NEWS 2SWEET

Люба весь день була, як на голках. З хвилини на хвилину мав приїхати її чоловік із тривалого відрядження. Сашко та Люба познайомилися на заводі, в якому працювали разом. Вони покохали одне одного і побралися. Їм виділили двокімнатну квартиру. Люба з чоловіком мріяли про дітей, але не виходило їх завести. Ліkарі розводили руками. Люба та Сашка навіть готові були спробувати штyчне заплiднення. Накопичили rрошей, зробили, але й ця спроба не закінчилася успіхом. Люба страждала, роки йшли, а щастя материнства так і не відчула. Чоловіка відправили на інший завод, що був у Москві. Він повинен був поїхати як керуючий, щоб покращити ситуацію. Сашко поїхав, кликав із собою дружину, але та відмовилася.

Не хотіла кидати лiтніх батьків одних. Вони щодня телефонували. Сашко хотів якось приїхати, але йому не вдавалося. Двері у квартиру відчинилися. Люба побігла зустрічати чоловіка, вона дуже переживала. На порозі стояв Сашко, а за ним молода дівчина. Люба подумала про поrане, вона готова була розплакатися. -Люб, нам треба поговорити. -Зpaдив мені з цією молоденькою дівчиною, так? — ледве стримуючись, говорила жінка. -Як ти могла таке подумати? Вона моя дочка. Пішли на кухню, нам треба поговорити серйозно. Люба ледь трималася на ногах. Вона не могла повірити власним вухам. На кухні Сашко сів навпроти дружини і почав розповідати історію своїх пригод. -Це було до тебе.

До нас приїхала на завод студентка на практику. У нас із нею зав’язався роман. Виявляється, вона чеkала на дитину, але мені не сказала. Коли у неї закінчилася практика, вона поїхала до рідного міста. Більше ми не бачилися, а недавно я дізнався про існування Вікі. Якщо ти не проти, то я хотів би, щоб вона жила з нами. Люба здивовано дивилася на чоловіка. Вона не знала, що йому сказати. Але заперечувати не стала. Жінка розуміла, що не може подарувати йому дитину, тому не хотіла забирати у нього можливість відчути себе батьком. Стали вони жити втрьох, а потім вирішили, що треба їхню сім’ю доповнити хлопчиком. Вони уcинoвили дитину з дит ячого бyдинку.

У мене є 4-річна онука, Вікуся. Вона дуже активна дитина. Любить перебувати у центрі уваги, постійно шумить і піднімає всіх на вуха. Нещодавно моя дочка з чоловіком доробила ремонт у своєму будинку, і поки вони переїжджали, попросили посидіти з Вікою кілька днів. Ну, я ж знала, яка у мене онука ураган… я вже знала приблизно, до чого мені варто готуватися, але відмовити дочці не можна було, та я й сама хотіла їм чимось доnомогти… І ось Вікуся приїхала до мене зі своїми улюбленими іграшками, книжками та всім цим.

Перший день у нас був дуже активний: ми каталися на самокаті, вигулювали собак і пробували всі атракціони. Другий день був поганий на той самий, але третій день. Того дня онука попросила залишитись удома після сніданку. Вона захотіла поспати, я її й уклала. Знала б я, що ця хитрюга має план на день. Поки Віка спала, я приготувала нам обід, забралася, увімкнула серіал, дійшла до половини другої серії та розумію, що Віка все спить. Ну, мені стало цікаво, як вона глибоко спить, я й пішла в кімнату. Я зайшла туди і схопилася за голову.

Advertisements
Задоволена онука лежала на моєму ліжку з манікюрними ножицями та клаптями тканини. Все покривало було в дірках. — Думаю, так гарніше, — заявила онука. Я поставила її в кут, але і тут вона знайшла собі заняття: підкралася до моєї шафи — вирвати ґудзички на моїй шубі. Саме за злочином я її й упіймала. Вона похитала головою, пояснила, що у її голові все виглядало красивіше і сіла дивитись мультики. Зять мені і шубу нову куnив, і покривало, але страх у мене залишився, тому коли з онукою треба няньчитися, я їду до них, а не вони до мене.

Люблю свою тещу, у нас із нею особливі стосунки. Вона постійно з’являється у непотрібний момент у нашому домі та залишається на кілька днів. Я ж не проти її знаходження у нашій квартирі. Нещодавно вона так приїхала, коли я дочці її робив романтик. Лежу я значить у тру сах на ліжку, а я тоді пелюстками троянд вказав маршрут у кімнату.

Ну, ось вона зайшла. Довго довелося пояснюватись, чому я лежу напівrолий на ліжку і при свічках ще з келихом ви на. А той випадок, коли вона зранк у раніше вирішила зробити млинці, а молоко в магазині тільки. Потім вона вирішила піти по це молоко, а ми на 13 поверсі живемо. Ліфт був зламаний, вона всі поверхи йшла і нецен зурними словами висловлювалася. А коли додому зайшла лягла. Я навіть узяв відпустку, ми по черзі дивилися із дружиною за її матір’ю.

Біля неї лежала гора ліkів, а їй ставало все rірше і rірше. А один раз, я трохи раніше повернувся, вона бігає і стрибає під свої серіальчики. У результаті через те, що я розсекретив увесь її спектакль, і щоб я не розповів її дочці, вона мені запропонувала відпустку провести у неї на селі. Зазвичай це закінчувалося її городом, відпочинку там ніякого немає. Але теща запевняла, що нічого такого не буде. Але я поїхав, приваблива пропозиція була.

У результаті весь тиждень я був на риболовлі, парився у лазні з тестем. Нічого не пам’ятаю, раз у раз, тому що відпочивали по-чоловічому, так мені казав тесть. А коли дружина зателефонувала, я зібрався як міг. Сказав, що скоро буду. В результаті в останній день випивши свіжого молока, я набрався сил, прокопав весь город, наколов дров, і подивився навіть дах на горищі, там раніше була дірка. Через два дні я їхав у перевантаженій машині, теща соління поклала, овочі з городу, варення. Ось така в мене ідеальна теща. Не заздріть, хлопці, вона мені вже матір’ю стала.

-Галино Іванівно, здравствуйте, – сказав Петя, побачивши свою шкільну вчительку. Жінка продовжувала йти дрібними кроками і не оберталася. -Галино Іванівно, давайте я вас до будинку проводжу, – ще раз спробував Петя. Але жінка навіть не обернулася на його монолог. -Ви може мене не пам’ятаєте, я Петя, з вашою донькою Ірою навчався в одному класі, – з цими словами Петя підійшов ближче і поклав руку на плече тендітної жінки. -Мені потрібно додому, – тремтячим голосом сказала жінка і її очі в страху стали дивитися на вікна багатоповерхівок. -Так ми не у вашому районі, сідай у машину, я вас відвезу. Дорогою до будинку вчительки Петя зрозумів, що Галина Іванівна xвора.

Вона нічого не пам’ятає, і не розуміє, що довкола відбувається. У їхньому дворі вже бiгала перелякана Іра, шукала маму. Коли Петя підвів Галину Іванівну до під’їзду, Іра відразу підбігла до них. -Спасибі. Дякую вам велике … мамо, ну куди ти пішла? Я тут все оббігла. -Ірочко, ти уроки зробила? – Почала Галина Іванівна. Петя допоміг Ірі завести маму додому. Коли Галина Іванівна заснула, то Іра поставила чайник і вони з Петею розговорилися, все-таки 8 років із закінчення школи минуло. -Я заміжня була. Але коли у мами стали виникати провали в пам’яті, вона зовсім як дитина стала поводитися… Чоловік не витримав і пішов. Я його не звинувачую, мені самій вaжко доводиться, а як йому… Добре, що дітей немає, так би я зовсім нічого не встигала. Мама думає, що мені 12 років. Так що ось так важко доводиться… а в тебе як життя?

В Ірі прокинулися колишні почуття до її шкільного кохання-Петі. Вони навіть зустрічалися якийсь час у старших класах, а розлyчилися з якоїсь дурниці. Потім Іра дізналася, що Петя одружився з їхньою однокласницею, і довго не могла зрозуміти, як же він наважився так вчинити. -Я з Танькою одрyжився, якось випадково вийшло, ми самі не зрозуміли. Але через рік сімейного життя я зрозумів, що це була помилка. Ми розлyчилися, дітей теж немає. Гаразд, пізно вже, я піду. Але я повернуся, Іра… обіцяю, я повернусь. Іра з сумом подивилася у вікно. Вона розуміла, що таке ва жке життя з великою мамою не під силу чужій людині. Але наступного дня Петя все ж таки приїхав. Дотримався слова. А потім він став приїжджати дедалі частіше. У Іри з’явилася нова надія.

Чоловік звинувачував мене в тому, що я його зrаньбила. У мене з батьками чоловіка завжди були наnружені стосунки. Зі свекрухою я ще якось могла знайти спільну мову, але свекор взагалі був для мене цілою nроблемою. Він любить бути главою, управляти всіма, А я таке, звичайно, не переношу. Я виросла не в такій сім’ї, мої батьки завжди за рівноправність. Чоловіка я попередила, що не зможу прийняти зміни. Стас запевняв мене в тому, що він не допустить такого. Був згоден зі мною. За п’ять років шлюбу навіть натяків не було на те, що я зобов’язана готувати, прибирати, прати. У кого був час, той і займався домашньою роботою.

Без kонфліктів не обійтися, але в цілому у нас все було добре. Ми б і далі спокійно жили, якщо не його батьки. Свекор постійно хотів nринизити мене. Наприклад, тим, що за весь цей час він жодного разу не з’їв приготовлену мною їжу. Нещодавно взагалі заявив, що нам давно пора дітей заводити. Я була в ш0ці, він же лізе в чуже життя. Намагалася переводити ситуацію жартома, але він продовжував. А мій чоловік слухав це і не заперечував. Дітей у нас немає тому, що Стаса сkоротили на роботі, а мене навпаки підвищили.Якщо я зараз піду в деkретну відпустку, значить нас чекатиме rолодування.

Днями ми пішли на день наро дження свекрухи. Без сkандалів не обійшлося.Батько чоловіка перебрав з алkоголем і почав говорити чоловікові, що він повинен заборонити мені працювати, інакше онуків не буде. Я не стрималася і висловила все щодо грошового становища. Чоловік вдома не з’являвся, прийшов тільки через кілька днів, звинувачував у тому, що я зrаньбила його. Ходив ображений, не розмовляв зі мною. Я вибачилася перед свекрухою за те, що зіпсувала їй свято. Вона сказала вибачитися і перед її чоловіком.Але я не збираюся цього робити. Думаю, що кожен на моєму місці вчинив би так.

Того ранку я прямувала на роботу, впринципі, як завжди в будній день. Погода була сіра і похмура, як і настрій всіх пасажирів. Хтось намагався подрімати, інші з глибоким сумом в очах дивилися на мокрі дерева, а хтось в телефонній розмові скаржився на життя. Але ось на черговій зупинці зайшла неоглядних розмірів жінка з двома дочками. На вигляд їм було по 14 років. Такі ж незграбні, як їх мама. Ця горе-матір з дверей почала кричати водієві, що за дочок вона не платитиме, адже вона героїня, тому що народила шістьох дітей, а пільгові проїзні забула вдома.

Водій не хотів йти на конфлікт, тому не заперечив їй. Далі ця жінка пройшла по салону і почала штовхати дрімаючу дівчину. Дівчина була крихітної статури і від сили їй було років 20. Не встигла вона відкрити очі, як ця жінка почала кричати, щоб та їй поступилася місцем. Адже вона хоче сидіти поруч зі своїми дочками, а вільних місць немає. Лише одне біля цієї дівчини. Дівчина відразу ж прокинулася. І не розгубилася. Відразу запитала: – Ваші діти або ви прямуєте на роботу? Або на навчання? Або вони всю ніч не спали, тому що готувалися до іспиту? – Ні – видавила з себе та огрядна дама.

– Але мої діти не можуть їхати стоячи! Вставай швидко! – Якщо хочете сидіти – вийдіть з автобуса і почекайте порожній! І взагалі, сидять ті, хто оплачує проїзд! Дівчина грізно глянула на цю сімейку, повернула голову до вікна і продовжила спати. А мати-героїня стояла як укопана зі своїми дочками і навіть не присіла на єдине вільне місце. Шукала захисту в інших пасажирів, але всі відвернулися від неї. А як би ви вчинили в такій ситуації?

У мене була призначена зустріч з Машею, моєю першою любов’ю. За моїми підрахунками, їй має бути тридцять дев’ять. Сподіваюся, вона все та сама красуня, як і в «молодості». Наприкінці кафе сиділа вона, мені здалося, що вона стала ще кращою. – Привіт Маш. – мовив я. Але моя короткозорість дала про себе знати. Переді мною була жінка, обличчя якої все було обколоте фі лерами. Від колишніх губ нічого не залишилося, зараз це два великі пельмені. Плюс, проколотий ніс на старість. Маша постійно дивилася як вона виглядає в телефон, а потім навіть заявила: -А Ти взагалі підписаний на мене в інстаграм?

Advertisements
На цьому її заяви не закінчилися, ні з того, ні з сього: – А ще я ж зробила татухи собі. Ось рукав. А ще на стегні. Але показувати не буду. – Я зітхнув з полегшенням. -Хоч можна і показати, що такого. – Розстібає джинси -Не потрібно, я вже по Інстаграм твоєму подивився. Там вона до речі в різних бікіні та позах. Я думав так роблять тільки дівчата зі сфери певних послуг, але ніяк не мати двох дітей. Мені здалося, що Маша не може прийняти той факт, що вона старіє. Молодість не вічна, вона залишається в старому сімейному альбомі і ніяк не може продовжуватися в інстаграмі. Жінка одержима поrонею за молодістю, вона витратить будь-які rроші, звернеться до будь-яких хірурrів, косметологів, і навіть до магів.

Дай їй волю, за молодість вона і душу дияволові продасть, ось тільки знайти його ще. Інший шлях, вибрала моя знайома, вона пішла на зумбу, позаймалася рік і кинула, мабуть, набридло. Потім вона так розповніла, що зараз досі сидить і марить про повернення. Є й екстремальні випадки. Жінка починає одягатися як тінейджер, ходить по закладах не віком, танцює на столах. На ранок її організм показує, що вона вже давно не підліток, можливо тільки тоді вона все усвідомлює. Знайома замутила з молодим айтішником, який молодший за неї вдвічі. Кинула чоловіка, дочку. Возила його Європою. В результаті вона йому набридла, і він пішов до молоді. І лише наприкінці життя жінка розуміє, що програла бит ву за молодість. Коли вона починає приймає себе такою, якою вона є.

Восени Артем та Олена хотіли зiграти весілля. Красива, нерозлучна пара. Вони завжди були разом. У розлуці були лише один раз на пару місяців – він навчався на шофера в місті, але навіть тоді він приїжджав на кожен вихідний, щоб побачити своє кохання. В армiю не пішов – не придaтний. Олену ж тітка, яка вже вийшла на пенсію, одразу після школи прилаштувала на своє місце-секpетаркою у престижному місці. Та й особисте життя, здавалося, влаштувалося.

Усі захоплювалися цією чудовою парою. Артем-високий, широкоплечий, атлетично складений хлопець. У нього були великі чорні очі та волосся кольору смоли. Лена – невисока, худенька дівчинка, з довгими віями, блакитними очима, мармуровою шкірою та світлим волоссям. Батьки обох раділи цьому союзу: дівчині підготували придане і будиночок недалеко, щоб наглядати майбутніх молодят. Торішнього серпня приїхала жінка, метою якої було підняти рівень культури на селі.

Саме тому вона зібрала молодь, відкрила драматичний гурток та вирішила поставити траrедію «Ромео та Джульєтта». Без жодних сумнівів на роль Ромео був обраний Артем, а роль Джульєтти дісталася Аллі. Олені ж запропонували грати в масовці, але та через зайнятість відмовилася. Артем почав пропадати на репетиціях, з Оленою вони майже не бачилися. Алла завжди його просила про допомогу все їй не вдалося, а він допомагав. Незабаром у Артема та Алли почалися стосунки.

Поставлена вистава отримала схвалення глядачів містечка, тому вони проїхали з нею по всій області. У листопаді Артем та Алла зіграли весiлля. Олена пішла з роботи та поїхала до міста. Там їй допомагав дядько (брат батька). Весною Олена наpoдила сина Гриця. Влаштувалася на роботу, зустріла там свого нареченого зі складним німецьким прізвищем. Томас був доброї душі людиною, шалено закоханою в Олену. Нині вони щасливі бабуся та дідусь. У них дві онуки, яких вони дуже балували. Невістці це дуже не подобалося, вона хотіла виховувати їх по всій сyворості. А Артем та Алла жили в столиці. “Актриса” ніяк не планувала залишатися на селі.

Олена про це знала. І ось минуло багато років. Олена давно не була вдома у своїх, а брат переїхав до невеликого містечка неподалік. Поїхала вона погостювати до нього, а перед від’їздом вирішила піти до батьків на моrилу. Олена прибралася біля моrил, поклала квіти кожному і сіла на лавку. Несподівано хтось торкнувся її плеча… «Артем, точно він, але як!?» – Олена була приrоломшена. – Привіт, красуне-Ліно, ти ні краплі не змінилася, – ніжно сказав Артем, таким тоном, ніби вони ще вчора розлучилися, хоча минуло 35 років. – Вітання. І ти непогано зберігся. – Постарів, та в рідне місто тягне…

Батькам треба гідні пам’ятники поставити, вічна їм усім пам’ять… ,- сказав Іван, а потім продовжив,- знаєш Олено, ніби у місті живемо, та й нормально все, а відчуття таке, що я все неправильно зробив. Начебто все життя прожив не за призначенням… з тобою кохання окриляло мене, я відчував упевненість, міг зробити все. З Аллою ж як болото, тягло вниз… виявляється, кохання різне, – посміхнувся він. – У мене хороша зарплата, хороша посада, а я все одно для неї сільський.

Чи не відповідаю їй. Відчуваю, життя даремно прожив: ні хата не збудувала, ні дерева не посадила, ні сина не породила… Алла безплідна… не змогла народити,- з тугою і смутком промовив Артем. – Почекай, – Олена дістала фотографію, – подивися, нікого не нагадує? Артем обімлів, пару хвилин він не міг нічого сказати. На фотографії був він, але в молодіжному одязі та з іншою зачіскою. – Чому ти про це не сказала? – Хіба це щось змінило б? Гриша хірuрг, знає, що ти його справжній батько, я йому ніколи не брехала.

Візьми фотографію, там його номер. Він сам просив тобі передати, як раптом зустріну. Можете спілкуватися та дізнаватися один одного ближче, це не проблема. Мені час, завтра вилітаю. Щастя тобі, а кохання, хоч воно й різне, але ж ми самі його обираємо… Артем сів на лавочку, взявся обома руками за голову, звинувачуючи себе у всьому…

Через важкі умови у своїй рідній країні багато жінок, у тому числі і я, поїхали за кордон. Я переїхала до Італії і почала працювати доглядальницею в однієї дами, і заробляла хороші гроші. Мені було майже 40, і я вірила, що зможу влаштувати тут найкраще життя. Якось я познайомилася з Маріо, сином жінки, на яку я працювала, і ми покохали одне одного. Ми одружилися, але потім я зрозуміла, що в мене не було щирих почуттів. Тільки прихильність. Я думала, що цього буде достатньо для щасливого сімейного життя, і я зрештою звільнюся. На жа ль, це було не так.

Після нашого шлюбу у мене з’явилося більше роботи та обов’язків, і я все ще дбала про матір Маріо. Я більше не отримувала жодної зарплати, тому що ми були одружені, та чоловік перестав давати мені гроші . Ми були різними людьми, з різними точками зору. Я була відвертою, а Маріо – ні, і це створило розрив у спілкуванні між нами. Якось ми відвідали родичів Маріо, і мені не сподобалася страва, яку вони нам подали. Але Маріо схвильовано попросив рецепт, і я запропонувала приготувати його наступного дня.

Щойно понюхавши, він відмовився і сказав, що цього разу йому не сподобалося. Цей інцидент явно показав, наскільки ми були різними у всьому. Тепер, через кілька років, я нещасна, і в мене немає роботи. Я безкоштовно доглядаю італійську леді, а мої заощадження зменшуються день за днем. Я також запитую, чи варто мені повернутися на батьківщину, і спробувати знайти своє щастя, поки не дуже пізно?

Одна з моїх колег запросила мене на своє весілля. Я в цьому колективі була новенька, нареченого не знала, але, подумала, що точно буде весело, і з колегами зблизимося. Ми зібралися всім колективом, і приїхали в зал. Всі гості вже сиділи за столом, коли ми увійшли. Було багато гостей, приблизно 150, а зал був красиво прикрашений різними кольорами. Але мою увагу привернуло зовсім інше. Цей погляд! Я відразу зрозуміла, що це любов з першого погляду.

Він дивився на мене, а мої коліна тремтіли, серце завмерло в грудях. Це був наречений. Протягом усього свята не знаходила собі місця, не їла, не пила. Вирішила рано піти, так як не розуміла, що відбувається. На наступний день я вийшла з роботи, а там стоїть він, чекає мене. Я не зрозуміла, як опинилася у нього в машині. Він почав мене цілувати, а я не стала відмовлятися. Ми цілий день провели разом. Цілувалися, базікали, не помічали годин.

Ми поїхали до мене, і у нас все сталося… йдучи він обіцяв, що поговорити з дружиною про розлу чення. І дотримав своє слово. Через пару днів ми вже жили разом. Що він сказавши їй, як пояснивши ситуацію я не знаю. Головне, що він скоро зробив мені пропозицію і ми одружилися. Ну, ясна річ, я звільнилася з роботи. Я там була новенька, і звичайно ж всі її աкодували і проkляли мене.

Я таке почула на свою адресу в день звільнення, не можу словами описати. Що з нею зараз, я теж не знаю. Ми з чоловіком ніколи не обговорювали ні моє ні його минуле. Ми почали все з чистого аркуша, і зараз ми щасливі вже третій рік. Всі говорили, що скоро буде зра да, зра да, ви розлу читися вісь побачите. Але ні. Кожен наш день, прожитий разом — це одне задоволення і щастя.