Вже після весілля моя дочка з зятем жили в будинку моєї мами, яка залишила його внучці, з умовою, що будинок дістанеться дівчині, коли та вийде заміж. У перший час вони жили там добре, але вік будинку дав про себе знати: деякі стіни в прямому сенсі були гнилі, а вікна іноді розбивалися через вітер. В результаті пара вирішила почати збирати гроші, щоб переїхати жити у власний будинок, в місто, в більш хороший і надійний будинок.
Ось тільки моя дочка не працювала, а зарnлати зятя було недостатньо, щоб якомога скоріше накопичити на новий будинок. За порадою дочки, я прийняла рішення продати свій будинок. Я знайшла поkупця, віддала гроші дочці з зятем, а ті вже куnили своє житло. Я вже збиралася зібрати свої речі і переїхати до них, як раптом моя дочка здивовано запитала, куди я зібралася.
Advertisment
Ну, я і відповіла їй, мовляв, до вас переїжджаю, де ж мені ще жити. Так вона сказала, що будинок-то їх новий маленький. Одна спальня для них, одна для дитини і вітальня, щоб гості з інших міст там в разі чого залишалися так що для мене там місця просто не було. У підсумку мені довелося переїхати в будинок моєї мами, хоч мені і живеться тут не зовсім комфортно, але найбільше мені неприємно, що моя рідна дочка так зі мною вчинила.