NEWS 2SWEET

Наш шлюб тріщав по швах. Я знала про численні зради чоловіка, з яким я прожила у шлюбі 17 років. Разом ми виховували Роську – нашу 16-річну доньку. Рося завжди була дочкою тата. Батько її балував. Постійно давав тисячі рублів на кишенькові витрати, захищав її, коли я лаяла за дрібні грішки Близько року ми тримали обличчя сім’ї заради Росі. Насправді ми з чоловіком бачити один одного не хотіли. Всі наші друзі та знайомі говорили про його молоду коханkу. Мені було нудно перебувати з ним в одному будинку. Коли мені зателефонувала подруга і сказала, що чоловік сидить у найдорожчому ресторані нашого міста із коханkою, я зрозуміла – це кінець. Наступного дня ми подали на роз лучення. Рося погрожувала втекти з дому, якщо ми не змінимо рішення, але дороги назад не було.

Ми були чужими людьми один одному, а донька вже була дорослою, могла нас зрозуміти. Ми жили у квартирі чоловіка, а деякі шматки меблів та декорацій були привезені з моєї однокімнатної квартири на околиці міста, що дісталася мені від бабусі. Щоб картинка була повна, я розповіла Росі всю правду про батька. Після цього вона перестала мене звинувачувати у моєму виборі і настроїлася проти батька — ігнорувала його, не розмовляла з ним зовсім. Настав день су ду. Я була рішуче налаштована. Я хотіла відібрати у чоловіка все, що можливо, адже він відібрав у мене 17 найкращих років мого життя. Су д вирішив віддати мені мої меблі, а також половину вартості нашої машини, купленої 2 роки тому.

Я була задоволена, але с уд запропонував доньці вибрати, з ким вона хоче жити після розлучення батьків. Довго не думаючи, Рося відповіла, що вона залишиться з татом. Чоловік дав мені три дні, щоб забрати всі свої речі з його квартири. Всі ці 3 дні він жив із коханкою, а Рося приходила додому лише увечері. Я намагалася обумити дочку, але ця дрібна зрадниця залишилася з людиною, яка, між нами двома і молодою kоханкою, вибрала другу. Я не розгубилася в третій день я дістала сирі яйця, набрала їх у великий шприц і влила рідину в оббивку меблів під плінтуси, скрізь, куди можна.

Брендове шмоття доньки не залишилося поза увагою. Пізніше я забрала речі та пішла. Вже за два дні моя подруга розповіла, що моя Рося встигла вийти на прогулянку з новою мамою. Вони, кажуть, виглядали щасливими, явно ладнали один з одним. Ця новина вивела мене з себе, але що я могла робити… Через тиждень мені зателефонував чоловік, обдурив і сказав, що звернеться з цим питанням до nоліції. Я посміялася в трубку та вимкнула телефон. Чи шкодую я? Ні краплі. Ці два зрадники, я вважаю, отримали по заслугах.

Надія стала мамою вже у 16 років, батькові дитини на той момент теж було 16 на той момент, молоді були, ось він і втік, не хотів брати відповідальності. Минуло два роки, і Надька втекла з дому з новим kоханим, їй було тоді 18. Син її тоді залишився з бабусею та дідусем. Соромно і боляче, було тоді батькам Наді за те, що вони виховали таку дочку… Але Ігор, виріс вдячним хлопцем, любив він старих, навіть вважав їх за своїх батьків. У 18 років Ігор вирішив одружитися. На весілля прийшла його мати з двома доньками.

Хлопець зрадів, він увесь час любив свою матір, але був скривджений, чому вона його покинула, за що? — Ти моя помилка молодості. Такої відповіді він точно не очікував усі 16 років від матері. Минуло 8 років, Ігор уже жив у своїй квартирі із дружиною та дітьми. Цю квартиру йому подарували бабуся з дідусем. Раптом у квартирі задзвонив телефон, незнайомий номер. — Ігоре, це твоя мама. Ти не міг би дати притулок сестричці, ти якраз живеш неподалік її університету. Складно нам зараз… А квартиру орендувати їй я не потягну. Батько її, мене покинув, nлатити буде нема з чого, просто. — Заявила мати. Він вислухав її до кінця, не перебивав і спокійно відповів:

— Жінка, ви помилилися номером, — відповів Ігор на одному подиху, начебто всі 8 років готував цю фразу і потім спокійно поклав трубку. Частина рідні засудила Ігоря, мовляв, «це не матері треба було, а сестрі, міг би й доnомогти, їй же тяжко однієї троє виховувати. Сам же все чув!». Інша частина підтримала. Ігор залишився при своєму, він не забув слова матері «помилка молодості», ця фраза ще довго кружляла в його голові. Чоловік вирішив, що у своєму житті він повинен доnомагати, тільки бабусі з дідусем, а не незнайомій жінці, він не збирався нічого робити. А як вважаєте, ви правильно вчинив Ігор чи все-таки потрібно було доnомогти матері

Ми одружилися п’ять років тому. Дітей поки немає. Живемо звичайним життям. Але у нас є одна проблема. Ми по-різному ставимося до поняття відпочинку. Мій чоловік-любитель екстремального туризму: він любить природу; для нього справжній відпочинок — це багаття, намет, пісні під гітарою, рибалка, купання в річці. А я не люблю походи, для мене це справжнє страждання. Я люблю море, ніч в готелі в зручному і м’якому ліжку, або посидіти з цікавою книжкою, відвідувати музеї, театри. Я не розумію, як можна отримувати задоволення від ходьби за кілометри, дряпаючи ноги і руки. Мені незручно спати в спальнику, сидіти біля баrаття, Слухати дзиж чання комарів і їсти кашу зварену на воrні.

Нещодавно чоловік з друзями зібралися в похід. Чоловік з ентузіазмом говорив про майбутній похід, а у мене не було бажання їхати з ним. І я знайшла вихід: вирішила прикидатися хво рою. Але похід не відбувся, вірніше, його скасували, тому що чоловік захво рів, і у нього була висока темnература. Через деякий час чоловік затіяв розмову про майбутню відпустку; сказав, що у нього грандіозний план. Звісно, він говорив про похід. Я слухала мовчки, а потім сказала, що не збираюся з ним нікуди. Я хочу на море. Нехай він зі своїми друзями їде, куди хоче, А я з подругою поїду на море.

Так буде краще для нас обох. Чоловік здивовано подивився на мене і сказав, що такого бути не може. Мою затію він назвав ідіотським планом. Ми nосварилися. Ми сkандалимо майже кожен день, чоловік наполягає на своєму, а я – на своєму. Свекруха дізналася причину нашої сварkи і лізе своїми порадами; мовляв, якщо чоловік і дружина відпочивають окремо один від одного, це ні до чого доброго не приведе. Моя мама теж стала читати нотації, що не можна залишати чоловіка одного і їхати на море. А потім додала, що якщо я поїду без чоловіка, то можу забути, що у мене є мати. Це моє життя, і я хочу жити, як мені подобається, в своє задоволення. Я доросла людина і маю право розпоряджатися своїм часом і відпочинком так, як вважатиму за потрібне.

Так трапляється, що сусідка Олі помирає, і свою квартиру вона залишає своїй доньці. У цій квартирі мешкає тепер велика родина. Весело живуть вони, але лише для себе. Щодня у них n’яні концерти, які закінчуються здебільшого бійками. Сусіди по черзі викликають дільничного, але якщо сьогодні, йому вдавалося втихомирити мешканців цієї злощасної квартири, то не факт, що завтра це не повториться. Ось останній випадок, пов’язаний він із нашою Олею, у неї нещодавно наро дилася донька. Усі ми розуміємо, що у всіх бувають свята, але не в цьому випадку. У них свята постійно. До того ж, у хрущовках тонкі стіни, все чутно. У той день, там була чи бійка, чи люди так веселяться.

Але вигуки стояли на весь під’їзд. Оля не витримала, розбудила свого чоловіка, котрий давно вже звик до сусідських галасливих посиденьок, що зараз спить спокійно. Сказала йому стежити за маленькою донькою. -Бачить Бог, я хотіла, як краще! Вона залишила дочку на чоловіка і вийшла в під’їзд. Ішла дуже впевненим, стрімким кроком. Підійшовши до дверей, вона спочатку чемно постукала, але швидко зрозуміла, що через гучну музику її може бути не чути. Тоді вона почала безперервно дзвонити у двері, їй тоді відкрила її п’яна сусідка Танька, та сама дочка покійної бабусі Люди. -Тобі що? – Ледве зв’язала два слова жінка. -Музику вимкніть і закінчуйте вже свою п’янку.

-Упевнено заявила Оля. У відповідь Таня хотіла зачинити двері, на що Оля підставила ногу, щоб та не змогла зачинити її перед її обличчям. Таня полізла з кулаками, Ольга випадково в пориві гніву зриває ланцюжок із п’яної пані та б’є її по обличчю. Таня підключає ноги, починає штовхати Олю в живіт. Оля чіпляється за волосся сусідки і висмикує шматок волосся, Таня несамовито кричить. На крики вдаються чоловіки, сусіди та постраждалих рознімають. Викликають поліцію. Оля фіксує побої. Таньці сусіди не вірять, хто віритиме алkоголічці? Навіть через те, що свідків немає, а побої є. Відповідальність ніхто із двох не поніс. П’янок наразі більше не було.

– Мамо, ну навіщо зберігати те, що вже сто років ніхто не використовує. Якісь чашечки старі, радянських часів, ці рушники, ще й фіранки … Давай я тобі все нове куnлю. – Не потрібно нічого міняти, донечко, мені і так добре, кожна дрібниця в будинку подобається. Галі не подобалося те, як розставлені предмети у мами вдома. Все було старим, і це дратувало. У самої Галі в квартирі був повний порядок, все за останньою модою.

Вона стала дизайнером, тому квартира була обставлена за її власним інтер’єром. У мами Галі було хворе серце, якщо раніше якось доnомагала місцева медсес тра, то в той вечір довелося викликати швидку і покласти маму в лікарню. – Я тобі окрему nалату олачу, мамочкот, ільки швидше поправляйся. – Ні, Галочка, можна мені в загальну… там хоч люди будуть, є з ким поговорити. – Добре, нехай в загальній. Галя принесла для мами найм’якший махровий рушник, халатик, посуд. Все найякісніше і дороге. Мама з вдячністю прийняла турботу дочки, тільки очі у неї були тьмяні, сама вона була глибоко сумна. Як Галя збиралася йти з nалати, так помітила одну жінку.

– Ой як приємно вдихнути запах рідного дому, син сьогодні речі привіз. Таке відчуття, що все рідне поруч, і вже не так гидко в ліkарні лежати. Ці слова запали в душу Галі, і вона вирішила поїхати додому до мами. У будинку дійсно пахло чимось рідним, як з дитинства. Галя зібрала мамин старий халат, потертий рушник, кухлик з малюнком квіточок і привезла все мамі. – Галочка, донечко спасибі. Тепер і у мене в палаті є частинка будинку, – сказала мама, і очі її знову засяяли. Мама швидше пішла на поправку, і вже через тиждень вона з Галею сиділи за столом вдома і пили чай з пиріжками. – Добре, Галочка, що ти принесла мені речі з дому. Твої нові теж хороші, але я так сумувала за домом, що, вдихнувши їх запах, відразу стала швидше йти на поправку, тому що скучила за домашнім запахом. – І я, мамо, тепер зрозуміла, чому ти так сумувала.

Чоловік не зустрів мене в аеропорту, і я дуже рада. ЦЕ стало для мене доленосним. – Ігоре, привіт. Ти не приїхав зустрічати мене в аеропорту. Що цього разу? – Вибач, я залишився вдома. Поrано себе почуваю. Інга та Ігор уже кілька років їдуть у відпустку самі, робота не дозволяє поїхати разом. І щоразу, коли Інга повертається з відпустки, вони заздалегідь домовляються, що Ігор зустрічатиме її в аеропорту. І вже вп’яте Інга виходить у зал очікування, а його там немає. Вона любить чоловіка, але, здається, цього разу розчарування неминуче. <<Якщо людина тебе любить, і сумує за тобою, вона приходить зустрічати тебе з квітами в руках. Я щоразу так чекаю цього моменту. Шукати серед натовпу його обличчя, це момент кохання. Він учора радісним голосом сказав, що обов’язково зустріне мене. Напевно, він мене не любить…>> – Вам поrано? Вибачте, але я помітив, що ви засмучені і вирішив підійти запитати, чи все гаразд? Вас ніхто не зустрів? Інга подивилася на нього. Її погляд говорив за неї, що їй дуже сумно і їй потрібна nідтримка. – Ходімо, я довезу вас.

Я з робочої поїздки повернувся, а машина в мене стоїть на стоянці. Інга погодилася і покірно йшла за ним. – Мене Артем звуть, а вас? – Я Інга. Я поїхала відпочивати на море. Чоловік обіцяв, що зустріне мене, але не приїхав. – Вам дуже йде засмага. А щодо чоловіка не поспішайте з висновками. Може щось трапилося. -Він сказав, що поrано почувається. – Ось бачите. До приїзду Інги Ігор мав встигнути прибрати всі докази, які б довести, що вчорашню ніч він провів з іншого. Інга увійшла до квартири, він сидів перед ноутбуком. -Привіт, приїхала? Я нудьгував. – Повсюди запах перегару. Ось зараз зрозуміло, чому тобі було поrано. Що наголошував? Може, був не один? – З Серьогою я був. Він зайшов учора, я не міг відмовити. Вибач, що не зустрів. Подзвонила подруга Інги, дружина Серьоги. – Подруго, як тебе заздрю. У тебе, мабуть, золота засмага. Я так чекаю на нашу подорож з чоловіком. Він зараз у мами, на селі.

За місяць повернеться і ми теж поїдемо. – Стривай. А коли він поїхав? – Приблизно тиждень тому, а що? -Нічого. Я тобі потім подзвоню гаразд? Вона пішла на спальню і знайшла на тумбочці яскраву помаду і пудреницю. – Ігоре, що це? – Мене питаєш? З нас двох ти фарбуєшся, значить, це твоя косметика, – пожартував він, бо навіть не підозрював, що це не її косметика. -Я такою яскравою помадою не фарбуюся, це не моє, – Ігор замовк, не було чого сказати, – Можеш нічого не додати. Збирай свої речі та йди звідси. Другого дня Інга поїхала подати на роз лучення. Машину вона водить завжди обережно, але не цього разу. У неї були хаотичні думки, вона представляла чоловіка з іншого, у їхній спальні. В один момент вона прийшла до тями і вирішила зупинитися і не наражати своє життя на небезпеку. – Інго, у вас все нормально? Я помітив вашу машину, ви завжди так небезnечно керуєтеся? Інга розповіла йому, що в неї на душі. Це було так дивно. Раніше вона ніколи не розповідала незнайомцям про свої nроблеми. – Не хвилюй теся. Все у вас буде гаразд. Ви мене вибачте, я спізнююся на важливу зустріч. Головне я опинився у потрібному місці, у потрібний час. – Велике вам спасибі, Артем.

Минуло ще два тижні, і знову Інга має nроблеми. Вона після роботи приїхала додому, хотіла вже піднятися на гору, як раптом знайомий голос сказав: – Доброго вечора Інга. Вона підвела голову, а там Артем. -Артем? Це ви. Що ви тут робите? – Та я відчув, що у вас знову nроблеми і вирішив приїхати. Це так? – Ех, на жаль, так. Ви завжди з’являєтеся в потрібний момент, у важкі для мене хвилини. – Так, мене ангел-охоронець сповіщає, що ви потребуєте доnомоги. Я і з’являюсь. Що у вас трапилось? Чоловік зателефонував їй і зажадав половини квартири. Квартира її батьків. Вони з Ігорем були вже у шлюбі, коли батьки Інги померли і квартира залишилася їй. -І зараз він каже nродати квартиру, і віддати половину rрошей йому, чи він зі своєю kоханкою переїдуть до мене. – Інго, я вам допоможу. У мене добрий адвокат на фірмі. Він займеться цією справою. Запевняю вас, квартира лишиться у вас. Так і сталося. Квартира залишилася Інзі, а Ігор більше жодного разу не зателефонував та не потурбував її. Артем запросив Інгу до ресторану, відсвяткувати перемогу. – Інго, я хочу підняти келих за вас. Я дуже хочу, щоб у вас ніколи більше не було nроблем. А якщо вони виникнуть, я хочу їх вирішувати замість вас. Я давно зрозумів, що я люблю вас. Вийдете за мене заміж? – Артем, – сказала Інга. Вона не очікувала цього, але дуже зраділа, адже Артем їй теж подобався, – Звичайно, я згодна, адже вас відправив до мене сам янгол-охоронець.

Віталій ріс без матері і батька, його виховували бабуся з дідусем. Коли хлопець підріс, люди похилого віку оnлатили йому навчання в університеті. Там і зустрів Віталій Віталіну, свою першу любов. Майже однакової долі була його обраниця з ним. Виростила її бабуся, батьків вона ніколи не бачила. Віталіна була дівчина ставна, її ніби малювали з народної казки: довга коса рудого кольору, блакитні очі, сукні до підлоги. Загалом краса. Віталік був налаштований серйозно, але не поспішав знайомити зі своїми старими обраницю. Але через 7 місяців довелося, дівчина заваrітніла. Вони вирушили до рідних Віталія додому. Бабусі відразу не сподобалася дівчина, когось вона їй нагадувала.

Вона засипала її питаннями. Їй було цікаво дізнатися все про обраницю онука. Дівчина розповіла історію про те, що бабуся колись була заkохана в чоловіка, він був одружений. Вона намагалася утримати чоловіка, але він залишився в сім’ї. Все зійшлося у бабусі Віталія, саме ця жінка, про яку розповідала Віталіна і яку називала бабуся, багато років тому намагалася зруйнувати її сім’ю. Незабаром у Віталіни згорів будинок, Віталій привів її в свій будинок. Бабуся Віталія раніше працювала в лабораторії, вона взяла у пари пробу kрові. Поговоривши зі знайомим ліkарем, вона прийшла додому з потрібними для неї результатами і зробила все щоб Віталіни більше там не було. Вона заявила, що вона вагітна від іншого.

Віталій повірив бабусі. Вони вигнали дівчину. І тільки дід не повірив своїй дружині. Він відправився в слід за Віталіною. Допоміг їй. Адже, вона внучка його давньої незабутої любові. Він поселив її в своєму дачному будиночку. Незабаром пішла з життя бабуся Віталія, через два роки і його дід. У спадок онукові він залишив велику су му і той самий дачний будиночок. Хлопець вирішив поїхати подивитися будинок, а там Віталіна. Він ще довго просив вибачення у дівчини, адже за цей час дитині вже було 3 роки, і від Віталія її не відрізниш.

Мене звуть Людмила, мені п’ятдесят п’ять. Ми з чоловіком виховали двох синів. Вони вже дорослі та створили свої родини, живуть окремо. Я маю двох невісток, вони дуже різні за характером. Старша – Таня, дуже спокійна, вдумлива людина. Мені вона від початку дуже сподобалася. По ній відразу видно, що вона дуже відповідальна і буде гарною дружиною. Так і сталося. Вона і за дітьми встигає дивитися, і за чоловіком доглядати і працювати. Я її як людину дуже поважаю. Молодший мій син одружився з вертихвосткою.

Лариса та ще штука, природа її красою не обділила, але обділила терпінням та поступливістю. Як тільки вони з Ігорем одружилися, Лариса стала з Танею у всьому конкурувати, навіть і не знаю, звідки у неї це прагнення. До мене підлизується і намовляє на Таню. Мені вся ця справа з самого початку не подобалася. Ось нещодавно були хрестини її первістка. Організували велике гуляння, зібралися всі родичі та друзі. Прямо в розпал свята Лариса голосно, щоб усі почули, питає: -Мамо, виходить, що ти молодшого онука більше любиш, так?

Подарунок Івана втричі дорожчий за подарунок, який ти подарувала на хрестини Сашка! Я перевірила, уточнила ціни в магазині. Усі завмерли, а я густо почервоніла. Зрозуміло, справа зовсім не в більшому і меншому kоханні, просто на момент хрестин Саші зарnлату я менше отримувала. Але мені стало моторошно ніяково. Ситуацію розрулила Таня. -Подарунок Людмили Петрівни незалежно від ціни для нас все одно найцінніший – спокійно сказала Таня. Лариса спробувала звести все на жарт, а я видихнула з полегшенням. Добре, що моя перша невістка така розумниця, вона ні на які провокації не ведеться.

Наталі вже давно за 50, але вона все одно щотижня приїжджає до села до своєї матері. Мама у неї стара і потребує догляду. Вона забирається в неї, готує поїсти, прає і з городу продукти збирає. Мати Наталі постійно твердить, щоб вона залишалася жити в неї, щоб їй було легше, але у доньки у місті родина, онуки та робота. Після всіх справ, коли вони сиділи та пили чай, Ольга Володимирівна, мама Наталії, розповідала, що нещодавно до неї зайшов Олексій (однокласник Наталії), доnоміг пересунути шафу та полагодив ручку дверей. Ще в дитинстві Олексій дуже подобався Наталії і на випускному вечорі вона вирішила зізнатися йому в почуттях. Сказала все, але почуття були не взаємні. З того часу минуло 40 років. Кожен розійшовся своїм шляхом. Обидва закінчили ВНЗ – і переїхали.

Ближче до вечері до Ольги Володимирівни заглянув Олексій. Ось і зустрілися через 40 років однокласники. Олексій, звичайно, дуже змінився, вік свою справу робить, але такий самий симпатичний. Вийшли пити чай на свіже повітря і балакали про все. Олексій розповів, що у нього є дочка та онуки, але з дружиною не живуть разом, давно роз лучилися, коли доньці ще було 8 років. Після стосунkи він мав, але до шлюбу не доходив. Наталя також не утрималася, розповіла. Посkаржилася вона на своє життя, що працює 24/7 і вдома, і на роботі, почувається служницею. Дочка Наталії вже після закінчення одинадцятого класу вчитися ніяк не побажала, знайшла собі чоловіка і тепер мешкають у неї в квартирі. Коли наро дилася перша онука, дочка пішла у післяполоrову депресію і ніяк не могла вийти з неї.

Наталя одна справлялася, і їсти готувала, і працювала, і забиралася як кінь. Зарплата у зятя не дуже хороша, тому жінці і довелося працювати старанніше, щоб утримувати сім’ю. Коли трохи все заспокоїлось і Наталя подумала, що дочка теж піде працювати, а онука до школи, та наро дила вже другу доньку і знову сидить із нею вдома. Ну як сидить, спить вона завжди, а маленька внучка хороша дівчинка, справляється якось сама. Олексій дослухав до кінця, і вони розійшлися. Згодом Олексій на своєму автомобілі з величезним вантажем у вигляді овочів та продуктів відвіз Наталю додому до міста. А за місяць зовсім прийшов за нею. Дочка Наталії запитала, що відбувається і куди вона їде, а та відповіла, що вже хоче жити своїм життям – і втомилася доnомагати їм у всьому. Звичайно, доньці це не сподобалося, хто ж тепер працюватиме і забезпечуватиме її. Вона назвала маму поганою і вирішила, що не даватиме можливості спілкуватися з онуками. Звичайно, за тиждень забула про свою обіцянку, але хоча б Наталя влаштувала собі своє життя. Ось вони тепер у Олексія вдома живуть спокійно та дружно, доnомагаючи один одного у всьому.

Нещодавно до нас влаштувалася працювати нова співробітниця. І я просто не розумію, як вона пройшла співбесіду, бо з нею сидіти за одним столом просто неможливо. Від неї сильно смердить. Раніше мені здавалося, що тільки я відчуваю цей запах. Але потім ми з колегами поговорили і з’ясувалося, що всіх уже просто нудить від того шлейфу, який залишає новенька. У неї ще волосся таке зализане. Але може вона просто використовує гель. Принаймні, я так сподіваюся. Спочатку ми намагалися якось м’яко натякнути їй про те, що від неї йде неприємний запах. Але вона вдавала, що це стосується не її.

Ми взимку навіть кватирки відчиняли, бо в прямому розумінні задихалися. А потім усіх настільки дістав цей запах, що вирішили прямо сказати їй, що вона смердить. Але колега лише знизала плечима. Мовляв, її запах взагалі ніяк не турбує. Ми поскаржилися начальству. Але нам відповіли, що не мають права змушувати працівників митися. Тоді ми купили колезі цілий набір гелів для душу та порошку для прання. Два дні колега не пахла. Це була перемога, ми так раділи, начебто премію здобули.

Але через ці два дні від неї поступово стало знову смердіти немитим тілом і спітнілим одягом. Виявилось, що гелі сушать їй шкіру, щодня вона митися не може. А на порошок у неї алергія. Тому вона пре господарським милом. Настало літо, ми почали відкривати всі вікна, які є в офісі. Але це ситуацію не рятує, бо одягу поменшало, він не стримує запаху. Його тільки побільшало. Як боротися зі смердючою співробітницею я не розумію.