NEWS 2SWEET

Був уже вечір, і ми з чоловіком поклали дітей спати. Якщо чесно, це дуже складний процес: щоб діти заснули, не повинно бути жодного звуку в будинку. Але як на зло, в цей вечір, як тільки ми поклали дітей, подзвонили в домофон. Я взяла трубку, і коли попросили, щоб відкрили двері — я цього не зробила. Людина була мені незнайома і я вважала за потрібне не відкривати двері незрозуміло кому. Я зазвичай відкриваю двері вдень, тому що мені дзвонить прибиральниця, або листоноша. Але був вже пізній час, і я зрозуміла, що двері відкривати не потрібно. Я поклала трубку і повернулася до дітей. Але знову подзвонили. На цей раз трубку підняв мій чоловік і відкрив двері.

Я йому сказала, що він це даремно зробив, але вже було пізно. Скоро пролунав дзвінок у двері… Ми цю квартиру купили 2 місяці тому. Виявилося, до нас додому прийшов колишній господар цієї квартири. Коли ми купували це житло, тут було дуже багато меблів. Деякі меблі ми роздали, щось відвезли на дачу, щось залишили. Господар, зайшовши додому, сказав, що він залишав тут стілець — і просив повернути якийсь стілець на колесах. Але ніякого стільця не було. Йому пояснили, що тут не було стільця, на що він відреагував дуже різко і сказав, що ми просто обма нюємо його, адже не хочемо повертати цінну річ. Якщо чесно, я розумію, чому він прийшов.

Справа в тому, що його син живе в іншому місті, дружина поме рла і він живе один. Можливо його привели до нас додому самотність і спогади, пов’язані з цим будинком. І він просто хотів подивитися, як ми все тут переставили, адже ніякого стільця не було, насправді. Іноді людина переживає різні ситуації і життєві періоди. До них можна віднести втра ту близької людини. Вони жили під одним дахом, будували плани — і раптом, в одну мить, все перевернулося. Самотність після втра ти дружини дуже велика і володіє великою силою – навіть такою, яка змусить приїхати з іншого міста нібито за стільцем.

Ми з чоловіком жили в двокімнатній квартирі його батьків. У нас вже була одна дитина, і ми чекали другого. Раптом несподівано до нас приїхала сестра чоловіка з усією своєю сім’єю. Валера здивувався. Адже років п’ятнадцять, як від неї не було ні слуху, не духу. Вона взяла у батьків велику суму грошей і зникла. Вона навіть не прийшла на їх nохорон. Сестра повідала братові історію про те, що чоловіка обіkрав його партнер по бізнесу, і їм довелося продати квартиру, щоб покрити всі борrи. Вони залишилися без будинку, і ось вирішили переїхати до нас жити. Я була так здивована, що нічого не могла сказати.

Тут зовиця обійшла весь будинок, придивилася, і вирішила, кого куди поселити. Велику кімнату визначила для своєї сім’ї, а в маленькій житимуть її брат з сім’єю, тобто ми. Я так здивовано на неї подивилася, що вона тут же заявила про свої п рава на будинок. Половина квартири за за кон ом належить їй. І вона має пр аво розпоряджатися тут, як хоче. Від такого н aха бства навіть у роті пересохло. З ранку ми з чоловіком поїхали на роботу. Повернувшись увечері, ми не впізнали наш будинок. Всі наші меблі з технікою були в нашій маленькій кімнаті. А велика кімната була забита меблями зовиці. Скоро повинні були привезти їх техніку. Ми просто сторопіли. Квартира була схожа на склад.

Я хотіла поговорити з зовицею. Але вона різко перебила мене і повідомила мені, якщо щось не подобається, то вона може свою половину квартири здати в ор енду. Це було останньою краплею. Я не стерпіла подібного ха мства і подзвонила Валері. Він приїхав через двадцять хвилин. Вони поговорили з сестрою наодинці, після чого вона стала збирати речі і наказала своєму чоловікові допомогти їй і викликати вантажну машину. Наступного дня вони поїхали. Після я запитала Валеру, що ж він сказав їй. Чоловік розповів мені про історію з грошима. Після цього батьки переписали всю квартиру на нього. А їй дісталися ті гроші, які вона в кра ла у них.

Одного разу мого батька відправили у відрядження до столиці. Він дуже зрадів, і став всім розповідати про майбутню поїздку. Йому надали службову машину, на якій він повинен був поїхати. У тата є двоюрідна сестра, вона впливова жінка, з характером. Вона попросила передати синові гостинці. Звісно, мій тато не відмовив, хоча йому це було не до душі. Адже бабуся сама просила про це. У день від’їзду батько повинен був заїхати за гостинцями. Треба було бачити його обличчя, коли він побачив великі мішки: у нього очі на лоб полізли. Жінка роз’яснила, що в мішках овочі, фрукти з її городу. Мішки не помістилися в багажнику — і батькові довелося покласти їх в салон.

Двоюрідна сестра сказала йому адресу, куди треба було відвезти мішки. Доїхавши до столиці, батько вирішив в першу чергу віддати мішки, адже приїхав він туди у справах, а не розвозити мішки. Бабуся постійно дзвонила і цікавилася, відвіз він мішки чи ні. Батько дзвонив за даним номером, але трубку не брали — і вирішив поїхати прямо за адресою. Двері відчинив незнайомий чоловік. Батько сказав йому, що з села прислали йому гостинці. Але той насупивши ніс, з незадоволеним виглядом сказав, що йому не потрібні ніякі гостинці і сказав, що не буде брати. Мій батько був в сkазі, йому було nрикро, що втратив стільки часу на ці мішки.

Коли він повернувся додому, двоюрідна сестра накинулася на нього. Замість того, щоб розсер дитися на сина, вона посва рилася з моїм батьком, мовляв, він повинен був привезти мішки назад. Моя бабуся підтримала не сина, а цю жінку. Мій батько твердо вирішив, що ніколи більше він нікому не скаже про відрядження, і більше ніколи не погодиться передавати речі. Я на боці батька, він правильно вчинив. Треба було заздалегідь дізнатися, чи потребує син в чому-небудь — і потім тільки просити відвозити такі тяжкості. З тих пір мій батько нікому нічого не передавав.

Нещодавно чоловік поїхав у відрядження в сусіднє місто. Повинен був бути там 2 тижні. А на 12-ий день його від’їзду у моєї подруги був день народження. Ми з трьома подругами вирішили цей вечір провести разом і вже заздалегідь обговорили куди ми підемо. Я вбралася, одяглася, нафарбувалася і вже взяла в руки флакон духів як пролунав дзвінок у двері. Я нікого не чекала, з чоловіком говорила годину тому, він вечеряв з партнерами в ресторані. Принаймні він мені так сказав.

Я нікого не чекала і підійшла до дверей насторожено. Дивлюся в вічко, а там букет троянд. Я подумала, що помилилися дверима, ну або можуть бути шахраї. Запитала — хто там, і за букетом з’явилося обличчя чоловіка. Ну я тоді зітхнула з полегшенням. Відкрила і здивувалася, що він приїхав раніше. Коли побачив, що я вже одягаю взуття обурився, що мовляв він приїжджає з довгого відрядження, а я його залишаю і віддаю перевагу подругам ніж йому.На що я мило і ласкаво йому відповіла,

що люблю його і, що сюрприз був приємний, але мене чекають подруги, адже ювілей не кожен день буває – і пішла. Повернулася я рано, не було 11 години вечора, а він навіть не глянув на мене. Коли я підійшла обійняти, то він відштовхнув мене і почав влаштовувати сцени ревнощів. Навіть звинуватив мене в зра ді і сказав, що сумнівається, що я була з подругами, а зраджувала йому поки він як ідіот проводив вечір один вдома в очікуванні мене. Це мене роз лютило на стільки сильно, що я подала на розлу чення. А як би ви вчинили на моєму місці?

Нам із чоловіком дуже пощастило. У нас дуже хороше коло друзів, яке складається з таких самих подружніх пар. Ми між собою добре ладнаємо. Ми з дівчатами часто збираємося, іноді залишаємо дітей на чоловіків, щоби змогли добре провести час. Наші чоловіки також часто збираються. Ми по черзі ходимо один до одного в гості, спілкуємось та влаштовуємо вихідні. І ось одного разу ми з сином попрямували в гості до однієї з моїх подруг. Ми чудово провели час, спілкувалися, ділилися новинами та розійшлися. В той час, поки мене не було, наші чоловіки зібралися в нашому домі. Коли я повернулася, вони ще відпочивали. У них голосно грала музика, вони пили та смажили шашлики.

Щоб не заважати їм, я зайшла тихо до будинку і поклала сина спати. Так вийшло, що у кімнаті сина було чути розмову Андрія з чоловіками. Я почула те, чого не очікувала. Вони бурхливо обговорювали нас, говорили, що ми з подругами стали непривабливими і нудними. З’ясувалося, що ми зовсім не стежимо за собою і думаємо лише про дітей та порядок у домі. У мене мало не виступили сльо зи. Я вважала, що ми з подругами – гарні дружини та господині, а наше оточення захоплюються нами. Але, як виявилося, це все не так. Так, я визнаю, що після полоrів щось змінилося. На себе витрачаю мало часу та сил. Але хіба це не можна зрозуміти?

Я так і заснула у сина в кімнаті, а на ранок вирішила не розмовляти з Андрієм і не готувати йому нічого. Ось тільки він нічого не зрозумів. Я дуже хотіла зробити щось на з ло чоловікові, але жодних ідей не було. Я подумала, що негайно піду і вимагатиму у Андрія гроші на нові речі та на салон краси. У цьому немає нічого поrаного. Дуже багато жінок думають, що чоловік має забезпечувати жінку. Якщо Андрій хоче, щоб я поводилася вдома так, як модель на подіумі, то дасть відповідні гроші. От тільки не думаю, що Андрій погодиться все це фінансувати. Дуже багато чого він вимагає. Адже я так намагаюся для сім’ї, і ось як він думає.

Я живу від мами недалеко, на машині близько години займає, щоб приїхати. Тому три-чотири рази на місяць я приїжджаю до мами після робочого тижня. І ось я помітила, що до неї часто приходять діти сусідки та постійно щось просять. То їм солі не вистачає, то цибулини, буряків. Сидимо ми з мамою увечері п’ємо чай і про все говоримо. І ось знову нашу розмову переривають сусідські діти. -Мама попросила у вас яйця взяти. Моя мама пішла на кухню по яйця, а я запитала у дітей, навіщо вони їм.

Виявилося, що їхня мама готує великий торт. Я сподівалася, що і нам кілька шматочків дістанеться, але все було дарма. Сусідка навіть не подякувала за яйця. Я сказала мамі, що це нормально. Вони буквально з’їдають у неї підлогу холодильника. Але мама в мене добра душа, вона каже, що не може відмовити дітям. Але найбурхливіше було, коли мені зателефонував незнайомий номер. Я взяла трубку, а це виявилася мамина сусідка. -Ти ж у центрі живеш, може купиш для моєї доньки ковзани.

-Де я зараз їх візьму? -Ну Походи по магазинах і пошукай. -А може ви сядете на електричку, приїдете до міста і самі для своєї дитини будете шукати речі! І вистачить об’їдати мою маму. -Вже не думала я, що у такої гарної жінки така з ла донька. Після цього сусідка на кілометр оминає мене, коли я приїжджаю до мами в гості. Мама все продовжує хвилюватися, що відповідатиме сусідці. А я сказала, що нехай у таких випадках дзвонить мені. Я підкажу зу хвалій сусідці, де магазини знаходяться, щоб не жила за рахунок моєї мами.

Два місяці тому ми з чоловіком придбали квартиру. Вона була вже відремонтована. Залишалося тільки меблі купити. Гроші після покупки у нас ще залишилися, і тому питання меблів було вирішено в перший же тиждень. А так як у мене було дуже багато книг і кімнатних рослин, то треба було ще зробити полки, стелажі для них всіх. Цією справою зайнявся чоловік. У нього золоті руки. Все вміє робити. Ми обидва працюємо вдома. Іноді виходимо гуляти, тим більше, що у нас собака, і її потрібно вигулювати. З сусідами ми знайомі ще не були, та й помітили, що всі вони якісь злі і незадоволені.

Не пощастило з сусідами. Через два тижні ми звикли. Познайомилися з однією такою ж сімейною парою, як і ми. Живуть вони на два поверхи вище. Дуже приємні люди, пару раз були у них в гостях. Думаю, тепер у мене буде подруга, а чоловікові буде, з ким час провести. І ось якось увечері подзвонили в двері. Дивлюся в вічко-стоїть якась дама в тілі і з лютим виразом обличчя. Відкриваю двері, а вона відразу давай kричати і лая тися. Це була сусідка з нижнього поверху. Вимагала, щоб вдень з дванадцяти до шести ми не стрибали і не тупотіли ногами.

У неї в цей час тиха година. Я ошаліла. Ось так, ні тобі — здрастуй, ні до побачення. Гаразд, якби ми з самого ранку шуміли, коли люди ще сплять, або коли вже засинають. Але хіба це наша nроблема, що вона спить з дванадцяти дня до шостої вечора? Я, що, зобов’язана в цей час ходити навшпиньки. Так їхала б в приватний будинок, там ніхто їй не заважав би. Я не встигла нічого їй сказати у відповідь, але виконувати чиїсь вимоги я теж не збираюся. Якщо ще раз прийде, то поскаржуся на неї в nоліцію.

Я дуже люблю приїжджати щоліта до бабусі. Після літньої сесії знову вирішила приїхати до неї, але не повідомила про свій візит, думала, що зроблю їй сюрприз. Тільки те, що я побачила на дачі у бабусі, для мене стало справжнім неприємним сюрпризом. Я підходжу до хвіртки і чую якісь крики. Швидко забігаю у двір і бачу, що мій дядько стоїть біля мангалу, смажить шашлики. А на лавці сидить моя бабусю — і на неї кричить дружина дядька. Я не зрозуміла, через що раптом невістка стала кричати на літню жінку. Самого дядька ця ситуація анітрохи не збентежила.

Як виявилося, дядька звільнили з роботи, їм із дружиною не вистачало грошей на оренду квартири, ось вони й приїхали жити до бабусі. Вона не змогла відмовити своєму синові, тим більше що з ними був розпещений онук — 15-річний Коля. Я була дуже обурена поведінкою дружини дядька. Вона постійно кричала на бабусю, ні в що її не ставила. Якщо тітка готувала їжу, то тільки на свою сім’ю, забуваючи про бідну бабусю. Мало того, вони переселили бабусю із загального великого будинку в літній будиночок – у маленьку прибудову. Під приводом, що у них сім’я – і потрібно більше місця.

Я тут же зателефонувала мамі і розповіла про те, що тут твориться і як невістка бабусі почувається господинею в чужому будинку. Мати з батьком приїхали наступного дня. Вони попросили мене повести бабусю подалі, бо вдома почався справжній скандал. У результаті мої батьки відстояли права бабусі, і вона повернулася нормально жити до своєї оселі. А ось брат мами від сорому зібрав речі та пішов шукати квартиру. Але мені здається, що тут уже зіграла роль сила мого тата, адже він поліцейський і знає всі закони. Тепер наші спокійні дні з бабусею повернулися назад. Ми разом ходимо до лісу за малиною, робимо варення, годуємо курок. У бабусі так добре та затишно; як чудово, що вона в мене є.

Здавалося, що Женя ще недавно була підлітком, але вже настав той вік, коли потрібно активно шукати собі нареченого. Це Жені вдалося без зусиль. Льоша з самого початку створював враження вихованого і розумного молодого чоловіка. Вони з Женею нібито були створені один для одного. Вони гуляли кожен день, ходили в різні розважальні місця, більшу частину свого часу проводили разом. Після вже декількох місяців щоденних зустрічей вони вирішили подати заяву в РАГС, а несподівана новина про ваrітність Жені лише зміцнила їхні стосунки. На жаль, все хороше коли-небудь закінчується. Льоша хотів тільки і тільки сина. Він запевняв, що в його роду дівчинки вже яке покоління не народжуються.

Як на з ло, дружина наро дила дочку. Саме з цього моменту Льоша почав всіляко чіплятися за дрібниці і влаштовувати сварkи. Те, що Женя трохи поправилася після полоrів, що природно для людського організму, стало головною темою сkандалів в їхньому будинку. Одного разу чоловік просто вийшов з себе, зібрав речі і пішов. Він зробив це дуже rрубо, неnоважно і негарно. Женя просто не могла заспокоїтися, сльо зи так і текли рікою по її обличчю. Дівчина незабаром покликала з села матір, бо розуміла, що одній їй ні фізично, ні морально не впоратися. Поки бабуся няньчилася з онукою, дружина працювала в салоні краси, так як вона і до цього займалася манікюром. За свою зарплату вона записалася на фітнес, щоб повернути колишню привабливу форму.

Спокійне життя без стре сa і сkандалів тільки позитивно відбилися на і без того красивому зовнішньому вигляді Жені. На річницю розлу чення колиաня сімейна пара домовилася зустрітися в ресторані. З того приводу Женя зробила собі акуратну укладку, купила червону сукню, нанесла червону помаду на губи і одягла свої підбори. Побачивши її, Льоша просто втратив дар мови. Це була їх остання, прощальна зустріч, так як Женя з донькою збиралися переїхати в інше місто. Вона навіть була готова відмовитися від алі ментів, щоб ніколи більше не згадувати про існування колиաнього чоловіка. Подарувавши чоловікові його стару милу фотографію з донькою, Женя встала і, гордо постукуючи каблуками, пішла.

Нещодавно мені виповнилося шістдесят два. Я все життя працювала, тепер на nенсії. Живу одна. Три роки тому мій чоловік по мер. Діти живуть в іншому місті. Часто їжджу на дачу. Там у мене город, сад, а в місті робити нічого. Але нещодавно я захво ріла і майже два місяці не могла поїхати. Як тільки одужала, зібралася і поїхала на дачу. Доїхала, бачу, у мене хвіртка нарозхрист, думала, що зл одії залізли в будинок. Зайшла в будинок, на столі чашки, тарілки, відразу видно, що хтось їх використовував. Але я точно пам’ятаю, що перед від’їздом зробила капітальне прибирання: я ніколи не залишаю бру дний посуд.

Подивилася навколо, все на місці, будинок прибраний. Видно, що тут хтось жив під час моєї відсутності. Я виглянула у вікно, і побачила там хлопчика. Він сидів біля багаття і грів руки. Відразу здогадалася, хто жив в моєму будинку. Я швидко вийшла у двір і пішла до нього. Він різко встав, побіг до мене і сказав: «Вибачте, тітка, я у вас пожив, коли вас не було». Після він ви нувато опустив голову. Я мало не заnлакала, сер це стиснулося. Мені стало աкода хлопчика, запитала, чим харчувався всі ці дні. В руках він тримав шматок хліба.

— Ось, у мене є хліб, можу поділитися, Я тут два дні, на вулиці було дуже холодно, — сказав він, показавши мені залишки підгорілого хліба. Я запитала, де його мати. Він сказав, що ця мати його з дому проrнала, і він шукав, де пожити. Сер це почало ще більше ни ти від жа лю до цього маленького хлопчика. Всю ніч я обмірковувала, що ж мені робити. Запросила його пожити у себе. Незабаром я його уси новила. Скоро він повинен піти в школу, і я більше ніж впевнена, що він виконає свою обіцянку — добре вчитися — тому що вже вміє читати, писати і рахувати.