NEWS 2SWEET

Весілля — одне з найщасливіших подій в житті люблячих один одного людей. Кільця, гості, привітання, усмішки, сльози радості, подарунки …Так, до речі, про подарунки! Адже вони можуть бути досить незвичайними і несподіваними. У день нашого одруження з Пашею свекруха підвела до столика двох близнюків. Дітям ледь виповнилося по чотири роки. Вона сказала: «Це мій весільний подарунок. Якщо ти, доню, їх полюбиш, то зможеш стати хорошою матір’ю в майбутньому ». Як все починалося?

З Пашею я познайомилася, коли вже закінчувала університет. Він був ввічливим, культурним, галантним молодим чоловіком. Я не могла не зацікавитися ім. Відносини розвивалися стрімко. І незабаром ми стали разом жити. Я людина чесна. Тому відразу ж Паші розповіла про себе все. Про те, що я в багатодітної родини росла, про те, як складно нам було. Я була старшою дочкою, тому виховання братів і сестер було на мені. Само собою, дітей після цього не хотілося.

Advertisements
Плани були зовсім іншими. Я мріяла про кар’єру. Навчалася на юридичному факультеті, і працювати збиралася за фахом. А ще мені хотілося подорожувати з коханою людиною по різних країнах світу. Та й взагалі, життям насолоджуватися. А діти — це відповідальність. Одним словом, я не поспішала.Паша дітей хотів, але мене прекрасно розумів. І підтримував. Незабаром ми вирішили одружитися. А в цей час сестру Павла кинув чоловік. Пішов до іншої жінки, і вони поїхали за кордон. Через деякий час, правда, він попросив у дружини пробачення. Дівчина пробачила і відправилася до чоловіка.

Залишивши вдома двох дітей. На зв’язок горе-батьки більше не виходили.Весілля ми занадто розкішне не планували. Розписалися і поїхали в ресторан, де нас чекали родичі.І ось під час банкету до нас підійшла свекруха з двома близнюками. Вона сказала, дивлячись на мене: «Це мій весільний подарунок. Якщо ти, доню, їх полюбиш, то зможеш стати хорошою матір’ю в майбутньому ».Звичайно, я була просто шокована. Адже всі ж знали, що я не хочу дітей. Мовчки дивилася на дітей, а на очах сльози стояли. Хотілося все кинути і кудись втекти. Але це ж не вихід … Я прийняла виклик.

З тих пір пройшло п’ять років. Діти ростуть ввічливими, добрими, слухняними. І я їх дуже сильно люблю. Життя свою без цих хлопчиків не уявляю. І навіть вдячна їх батькам і свекрусі за те, що так склалися обставини.Так, до речі, зараз я чекаю дитину. І на одному малюку ми зупинятися не маємо наміру. Я багато переосмислила. Така собі життя непередбачуване!

Ми з братом з дитинства були дружні. Він мене захищав, а я допомагала йому робити математику. Ми часто грали разом на дитячому майданчику, у мене особливо друзів не було. Брат мені їх замінив. Ось зараз вже виросли, у кожного своя сім’я. Мої діти обожнюють дядька, я теж намагаюся піклуватися про його дочку. Але ось його дружина, це лютий коաмар. Вона уявила з себе царицю. Ніде не працює, практично не готує і не прибирається. Говорила з братом, що йому потрібно її кинути, але він лише відповідав, що любить. А я так і бачу, як вона маніոулює ним. Коли бабусі не стало, то ми дізналися, що свою велику двокімнатну квартиру вона залишила мені. Всі знали, що брата вона недолюблює.

Напевно, тому що він був від іншої жінки. Другу дружину батька, бабуся терпіти не могла. Був час, коли бабуся сказала батькові, щоб приїжджав до неї додому без дружини. У мене з житлом і грошима все нормально. Я в них не потребую. Тому вирішила переписати квартиру на брата. Покликала його поговорити і все обговорити. Він приїхав з дружиною. Вона по-хазяйськи обійшла бабусину квартиру. Навіть стала говорити про те, що в ній змінить. Така поведінка мені не сподобалося. Я покликала брата відійти в сторону і поговорити. Розповіла йому про свою ідею, він зрадів. Адже вони живуть в однокімнатній і місця майже немає. Хоч я йому нічого не обіцяла щодо квартири, але вирішила на наступний же день з’їздити до нотаріуса і підготувати всі документи.

Advertisements
Коли я вийшла з квартири, то почую розмову брата з дружиною. Вони стояли на поверсі нижче. — Вмови сестру віддати нам квартиру. Продамо її і нашу, а потім купимо одну велику. Зможемо перевезти матір з сестрою і племінником до нас. Вони ж наша сім’я, їм потрібно допомагати, а то в селі нічого немає. — Але я не хочу з ними жити. Ми можемо жити в бабусиній, якщо сестра дозволить, А в нашій нехай мати твоя з сестрою і дитиною. — Я хочу жити з матір’ю і крапка. Буде так як я сказала. У цей момент, я грюкнула дверима, щоб припинити їх розмову. Мені стала ոрикро за брата, тому я вирішила вчинити наступним чином. Квартиру не переписала, але дозволила їм жити в ній безоплатно.

Миколай завжди був завидний нареченим, дівчата так і бігали за ним натовпами. Перший хлопець на селі, але прийшов час йти в армію. А до цього моменту гуляв із усіма дівчатами, але ніхто нічого не обіцяв. Перед від’їздом забіг до однієї дівчини Ольги, вона була швачкою, і попросив сорочку пошити. Оля хоч і не була красунею, але майстриня, господарська дівчина.

Минув рік, Коля повернувся. Весь змужнів, став ще вищим і ширшим, ще красивішим. Мати як зустріла сина, так ціле свято влаштувала. Батько теж радий був, але тут батьки про весілля заговорили, що тепер і одружитися настав час. Робота у Колі вже була – далекобійник, так що залишилося наречену знайти. Коля згадав усіх своїх подружок і вирішив, хто з них дочекався, та й буде йому дружиною. Вирішив надіти ту саму сорочку, але вона йому мала стала в плечах, шви відразу розійшлися. Ось якраз до Олі першої й піде.

Advertisements
Приходить до неї в ательє, вона сидить скромно перед машинкою, ні на кого не дивиться, все працює. Коля так подумав, що Оля буде йому вірною та спокійною дружиною. Стали вони зустрічатися, а за два місяці побралися. Всі були раді, і батьки нареченого, і нареченої. Народила Оля чоловікові двох дітей. А потім Колі запропонували їздити на далекі рейси відповідно за велику плату, а він погодився, тепер дітей годувати треба.

Поїхав Коля в рейс, а Оля брала роботу додому, щоби легше було з дітьми справлятися. За півмісяця приїхав чоловік із роботи. Оля відразу стала на стіл накривати, поки чоловік з дітьми грав. Наївся Коля і одразу в кімнату спати пішов, бо втомився за стільки днів. Звичайно, за вечерею трохи випив, щоб розслабитись. Ліг у ліжко, а тут дружина поряд лежить. Став Коля її обіймати, а вона вже спить. Здивувався Коля, як вона так швидко заснула. Але все ж таки продовжив обіймати дружину. А потім чує, Оля із сусідньої кімнати кричить:

-Коль, Ти де? Тут Коля зіскочить з ліжка, в мить протверезів і вийшов із кімнати. -А У нас там у кімнаті хто спить? -А то це моя мама на пару днів приїхала, я тобі забула сказати. Почервонів тут же Коля… добре, що дружина вчасно покликала його.

Настя хотіла звільнитись, терпіти від начальника несправедливості вона не могла. Артем Юрійович прискіпувався до Насті, змушував шукати помилkи там, де їх не було. Через це дівчина пізно затримувалася на роботі. Колега Лена намагалася заспокоїти Настю, але в неї нічого не виходило. Настя твердо вирішила написати заяву про переведення або про звільнення. Після вихідних вона пройшла до кабінету Артема Юрійовича. У руках Настя тримала заяву, чоловік не здивувався, коли побачив її. – Вас уже попередили, що ми вилітаємо вночі? — Запитав чоловік. — Не розумію, про що ви кажете. — Здивувалася Настя. -Ми з вами їдемо у відрядження. Ви знаєте, що наша компанія щороку влаштовує зустрічі керівників. Я вирішив, що цього року візьму вас із собою.

Ви хороший співробітник, у вас є великі майбутні. А що ви тримаєте у руках? -Неважливо. Спасибі вам. Я тоді поїду додому раніше, щоб встигнути зібратися. Настя була здивована. Вона думала, що шеф ставиться до неї упepeджено і сам хоче її звільнення. Дівчина все розповіла своїй подружці Лені. -Він у тебе закоханий. Тому так і поводиться. Точно, він же мене якось запитав, чи є в тебе хтось, а я взяла і про твого колишнього розповіла. Думала, що ви зійдетеся, а ви не зійшлися. – винно сказала Лена. Настя вірити в те, що начальник її закоханий не хотіла. Вона поїхала додому, зібрала речі та чекала, коли керівник приїде за нею на службовій машині. -Чудово виглядаєте. – зробив комплімент Артем Юрійович. Настя трохи зніяковіла. Вона подякувала чоловікові, сіла в машину, і вони поїхали.

Advertisements
Більше вони нічого не говорили. Чоловік мовчав і дивився на свій планшет. Наступні два дні вони практично не контактували. Насті здавалося, що чоловік не уникає, тому вирішила покликати його на вечерю. На подив, він погодився. Вони сиділи у ресторані та вибирала страву. Настя дивилася на Артема Юрійовича і вирішила запитати його про його почуття. -Знаєте, того ранку я приходила до вас, щоб звільнитися. А ви покликали мене з собою на такий важливий захід. -Чому Ви хотіли звільнитися? Розкажіть мені, як не секрет. -Через ваше ставлення до мене. Я думала, ви мене недолюблюєте, але зараз… -Що зараз? Договоріть, будь ласка. -Мені здається, я вам подобаюсь. — Правильно. Чоловік покликав Настю на повільний танець. З того часу вони стали зустрічатися і більше не розлучалися.

З чоловіком ми розписалися відразу після університету. Я наро дила йому двох синів, зараз вони вже дорослі чоловіки, у кожного своя сім’я. Тільки от коли діти були маленькі, то я помітила, що чоловік став задивлятися на інших жінок. Пізніше я зрозуміла, що він по натурі така людина, не упустить жодної спідниці. Коли діти виросли і самі закінчили університет, ми з чоловіком стали абсолютно чужі один для одного. Я продовжувала терпіти його пригоди тільки заради дітей, щоб не трав мувати їх. Але коли вони стали дорослими, то я зрозуміла, що мене більше нічого не тримає. Я прямо запропонувала чоловікові роз лучитися.

Ми поділили квартиру і роз’їхалися. Я спокійно жила в своїй самоті. Про чоловіка згадувала іноді; все ж, стільки років разом прожили. Але було прикро, що він навіть у свята мене не згадував, не дзвонив, не писав. Тільки з синами якось зв’язок підтримував. Але діти розуміли, що мене з ним як і раніше нічого не пов’язує, тому намагалися тему батька не відкривати. Минуло цілих 12 років, як раптом стукіт у двері. Я відкриваю і … тут же дихання перекрилося. На порозі стояв чоловік. Він так постарів за цей час. Видно було, що йому погано, що здоров’я зовсім не те. Хвилинку ми так постояли мовчки, потім я його впустила в будинок.

Advertisements
Спочатку розмова зовсім не клеїлася. Було стільки недомовлених слів, а тепер нічого сказати не можемо. Після другої чашки чаю чоловік все ж розповів про своє життя. Ніякої стабільності у нього не було. Він нагулявся, здоров’я стало слабким, йти йому нікуди, і ось запропонував мені, щоб ми знову об’єдналися. Став прощення просити за всі ці роки і за свої зради в молодості. Я навіть не знаю, що робити. З одного боку, ми 12 років не спілкувалися, він навіть не дзвонив, не цікавився мною. Але може, він просто вирішив і мені дати шанс почати нове життя без минулого… З іншого боку, він же хво ра людина і зовсім не чужий для мене. Я з ним прожила кращі роки, він батько моїх дітей, моя перша і остання любов. Однозначної відповіді я йому поки що не дала; сказала, що подумаю. Тепер зважую всі мінуси і плюси.

На вихідні до Ані та Максима приїхала мама Макса. Вона жила в невеликому селі, і любила приїжджати в місто до сина, щоб порадувати його сім’ю своїми заготовками. — Ось вам огірочки, тут я солоні помідори зробила. А ось і сирок, в тому пакетику фарш… — Мам, навіщо так багато всього. Важко ж було везти. — Макс, тут у мене все своє, свіже. Що ви тут в магазинах своїх купите-одна хімія. А я влітку в ліс ходила, малину збирала, ось вам три банки варення привезла. Макс і Аня любили дні, коли до них приїжджала мама, для Ані вона була як рідна мама, а не свекруха.

У них були теплі стосунки, ніколи не сва рилися, ніхто нікого не повчав. На наступний день Аня зі свекрухою домовилися разом після її роботи по магазинах пройтися. Аня любила ходити зі свекрухою по місту, розповідати їй про все, як екскурсовод. Домовилися зустрітися біля офісу Ані о 6 вечора. Аня на роботі намагалася все виконувати ідеально, щоб її начальниця не затримала. Не хотілося спізнюватися на зустріч зі свекрухою. Тільки Аня збиралася вже піти, як начальника зловила її на півдорозі: — І ти хочеш назвати це адекватним звітом? Швидко перероби! — Так це не мої документи… мої були в синій папці. — Мене не хви лює, я ж тебе побачила, тебе і попросила.

Advertisements
Довелося Ані знову сісти за свій стіл. Пояснила двома словами свекрухи, що вона затримається. Але свекруха була бойовою жінкою. Вона піднялася в офіс Ані, знайшла її начальницю і висловила їй в обличчя все, що думає, що та й права не має більше робочого дня співробітника затримувати, тим більше чужу роботу переробляти. Того ж вечора Аню звільнили. — Послухай, мила моя, так навіть краще. Якщо вони з тобою так нешанобливо поводяться, значить і не потрібно на них працювати. А я тобі нову посаду знайду, ти вже на мене покладися, — заспокоювала свекруха. І знайшла. На новому місці і зарплата вище, і колектив дружніше.

Якщо коротко, то чоловік Сергій змушує мене терміново виходити з декрету, оскільки його сестрі Юлі, яка зараз чекає дитину, потрібна допомога. Аліса, ти вже побула в декреті, вистачить, тепер моя сестра в положенні, треба допомогти Юлі, тому виходь на роботу. Я домовився: Юля буде з нашим сином сидіти, — мій чоловік Сергій сказав це мені на повному серйозі. Я була просто в ступорі від такої пропозиції Сергія. Він вважає, що мені терміново потрібно виходити з декрету, оскільки в іншому випадку він не зможе допомогти своїй сестриці, яка скоро народить другу дитину. А то, що я хочу насолодитися материнством максимально, оскільки у мене це перша дитина, мого коханого не цікавить.

До того ж, Сергій каже, що я думаю лише про себе. Я народила МАТВЕЙЧИК рік тому. У декрет йшла з нормальної роботи, мене там чекають, але не кваплять з виходом. Я відразу всіх попередила, що буду сидіти з дитиною до кінця, до трьох років. Ми довго готувалися до появи малюка, і я насолоджувалася материнством. Думала про другу дитину, але тепер вже і не знаю. Я взагалі зараз нічого не знаю, навіть сумніваюся, що у нашого шлюбу є майбутнє. Коли я йшла в декрет, у нас все було підраховано, і нам на все вистачало. Іпотеки у нас немає, кредитів теж, тому заробітків чоловіка на нашу сім’ю було цілком достатньо. Але з’явився раптовий фактор Б — сестриця чоловіка Юля. Ми з нею не спілкувалися, бо вона мене завжди відштовхувала своєю інфантильністю та безпорадністю.

Advertisements
Вона ніби розумна, але просто вибрала зручну модель поведінки. До недавнього часу у неї був чоловік, від якого вона народила дитину. Шлюб вони не оформляли, бо: «ну що там цей ваш штамп в паспорті змінить». У дитини в графі батько стоїть прочерк, Юля — мати-одиначка. Ну жили вони собі і жили, нас не чіпали. Я вже була в декреті з сином, коли чоловік повідомив, що знову стане дядьком. Сестричка знову в положенні! Ну і добре, нехай ростуть здоровенькими. Ну, а недавно чоловік Юлі здійнявся в невідомому напрямку, залишивши її на п’ятому місяці з дворічною лялькою на руках. Краса? Ще яка. Свекруха, звичайно, кинулася допомагати донечці.

Забрала до себе жити, годує, поїть. Але у неї самої зарплата не дуже багата, а тут ще два рота з перспективою на третій. Змусили в це неподобство впрягатися ще й мого чоловіка. Мене ніхто не питав, але конфліктів я не влаштовувала. Треба — допомагай. Нам грошей вистачало. І ось днями мені Сергій заявляє, що підрахував, прикинув і прийшов до висновку, що мені потрібно виходити з декрету. — Я сам не потягну це все, а сестрі треба допомогти. Вона з двома дітками одна залишилася. Та й мама не залізна. Так що, я поговорив, Юля буде з нашим сином сидіти, все одно зі своїми няньчиться, а ми їй за це платити будемо. Ти ж з декрету вийдеш, будеш нормально отремивать. Пропозиція на межі геніальності. — А чому я повинна на догоду твоїй сестрі кидати свою маленьку дитину на чужу йому тітку і впрягатися в ярмо? Я їй дитини робила, щоб так розплачуватися? — злилася я.

— Ми з тобою сім’я, вони моя рідня, ми повинні допомагати один одному — постановив він. — Та тільки не пам’ятаю, щоб твоя мама або сестричка нам хоч чимось допомогли! Мене назвали егоїсткою, яка не хоче розуміти нікого, крім себе. — А давай я запропоную інший варіант: твоя сестра з тижня на тиждень вже народити. Нехай твоя мама йде в декрет, а Юля виходить на роботу. Як тобі ідея? — Ну що вона там буде заробляти? У неї ні професії тямущою, ні стажу. З твоєї зарплатою вже явно не зрівняється! — Сергій мені пояснював, ніби зовсім наївний, або ж мене за таку вважає. А я не розумію і не збираюся думати, чому я повинна тягти його сестричку і позбавлятися від законного заробленого декрету.

Поставила Сергія перед фактом, що нікуди не збираюся виходити. Мені це не потрібно. А якщо буде наполягати, то нехай збирає речі і мотає до мами далі танцювати під дудку Юлечки. Квартира моя, від бабусі дісталася, теж я впораюся як-небудь. — І на що ти жити будеш, якщо я піду? — в’їдливо запитав чоловік. — Моя мама з онуком буде сидіти, а я вийду на роботу. Але працювати я буду на себе і свою дитину, а не на твою сестричку! Сергій, покрутивши пальцем біля скроні, сказав, що не бачить різниці, якщо і так, і сяк мені виходити з декрету. Тільки в разі його плану ми з ним не посваримося і будемо разом. А мені вже все одно: він поставив свою Юлю і її інтереси вище моїх і нашого сина. І я його такі умови не прийму. Чи варто заради збереження сім’ї? Ось ще з мамою треба порадитися: цікаво, що вона скаже про це все.

Мама несправедливо зі мною обійшлася. Мені було двадцять, коли вона заявила, що написала дарчу на сестру, дім дістанеться повністю їй. Мама завжди любила сестру більше і хотіла з нею прожити останні роки. Вона сказала: -Валю, ти не обра жайся, я їй будинок залишаю, бо вона в старості мене доглядатиме. Але я все одно сильно обра зилася, наговорила багато rрубих слів і поїхала жити до гуртожитку. Після цього я з мамою та сестрою не спілкувалася. У місті вийшла заміж та знайшла роботу. Жили ми з чоловіком із його мамою.

Інна Ігорівна була напрочуд доброю жінкою, вона стала для мене старшим другом. У нас зі свекрухою були просто чудові стосунки. Прожили ми разом з нею двадцять років, Інна допомогла мені виростити дітей. У шістдесят сім років її не ста ло. Це ста ло справжнім rорем не тільки для мого чоловіка, а й для мене. У той період Паша завів розмову про маму: -Валю, тобі не здається, що настав час відпустити старі обра зи? Ти стільки років не була в селі, життя така коротка штука, ось не стане твоєї мами, і ти шкодуватимеш, що не встигла за життя з нею поми ритися.

Advertisements
З віком обра зи забулися якось, і я погодилася відвідати маму. Знайомий до бо лю будинок знайшла швидко, але відкрила нам незнайома жінка. -Вибачте, а де Галина Петрівна? Вона тут раніше мешкала. Жінка замислилась: -Наскільки мені відомо, її дочка віддала її в будинок для людей похи лого віку. Ми почали пошуки мами, знайшли стареньку в будинку для людей похи лого віку. Коли вона вперше мене побачила, rірко заnлакала. Ми обійнялися. Тепер мама живе із нами.

Мама з татом роз билися в авто мобі льній ава рії, тата не стало, а мама залишилася інв алідом. Але ми з мамою хоч і жили бід но, але були дуже дружні. З маминою допомогою, я закінчила університет з червоним дипломом і мене запросили на добре оплачувану посаду. Жити стало легше, мама навіть трохи помолодшала, почали її лікувати і незабаром мама вже почала обходиться без сторонньої допомоги. До нас на роботу приїхав син господаря фірми, ми познайомилися і почали зустрічатися, незабаром Сергій запропонував мені руку і сер це. Батько Сергія був господарем кількох заводів і фірм і одна з них, це та, в якій я працювала. Папа мого майбутнього чоловіка не особливо був радий, тому, що його єдиний син одружується не по положенню, а по любові, але вибір сина він поважав. Я переїхала в Москву, батьки чоловіка подарували нам квартиру, нас взяли на роботу з хорошим окладом в іншу фірму і ми вирішили забрати мою маму до нас, вона з нами трохи пожила і сказала, що поїде, тому що не хоче заважати молодим. Але ми з чоловіком вирішили знімати їй квартиру, не далеко від нас і від лі карні. Все у нас було добре, я кожен день їздила до мами, а в цей день не змогла, на роботі була запарка, і я вирішила поїхати до неї на наступний день перед роботою.

Прийшовши додому, я дзвонила мамі, але вона не брала телефон, я почала турбуватися і ми з чоловіком вирішили до неї поїхати, але коли ми приїхали, то нам ніхто не відчинив двері. Сусіди нам сказали, що приїжджав якийсь чоловік і вигнав жінку з квартири і сказав, щоб вона більше ніколи не з’являлася в родині його сина. Я зрозуміла, що це був мій свекор, я поїхала до нього і все йому висловила, а він мені сказав: “Твоя мама для нашої сім’ї тягар, вона постійно тягне гроші з сім’ї мого сина, і що я, як батько дозволити не можу, і якщо мене, що то не влаштовує, то я можу звільнитися, тому, що фірма, в якій ми з чоловіком працюємо, це його фірма ”. Не дуже довго думаючи, я написала заяву про звільнення, зареєструвала його у секретаря і поїхала в своє місто, до мами. Через день до мене приїхав мій чоловік і почав просити мене, щоб я повернулася, але я йому сказала, що мама для мене найголовніше на світі. Мій чоловік посміхнувся і сказав: “Іншої відповіді я від тебе і не чекав. Я звільнився, Ключі віддав матері і сказав їм, щоб більше мене не турбували, у них тепер немає сина ”. Я обняла його і розп лакалася. Зараз ми з чоловіком чекаємо поповнення, зі свекром ми не спілкуємося, а свекруха до нас приїжджає і ми цьому дуже раді.

Advertisements
Одного разу перед пологами, мама сказала, що нам потрібно поговорити всім разом. Вона посадила нас з чоловіком і попросила нас, щоб ми помирилися з батьком Сергія, я сказала, що більше не хочу це обговорювати, Але мама наполягла, щоб ми помирились, адже, він нас любить, але по-своєму. Вона встала і подзвонила моєму свекру, він чекав цього дзвінка 3 роки, ми поговорили, він попросив у мене і у мами вибачення, коротше, ми помирилися. Свекор купив нам великий будинок в Москві, ми все переїхали в цей будинок, я народила двійнят, хлопчика і дівчинку, мама живе з нами, допомагає нам по господарству, свекор обожнює своїх онуків, він дуже змінився. Чоловік працює разом з батьком, він передає йому свої справи і хоче насолоджуватися спілкуванням з онуками. Люди, які хво рі, теж люди, і душа у них може бути набагато більше, ніж у здорової людини; не обманюйте хв орих, доля може вас покарати і дуже сильно.

З кабінету сільського педіатра сьогодні відчувався приємний запах смачної їжі. Марія Ігорівна мила підлоги в коридорі. Сьогодні був день народження Василини Михайлівни. Зміна вже закінчилася, тому працівники спокійно готувалися відзначати свято. Раптом Марія почула кроки, спрямовані у її сторону. По характерному цоканню підборів вона зрозуміла, що це тераnевт. Вона подумала, що її хочуть запросити на святкування і відразу вирішила, що відмовиться. Але жінка простягнула їй купюру: -Сходи в магазин за оливками, здачу всю принеси. Жінка взяла гроші й пішла в магазин. В кабінеті все вже практично готово, тільки оливок не вистачало.

Стіл очистили від паперів і там розташовувалися тарілки з безліччю бутербродів. Василині Михайлівні сьогодні виконувалося тридцять років. -Ти відправила Машу за оливками? — нетерпляче запитала жінка. -Так, зараз побіжить. -Знаю, я вам казала вже неодноразово, але скажу ще раз. Вона просто дивно некрасива жінка. Я от дивлюся на неї, у мене мурашки по шкірі. І як чоловік з нею спить? Наступні півгодини були присвячені обговоренню прибиральниці Марії. Потім дами дійшли до чоловіків, особистого життя, дітей, дорогих цін і далі за списком.

Advertisements
Василина журилася, що особисте життя не складається. Адже все при ній! Краса є, освіта, гроші. Решту вечора жінки в основному їли і скаржилися на життя. А Марія тим часом занесла оливки, переодяглася і відправилася додому. На вулиці йшов дощ. Прямо біля дверей ліkарні її чекав чоловік. -Люба, я нагодував і поклав дітей, тому прийшов тебе зустріти. Куртку приніс, не варто тобі ходити під дощем. Подружжя душевно обнялися. Так, для справжньої любові мало значення має зовнішність, добробут і освіта.