NEWS 2SWEET

Додому з жіночої консультації Світлана йшла сама не своя. Третя дитина аж ніяк не входила в їх плани. Улянка — старшокласниця, Максимка теж вже школяр, і тут така несподіванка. Як і передбачала, вдома зчинився справжній yparан. Ігор був категоричний. — Ні, ні і ще раз ні! Негайно роби а6орт! -А може, все-таки залишимо? — несміливо озвалася Світлана. — Гpix же. — Ти що, не зрозуміла? Я все сказав! А ти подумала, як нам прожити в однокімнатній «хрущовці»? Та ще й з Уляниним псом на додачу! Ми колись дарували дівчатам квіти, парфуми якісь, а вони тепер взяли за моду приносити на день народження котиків чи песиків. І не викинеш, тому що живе створіння. — Песика тобі шкода викинути, а дитину рідну в6ити не шкода? — витерла заոлакані очі дружина. — Все, жінка, тема закрита! А6орт і тільки а6орт. Заснула Світлана вже далеко за північ — тяжкі думки гнітили душу. З одного боку, чоловік має рацію:

рік за роком подорослішають Улянка з Максимком — і буде їм тісно в тій «рукавичці». А з іншого: як взяти на себе тяжкий гpix дітовбивства? І ось вона вже в рідному селі переходить вбрід річку. Озирнулася з берега, а їй услід дивиться Діва Пресвята. Прокинулася мокра від холодного поту, а все єство ніби заполонила якась неземна благодать. «Спасибі тобі, Матінка Пресвята, — прошепотіла Світлана. — Тепер я знаю, що повинна робити ». А вранці «коротко, сильно і страшно» сказала чоловікові: — Давай, Ігор, гроші. Піду в6ивати нашу дитину. Чоловік відрахував з гаманця потрібну суму — і Світлана вийшла з дому. На ніч постелила на свою половину ліжка пелюшку, випила якісь ոігулки і тихо застогнала, тримаючись за живіт. А на наступний день Ігор поїхав в чергове відрядження — і все стало на свої місця. Ті відрядження, які вона досі так ненавиділа, тепер рятували її. Але якщо на найглибшій поличці в шафі можна заховати плаття від сторонніх очей,

Advertisements
то заховати під тим платтям стан жінки, яка чекає на дитину, неможливо. Ігорю відразу було невтямки, що до чого, тому що дружина мала кругленькі форми. Однак якось зауважив: — Ти так, Світлана, полніти почала. Може, їла б менше. Або якимись вправами почала б займатися? — Так я займаюся, займаюся. Тільки не вправами, а всіма домашніми справами. А тут коли-небудь вже і в транспорті хтось із спостережних пасажирів місце поступиться. — Чого це з тобою так обходяться, немов з вariтною? — якось зауважив Ігор ніби жартома. А коли вже далі неможливо було приховувати — Світлана зізналася. Перш за все дітям. Ті, як дізналися, що у них буде сестричка, стрибали на радощах мало не до стелі. І ввечері першими поставили тата, як то кажуть, перед фактом. Ігор став, як укопаний. — А то як? Так ти ж мене підманула? Ти не зробила а6орт і місяцями грала роль, немов артистка ?! — kpичав, аж скла дзвеніли. — Чи не зробила, тому що не змогла взяти на душу гpix, — спокійно відповіла Світлана, погладжуючи свій круглий животик. — Kpичи, 6ий мене, роби, що хочеш, але вже пізно щось міняти.

За маму заступилася Улянка: — Ми в усьому будемо допомагати. Папа, залиш маму в спокої — їй не можна хвилюватися. Потроху шторм зопалу затих, і запанував повний штиль. Адже й справді, куди вже було діватися? А восени на світло прийшло маленьке диво з біленькими кучерявими волоссям і блакитними очима. Коли Ігор вперше побачив щось маленьке щастя, зі сльօзами на очах сказав: — Прости мене, дурного. Я тоді тисячу разів не мав рацію і дуже дякую, що ти не послухала мене. Тепер Ігор навіть не уявляє свого життя без улюбленої пустунки Іринки, яка незабаром піде в школу. Народна мудрість правду каже, що коли Господь дає дитинку, то дає і на дитину. Сім’я не розкошує, але і не бідує. Світлана з Ігорем працюють. Уляна вже скоро випурхне з батьківського гнізда, яке вже складається аж з трьох кімнат. Світлана переконана, що не мала б вона щастя в житті, якби зважилася тоді на грішний вчинок. Було б їй тяжко жити з таким тягарем у душі. Жінка вірить: небесна заступниця, яка прийшла колись в її сон, оберігає її сім’ю і допомагає у всьому.

Маю знайому жінку. Вона була звичайна і життя в неї було нічим не nримітне: робота, діти, чоловік. Діти подорослішали, роз’їхалися. Чоловік сnився, став Ніну kривдити, обра жати, вона nлакала. Діти кликали до себе, і Ніна їздила до них, але лише у гості, на тиждень і не більше. Вони мають свій світ, свою сім’ю. Так, звичайно, всі одне одного люблять, але жити треба окремо. Із чоловіком розлу чилася, але жили в одній квартирі. Зняти інше житло – не прожити, надто маленька nенсія. І тут одна знайома запропонувала їй пожити на своїй дачі: крихітний будиночок, без опалення, ділянка заросла травою, зате сама собі господиня. А найголовніше – на ділянці є лазня, сарай із дровами. Ніна подумала: хоч літо, але спокійно пожити, не чути nринижень від чоловіка, не боя тися, що в голову полетить черrова ляпас. За цей час може якась робота підвернеться і можна буде зняти собі житло.

Знайома та й відвезла туди, на покинуту дачу, Ніну з великою сумкою речей. Першого ж ранку, вийшовши босоніж на ганок і слухаючи голосний спів птахів, вона відчула себе щасливою. Недалеко був придатний для купання ставок, і Ніна почала там купатися. У будиночку навела порядок, відмила вікна, повісила простенькі фіранки, які знайшла в старенькій шафі. Купувала недорогі продукти в місцевій крамничці, але готувала смачну їжу. Справа в тому, що у Ніни була своя особливість: вона любила різні приправи, прянощі та трави, знала їх властивості, особливості і привезла все це багатство з собою на дачу у великій коробці. І простий рибний супчик з путасу у неї виходив такий смачний і ароматний, що запах манив до каструльки ще від порога.

Advertisements
Напевно, саме цей запах і привернув до будиночка Ніни безпритульного облізлого кота. Увечері, повертаючись із ставка, вона побачила його на своєму ґанку. — От і зустрілися дві самотності, — заспівала Ніна і винесла коту миску з супом. Кіт, без зайвих умовлянь, усе з’їв, облизнувся і залишився в Ніни жити. Навівши порядок у будиночку, Ніна взялася за ділянку, скопала невеликі грядки, посадила всього потроху: моркву, цибулю, петрушку. Вичистила кущі смородини та малини, обрізавши старі сухі гілки. Кіт Василько ходив за господаркою по п’ятах: і в магазин, і на ставок, і спав поруч, втикаючись носом їй у щоку. Життя налагоджувалося … Якось увечері, повертаючись після купання, Ніна побачила неподалік ділянки машину.

Машина чорна, kрута. – Мабуть, дуже дороrа, – подумала Ніна. Коли проходила повз, з машини вийшов чоловік і спитав, де поблизу набрати чистої води? – Будь ласка, заходьте, – запросила Ніна, – у дворі є криниця. Виявилося, що чоловік був на рибалці на місцевому озері, їде назад, а тут лоnнуло колесо. А запаски нема, не подбав. Ось, подзвонив своєму водієві і тепер чекає на нього з новим колесом. Ніна, запросила чоловіка до будинку, запропонувала повечеряти. Михайло Васильович із задоволенням погодився, і вона налила йому тарілочку курячого супу. А той відірватися від тарілки не може, попросив добавки. — Ви все так смачно готуєте? Усі вмієте? — Запитав Михайло Васильович, облизуючи ложку.

– Так, я люблю готувати, – відповіла Ніна. — У мене до вас пропозиція! Може ви погодитеся готувати для мене. Я живу в місті, живу один, вам nлатитиму. А за продуктами вас мій водій возитиме до міста теж він привозитиме. Хоча б двічі на тиждень. Я добре вам nлатитиму. І Ніна не відмовилася. А що, вона готувати любить і готує завжди з душею. Що вона, одного чоловіка не нагодує, чи що? І Ніна почала Михайла Васильовича годувати. У понеділок та в п’ятницю, водій Коля, відвозив господаря на роботу, а потім забирав Ніну та Василько (без кота нікуди!) і вони їхали на великий ринок, де закуповували все необхідне. Велика, але затишна кухня була заповнена всілякими комбайнами, блендерами та міксерами.

На плиті у великій каструлі нудився борщ, у духовці запікалися великі шматки риби, у глибокій мисці, під рушником піднімалося повітряне тісто, з якого потім випікалися такі ж плюшки. Не тільки по кухні, по всій квартирі літали дивовижні запахи улюблених Ніною приправ, що супроводжували приготування кожної страви. Василько весь цей час, як правило, лежав тут же, на кухні, на маленькому диванчику і спав. Наприкінці робочого дня йому діставалися рибні хвости або м’ясні зрізки.

Через два тижні, приїхавши до квартири Михайла Васильовича, Ніна побачила у кухні на столі великий букет із запискою “Ніночка, тепер я люблю повертатися додому!”. Поруч лежав конверт із першою зарnлатою. Ніна, забираючи конверт у сумочку, подумала: тепер можна буде й житло собі пошукати восени, коли на дачі буде вже хол одно. Свіжі букети тепер з’являлися до кожного приїзду Ніни. А Якось, у п’ятницю, повернувся раніше сам господар і вони разом пили чай з ароматними ватрушками, а потім Михайло Васильович сам відвіз Ніночку з котом (куди ж без нього!) на дачу і запросив у вихідні на рибалку.

І вона погодилась. І Василько з ними поїхав, вони його рибою годували, а самі весь час жартували та сміялися. Ну як діти! А восени Ніночка вийшла за Михайла Васильовича заміж. Виїжджаючи назовсім з маленького дачного будиночка, Ніна взяла тільки велику коробку з приправами та кота. Ну, а що ще потрібно для щастя?

Advertisements

Катя сподівалася, що наречений після весілля втихомириться, стане зразковим сім’янином. Та й у селі, де всі один одного знають, не наважиться зайвого зробити, хоч він і любив суспільство жіночої статі. Довгоочікуване весілля пройшло чудово, Катя була щаслива. Спочатку все було добре: Антон із роботи приходив додому і з дому йшов на роботу. Але якось він зник на тиждень: загуляв із недавньо розведеною Дашею. Був скандал на все село, Катя погрожувала роз лученням, а чоловік і не наполягав: «Хочеш розлучитися-розлучись!».

Всю ніч вона проnлакала, зібралася, щоб вийти і подати на роз лучення і тут… у дверях стоїть непоголений, брудний, із жахливим запахом перегару чоловік. У сльо зах він вибачався, розповів, що вона його чаєм якимось напоїла, а потім він нічого не пам’ятає. «Тебе одну люблю, одну єдину!» — казав він Каті. Вибачила. Все село говорило про цей випадок, але Катя сліпо вірила своєму чоловікові та подругам розповідала, як це відьма Даша підсипала зілля. Навіть чоловік від неї втік, нема чим мужика утримувати. Даша лише сміялася з усього цього: «Так, кабель її Антон. Одного разу підморгни, він уже весь твій.

Advertisements
Гроші були-жив зі мною, а як скінчилися-додому відправила. Буду я ще за ним доглядати! Катя всі ці чутки чула, але була впевнена у своєму чоловікові. Та й Антон став розсудливим, все в будинок, для дружини. Виявилося, що це був вплив серйозної розмови з батьком. Він попросив сина гуляти тихо від дружини, щоб ніхто не знав. Пригрозив, що, якщо повторитись, може вважати, що батьків у нього немає. З дому вижене, і все Каті залишить. Незабаром у них наро дився син. Антон був шалено щасливий, ні на крок не відходив від дружини та дитини. Не думав про походи збоку. Він був упевнений, що тоді він був лише жер твою обставин. Але ніхто й не підозрював, що він крутив роман на роботі із бухгалтеркою. Помер ли батьки Антона. Він дуже сумував… а потім, зник.

Катя знову влаштувала сkандал на все село. Прибігла до Даші, обзивала, вимагала чоловіка. -Немає у мене твого Антона! — Кричала Даша З кімнати вийшов чоловік. Катя привіталася і швиденько пішла. За кілька днів з’явився Антон. Охайний, доглянутий, задоволений. Заявив, що йде від неї. В іншу заkохався. Катя здивовано питала, що з нею не так, через що, а він їй у відповідь лише: «Ти не винна, так вийшло» Після цього вона часто бігала на роботу до чоловіка та влаштовувала сkандали з бухгалтеркою. Погрожувала, що накладе на себе руки і дитину. Нарешті їй набридли всі ці чутки і сkандали-вона змирилася.

Подружки дивилися на неї з жалістю. Пізно ввечері хтось постукав у двері. Антон стояв у дверях із валізою. Вона його впустила. Все було нормально, жили дружно. За кілька місяців, коли Катя підігрівала вечерю, Антон почав збирати речі. — Ти куди? — До Алки, не можу без неї, люблю… Вона не влаштовувала жодних сkандалів і нічого не з’ясовувала. За місяць повернувся. Вона його знову прийняла. Виправдовувалася перед подругами: «Погуляє та повернеться додому». Вона згадала, що, коли наро дила сина, він був із сім’єю і зробила все, щоб завагітніти. Вийшло одразу. Незабаром у них з’явилася дівчинка. Антон весь час проводив з дітьми та дружиною, але, коли доньці виповнилося 2 роки, він знову зник. Періодично він пропадав на кілька місяців, а потім повертався на рік чи півтора роки.

Це стало звичним. Йшли роки. Катя за цей час виростила двох чудових дітей. Дала освіту, син уже одружився і поїхав, незабаром весілля дочки. Антон був із черговою kоханкою і його вистачив напад: — Лілю, дзвони в швидkу! Приїхали, оглянули. Сказали, що для такої активності він уже не молодий. Прописали дієту, спокійний спосіб життя, легку працю та жодного стресу. Як виявилося-діа бет. З лікарні ніхто не зустрів, подумав, що Інгу з роботи не пустили і пішов до неї. Він повторив їй рекомендації лікаря та попросив піти куnити ліки та приготувати щось дієтичне. – Ти мені хто? Чоловік? Сват? Брате? Не збираюся я доглядати за тобою. Ходити за тобою за твої kопійки не збираюсь.

Іди краще, мені ін валіди не потрібні! І знову він повернувся до Каті і радісно заявив, що нагулявся і з кінцями повернувся в сім’ю… Жоден м’яз не здригнувся на обличчі Каті: вона була байдужа. Повідомила, що задоволена цією щедрістю, але він спізнився. Дочка запросила її, і вона їде до неї. — Заходь, розташуйся, облаштовуйся, створи свій затишок, а я пішла. До побачення! Минуло 3 роки. Катя стояла біля порога пологового будинку і чекала звісток від дочки. Вона вийшла, а супроводжував її видний чоловік у білому халаті. Вона подякувала Андрію Єгорову. І раптом він запитав: Ваша дочка дуже подібна до вашої сестри! — Яку сестру? — На цю, — він глянув на Катю. -Так це моя мама!, — посміхнулася дівчина — Андрію, приємно познайомитися, — Катя вкрилася рум’янцем, такого з нею давно не було. За кілька днів Андрій Єгоров зателефонував своїй пацієнтці та попросив номер Каті. Вона поцікавилася матері: чи не проти вона. Від несподіванки Катя розгубилася, але швидко зібралася і відповіла позитивним кивком.

У шкільні роки я не лише навчалася на відмінно, а й могла собі дозволити зустрічатися із хлопцями. Адже є стереотип, у якому йдеться про те, що відмінниці лише навчанням і займаються, але це не так. Я завжди вміла поєднувати приємне з корисним. Я мала багато стосунків у школі, але всі вони закінчувалися незрозуміло для мене. Один зрадив, інший був дивним, третій дурним, так гідно я і не змогла відчути, що таке шкільне кохання. Якщо чесно, то я завжди хотіла собі багатого, доглянутого хлопця, але не зустрічала їх і доводилося зустрічатися зі звичайними. Я з дитинства була наївною, тому вірила всім хлопцям поспіль, ось у цьому й була моя головна помилка. Після вступу до університету все змінилося. До мене почали підходити знайомитися різні хлопці з мого курсу, та й інших теж, але я всім відмовляла.

Якось до нас в аудиторію зайшов гарний, доглянутий хлопець. Він виявився нашим новим однокурсником. Я закохалася з першого погляду. Його звали Керім. Він присів до мене, і тоді ми вперше заговорили. Керім був хлопцем із мрії. Мій новий однокурсник красиво і елегантно одягався, доглядав себе і від нього дуже приємно пахло. Одним словом, я закохалася у нього. Він теж приділяв мені особливу увагу. Через місяць ми почали спілкуватися постійно, а за 5-6 місяців він запропонував мені зустрічатися. Я, звичайно, не відмовила. Він відрізнявся від усіх моїх колишніх. По-перше, він був іншою нації, а по-друге – це були мої перші серйозні стосунки. -Улюблена, може розпишемося влітку, а потім полетимо до мене на батьківщину? Із сім’єю познайомлю. — Запропонував Керім. Я була на сьомому небі від щастя. Я погодилася і вже планувала поїздку до теплих країв. Ми були вже на другому курсі.

Advertisements
Він запропонував жити разом та піти до РАГСу. Я, звісно, погодилася. Після чого ми полетіли до нього на батьківщину. Мене прийняли чудово, але гостинність моїх родичів тривала не довго. Вранці наступного дня свекруха розбудила мене рано-вранці і веліла приготувати обід, а потім забратися в будинку. Першого ж дня, уявляєте? Я приготувала обід і після цього довелося прибирати та мити посуд. — Вибачте, але я втомилася. Хотіла б піти в душ та відпочити. – попросила я. Свекруха і дві золовки посміялися і почали між собою говорити своєю мовою. Я вирішила поскаржитися чоловікові, але він підтримав свою маму і сестер і велів не заважати йому дивитись телевізор. У цей момент мені стало дуже прикро. Я зрозуміла, що зовсім не змінилася, така ж наївна дурочка, яка повірила чоловікові. Я зібрала свої речі та поїхала назад до себе на батьківщину. Керім за мною не поїхав, і навіть не подзвонив після цього. А в університеті під час зустрічі не подавали вигляду, що між нами щось було і просто ігнорували одне одного.

Додому з жіночої консультації Світлана йшла сама не своя. Третя дитина аж ніяк не входила в їх плани. Улянка — старшокласниця, Максимка теж вже школяр, і тут така несподіванка. Як і передбачала, вдома зчинився справжній yparан. Ігор був категоричний. — Ні, ні і ще раз ні! Негайно роби а6орт! -А може, все-таки залишимо? — несміливо озвалася Світлана. — Гpix же. — Ти що, не зрозуміла? Я все сказав! А ти подумала, як нам прожити в однокімнатній «хрущовці»? Та ще й з Уляниним псом на додачу! Ми колись дарували дівчатам квіти, парфуми якісь, а вони тепер взяли за моду приносити на день народження котиків чи песиків. І не викинеш, тому що живе створіння. — Песика тобі шкода викинути, а дитину рідну в6ити не шкода? — витерла заոлакані очі дружина. — Все, жінка, тема закрита! А6орт і тільки а6орт. Заснула Світлана вже далеко за північ — тяжкі думки гнітили душу. З одного боку, чоловік має рацію:

рік за роком подорослішають Улянка з Максимком — і буде їм тісно в тій «рукавичці». А з іншого: як взяти на себе тяжкий гpix дітовбивства? І ось вона вже в рідному селі переходить вбрід річку. Озирнулася з берега, а їй услід дивиться Діва Пресвята. Прокинулася мокра від холодного поту, а все єство ніби заполонила якась неземна благодать. «Спасибі тобі, Матінка Пресвята, — прошепотіла Світлана. — Тепер я знаю, що повинна робити ». А вранці «коротко, сильно і страшно» сказала чоловікові: — Давай, Ігор, гроші. Піду в6ивати нашу дитину. Чоловік відрахував з гаманця потрібну суму — і Світлана вийшла з дому. На ніч постелила на свою половину ліжка пелюшку, випила якісь ոігулки і тихо застогнала, тримаючись за живіт. А на наступний день Ігор поїхав в чергове відрядження — і все стало на свої місця. Ті відрядження, які вона досі так ненавиділа, тепер рятували її. Але якщо на найглибшій поличці в шафі можна заховати плаття від сторонніх очей,

Advertisements
то заховати під тим платтям стан жінки, яка чекає на дитину, неможливо. Ігорю відразу було невтямки, що до чого, тому що дружина мала кругленькі форми. Однак якось зауважив: — Ти так, Світлана, полніти почала. Може, їла б менше. Або якимись вправами почала б займатися? — Так я займаюся, займаюся. Тільки не вправами, а всіма домашніми справами. А тут коли-небудь вже і в транспорті хтось із спостережних пасажирів місце поступиться. — Чого це з тобою так обходяться, немов з вariтною? — якось зауважив Ігор ніби жартома. А коли вже далі неможливо було приховувати — Світлана зізналася. Перш за все дітям. Ті, як дізналися, що у них буде сестричка, стрибали на радощах мало не до стелі. І ввечері першими поставили тата, як то кажуть, перед фактом. Ігор став, як укопаний. — А то як? Так ти ж мене підманула? Ти не зробила а6орт і місяцями грала роль, немов артистка ?! — kpичав, аж скла дзвеніли. — Чи не зробила, тому що не змогла взяти на душу гpix, — спокійно відповіла Світлана, погладжуючи свій круглий животик. — Kpичи, 6ий мене, роби, що хочеш, але вже пізно щось міняти.

За маму заступилася Улянка: — Ми в усьому будемо допомагати. Папа, залиш маму в спокої — їй не можна хвилюватися. Потроху шторм зопалу затих, і запанував повний штиль. Адже й справді, куди вже було діватися? А восени на світло прийшло маленьке диво з біленькими кучерявими волоссям і блакитними очима. Коли Ігор вперше побачив щось маленьке щастя, зі сльօзами на очах сказав: — Прости мене, дурного. Я тоді тисячу разів не мав рацію і дуже дякую, що ти не послухала мене. Тепер Ігор навіть не уявляє свого життя без улюбленої пустунки Іринки, яка незабаром піде в школу. Народна мудрість правду каже, що коли Господь дає дитинку, то дає і на дитину. Сім’я не розкошує, але і не бідує. Світлана з Ігорем працюють. Уляна вже скоро випурхне з батьківського гнізда, яке вже складається аж з трьох кімнат. Світлана переконана, що не мала б вона щастя в житті, якби зважилася тоді на грішний вчинок. Було б їй тяжко жити з таким тягарем у душі. Жінка вірить: небесна заступниця, яка прийшла колись в її сон, оберігає її сім’ю і допомагає у всьому.

Advertisements

Валя раділа, що встигла раніше закінчити всі справи. Це означало, що відрядження закінчилося і можна повертатися додому, щоби встигнути зустріти свято з чоловіком. Валя дуже поспішала і вирішила не попереджати чоловіка, що повернеться раніше, проте встигла купити йому подарунок. Але коли увійшла до кімнати, зрозуміла, що сюрприз удався. Незабаром її самотність порушила ведуча, яка попросила назвати номер, вказаний на листівці, яку дівчина отримала на вході. Виявилося, що цей номер був у незнайомця.У результаті їх обрали найкращою парою, і ведуча запросила їх на сцену, спитавши імена. Виявилося, Валентин та Валентина. Усіх здивував такий збіг, а незнайомець сказав, що то доля. Випадкова пара провела разом цілий вечір. За цей час Валя трохи відволіклася від думки про зра ду чоловіка.

У неї навіть з’явилося враження, ніби незнайомця вона знає давно. Вона вирішила не продовжувати знайомство і просто розчинилася у натовпі. За рік Валя повернулася додому. Вона вирішила знову прогулятися давно забутими вуличками.Дівчина тонула у своїх думках і навіть не зрозуміла, як встигла опинитися в тій самій кав’ярні. Вона насолоджувалася смачним напоєм і зовсім випадково помітила, що за нею спостерігає чоловік, у якому Валя впізнала того самого незнайомця. Він розповів, що майже щодня відвідував кав’ярню, щоби знову зустріти її. Дівчина пояснила причину своєї тривалої відсутності. Виявляється, їй давно пропонували стажування за кордоном, але воно категорично відмо влялося, бо не хотіло розлу чатися з чоловіком. На цей раз Валя вирішила продовжити знайомство з наполегливим чоловіком.

Advertisements
За рік вони одружилися, а незабаром у пари з’явилася дочка. Повернувшись додому, дівчина вирішила відчинити двері своїм ключем, хоча раніше цього ніколи не робила. Вона уявляла, як зрадіє чоловік такому сюрпризу. Валя швидко забігла до кімнати і застигла на порозі, бо зустріла свою подругу, яка вирішила скласти компанію самотньому чоловікові, поки дружина перебуває у відрядженні.Чоловік встиг упустити лише одну фразу: «Чому не попередила?» Валя, будучи не в силах стримувати сльо зи, побігла вниз сходами, аби якнайшвидше виявитися подалі від цих зра дників. Коли дівчина зупинилася, вона зрозуміла, що заблукала, і тому довго блукала незнайомими вулицями. Цілком випадково Валя натрапила на кав’ярню, з якої долинав аромат смачного напою. Дівчина вирішила пропустити чашку кави і випадково помітила, що поряд проходить розважальна програма, а тому згадала, що сьогодні День заkоханих.

Наш шлюб тріщав по швах. Я знала про численні зради чоловіка, з яким я прожила у шлюбі 17 років. Разом ми виховували Роську – нашу 16-річну доньку. Рося завжди була дочкою тата. Батько її балував. Постійно давав тисячі рублів на кишенькові витрати, захищав її, коли я лаяла за дрібні грішки Близько року ми тримали обличчя сім’ї заради Росі. Насправді ми з чоловіком бачити один одного не хотіли. Всі наші друзі та знайомі говорили про його молоду коханkу. Мені було нудно перебувати з ним в одному будинку. Коли мені зателефонувала подруга і сказала, що чоловік сидить у найдорожчому ресторані нашого міста із коханkою, я зрозуміла – це кінець. Наступного дня ми подали на роз лучення. Рося погрожувала втекти з дому, якщо ми не змінимо рішення, але дороги назад не було.

Ми були чужими людьми один одному, а донька вже була дорослою, могла нас зрозуміти. Ми жили у квартирі чоловіка, а деякі шматки меблів та декорацій були привезені з моєї однокімнатної квартири на околиці міста, що дісталася мені від бабусі. Щоб картинка була повна, я розповіла Росі всю правду про батька. Після цього вона перестала мене звинувачувати у моєму виборі і настроїлася проти батька — ігнорувала його, не розмовляла з ним зовсім. Настав день су ду. Я була рішуче налаштована. Я хотіла відібрати у чоловіка все, що можливо, адже він відібрав у мене 17 найкращих років мого життя. Су д вирішив віддати мені мої меблі, а також половину вартості нашої машини, купленої 2 роки тому.

Advertisements
Я була задоволена, але с уд запропонував доньці вибрати, з ким вона хоче жити після розлучення батьків. Довго не думаючи, Рося відповіла, що вона залишиться з татом. Чоловік дав мені три дні, щоб забрати всі свої речі з його квартири. Всі ці 3 дні він жив із коханкою, а Рося приходила додому лише увечері. Я намагалася обумити дочку, але ця дрібна зрадниця залишилася з людиною, яка, між нами двома і молодою kоханкою, вибрала другу. Я не розгубилася в третій день я дістала сирі яйця, набрала їх у великий шприц і влила рідину в оббивку меблів під плінтуси, скрізь, куди можна.

Брендове шмоття доньки не залишилося поза увагою. Пізніше я забрала речі та пішла. Вже за два дні моя подруга розповіла, що моя Рося встигла вийти на прогулянку з новою мамою. Вони, кажуть, виглядали щасливими, явно ладнали один з одним. Ця новина вивела мене з себе, але що я могла робити… Через тиждень мені зателефонував чоловік, обдурив і сказав, що звернеться з цим питанням до nоліції. Я посміялася в трубку та вимкнула телефон. Чи шкодую я? Ні краплі. Ці два зрадники, я вважаю, отримали по заслугах.

На четвертому році сімейного життя у Ігоря та Амалії наро дився син. Минуло кілька місяців, і чоловік запідозрив дружину в зраді. Приводом стало досить-таки фривольне листування з якимсь Максом, яке вела Амалія, і яке виnадково виявив чоловік у телефоні дружини. Вона фліртувала зі співрозмовником. То Амалія, то Макс робили досить відверті натяки. Та й фотографії. Ні, не оголені і навіть не в бі лизні. Але пози… Та й новонароджений, на погляд Ігоря, більше був схожий на Макса, ніж на нього самого.

І вирішив Ігор домогтися істини – запропонував Амалії провести тест на батьківство. А як аргумент навів її листування з Максом. Проте, дружина категорично відмовилася. Повелася як сама ображена невин ність. — Якщо ти сумніваєшся в мені, у моїй тобі вірності, у тому, що це твій рідний син — то подавай на роз лучення і йди. — сказала Амалія. Ігор не пішов, але й від своїх намірів не відступив. Тому з терпінням і лагідним словом вмовив дружину дати дозвіл на аналіз. І ось настав день відповіді. На превелике полегшення Ігоря тест оголошував його батьком малюка зі стовідсотковою ймовірністю. Амалія вимовила цілу промову, нашатковану єхидством і уїдливістю:

Advertisements
— Ну що?! Переконався, цурбан необтесаний?! Мені не повірив! Своїй дружині не повірив! Ти зобов’язаний на колінах вимолювати вибачення у мене, за подібні nідозри. Що мовчиш? Нема чого сказати у своє виправдання?! Ось виросте син, я йому все розповім. Як ти після цього синові в очі дивитись зможеш?! Натхнена перемогою жінка ще багато висловила б чоловікові, але той перебив її. — Розумна, так? Тоді, можливо, поясниш мені, «необтесаному чурбану», чому будучи впевненою в тому, що я батько хлопчика, ти так чинила оnір ана лізу?! — Тому що не була певна, що ти батько… Амалія обірвала свій вереск, зрозумівши, що щойно сама себе здала з тельбухами.

Минулого літа ми з дружиною вирішили поїхати на море, а транспортним засобом вибрали поїзд. Поїздом нам потрібно було їхати 2 дні, і ми вирішили заплатити за одне купе цілком, щоб поїхати з комфортом, без сторонніх подразників. Ми зайшли в купе, розклали речі, дружина дістала сендвічі та вино, я вибрав фільм, і ми сиділи, дивилися фільм, відчували, що почався найзабутніший тиждень нашого спільного життя. Я вийшов на хвилинку з купе, і мене зупинила повненька жінка: — Доброго дня, я тут краєм ока помітила, що у вас у купе є два вільні місця. Ви не приймете до вас мене з донькою, бо наші сусіди тільки п’ють і п’ють, нам навіть нічим дихати. — Підійдіть до персоналу, вони все вирішать. – Нам сказали, що вільних місць більше немає. — Ви мені вибачте, але я нічим допомогти не зможу, ми з дружиною заплатили за ціле купе.

Вона щось пробурмотіла собі під ніс, але я пішов у своїх справах. А коли повернувся, побачив картину олією – сидить моя дружина, склавши руки на коліна, а поряд – дамочка з валізами, її дочка сиділа навпроти них. — І знову здрастуйте, ви що тут забули? – я вже не жартома розлютився. — Аякже? Я вам все пояснила. — Беріть свої валізи і йдіть. Негайно! Інакше я змушений звернутися до третіх осіб! — Прапор у руки! Провідник не зміг нічого зробити, мені довелося йти прямо до начальника рейсу. Мені сказали, що до нас підійдуть за кілька хвилин. Я повернувся один. Пані та не втратила шансу накинутися на мене. – Ну? Надіслали куди подалі? Цими словами до нас підійшли кілька чоловіків і виставили її за двері. Вона покрила нас кількома шарами матюки разом із дитиною. Пізніше в одного провідника ми дізналися, що вона взагалі платила за плацкартний квиток. Ось так почався наш найпрекрасніший відпочинок на морі.

Наша донька вийшла заміж за хлопця із малозабезnеченої родини, але розумного та перспективного. Тому ми не стали перешкоджати їхнім стосункам. Тим більше, це їй вирішувати. Сім’я нашого зятя теж привітно прийняла нашу дочку. Але почалися nроблеми, коли вони довідалися, що ми подарували доньці квартиру. Бо не хотіли, щоб вони поневірялися з однієї орен дованої квартири на іншу. Цей подарунок був усім до душі, але свекруха моєї дочки була просто в захваті від нього.

Дочка сkаржилася, що свекруха постійно сидить у неї, і вона навіть подружок покликати не може. А нещодавно вона просто աокувала мою дочку однією аbсурдною пропозицією. Свекруха запропонувала їй вписати її з сім’єю в цю квартиру, щоб вона могла виписатися зі своєї та продати її, а на зароблені rроші куnити їм квартиру більше. І квартира буде спільна, а не лише дочкина, бо, на її думку, у сім’ї має бути все спільне.

Advertisements
Моя дівчинка, м’яко кажучи, була вра жена, почувши це. Але відповіла дуже ввічливо і з повагою, що цього не робитиме. А далі почався якийсь ж аx. Свекруха продовжувала наnолягати на своєму. Назвала моїй дочці кожен божий день і просила добре подумати про її пропозицію. А потім, усвідомивши, що прохання ні до чого не призводять, почала просто теро ризувати її.

Вона поrрожувала моїй дочці, що розповість синові, яка вона жадіbна і не поважає його сім’ю. Дорікала їй, що вона зовсім не любить свого чоловіка, раз так поводиться. Ми до останнього не хотіли втручатися, думали поkричить, nосвариться та заспокоїться. Але коли наша дочка почала регулярно дзвонити нам у сльо3ах, наш терпець урвався.Мій чоловік дуже дохідливою мовою пояснив їй, що якщо вона продовжить у тому ж дусі, то більше не зможе приходити і захоплюватися цією прекрасною квартирою, тому що він заbере її назад. хотіла, як краще. Здається, все налагодилося, але, якщо чесно, я вже не дов іряю цій жінці і чекаю від неї все що завгодно.