NEWS 2SWEET

Мені 61, чоловік на кілька років старший. Живемо ми у місті у невеликій квартирі. Найстарша дочка за кордоном, молодша в столиці. Має вже двох дітей. На жаль, на початку цього літа моя мама пішла з життя. У селі залишився батько – зовсім один. Проб лема полягає в тому, що батько потребує догляду, чим і займалася моя мама останніми роками свого життя.

Нині моєму батькові 85 років. Можна сказати, що він практично не в змозі щось робити самостійно. Забрати батька я не можу: квартира у нас дуже маленька. Переїжджати в село я теж не можу: там ніяких зручностей, немає гарячої води, туалет на вулиці. Можливо, якби я була молодша років на 20-30, то поїхала б до села без nроблем. Але зараз і я не молода. Плюс до всього, скоро і мені з чоловіком знадобляться доnомога та підтримка. Отже, слід берегти здо ров’я, наскільки це можливо.

Єдиний варіант – знайти для батька доглядальницю. Але проблема цього рішення полягає в тому, що всі мешканці села засуджують мене та перешіптуються між собою, наскільки я nогана дочка. Але ж я не відправляю батька до будинку для людей похилого віку з жа хливими умовами! В чому nроблема? Я не вмію іздити до батька 50 км щодня. Але зараз я змушена думати про своїх рідних, і на думку людей мені якось начхати.

Вова вчинив із Софією, як останній зрадник і бояrуз. Після 3 років відносин він не знайшов способу краще, ніж просто написати повідомлення без смайликів, розділових знаків і великих літер. “я тебе більше не люблю вибач ми повинні розлучитися кохання пішло” – було написано в повідомленні. Він відправив СМС-ку і, напевно, викинув SIM-карту, щоб замістити сліди. Софія прочитала це вранці. Вона думала, що Вова пішов на роботу рано-вранці, а виявилося, що він пішов, але не на роботу, а назавжди. Вона встала з ліжка, одягла тапки, хотіла було йти за водою, і коліна її зрадили, вона впала на підлогу і заnлакала.

Advertisements
Через 2 тижні від колись привабливої жіночної фігури, вогняних очей та променистої усмішки дівчини не залишилося й сліду. Вона догорала на очах. Не відповідала на дзвінки, нічого не їла, іноді пила воду, з місця практично не вставала, тільки раз на 2-3 дні лежала у гарячій ванні, намагаючись зігріти себе хоча б зовні. Батьки серйозно замислилися, як би витягти доньку з такого стану. Вони купили їй квитки на відпочинок. Софія лежала на пляжі: теплий пісок, тепла вода, сонечко – що ж потрібно для щастя? А ні. Виявилося, потрібний Вовка. Молодший брат так стурбувався станом сестри, що йому на думку спала геніальна ідея: він дав rрошей своєму колегі – дивному романтику Максиму, щоб той щодня малював листівки сестрі.

Максим був дивним у своєму романтизмі. Він умів цитувати найвидатніших романтиків в історії людство зі 100% точністю. Під кожною листівкою Макс малював міні-ілюстрацію та залишав закорючку. Софія почала цвісти. Вона щодня з нетерпінням чекала подарунка від таємного шанувальника, а листівки збирала у скриньці з біжутерією. Софочка знову почала займатися спортом, правильно харчуватися. Щокам повернувся здоровий рум’янець, а очам – блиск. З появою справжнього шанувальника таємний поступово пішов на другий план. Але все це було швидкоплинним потягом. Через 7 років Софія зустріла чоловіка – розумного і турботливого. Настав довгоочікуваний день весілля. Усіх родичів з обох боків було запрошено на пишне весілля. Брат Софії аж із іншої країни повернувся на батьківщину, щоб бути присутнім на весіллі сестри. Побачивши нареченого, він втратив дар мови. Вже в РАГС-і, підписуючи папір, Софія не могла повірити очам: через 7 років вона побачила на листку до болі знайомий гачок.

Коли Антон повідомив дружину, що у вихідні його знову не буде, Ганна засмутилася. У неї однорічна дитина на руках, вона дуже втомлюється з нею, всі домашні справи на ній, а він тільки й робить, що гуляє із друзями. Але коли Антон вирішив піти, він піде. У друга весілля, і він має піти. Думка Ганни його не турбувала. У п’ятницю в обід він пішов із роботи прямо на хлопчачий вечір. Ближче до вечора дитина почала вередувати. Ганна поміряла йому темnературу, і виявилося, що в нього висока темnература.

Вона зателефонувала чоловікові, щоб він приїхав, але Антон кинув слухавку , сказавши, що, мабуть, у нього зубки ріжуться і нічого там серйозного немає. Але дитині ставало гірше. Ганна викликала швидkу та зателефонувала своїм батькам. Чоловіку спробувала зателефонувати, але він вимкнув телефон. Батьки примчали одночасно зі швидkою. Ліkар сказав, що у дитини серйозна недуга і їй необхідне стаціонарне ліkування. Дитину поклали до ліkарні. Вранці батьки Ганни відвідали її з дитиною та принесли їжу та необхідні речі. Антон прийшов пізно, побачив, що вдома нікого немає, вирішив, що дружина з дитиною у батьків, і навіть не дзвонив Ганні.

Наступні два дні він також гуляв із друзями, а про те, що дружина з дитиною у ліkарні, дізнався лише у понеділок. Поговорив із дружиною, спитав, коли вони додому повернуться, а Ганна сказала, що ліkар поки що нічого не говорив про виписку. Обіцяла подзвонити йому, коли вже виписуватимуть. Попросила більше їй не дзвонити, тому що дитина прокидається і вередує. Коли її виписували, Ганна зателефонувала батькам. Вони зустріли її та запропонували трохи пожити у них. Ганна погодилася бачити чоловіка їй не хотілося. Чоловік подзвонив їй увечері із претензіями, чому вона йому не подзвонила. – А ти людина зайнята, ось я і вирішила тебе не турбувати, – хитро сказала Ганна. – Але коли ж ви повернетесь додому, – питав він. – Я не готова до цього. Ти людина ненадійна, і я не впевнена, що повернуся до тебе взагалі.

Моя свекруха навчила мене всьому – як бути хорошою дружиною, хорошою мамою і хорошою господинею. Мати мого чоловіка була мудрою жінкою, незважаючи на те, що закінчила лише три класи в школі. Ну, не за фактичною освітою ж судити про розум людини, вірно? Загалом, коли я вийшла заміж, мій чоловік звик, що дружина задовольняла всі його потреби. Я готувала і подавала йому їжу, навіть коли працювала повний робочий день. Так справи йшли у всіх сім’ях в нашому селі. Одного разу ми відвідали мою свекруху, якій тоді вже було за сімдесят, і їй було важко ходити самостійно.

Свекруха все ще встигала доглядати за своїм чоловіком і, здавалося, чекала того ж від мене. Я обслуговував всю сім’ю, поки вони сиділи і чекали, поки я все зроблю. Це було занадто для мене, і я не могла це вже терпіти. Через три дні свекруха відвела мене в сторонку і сказала, що я повинна перевиховати чоловіка. Вона попередила мене, що якщо я цього не зроблю, Я буду шкодувати до кінця свого життя. Свекор теж, як не дивно, підтримав свекруху, сказавши, що я не повинна весь час прислужувати чоловікові. Я сама розуміла, що так довго тривати не може. І, нарешті я почала вести виховні роботи з чоловіком.

Зізнаюся, це був складний процес. Він звик, що все робилося за нього, і йому знадобився час, щоб звикнути робити щось самостійно. Ми посва рилися тоді дуже сильно, і він навіть поrрожував мені розлу ченням, але я не здавалася. Я хотіла, щоб чоловік зрозумів, що ми рівні партнери. З часом чоловік звик до нового розпорядку, і ми зажили щасливим життям. Я вдячна своїй свекрусі за те, що вона навчила мене всьому, що мені потрібно було знати про те, як бути хорошою дружиною, не ставши для чоловіка служницею. Я завжди буду згадувати свою свекруху з любов’ю.

Мені нещодавно виповнилося 34, моєму сину – 5. Ми з чоловіком живемо у великому заміському будинку його батьків. Але в ньому немає ремонту, і щоб його зробити – потрібна досить велика сума грошей. У свекрів, крім мого чоловіка, є ще дві доньки. Як би там не було, свекри завжди казали, що дім дістанеться тільки моєму чоловікові. Але жодних документів вони поки що не оформляли… Нещодавно з життя пішов батько. Як спадок я отримала його однушку і величезну земельну ділянку.

Тато ніколи з нами не жив, тому отримати такий величезний подарунок було досить несподівано. Але тут проблема прийшла звідти, звідки не чекали: родичі чоловіка вирішили замість мене, що робити зі спадщиною. Вони вважали, що я маю продати земельну ділянку, а отримані гроші вкласти в ремонт будинку. Свекруха каже, мовляв, будинок так і так нам дістанеться, тому я вкладатимуся у власне майбутнє. Але мене так просто не провести. Справа в тому, що шлюб чоловіка зі мною – другий.

До мене він був одружений і від першого шлюбу в нього залишився син. Поки я прийняла рішення, що нічого продавати не буду, щоб у разі чого все моє майно залишилося моєму рідному синові. Але родичі чоловіка кажуть, мовляв, якщо я живу з ними – то маю вкладатися. Тільки спадкоємців на цей будинок – купа. Зрозуміло, що у майбутньому вони претендуватимуть на будинок. Навіть якщо свекр перепише будинок на мого чоловіка, де гарантії, що не з’явиться його колишня дружина з дитиною та не захоче своєї долі? Ситуація, звісно, складна, але відступати я не збираюся.

Ми з чоловіком одного віку, обом по 20 років. Після весілля вирішили пожити разом із його мамою, поки що накопичуємо гроші на своє житло. А свекруха мені трапилася така класна, я від неї в захваті. Вона мене повністю розуміє, йде в ногу з часом та модою, ніколи не повчає та не читає мені нотації. Є тільки в ній одна риса характеру незвичайна, але це я полюбила. Моя свекруха завжди каже правду в обличчя. Як би приkро не було, але вона ніколи й нічого не приховує.

Advertisements
Потім я зрозуміла, що це найкраща її риса, тому що я точно знаю, що вона думає і не чекаю ніякої каверзи. Тим більше зрештою вона завжди виходить права. Так мені чоловік зателефонував, сказав, що він на роботі затримається, із мужиками вирішили до бару сходити трохи розслабитися. Я, як молода дружина, його повністю розумію, тому не стала сkандали влаштовувати. Але тільки чоловік прийшов додому опівночі, а затримався аж на 4 години. Свекруха зустріла свого сина з мокрим рушником у руках. Як тільки чоловік переступив поріг будинку, то свекруха почала його бити: -Ах ти, негідник, тебе дружина вдома чекає, вже ніч на подвір’ї, а ти гуляєш там із мужиками.

Advertisements
Я стояла і сміялася з цієї ситуації. Потім свекруха повернулася до мене і сказала: -А Ти чого посміхаєшся? У тебе тут чоловік уночі додому прийшов, бери сковорідку, доnомагай мені. Після цієї сцени ми всі розсміялися та відпустили чоловіка спати. А свекруха мені розповіла, що коли вона сама була невісткою і її чоловік почав пити, то її свекруха була на боці сина. Вона дозволяла йому робити, що хоче. Так її чоловік спився. Такої долі для свого сина вона не хоче, тож хай навіть і такими жартівливими методами, але треба тримати ситуацію під контролем.

Мені було шість років, а братові чотири роки, коли нас забрала старша сестра.Мама часто пила, гуляла, ми з братом часто залишалися вдома самі без нагляду, сиділи голодні.Сестра Наташа старша за мене на чотирнадцять років, є ще старший брат, якому на той момент було близько двадцяти п’яти років, але він пішов з дому, коли йому ледь виповнилося чотирнадцять, з тих пір він рідко давав про себе знати.Напевно він навіть не знав про те, що у нього є ще брат і сестра.У той день, коли Наташа нас забрала, мама знову напилася і спала на дивані. Сестра прийшла, а ми з братом сидимо і їмо черствий хліб.Наташа розштовхала маму.- Мама я Вальку і Сергійка до себе забираю, я буду про них піклуватися — сказала сестра матері, яка ледь відкрила очі.- Ну і забирай, подумаєш — сказала мама ображено, впала назад на диван і заснула.Так ми стали жити з сестрою. Сергія вона влаштувала в дитячий сад, а мене записала в школу.

Коли я вже вчилася в другому класі я якось помітила, що вона ходить задумлива і весь час посміхається.- Наташ, а чого ти посміхаєшся? — запитала я її.- Ой, Валя, скоро заміж виходжу, уявляєш — радісно сказала мені сестра.- Заміж, добре, — сказала я,Радіти тільки я не могла, не було чому радіти, я тоді вже розуміла, що чоловік сестри може нас з братом вигнати, навіщо йому чужі діти? Але я даремно переживала.Гриша, чоловік сестри, виявився добрим, чуйним і працьовитим хлопцем.Через деякий час Наташа народила дітлахів, двох хлопчиків, одного за іншим.Тепер на руках у Наташі було четверо дітей. Я дев’ятирічна, брат семирічний і двоє малюків погодок.Як 24-річна дівчина з усім справлялася — я не знаю, але Наташа завжди була веселою і життєрадісною.Правда ми з братом намагалися як могли. Я по господарству все намагалася робити і забиралася, і їжу готувала. Брат Сергій був хуліганом, в школі часто бешкетував, вчився погано.Одного разу з ним поговорив Гриша, після чергового виклику в школу.

Advertisements
– Сергій, ти розумієш, що могло б бути, якби вас Наташа не забрала? — запитав Гриша.— Не знаю, з мамкою б жили напевно — знизав брат плечима.-А ну-ка поїхали, — сказав Гриша і вони кудись поїхали.Приїхали години через дві, Сергійко був дуже задумливий.- Гриша, а куди ви їздили? — запитала я.- У дитячий будинок, — коротко відповів Гриша.Після цієї розмови Сергій хуліганити перестав і вчитися став на четвірки і п’ятірки. Наташа тільки ходила дивувалася, що це з братом сталося.Нещодавно сестра звідкись дізналася, що двоє дітей нашого старшого брата опинилися в дитячому будинку — на сімейній раді довго не думали.- Звичайно, забирай, навіть розмови немає — сказав Гриша.- Спасибі — розплакалася Наташа.- Але як ми будемо шість дітей ростити?- Де четверо, там і шестеро, витягнемо — серйозно сказав Гриша.Сьогодні вся наша велика родина їде забирати дітей, моїх племінників, з дитячого будинку.

Марина весела йшла додому, нарешті вона здала проект і отримала тижневу оплачувану відпустку. Тепер вона могла б зайнятися будинком та коханим чоловіком. Прийшовши додому, вона побігла на кухню, їй хотілося приготувати щось смачне до приходу чоловіка. Марина вирішила приготувати борщ, бо чоловік шалено любив суп, та й нещодавно просив дружину його приготувати. За дві години додому повернувся Максим. Чоловік здивувався, побачивши дружину вдома. – Тебе раніше відпустили? Ой як пахне. Невже ти встигла приготувати вечерю? Ти мене дивуєш, жінко моя. – сказав Максим. — Я звільнилася, як ти хотів. Тепер я створюватиму нам комфорт та затишок. Ти не радий? Зблід чогось. — Вирішила обдурити чоловіка Марина, заради жарту. — Ні, я радий. Нарешті відпочинеш. Гаразд, я потім співаємо, зараз у душ зганяю. Марині здалася така поведінка чоловіка дивнօю. Вона подумала, що Максим цього не очікував, тому він так відреагував.

Після вечері, Максим дивився на дружину здивовано. — А що тепер робитимеш? Нової роботи знайти не хочеш? Не звично ж удома сидіти. – сказав Максим. — Ні не буду. Мені й удома добре, завтра піду нові штори на кухню купувати. Треба облаштувати будинок, а ще думала про дітей. — Марина з підозрою подивилася на чоловіка. — Добре я піду спати. Потім поговоримо. Максим ліг, але заснути не міг. Він усе думав, як же він тепер житиме. Адже раніше він свої гроші витрачав лише на себе, а дружина на свою зарплату покривала кредит на машину та купувала їжу, а також оплачувала комунальні послуги. Тепер же все лягло на Максима, а він уже собі приставку надивився, дорогий годинник і машину хотілося поміняти. Вранці він поїхав на роботу, але це не завадило йому знайти кілька вакансій для дружини. Максим хотів, щоб дружина працювала та заробляла, щоб він продовжив жити за її рахунок.

Марина дзвінкам чоловіка ставилася з цікавістю, вона ніяк не могла зрозуміти, навіщо він шукає їй нову роботу. Коли вона вирішила покопатись у його ноутбуці, то для неї все стало зрозумілим. Максим шукав у пошуковій системі «Як вигнати дружини на роботу?» йди ж шукав вакансії. Потім Марина помітила закладки, де він зберігав сайти, де відзначав дорогі придбання для себе. «Зручно жити за мій рахунок, так?», — запитала Марина. Коли повернувся Максим, вона заявила, що їй потрібні гроші. -Мама зараз у скрутному становищі перебувати, я не працюю. Можеш грошей дати, у тебе вчора зарплата була. -Я тебе утримую, мати твою не має наміру утримувати. А ось зарплату я витратив, приставку собі замовив. Марина poзлютилася. Вона висловила чоловікові все те, що в ній нагромадилося за кілька днів вихідних. Жінка зібрала речі та переїхала. Марина подала на розлучення, Максим хоч і намагався повернути її, але вона не прощатиму йому.

У мене з батьками моєї дружини просто чудові близькі стосунки. Я думаю це тому, що своїх батьків я бачу рідко, вони живуть далеко, а я дуже сумую. Ми проводимо всі сімейні свята разом, часто приїжджаємо на вихідні. Але рік тому не стало мого тестя. Через пережитий стрес у свекрухи почалися проблеми з серцем, вона переживала наnад. Після цього в неї відмовила одна нога. Ми її довго лікували, але тепер вона назавжди залишиться в інва лідному візку. Моя дружина Люба сильно переживала за маму, тож переїхала до неї, щоб допомагати їй у всьому. Мені було шкода дружину, вона повністю свій час присвячувала мамі, сильно втомлювалася.

А наша сім’я без неї сумувала, діти nлакали. Ми запропонували тещі переїхати до нас у квартиру, щоби вся родина жила разом, але вона відмовилася. Довелося нам із дітьми переїхати до неї. Я розумів, як дружина втомлюється зі своєю мамою, тому я почав брати на себе обов’язки по дому. Часто готував вечерю, мив посуд, намагався тішити дружину. Якось я забув документи вдома, довелося повернутися. Нікого в будинку не було, можливо пішла в магазин. Натомість я почув, як теща з кимось розмовляла по телефону.

Я не знаю, хто це був, але почуте мене неприємно здивувало: -Взагалі не розумію, навіщо вони переїхали до мене, тільки заважають постійно. Зять бісить зі своїм ноутбуком, як по клавішах стукає, аж голова боліти починає. Діти невиховані, кричать і кричать, у кімнату до мене забігають. Я взагалі хочу сама жити. Після цього я не міг піти працювати. Дочекався дружину, і ми разом почали збирати речі. Надвечір ми переїхали від тещі до нас додому. Після цього ми не спілкуємось: я не очікував від неї такого. Адже ми просто хотіли допомогти їй.

Коли моєму синові було років сім, і ми всією поки ще маленькою сім’єю їхали кудись за місто. Заїхали на заправку, купили морозива і їдемо, отримуємо задоволення: літо, спека, морозиво, дружина, син, благодать.Тут мій син відкриває вікно і викидає обгортку. Швидкість автомобіля була невеликою. і я зміг дуже швидко зорієнтуватися і припаркувати машину на узбіччі. Мовчки вийшов з машини, відкрив багажник, звільнив від продуктів один з ашановскіх пакетів, вивів сина з машини і попросив зібрати все сміття з узбіччя. У сина гординя; ще й дружина спробувала заступитися.Але жінка була відправлена в машину слухати музику, а синові пояснив, що поки він не принесе мені повний пакет сміття, ми далі не поїдемо, і відповідно всіх «ніштячков» обіцяних нами вже не буде. Син на початку зі сльозами, а потім з якимось азартом на очах пішов збирати сміття.

Я взяв другий пакет і пішов поруч. За неповних півгодини ми очистили маленьку ділянку дороги від слідів життєдіяльності нашого народу і повернулися в машину.Далі я пояснив синові, чому він пішов збирати сміття: тому що Україна — це його Батьківщина, а Батьківщину треба любити. Говорив багато, з прикладами, але так, щоб він зрозумів.А в кінці син запитав: — А чому ти пішов збирати зі мною?- Те, що ти кинув обгортку в вікно — це, в першу чергу, моя помилка. Я упустив щось в твоєму вихованні, і тому повинен був понести покарання разом з тобою.Скоро синові буде 13 років, у нього дві маленькі сестрички, і вчора я з задоволенням спостерігав, як він вчить їх не смітити.Спасибі моєму батькові — його життєва мудрість при нашому вихованні так сильно мені допомагає правильно повчати своїх дітей.