NEWS 2SWEET

Наталя перестала прибирати після вечері в літній альтанці, коли у її чоловіка Дмитра задзвонив телефон. Останнім часом він дуже багато працював, і тепер, після ситної вечері, заснув на садових гойдалках. Наталя з любов’ю подумала про свого працьовитого чоловіка. Було важко утримувати сім’ю з дев’яти осіб, але їм пощастило, що вони збудували триповерховий будинок з мансардою та затишним садом, повним фруктових дерев, ягідних чагарників, ароматного бузку та різнокольорових клумб. Двоє дорослих синів Наталії та їхні дружини теж жили під їхнім дахом, а троє їхніх онуків завжди були під її наглядом.

Хоча сини були доглянутими, спортивними та розумними, вони також були дуже лінивими. Але доходів їхнього батька вистачало на всі забаганки сім’ї, і Наталя була щаслива. Проте все змінилося, коли жінка подивилася на телефон свого чоловіка, який лежав біля гойдалки. Дмитро отримав повідомлення від абонента з ім’ям – “Марія”. Наталя відкрила повідомлення і була здивована, прочитавши слова кохання та ніжності, які Дмитро ніколи не говорив їй за більш як тридцять років шлюбу. Незважаючи на ім’я абонента, Наталя зрозуміла, що на тому кінці – її найближча подруга та сусідка Алла. Наталія була спустошена.

Вона й уявити не могла, що в її чоловіка є коханка. Вона спокійно поклала телефон поряд із сплячим чоловіком, вимила і відшкрябала посуд і лягла спати на горищі, але заснути не змогла. Наступного ранку Наталя накрила на стіл сніданок для всіх і відвела онуків до дитячого садка, перш ніж зателефонувати Дмитру, щоб він терміново повертався додому. Вона знала, що сусіди все ще будуть вдома, тому зателефонувала Аллі та її чоловікові Саші, і попередила їх, що незабаром відвідає їх. Поки Алла і Саша готували каву і закуски, Наталя попросила у Дмитра його телефон, а потім повільно і голосно зачитала листування з Аллою.

Дмитро спробував відібрати у неї телефон, але Наталя люто подивилася на нього, а Алла нервово смикала серветку, тоді як Сашко посміхався. Закінчивши, Наталя оголосила, що їхній дружбі настав кінець, і вона сама розбереться, як бути зі своїм чоловіком. Вона також попередила їх, щоб вони не намагалися розмовляти з членами її сім’ї, інакше вона почне скандал на все село. Чотири людини мовчки сиділи за квадратним столом, кожен думав про щось своє. Наталя стала першою, важкою ходою попрямувала до будинку і заплакала. Зрада чоловіка та кращої подруги зруйнувала її світ, і вона більше не була колишньою людиною.

На другому курсі я завarітніла. Батько дитини спочатку зажадав поз бутися дитини. Я відмовилася. Батьки Кирила змусили сина одружитися. Подарували нам квартиру, але зареєстрували на чоловіка. Словом, у мене не було жодних прав у його домі, лише обов’язки. Син народився неспокійним, постійно плакав. Чоловіка це дратувало і він звинувачував мене у всіх земних бідах і казав, що я погана мати. А сам навіть не брав сина на руки. Сварки не найrірше, що було в моєму шлюбі . Коли Діма підріс, і ми віддали його до дитячого садка, я вийшла на роботу. Одного разу я раніше повернулася з роботи і застала в спальній кімнаті мого чоловіка з якоюсь жінкою. Коли вхідні двері грюкнули, чоловік повернувся в мій бік.

Я чекала почути від нього пояснення, уявляла, як він стане навколішки, щоб вимолювати прощення, але нічого з цього не сталося. Навпаки. Кирило почав звинувачувати мене у своїй зраді. Наче я приділяю йому мало уваги, себе закинула. Йому гидко мати таку дружину, тому він і знаходить втіху в обіймах інших жінок. Я не знала, що робити. Квартира належить Кирилу, власного житла я не маю. Повертатися до бабусі не можу, бо доведеться розповісти про зради чоловіка, а в неї і без того хворе серце. Орендувати квартиру самостійно – немає грошей. Ми продовжували жити разом і вдавати, ніби нічого не сталося. Кирило більше не приховував, що ходить ліворуч. Усі наші друзі почали розповідати мені про коханок чоловіка. Я терпіла, скільки могла, але відчувала, що скоро просто вибухну.

Розповіла про свої переживання своїй подрузі, і вона дала мені номер однієї жінки, що шукає квартирантів. Я зателефонувала їй, ми домовились про зустріч. Олена виявилася дуже милою та приємною. Її не стримував той факт, що маю дитину. Ми домовились про оренду. Поки Кирило був на роботі, я забрала сина, наші речі і переїхала. Вперше за останні кілька років я відчула себе вільною та щасливою. Кирило схаменувся і почав мені дзвонити. Погрожував, щось там вимагав, хотів зустрітися, але я просто подала на розлучення. Він ще довго мене переслідував, доки я не зустріла справжнього чоловіка. Олег став для мене вірним чоловіком, а для сина – надійним татом.

«Я таємно удочерила кинуту дівчинку прямо в пологовому будинку. Оксана була записана як друга дівчинка в моїй двійні ».Коли одного разу ввечері вирушила до лікарні з переймами, ми з чоловіком чекали появи нашого четверту дитину.Тобто в той час наша сім’я вже була «безнадійно великий» Мої другий і третій хлопчики — близнюки, хоча ні у мого чоловіка, ні у мене в родині не було близнюків до нас. Тому після моєї наступної вагітності головним сімейним питанням (з часткою гумору, звичайно) був: «А що, якщо знову з’являться близнюки?».Наші бабусі і дідусі були дуже вражені: спочатку ми повинні були порадувати їх усіх.
Завдяки УЗД вдалося з’ясувати, чи були вони близнюками чи ні. Виявилося, немає: четвертий «ніндзя» йшов один. Нарешті все скінчено …

Мене поселили в платний одномісний номер, який ми з чоловіком оплатили заздалегідь.А через пару годин мені принесли мого маленького хлопчика для годування.Через кілька хвилин головний лікар увійшов в мою палату і сказав, дивлячись вниз.- У нас тут така ситуація …- Сьогодні вранці 18-річна дівчина народила дівчинку, написала відмову, викликала таксі і поїхала з лікарні.- Вона ледь могла ходити після пологів, але вона не хотіла залишатися в лікарні ні на хвилину більше. У неї почалася істерика, мені довелося відпустити її.- А дівчина така гарненька, здорова. А ти, як я знаю, дійсно хотіла близнят.

— Я тут подумала … Може бути, ти зможеш забрати дитину?- А ми напишемо, що ти народила двійню …- Тому я не хочу віддавати дитину до будинку маляти. Що це за життя для дитини? Одні сльози ….- Звичайно, це незаконно, ви можете пройти офіційну процедуру усиновлення, але це місяці, і ще не факт, що все вийде.- І весь цей час дитина буде перебувати в дитячому будинку. Шкода …Чесно кажучи, я була приголомшена …Я була добре знайомий з керуючої, Любов’ю Степанівною. Приємна жінка, дуже добра. Ми також розмовляли за межами лікарні.

Тому, мабуть, вона і звернулася до мене з таким «слизьким» пропозицією.Але на карту були поставлені життя і доля відказника … Я прийняла рішення майже миттєво!- Пішли. У мене є досвід виховання близнюків. Нам просто не вистачає п’ятої дитини, щоб зрівняти рахунок.Я сказала це в жарт, звичайно, але в кожному жарті, ви знаєте … До речі, всі мої діти-хлопчики, а мій чоловік так мріяв про дочку … Це було в лихі дев’яності, дітей тоді не реєстрували через органи опіки.Моя Оксана була просто записана як моя друга в двійні. І я пояснила свою сім’ю наступне: мовляв, буває так, що другу дитину не видно на УЗД для першої дитини.

Тому родичі не задавали багато питань Про це знав тільки мій чоловік, і він прийняв моє рішення «на ура». Найсмішніше, що Оксана дуже схожа на нього, така ж блакитноока і блондинка.Зараз діти виросли, і ніхто навіть не підозрює, що Оксана нам не рідна.Я і сама про це забуваю … Моя дорога дочка!

Ми з чоловіком планували відсвяткувати нашу річницю у себе в саду. Ми куnили м’ясо та овочі і почали все готувати. Однак моя свекруха була незадоволена цим планом, і вона наполягла на тому, щоб ми відсвяткували цей день у ресторані, чого ми не могли собі дозволити через фі нансові труднощі. На жаль, наші плани були зруйновані, коли наша дочка захво ріла на бронхіт. Нам довелося скасувати святкування, адже мій чоловік справедливо вважав, що було б неправильно веселитись, поки наша дочка хво ра.

Ми вирішили відкласти святкування на тиждень та просто випити чаю з тортом того дня. Мені довелося обдзвонити всіх гостей, щоб повідомити їх про скасування, але особливо важко мені довелося зі свекрухою. У нас із самого початку були nогані стосунkи, і вона завжди турбувалася, що я кину її сина після того, як він виплатить іnотеку. Мовляв, я планувала забрати половину будинkу. У день святкування моя свекруха та кілька непроханих гостей нахабно заявилися до нас додому, незважаючи на наші прохання не приходити.

Мій чоловік намагався вигнати матір, але вона відмовилася йти. Моя свекруха запропонувала нам вибачитись і дозволити їй залишитися, але мій чоловік не захотів її вислуховувати. Я й уявити не могла, що люди можуть бути настільки на хабними і безцеремонними. Наступного дня свекруха написала мені електронною поштою , звинувативши мене в тому, що я зіпсувала річницю весілля її єдиного сина. Я не відчувала себе винною, оскільки саме чоловік вирішив скасувати святкування через нашу хво ру дочку. На щастя, він до кінця залишався на моєї стороні.

Мені 55 років і я 8 років вже як роз лучена. Діти у мене давно заміжн і живуть окремо. У мене своя двокімнатна квартира. 3 роки тому я зробила шикарний ремонт. Я давно працюю на підприємстві і у мене дуже хороша зарnлата. Ні в чому не потребую і живу дуже добре. З чоловіками я не хотіла знайомитися, тому що мені і одній було добре. Одного разу до мене приїхала сестра. Вона сказала, що в селищі є дуже хороший чоловік, вді вець. Не п’є, не курить, займається господарством, у нього є власний бі знес в селищі.

Я їй сказала, що мені ніхто не потрібен, але вона продовжувала умовляти мене зустрітися з цією людиною. За її словами, вона вже показала мою фотографію, і я сподобалася йому. Тепер він хоче зустрітися зі мною. Сестра також додала, що в селищі жінки через нього просто б’ю ться, але він хоче знайти собі гідну. Я погодилася. При першій зустрічі він мені дуже сподобався. Він був симпатичним, солідним чоловіком. Ми стали зустрічатися. Він за мною дуже добре доглядав, дарував подарунки і квіти. Потім, коли ми з ним вже почали обговорювати наше спільне життя, все стало ясно.

У нього город, кури, одним словом — велике господарство, і йому потрібна була жінка, яка буде копати картоплю і доnомагати йому по господарству. Я на мить задумалася про те, навіщо мені це взагалі потрібно? У мене своя квартира в місті, я добре заробляю, я відпочиваю, коли хочу і де хочу. Я не бажаю в цьому віці копати картоплю. Вставати рано 5: 00, щоб наrодувати домашніх тварин? Я зрозуміла, що мені це взагалі не потрібно. Може комусь потрібен такий nрацьовитий мужик, а мені, вибачте, але ні. Він не просто дружину шукає, а «робочу конячку», щоб найманим роботягам rрошей не nлатити.

У 37 років я розірвала свій шлюб. Наша 7-річна донька залишилася зі мною. Без сторонньої допомоги ми боролися три роки, перш ніж я вирішила працювати у Чехії – як і багато інших у нашому селі. Через 15 років, у свої 55, я нарешті повернулася додому. За моєї відсутності дочка виросла, але вважала мене найгіршою матір’ю. Але я не кидала її, а залишила з моєю доброю матір’ю, її бабусею. Але донька стверджувала, що жодна бабуся не може замінити маму.

Коли мама пішла з життя минулого року, я поспішно повернулася на батьківщину . Мені потрібно було керувати домом моєї матері і приділяти увагу дочці, яка за моєї відсутності здобула освіту і знайшла перспективну роботу. На свої заробітки із Чехії я купила їй квартиру у хорошому районі. Але це не змінило її відношення до мене. Вона звинувачувала мене у зраді, і здавалося, що жодні мої вчинки не могли розтопити її крижані почуття. Вона стверджувала, що я кинула її напризволяще. Тим не менш, я важко працювала, заощаджуючи кожну копійку, щоб забезпечити її. Я купила їй квартиру, обставила її і щодня розмовляла з нею.

Але вона трималася на відстані, тому я оселилася в будинку моєї матері. Як помиритися з дочкою – залишається для мене загадкою, що не вирішується. Вона наполягає на тому, що я не гідна бути матір’ю. Вона навіть заявила, що сама не планує материнства, бажаючи жити без поневірянь. Тим часом до мене почала часто приходити овдовіла сусідка, пропонуючи жити разом, поділяючи труднощі. Моя дочка висунула ультиматум і цього разу: якщо я погоджуся, вона порве зі мною всі зв’язки раз і назавжди.

Я була молодшою із трьох сестер. Старша, Катерина, трагічно пішла з життя багато років тому після розставання з хлопцем. Це спустошило нашу матір, і ми щосили намагалися її втішити. Надя, середня сестра, була рішучою і неухильно домагалася своєї мети. Я завжди почувала себе в тіні обох. У 19 років Надя вийшла заміж за простого сільського робітника – відомого любителя випити. Незабаром у них народилося троє синів. Щодо мене, то я вирішила не виходити заміж у молодому віці і натомість продовжила навчання. Мій світ звалився, коли Надя зателефонувала і повідомила мені про раптову смерть нашої матері.

Повернувшись додому на похорон, я виявила, що наша покійна мати залишила все майно Наді. Я була спантеличена. Мої благання про справедливість зустріли байдужість з боку сестри. Не злякавшись майбутнього, я повернулася до навчання, потім знайшла роботу і познайомилася з Вітьою. Але коли я завагітніла, він мене покинув. Мені дала притулок близька подруга Таня. Вона стала хрещеною мамою мого сина Сашка. Часи були важкі, і врешті-решт ми вирішили мігрувати до Італії у пошуках кращого життя. Минули роки, ми старанно працювали, і справи йшли набагато краще. Таня вийшла заміж за заможного італійця, а Сашко ріс сильним та розумним хлопцем. Зв’язок з Надею був нечастим та натягнутим, але кілька років тому вона раптом почала дзвонити частіше.

Вона розповіла мені про свої труднощі і натякнула, що потребує допомоги. Я шкодувала її, посилаючи їй подарунки та гроші. Проте згодом Надя почала вимагати більшого. Сашко був проти моєї доброти: він знав про наше минуле. Незважаючи ні на що, цього літа я вирішила повернутися з Сашком на батьківщину, щоб показати йому його коріння. Надя скористалася цією можливістю, щоб попросити додаткову допомогу, цього разу для ремонту ванної кімнати. Я була розчарована тим, що все, про що вона, здавалося, дбала, були гроші. Але я наполегливо працюю заради свого заробітку і не можу забути, як вона одного разу наплювала на мене.

Я готувалася до приходу сватів вже третій день. Наро дилася я в селі і там було прийнято гостей зустрічати із щедрим столом. Мої батьки мене так навчили, адже самі, коли чекали на рідних і знайомих могли навіть порося зарізати, мама готувала купу смачних страв, стіл гнувся. Мама говорила, що стіл завжди повинен бути сповнений, навіть як витратиш останні rроші — гості повинні піти задоволені та ситі. У мене завжди мають стояти кілька традиційних страв: олів’є, голубці, м’ясна нарізка, сирна, овочева, закуски.

Наша донька вийшла заміж кілька місяців тому. Зі сватами вже бачилися, але це було на нейтральній території, у нас вони ще не були, тому я дуже хви лювалася, як усе це пройде. Я сама запропонувала сватам завітати до нас. Подумала, нам слід познайомитися ближче. Покликала їх на неділю, сваха погодилася. Ось я так і готуюся. Продуктів наkупила: фруктами та морозивом ще запаслася. Навіть торт свій фірмовий спекла.

Словом, все йшло по маслу. Наші свати були інтелігентами. Працювали в інституті викладачами. Я розповідала, що ми загальних тем не знайдемо. Але все пройшло чудово. Ми сиділи до самого вечора, добре, що у мене страв було наготовлено. Говорили про майбутнє наших дітей. А дочка із зятем теж до столу підійшли ближче до вечора. Батьки Ігоря запросили нас наступного тижня. Тому я була впевнена, що їм сподобалися наші посиденьки. Я зраділа цьому запрошенню, навіть сукню собі нову куnила. Спекла торт, щоб не з порожніми руками йти. Магазинних не куnую, чи не подобаються мені вони.

Чоловік хотів пообідати вдома, та я йому не дозволила. Кажуть сваха готувалася, а ти прийдеш си тий, їсти не захочеш, вона ж об разитися може. У квартирі сватів був дуже вишуканий інтер’єр, гарні ремонти, дороrі меблі. Мені дуже сподобалося. Навіть таку люстру, як вони, захотіла. Але на мій подив не було меж, коли я побачила порожній стіл. До нашого приходу не готувалися? Нас запитали, що ми будемо: чай чи кава? Свекруха чемно запитала рецепт торта, який я принесла. Похвалила його. Тільки його ми й їли. Бо більше не було чого. Чоловік був голодний, я бачила у його очах розчарування. Тому повідомила сватам, що нам час бігти. Ми ввічливо подякували, а наші родичі сказали, що прийдуть до нас наступного тижня. Їм сподобалося nроводити час разом. Ну звичайно. Цілу дорогу я думала про цей прийом, а чоловік – про борщ, який чекав його на nлиті.

Коли Зіні було 6, моєї дружини не стало. Після цього я жодного дня не прожив для себе. На по хоронах дружини я пообіцяв їй, що до кінця днів своїх буду піклуватися про нашу доньку і любити її за нас двох. Моя Зіна росла розумницею. Вона вчилася на одні п’ятірки, допомагала мені по дому, готувала прямо як мама: смачно — пальчики оближеш. Час минав, Зінка вступила до університету своїми силами. Там її успішність помітно впала, але це було неважливо, адже дочка паралельно працювала і, як і раніше, допомагала мені по господарству. Пізніше Зінуля познайомилася з Михайлом, а незабаром і мене з ним познайомила. Він здався мені хорошим хлопцем, і я дуже зрадів, коли діти сказали, що вирішили жити зі мною після весілля. Ось після цього весілля все і зіпсувалося. Зять почав спілкуватися зі мною, не хоча. Він постійно хамив, грубив і кричав на мене… Саме тому,

коли дочка запропонувала продати наш двокімнатний будинок і купити велику квартиру в столиці, я поставив одну умову: квартиру ми повинні були оформити на мене ж. Зять, як і належало, почав кричати, мовляв, я йому не довіряю. А мені нічого було приховувати. Я так прямо їм і сказав: — Мені потрібна гарантія, що я не залишуся на вулиці на старості років. Ось, мене не стане, А квартира залишиться вам, і робіть з нею, що хочете. Дочка з чоловіком зібрали свої речі, одночасно називаючи мене всякими словами, і вже через два дні переїхали в місто.

Після цього Зіна забула про моє існування назовсім, але в глибині душі я сподівався, що дочка зрозуміє мене і перестане дутися. Через кілька місяців після цієї сварки був мій день народження – ювілей, 60 років. Я був упевнений, що Зіночка влаштує мені сюрприз, тому прибрав весь будинок, наготував улюблених страв Зіни, вбрався і сів за стіл. Весь день я провів, сидячи за столом, дивлячись з вікна, в очікуванні, що хвіртка відкриється, і я побачу, нарешті, Зіну. Прочекав я її до вечора ,а ввечері переодягнувся, ліг, залишивши всю їжу на столі, поплакав, поговорив з фотографією дружини, сам не зрозумів, як заснув. Невже, дочка так на мене ображена, що не захотіла навіть по телефону привітати? А може, з нею сталося що? Ну, не могла моя Зінка так свого старого забути…

Подорожувати з маленькою дитиною, повірте, це дуже непросте заняття. Особливо, якщо доводиться користуватися громадським транспортом. Тоді поведінку малюка потрібно контролювати і бути готовим до того, що він не завжди буде вести себе так, як ви собі запланували. Дитину під час подорожі потрібно контролювати, придумати для нього заняття, щоб він не заважав іншим людям. Сьогодні я хочу поділитися з вами історією своєї поїздки з трирічним сином. Ця подорож я ніколи не забуду. Мене звуть Лілія, і мені 23 роки. Я одна виховую трирічного сина Рому. І так сталося, що в один з днів мені довелося зробити з малюком дві поїздки на поїзді. І одна з поїздок тривала близько шести годин. Рома дуже втомився і, коли ми вже поверталися додому, почав сильно вередувати. І щоб Рома не завівся на весь вагон, я намагалася всіляко його розважити — ми з ним і овець вважали, і в ігри грали, і книжку читали. Також я його годувала фруктами і давала слухати музику в плеєрі. Пасажири теж розмовляли з Ромою і намагалися його розважити. І ось так, після 4 годин різних занять для відволікання його уваги, мій син, нарешті, втомився і заснув міцним сном.

І так він проспав до кінця нашої подорожі, що я змогла навіть спокійно видихнути і навіть встигла відпочити сама за цей час. І я навіть подумати не могла, що весь цей час в поїзді за мною і моїм сином спостерігав один пасажир. Чоловік сидів навпроти нас і спочатку я навіть не помічала його. Але ось я його помітила і тоді відбулося щось несподіване. Доїхавши до своєї зупинки, цей чоловік підійшов до мене і поплескав мене по плечу. A потім він простягнув мені згорнутий аркуш паперу зі словами: — Ось візьміть, ви упустили, це ваше. Я, звичайно ж, здивувалася, оскільки цей лист я бачила вперше і не могла його впустити. Мені чоловік видався дивним, a його вчинок особливо. Я розгорнула цей листок і побачила там гроші і лист. A в листі було написано наступне: — Будь ласка, випийте за моє здоров’я. Ви просто дивовижна мама і у вас прекрасний малюк.

Вашому терпінню можна лише позаздрити. У мене є дочка, ваша ровесниця і я сподіваюся, що коли у неї будуть свої діти, вона буде такою ж дивовижною мамою, як і ви. Звичайно ж, я була дуже зворушена таким вчинком чоловіка і таким милим посланням. Від незнайомців ніколи не чекаєш нічого хорошого, a тут такий жест. Я вирішила що повинна обов’язково знайти цього чоловіка. По поверненню додому я виклала цю історію і фото записки у себе в соцмережах. Також звернулася в редакцію місцевої газети, щоб вони мені допомогли. Пошуки були масштабними, і вони увінчалися успіхом. Так через кілька днів мені зателефонував чоловік на ім’я Євген. Він і був тим самим пасажиром з запискою. Ми домовилися зустрітися і він розповів, що йому подобається робити такі несподівані вчинки і спостерігати за людьми. Звичайно, я подякувала йому за такий вчинок і за те, що він оцінив мої методи виховання.

Значить, я все роблю правильно. A Євген в свою чергу знову повторив все те ж, що було в записці, що я дійсно хороша мама. Але насправді я вважаю себе звичайною мамою зі звичайними методами виховання. Я не зробила нічого не звичайного — просто дбала про свою дитину щосили. Хоча, прочитавши цю записку я відчула тепло на душі і гордість особисто за себе. І зараз, коли у мене виникають будь-які труднощі або сумніви, я завжди перечитую цю записку і все відразу стає зрозумілим і простим. Для мене це свого роду талісман. Повірте, бути матір’ю-одиначкою зовсім непросто і бувають хвилини відчаю, але тепер у мене є записка від Євгена, який побачив у мені хорошу і турботливу матір — і я повинна завжди бути такою.