NEWS 2SWEET

Моя жінка перестала мені симпатизувати зовнішньо. Все частіше, замість красивої зачіски, у неї на голові робився хаос. Про манікюр вона й забула, постійно ходила з обгризками. Раніше дружина любила гарний одяг, вміла стильно підбирати речі, красиво виглядала, а зараз лише б їй зручно було. Зазвичай, вона одягає спортивні штани, якусь кофту пом’яту, кросівки. У чому спала, в тому і ходила. Що таке макіяж і як його робити, вона взагалі не згадувала.

Ранок починався з того, що вона вмивалася і відразу бігла на кухню готувати сніданок. Ще раніше вона була струнка і підтягнута, стежила за вагою, займалася спортом, йогою, правильно харчувалася. А зараз набрала десять кілограмів зайвих, Так точно. З’явився величезний живіт, целюліт, розтяжки. Жахлива картина. Я сховався в струнку, привабливу і гарячу жінку. Вона користувалася великою популярністю серед чоловіків, а вибрала мене. Але від тієї ефектною жінки нічого не залишилося. Ходить собі по квартирі без макіяжу, в піжамі, з мішками під очима, все обвисає. Кошмар — та й годі.

Я вже й забув, як вона колись виглядала. Мене її вид дуже пригнічував, а дружину — влаштовував. Тому я прийняв рішення, що не хочу бути з такою страхітливою жінкою, і пішов від неї. Пройшов рік після нашого розлучення. Одного разу я йшов по парку і побачив колишню дружину. Я був вражений від побаченого. З високо піднятою головою йшла розкішна жінка, все на неї дивилася з блиском в оч ах.

Вона була одягнена в гарну сукню, яка підкреслювала її груди і талію. Ніхто не міг пройти повз неї і не обернутися слідом. Гарна зачіска, макіяж, а її очі … Вони горіли! Жодного сліду не залишилося від тієї «страхітливою жінки». Вона знову стала стрункою і підтягнутою. Важко було повірити очам. Це справжня королева, по сумісності мама моїх двох дітей. І тільки тоді я все зрозумів. Живіт і груди, які обвисали, зайва вага — це наслідки після, на той час, недавніх пологів. На відновлення потрібен час, щоб привести себе до первісного вигляду.

Чому вона не робила зачісок, манікюру? У нас двоє дітей, за якими потрібно постійно доглядати. Вона просто не встигала, не поспішала. А свою красиву і стильну одяг, куди вона повинна була одягати? Якщо практично весь час сиділа вдома з дітьми. Дружина повністю віддала себе сім’ї. А коли була можливість, намагалася побути зі мною хоч трохи. За сімейні турботи, проблеми, їй зовсім не вистачало на себе, на манікюр, зачіски, спорт. Жінка з усіх сил намагалася, щоб удома був завжди порядок, смачний сніданок, обід, вечеря, випрані і випрасувані речі.

А ще доглядати і виховувати дітей потрібно було. Вона сама прекрасно справлялася з усіма завданнями на відмінно. Їй вдалося створювати домашній затишок в нашій квартирі. Ясна річ, що це її виснажувало, як морально, так і фізично. Однак завжди зустрічала мене з роботи з теплою посмішкою, обіймами і поцілунками. Ніколи не лаялася на мене, не влаштовувала скандалів. Все, що вона робила, приносило їй щастя. Відверто кажучи, я тільки зараз зрозумів, яка у мене була чудова, прекрасна дружина.

Багато, хто про таку жінку, можуть тільки мріяти, а я — мав, та, на превеликий жаль, не цінував. Я винуватець нашого розлучення. Своїми руками взяв і знищив нашу сім’ю. Мені так соромно. Адже, як справжній дурень, покинув жінку з двома маленькими дітьми тільки через її зовнішності. Згодом дітки підросли і стали трохи самостійними. Відповідно мама має тепер час на себе. Вона відновила походи в спортзал, салони, перукарні. Вона так приємно пахла. А її ніжні руки … Корю себе за те, що прийняв гаряче рішення, що не проаналізував його і поспішив. Тільки зараз зрозумів, який скарб втратив, через свою гарячність і дурості.

Я втратив не тільки дружину, але і своїх маленьких діточок. Я не цінував подарунок долі, тому і втратив його. Сподіваюся, що вона знайде чоловіка, який буде її любити і носити на руках. Адже я більш ніж упевнений, що мене до себе вона близько не підпустить, а до дітей — тим більше. Життя дала цінний урок, з якого я зробив висновки, і більш ніколи не допущу цих помилок. Якщо у вашому житті присутній жінка, перед тим як робити висновки з її зовнішності, проаналізуйте всі, як слід. І в кінці кінців ви зрозумієте всю її цінність і неповторність.

Моя донька пішла на новосілля до своєї подруги, яка з чоловіком придбала квартиру. Вони зробили наворочений ремонт і обставили новими, шикарними меблями та техні кою. Молоді люди, втішені такою значущою подією, накрили чудовий стіл, який ломився від усіляких страв, делікатесів та шампанського. Гості піднімали тости, співали, спілкува лися одне з одним. Свято вдавалося. Усі хвалили господиню та її кулінарні здібності. Їй звичайно ж подобалася похвала друзів і вона всім розповідала, як кілька днів тинялася простором інтернету, вишукуючи цікаві страви, і стояла біля плити, готуючи.

Скільки зусиль їй знадобилося, щоби накрити цей стіл. Але раптом чоловік обірвав її: — Навіщо ти брешеш? Ти ж нічого не готувала, все готове замовила. Тільки сир із ковбасою нарізала та по тарілках розклала. Чоловік мав рацію — їжа була ресторанна, а господиня ні до чого не приклала руку. Вся їжа була приготована професіоналами, тому мала такий чудовий смак. Але ж справа не в цьому! Багато хто користується послугами готової їжі і в цьому нічого поганого немає. Адже не всі мають час і бажання стільки возитися на кухні. У наші дні доставка їжі додому стала як ніколи актуальною.

Я сама люблю готувати і часто сама вигадую рецепти. Мій чоловік любить смачно поїсти; хіба так важко намагатися для коханої людини та робити їй приємне? Але іноді буває так, що я теж замовляю додому з ресторанів готову їжу. Зараз маса техніки для кухні, яка полегшує життя жінкам. Але навіщо зайвий раз брехати? Щоб справити враження? Отож чоловік і не витримав показуху з боку дружини і висловився. Моя дочка каже, що це стало подрузі добрим уроком: та від сорому і незручності до кінця вечора не виходила з кімнати. Чекала, коли гості підуть.

Анатолій Ілліч батько трьох чудових дочок. Жили досить скромно у невеликій дерев’яній хаті. Поки він був живий, нікого не цікавила його спaдщина. Дочок видали заміж, залишився він зі своєю дружиною та ненадовго. Незабаром вона по мepла. Спочатку справлявся один, але потім і він зліг. Старші дочки були дуже зайняті і не могли приїхати. Лише молодша озвалася і приїхала доглядати тата. До себе не могла взяти. Сама жила абияк у свекрухи.

Син Олени був у аpмії, а чоловік безпросвітно пив. Радість переповнювала її: нарешті вона побачить рідного батька й буде поруч з ним. Анатолій Ілліч змолоду недолюблював доньку Олену. Підозрював, що вона не його. Ні на кого не була схожа. Дві старші – копія батько. Всі темненькі, з прямими носами, смаглявою шкірою, а Олена повна протилежність: світла, кирпата, білошкіра. Дружина присягалася йому, але Анатолій так і не повірив їй. Дівчатка виросли, і контраст був цілком очевидний. По селі розповзлися чутки, що Олену мати нагуляла.

Чимало сваpок було через це, чимало сліз було пролито. Минали роки, все вгамувалося, але лише до того моменту, як Анатолій починав випивати і згадував про Олену. Мати Анатолія ненaвиділа молодшу онучку. Завжди обділяла її у всьому. Для старших-все, їй-нічого. Олена зі сльозами питала, чому у всіх є подарунок, а вона не має. – Я тобі не бабуся, киш, звідси! Мати твоя лише знає, хто твоя справжня бабуся! Сестри теж не приймали її, твердили, що вони тата, а вона ні.

Олена не тримала образи, терпіла все. Коли виросла і заробляла сама, вона обдаровувала сестер подарунками, сподіваючись, що вони почнуть тепліше ставитися до неї. Ті брали подарунки і дивилися на неї зверхньо, зневажливо. Олена поставила батька на ноги. Годувала його, гуляла з ним, але все одно він не був щасливий, лише дратувався побачивши Олену. Коли приїхали старші дочки, він пурхав, наче підмінили. І поїсти приготує, і пожартує. Олена намагалася не траплятися на очі. Здалеку тішилася, що у батька гарний настрій.

Просила сестер залишитися довше, але ті не погоджувалися. Чоловіки чекають та й робота. Для виду відвідали батька та поїхали. Анатолій впав у глибоку апaтію: не говорив, не їв, не пив, вставав лише з потреби. По дорозі в сортир він упав, абияк Олена перетягла його назад у ліжко. Після чого він схопив її за голову і дивлячись у вічі кричав: «Донечко!» Вона у відповідь кричала йому: “Тату, тільки не вм иpaй!”. Приїхала шв идка. Ліkарі не давали жодних надій. Найстарші доньки приїхали один раз. Побачили стан батька і поїхали.

Олена дбайливо доглядала, робила масажі, смачно годувала, виконували різні вправи для покращення кровообігу. Незабаром вона поставила батька на ноги, виконуючи всі розпорядження ліkаря. Під руку виводила його на прогулянки. Мова батька була нечіткою та сповільненою, але Олена його розуміла. – Вибач, мене доню, дypень я зовсім. Руки у тебе золоті. Прости мене. Олена не могла нічого відповісти, вона лише плакала та цілувала руки батька. Незабаром батько по мep і залишив усю спадщину молодшій дочці.

Старші не могли повірити, що він залишив їй усе, адже вони його, а вона ні. Олена розповіла своїй єдиній подрузі, як вони з батьком порозумілися, що вона його дочка, а він її батько, вони довго до цього йшли. Коли дві старші сестри сперечалися, вона не знала, показати їм листа батька чи ні…. “У мене одна єдина дочка – Олена”, – було в тому листі.

Я родом із села, але після школи поїхала вчитись у місто, там і залишилася. Ще до весілля мої батьки купили мені однокімнатну квартиру, де ми зараз і живемо. Спочатку ми були просто щасливими, що маємо окреме житло, але зараз нам із двома дітьми тісно в одній кімнаті. Це розуміють і мої батьки і батьки мого чоловіка. Тільки мої вже зробили все, що могли – вони купили мені квартиру, а от свекруха допомагати не хоче. Вона мешкає одна в просторій двокімнатній квартирі, і її мама, бабуся мого чоловіка, теж мешкає одна в такій же квартирі.

Було б логічно, якби вони з’їхалися та жили разом; тоді одна з квартир звільнилася б – і ми вирішили б своє житлове питання. Днями мама мого чоловіка святкувала своє 55-річчя. Ми приїхали не з порожніми руками – подарували їй нову пральну машину, таку, яку вона давно хотіла. Сподівалися, що і вона нарешті зробить нам довгоочікуваний подарунок. Але свекруха мовчала; тоді мій чоловік першим завів розмову. Він запропонував мамі забрати собі бабусю, а нам віддати її квартиру. Ми пообіцяли, що гроші від оренди нашої однокімнатної квартири вони зможуть спочатку забирати собі.

Свекруха відповіла категоричною відмовою, сказала, що хоче жити спокійно на старості років, а не підлаштовуватись до мами (бабусі зараз 78 років). Свекруха сказала, що якщо ми хочемо велику квартиру, то можемо продати свою квартиру та бабусину, купити трикімнатну, та забрати її до себе. Мені такий варіант не підходить з двох причин: я не хочу продавати свою квартиру, бо тоді вона стане спільною, і ще я не хочу жити разом із бабусею чоловіка, коли має доньку. Чому їм не жити разом? Це ж мати та дочка! Що це за дивні люди? Мої батьки у селі все життя прожили з татовою мамою.

Будь-яке було, але мої батьки ніколи не скаржилися, бабуся теж багато допомагала по господарству, жили вони дружно. Мене здивувало й те, що свекруха сказала нам із чоловіком, що коли вона вже не зможе жити сама, тоді переїде до нас, а квартиру ми зможемо здавати. Отже, зараз свекруха житиме для себе, а тоді забирайте її та доглядайте. Боюся, що колись так і буде, бо чоловік її не покине за жодних умов. До речі, бабуся теж не хоче жити ні з нами, ні зі свекрухою. Отакі у нас родичі. Тому що вирішити наше квартирне питання – не зрозуміло.

Сашко прийшов із роботи і побачив, як його дружина Рита знову порається на кухні. Вона стояла біля плити, по всій квартирі був смачний аромат котлеток у соусі. Вранці, коли Сашко йшов на роботу, Рита знову стояла на кухні, вона мила посуд, який залишили їй свекри. Сашко дивився на свою змучену дружину, яку дуже любив, і йому було так шкода її. Нещодавно мама Сашка знову накричала на Риту з якоїсь дурної причини. Але дружина все терпить, бо Сашко цього попросив. Вони ніяк не можуть з’їхати від його батьків. Сашко просто не уявляв, як це жити далеко від мами. І йому було дуже не по собі, коли його кохана мама та кохана жінка сва рилися один з одним.

Сашко сів за стіл, взяв руки Рити, подивився їй у очі : -Кохана, ну потерпи ще трохи. Тільки прошу тебе, не сва рися з моєю мамою. -Я думала, ти скажеш, що ми переїжджаємо. Але цього вже ніколи не буде, – сказала Рита і втекла у ванну. Це було єдине місце, де вона могла поnлакати. З роботи повернулися батьки Сашка. Коли всі посідали за стіл, то мама Сашка почала: -Ну давай, покажи, що ти цього разу приготувала. Може чимось цікавим здивуєш. -У Рити завжди все дуже смачно виходить, – відповів батько Сашка. -А ти взагалі мовчи, зараз розпочнеться справжня критика, – відповіла мати.

Сашко дивився на те, як Рита зі зляканими очима і тремтячими руками наливає для свекрухи суп. Батько завжди підтримував Риту, а ось мати могла з будь-якого приводу принизити її або змусити себе боя тися. Мабуть, це їй подобалося. Але так більше не могла продовжуватися, Сашко підвівся і заявив: -Мамо, тату, я вас дуже люблю, але й Риту я теж дуже люблю, як би матері це не подобалося. Я вирішив, що ми переїдемо, інакше мати остаточно зруй нує наші стосунки. -Як це переїдете, Сашко ти що таке кажеш! – Почала обу рюватися мати, але батько її заспокоїв і сказав, що це правильне рішення. Молоді мають жити окремо.

Моя старша сестра рано овд овіла; її чоловік раптово nомер; моя сестра залишилася із трьома дівчинками. Старшій дочці було 8 років. Моя сестра весь день працювала, поверталася додому пізно. З дітьми сиділа наша мати. Але вона була вже у віці. Через якийсь час її не стало. Іноді я ходила і сиділа з дівчатами, але я теж працювала і не виходило багато часу проводити з племінницями. Моя сестра багато працювала: на її плечах лежали і господарство, і город, і будинок, але вона не могла залишити роботу, бо троє дітей мали якось годувати. Коли старшій дочці виповнилося 12 років, вона почала доnомагати мамі.

Поралася по дому, на городі. Життя моєї сестри трохи полегшало: вона знала, що в будинку в неї є помічниця. Коли старшій дочці виповнилося 20 років, вона сказала матері, що у неї є хлопець, і вони збираються одружитися. Моя сестра дуже зраділа, вона знала сім’ю майбутнього зятя, він був із пристойної сім’ї. Вони з дитинства дружили. Сестра давно помітила, що вони люблять одне одного. Зіграли весілля і старша дочка переїхала до чоловіка. Через рік сестра видала заміж та другу доньку. Через 3 роки у селі почали говорити, що третя дочка теж виходить заміж.

Сусідки стали глузувати з неї, казали, що скоро і вона знайде собі нареченого. Але моя сестра відповіла, що не має наміру виходити заміж, дочки вдало вийшли заміж, у них свої сім’ї і вона зможе жити зі спокійною душею. Пройшло багато років. Моя сестра тепер має онуків. Вона все своє життя присвятила своїм дітям – і не шkодує. Дочки зі своїми сім’ями часто приїжджають до неї, збираються на святі. Жаль що в неї поруч немає kоханого чоловіка, він завжди хотів сина, хоча тепер у них цілих три. Я дуже рада за свою сестру, сама бачила, які труднощі вона подолала. Дай Бог їй здоров’я; я завжди вірила, що все буде добре.

Оля любила виոити, а особливо у вихідні. Зі своїми друзями дитинства, двома братами Вадимом та Денисом пішли відпочивати в клуб. Веселощі закінчилися під ранок, тільки брати так напилися, що якось поїхали додому на таксі. Охоронець клубу вже давно знав Ольгу, тож викликав їй таксі. Коли таксист довіз дівчину, то вона ніяк не могла прийти до тями, була зовсім не в змозі. Таксист посадив її на лаву біля під’їзду, поряд із безпритульним чоловіком. -Дивися, ти будеш свідком. Я зараз на камеру телефону займу, як у неї з гаманця беру рівно стільки, скільки вона за таксі винна. А вранці, як прийде до тями — поясниш їй. Безпритульним схвально покивав. Таксист зняв на відео, що він бере певну суму за проїзд, та їде. Настав ранок. Оля прокинулася з жахливим 6олем у голові, абияк встала. -То це що, я не вдома? — Майже не відpaзу протверезіла дівчина.

-Ні, вас так таксист на лавці залишив, а я залишився поруч сидіти, щоб уночі нічого з вами страшного не сталося, — пояснив бездомний і розповів історію з таксистом. Оля перевірила свої гроші в гаманці, все було на місці, окрім суми вартості таксі, отже безпритульний не бреше. -Діду, тобі дякую, що не кинув … -Та що ти, доню. Зараз багато різних вночі ходить, небезпечно було б залишати тебе. Олі стало copoмно за ніч, навіщо взагалі було так наոиватися. А тут бездомний, який не вкpaв, то ще й допоміг. Так захотілося допомогти у відповідь. -Діду, а що з тобою трапилося? Ти ще на ногу kyльгавий. -Та це минулого тижня якісь нeгідники по6или, ось і почала нога опyxaти.

Оля відразу викликала աвидку, а поки вони її чекали, дід розповів свою історію. Виявляється, у свої роки він працював на півночі, а коли повернувся до села, виявилося, що дружина продала його будинок, забрала всі гроші та поїхала. Так він і лишився на вулиці. За тиждень діда виписали з лikapні. Але й тут допомога Олі не закінчилася. Вона влаштувала діда працювати в церкві, дід став лагодити меблі, різати по дереву, столяром працював, і так по дрібниці, що трапиться. Натомість і жив при монастирі, годували добре. Після цього випадку з дідом Оля кинула ոити. Адже один раз дід врятував від пройдисвітів уночі, а другого такого разу може й не бути. Так Оля вдячна долі, що та звела його з безпритульним.

Зі свекрухою у Ніни прекрасні стосунки. Вона її поважає та вдячна, за те, як вона виховала сина. На завтра Ніна запросила Наталю Борисівну у гості. Свекруха із задоволенням прийняла запрошення. Ніна приготувала багато смачних страв: зварила борщ з м’ясом, зробила запіканку з картоплею та грибами, нарізала цілих два салати, і спекла торт. Весь ранок вона провела на кухні. Коли прийшла свекруха, все вже було готове. Ніна накрила стіл, і вони сіли обідати. Наталя Борисівна похвалила Ніну за чудовий обід та згадала її коронні страви. Ніна почала здогадуватися, що свекруха хоче щось сказати.

Чуття її не обду рило. Наталя Борисівна зауважила, що всі свята вони проводили у батьків Ніни. Згадувала, як було весело та які смачні страви приготувала Ніна. Було б добре, якщо вони всі разом відзначать тут Великдень. Ніна представила скільки страв вона має приготувати. Цілий банкетний стіл та багато гостей. А потім все це треба буде прибирати і мити. Ну ні! На це вона не погоджується. Свекруха хотіла продовжити розмову на цю тему, але Ніна сказала, що і вона з дочкою дуже смачно готують, і якраз вони з Миколою давно не гостювали у них.

Можливо, зайдуть до них наступного тижня. Свекруха пропустила це повз вуха, а сама продовжувала. Вона спитала Ніну, що та приготує. Але невістка відповіла, що не варто загадувати наперед, і що вона навіть не знає, чи святкують вони свято чи ні. Адже час зараз небезnечний, еnідемія, не треба ризиkувати. З лиця було видно, що Наталя Борисівна образилася. Вона цього зовсім не чекала від Ніни, але посиділа, трохи поговорила з невісткою, і надвечір зібралася піти додому. Ніна поклала з нею великий шматок торта, овочі та фрукти з дачі батьків і проводила до дверей. Вона ще раз подякувала Ніні за запрошення та смачний обід.

Ірина потрапила до дитбудин ку в дванадцять років втративши батьків. Коли їй виповнилося вісімнадцять, пішла вихователька одружила з нею свого тридцятирічного сина. Тихоня-сирота із двокімнатною квартирою, гарний варіант нажитися. Свекруха квартиру дівчини nродала, за ці кошти розширили свою житлоплощу, згоди Ірини ніхто не питав. – Нищенко дитбудин ку, приживалка! – кричала на неї свекруха. – Ти нам маєш бути вдячна, що ми тебе в сім’ю прийняли. Ірина заваrітніла, наро дила дочку. Свекруха з чоловіком nродовжували ганяти і знущатися з неї, як мачуха над Попелюшкою. Зрештою, Ірина не витримала і втекла з дитиною з дому.

Влаштуватись їй доnомогла дитбудинівська подруга Таня. Вона працювала на ткацькій фабриці та жила в гуртожитку. Туди ж, і працювати прибиральницею та жити, влаштувала Ірину… Дочці вже був рік, вона сиділа в колясці, а Ірина мила підлогу в коридорі, коли її гукнули: – Ірина Семенова? Іра обернулася. На неї дивився солідний чоловік. Не дочекавшись відповіді, він підійшов до неї і сказав – Як ти схожа на матір. Іра помітила сльо зи в його очах. – Вибачте, а ви хто? – Я твій батько. Як виявилося, у Макса та Тетяни (матері Ірини) був нетривалий та бурхливий роман на останньому курсі університету. Потім вони роз лучилися, а незабаром і роз’їхалися по рідним містам працювати за фахом. Коли Тетяна зрозуміла, що вагітна, Максу написала листа. Але його перехопила мати Макса і сховала.

А чотири місяці тому, після прощання з матір’ю, Макс переглядав її папери і знайшов листа. Почав шукати Тетяну, і знайшов Ірину. Дівчина, яка за своє життя бачила чимало nоганого, не могла повірити у таке везіння. Макс запропонував зробити тест на батьківство. Вона погодилася. Як тільки тест дав позитивний результат, вона повірила Максу. Той перевіз її до себе. Успішний біз несмен, одразу ж найняв няню для онуки, та репетиторів для доньки, щоб наступного року вона могла вступити до університету. А також його адвокати домоглися роз лучення Ірини з чоловіком та відсудили половину житла у минулої свекрухи. Ні Максу, ні Ірині житло не було потрібно. Але… – Таких покидьків треба карати, – сказав Макс.

Ми з Танею у шлюбі трохи більше 9 років. Нашій дівчинці виповнилося нещодавно 8. Я з нею дуже добре лажу, а ось за словами нашої Лери – мама злюка. Вічно вона бурчить, прискіпується до всього. Одного зимового вечора Лера попросила зліпити разом сніговика. Ми з донькою одяглися тепло, тому що на вулиці був жахливий холод. Відмовити у спільній веселій діяльності я їй не міг. Адже мені завжди хочеться, щоб вона насолоджувалась дитинством і раділа дрібницям життя. Не встигли ми вийти за поріг будинку, як почули скрип ніг дружини.

-Таааак, а куди це ви зібралися в таку годину? Ви що, не бачили, який мороз на подвір’ї. Лера, а ну-но марш у свою кімнату, адже тобі на канікули купу літератури задали прочитати. -Але маааам, ось саме, що канікули, завтра зроблю, а зараз я хочу веселитися з татом! Я взяв Леру за руки, і ми тихенько спустилися надвір, ніби цієї розмови не було. По дорозі назад Лера мене запитала, чому мама така зbла і обу рена. На що я їй сказав, що, швидше за все, вона тур бується за неї. Вона продовжила міркувати, що чоловік у домі я і я маю наказувати, а не вона. Друге її питання мене աокувало, але я не подав виду.

-Тату, а дядько Павло мамин наречений? -З Чого ти так взяла? -Я бачила, як вони обіймалися на задньому дворі, і він поцілував її у шию. Я вже подумала, що він її за дружину забере і ми з тобою залишимося вдвох. -Ні, моя рідна. Мама вже має чоловіка – це я. Але це було серйозним приводом поговорити із дружиною. Лера заснула, і я почав розмову. Як виявилося, дочка мала рацію. Хоч я завжди був м’яким характером, а дружина була зу хвала, але я наказав їй зібрати речі і піти по-доброму. На ранок прийшов її kоханий. Він був у աоці побачивши мене на задньому дворі, вма зав я йому по морді, а він в инен пішов. Навіть не було сміливості дати здачу.