NEWS 2SWEET

Моїй сусідці сьогодні виповнилося 90 років, і я вирішила піти привітати її. Але коли увійшла до неї в будинок — не змогла стримати сліз …Моїй сусідці днями виповнилося 90 років.Не те щоб я була з нею занадто близька, але чужими нас назвати не можна.Іноді зупинялася поговорити зі старенькою, приємна, цікава жінка.Так і стався на початку місяця у нас розмова, коли я дізналася, що Марія Петрівна на наступних вихідних святкує ювілей. Зрозуміло, ніяких запрошень на свято я не отримувала, адже люди в такому віці зазвичай не влаштовують собі святкувань, але ще тоді розуміла, що прийду з тортиком, привітаю бабусю.

Бабуся жила одна, чоловіка вже немає, а діти роз’їхалися по містах.Я вирішила не приходити занадто рано, щоб бабка могла зі своїми дітьми відсвяткувати, вони ж так рідко бачаться — як говорила мені бабця. Тому, коли прийшла я додому до бабусі, моєму здивуванню не було меж.Будинок був охайно прибраний, доносився запах свіжих страв і бабка сиділа тихенько на кріслі і дивилася телевізор. »Напевно, все вже поїхали» — подумала я, сама в то не вірячи, адже я б помітила машини.

Коли бабуся мене помітила, вона засвітилася в усмішці, помітно було, як вона рада, що до неї хтось прийшов привітати, на очах у неї можна було помітити легкі сльози; тоді я вже була впевнена, що я перша, хто до неї прийшов сьогодні. Мені так шкода стало стареньку, що я вирішила затриматися, по столу в її будинку було помітно, що вона чекала набагато більше гостей. Ми сиділи, бабуся мене пригощала, і пізніше я дізналася, що ніхто ні з дітей і з онуків навіть не подзвонив, щоб привітати її.

Я навіть не розуміла, що і говорити, мені так стало шкода її, а по ній було помітно, що вона ледь стримувала сльози. Я, як могла, намагалася заспокоїти стареньку, але було помітно, що душа у неї боліла. В ту ніч я довго не могла заснути. Ніяк не могла зрозуміти, чому можна було в вихідний день так бути зайнятим, щоб навіть не привітати маму і бабусю з ювілеєм.Не забувайте про своїх батьків, телефонуйте частіше, заходите в гості, вони вас завжди чекають!

Жив-був на світі людина, яка все своє життя працював, і гроші збирав. Коли справа доходила до фінансів, йому просто не було рівних в скупості.Він любив гроші понад усе на світі і незадовго до сmеpті сказав своїй дружині: «Коли я п0мpy, я хочу, щоб ти всі мої гроші поклала в домовину разом зі мною. Хочу забрати їх на той cвіт ». Він повторював це до тих пір, поки не отримав обіцянку дружини зробити це.Настав день, і він п0 мер.На пox0p0нах чоловік лежав у тpynі, дружина сиділа поруч, вся в чорному, а поруч з нею сиділа найкраща подруга. Коли церемонія прощання була завершена і стали закривати кpiшkу тypnи, жінка встала і сказала:

«Почекайте хвилину!»В руках у неї була коробка з-під взуття. Вона підійшла і поклала кор0бку в tpуnу. Потім трynу закрили і відвезли. «Сподіваюся, ти не зійшла з розуму і не стала класти всі гроші з цим старим скнарою?» — запитала подруга.Жінка відповіла: «Так, я поклала гроші туди, як і обіцяла. Я — праведна християнка і не можу брехати. Я обіцяла, що покладу всі гроші в тyуnу разом з ним ».«Ти що, хочеш сказати, що все до останнього цента поклала в тrnну?» — здивувалася подруга. «Звичайно», — відповіла вdова, — «я зібрала всі гроші, поклала їх на свій рахунок, а йому виписала чек на всю суму».

Анна відпросилася з роботи раніше, тому що на вісім вечора у неї був зарезервований столик у ресторані. Цей заклад був поряд із будинком Ганни, тому вона ще встигала зайти, щоб переодягнутися та навести красу. Вона домовилася зустрітися з Лізою, її найкращою подругою. Вони збиралися відзначити одну важливу подію. Справа в тому, що три місяці тому Анна подала на розлучення. Чоловік був проти, і тому в РАГС не пішов. Але це її не зупиняло, вона була рішуче налаштована. І того дня їй зателефонував секретар судді і сказав, що через десять днів вона може забирати рішення. Розлучення відбулося. Дізнавшись про цю новину, дівчина зателефонувала подрузі, і вони домовилися зустрітися і відзначити цю справу. Ганна у відмінному настрої кулею вилетіла з офісу десь о шостій годині. І поїхала додому, щоб причепуритися надвечір. Вона піднялася на свій поверх і одразу помітила якийсь пил та сміття на майданчику. А коли зайшла до квартири, то була просто шо кована побаченим.

Спочатку їй здалося, що в хаті були злодії та обчистили квартиру. Але потім все стало ясно. Відсутнє все, що можна було забрати: побутова техніка, меблі та навіть простирадла та рушники. За десять хвилин їй зателефонували у двері. Прийшов сусід віддавати ключі, сказав, що їх мені передав мій чоловік. Тоді все й прояснилося. Виявилось, що речі вивіз колишній чоловік. «Коли потрібно, виявляється можна все так оперативно зробити?», — подумала Ганна, — «Він одну розетку намагався майже рік відремонтувати. А тут стільки всього виніс, за один день!». Щоб ви розуміли дріб’язок цієї людини — він навіть розетки та вимикачі демонтував у ванній, на кухні та у передпокої. А у вітальні не було люстри. Звичайно, їй уже було якось не до походу до ресторану. І подруга прийшла до неї додому. Вони обговорювали подію. Як раптом Ганні надійшло повідомлення на телефон: «Все що моє – забрав, решту ділитимемо в суді». Ось так колишній чоловік вирішив помститися Ганні. Адже він хотів лише комфортно жити з дружиною і розважатися з коханкою.

Хочу поділитися з вами історією, яка сталася з моїм сином. Про те, як він не побоявся в своєму зовсім юному віці взяти відповідальність на себе — за маленьке життя. Мій син в 15 років переїхав до сусіднього міста, щоб вчитися в коледжі. Всі вихідні і свята перші півроку він проводив вдома зі мною. Але одного разу перестав приїжджати, а через деякий час з’явився на порозі зі згортком в руках.

Виявилося, що він зустрічався з дівчиною, яку дуже сильно полюбив. Вона завагітніла, але під час пологів були ускладнення, і дівчина померла від втрати крові. В результаті на світ з’явилася дівчинка, яка відразу втратила матір.

Незважаючи на те, що син був ще дитиною, він не кинув дочку, а прийняв рішення виховати її самостійно. Він знав, що я підтримаю його в будь-якій ситуації, тому повернувся додому з малятком і все мені розповів. Ось це вчинок справжнього чоловіка, який не боїться брати відповідальність на себе і залишається сильним, щоб не сталося!

Приїхав на виписку — а дружини немає; вона кинула трійню і втекла. А через роки пролунав дзвінок у двері — на порозі стояла вона …Я — молода людина, який зустрічався з дуже красивою і милою дівчиною, Машею. Не уявляв ні дня без неї. Після декількох місяців зустрічей вона переїхала до мене. Згодом розписалися; я дуже хотів дітей, але Маша наполягала, що хоче ще пожити для себе.Я сподівався на те, що стану батьком. Ось і сталося це чудо: дружина завагітніла. Цей період був для неї дуже важким — організм слабкий. Пологи були складними. Через кілька годин вийшла медсестра і повідомила про народження трійні: два хлопчика і дівчинка.Я від такої радості стрибав, бігав, кричав, і просто був щасливий.Я поїхав додому, щоб зібрати потрібні речі. Повернувся в пологовий будинок, а дружини немає. Лікарі сказали, що Марія втекла і нічого не повідомила.

Я подзвонив своїй мамі і розповів, що сталося; мама з батьком приїхали в цей же день; добре, що жили не далеко. Виховував дітей разом з батьками. Ходили трійнята в садок, потім в школу та й закінчили навчання з золотими медалями. Надійшли все в університет і успішно навчалися. А я залишився один. Так і не одружився вдруге — втратив довіру до жінок. Одного разу, коли ми з дітьми обідали, як раптом пролунав дзвінок у двері. Відкрила дочка — на порозі стояла моя колишня дружина; вона попросила дозволу увійти, я запропонував їй чашечку кави. Ми згадували нашу молодість — і раптом вона почала шукати собі виправдання. В кінці ж зізналася, що в той час не любила ні мене, ні дітей. Сиділа і розповідала, що зараз хоче налагодити відносини з дітьми.

Ще просила грошей, тому що їй ніде жити. Ми були шоковані. Тоді стало зрозуміло, чому вона так раптово з’явилася. Я не проти, щоб мати спілкувалася з дітьми, але не тоді, коли вона чекає тільки вигоду. Я вигнав її з квартири і попередив, щоб вона більше ніколи не з’являлася в нашому житті.Маша не здавалася, а подала в суд на аліменти. Звичайно, вона його програла.Після суду вона кричала на мене і на дітей. Дочка в цей момент вимовила дуже змістовні слова:- Я все життя мріяла про матір. Мені було дуже важко дивитися на щасливі сім’ї друзів, у яких є і мати, і батько. Я так хотіла твоїх ніжних обіймів і ласкавого слова. Але зараз я розумію, що краще бути без мами, ніж з такою, як ти.З тих пір ми більше не бачили Марію.А як би ви вчинили на моєму місці?

Весняним ранком я пішла прогулятися по місту. Світило сонечко, промені якого гріли теплом, і в квартиру повертатися зовсім не хотілося. Після суворої зими, коли на вулицю виходити бажання не було, зараз навпаки — є бажання більше перебувати на свіжому повітрі.Досить находившись, я йшла додому тією дорогою, що виходила гуляти. Поглянувши під ноги, я побачила гаманець. Зупинилася, озирнулася, але на мене ніхто не звертав уваги. Підняла гаманець, знову озирнулася, ніхто не дивився в мою сторону Люди проходили повз, зайняті своїми справами. Поруч знаходилася філія банку. Я зайшла всередину, підійшла до оператора, і показала знахідку. Молодий хлопець розвів руками, адже таке вперше, тому не знав, що робити. Ми разом відкрили гаманець. В середині було кілька карток, і долари в сумі однієї тисячі. До нас підійшла завідуюча відділом, і запропонувала за номером картки знайти людину.

Я залишила свій номер телефону, щоб подзвонили, якщо знайдеться господар гаманця. Під вечір мені подзвонили з банку і просили прийти: знайшовся господар, і хоче особисто подякувати. Я швидко зібралася і поїхала. Жінка середніх років стояла при вході до філії, і напружено вдивлялася в кожну особу, хто заходив всередину. Я підійшла, зупинилася і подивилася на жінку.- Це ви знайшли гаманець? — запитала вона. Я відповіла, що так. Жінка залилася сльозами, почала дякувати, дістаючи долари з гаманця, але я її зупинила, запевнивши, що мені нічого не треба, достатньо одного слова — спасибі. Коли жінка заспокоїлася, розповіла, що на картку збирали кошти для лікування важко хворої доньки. Зібраних грошей вистачить на лікування за кордоном. Сьогодні поміняла трохи доларів, щоб на всякий випадок були готівкою. Разом з працівниками банку ми також перерахували кошти, хто скільки міг, на картку жінки. Дай бог здоров’я її донечці.

Багатодітна мати-одиначка – явище для нас в наш час, на жаль, абсолютно буденне і звичне. Адже найчастіше після розлучення діти залишаються з жінкою і дай Бог, якщо рідний батько згадує про них хоча б раз на півроку.Раніше, за радянських часів, бути матір’ю-одиначкою вважалося мало не ганебним, так як в країні існував культ сім’ї і розлучення, навіть з об’єктивних причин, засуджувалися суспільством.

Крім того, була поширена думка, що “дитині потрібен батько”, тому жінки з усіх сил намагалися знову вийти заміж.
Зараз з цією справою простіше: ніхто нікого не засуджує, і число матерів-одиначок з дітьми в нашій країні стрімко зростає з року в рік.Але батько-одинак в нашій країні – поняття екзотичне. Особливо багатодітний батько-одинак, яким 5 років тому став 36-річний Михайло.

Найчастіше чоловіки з цієї категорії є вдівцями, але в цьому випадку це не так. У родині Михайла склалася класична і банальна ситуація: його дружина після 13 років шлюбу закохалася в іншого і кинула Михайла.
Тільки ось це було зовсім нетипово для жінки – та залишила всіх спільних дітей своєму колишньому чоловікові. А у них було семеро дітей!Ніщо не віщувало біди: Михайло і його дружина Ксенія знали один одного зі студентських років. Вони одружилися, коли їй було 22, а йому 23.Пара не збиралася ставати багатодітними батьками, і Ксенія була сповнена рішучості піти на роботу після народження своєї першої дитини.

Спочатку в сім’ї народилася перша дитина, другий через рік, третій через 2 роки і так далі … До 35 років Ксенія вже була матір’ю сімох дітей.Жінка не працювала, вся турбота про будинок лежала на Михайла. Всі ці роки Ксенія дбала про дітей. Сім’я жила скромно, але не до такої міри, щоб бути бідною.А в 35 років Ксенія раптом поставила Михайлу ультиматум – вона хоче розлучення. Причина -сее старий друг, якого жінка знала зі школи.

Виявляється, поки Михайло пропадав на роботі, “розриваючись” між дітьми і будинком, Ксенія встигла завести роман потай від чоловіка …І в нове життя з новим чоловіком Ксенія хотіла увійти абсолютно вільної, залишивши всіх своїх сімох дітей Михайлу …

Це не означає, що вона їх кидала, просто жінка, втомлена від повсякденного життя, хотіла жити вільним життям, просто відвідуючи своїх дітей, але не живучи з ними разом.Так Михайло несподівано став батьком-одинаком з сімома багатодітними дітьми …Чоловік каже, що спочатку було важко, але не матеріально, адже він і діти не звикли економити. Це було важко морально і більше не для нього, а для дітей.

Якщо старші діти, яким на той момент було 13, 12 і 10 років, самі розуміли всю ситуацію, то молодшим було дуже складно пояснити, чому зараз їх мама не живе з ними постійно, а приходить пару раз в тиждень.Михайла більше турбувало моральний стан дітей … Але поступово життя налагодилося.Зараз Михайлу вже 41, і він каже, що за ці 5 років він пробачив свою колишню дружину, хоча на самому початку був неймовірно злий на неї.

Єдине, що турбує Михайла, так це те, що за ці 5 років він так і не налагодив своє особисте життя: як тільки жінки дізнавалися, що він батько-одинак і у нього семеро дітей, то припиняли з ним будь-які контакти …Але його колишня дружина Ксенія все-таки влаштувала своє особисте життя: вона вийшла заміж за того ж шкільного друга, і через 5 років у них народилося двоє дітей.Таким чином, у жінки до 40 років вже є 9 дітей від двох чоловіків.
Дивно, але діти від їхнього шлюбу з Михайлом теж пробачили свою навіжену матір: все семеро дітей добре спілкуються з нею, хоча і живуть з батьком.

Всі гості стали дивитися, куди ж упали квіти, як раптом звернули уvагу: у кри жаній воді тоnув чоловік, а дівчинка років 9-и безпорадно стояла поруч. Виявилося, що батько і дочка провалилися під лід разом, але чоловік зміг виштовхнути дитину і наказав їй відійти подалі. Дівчинка в жа ху металася по берегу, але нічого не могла зробити. Побачивши на мосту веселу весільну компанію, дівчинка стала відчайдушно кликати на допо могу. Гості, незважаючи на святковий настрій, тут же зрозуміли, що потрібно робити,

і вже через кілька хв илин потопаючий грівся в теплій машині. Віддихавшись, врятований пояснив, що вирішив прогулятися з дочкою уздовж річки. Дівчинка загралася і випадково провалилася в крижану воду. Батько кинувся до неї на допомогу, але крихкий лід не витримав його ваги, і чоловік пров алився сам. Ось таке тра гічн ий і одночасно щасливий початок сімейного життя! Початок спільного життя співпав з порятунком людського життя: це чудовий заділ на майбутнє! Молодці! Дай Бог їм довгого і щасливого сімейного життя!

У мого чоловіка є к00ханка. Зустрічається з ним давно. Я не проти їхніх стосунків. Робити пакості і мс тити к0ханці у мене навіть і думок не було. Для мене дуже неприємно, коли жінки ворогують через мужиків. Я бачу, що чоловік йти з сім’ї не збирається, але і кидати свою к0ханку не хоче. І я пішла на компроміс. Зустрілася з його к0ханкою, домовилися, що я буду терпимо ставитися до їх відносин і не тримаю зла на неї. Koxнка виявилася дуже ласкавою, доброю і доброзичливою дівчиною. Ми з нею в кафе розлучилися після розмови як близькі подруги. Навіть подарунки зробили один одному. І ось вони вирішили зіграти весілля. Але тільки неофіційно. Я ідею схвалила, і ми всі троє почали готуватися. Ми з к0ханкою стали підбирати один одному сукні. Вона мені вибрала гарне вечірнє плаття, а я їй допомогла вибрати весільну. Весілля вирішили грати в моєму домі.

Зібралися я, чоловік і к0ханка — вже рано вранці. Я на весіллі свого чоловіка повинна грати роль свідка. Підготували все до свята — без проблем. Все майже по-справжньому, тільки без РАГСу. У день весілля ми з к0ханкою були як близькі люди. Я одягла вечірню сукню, к0ханці допомогла одягнути весільну. Коли вона поправила весільну сукню, одягла фату, туфлі — зайшла в зал. Ми з нею обнялися і дали чесне слово, що завжди будемо дружити. Мій чоловік і к0ханка обмінялися кільцями, а я кілька разів урочисто сказала: «Гірко, гірко». Тільки що вийшла заміж к0ханка і мій чоловік пристрасно поцілувалися. Першу шлюбну ніч провели у мене вдома. Я ночувала в залі, де цілий день було весілля. Але нам обом не спалося. Я і «нова дружина» мого чоловіка вирішили посидіти на кухні, поговорити про жіночому.

Наш загальний чоловік вже спав глибоким сном, і йому байдуже до нас не було. Вона прийшла у весільній сукні, а я знову одягла вечірню. Спілкувалися мирно і дружелюбно. Виявилося, у нас в житті багато спільного. У всій цій історії я ні разу не відчула себе приниженою або ображеною. Навпаки, я дуже щаслива. З його кox анкою я спілкуюся набагато більше, ніж зі своїм чоловіком, допомагаю їй у житті. Разом з нею я ходжу по магазинах, в басейн, в кафе і ресторани, на пляж. Думаю, що буду хорошою подругою. А мужики потім.

Коли я завагітніла, на першому УЗД нам сказали, що буде двійня. Ми з чоловіком були трохи вражені цією новиною. Це так тяжко. Старшій 10 років, і ми зважилися на хлопчика, а вийшло двоє. Але нічого вже не зробиш, будемо ростити ще двох. Адже це так чудово! У лікарні завжди запитувала у лікаря: «Все нормально? Мені здається, тільки один ворушиться ». Але лікарі завжди відповідали: «Все добре». На мій день народження приїхали батьки і сестри. Ми посиділи, відзначили. Я пішла відпочивати. На наступний день, рано вранці, біжу до чоловіка і кажу: » Вези в пологовий будинок «. Він привіз мене, і через годину я народила трійню.

Мої пологи приймали двоє лікарів. Вони забрали двох дітей, і пішли. Раптом, чую крик: «Стійте!» Кричали на весь пологовий будинок. Лікар прибіг назад з двома малюками, вони самі розгубилися. Коли я подивилася на них, вони були розгублені: звідки там ще може бути дитина? Через час дали мені телефон і кажуть: «Дзвони чоловікові. Ти зараз сама в шоці, ще налякаєш чоловіка, ми диктуємо, а ти говори ». Я беру телефон, і кажу: «Міша, якщо ти за кермом, зупинись». Відповідає: » Я вдома «.Я йому кажу: » Тоді сядь «. Він присів, і я кажу: «Я народила, все нормально». Він: «І хто народився?». Я відповідаю: «Два синочка і лапочка-дочка». Хвилина мовчання, потім гучний сміх, і каже: «Де двоє, там і троє». Мені принесли моїх трьох дітей; це було незабутньо.