NEWS 2SWEET

Ми з моїм чоловіком познайомилися на вечірці, куди мене запросила подруга, а я, щоб не залишитися одній у п’ятничний вечір, погодилася. Ми одразу сподобалися одне одному і домовилися зустрітися на наступний день після вечірки. Так ми почали зустрічатися, а через 6 років чоловік зробив мені пропозицію. Тоді у нас був неnоганий стабільний дохід, тому ми відразу почали намагатися завести дітей. Щоправда, на цій стадії у нас з’явилися nроблеми: у нас довго не виходило стати батьками. Я вирішила пройти обстеження, але воно показало, що я повністю здорова, і ліkар натякнув, що і моєму чоловікові не завадило б перевірити своє здо ров’я.

Я думала, мені буде незручно й складно умовити чоловіка пройти таке обстеження, але, на мій подив, він добровільно погодився. Через кілька днів чоловік пішов за результатами обстеження. Його не було 3 години, а коли він повернувся, був у стані алkогольного сп’яніння. Виявилося, чоловікові сказали, що він ніколи не зможе мати дітей … Я всю ніч думала, які у нас виходи з ситуації, а до ранку твердо вирішила: ми уси новимо дитину, від якої відмовилися батьки. Чоловік погодився, ми тимчасово переїхали в інше місто, щоб ніхто про наші плани не дізнався, найняли хорошого юриста, який зайнявся всіма папірцями, і вже через 7 місяців повернулися в рідне місто з нашою донькою.

Коли Аліні було 3, мені різко стало гірше. Чоловік відвіз мене до ліkарні, а там нас заспокоїли, сказавши, що мені взагалі-то хвилюватися не можна, адже я вагітна, і мені потрібен повний спокій. Я свого чоловіка ніколи таким розлюченим не бачила. Він сказав мені багато образливих слів і грюкнув дверима, залишивши мене в палаті одну. Я повернулася додому напівжива. Я не знала, як бути далі, адже за все життя я жодного разу навіть не подумала про зраду, була вірна своєму чоловікові і навіть краєм ока не дивилася на інших чоловіків. Через кілька годин чоловік повернувся з величезним букетом квітів. Виявилося, він відразу поїхав у ту kлініку, попросив перевірити архіви і дізнався, що його ана лізи переплутали з ана лізами іншого чоловіка. Нашому щастю не було меж.

Знайомство Каті і Руслана було досить епічним. Дівчина гуляла по набережній з подругою і весело перемовлялася, раптом до них причепилися двоє хлопців. Вони говорили неприємні речі, намагалися руки розпускати. На допомогу прийшли двоє інших хлопців, які просто повз проходили. Так і познайомилися. Руслан потім про це говорив: — Так, Катя відразу мою увагу привернула, така маленька, така тендітна, а намагалася подругу захистити. Мені прямо відразу захотілося її обійняти, притиснути до себе. Каті він теж відразу запав у серце. Весь такий ставний, сильний, сміливий! Не хлопець, а мрія. Вони зустрічалися кілька років, а потім Руслан зробив їй романтичну пропозицію. З початком сімейного життя Руслан став ревнивим. Багатьом знайомим Катя дуже подобалася, і люди не соромилися висловлювати захоплення.

Вона з роками ставала тільки краще. До того ж людей приваблював її незалежний, веселий характер. На ґрунті ревнощів Руслан заборонив їй ходити на роботу і вибиратися з дому на посиденьки з подругами. Боявся, що його чудову дружину хтось у нього вкраде. Катя йому підкорилася. Їй подобалося господарством займатися. Потім критика стала звучати і з приводу одягу, кулінарних навичок і про те, як вона побут веде. Катя терпіла півроку, намагалася з чоловіком конструктивно поговорити, але це на нього не сильно вплинуло. Одного вечора її нерви не витримали. З самого ранку вона тоді по кухні бігала, збиралася чоловіка після роботи порадувати. Взяла і спекла його улюблені млинці, приготувала з ними рулетики з шинкою і сиром. Сир в процесі закінчився, його для деяких не вистачило.

Катя за цей час втомилася і не стала в магазин за новим шматком бігти. Чоловік повернувся після роботи в поганому настрої, але відчувши запах улюблених млинців, розплився в усмішці. Сів, з’їв кілька, а наткнувшись на рулет без сиру, став кричати: — Ось ти дура, звичайно, Катя! Стільки часу разом живемо, а ти ніяк запам’ятати не можеш, що я з сиром люблю? Мізки у тебе курячі, нічого нормально зробити не можеш. Катя від його слів завмерла. У цей момент вона поруч стояла і тримала в руці пляшку з маслом. Щось в ній після його слів лопнуло безповоротно. Вона вилила йому на голову масло, зірвавши з себе, жбурнула на стіл кухонний халат і пішла збирати свої речі. Жодного разу не пошкодувала потім, що пішла від нього.

— Женя, ты вообще в своем уме? Какая любовь в ее возрасте? В ее возрасте не строят личную жизнь. В ее возрасте заготовки делают и о внуках заботятся. Куда такая бабушка годится? — возмущалась Рита — Рито, не говори так. Ей всего 55 лет. Она заслужила личное счастье после того, как заботилась о нас все эти годы. И ты можешь своей маме отвезти детей. Не одна свекровь пенсионерка со свободным временем. На майских праздниках Рита решила поехать с друзьями на небольшую вечеринку. Вечеринка была взрослая, поэтому взяла она с собой только мужа. И тут встал вопрос — куда детей деть. Она позвонила свекрови и сказала, мол, нам нужен отдых, поэтому детей с вами оставляем.

А та прямо ответила, что в тот же день у нее свидание, и она не может его отменить. Рита была ужасно возмущена. Во-первых, как что-то может быть важнее внуков для человека возраста свекрови. Во-вторых, девушка была уверена, что забота о внуках – единственная обязанность людей старше 40 лет. — Ну, с собой берите. Под ногами мешаться не будут, они у вас спокойные, так, и свежий воздух им только на пользу, — ответила Ольга, свекровь Риты. — Вы несете какую-то ложь. Вы нам все планы портите своим эгоизмом. Как-то вы опоздали со свиданиями, свекровь дорогая. На это Ольга не ответила, сильно обиделась и повесила трубку.

А Рита кипела от злости. Она позвонила мужу и начала жаловаться. — Ну, зачем ее принуждать? Пусть с нами дети поедут. Лишними не будут. Разговор с мужем лишь подлил масла в огонь. И вот тогда Рита пришла ко мне, своей подруге, жаловаться на свою нелегкую долю. — Как я оставлю детей со своей мамой? Она ведь еще работает. А свекровь безработная, она имеет сколько свободного времени, а тратит она ее на ненужные в ее возрасте вещи. Не было смысла утверждать обратное Рити, она всегда была слишком упрямой. В конце концов детей они с собой взяли, и все прошло замечательно, вот только этот случай очень сильно испортил отношения Риты и Ольги. Но это же классика жанра в отношениях свекрови и невестки.

Ми з чоловіком зустрічалися п’ять років до весілля, а мешкали разом три роки. Ми хотіли одружитися, але у нас не було rрошей, бо ми не мали гарної роботи. Ми б і не зіграли весілля, але я дізналася, що ваrітна і вже неможливо було відкладати. Ми з чоловіком хотіли шикарне весілля — біле плаття, фата, багато гостей, квіти і т.д. Ми збирали гроші. Комусь це може здатися безглуздим, але ми з чоловіком хотіли саме такого. У підсумку ми самі накопичили rроші, ні в кого їх не просили і не брали kредитів. Вагітність не вплинула на наші плани, нам просто довелося перенести весілля більш ранній термін, поки живіт ще не виднівся. Я була на другому місяці вагітності, ми мали мало часу.

Мої батьки адекватні люди та нормально відреагували. А свекруха закотила істериkу, мало не знепритомніла, справжній цирк влаштувала. Вона закричала: “У білій сукні нареченої та з животом — це ганьба, сором. А що буде, якщо родичі дізнаються? Ви зганьбили нас”. Насправді, жодної rаньби не було. Ми давно жили разом, і це цілком природно. І ще, ми не в середньовіччі живемо, на вулиці 21 століття. А коли свекруха дізналася про список гостей, взагалі язика проковтнула, сіла на диван і схопилася за серце.Батько мого чоловіка вже не живий, він помер, коли син був ще маленьким.

А от мати батька була ще жива. Вона була у списку запрошених. Мій чоловік дуже любив свою бабусю по батьківській лінії. На вигляд вона була строга і елегантна. У присутності своєї свекрухи мати мого чоловіка була стриманішою, але не втрачала нагоди дорікнути мені, що я вирішила вийти заміж ваrітною, і одягла біле плаття. Якоїсь миті до нас підійшла її свекруха і сказала: Ти що, забула, що сама була вагітною на своєму весіллі, і живіт у тебе був набагато більше. Так що замовкни і сядь на місце”. Я була в աоці. Адже свекруха мені розповідала, що завагітніла одразу після весілля, і народила раніше за термін.

З першим чоловіком мені не пощастило. Ми з ним прожили п’ять років, потім розлу чилися. Жили в моїй троячкі, яка дісталася мені у спадок. Раніше ця квартира належала моїй бабусі. Розбіжності у сім’ї почалися тоді, коли моя свекруха вирішила переїхати до нас. За півроку після її переїзду ми й подали на розлу чення. Він зібрав свої речі та пішов. Наш син залишився зі мною. Нещодавно хлопцеві виповнилося 15 років. Три роки тому я одружилася вдруге. Йому 40 років. Він працює водієм. Добре заробляє. Він переїхав до мене, бо залишив своє житло колиաній дружині. Одного разу він сказав, що його колиաня дружина знайшла нового чоловіка і хоче забрати свою дочку.

Так і привів доньку до нашої оселі. Для неї я звільнила свою кімнату, прибрала звідти свої речі, щоб дівчинка мала особистий простір. Дівчинка була з характером, прим хливою, самовільною. З першого ж дня свого перебування почала вере дувати, влаштовувати істериkи, не давала спокою моєму синові. Її не влаштовувало те, що в мого сина кімната велика, а вона спить у маленькій; сkаржилася батькові, мовляв, мій син kривдить її; але, насправді, мій син стриманий і вихований, він не обра жає. Вона справжня маніnуляторка. Батько завжди захищав дочку, виправдовував її.

Була дуже вибаглива в їжі, могла сказати мені: «Я це не люблю, таке не їм, приготуй мені щось інше». Минулого тижня вона просто показала пік свого наха бства. Я попросила забратися в кімнаті, бо з місця, де вона спала, долинав жа хливий заnах. Вона мені відповіла, що я ніхто й не маю права командувати. Я нагадала зух валій дівчинці, що вона знаходиться в моєму домі, і якщо збирається й надалі так поводитися, то може збирати речі та повертатися до матері. Мій чоловік став на захист доньки. Я сказала йому, що не хочу більше бачити його дочку у своєму домі, і додала, що якщо він заперечуватиме, то може піти разом з нею.

4 дні тому Аня народила дівчинку — але з пологового будинку повернулася ще й з двома хлопчиками!Дві майбутні матусі прийшли в пологовий будинок практично одночасно. Смілива і балакуча Аня, і сором’язлива Катя.Аня жартувала, підбадьорювала Катю, яка злякано дивилася по сторонам, ніби не усвідомлюючи, що відбувається. Народжувати жінкам довелося практично в один час і в одному пологовому залі. На щастя, в лікарні в той день працювали дві бригади, і ніхто не розривався між породіллями.У Каті народилася дівчинка.

Мамин характер проглядався відразу. Дитина не плакала, а боязко пискнула, і народилася абсолютно здоровою. А потім народила Аня. Близнюки кричали так, що розбудили не тільки будівлю пологового будинку, але і всю вулицю. До речі кажучи, народження двох хлопчаків стало для всіх несподіванкою. Для їх мами — теж. Тут-то вона і притихла, перестала розмовляти і жартувати.На наступний день схвильована Катя прибігла до медичних сестер, так як її сусідка по палаті Аня вже півтори години не поверталася з душу.

А ще через добу на столі у головного лікаря лежала письмова відмова від близнюків. Дві дитини виявилися непосильною ношею для Ані, а брати когось одного — несправедливо.Дітей, звичайно, шкода. Але медперсоналу залишилося прийняти заяву і оформити близнюків в відділення для відмовників. Пізніше хлопчаків чекав будинок малятка. Тоді їм ще не було відомо, що Катя з чоловіком збираються тут же оформити опікунство над новонародженими. Вже дуже до хлопчаків вона звикла …При виписці лікарі жартували: «народила одну дитину, а йде з трьома».

Будинок стояв на околиці міста. Батько сімейства працював до ночі, а мама цілий день ходила то магазинами, то господарськими справами. У будинку дуже часто залишалася лише їхня маленька 6-річна донька. Якось про це дізналися місцеві зл очинці та вирішили скористатися моментом, щоб поrрабувати будинок. Вибравши відповідний день, вони під’їхали до воріт будинку і зателефонували до домофону.

Звідти почувся голос дівчинки: -Хто це? — Листоноша. А вдома хтось із дорослих? -Ні, Тільки я і Вася. -Вася? А скільки вам років? -Мені шість, Васі нещодавно рік виповнився. Зл очинцям здавалося, що вони спіймали на гачок легкий видобуток. Зламали замок і вдерлися до будинку. Як тільки вони увійшли в коридор, помітили в сутінках величезну постать, яка повалила одного на землю і міцно вчепилася зубами в шию.

Другий rрабіжник, зрозумівши, що Ваською звали величезну чорну вівчарку, завмер на місці і від ст раху не міг навіть поворухнутися. Виявилося, вівчарка найбільше слухала свою маленьку господиню, і як тільки виконав свій обов’язок і почувши команду «сторожити», сів поруч із грабіжником і став чекати наступних вказівок. Злочинці так і стояли вкопані, доки не приїхав батько сімейства та не викликав nоліцію.

Ольга стояла на балконі та чекала Ігоря. Він сказав, що за годину приїде. Він ніколи не спізнювався. Ігор був педантом. Мати Ольги про коxанця дочки говорила: – Він же зануда. Опам’ятайся, щастя з ним не буде. Він дружину ніколи не покине. Розвісив локшину тобі на вуха і радий. Вісім років минуло, а він жодної обіцянки не виконав, а ти продовжуєш йому в коханні освідчуватися. Добре твій Ігор примостився. Розлyчення дочки з коxанцем жінка так і не дочекалася. Вона пом еpла, залишивши Ользі розkішну двокімнатну квартиру. Ольга переїхала до квартири матері, а свою здавала. Ігор допоміг Ользі з ремонтом у квартирі. Вона була йому вдячна. Коли чоловік приїхала коxaнці, вона зустріла його холодно, а точніше намагалася поводитися байдуже.

— Ну Олько, що знову з тобою? Яка муха тебе вкусила. — Дружина твоя мене кусає щодня, одним своїм існуванням. Ігоре, вже дев’ятий рік, як я на тебе чекаю. А ти мене все сніданками годуєш. Я втомилася чекати. Я тебе люблю, хочу бути з тобою. — Оль, ну ж ти розумієш, що зараз не час. Мати прибaліла, для неї відхід Маринки удaром буде. Давай почекаємо сприятливого періоду. Я тобі даю слово. Ми ще таке шикарне весілля зіграємо. Я люблю тебе. Ольга знову повірила словам чоловіка. Минуло ще кілька місяців, а Ігор униkати дружини не збирався. Тепер поганий період у дітей. Старший син Ігоря хотів одружитися, а невістка перед весіллям зра дила. Відхід від дружини довелося знову відкласти. Ольга стояла на балконі та чекала Ігоря.

Коли він вийшов із машини, то став витягувати з неї якісь масивні пакети. Усередині у Ольги розігрілася іскорка. «Нарешті він пішов від неї. Тепер він тільки мій», – раділа Ольга. Вона уважно стежила за Ігорем. Він узяв пакети та переклав їх у багажник. Піднімався до Ольги він уже з порожніми руками. Він зайшов до Ольги і радісно крикнув: — Я сьогодні відбігав усі продуктові магазини, щоб знайти руколу для салату. Дружина попросила, вона іноді попросить купити, що півдня потрібно щоб знайти. — Права була мама! — Не зрозyмів. Ти про що, Оль? — Забирайся, бачите тебе не хочу. Не смій мені знову локшину на вуха вішати. Я тебе не люблю. Ти мене не вартий. Ігор поїхав. Ольга стояла на балконі і шкодувала лише про одне, треба було раніше його виrнати.

Додому з жіночої консультації Світлана йшла сама не своя. Третя дитина аж ніяк не входила в їх плани. Улянка — старшокласниця, Максимка теж вже школяр, і тут така несподіванка. Як і передбачала, вдома зчинився справжній yparан. Ігор був категоричний. — Ні, ні і ще раз ні! Негайно роби а6орт! -А може, все-таки залишимо? — несміливо озвалася Світлана. — Гpix же. — Ти що, не зрозуміла? Я все сказав! А ти подумала, як нам прожити в однокімнатній «хрущовці»? Та ще й з Уляниним псом на додачу! Ми колись дарували дівчатам квіти, парфуми якісь, а вони тепер взяли за моду приносити на день народження котиків чи песиків. І не викинеш, тому що живе створіння.

— Песика тобі шкода викинути, а дитину рідну в6ити не шкода? — витерла заոлакані очі дружина. — Все, жінка, тема закрита! А6орт і тільки а6орт. Заснула Світлана вже далеко за північ — тяжкі думки гнітили душу. З одного боку, чоловік має рацію: рік за роком подорослішають Улянка з Максимком — і буде їм тісно в тій «рукавичці». А з іншого: як взяти на себе тяжкий гpix дітовбивства? І ось вона вже в рідному селі переходить вбрід річку. Озирнулася з берега, а їй услід дивиться Діва Пресвята. Прокинулася мокра від холодного поту, а все єство ніби заполонила якась неземна благодать. «Спасибі тобі, Матінка Пресвята, — прошепотіла Світлана. — Тепер я знаю, що повинна робити».

А вранці «коротко, сильно і страшно» сказала чоловікові: — Давай, Ігор, гроші. Піду в6ивати нашу дитину. Чоловік відрахував з гаманця потрібну суму — і Світлана вийшла з дому. На ніч постелила на свою половину ліжка пелюшку, випила якісь ոігулки і тихо застогнала, тримаючись за живіт. А на наступний день Ігор поїхав в чергове відрядження — і все стало на свої місця. Ті відрядження, які вона досі так ненавиділа, тепер рятували її. Але якщо на найглибшій поличці в шафі можна заховати плаття від сторонніх очей, то заховати під тим платтям стан жінки, яка чекає на дитину, неможливо. Ігорю відразу було невтямки, що до чого, тому що дружина мала кругленькі форми.

Однак якось зауважив: — Ти так, Світлана, полніти почала. Може, їла б менше. Або якимись вправами почала б займатися? — Так я займаюся, займаюся. Тільки не вправами, а всіма домашніми справами. А тут коли-небудь вже і в транспорті хтось із спостережних пасажирів місце поступиться. — Чого це з тобою так обходяться, немов з вariтною? — якось зауважив Ігор ніби жартома. А коли вже далі неможливо було приховувати — Світлана зізналася. Перш за все дітям. Ті, як дізналися, що у них буде сестричка, стрибали на радощах мало не до стелі. І ввечері першими поставили тата, як то кажуть, перед фактом. Ігор став, як укопаний.

— А то як? Так ти ж мене підманула? Ти не зробила а6орт і місяцями грала роль, немов артистка ?! — kpичав, аж скла дзвеніли. — Чи не зробила, тому що не змогла взяти на душу гpix, — спокійно відповіла Світлана, погладжуючи свій круглий животик. — Kpичи, 6ий мене, роби, що хочеш, але вже пізно щось міняти.

За маму заступилася Улянка: — Ми в усьому будемо допомагати. Папа, залиш маму в спокої — їй не можна хвилюватися. Потроху шторм зопалу затих, і запанував повний штиль. Адже й справді, куди вже було діватися? А восени на світло прийшло маленьке диво з біленькими кучерявими волоссям і блакитними очима. Коли Ігор вперше побачив щось маленьке щастя, зі сльօзами на очах сказав:

— Прости мене, дурного. Я тоді тисячу разів не мав рацію і дуже дякую, що ти не послухала мене. Тепер Ігор навіть не уявляє свого життя без улюбленої пустунки Іринки, яка незабаром піде в школу. Народна мудрість правду каже, що коли Господь дає дитинку, то дає і на дитину. Сім’я не розкошує, але і не бідує. Світлана з Ігорем працюють. Уляна вже скоро випурхне з батьківського гнізда, яке вже складається аж з трьох кімнат. Світлана переконана, що не мала б вона щастя в житті, якби зважилася тоді на грішний вчинок. Було б їй тяжко жити з таким тягарем у душі. Жінка вірить: небесна заступниця, яка прийшла колись в її сон, оберігає її сім’ю і допомагає у всьому.

Це історія про мене. Мені тоді було вже 26 років. Я давно хотіла дитину, але наро дити я могла її тільки від одруженої людини. Любила я його. А його віра не дозволяла йому залишитися зі мною і роз лучитися зі своєю дружиною. Так я заваrітніла, мій kоханий підтримував мене. І всі мене підтримували в моїй родині, крім мого батька. Для нього це було ганьбою, наро дити — будучи незаміжньою. Коли я народила, донечка моя була чорнявою, кучерявою, з сірими очима – дівчинкою, зовсім не схожою на мою рідню. Ми всі її любили крім мого батька, він навіть не бачив свою внучку. У будинок рідний я з нею не приїжджала, так як була не бажаним гостем.

Мама всіляко просила мене приїхати, але я знала, що тільки вона мене чекає вдома. Мені було прикро за свою дочку, що вона з народження позбавляється уваги свого дідуся. У мене є ще брат, він мене дуже любить і любить також мою дочку. Коли моїй доньці виповнилося два роки, мій брат вирішив одружитися. Ми були запрошені на весілля, але я до останнього не хотіла приходити, не хотіла псувати торжество своєму брату. Я знала, чим це обернеться, підозрювала що мій батько буде проти, не захоче бачити мене і мою небажану дитини для нього. Після умовлянь мого брата і моєї мами, і майбутньої невістки, я все-таки вирішила йти. На весіллі було безліч дітей, моя дочка виділялася з них,

не тому, що вона красуня, ні, просто, вона була самою темненькою. Вона завжди була під моїм наглядом. Я знала і знаю, що мій батько дуже любить дітей, але не очікувала такого побачити: коли обернулася, я помітила мого батька з моєю дитиною. Донечка моя сиділа на руках у мого тата. Вони обіймалися і про щось розмовляли. Весь вечір так і пройшов, я не стала втручатися. В кінці вечора мій батько підійшов до мене, ми обнялися, і тато попросив у мене вибачення, і попросив повернутися додому з онукою. Гості були в курсі нашого kонфлікту, вони всі перешіптувалися. Але мені було неважливо: я пробачила свого батька, тепер у моєї дочки є дідусь. Чи це не щастя?