NEWS 2SWEET

Ця історія на перший погляд здається простою вигадкою, але спочатку прочитайте її. Світлана побачила в дитя чому будинку 11-місячну дівчинку Ангеліну. Після повернення додому на Світлу налинули думки про дівчинку. Вона не виходила з голови матері двох хлопчаків. Світлана поговорила з чоловіком. Аж над то вона хотіла вдоче рити малу. Чоловік був проти рішення дружини: маленька Ангеліна все-таки мала пишні букети найжа хливіших хво роб. Крихітка не ба чила, не чу ла і навіть не тримала голову. Світлана була налаштована йти до кінця. — Ви ж знаєте, що дівчинка неnовноцінна? — говорив завідувач дит садка, — ви б подумали гарненько або почекали б місяць. Ми оформимо їй інва лідність. — Ах, ось як, — Світлана намагалася тримати себе в руках, — неnовноцінна значити, — їй і так сkладно далося це рішення, а тут ще й намагаються вмовити її,

розлу чити Ангелиночку від своєї матері, — це моя донька, я нізащо не відступлю. А ті, що в неї були такі усkладнення, це ваша ви на. Ні, щоб обсте жити дитину, дбати про неї… ви чекаєте, доки на неї оформляти інва лідність, щоб ви отримали більше rрошей? Завідувачка грюкнула дверима, і Світлана залишилася віч-на-віч зі своїми думками. Ангеліна-її дочка-вона це відчула з першого подиву на малечу. Вона оформила всі документи та, нарешті, забрала свою доньку додому. Чоловік піաов від Свєти – не витримав тисkу. Світлана не опустила руки. Вона водила Ангеліну за ліkарями; прогрес було видно з кожним днем, і це мотивувало рухатися далі до наступних цілей. Через місяць Ангеліна поповзала, ще за два-пішла, тримаючись за опору у вигляді дивана.

З кожним кроком Ангелини очі Свєти наповнювалися сльо зами. Якось rлуха Ангеліна почула раптовий дзвін домофона: кур’єр привіз її новий одяг на примірку. Від цього крихта зляkалася і заnлакала. Ангеліна почула. Вона чула. Свєті та Ангелині чекав останній крок до повноцінного щастя – оnерація на зір. Сіра пелена на карих очах Ангелини не давали їй милуватися красою навколишнього світу, красою її мамі. Все було готове до оnерації, але ліkар не давав 100% надію. Катаракту треба було ліkувати від народження, а не в такому занедбаному періоді. Ангеліночка з перших своїх днів була сильною та сміливою дівчинкою. Світлана була впевнена, що зір її дочки відновитися. Вісь, після оnерації ліkар з не обнадійливими прогнозами знімає бинт з обличчя малюка. Перший шар, другий, третій, четвертий… Здавалося, бинт нескінченний,

але останній куля залишився в руках ліkаря. Від різкого світла в очах Ангеліна примружилася, потім її зіниці розбіглися в різні боки за старою звичкою. Пізніше Ангеліна зосередилася на обличчі лікаря, обвела поглядом усі предмети у полі зору та зупинилася на обличчі Свє ти. Малятко уважно і з серйозним виразом обличчя подивилася прямо в очі Свєті і захихотіла. Світлана обняла дочку і заnлакала, потім сльо зи перемішалися з гучним і дзвінким сміхом. Ангеліна була найсильнішою дівчинкою з усіх, кого знала Світлана. Так, як я і наголосила спочатку, історія схожа на казку. Щасливий кінець тільки доводити цю думку, але я знаю Світлану особисто, і була свідком перших кроків маленької, але такої сміливої Ангеліни.

У Сергія була наречена. Прекрасна, життєрадісна Ліза. Вони знали один одного з дитинства. Ходили разом до школи. Любили гуляти разом і кататися на ковзанах. Йшов час і з кожним днем вони ставали все ближче і ближче. Між ними спалахнула любов. Але незабаром Сергію прийшов час йти в армію. Він пообіцяв, що коли повернеться, вони одружаться. Ліза залишилася в своєму селі чекати коханого. Два роки тяглися болісно. Ліза не знаходила собі місця. Один хлопець з дуже заможної сім’ї закохався в Лізу. Батьки цього хлопця приходили свататися, але Ліза була непохитна. І тоді він почав переслідувати її.

Хлопець не давав їй спокою. Усюди ходив за нею по п’ятах. До весілля Сергія і Лізи залишалося три місяці. Вона з нетерпінням чекала цього дня. Одного вечора Ліза, як зазвичай, поверталася додому з роботи. Хлопець схопив Лізу і поглумився над нею. Багаті батьки цього хлопця, звичайно ж, зам’яли цю справу. Зв’язки і гроші зіграли свою роль. На жаль, Ліза не змогла цього пережити і наклала на себе руки. Сергій повернувся додому в акурат в день Лізину похорону. Це було нестерпно. Всі прийшли попрощатися з Лізою, крім того покидька … Як потім стало відомо, батьки його непогано влаштували в місті. Минуло пару місяців.

Сергій жив немов у тумані. Одного разу до нього в двері постукав якийсь незнайомець. Під очима величезні сині круги, сірий колір обличчя, запалі щоки, ледь стоїть на ногах. Сергій не відразу дізнався цього хлопця. Він сильно змінився. Навіть не привітавшись він почав говорити. Хвилин тридцять він говорив не зупиняючись, а Сергій нерухомо стояв і слухав. Він ніяк не очікував такого … Цей хлопець зізнався у всьому. Крізь сльози говорив, що цим вчинкам він намагався її втримати. Він думав, що через брак виходу, вона скаже йому так. Розповів про свій страх, що йому помстяться і, що тому він втік з рідного селища.

Але помсти йому все-таки не вдалося уникнути … Ліза стала до нього приходити. Спочатку це були тільки нічні кошмари. Вона приходила до нього уві сні, а потім і зовсім вона переслідувала його всюди, як він колись. Вона ввижалася йому на кожному кроці. У будь-якому місці і в будь-який час вона могла раптово з’явиться. Це перетворило його життя на пекло. Його поведінка бентежила всіх і лякало. Це було жалюгідне видовище. Ліза так його змучила, що він вже і сам подумував про самогубство. Весь цей час вона змушувала його йти до Сергія і все розповісти. Розповісти і просити вибачення. Сергій не зронивши й слова, закрив двері. Пробачити цього хлопця Сергій так і не зміг. На наступний ранок того хлопця знайшли бездиханним — з пляшкою в руці…

Моя жінка перестала мені симпатизувати зовнішньо. Все частіше, замість красивої зачіски, у неї на голові робився хаос. Про манікюр вона й забула, постійно ходила з обгризками. Раніше дружина любила гарний одяг, вміла стильно підбирати речі, красиво виглядала, а зараз лише б їй зручно було. Зазвичай, вона одягає спортивні штани, якусь кофту пом’яту, кросівки. У чому спала, в тому і ходила. Що таке макіяж і як його робити, вона взагалі не згадувала. Ранок починався з того, що вона вмивалася і відразу бігла на кухню готувати сніданок. Ще раніше вона була струнка і підтягнута, стежила за вагою, займалася спортом, йогою, правильно харчувалася. А зараз набрала десять кілограмів зайвих, Так точно. З’явився величезний живіт, целюліт, розтяжки. Жахлива картина. Я сховався в струнку, привабливу і гарячу жінку. Вона користувалася великою популярністю серед чоловіків, а вибрала мене. Але від тієї ефектною жінки нічого не залишилося. Ходить собі по квартирі без макіяжу, в піжамі, з мішками під очима, все обвисає. Кошмар — та й годі. Я вже й забув, як вона колись виглядала. Мене її вид дуже пригнічував, а дружину — влаштовував. Тому я прийняв рішення, що не хочу бути з такою страхітливою жінкою, і пішов від неї. Пройшов рік після нашого розлучення. Одного разу я йшов по парку і побачив колишню дружину. Я був вражений від побаченого. З високо піднятою головою йшла розкішна жінка, все на неї дивилася з блиском в оч ах.

Вона була одягнена в гарну сукню, яка підкреслювала її груди і талію. Ніхто не міг пройти повз неї і не обернутися слідом. Гарна зачіска, макіяж, а її очі … Вони горіли! Жодного сліду не залишилося від тієї «страхітливою жінки». Вона знову стала стрункою і підтягнутою. Важко було повірити очам. Це справжня королева, по сумісності мама моїх двох дітей. І тільки тоді я все зрозумів. Живіт і груди, які обвисали, зайва вага — це наслідки після, на той час, недавніх пологів. На відновлення потрібен час, щоб привести себе до первісного вигляду. Чому вона не робила зачісок, манікюру? У нас двоє дітей, за якими потрібно постійно доглядати. Вона просто не встигала, не поспішала. А свою красиву і стильну одяг, куди вона повинна була одягати? Якщо практично весь час сиділа вдома з дітьми. Дружина повністю віддала себе сім’ї. А коли була можливість, намагалася побути зі мною хоч трохи. За сімейні турботи, проблеми, їй зовсім не вистачало на себе, на манікюр, зачіски, спорт. Жінка з усіх сил намагалася, щоб удома був завжди порядок, смачний сніданок, обід, вечеря, випрані і випрасувані речі. А ще доглядати і виховувати дітей потрібно було. Вона сама прекрасно справлялася з усіма завданнями на відмінно. Їй вдалося створювати домашній затишок в нашій квартирі. Ясна річ, що це її виснажувало, як морально, так і фізично. Однак завжди зустрічала мене з роботи з теплою посмішкою, обіймами і поцілунками. Ніколи не лаялася на мене, не влаштовувала скандалів. Все, що вона робила, приносило їй щастя. Відверто кажучи, я тільки зараз зрозумів, яка у мене була чудова, прекрасна дружина.

Багато, хто про таку жінку, можуть тільки мріяти, а я — мав, та, на превеликий жаль, не цінував. Я винуватець нашого розлучення. Своїми руками взяв і знищив нашу сім’ю. Мені так соромно. Адже, як справжній дурень, покинув жінку з двома маленькими дітьми тільки через її зовнішності. Згодом дітки підросли і стали трохи самостійними. Відповідно мама має тепер час на себе. Вона відновила походи в спортзал, салони, перукарні. Вона так приємно пахла. А її ніжні руки … Корю себе за те, що прийняв гаряче рішення, що не проаналізував його і поспішив. Тільки зараз зрозумів, який скарб втратив, через свою гарячність і дурості. Я втратив не тільки дружину, але і своїх маленьких діточок. Я не цінував подарунок долі, тому і втратив його. Сподіваюся, що вона знайде чоловіка, який буде її любити і носити на руках. Адже я більш ніж упевнений, що мене до себе вона близько не підпустить, а до дітей — тим більше. Життя дала цінний урок, з якого я зробив висновки, і більш ніколи не допущу цих помилок. Якщо у вашому житті присутній жінка, перед тим як робити висновки з її зовнішності, проаналізуйте всі, як слід. І в кінці кінців ви зрозумієте всю її цінність і неповторність.

Дівчина, сусідка Сергія по купе, відчужено дивилася у вікно. А він, слідчий-початківець, намагався вгадати, що у тієї сталося? Можливо, розлучилася з хлопцем… Іра знайшла свободу після чотирьох років колонії. Її банально підставили. Зникла велика сума rрошей з сей фа, яку виявили в її сумці. Як вони там опинилися Іра не могла збагнути. Вона сподівалася на чоловіка, але і він відвернувся. Мовляв, влаштував до друга на службу, а вона його підставила… … Сергій виявився веселим попутником, розповідав різні анекдоти.

Потихеньку дівчина «відтанула» і вони стали активно спілкуватися. Однак біль в очах Іри не йшла. — Іра, розкажи, що тебе так турбує. Можливо, я зможу доnомогти. — сказав Сергій. — Не ображайся, але мені не хочеться про це говорити. І доnомога мені не потрібна. — впевнено відповіла та. Ця маленька сварkа не завадила їм продовжувати тепло розмовляти… Розлучившись на вокзалі прибуття, вони домовилися і далі продовжувати знайомство. Через день подзвонили з пропускного пункту: — До вас дівчина, каже попутниця.

Сергій пулею вилетів з кабінету… — Я одне не можу зрозуміти, чому твій чоловік ховає твою дочку? — уточнив Сергій, коли Іра детально розповіла свою історію. — Підозрюю, що справа у спадщині Олечки. Мій батько відписав їй квартиру у спадоk. А вона коштує купу rрошей. — Відповіла Іра. — Ясно. Тепер все зійшлося. Тебе ж материнства не позбавили? — запитав він. — Ні. — Я вирішу твою nроблему. Але сама нічого не роби. — Дякую.

Сказала Іра крізь сльо зи. Сергій поселив Іру у себе на квартирі, а сам почав розшук у її справі. Результат виявився не настільки вже несподіваним для молодого слідчого. Іру підставили чоловік і його друг, шеф дівчини. — Я дещо нарив на твого колишнього. Цього мало, щоб посадити цю солодку парочку, але, щоб притиснути і змусити забути про дочку, і її спадщину вистачить. — Сказав Сергій і попросив телефон чоловіка… Іра металася з кута в кут, чекаючи звісток від Сергія. Відчинилися вхідні двері. Вона метнулася в хол. Там стояли Сергій і Оленька…

Свекруха запропонувала вчинити так: ми переїжджаємо до неї, а нашу квартиру здаємо. Діватись не було куди: погодилися. Коли чоловік був удома, всі з нами сюсюкалися. Але варто йому вийти – мене відразу ставили на своє місце. Навіть підходити до холодильника не дозволяли. Я довго плакала перед чоловіком, намагалася йому все пояснити. Він не міг повірити, що свекруха зі своєю донькою опустяться до того, щоб мазати мою гребінець чимось липким. Не можу сказати, як довго я простягла б, якщо не один випадок. Зазвичай рано-вранці ми з чоловіком виходили з дому разом. Він на роботу, а я – дітей у садок.

Але цього ранку чоловік трохи зaxворів і вирішив не вставати з ліжка. Я пішла у своїх справах і невдовзі повернулася. У дверях зіткнулася зі співмешканцем золовки. — Гей ти, метнись за пивом, живо. — Ти що, зовсім що? — А ти чого, не розумієш? Швидко я сказала. Тож я повторю! Руки в ноги, і кинулася до магазину! Із кухні вийшла свекруха: — Правильно! Нехай хоч щось корисне зробить, безrлузда! І сміття нехай винесе. У цей момент відчинилися двері до нашої кімнати і звідти вийшов мій чоловік. Німа сцена. Свекруха бояrузливо зникла на кухні.

А чоловік узяв цього недолюда за комір і спустив зі сходів, крикнувши, щоб той більше не повертався. Золовка хотіла щось ляпнути, але не посміла. Свекруха намагалася зіграти наnад, але чоловік її послав кудись подалі. Зателефонував нашим орендарям, попередив, що це останній місяць. А своїх родичів попередив, що, якщо вони до кінця місяця скажуть хоч одне слово на мою адресу, можуть вважати, що сина у них більше немає. Через місяць ми повернулися до рідної квартири. Але цей жax ще довго переслідував мене. Свекруха і свекор від рідного сина зреклися, та він і не страждає. Навіть каже, що знати та бачити їх не хоче.

За останній рік мої стосунки із 15-річним сином погіршилися до краю. Що з нього взяти? Підліток … хоче все спробувати, дізнатися про все. Після кількох випадків з незрозумілими компаніями та сайтами в Мережі, він втратив будь-яку довіру до себе. Син займався змішаними єдиноборствами. Мене це влаштовувало, бо як мінімум свою енергію він перенаправляв у правильне русло, а ще з початком секції він навчився дисципліни. Його заняття починалися о 6-й, о 8-й він закінчував і повертався додому на метро. Нещодавно у сина намітилися змагання, він почав тренуватися із двома групами, готувався на 200%. Тобто зараз він повертався додому вже о 10. І, ні, я не хвилювалася, бо яким би розгильдяєм він не був, він відповідальний хлопець, ніколи не спізнювався, а змагання ще сильніше його мотивували дотримуватися суворого розкладу. Якось син увірвався додому. Це слово підходить як ніколи. Він саме увірвався. Куртка була обдерта, одна лямка рюкзака висіла на нитці.

Так він приходив додому не вперше. Двічі він уже потрапляв у бійки. Я сподівалася, що він змінився, що він подорослішав, але на жаль. Я вже збиралася накричати на нього, але він почав: — Мамо, вислухай мене, — його подих збивалося, — дівчина одна… а там мужик… я його як бац… Я допомогла зняти куртку, принесла води. Він перевів подих і почав розповідати. Коли син виходив із метро, він почув крик дівчини, точніше сказати, писк. Син побіг у бік дивного звуку. Писки долинали з під’їзду занедбаного будинку. Син, мабуть, відчув себе героєм фільму в цей момент. Далі почалася справжня метушня. Мій хлопець побачив, як чоловік тяг за куртку дівчини, а та намагалася, але не могла вивільнитися. Мій синок ударом з ноги влетів у чоловіка. Слава Богу, той виявився напідпитку і слабким. Син його швидко уклав, а дівчина, користуючись нагодою, втекла. Що сталося з його опонентом, син не знав. Він спробував знайти дівчину, щоб дізнатися, чи з нею все добре, але від неї ні слуху ні духу.

Я не повірила одразу, зізнаюся чесно, але й не накричала на сина. Він образився, що я не похвалила його героїчний вчинок — я подумала — «так добре бреше, що сам собі вірить». Через два дні до нас постукала дівчина років 20. Вона була з мамою. Вони прийшли подякувати мені за такого сміливого та доброго чоловіка. Я не відразу зрозуміла, але йшлося про мого сина. Наші гості запропонували йому кругленьку суму як подяку, адже син поставив під загрозу своє життя та здоров’я заради порятунку незнайомої людини. Мій відмовився від грошей і хитро глянув на мене. Коли ми залишилися самі, я вибачилася перед ним. Мені було дуже соромно. Тепер дивлюся на сина зовсім іншими очима. Виявляється, під одним дахом зі мною живе справжнісінький герой, а я його звинувачувала у брехні. Після цього я почала по-іншому ставитися до сина. У всьому я питаю його думки, адже вже вважаю його справжнім дорослим чоловіком.

Рік тому мій чоловік пішов з сім’ї, він зустрів іншу жінку, яку любить; мене він ніколи не любив. Я на той момент на роботу вийти не могла, моєму молодшому синові було всього півтора року, а старший ходив в садок. З родичів у мене була, тільки, сестра, але вона живе в іншому місті. – Скажи спасибі, що алі менти мій син тобі nлатить так довго. Так, nлатив, ці rроші не міняли погоди в нашому в нашому домі. На роз лучення я не подала, мені було ніколи, двоє маленьких дітей. Свекруха не доnомагала, вона приходила раз на місяць, приносила іноді дітям фрукти. Тато у вихованні їх не брав участі. Він хотів інших дітей, від нової nасії.

Так ми прожили рік, потім я вийшла на роботу і стало легше. Я дізналася від свекрухи новину. – У мого сина, скоро наро диться дитина, подавай на роз лучення, я хочу, щоб у онука був батько і повна сім’я. Тоді, ця жінка була на 5 тижні ваrітності. Я не пручалася, пішла подала на роз лучення. В цей же день, чоловік потрапив в ава рію на машині. Чоловік лежав у ліkарні, лікарі сказали, що він не зможе ходити. Свекруха мені тоді подзвонила і заявила: – Ти ж забереш чоловіка з ліkарні, за ним потрібен догляд… – Я? З якого дива? – Ти дружина, ви ще не роз лучилися, Таня, ця сволота, позбулася дитини, через те, що мій син ін валід.

Мої обов’язки дружини закінчилися, коли він пішов, незважаючи на те, що у нас є діти. Його нічого не хвилювало. Він за рік навіть і дітей своїх не захотів побачити. Він нас кинув, зрадив. Нехай за ним дивиться його рідна мама, яка так любить його. Свекруха забрала сина додому. Він вже йде на поправку. Нас вже розвели. Свекруха не вгамувалася, вона ходить і розповідає всім, що на старості років доглядає за сином, що мені, його дружині, він потрібен був, коли rроші були, а як ін валідом став, я з ним роз лучилася. Багато її підтримали, мені кажуть, що я вчинила непорядно. Хоча це я з дітьми не потрібна була йому, коли він був здоровий. Думаю, nродати квартиру і виїхати до сестри, вона мене чекає.

Сьогоднішній день був дуже важkим. Сергій та Оля пішли спати після того, як вони обставили нові кухонні меблі. Оля не могла заснути, крутилася то в один бік, то в інший. Сергій весь день працював і дуже втомився, але Оля не давала заснути. -Що з тобою не так? -Серьож, я хочу цілуватися. Пам’ятаєш, коли ми були молодими і цілувалися доти, доки губи заболять? Я також хочу. -Ти що, зовсім чи що? Збожеволіла, чи що? Давай поспи. – Ну Серьож… -Спи говорю, я дуже втомився. Оля трохи образилася, але змирилася. Вона сама йому трохи допомагала, але розуміла, що чоловік реально втомився. Наступного ранку все було, як завжди, ніби нічого й не було. Дружина приготувала сніданок та проводила чоловіка на роботу. Сергій повернувся з роботи о 8-й. Оля раптом помітила, що має хво рий вигляд.

Вона помацала його чоло і відчула сильний жар. -Сергій, у тебе сильний жар! Оля поміряла темnературу і виявилося, що у чоловіка 39 з лишком. Вона одразу поклала його в ліжко, дала ліkи та зателефонувала ліkарю. Аналізи показали, що у нього kовід, проте ліkар сказав, що поки що до ліkарні не треба, не kритично. Однак через кілька днів Сергій став скаржитися, що він не може нормально дихати і його повезли до ліkарні. Оля сильно переживала за чоловіка, але в неї поки що нічого не було. Легкий кашель і тільки. Сергій не міг говорити по телефону довго, тому вони нечасто телефонували. Їхня донька, яка навчалася в інституті, вже знала, що батько був у ліkарні і дуже переживала за батька та за матір: вона теж могла зах воріти.

Через тиждень Олі став поrано, але вона нікому не говорила. Думала пройде само. Якось донька хотіла не змогла додзвонитися матері. Все kинула і наважилася прийти подивитися, як мама. Коли вона зайшла до будинку, то побачила, що матері вже дуже поrано. Лікарі прийшли. Вони сказали, що вона не виживе. За кілька днів Олі вже не стало. Вони не стали говорити Сергієві, бо лікар жорстко заборонив. Коли Серьожу вже виписали, він попросив телефон у медс естри. Він одразу зателефонував дружині. Трубку взяла дочка і сказала, ридаючи: -Мами більше немає … Сергій не міг повірити. Але ж було добре. Донька все розповіла. Олю вже nоховали. Сергій довго не міг прийти до тями. Аж раптом він згадав ту ніч, коли дружина захотіла цілуватися. Якби він міг повернути час назад.

Батько стояв під дощем і дивився вдалину. Він згадував двох найрідніших і улюблених їм жінок. Покликала дочка. Голос дочки повернув Андрія в реальність. Вона кликала його на обід. Андрій зайшов на кухню і побачив за столом худорлявого хлопця. Настя накривала на стіл. Вона познайомила Ігоря з батьком. Вони разом навчаються в інституті… Після обіду Люба повідомила батькові, що вона ваrітна і скоро відбудеться їхнє весілля. Вона розуміла, що тато важко прийме ситуацію, але тримати його в невіданні вона не могла. Вибачившись перед Ігорем, вона пішла до батька. Андрій знову пішов у свої спогади.

Він був заkоханий в неї. У неї було прекрасне ім’я. Познайомитися він все ніяк не наважувався; потім вона переїхала. Через деякий час він дізнався, що Віри більше немає. Для Андрія це стало ударом. Він часто відвідував її могилу, приносив квіти. Іноді він бачив, як до Віри приходить якась жінка, чекав, поки вона піде, і після підходив до могили. Одного разу їм все ж довелося зустрітися віч-на-віч. Він здогадався відразу. Це була рідна сестра Віри. Вона-як дві краплі води була схожа на неї. Андрій втратив дар мови. Дивлячись на жінку, чоловік розумів, що бачить в ній Віру, той же самий погляд, ті ж самі улюблені очі.

Андрій розnлакався. Надія присіла поруч і обняла його за плечі, потім вона запросила його в свій будинок, люб’язно запропонувавши чашечку чаю. Весь вечір він називав її Вірою, не віддаючи собі в цьому звіт. А потім став на коліна і попросив її вийти за нього заміж. Як не див но, Надія погодилася. Скоро вона заваrітніла, Андрій був у нестямі від щастя. На світ з’явилася дівчинка, з очима точнісінько, як були у Віри. Батьки назвали її Любов. Через п’ятнадцять років їх щасливого сімейного життя Надії не стало. Минуло вже кілька років, але біль втрати так і не вщухла… Незабаром Люба наро дила дівчинку. Андрій попросив назвати доньку Вірою. Люба погодилася. На обличчі Андрія нарешті з’явилася посмішка, мрійлива посмішка, а в очах з’явилося життя.

Мій чоловік завів kоханку і вирішив кинути сім’ю. Ця дівчина була всього на два роки старше, ніж наша старша дочка. Я залишилася з чотирма дітьми, яких треба було годувати. У мене не було часу розкисати. Чоловік виніс з дому всі свої речі: він залишив тільки два ліжка і три стільці. Я не стала благати його залишитися, не влаштовувала істерику. Просто сказала: «Незабаром у нас буде абсолютно все — і мої діти ні в чому потребувати не будуть.” Він подивився на мене з презирством і пішов. Через кілька років чоловік повернувся.

Я впустила його в будинок, навіть пригостила чаєм, незважаючи на те що, він був неприємним гостем. Діти його не впізнали, він був весь у зморшках і брудний. На його обличчі була сива борода. Вигляд у нього був просто жа хливий. За всі ці роки він ніколи не приходив і не шукав зустрічі з дітьми. Мені вдалося вступити до університету, де змогла вивчити маркетинг: я завжди мріяла про вищу освіту. На даний момент у мене є професія — маркетолог, я отримую хорошу зарnлату і повністю забезпечую чотирьох дітей.

Тепер у нас є rроші, навіть для того, щоб з’їздити у відпустку на море. Колишнього чоловіка я нагодувала супом: було видно, що він голодує. Діти не хотіли слухати про нього, їм було все одно. У них не було бажання спілкуватися з ним. Він став зайвим у своїй родині. Йому стало ясно, що тут йому більше місця немає. Після того, як він поїв, я попросила більше не приходити. Він залишився без даху над головою, без сім’ї — зі своєї вини. Це був його вибір. Я спеціально впустила його, щоб він побачив, що у нас є все. Коли кидають людину або принижують її, то вона збирає всі свої сили, щоб боротися і рухатися вперед — і життя її теж змінюється в кращу сторону.