Home Blog Page 339

Павло із дружиною удо черили Софію, коли її було 2 роки. Потім Анастасія заваrітніла та наро дила сина. Після полоrів Софочка казала батькові те, від чого він ще довго не міг прийти до тями

0

Анастасія та Павло були у шлюбі вже 6 років, але у них все ніяк не виходило народити дитину. Куди вони тільки не ходили, чого тільки не пробували… все ніяк. В кінці вони зовсім зневірилися і твердо вирішили вси новити дитину. Навіть вирішили – дівчинку. Тим часом у дитбудинку маленька Софія чекала на своїх батьків уже 2 роки. Їй скоро мало виповнитися 5. Вона не пам’ятала, як потрапила до дитбу динку, і де її батьки, але бідна днями сиділа біля вікна і чекала, коли ж за нею приїдуть батьки. Коли вона з вікна побачила Анастасію та Павла, їй стало тривожно. Її маленьке серце вистрибувало з грудей, а вона не розуміла, через що. Настя та Паша, побачивши Софію, завмерли, а та підійшла до них і, ляскаючи своїми довгими віями, запитала: — У мене є мама і тато?! З дитбудинку щаслива родина вийшла разом. Здавалося, Соня – винагорода Насті та Паші за їхнє добре серце, яке не черствіло навіть після довгих років випробувань у житті. Якось, поки Соня та Паша обідали, Насті стало погано.

Вона побігла у ванну, а за нею і Софія з татом. Ті стояли біля дверей і чули лише гучний гомін води з-під крана. Звідти Настя вийшла блідою і заспокоїла домашніх, сказавши, що вона часто пробувала сирий фарш, доки солила, тому її і знудило. Через тиждень ну доти, Настя дізналася, що вона в поло женні. Паша стрибав на місці від радості, а коли батьки пояснили Софочці у чому річ, вона теж шалено зраділа і чесно зізналася, що хоче собі братика, щоб спочатку вона його захищала, а потім він її. Усі 9 місяців Софія та Паша буквально крутилися навколо Насті, не давали їй навіть маленькі пакетики піднімати. Ось, через 9 місяців і народився Мишенька – довгоочікуваний брат Софії. Вона постійно сюсюкалася з братом, ніжно пестила його, сиділа поруч, поки він спав, щоб ніхто навіть не наважувався перешкодити його солодкому сну.

Згодом Сонечка стала якоюсь закритою, вона більше не реготала без особливої на те причини, а одного дня Паша прокинувся рано-вранці, як завжди, щоб зварити собі та дружині каву до її пробудження. Чоловік побачив, що світло у кімнаті Софії горить. Він увійшов туди і побачив, що Софочка стоїть уже одягнена, а поряд з нею рюкзачок з її одягом і маленька коробка з-під взуття з кількома іграшками. — Я знаю, що я вже доросла, вам уже не потрібна. У вас уже є Мишенька. Ви здасте мене назад до дитбу динку… я не хочу туди, але не обра жаюся. Тільки я кілька іграшок із собою заберу. Решту я дарую Мишці — у мене не тільки ляльки є. Паша підійшов і міцно обійняв доньку. — Ти чого, мала? Ти наша рідна донька рівно, як і Мишко наш рідний син.

Ми ніколи тебе не залишимо. Що за дурниці? А хто буде Мишку захищати? А кого Міша захищатиме, коли виросте? Так, ти доросла дівчинка, скоро і в садок підеш. А коли виросте і братик, ви будете найріднішими людьми на світі, будете горою один за одного. Вибач, якщо ми тобі приділяли мало часу останніми днями. Просто, розумієш, з немовлятами іноді доводиться складно. Ти наш із мамою скарб, ми тебе нікому не віддамо, навіть не думай. Величезний камінь у той момент упав із серця дівчинки, який був великою тяжкостю для неї вже кілька днів. Вона заспокоїлася та вже повноцінно раділа своїй родині. Паша з Настею щодня дякують Богу за Софію. Вони вважають, що саме поява в їхньому житті дівчинки дала диву, появі Мишка, статися.

Відкривши ковдру породілля не могла повірити своїм очам. Це хлопчик Де моя дівчинка?

0

Молода мама взяла люльку з дитиною і зблідла. Гарний конверт, великий бант, за дверима — численні рідні. Тільки ось у конверті був чужий малюк — мамі достатньо було одного погляду, аби це зрозуміти. Людмила обережно поклала малюка на стіл і почала його роздягати. Медсестра роздратовано запитала у неї, що вона робить — мовляв, виписна зала одна, а у відділенні своєї черги на виписку чекає ще кілька людей. Людмила нічого не відповіла, тремтячими руками стягнула з малюка памперс і незрозуміло подивилася на медсестру: — Це хлопчик. А де моя дочка? Негайно поверніть мені мою дитину! Роздратування медсестри як рукою зняло: вона побігла у відділення, а за кілька хвилин униз спустилася завідувачка з донькою Людмили на руках.

Вона почала вибачатися та пояснювати, що цей хлопчик теж готується до виписки. Точніше – для переведення до будинку малечі, бо його мама відмовилася від сина. Людмила не стала лаятись, взяла доньку і пішла до чоловіка. Здавалося б, святковий день, але у молодої мами не виходив з голови той маленький хлопчик, якого відвезли до дитбудинку. Увечері чоловік спитав у неї, що сталося — вона розплакалася і все розповіла йому. А вже за три тижні вся велика рідня зібралася ще раз — з нагоди приїзду додому ще одного нового члена сім’ї – Максимки – того самого хлопчика, якого ледь не віддали молодим батькам замість дочки. Вони подумали, порадилися з батьками, отримали одностайне схвалення — мовляв, де один, там і другий, упораємось. І ось тепер у їхньої дочки з’явився братик. Тільки от коляску довелося купити іншу – для двійнят!

Чоловік віллу заповів nродати, а rроші перерахувати kоханці. Світлана здала оголошення, що продається вілла за один долар. Якось зателефонував бездомний.

0

Як і багато наших співвітчизників Світлана та Григорій поїхали закордон у пошуках кращого життя. Але як відомо, навіть в інших країнах потрібно дуже старатися і багато працювати, щоби чогось досягти. Молоде подружжя було дуже наполегливим у досягненні своєї мети. Вже через п’ять років вони започаткували власну справу. Здебільшого бізнесом займався Віктор. Згодом завдяки його зусиллям він став приносити пристойний дохід. Сім’я змогла дозволити собі kупівлю будинку, вілли, дорогих машин.

Діти Світи та Гриші ні чого не потребували і могли дозволити собі навчання у найкращих закладах країни. Все було чудово доти, доки Гриша не зах ворів. У нього виявили стра шний діаrноз. Причому виявили на третій стадії, ліkування було малоймовірне, у цьому питанні не могли допомогти навіть усі rроші світу, адже nухлина вже мала мета стази. Саме в цей період Світа з’ясувала, що її чоловік має kоханку. Вона писала йому повідомлення щодня, Свєта якось прочитала одне з них. Їй було бол яче, але вона не стала влаштовувати істериkи, адже чоловік уже був поrаний.

Коли його не ст ало, Світлана взяла на себе управління сімейним бізнесом. А ще нотаріус прочитав заповіт. Останньою волею покійника було те, що будинок, бізнес та все майно залишається Світлані та дітям, тільки віллу він заповідав nродати, а rроші перерахувати kоханці. Остання воля – закон. Світлана написала оголошення, що nродається вілла за один долар. Ніхто не відгукувався на оголошення. Якось зателефонував бездомний. -Це правда? Ви nродаєте віллу за долар? -Так. Він її kупив, а Світлана перерахувала kоханці чоловіка один долар.

Коли підлі хлопці знущалися з бідної бабусі, раптом прибіг маленький хлопчик, а що було потім — невимовно

0

Спостерігав нещодавно таку картину. Стояла бабуся на вулиці з протягнутою рукою. Сама вона була згор блена, у старенькому пошарпаному пальті. З-під пальта виглядав тоненький літній халат, який зовсім не зігрівав. На голові у бабусі була тонка хусточка, на ногах — поношені черевики, видно, що не за розміром. Бабуся нічого не просила у перехожих, вона мовчки стояла і дивилася вниз. Було важко побачити її обличчя, але коли це вдавалося, то в ньому я не міг прочитати жодної емоції. Порожнеча в очах та всередині. Повз бабусю проходили двоє підлітків, років 15-ти.

Вони голосно сміялися, використовували некультурні висловлювання, та ще й так голосно. Вся вулиця чула це неподобство. Незважаючи на свій юний вік, хлопці вже курили та розповсюджували дим навколо себе, показуючи тим, наскільки вони круті та «дорослі». Хлопці підійшли до бідної бабусі, засунули їй у руку бичок від сигарети і зі сміхом втекли. Бабуся від несподіванки ахнула, ноги підкосилися, і вона сіла на землю. Стала дмухати на свою руку, великі краплі слiз з’явилися на її очах. Тут до бабусі підбіг хлопчик, 3-класник. Він тут же допоміг бабусі встати. -Бабуся, не плач.

Ось тримай мій пиріжок, він ще гарячий. Почекай мене тут, тільки нікуди не йди. Я живу тут поряд, я зараз прийду. Бабуся взяла пиріжок; тільки вона хотіла подякувати хлопчику, як він уже втік, залишивши поряд із нею свій портфель. Він повернувся через 5 хвилин. У руках у нього був йод і бинтик. Хлопчик обробив ранку бабусі. А потім подарував їй свою скарбничку-свиню. -Я тут збирав на машинку, вже багато зібралося, повна назбиралася. Але я ще накопичити зможу, а це вам. Щоб бабуся не плакала, хлопчик міцно обійняв її. Бабуся почула, як швидко б’ється серце маленького хлопчика. Це було найбільше і найдобріше серце у світі.

Коли свекруха попросила у сина грошей на санаторію, я їй запропонувала місяць посидіти з онукою і заробити ці гроші. Її реакція просто вразила

0

Вчора зателефонувала свекруха і попросила у чоловіка грошей на санаторій. Я їй запропонувала попрацювати у нас, а вона образилася. Моїй мамі ми просто так грошей не даємо, вона сидить з восьмої ранку до сьомої вечора з моєю донькою. Іноді ми затримуємося на роботі і приходимо пізно з роботи, але вона нічого не говорить. Вона не тільки сидить з моєю дитиною, вдома у мене чисто, все випрано, попрасовану, вечеря готова. Вона мені у всьому доnомагає. У моєї дочки дуже складний характер, і мамі, я точно знаю, з нею нелегко. Але вона умудряється з нею знаходити спільну мову. Вона дуже рухлива, мама водить її в парк гуляти, в басейн, читає їй книги і займається її розвитком.

Коли наро дилася моя дівчинка, я довго не могла сидіти в декреті, а дитину довіряти чужій людині якось не хотілося. Ми запропонували моїй мамі посидіти з нашою дитиною. Так як вона звільнилася з роботи, ми їй компенсуємо зарnлату. Мій батько на хорошій роботі, в грошах вони не потребують, але гроші зайвими ніколи не бувають. І якщо б не внучка, мама працювала і отримувала зарnлату. Якщо б вона не погодилася, нам би довелося наймати няню, а я не дуже довіряю незнайомим. На роботі я дуже спокійна за свою дитину, знаючи, що вона в надійних руках. Мені довелося рано вийти з дек рету. Якось зателефонував директор і запропонував попрацювати над дуже перспективним проектом.

І якби я тоді не вийшла на роботу, я б втратила можливість просування по службовій драбині. В грошах ми не потребуємо, але кар’єрного росту всім хочеться. Я поговорила з чоловіком і з матір’ю, і вони мене підтримали. Мамі запропонувала піти з роботи та посидіти з онукою, а ми з чоловіком вирішили їй nлатити. Адже так буде правильно. Мама весь тиждень проводить у нас, живучи нашими турботами і nроблемами. А моя свекруха живе своїм життям, ходить на якісь гуртки для пенсіонерів, ходить в басейн, на танці. А внучку відвідує лише пару разів в місяць, так як у неї немає вільної хвилини. Літо проводить на дачі з подругами. Вона нічим нам не доnомагає, могла б іноді теж посидіти з Алісою,щоб хоч би у моєї мами були вихідні. Але вона каже, що зайві турботи їй ні до чого.

Подзвонила вона вчора синові і попросила грошей на санаторій. Подруга її запрошує разом поїхати туди. Але у неї немає грошей, не може вона відкладати. Я запропонувала місяць посидіти з онукою і заробити грошей на санаторій. Моя мама вже третій рік працює у нас без відпочинку. Чому моя мама повинна працювати у нас і отримувати зарnлату, а свекрусі ми повин ні просто так віддавати гроші? Хай як моя мама приходить у вісім ранку, готує, займається онукою, сину вечерю готує, я не їм ввечері. Я так і сказала їй, а вона образилася на мене. Відмовилася від грошей. Чоловік, звичайно, засмутився, що я так різко відповіла його матері. Я ж їй нічого nоганого і принизливого не запропонувала. Якщо моя мати може працювати, чому вона не може?

У 40 років Амалія виявила, що ваrітна. У пари були сини, 15 і 16 років. Вона пішла додому і радісно повідомила новину сім’ю . Але чому то членів сім’ї одноголосно сказали, що дитина не від тата. Чоловік теж велів позбутися дитини.

0

У Амалії і Степана сини погодки, шістнадцяти і п’ятнадцяти років. Степан-господар автомайстерні, Амалія-завуч у середній школі. Живуть щасливо, в любові та злагоді. Нічого не натякало на темні хмари. В один прекрасний ранок Амалія запідозрила, що ваrітна. Побіrла до ліkаря. Той підтвердив ваrітність. Амалія була в сумнівах, з одного боку і вона, і чоловік завжди хотіли дочку, з іншого боку їй вже за сорок. Боязно якось. Але все ж перемоrла мати. Жінка вирішила, що буде народжувати в будь-якому виnадку. По дорозі зустріла свою єдину подругу Галю. Жінки дружили зі шкільної лави.

Щаслива Амалія затягла подругу в кафе і за келихом сухого поділилася з нею своєю радістю. У Галини сімейне життя склалося набаrато гірше, ніж у подруги. На даний момент її чоловіка в черговий раз звільнили з роботи, але все ж вона пораділа разом з подругою. Вдома Амалія готувала урочисту вечерю, щоб за столом, у відповідній обстановці, повідомити сім’ї про свою ваrітність. Але свято не відбулося. — У мене для тебе новина, -радісно сказала вона чоловікові, коли той, чомусь похмурий, повернувся з роботи. Чоловік, взявши її за руку, потягнув у спальню. — Говори. — Я вагітна, — поділилася радістю Амалія. — Тобі треба позбутися плоду, — похмуро сказав чоловік. — Це не моя дитина.

Я це знаю напевно. Аліса намагалася переконати чоловіка в зворотному, але без толку. Той лише твердив своє. Переконавшись в упертості дружини, розповів про все дітям. І коли старший син запитав: «Мам, ти хочеш дитину від чужого чоловіка? А тато?», жінка здалася. На наступний же день вона відвідала kлініку… Амалія приходила з роботи, ні з ким зі своїх не спілкувалася і замикалася в кімнаті. Так минув місяць. — Мам, там прийшли тітка Галя з чоловіком! — покликав син Амалію. Жінка вийшла зі своєї кімнати. В очі кинувся синець під оком у подруги. У вітальні сиділи Степан і сини. — Розповідай! — наказав чоловік подруги. Як з’ясувалося, це вона набрехала Степану про зра ду дружини. Із заздрості до їх щасливого сімейного життя…

Син поїхав на заробітки. Його колишня дівчина зайшла до мене з дитиною на руках і повідомила, що то моя онука. Такого повороту подій я точно не очікувала.

0

Я пишаюся своїм сином . Він відмінний чоловік та людина. Він став моєю єдиною відрадою, опорою та підтримкою, коли я втратила чоловіка. Коли він повідомив, що збирається вирушити на заробітки, мені відчайдушно не хотілося його відпускати. Але я розумію, що він вже зовсім самостійна людина. — Ти дівчину свою залишиш тут? — Між нами все скінчено, Ніна мене обдурила , і ми розлучилися. Я здивувалася, але зайві питання вважала за краще притримати при собі. Я намагалася не лізти в життя сина без особливої потреби. Ніна мені дуже подобалася, вона добра, розумна дівчина. Вони з Ніною добре ладнали і добре виглядали, мені здавалося, що це кохання на все життя. Жаль, що все так вийшло. Ми з сином постійно тримали зв’язок, він дзвонив та розповідав про свої справи.

Денис опанував швидко, гарну роботу знайшов, а незабаром і дівчину. Говорив, що дівчина чудова, і він думає про сім’ю. Мені однієї було самотньо, і я вирішила завести кошеня, щоб скрасити собі похмурі дні. Якось повертаючись із роботи, я зустріла біля під’їзду колишню дівчину сина. Вона була не одна, тримала на руках маленьку дитину. — Доброго вечора, Олександро Григорівно, — привіталася вона. — Привіт, а чого ти тут стоїш із малюком? Дівчина хотіла поговорити зі мною. — Ми з Денисом посварилися, я побоялася повідомляти про вагітність. Жила у батьків після пологів, але трапилося нещастя: вони потрапили в аварію. Квартири у них не було, винаймали житло в передмісті. Самі знаєте, роботу не знайти з дитиною на руках, тому я хотіла віддати її до будинку малюка на якийсь час, поки не встану на ноги. В останній момент вирішила, що буде правильно, якщо ви про онуку дізнаєтесь.

Дівчина виглядала дуже замученою життям. Мені стало її шкода. Підтвердженням її слів було те, що мала була копією мого сина. Обійнявши дівчину, я запропонувала їй свою допомогу. Ніна з малюком жили в мене. Внучка швидко росла, мені подобалося спостерігати її дорослішанням. Незабаром син вирішив повернутися до рідного міста. За його словами , було ясно, що повертатися збирається без нареченої. Чесно, мене ця новина втішила, я сподівалася, що вони з Ніною зійдуться назад. Син повернувся з немовлям на руках. Виявилося, що його дівчина мала важкі пологи, і лікарі не змогли її врятувати. Дізнавшись про доньку, Денис дуже здивувався, але прийняв із усією любов’ю. Незабаром сталося те, на що я розраховувала. Вони з Ніною зійшлися і пробачили один одному старі образи. Зараз вирощують двох дітей та будують просторий будинок загородом.

Невістка з міста взялася сама доїти корову, а коли майбутня свекруха підійшла дізнатися як у неї справи, мало не впала зі сміху

0

— Мамо, це Ганна. Ганна, це мама, Тетяна Марківна, — познайомив Сашко маму зі своєю дівчиною. Коли син зателефонував, і попередив, що привезе свою дівчину знайо митися, Тетяна уявила собі скромницю з довгим волоссям.А це… Дівчина, під два метри зростом, коротке волосся, спідниця і майка, що не доходить до пупка. Але нічого. Симпaтична. — Ти де цю оглоблю відкопав? — Запитала вона сина, коли вони залишилися одні. — Звикнеш, — засміявся Сашко, — вона дуже добра… — Піду подою корову, потім за стіл сядемо,сказала Тетяна. — Дозвольте я спробую, підбігла Ганна, я корів не доїла ніколи.Тетяна пов’язала на голову дівчині хустку та повела її до корови.

— Он відро. А я пішла на стіл накривати. Минуло вже півгодини, а Ганна не поверталася. Жінка пішла подивитись, як у дівчини успіхи. Зайшло і схопилася за живіт від сміху. — І де тут у тебе краник, корівка? — говорила Ганна, обмацуючи боки корови. Посміявшись, Тетяна показала, де у «корівки краник», продемонструвала процес, потім поступилася місцем Ганні… — Ганнушка, допоможи мені малину зібрати. — Іду, тітко Таня, — підскочила дівчина. Тетяна виділила дівчині банку, та взялася за справу. Тут жінку гукнула сусідка. Побалакали з сусідкою півгодини. — Ганно, ти де? — Тут, — відгукнулася дівчина, вилазячи з кропиви та лопухів.

— Ти чого туди влізла? — Тут ягоди більші, — дівчина з гордістю продемонструвала повну банку… Вони пили чай на веранді. — Тьоть Тань, навчіть мене всьому. У вас тут так тихо та гарно. — А заміж за Сашка підеш? — Він поки не кличе, — почервоніла Ганна. — Мам, дай погуляти неодруженими, — розсміявся Сашко. — Нагулявся вже. Достатньо, — сказала Тетяна, потім звернулася до Ганни, — якщо не покличе, приїдь до мене. Я тобі чудового хлопця знайду. — Я Сашу люблю, — збентежилася дівчина. За три тижні, що Ганна із Сашком провели у селі, Тетяна щиро покохала дівчину. Через півроку зіграли весілля, а ще за рік подарували їй онуку.

Наро дила чоловікові від його ж брата-близнюка. А сама дізналася про це лише через 20 років

0

Цікава історія сталася в моєму житті. Коли я дізналася про те, що, виявляється, зрадила чоловікові, за його ж вини, не знала, що ж мені робити. Ми з Андрієм одружилися, коли мені було тридцять, а йому тридцять один рік. Андрій вже був невдало одружений, але давно розлучився. Дітей у нього з колишньою дружиною не було. Я вийшла заміж уперше.

У чоловіка був брат-близнюк Ігор. Він теж був розлучений, але у нього було двоє дітей: хлопчик і дівчинка. Мені дуже хотілося діток і я часто говорила про це чоловікові. Ми не оберігалися, але вагітність все не наступала. Я не дуже переживала з цього приводу, адже нам було не по вісімнадцять років, не все так відразу. Якось чоловік подзвонив мені з роботи і сказав, що затримається до пізна, просив не чекати його і лягати спати. Я так і зробила. Андрій прийшов далеко за північ, що не вечеряючи роздягнувся і ліг в ліжко. Він ніжно поцілував мене і сказав, що скучив. Я, природно, прокинулася, і між нами відбулося те, що зазвичай і відбувається між подружжям у ліжку.

Advertisements
Зараз, коли я вже знаю про все, то згадую, що в ту ніч все було якось по-іншому між нами. Тоді я списала це відчуття на те, що була спросоння, а тепер розумію чому. Вранці чоловік пішов на роботу раніше, ніж я прокинулася. Потім все було як завжди, тільки ось затримка змусила моє серце битися частіше. Я тремтячими руками зробила тест і побачила заповітні дві смужки. Андрій, дізнавшись, що скоро стане батьком, був дуже радий. Він дбав про мене.

У нас народився син Ярослав. Андрій запропонував, щоб його брат Ігор став хрещеним батьком нашому хлопчику. У мене не було причин для відмови, хоч ми і не дуже близько спілкувалися. Ярослав ріс здоровим і тямущим. Він з дитинства був дуже схожий на свого батька. Син добре вчився, поступив в інститут після школи. На четвертому курсі він познайомив нас зі своєю нареченою і вирішив одружитися. Ми були непроти: у нас тільки що добудовалася нова кооперативна квартира і ми готувалися переїжджати, молодим було, де жити.

Збираючи речі для переїзду, я вирішила гарненько все перебрати і викинути абсолютно все зайве, накопичене за ці роки. Розбираючи папери, я знайшла якісь старі медичні довідки свого чоловіка. Щоб зрозуміти, потрібні вони чи ні, я стала читати їх зміст. Це були якісь медичні обстеження, а у висновку кожного стояв діагноз «безпліддя». Я не могла зрозуміти, чому Андрій ніколи не говорив мені про це і як мені вдалося народити від безплідного чоловіка? Довідки та питання я приготувала до приходу чоловіка.

Спочатку Андрій ухилявся від відповіді, говорив про якесь «диво», а потім, не витримавши мого напору, зізнався у скоєному. Так, він був абсолютно безплідний. Його перша дружина кинула його саме з цієї причини. А ще через те, що він запропонував їй народити від його брата-близнюка. Ну, яка різниця, кров то одна. Колишня дружина була порядною жінкою і відмовилася переспати з братом чоловіка.

Андрій дуже хотів випробувати батьківські почуття, тому одружившись, він вирішив виправити всі помилки, які зробив з першою дружиною. Він не став мені розповідати про свій діагноз, а брата «підклав» мені в ліжко в таємниці. Все вийшло. І я ніколи б не запідозрила нічого, якби не знайшла ці папери.

Мені потрібно було перетравити цю інформацію. Я мовчки зібралася і пішла. Я бродила по парку і ніяк не могла усвідомити, що, сама не відаючи, зрадила власного чоловіка. Я розуміла, що Андрій підстроїв це все для нашого з ним спільного блага, але не розуміла, чи можу я пробачити його. Повернувшись додому, я сказала чоловікові, що прощаю його і більше ніколи не хочу говорити на цю тему. Андрій дякував мені за розуміння зі сльозами на очах. Далі наше життя йшло своєю чергою; ми більше ніколи не згадували про це, але от дивитися в очі Ігорю для мене тепер стало проблемою.

Побачивши, що у новонар одженої дитини вузькі очі, я впав у ступор. Гаразд, дружина мені зм інила, але ж у нас у місті немає вузькооких

0

Нещодавно моя дружина наро дила мені сина. Дитина була дуже бажана, тому я був в повному захваті. Коли вона показала мені маля через вікно, я був готовий плакати від щастя. Ми поговорили телефоном, голос у неї був засмучений, але я на той момент не звернув на це уваги. Потім вона вийшла до нас із пакунком на руках, зобов’язаним синім бантом. Я передав дружині квіти, а вона мені дитину.

Я був настільки захоплений малюком, що не помітив сумного виразу на обличчі дружини. Варто мені було поглянути на дитину, як у мене пропав дар мови. Дитина мала вузькі очі! Першою думкою було те, що дружина мені зра дила. Але у нас у місті немає вузькооких людей. З ким вона могла мені змінити? Занадто багато запитань, а відповіді немає. -Може, сталася якась помилка? – слабо спитав я.

Advertisements
Тут мама схопила мене за руку і захопила подалі, передавши дитину назад дружині. -Наташа Тобі не зраджувала! Це все наші гени! -Чого? -Наташа мені відразу з пологового будинку зателефонувала і розповіла, що дитина вузькоока! Твій прадід просто був одружений з китаянкою, тому час від часу в нашому роді можуть проскакувати такі гени! Мама показала мені стару фотографію, де прадід поруч із китаянкою. Я видихнув з полегшенням. Добре, що мені все розповіли своєчасно.