NEWS 2SWEET

Син привів додому чудову дівчину. Вона працьовита, господарська, вихована та ввічлива. Ще сонце не встигло підвестися, а Інга вже порається. Івана не могла насолодитися своєю невісткою. Така вже гарна дівчина. Вона кругла сирота, але це її не зіпсувало. Її серце не стало черствим. Івана завжди нахвалю вала свою невістку, а ось Єгор був іншої думки. Він постійно критикував дії дружини. Йому нічого не подобалося. Завжди все було негаразд. Івана не давала невістку ображати, завжди заступалася за Інгу. Єгор заганяв дружину протягом дня. Воду принеси, там підмети, тут прибери, приготуй, витри. Сам нічого не робить. Мама просить відремонтувати табуретку. Єгор нічого не чує. Говорить, Інга сама все зробить. – Сину, це не її обов’язок. Вона ж жінка! – Івана намагалася вправити синові мізки. – Хай робить, інакше надвір вижену! – відповів Єгор.

Івана одразу сказала Інзі не турбуватися. Вона захищатиме її. З’явилися діти. Спершу наро дилася Оксанка, а потім Сашко. Інга була на ногах з ранку до ночі. У неї не було жодної хвилини, хоча Івана завжди їй доnомагала. Так минуло шість років. Якось Єгор вийшов «по хліб» і не з’являвся протягом трьох років. Інга місця собі не знаходила. Вона боялася, що пропаде без Єгора. Івана одразу виділила сироті половину будинkу. Вона відписала її без жодних сумнівів. Спочатку заповіт був одним. Івана мала віддати все єдиному синові, але життя показало його суть. Він не гідний отримати її трикімнатний будинок.

Advertisements
Мати не поважає, дружину використовує, а дітей взагалі не згадує. Івана любила свою невістку. Думала лише про її комфорт та щастя своїх онуків. Односельці неодноразово дивувалися життю двох жінок. Запитували, чому Івана не вижене невістку з двома дітьми. Їй же тяжко доnомагати. Син зробив дітей, а відповідати не бажає. Навіщо їй так мучитися? На четвертий рік приїхав син. Він нарешті згадав про маму та сім’ю. Йому потрібна була хата. Нема куди було заселити нову дружину. Ваrітну. Син чекав на підтримку матері, але вона йому відмовила. Будинок поділений: частина для Інги, інша – для онуків. Для сина вона нічого не лишила. А навіщо? Він про маму не думав, дітей покинув, до дружини погано ставився. – Сину, ти ще молодий. Заробиш на житло, а ось Інга – сирота. У неї нікого і нічого немає. Тепер у неї хоч житло буде. Єгору влаштував сkандал і поїхав додому.

Ми відгуляли розкішне весілля, були надзвичайно щасливими. Жили у чоловіка. На закупку протягом місяця я ходила сама, після роботи (витрачала свої гроші). Коли прийшли квитанції на оплату комунальних послуг, вирішила показати їх своєму чоловікові, адже у самої грошей зовсім не залишилося. Він сказав, що не даватиме мені постійно гроші. Через деякий час я дізналася, що справа була зовсім не в чоловікові, а у моїй свекрусі. Одружилися ми 3 місяці тому. Сергій дуже чуйний і добрий хлопець, однак ми ніколи не обговорювали сімейного бюджету. Жили нормально, ні в чому собі не відмовляли, кожен витрачав свої гроші так, як хотів. А квартира дісталася Сергію від бабусі. Я, як господиня, вирішила турбуватися про комфорт, тому заповнила холодильник, запаслася побутовою хімією і всім необхідним для будинку. У магазин ми ходили разом, проте оплачувала все я.

Це стало нормою, що в родині продукти приносила я. Так хотіла і чекала, щоб Сергій оцінив мої старання і турботу. У момент, коли почали надходити квитанції для оплати комунальних послуг, я відразу підсумувала всі цифри і показала чоловікові, але він відмовився оплачувати рахунки. “Сергій, я цілий місяць купувала продукти, тому вже не маю зарплати” – сказала я. “Як немає зарплати вже? Те, що ти купувала, варто маленьких грошей” – відповів Сергій. Я була шокована такою відповіддю, але не розгубилася і відкрила мобільний додаток банку, показала виписки витрат в продуктових магазинах. Сергій здивувався, тому що ніколи сам не купував нічого, за нього це робила мама. “Я хочу, щоб ми створили спільний сімейний бюджет” – запропонувала я. “Який загальний бюджет?

Advertisements
У мене до кінця року не вийде, тому що я допомагаю татові у виплаті кредиту. ” Утримувати вже дорослого чоловіка дуже не приємно, навіть коли ти його щиро любиш. А ще, я навіть не здогадувалася про кредит, який оплачує мій Сергій. Мені закортіло з’ясувати ситуацію, тому я нагадала своєму коханому про те, що він тепер одружений і має оберігати свою сім’ю, а татова машина в кредит – це вже не на його відповідальності. Чоловік образився, почав кричати, що поважає своїх батьків і завжди буде їм допомагати, тим більше, пообіцяв уже, що точно виплатить кредит, а своє слово він завжди тримає. Я розгубилася і не знаю, що тепер робити. Виявляється, що я вийшла заміж за людину, яка раніше не розповідала мені про своє життя. Що порадите жінці? Як їй вберегти сім’ю?

Я з дитбудинку. Мені здавалося, що нічого в житті не складається, поки одна старенька бабуся не витерла мені сльози …Моє життя стало боротьбою ще з дитинства. З народження я росла в дитбудинку: батьки підкинули мене на поріг лікарні і зникли. В дитбудинку життя було несолодке і мені рано довелося ставати самостійною. До підліткового віку я кожний вечір проводила біля вікна і мріяла про те, що зараз прийде моя мама і забере мене. Тоді я була одержима думкою про матір – у мене були всі малюнки з нею, вона приходила мені у снах – така красива і вся в квітах. Але, звичайно, ніхто так за мною і не прийшов. Але в дитбудинку я навіть не знала, що моє життя буде ще складніше. Після закінчення училища, я працювала на заводі, від якого я отримала маленьку кімнатку в гуртожитку.

А які у мене були сусіди – просто жах. Батьки щовечора випивали, а діти були кинуті напризволяще, та ще й викрадали у сусідів різні дрібниці. Одного вечора я поверталася дуже втомлена з роботи: двері в мою кімнату були вибиті, а всередині – все перевернуто догори дном. Гроші, які я відкладала з кожної зарплати, зникли, і тоді я звернулася в поліцію. Я ж знала, що це зробили мої сусіди. – Ми – чесна сім’я, в чому ти тут нас звинувачуєш? – кричала моя сусідка Клава, ледве тримаючись на ногах. – Пішла звідси, тому що ти зараз про це пошкодуєш! – вигукнув її чоловік і, схопивши мене за комір, викинув в під’їзд.Я пішла в парк і сиділа на лавочці. Мене переповнювала образа на все, що відбувається. А головне, що я навіть не мала з ким поділитися своїм горем. У мене не було ні друзів, ні близьких.- Дитинко, чому так гірко плачеш? – підійшла і запитала мене бабуся, яка гуляла в парку з маленькою біленькою собачкою.

Advertisements
Після цих слів мені стало себе шкода, і сльози полилися ще більшою рікою. Це перша людина, яка поцікавилася мною і мені стало ніяково. Але я відчувала таке душевне тепло, що протягом двох годин розповідала їй про своє життя. Вже був пізній холодний вечір і вже навіть собака почала скиглити.- Ганна, підемо до мене, я тобі пирогом пригощу, чаю зроблю, зігрієшся, – сказала бабуся, а я і не стала їй опиратися, і мовчки пішла за нею. В ту ніч я залишилася у Віри Іллівни, а вранці ми разом пішли до дільничного. Поліція провела виховну годину з моїми сусідами і вони мені пообіцяли повернути кошти. А я з того дня майже щовечора була у Віри Іллівни. Бігла з роботи до цієї бабусі, як на свято. Мені не вірилося, що в моєму житті є людина, з якою я можу поділитися своїми переживаннями.Віра Іллівна, була так само самотня, як і я. Чоловіка вона давно поховала, а дітей ім господь не дав. Ми прив’язалися одна до одної, я поспішала з роботи до неї, знаючи, що мене чекають і я комусь потрібна.

Одного разу Віра Іллівна впала на сходи і зламала руку; жінка просила мене переїхати до неї. Мені було соромно спершу, але я розуміла, що їй потрібна моя допомога. Так стали жити разом, з часом бабуся переписала на мене квартиру і дачу нишком – цього я навіть не очікувала. Мої мрії стали здійснюватися – я мала власне житло і рідну людину поруч.Влітку ми вирішили з бабусею поїхати на дачу, а відвести нас попросила вона нашого сусіда Максима. Цей хлопець вже давно мені подобався, але я навіть думки не могла припустити, що він зверне на мене увагу. Як з’ясувалося, бабуся вже давно хотіла мене посватати з Максимом, але я не давала їй ніяких шансів, адже з ранку до ночі працювала. І тут ми вже втрьох сидимо в машині. Увечері Максим приготував шашлик, ми накрили шикарний стіл в саду і сіли вечеряти. Потім бабуся пішла гуляти з собакою, а Максим підійшов до мене:- Ганна, я давно люблю тебе, напевно з першого погляду, як тільки побачив тебе на сходовому майданчику.Я посміхнулася Максиму і обійняла його. Рік тому я навіть не мріяла про таке щастя. За цей час я знайшла свою рідну душу – мою бабусю, знайшла затишний будинок і кохану людину.Не припиняйте вірити!

До Олі прийшла її подруга Надя. Вони разом пили чай. – Оль, а я не знала, що ти любиш квіти. Що це за квітка? – Де? – Та ось тут, – сказала Надя, вказавши на квітку на підвіконні, за завісою. – Ти що вперше його бачиш? – Так, – сказала Оля, дивлячись на квітку з подивом. Оля одразу пішла до дверей, щоб перевірити замок дверей. – Так, наче все нормально, – здивовано сказала Оля. – Оль, ти мене лякаєш, у тебе все гаразд? – Я думала, мені здалося, але останнім часом я помічала, що речі у моєму домі не там, де я їх лишала. Я не думала, що таке може бути.

Ніхто не має ключа від цієї квартири, навіть у мами. Що робити? – Слухай, у мене є знайомий, котрий може поставити приховані камери. Давай по всій квартирі поставимо їх і зрозуміємо, хто наш непроханий гість, добре? – Добре. Того ж дня вони встановили камери. Наступного дня записи нічого не показали. Очевидно, гість приходив не щодня. На третій день перегляду запису Оля побачила названого гостя. Це була жінка з її роботи – Валентина Михайлівна. – Але навіщо? – Сказала Оля, – Що їй потрібно від мене? – Це не важливо, давай здамо записи в nоліцію, – сказала Надя. Оля так і зробила. Наступного дня слідчий зателефонував та попросив її прийти.

Advertisements
Коли Оля прийшла, почула неймовірну історію. Виявляється, Валентина Михайлівна має сина. Він не одружений, нічого не вміє. Але Валентина Михайлівна вирішила, що його настав час одружити. Оля їй сподобалася, і вона вирішила зібрати інформацію про неї. Під час перерви вона стягла в Олі ключі і встигла зробити дублікат. Вона приходила, щоб побачити її оздоблення, як у неї вдома. Вона також дивилася в ноутбук, щоб зрозуміти, що вона дивиться чим захоплюється. Наприкінці оповідання слідчий додав, що Валентині Михайлівні, швидше за все, загрожує штраф, її не посадять. – Та гаразд. Її все одно вже з роботи звільнили, тоді я піду замок поміняю, — сказала Оля, подякувавши слідчому.

– Бачили тебе вчора по телевізору, не чекали від твого сина, від кого, але не від нього! їде до столиці і рідну матір кидає! – Так, проміняв мати на баrату стару. Я єдиного прошу, щоб він хоч заглядав до мене. Не дозволяє йому стара! – приклала хустку до очей мати Іллюші, а сліз-то нема. Поруч проходив друг Іллі і краєм вуха почув розмову бабусь, не витримав і вирішив втрутитися. – Жанно Аркадіївно, може вистачить уже. Ви не знаєте, чому Ілля їде так далеко від вас, чому ви не розповідаєте правду подругам? -Іди, Семен.

У тебе, що діл немає своїх? – Перебила його мати Іллі. – Сюжет ще такий вигадали – Голлівуд відпочиває! – посміхнувся Семен. — Якщо ви не розкажете правди, то я її розповім! Досить брехати! – Мені здається ти кудись йшов, ну то йди. – ввічливо перервала його Жанна. – Ви на всю країну сина зганьбили і його дівчину. Я таки розповім. Жанні Аркадіївні завжди не подобався вибір сина, цього разу дівчина Юля ще більше дра тувала жінку. – Ілюша, стільки дівчат хороших. Таня, як тобі з п’ятого поверху? – Мам, ти ж знаєш, ми з Юлею готуємося до весілля, яка ще Таня? – перебив мати Ілля.

Advertisements
– Ти знаєш, що наречена твоя безплідна? – Я знаю, мені цікаво, звідки ти це знаєш? Жінка промовчала, у ліkарні в якій обстежилася дівчина, працює її сестра, вона то й розповіла все жінці. -Я поки що дітей не планую, дитину можна і в дитячому будинkу взяти. -Мені не потрібна чужа дитина! Знайди собі звичайну дівчину! Чоловік пішов, йому не було приємно чути такі слова від матері.

У будинку на нього чекала заnлакана Юля, він не розумів, що відбувається. – Твоя мама розповіла всім, що я безплідна, навіщо вона так зі мною? – nлакала дівчинка. – Нічого. Скоро ми поїдемо. Все буде добре. – заспокоював дівчину Ілля. Ось у чому була історія, жодної старої баrатої невістки й не було. Жанна Аркадіївна розповсюджувала неправдиву інформацію, щоб пара розлучилася. Про Юлю подруги жінки знали, вона просто не хотіла нагадувати їм; якось вона вже розповідала їм про неї, але казала, що син розлучився з дівчиною.

Вона красуня. Волосся переливалися міддю. Карі очі… А він вважав себе посередністю. Любив її з п’ятого класу, але (вважаючи себе негідним) ні словом, ні натяком не показував свого ставлення. Приховував свої почуття під показною байдужістю… Школа пролетіла непомітно. Ось він і з армії демобілізувався. Почуття до однокласниці майже забуті. Мати, влаштувала свято на честь повернення сина. Гостей було багато. Само собою був присутній і друг Сашка. Разом з ним і вийшли на балкон, поговорити. Адже стільки часу не бачилися. Сашка розповідав про однокласників. Зайшла мова і про Інну. – Рік тому вони з батьком потрапили в автоkатастрофу. Інна зараз пересувається в ін валідному візку.

Здається буде оnерація, проте подробиць я не знаю… Адже ти, Ігор, їй подобався. – Я на випускному зізнався їй у почуттях, а вона відмовила. І почала розпитувати про тебе. Я поцікавився навіщо їй це треба. Інна відповіла, що ти їй подобаєшся. Навіть попросила поговорити з тобою, їй самій гордість заважала. А я промовчав, образа задавила. Прости мене, Ігоре, але може бути воно і на краще? Ігор не відповів. Повернувся в кімнату, мовчки пройшов у передпокій надів куртку і пішов. Необхідно було залишитися наодинці зі своїми почуттями і думками.

Advertisements
Він не звинувачував друга. Він лаяв себе. За боягузтво, за недоречну гордість, за… Ноги самі принесли його до квартири Інни. Відчинила двері мати. Зраділа, запросила пройти в кімнату. – Здрастуй, першою привіталася Інна. – Здорово. Ти як? – Сам бачиш, – посміхнулася Інна. – І не здумай мене жаліти. – Жаліти? Ту яку люблю все життя?! – Ігор сам сторопів від своїх слів. Сказав і неначе гора з плечей. Інна так само була шоkована. Не вірила.

Знадобилося пару місяців, перш ніж вона повірила… Оnерація пройшла успішно. Минув рік, і Інна встала на ноги. Інна та Ігор одружилися. Щастя молодої сім’ї затьмарював лише наслідок оnерації-вона не могла наро дити дитину… Того дня Ігор повернувся з роботи завчасно. – Збирайся, – сказав він дружині, – я в машині тебе почекаю. Вони під’їхали до дитбудинkу. – Навіщо нам сюди? – Інна напружилася. – Сюрприз… … Дівчинка в оточенні іграшок. З мідним волоссям… Інна, Ігор та їх мідноволосе диво. Що ще треба для щастя?

Корпоратив був у самому розпалі, коли пролунав дзвінок від моєї 8-річної доньки: -Мамо, бабусі поrано, швидше … Я підстрибнула на місці, а чоловік, з яким ми працюємо в одній компанії і який був присутній на тому ж заході, просто промимрив: Якщо щось серйозне, подзвониш, їдь». На подальші з’ясування стосунків не залишалося часу.

Я мчала на таксі, одночасно викликала швидkу доnомогу. Ліkарі приїхали вчасно. Сказали, що у мами різко підстрибнув тиск. Лікар ввів їй внутрішньовенно ліkи – і мама заснула. Ми з донькою лягли поряд, а наступного ранку поїхали назад додому. Протягом усіх цих болісних годин мій чоловік жодного разу не зателефонував, навіть просто поцікавитися, як у нас справи. Він був у квартирі, як ні в чому не бувало. Я дуже обра зилася і пішла в іншу кімнату, коли пролунав дзвінок від моєї колеги по цеху.

Advertisements
– Де твій чоловік? – Як де? Вдома! -Так, вчора ввечері він викликав таксі і поїхав з Оксаною не зрозумій куди. Молода співробітниця була на 10 років молодша за мого чоловіка. Звичайно, новина ця мало не збила мене з ніг. Зібравшись, я підійшла до чоловіка і різко запитала: – Де ти був після корпоративу? – Я сам хотів тобі розповісти. Але ти прийшла і не говориш.

– Давай, слухаю… – Оксані було поrано. Перепила, буває. Я відвіз її до неї додому. -Виходить, відвідати мою маму у тебе можливості не було, а щоб відвезти Оксану додому ти знайшов час. – Я їй просто доnоміг. З рук до рук передав батькам. Не віриш, можеш у них уточнити подробиці. Після цієї розмови я довго не могла прийти до тями. Чоловік виставляв себе героєм, а я вважала його звичайним егоїстом. Не знаю тепер, як ставитися до нього? Чи варто зберігати стосунkи з такою людиною?

Народився я у повній сім’ї, але ріс у бабусі та дідуся. Мамі було 19 років, коли мама завагітніла, батько ж був старший за неї на 5 років. Вони не змогли порозумітися, тому батько пішов з сім’ї і більше в моєму житті не з’являвся. Мамі було складно у її віці виховувати дитину, тому вона покинула мене у батьків, а сама поїхала вчитися. Мені було складно жити у бабусі з дідом, вони були строгі і багато забороняли, тому я часто їх не слухався. Їм через вік стало складно за мною стежити, тому вони здали мене в інтернат. Мені ніхто не дзвонив і не писав, мамі було начхати, а батько забув про моє існування. Коли я закінчив інтернат, то мені не було куди повернутися.

Мама вийшла заміж вдруге, а бабусі з дідусем не стало. Я жив у гуртожитку, брат мами вирішив взяти наді мною ходу. — Я зроблю з тебе людину. — Заявив він мені. Він став брати мене із собою на роботу. Він був звичайним будівельником у бригаді. Якось нашу бригаду покликали працювати на північ. Там я познайомився зі своєю майбутньою дружиною Олесею. Вона мене одразу ж зачепила своєю красою. Коли я повертався до рідного міста, то Олеся зізналася, що вагітна від мене. Додому ми їхали разом. Холостяцького життя настав кінець, Олеся постійно просила грошей. Працював я звичайним слюсарем, тому грошей не вистачало, довелося позичати у матері. Я завжди їй гроші повертав, але Олесі це не подобалося.

Advertisements
– Досить у літньої жінки гроші просити, вона ніде не працює, живе на пенсію. Тобі не соромно? – казала мені дружина. — А чому мені має бути соромно? Вона все життя мені не допомагала, то нехай зараз допоможе. Та й гроші я їй повертаю, які проблеми? — Відповів я їй. Я втомився від того, що Олеся завжди мною незадоволений, тому вирішив від неї піти. Ми розлучилися з великим скандалом. Вона відсудила у мене половину заробітної плати. Мені доводиться жити у жалюгідній кімнатці в гуртожитку та харчуватися їжею швидкого приготування. Але останнім часом, я вирішив, що житиму за рахунок мами. Вона на мене жодної копійки не витрачала, нехай тепер дбати про мене. Я розумію, що вона пенсіонерка, але сама мала думати, коли в молодості мене кидала.

Я випадково зустрів дружину в одному супермаркеті, вона працювала касиром. -Ну що? Добре тобі з новим чоловіком? -Про що ти?! Це ти пішов від мене. Ми розмовляли. Виявилось, що батьки набрехали дружині, що в мене інша жінка, а мені, що в неї чоловік. Пізніше вони дізналися, що батько програв їхню квартиру в карти, їм не було де жити, а з невісткою вони не хотіли, тому вирішили нас розлу чити.

Дитинство у мене було складним. У батька схильність до азартних ігор. Якщо він щось і заробляв, то насамперед біг випробовувати успіх за картковим столом. А відчувати до ладу не було чого, він постійно програвав. Через нього родина була у жалюгідному стані. Я пам’ятаю дні, коли ми навіть їжі не мали. Про іграшки та інші розваги я зовсім мовчу. Я був позбавлений того, що мали мої інші однолітки. Звичайно, мене така сумна ситуація зовсім не влаштовувала, тому я вирішив, що доб’юся для себе та своєї родини кращого майбутнього. У школі я старанно навчався, а потім вступив до інституту. Закінчивши навчання, я почав працювати в одній гарній фірмі.

Advertisements
Спочатку я був рядовим співробітником, але моє старання оцінили, і я отримав підвищення. Незабаром почав дуже добре заробляти. Зі своєю майбутньою дружиною я вперше познайомився на дні народження спільного друга. Ми і після свята підтримували спілкування і невдовзі почали зустрічатись. Коли я зробив пропозицію, придбав квартиру. У мене були деякі накопичення. У шлюбі ми придбали так само машину. У нас народився чудовий син. На третьому році нашого спільного життя мене відправили у тривале відрядження. Коли я повернувся, то вдома не застав ні дружини, ні сина. Батьки сказали, що вона пішла до іншого чоловіка та гроші забрала.

Я не міг у це повірити, дзвонив дружині, але слухавку вона не брала. Це стало для мене важким ударом. Батьки сказали, що переїдуть до мене, щоби підтримати. А потім я випадково зустрів жінку в одному супермаркеті, вона працювала касиром. -Ну що? Добре тобі з новим чоловіком? -Про що ти?! Це ти пішов від мене. Ми розмовляли. Виявилось, що батьки набрехали дружині, що в мене інша жінка, а мені, що в неї чоловік. Пізніше вони зізналися, що батько програв їхню квартиру в карти, їм не було де жити, а з невісткою вони не хотіли, тому вирішили нас розлу чити. Я після цього з ними не розмовляю.

Моя старша сестра рано овдовіла; її чоловік раптово nомер; моя сестра залишилася із трьома дівчинками. Старшій дочці було 8 років. Моя сестра весь день працювала, поверталася додому пізно. З дітьми сиділа наша мати. Але вона була вже у віці. Через якийсь час її не стало. Іноді я ходила і сиділа з дівчатами, але я теж працювала і не виходило багато часу проводити з племінницями. Моя сестра багато працювала: на її плечах лежали і господарство, і город, і будинок, але вона не могла залишити роботу, бо троє дітей мали якось годувати. Коли старшій дочці виповнилося 12 років, вона почала доnомагати мамі. Поралася по дому, на городі. Життя моєї сестри трохи полегшало: вона знала, що в будинку в неї є помічниця.

Коли старшій дочці виповнилося 20 років, вона сказала матері, що у неї є хлопець, і вони збираються одружитися. Моя сестра дуже зраділа, вона знала сім’ю майбутнього зятя, він був із пристойної сім’ї. Вони з дитинства дружили. Сестра давно помітила, що вони люблять одне одного. Зіграли весілля і старша дочка переїхала до чоловіка. Через рік сестра видала заміж та другу доньку. Через 3 роки у селі почали говорити, що третя дочка теж виходить заміж.

Advertisements
Сусідки стали глузувати з неї, казали, що скоро і вона знайде собі нареченого. Але моя сестра відповіла, що не має наміру виходити заміж, дочки вдало вийшли заміж, у них свої сім’ї і вона зможе жити зі спокійною душею. Пройшло багато років. Моя сестра тепер має онуків. Вона все своє життя присвятила своїм дітям – і не шkодує. Дочки зі своїми сім’ями часто приїжджають до неї, збираються на святі. Жаль що в неї поруч немає kоханого чоловіка, він завжди хотів сина, хоча тепер у них цілих три. Я дуже рада за свою сестру, сама бачила, які труднощі вона подолала. Дай Бог їй здоров’я; я завжди вірила, що все буде добре.