Home Blog Page 348

Втомившись від чергової критики свекрухи та чоловіка, я взяла нашу заначку і поїхала до міста. Але незабаром я пошкодувала про своє поспішне рішення.

0

Після чергової сварки зі свекрухою я вирішила, що з мене вистачить. Поки вони з моїм чоловіком були на роботі, я взяла вихідний, викликала таксі і вирішила щось змінити у своєму житті. Я вийшла заміж за Вадима 8 років тому і переїхала з міста до села на його наполяганням. Спочатку мені подобалося сільське життя, але після народження нашої дитини відповідальність та критика з боку моєї свекрухи стали непосильними.

Мій чоловік спочатку захищав мене, але зрештою приєднався до своєї матері у справі критики мене завжди та у всьому. Якось, після того, як вони порівняли мене з нашою сусідкою у негативному сенсі, я вирішила вжити заходів. Я залишила нашу дочку з подругою, взяла заощаджені гроші на майбутнє будівництво і поїхала в місто, щоб потішити себе, а потім, природно , подати на розлучення. Коли я повернулася, мій чоловік і свекруха були у люті, але я спокійно зібрала свої речі і

поїхала разом із дочкою. Через місяць, коли я вже жила у своїй міській квартирі, мій чоловік приїхав і благав нас возз’єднатися, кажучи, що любить нас і сумує за нами. Наша дочка теж сумувала за батьком. Я розривалася на частини, запитуючи, чи не надто гостро я відреагувала на ситуацію, оскільки наш окремий будинок був майже добудований. Я почуваюся втраченою і невпевненою в тому, чи варто повертатися – чи краще рухатися далі за своїм життям.

Коля застав Олену зненацька і вони розлу чилися. І лише через місяць дівчині стала зрозуміла справжня причина такої дивної поведінки чоловіка

0

– Олен, давай ми з тобою розлу чимося, – сказав чоловік. Дівчина де стояла, там і сіла. Тобто на підлогу. Коля підбіг, допоміг їй піднятися. – Тобто як це “розлу чимося”? – Ти не думай. Я ні в чому перед тобою не винен, тебе теж мені немає в чому зви нуватити. Тільки от наші відносини стали якимись сірими. Я вже сумніваюся, що люблю тебе. Ми просто поживемо деякий час окремо. – Стривай, стривай. Не тараторь. Дай мені прийти в себе, від твого “заскока”… – Я, в принципі, проти такої “терапії”. Але якщо ти хочеш випробувати свої почуття, то навіщо розлу чатися? – запитала Олена, коли заспокоїлася.

– Чому не можна просто пожити окремо? – Якщо ми не розлучимося, то все це буде як би не насправді. А мені потрібні умови не “наближені до бойових”, а саме “бойові”. – А потім ти надумаєш, і ми знову підемо в РАГС реєструвати шлюб? – Так. Повір, мені це потрібно. І вони розлу чилися… Місяць Олена жила в ритмі робота-дім-робота. Іноді гуляла по парку. Їла морозиво в кафе. Через місяць вони зустрілися. Олена була пригніченою, а Микола випромінював радість. Зустрілися, поговорили і знову розбіглися.

Через пару тижнів, після цієї зустрічі, Олена дізналася, що Микола купив собі квартиру. І все стало очевидно – всі ці “танці з бубном” заради покупки квартири. Щоб його квартира не стала спільно нажитим майном. – Олено, я пожив один і зрозумів, я не можу без тебе – Коля з’явився у неї в квартирі через два місяці після розлу чення. – Ти все це вигадав через квартири? – запитала Олена. – Ну…, – Микола зам’явся. – Так. Поміркуй сама, у тебе є своя квартира, ось і я захотів свою купити. – З чим тебе і вітаю, а від мене те що хочеш? – Хочу, щоб ми жили разом. – Ми вже розлу чилися. Ти забув?

У селі всі шепотілися про те, що Марійка завагітніла не будучи заміжньою. А яке було їхнє потрясіння, коли незабаром вона народила близнюків із темним кольором шкіри.

0

Олена Іванівна переїхала до села викладати. Швидко освоївшись, вона закохалася у місцевого тракториста Павлика, і за рік вони одружилися. У селі їм виділили дім та землю, і вони стали процвітати. У них народилося двоє дітей – Олексій та Марійка. Здавалося, все буде ідеально, але, на жаль, Павло раптово помер. Незважаючи на своє горе, Олена залишилася в селі, навчаючи та спрямовуючи покоління. Олексій виріс,

вивчився на агронома та одружився. Шлях Марійки був бурхливішим. У коледжі дівчина завагітніла від іноземного студента, який, дізнавшись про її вагітність, відмовився визнавати дитину. На подив мешканців села, вона народила хлопчиків-близнюків із темним кольором шкіри. Незважаючи на перші пересуди та проблеми, Олена підтримувала свою дочку та онуків. Обидва хлопчики, Олег та Костянтин, чудово вчилися та радували бабусю. Олег повернувся до села лікарем, одружився зі своєю однокласницею Мариною, від якої у нього народилася дочка. Костянтин виїхав за кордон.

Якось до села прийшов лист від бабусі та дідуся близнюків по батьківській лінії. Жалкуючи про вчинок сина, вони шукали зв’язок із онуками, пропонували матеріальну допомогу. Вони навіть думали про приїзд до України. Шлях Олени Іванівни, відзначений любов’ю, втратами та стійкістю, залишив у спадок сімейні узи, що долають будь-які межі та труднощі.

Коли син помчав у село відремонтувати дім тітки, мати відчула недобре, і поїхала за сином. Вона відчинила двері будинку сестри і завмерла

0

Кілька місяців тому написала Євгенові тітка із села. Таїсія після сме рті чоловіка жила сама, дітей у неї було. Вона просила Євгена приїхати, відремонтувати трохи будинок, вона збиралася залишити його йому у спадок, адже він був найближчим родичем. -Та навіщо мені цей будинок потрібний? Він надто старий! Робити нема чого, руїною такою займатися! – почав він бур чати. Але через місяць зірвався до села, що стало для його матері несподіванкою. «Щось тут нечисто» – одразу запідозрила Ольга Ігорівна.

Вона зібралася і поїхала слідом. Варто було переступити поріг старого будинку, як вона застала наступну картину: слабка Таїсія лежить на дивані і з усмішкою спостерігає, як Женя та її сусідка Світлана фарбу для стін перемішують. -Мамо, а ти тут звідки? – Здивувався Євген. Ольга спохмурніла. Ще в дитинстві Женя був у цю Світлану закоханий, але Ольга була проти такої невістки, адже Світлана була з неблагополучної родини.

Вона вже хотіла висловити все, що думає, але Таїсія схопила її за руку, трохи підвівшись. -Не треба, сестро, бачу я, що долею вони один одному призначені! Після цих слів Таїсія знесилено лягла назад. Ольга вирішила не лаятися за хворою сестрою і промовчала. Таїсія вмовила сестру дозволити синові бути разом із коханою, це було її останнім бажанням. Ольга не змогла проігнорувати останнє прохання сестри, незабаром Женя та Світлана одружилися. Вони дуже щаслива пара.

Андрій дорікнув дружині, що та не вміє економити на продуктах, і дружина відправила до магазину його самого. Того дня Андрій багато чого зрозумів

0

Андрій з Оленою жили не багато. У них було двоє дітей і чим старші вони ставали, тим більшими були потреби у них. Відповідно, зростали й запити дітей. Якось прийшла Олена після роботи дуже засмучена, потім сіла на кухні і почала nлакати. Діти у кімнаті грали, не бачили сл із матері. Чоловік підійшов, обійняв kохану, сам злякався, що таке сталося. Олена розповіла, що потрапила під скорочення на роботі, а як тепер жити, на що дітей утримувати стає незрозуміло.

Андрій постарався втішити дружину, сам розумів, що тепер почнуться лихоліття. Олена з того часу стала домогосподаркою. Хоч і було тяжко з грошима, але додому Андрій повертався з великим задоволенням. Тому що дружина все ідеально чисто прибирала, вдома пахло смачною їжею. Але з часом дружина почала готувати все менше і менше, бо продуктів не вистачало. Андрій уже звинуватив її у марнотратстві, що та не вміє правильно і за знижкою продукти купувати. Тоді Олена дала йому список необхідного та відправила до магазину.

Якщо чоловік такий розумний, то нехай сам все купує. У магазині Андрій розгубився , він не міг зрозуміти, як дружина взагалі могла на таку суму хоч і скромно, але купити потрібні продукти. Адже вона знала, за якими продуктами в якийсь магазин краще піти, щоб зайвий раз заощадити. Андрій повернувся додому з вибаченнями. Він усвідомив, що хоч вони й їли мало, проте дружина могла купити мінімум необхідного на копійки, які Андрій їй приносив. Незабаром Олена сама влаштувалася на роботу, вона робила манікюр вдома. Так що зайва копієчка їм не завадила.

Коли чоловік вкотре дорікнув дружині за несмачну вечерю, та вже вирішила не терпіти приниження і пішла на крайній крок.

0

-Суп пересолений, а котлети, як завжди, сухі! – Сказав чоловік, вкотре намагаючись принизити дружину. -Ну, тоді не ти їх будеш їсти! Того дощового осіннього вечора у будинку в Ірини та Андрія запанувала напружена мовчанка. Невдоволений чоловік крутив на вилці шматочки овочів, що залишилися, а Ірина з надією виходила з дому, прямуючи до сусіда. Вона вже давно втомилася від постійних закидів чоловіка на свою адресу, і ось нарешті зважилася на кардинальний крок. Поки вона йшла до сусіда, її серце билося швидше. Сусід був молодим і дуже привабливим чоловіком, який завжди чемно вітався з нею, коли вони зустрічалися біля під’їзду.

Подзвонивши в двері, Ірина відчула як зникло невдоволення. Сусід відчинив двері і здивовано посміхнувся. — Здрастуйте, Ірино Валентинівно! Чим можу допомогти? — Здрастуйте, Сергію! Вибачте за занепокоєння… У мене є зайва їжа, мій чоловік сьогодні не в дусі. Може, вам знадобиться? — Ірина знизала плечима, намагаючись приховати свою нервозність. Сергій ввічливо запросив її зайти, і вони сіли за столом. Спочатку було трохи ніяково, але невдовзі розмова пішла вільно. Ірина з подивом виявила, що вони обоє люблять класичну музику та живопис.

Час промайнув непомітно, і коли Ірина повернулася додому, то виявила, що Андрій прибирав на кухні. — Я… Я думав, ти не повернешся, — промовив він невпевнено, не дивлячись на неї. Ірина сіла поряд із ним. — Можливо, час нам щось змінити у своєму житті? — спитала вона тихо. Андрій кивнув, нарешті глянувши на дружину. Цей вечір відкрив перед Іриною та Андрієм можливість переосмислити їхні стосунки. І, можливо, почати щось нове, адже іноді, щоб по-справжньому побачити та почути один одного, потрібен невеликий поштовх долі.

Коли батько привів додому м ачуху Ліду, я тоді ще й уявити собі не могла як вона змінить мою долю

0

Мені було 9 років, коли не стало моєї мами. Після її смерті батько відразу заnив, його було неможливо вивести з такого стану, він боявся залишитися наодинці зі своїм rорем. А потім до нас в будинок стали приходити якісь жінки, їх було дуже багато. Надовго ці жінки не затримувалися. Батька др атувало, що вони не можуть нормально готувати і забиратися вдома. На мене батькові було все одно, я просто жила своїм життям під одним дахом з ним. Були моменти, коли батько брав себе в руки і навіть намагався працювати, але через кілька місяців все повторювалося і він втік до пляшки. І тоді у нас в житті з’явилася тітка Ліда. Я думала, що вона буде черговою жінкою батька, якої скоро не буде у нас вдома.

Але Ліда виявилася іншою. Вона відмінно готувала, тримала наш будинок в чистоті. Батько навіть знову став працювати, вона намагалася його мотивувати. У мене з Лідою склалися хороші стосунки. Ми часто разом гуляли. Але потім батько знову зірвався і став багато пити. Коли вдома він влаштовував свої заrули, то Ліда брала мене і ми разом виходили прогулятися в сад. Вона не хотіла, щоб я дивилася на nияцтво батька. Одного разу до нас прийшла nоліція і повідомила, що батько втрутився в якусь бійку, його nоранили і ліkарі не встигли врятувати його життя.

Advertisements
Тоді з’явився мій дядько — брат тата. Він хотів оформити на мене оnіку, але я так не хотіла їхати до нього в сім’ю. Я знала, що у дядька троє синів. Ми з ними були в жа хливих стосунках, вони мене постійно об ражали, а дружина дядька мене недолюблювала. У цей момент на порятунок моєї долі встала Ліда. Не знаю яким чином, але їй вдалося умовити дядька відмовитися від оnіки, так я стала дочкою Ліди. Ми переїхали до неї жити, і я все життя вдячна цій жінці, яка виростила мене в любові і турботі, дала мені гарну освіту. І зараз те, як виглядає моє життя, це повністю заслуга Ліди.

Коли бабусі не ста ло, мачуха Катерини хотіла забрати собі квартиру. Але саме в той момент у батька дівчини розплющились очі

0

Дівчинці було п’ять років, коли її батько вирішив одружитися з Кетрін. Мама Катерини була сильно хво ра і її не стало, коли доньці було лише два роки. Батько дівчинки сам виховував її без будь-якої допомоги. Вона ніколи не відчувала материнське кохання і не знала, що це таке. Після одруження народився брат Катерини, і все кохання віддавали тільки йому. У шлюбі було куплено трикімнатну велику квартиру, і кожен з нас мав свою власну. Після закінчення школи Катерина вирішила стати ліkарем. Усі лікарі навчаються дуже довго. Катерину чекало тривале навчання. Поки вона навчалася, брат отримав атестат зрілості, закінчив ПТУ за фахом механік та почав працювати.

Вона і брат, як і раніше, жили з батьками. Катерина закінчила університет та вступила на роботу до місцевої ліkарні. З мачухою стосунки були поrаними і вони не ладнали один з одним, тому вона вирішила переїхати до бабусі. Бабуся мала велику хату, і вона багато разів кликала внучку до себе. Іноді їй було дуже страաно у цій квартирі. Батько був не проти переїзду, а мачуха була щасливою. Бабуся дуже зраділа, коли дізналася, що онука переїде до неї. З цією роботою Катерина не могла багато часу приділяти бабусі. Щоразу, коли онука приходила з роботи втомленої, бабуся накривала стіл.

У такій добрій атмосфері вони прожили цілий рік. Катерина нарешті дізналася, що таке материнське кохання. Бабуся була всі ці роки хво ра і ніколи не говорила про свою хворобу. Її раптово не ста ло . Катерина не змогла її вря тувати. Після втра ти бабусі мачуха вирішила взяти квартиру, а свою трикімнатну залишити синові. Катерина відмовила їй, і вона назвала її невдячною. Мачуха говорила дуже поrані речі про доньку, обра жаючи її. Через кілька днів після цієї розмови вона повернулася, щоб забрати свої речі. Виявилося, що її батько там не живе. Він розлу чився з Катериною і тепер житиме з донькою. Батько нарешті зрозумів, якою поrаною людиною виявилася мачуха.

З дитинства всі говорили, що Марину ніхто не візьме за дружину через її зовнішність. Але все змінилося у день весілля подружки

0

У Марини склалася не проста доля в селі. Батька рано не ста ло, нещасний випадок на виробництві забрав його жи ття. А в матері було троє дітей, серед яких Марина була найстарша, при тому найвища. Вона була настільки високою, що в школі з неї сміялися. А бабки розводили руками, казали, що з таким зростом її ніхто не візьме заміж. Але Марина була дуже працьовита. Вона зі шкільних часів працювала дояркою, щоб допомагати своїй мамі з дітьми. Поки її однолітки відпочивали та гуляли, то Марина тяжко працювала та сильно втомлювалася. Марина не мала подружок, і взагалі вона відпочивати не вміла.

Якось її сусідка Катя, з якою Марина іноді розмовляла вечорами, повідомила, що хоче зробити Марину своєю подружкою нареченої. Катя теж ні з ким не спілкувалася, а Марина їй здавалася нормальною дівчиною. Спочатку Марина хотіла відмовитись, адже в неї навіть немає сукні. Але Катя її вмовила, сукню їй по зросту пошили. Весілля проходило у сусідньому селі. І там Марина зустріла одного музиканта. Хлопець грав на гітарі, і його музика так заворожила Марину, вона не могла відірватися. Та й сам хлопець виявився таким симпатичним, Марина вперше почала хоч про когось думати.

За кілька днів до них у будинок приїхала чужа машина. Це виявилися батьки того самого гітариста. Марина хлопцеві дуже сподобалася, тож прийшли вони просити руку та серце дівчини. Це було несподівано, Марина не могла повірити своєму щастю. Вона мріяла про це, але дуже соромилася. Мати була дуже рада, тож одразу дала згоду. Весілля зіграли гарне, одразу два села на ньому гуляли. А Марина через рік народила здорового синочка, і всі бабки, що думали, мовляв, Марина заміж не вийде – одразу замовкли.

Я випадково дізналася, що чоловік має kоханку, і вирішила як слід провчити їх. Того дня я знала, що вони вдома, і повернулася раніше

0

Я прокинулася серед ночі та почула; -Ні, вона точно не почує. Вона міцно спить. Я напружила слух. При цьому зробила велике зусилля, щоби не видати те, що я прокинулася. -Так, люба моя, тобі потрібно ще почекати. Я теж тебе дуже люблю, просто зараз не вдалий час. Я не можу піти з сім’ї доки син маленький, він потребує батьківської опіки. Ось підросте він трохи, і ми завжди будемо разом! Не було жодних сумнівів у тому, що він говорить із kоханкою. Як я раніше не помітила, що він мені зра джує?

Одразу стало дуже nрикро, адже я – то всю себе сім’ї присвятила, а він такий неrідник. Спочатку було бажання закотити істериkу, але я вирішила, що буде правильніше зловити його на місці злочину. Невдовзі такий випадок я й сама створила. Сказала чоловікові, що поїду із сином до мами на дачу, а сама з дитиною пересиділа у подруги. Потім, залишивши сина у Юлі, я поїхала до нас у квартиру. А там картина олією! Чоловік кувиркається з іншою.

Того дня його kоханка в одній білизні тікала з нашої квартири. Вона на мою думку зрозуміла, що я готова їй волосся все висмикнути. Чоловік зовсім не очікував мого приходу і просто розгубився. Так і сидів, набравши до рота води, поки я закидала його речі в чемодан. Я ніколи не пробачу зра ду. Мені банально не дозволить самоповага. Чоловік навіть не намагався виправдатися, знаючи про мою принциповість у деяких питаннях.