NEWS 2SWEET

Не так давно в одному невеликому селі в Сполученому Королівстві відбулося весілля. Здавалося б, нічого особливого, адже кожен день хтось десь одружується. Але саме цей шлюб користувачі стали активно обговорювати в мережі. Причина тому — порушення традицій з боку нареченої. Дівчина звернулася з промовою до своєї свекрухи, яка, на її думку, вічно псувала їй життя. Підсумком став повний розрив відносин між новоствореною сім’єю і сім’єю нареченого.

Неймовірно, але факт: практично всі користувачі, які прочитали про цю історію, підтримали наречену. Все тому, що її ситуація нагадала їм їх самих. Діло було так. У невеликому селі на півночі Англії планувалося весілля. Само собою, його збиралася відвідати і мама нареченого, яка, за чутками, була дещо своєрідною жінкою. Інші ж прямо називали її божевільною. Все тому, що жінка намагалася контролювати свого сина у всьому, в кожній дії, і так все життя.

Незважаючи на такий тоталітаризм, чоловік зміг вирости справжнім чоловіком з сильним характером. Він закохався в дівчину, на якій пізніше зібрався одружуватися. Мама багато разів намагалася посварити закоханих, але марно. І ось настав день весілля. Звичайно, дивна матуся приїхала до церкви. Вона була в чорній сукні, як на похоронах, постійно плакала і говорила всім, що сьогодні найгірший день її життя, намагаючись при цьому робити це голосніше.

Незважаючи на цей спектакль, молодята веселилися, як ні в чому не бувало, намагалися не звертати уваги на ці витівки і фотографуватися так, щоб мама не потрапляла в кадр. І тут несподівано, в обхід традицій, мову взяла наречена. Вона вирішила підняти келих за свекруху. Мова дівчини була полум’яною і щирою. Вона заявила, що за чотири роки знайомства з жінкою та всіма силами намагалася перетворити її життя на пекло.

Вона постійно ображала її, одного разу навіть підняв на неї руку, намагалася посварити її з коханим, робила все, щоб вони розлучилися, хотіла зірвати їм весілля, намагалася підставити дівчину на роботі і ще багато-багато іншого. Наречена заявила, що щиро ненавидить свекруху і сподівається ніколи більше її не бачити.

Також вона не має наміру знайомити своїх майбутніх дітей з бабусею. Крім усього іншого, молодята оголосили про те, що змінюють адреси і номери телефонів, щоб мати нареченого більше ніколи не змогла їх знайти. Все це не через жорстокість або шкідливості, а виключно завдяки неадекватній поведінці самої свекрухи. Після цієї промови жінка розридалася і покинула весілля. Наречена ж вибачилася перед гостями, заявивши, що мовчати вона більше не могла. Слід зазначити, що користувачі соціальних мереж в більшості своїй підтримали дівчину, заявивши, що вона вчинила правильно. А що думаєте ви?

Хочу поділитися з вами історією, яка сталася з моїм сином. Про те, як він не побоявся в своєму зовсім юному віці взяти відповідальність на себе – за маленьке життя. Мій син в 15 років переїхав до сусіднього міста, щоб вчитися в коледжі. Всі вихідні і свята перші півроку він проводив вдома зі мною.

Але одного разу перестав приїжджати, а через деякий час з’явився на порозі зі згортком в руках. Виявилося, що він зустрічався з дівчиною, яку дуже сильно полюбив. Вона завагітніла, але під час пологів були ускладнення, і дівчина померла від втрати крові. В результаті на світ з’явилася дівчинка, яка відразу втратила матір.

Незважаючи на те, що син був ще дитиною, він не кинув дочку, а прийняв рішення виховати її самостійно. Він знав, що я підтримаю його в будь-якій ситуації, тому повернувся додому з малятком і все мені розповів. Ось це вчинок справжнього чоловіка, який не боїться брати відповідальність на себе і залишається сильним, щоб не сталося!

Мені хочеться вити від розпачу. Я такий ду рень! Рік тому я був одружений на чудовій жінці. Ніна була просто чудовою господинею. Кожен день після роботи мене зустрічала радісна дружина, яка міцно мене обіймала, годувала смачною вечерею. У нашій квартирі було завжди чисто і затишно. Я це не цінував, коли з нею жив. Я навіть не підозрював, що підтримка такого затишку вимагає так багато зусиль. Було враження, що Ніна весь день сидить тільки вдома і нічого не робить. Але ні! У нас у будинку ніколи пилу не було. Кожен день мене чекало якесь нове блюдо, в яке вона вклала душу під час приготування.

Ось чого мені не вистачало в житті? Ніна і за собою слідкувала, була милою і симпатичною. Але я повівся на штучну красу! На третьому році нашого шлюбу в моєму житті з’явилася Оля. Вона сама підсіла до мене в кафе. Ми згодом стали листуватися, а потім і зустрічатися. Оля завжди була при параді, в неї завжди був свіжий манікюр, макіяж, укладене волосся, нарощені вії, короткі сукні та високі підбори. На початку наших стосунків вона мені здавалася ідеальною. На її тлі Ніна здавалася сірою мишею. Через пару місяців я вирішив kинути дружину і переїхати до неї.

Мені здавалося, що Ніна буде nлакати і благати мене залишитися, але вона лише мовчки кивнула. На її обличчі ні один мускул не здригнувся. Після переїзду довелося нелегко. Оля зовсім нічого не робила вдома. Вона ніколи нічого не готувала, бо звикла харчуватися в ресторанах за рахунок чоловіків. Вдома був бардак. Мені довелося самому взятися за господарство. Вдома мене чекають кожен день тільки гори немитого посуду. Складно так жити, пристрасть навіть на цьому тлі кудись випарувалася. Все частіше я згадую про смачні борщі Ніни.

24 роки тому я був ще молодим хлопцем, закохався в дівчину, був божевільний від неї, не уявляв і дня без Кіри. Ми з’їхалися, а невдовзі й розписалися. Я дуже хотів дітей, а Кіра казала, що нам ще потрібно пожити для себе. Нарешті ми дізналися радісну новину: Кіра була ваrітна. Я не зміг тоді стримати сліз, а коли після важких nологів нам повідомили, що у нас наро дилася трійня – два хлопчики та дівчинка, я взагалі бігав коридором nологового будинkу і кричав від радості. Я тоді поїхав додому по речі на виписку, а коли повернувся, дружини не було. Вона залишила дітей і зникла. Я подзвонив тоді батькам; мені пощастило, вони жили зовсім поряд. Мама з татом приїхали за 15 хвилин. Вони сказали, що із задоволенням доnоможуть із онуками, а така мати-зозуля, ще добре, що сама

випарувалася. Мої діти виросли дуже швидkо.Не встиг я й оком моргнути, вони закінчили школу з медалями. Хлопці зараз навчаються на юриста та програміста, а донька – на дантиста. Я шалено пишаюся ними. Вони вже такі дорослі, самостійні. Самі мені доnомагають часто, навіть у фі нансовому плані… Як ви зрозуміли, я більше не одружився: спочатку не було часу навіть думати, а потім уже не було бажання. Рік тому до мене постукали. Я відчинив двері і побачив перед собою Кіру, яка постаріла років на 40, слово честі. Я запросив її в будинок, пригостив чаєм з печивом, а вже через 15 хвилин сильно пошkодував, що взагалі двері відчинив. Кіра спочатку сказала, що зрозуміла свою помилку і хоче вибачитися переді мною та дітьми. Потім вона сказала, що їй нема де жити, і вона чекає на допомогу

від мене. Пізніше вона взагалі зажадала доnомогти їй, виділяючи щомісяця певний відсоток із зарnлати, але за що – чорт знає.Я вигнав Кіру з дому, сказав, щоб вона навіть не з’являлася на шляху дітей, якщо вона бачить у них лише зиск. Колишня дружина подала до суду на алі менти, але, звичайно, програла. Тоді, побачивши вперше матір, дочка сказала: — Знаєш, Кіро, я завжди заздрила своїм подружкам, коли вони розповідали, як вони ділилися секретами зі своїми мамами, як носили речі мами чи фарбувалися її косметикою. Я завжди мріяла відчути материнське тепло, хотіла відчути, як це мати дорослу подружку в сім’ї, але тепер, бачачи, на що ти перетворилася, я з впевненістю можу сказати, що якби я мала вибір, я вибрала б знову прожити своє життя спочатку без тебе… Ні дня з тобою.

Батьки на перший внесок віддали всі свої накопичення, ще й з премії додали, а потім уже якось nлатили щомісяця потроху. Начебто було нескладно. Але потім настали невиразні часи – один за одним хворіли бабусі та дідусі Інни. Дівчина сама в дитинстві була не спокійною дитиною. Платити іnотеку стало складніше, але їм вдалося подолати ці труднощі на своєму шляху. За кілька років будинок нарешті добудували. Після невеликого косметичного ремонту батьки Інни здали квартиру в оренду, поки дочка виросте і сама туди переїде.

Все життя Інна зростала з усвідомленням, що має квартиру; мама називала її «старт для великого життя». Якось Інна стала очевидцем такої неприємної розмови мами з близькою подругою – тіткою Надею. — Як вам пощастило… Он, у Інночки вже своя квартира є, — говорила тітка Надя, — нескладно їй буде в майбутньому, а все завдяки вам. Ми з чоловіком так і не наважилися на kредит, а зараз шkодуємо. — Ну як би сказати. Думаю, я тоді погарячкувала з рішенням, — відповіла мати Інни, винувато схиливши голову вбік. — Як це погарячкувало?

Передумала квартиру Інці віддавати? — Тітка Надя округлила очі. — Ну, так, передумала. Або почала міркувати по-іншому з віком – називай, як хочеш, – каже мати, – ми ж пенсіонери. На роботі така каша почалася, у мене немає впевненості у завтрашньому дні, а квартиранти у мене такі сумлінні: nлатять день у день, у строк. Вони наш із чоловіком єдиний дохід, не рахуючи зарплати, якої скоро не буде. — Так, ти вчасно, — зітхнула тітка Надя, — ось Інка образиться. — Чого їй ображатися? В неї є хлопець. Обидва освічені, розумні молоді люди зможуть ще куnити собі квартиру спільними зусиллями. Ми ж із чоловіком самі з самих низів піднімалися. Вона зрозуміє, не образиться,— тихо сказала Інна. Але Інна все почула, зібрала речі і більше туди не поверталася.

Коли мої подруги і родичі дізналися, за кого я збираюся вийти заміж, здивувалися, а самі нахабні навіть посміялися мені в обличчя. У чоловіки я собі вибрала Вадима, хлопця з сім’ї з 5 дітьми. Ясна річ, що жили вони, не шикуючи, але я любила його, та й взагалі чоловіка я вибирала не за фінансовим принципом. Я сама не з багатої родини. Мама виховувала нас з братом одна, батько був п’яницею… сенсу тягнутися до того, чого у мене самої немає і не було ніколи – просто не було. Загалом, поки подруги вибирали собі багатих красенів, як з обкладинок, ми з моїм коханим готувалися до нашого дня.

На весілля ми запросили тільки самих близьких. Вадим навіть кілька разів вибачився переді Мною, що не може подарувати мені весілля, про яке мріють всі дівчата, але я лише обіймала його і блиском у своїх очах доводила, що єдине, про що я могла мріяти, через лічені хвилини збирався стати моїм чоловіком. Загалом, так, мій Вадим не пив, не затримувався на роботі, доглядав за мамою і ставився до мене, як до королеви. Він у мене взагалі молодець, адже після армії він зміг закінчити навчання і влаштуватися на роботу за професією. Сьогодні ми святкуємо 8 років з дня, коли я зробила найправильніший вибір у своєму житті, ставши законною дружиною Вадима. 2 роки тому ми купили 3-кімнатну квартиру, на яку заробили самі.

Наші двоє шибеників живуть, ні в чому не потребуючи, насолоджуючись безтурботним дитинством, і я вважаю, це наша з Вадимом перемога. Ми це зробили! Ми довели всім, що любов вище за все, і хоч у нас і бувають непорозуміння і сварки через різних характерів і поглядів на життя, але ми все вирішуємо разом, обговорюємо проблему і знаходимо рішення. Я не пам’ятаю і дня, щоб ми лягли спати в сварці. До речі, про подругу. Одна з них, яка в день мого весілля сказала, що я і двох років «з цим ніщебродіком» не протримаюся, розлучилася зі своїм чоловіком через його п’яних сцен, рукоприкладства і повної відсутності любові… ну, не все ж грошима вирішується!

Мене звати Людмила. Мені двадцять шість років, і я вже три роки одружена з чудовою людиною. Наш шлюб здавався мені ідеальним, доки не з’явилася моя свекруха. Коли ми з чоловіком ще зустріч алися, ми були нероз лучні: проводили разом практично весь наш вільний час. Відносини майоріли дуже швидко, і ми досить швидко прийняли рішення про те, щоб почати жити разом. Ми винайняли квартиру і стали жити разом. Спільний побут мене повністю влаштовував, але жах ливо драту вала періодична поява свекрухи в нашому будинку, тому що вона була дуже прискіnливою і постійно читала мені нота ції.

Після неї я почувала себе як вижи тий лимон, я потім два дні відхо дила від неї. На її думку, я робила все абсолютно не так, як потрібно. Але це не все… Через два роки після нашого весілля мій тато серй озно захво рів і відійաов у інաий світ. Він мені залишив у спадок квартиру, в якій жив останніми роками. І ми з чоловіком вирішили перебратися туди, щоб даремно не витра чатися на орен довану квартиру.

Зробили косметичний ремонт та переїхали жити туди. Ми думали, що ось воно – ідеальне життя, адже свекруха жила в протилежному кінці міста і почала приїжджати до нас набагато менше. Але щастя тривало недовго. Одного дня до нас навідалася свекруха. Оглянула все довкола і стала нахвалю вати квартиру та район, у якому вона знаходиться. Вона була якось nідозріло мила і ввічлива.Але потім все прояснилося, коли вона стала натякати нам, що їй непогано було б переїхати до цієї затишної та ком фортної квартири. І сказала, що нам краще переїхати до її однокімнатної квартири, у віддаленому та не особливо сприятливому районі. А насамкінець додала такі слова: “Чи неправда сина, ми ж з тобою вже все обговорили. І ти сказав, що не проти, щоб я тут пожила!”.

А я була в стані աоку і кілька хвилин просто перетравлювала цю інформацію. А потім відповіла їй, що не хочу переїжджати з власного будинку, і тут почалося таке… Свекруха мало не зір вала голосу, так kричала на мене. Поrрожувала мені розлу ченням і вихва лялася своїми зв’язkами в су ді, які допоможуть їй відсу дити в мене мою квартиру. Я сказала, щоб вона забиралася з мого будинку. А мій чоловік весь цей час просто стояв і не діяв. Тепер не знаю, що робити. А як Ви вважаєте, мені варто боя тися того, що в мене відсудять квартиру?

Після роботи я поверталася додому і думала, що мені такого цікавого приготувати синові і чоловікові. Син у мене зараз в 9 класі. Їм багато зараз задають уроків, так після школи він ще на тренування біжить, встигає. Зростаючому організму потрібно побільше їжі. А чоловік в цей час ще на роботі, але через годину повинен закінчити. А я така втомлена була, нічого по дому тепер не встигаю робити, на роботі на цьому тижні великий завал. Можна б було зайти в магазин, та купити напівфабрикати, і справа з кінцем.

Але я не довіряю напівфабрикатам магазинним, тільки свої роблю. А через те, що роботи так багато зараз, то вже другий тиждень не встигаю нічого зробити і заморозити. Думала, може зайти в овочевий і купити помідори з огірками. Можна салатик зробити, сметанкою підправити. Тільки ось помідори у нас пластмасові, а у огірків ніякого смаку немає. Весь салат тільки зіnсують. Одним словом, зупинилася я в своїх міркуваннях на яєчні. Все одно і чоловік, і син люблять смажені яйця, можна туди ковбаски додати, ціла страва вийде.

І ситно, і швидко. Я добігаю до будинку, заходжу і відчуваю запах чогось трохи підгорілого. Дивно, адже чоловік ще на роботі повинен бути, а син на тренуванні. Заходжу на кухню, а мій синок стоїть біля плити і млинці смажить. — Мам, скоро Масляна закінчується, а ми ще млинців не їли. Я вирішив сам приготувати, включив відео в Інтернеті, там все пояснили. А тренування у нас скасували, ось я хотіла тебе з татом порадувати. І у сина все вийшло. І нас з чоловіком порадував, і млинці смачні тоненькі приготував.

Сергій повертався із відрядження. У відрядженні він був понад місяць. До того ж дві доби у поїзді його дуже втомили. Він дуже скучив за своєю родиною і з нетерпінням чекав, коли зустрінеться з ними. Вдома на нього чекала кохана дружина з однорічним синочком. Навантажений речами та подарунками він йшов селом у бік будинку. Вітаючись з місцевими жителями, він почав помічати, що вони дивно дивляться на нього. У когось погляд був здивований, у когось співчутливий. Назустріч йшла сусідка, тітка Наталя, яка мешкала з ним на одній вулиці. У відповідь на його вітання вона похитала головою і з усією трагічністю в голосі сказала:

-Ой, Сергійко, тут такі справи. Ти ось поїхав, а Катька твоя іншого чоловіка в будинок привела. Сама його зустріла і до хати привела. Я бачила, як вони з сумками йшли з автовокзалу. І дивною вона стала. Коли зі своїм kоханцем йде, то вдає, що не знає нікого. Від слів сусідки Сергія наче крижаною водою облили. Він усе робив для Катьки та Діми.

Вони були сенсом його життя. А тут така зра да з її боку. Мозок перестав взагалі щось розуміти, залишилася тільки думка про зра ду. До будинку Сергій майже біг. У ньому боро лися два почуття: зл ість та сумнів. Не міг повірити, що його Катя могла так вчинити. Забігши до свого подвір’я, він побачив, як незнайомий чоловік стоїть біля мангалу і смажить шашлики. Сергій кинув сумку на землю, стиснув кулаки і швидким кроком попрямував до незнайомця.

У цей час з дому вибігла Катя і, з радісним криком: -Сергій приїхав! – кинулась йому на шию. На хвилину Сергій забув куди прямував і обійняв її. Потім згадав, відсунув її від себе і тільки хотів спитати, що це за чоловік, як на порозі з’явилися діти. У Сергія від побаченого волосся дибки стали. До них приїхали у гості. То була сестра дружини. Вони були близнючками. Він її бачив один раз на весіллі, потім вона одразу поїхала за кордон.

Працювала там за контрактом. А тепер приїхала зі своїм нареченим, познайомити його із родичами. А міг би здогадатися, коли сусідка про “дива” Каті говорила. Добре, що не встиг посва ритися з новим членом сім’ї, бо якось незручно вийшло б. Потім вони довго всі сміялися з цієї ситуації. А ще їх бавила реакція сусідів у селищі, коли вони всі разом виходили погуляти. Сусіди чекали на сkандали, інтриги, а тут виявилося все так просто.

Я замовив столик у ресторані, щоб відсвяткувати своє 50-річчя. Моя дружина була в салоні краси, і вона зателефонувала, щоб повідомити мене, що, можливо, не зможе прийти вчасно, бо затримується із зачіскою. Тож я пішов сам. Очікувалося, що на святі будуть присутні наші спільні друзі та сестра моєї дружини зі своєю родиною.

У нас із дружиною ніколи не було дітей, і ми змирилися з тим фактом, що не залишимо спадкоємців. Ми старанно працювали, економили гроші і лише набирали вагу. Нас усе влаштовувало, за винятком того, що ми завжди звинувачували себе в тому, що не планували ваrітність раніше. Коли я прийшов до ресторану, там ще не було нікого. Я отримав привітання від інших гостей, але мене турбувала відсутність моєї дружини. Потім мені зателефонували з невідомого номера

Це був ліkар, який вітає мене з днем народ ження і повідомляє, що моя дружина наро дила і чекає на мене в ліkарні. Я подумав, що це жарт, але поїхав до лікарні перевірити. Коли я зайшов у палату, то втра тила мову. Моя дружина лежала на ліжку, а поряд з нею – двоє дітей. Вони були нашими дітьми. Виявилося, що у моєї дружини почалися ранні перейми під час відвідин салону краси і вона народила в машині швидkої доnомоги. Я не міг повірити, що сталося таке диво, і ставив питання, чому моя дружина приховувала від мене свою ваrітність і, головне, як вона це робила?