний візит. На свій жах, вона дізналася, що домофон не працює, а її зять Вітя поїхав у відрядження. Серед загального хаосу вуличний собака обнюхав її сумки, і Лариса поділилася з ним шматочком ковбаси.

Онук, побачивши її, був у захваті від візиту і цілий день не відходив від неї ні на крок. Новина про те, що Вітя поїхав у відрядження, стривожила Ларису, але ввечері їй обіцяли дати пояснення. Лежачи без сну в ліжку, стурбована подружніми розбіжностями дочки та зятя, Лариса шукала розради в товаристві вуличного собаки. На ранок вона визначилася з подальшими діями і звернулася за допомогою до двох ворожок біля вокзалу. Тим часом і до Віті, після його роботи, звернулася ворожка, яка загадково натякнула на нещастя та небезпеку для його родини.Сімейні пакетні тури

Вражений надприродною точністю її слів, він отримав пораду відвідати міський фонтан і допомогти нужденному, щоб запобігти передбачуваному лиху. Згодом Лариса запропонувала всією сім’єю вирушити до фонтану, де вона інсценувала своє незграбне падіння у воду. Вітя кинувся їй на допомогу, тим самим виконавши пророцтво ворожки. Повернувшись до квартири, Лариса обмірковувала події дня. Незважаючи на втрату телефону у фонтані, вона вважала, що досягла своєї мети. Сім’я стала єдиною, з’явилася нова домашня тварина – вуличний собака, який складав їй компанію вечорами. Перспектива ще одного відрядження Віті була відкинута, і в будинку лунав сміх дочки, наповнюючи Ларису умиротворенням.

Я не знаю чому, але саме до мого чоловіка та до нашої родини свекри практично не звертали жодної уваги. Мій чоловік середня дитина, його звуть Коля. Старшому сину батьки допомогли у придбанні квартири. Зараз він там живе зі своєю дружиною, у них народилися двоє дівчаток, від яких свекруха просто божеволіє. До молодшого сина особлива увага, він нещодавно закінчив школу і свекри подарували йому однушку на таку честь. А ось моєму Колі нічого не дісталося. Після весілля ми попросили батьків чоловік впустити в одну з їхніх численних квартир прожити перший час. Так свекри зажадали зі свого сина виплату оренди. Довелося платити.Сімейні пакетні тури

І те все тривало не так довго, бо потім свекри знайшли вигідніших квартирантів, а нас вигнали. Добре, що на той момент ми встигли накопичити трохи грошей і взяти іпотеку. Коли у нас народилася дитина, то ми ще виплачували іпотеку, настав важкий час. Грошей не вистачало навіть на їжу , до нас приїхала моя мама з іншого міста, щоб якось допомагати. Свекри знали про все, але нам не допомагали. А на онука їм було абсолютно байдуже, вони навіть на виписку не приїхали, просто привітали телефоном.

На сімейні свята нас теж не запрошували, ми просто отримували вітання. І ось одного разу до нас додому прийшла сама свекруха. Вся в сльозах виявилося, що свекор знайшов собі молоду коханку, а її виганяє з дому. Старший син до себе не пустив, сказав, що в нього і так двоє дітей, у молодшого сина бурхливе особисте життя, ось прийшла проситись у нас пожити. Але я відмовила. Мені все одно на засудження родичів, бо коли нам усі ці роки з Миколою було тяжко, то свекри жодного разу не допомогли, хай від нас нічого не чекають.