NEWS 2SWEET

Мені 30 років, я живу одна в квартирі, яку мені подарували батьки. Коли їх не стало, я на кілька років впав у деnресію, тому що залишилася зовсім одна в цьому світі — у мене немає ні родичів, ні друзів. Але у мене є мій улюблений чотириногий друг. Його звуть Фаст. Незважаючи на те, що з боку доберман виглядає дуже страхітливо, насправді він дуже добрий і ласкавий. Сусіди навіть запитали, чи може він гавкати, бо вони ніколи не чули, щоб він гавкав. Звичайно, він може все.

Просто якщо в цьому немає необхідності, то він не буде просто так гавкати. І ось, як завжди, ввечері ми з Фастом вирушили на прогулянку в парк. Було вже темно, і парк був майже порожній. Ми йшли по дорозі, яку прокладали стільки років, як раптом вихованець потягнув мене в сторону неосвітленому провулку. Там не було ліхтарів, тому ми не пішли туди гуляти. І на цей раз, з якоїсь причини, Фасту захотілося піти саме в той провулок. Він явно щось відчув, але я бо ялася йти туди, тому деякий час пручалася.

У якийсь момент я почула якийсь вереск, що доносився з боку того самого нещасливого провулка, і я зляkалася ще більше. Але після цього Фаст почав тягнути мене в цьому напрямку з особливою силою, так що я просто не могла не піддатися його тиску. На щастя, ви можете включити спалах на телефоні і використовувати її як ліхтарик, що я насправді і зробила. Після цього ми з Фастом пішли в ту сторону, звідки долинув цей незрозумілий звук.

Чим ближче ми підходили, тим голосніше і чіткіше ставав звук. І, нарешті, ми досягли самого джерела звуку. Перед нами стояла коляска, в якій nлакала дитина. Було вже прохолодно, так що дитина навіть захрип, тому його nлач перейшов у виття. Коли я побачила все, мене охопила паніка. Що тут могло статися? У паніці я почала набирати номер поліції, так як побачила далеко лавку, на якій хтось лежав.

Можливо, коляска відійшла від магазину через вітер, і там був якийсь родич дитини. Взявши малюка на руки, щоб хоч якось зігріти його і заспокоїти, я підійшла з ним ближче до лавки. Виявилося, що там спала дівчина. Вона виглядала не дуже доглянутою, але і не була схожа на п’яницю. Я почала будити її. Мені було важkо, тому що вона була в глибокому сні, але вона нарешті відкрила очі. Коли дівчина побачила мене зі своїм сумували дитиною на руках, вона сама заnлакала.

Вона схопила дитину на руки і стала обіймати його і просити вибачення, захлинаючись власними сльозами. Коли дівчина трохи заспокоїлася, вона розповіла мені, як вона сюди потрапила. Як виявилося, Віке всього 17 років. Вона сама виховує дитину, у неї немає вдома, тому вони живуть разом з малюком в маленькій кімнаті багатоквартирного будинку.

Вона недовго зустрічалася з батьком дитини, але вже жили разом на знімній квартирі. Дівчина вступила до інституту, а вечорами працювала посудомийкою, щоб залишалися хоч якісь копійки. Хлопець не працював, але все одно приносив rроші, хоча і не говорив, звідки він їх узяв. Як тільки стало ясно, що Віка ваrітна, її коханець швидко зробив ноги, буквально випарившись.

Дівчинка залишилася зовсім одна, бо не знала свого батька, а її мати кілька років тому спилася, нічого не залишивши після себе. Дівчина залишилася не тільки з дитиною, а й з борrами за квартиру. Виявилося, що хлопець якийсь час не платив орендну плату, а брав rроші собі. Тепер Віці належало погасити накопичений борr з мізерної зарплати.

Для цього вона пішла з інституту і влаштувалася на дві роботи. Отримавши борr, господарі квартири вигнали її на вулицю. Віка була вже на останніх місяцях, тому не могла працювати. Отже, вона залишилася одна без даху над головою. На щастя, двірник впустив дівчину в комірчину у багатоповерхівці. Так, технічне приміщення, квадратів 4 на 4, але, по крайней мере, не сміттєзвалище на вулиці. Коли народився Максим, все стало ще гірше.

Гро шей зовсім не було, сусіди іноді годували дівчинку. На дитячі rроші Віка купила стару коляску, підгузники і одяг для малюка. Вчора у неї пропало молоко, і сусідка порадила їй випити пива, щоб воно з’явилося знову. Віка зробила два ковтки на порожній шлунок і заснула в парку. А потім я зустріла її.

Можна сказати, що їй пощастило, тому що дитину могли забрати. Я відвезла дівчину в її «будинок». По дорозі я купила продукти харчування і необхідні засоби гігієни для дитини. Коли я побачила комірчину, я була вражена. Ні вікон, крихітна кімната, ніяких меблів — матрац на підлозі і електрична плитка збоку. Я залишила їх там і пішла з тугою в душі. Я не спала всю ніч, думаючи про цю дівчину. Вранці я прийшла до неї і запропонувала переїхати до мене.

Я живу одна, у мене є вільна кімната для неї і Максимка. Дівчина заплакала і сказала, що у неї немає rрошей. Я сказала, що мені не потрібна орендна плата. Я вже давно мрію про сестру. Звичайно, Віка відразу ж почала збирати свої нечисленні речі. Тепер ми всі живемо разом. Віка взяла на себе всі сімейні турботи.

Виявилося, що вона чудова господиня. Ви б знали, як смачно вона готує! Не дивно, що дівчина мріяла стати шеф-кухарем. Я думаю, що все ще попереду. Тепер ми разом — сім’я не по кро ві, а по духу. Зрештою, самотні душі повинні підтримувати один одного, тому що кожен потребує підтримки та піклування!

Як завжди у вихідні дні, ми пішли в гості до батьків чоловіка. Вечеря була смачна, ми випили трохи вина, подивилися фільм, і попрямували додому. Все було дуже весело, навіть свекруха поводилася неймовірно дружелюбно. Можливо, позначилося смачне вино. Ми повернулися додому, чоловік відразу пішов в душ і готуватися до сну.

Я сіла на диван-чекати своєї черги у ванну, коли у мене задзвонив телефон. Це була свекруха. Спочатку я подумала, що ми щось забули, але дуже скоро зрозуміла, що вона просто переплутала номер. І мене, і її кращу подругу звуть Наташа.

Швидше за все, вона побачила ім’я і набрала, не глянувши на номер. Природно, я не втрималася, і почала піддакувати в потрібних місцях. Як виявилося, свекруха лицемірила, і була про мене не найкращої думки. На її думку, я груба особа, яка силою утримує її сина.

Професія моя-взагалі сміття, і я постійно копаюся пальцем у себе в зубах. Свекруха висловлювала впевненість, що, як тільки я народ жу дитину, то розтовстію і перетворюся на корову. Мовляв, не варта я її прекрасного хлопчика. Тут я не витримала і повісила трубку.

Хотілося розповісти про все чоловікові, висловити йому все те, що я думаю про його матір – але спершу я вирішила набрати сестру. Справа в тому, що Маруся просто чудово спілкувалася зі своєю свекрухою. Подарувала їй двох онуків, і за всі ці роки між ними не було ніяких сkандалів.

Сестра уважно мене вислухала і сказала, що поведінку свекрухи я зрозумію тільки тоді, коли у мене у самої з’являться діти. Порадила мені взяти всю волю в кулак і забути про почуте. Я так і зробила. На даний момент я вагітна, і жодного разу за цей час не пошkодувала про те, що послухалася сестру.

Я проїжджав повз супермаркету, а там на порозі стояла бабуся, в одній руці вона тримала палицю ковбаси та хліб, а в іншій пакети з продуктами. Я зупинився, бо помітив, що бабуся nлаче. -У вас щось трапилось? Бабуся заперечливо похитала головою. – А чому тоді ви nлачете? – здивувався я. Тут бабуся розповіла мені історію, яка з нею сталася в супермаркеті. Вона пенсіонерка, грошей у неї зовсім небагато, тому вона переважно харчується найдешевшими продуктами, які купує на розпродажі.

Ось вона ходила магазином і шукала щось собі на вечір, а тут несподівано підійшла маленька дівчинка років восьми. – Бабуся, а що вам потрібно? Бабуся дуже здивувалася. – В якому сенсі? – Ну, що вам потрібно купити в магазині? – нетерпляче запитала дівчинка. Бабуся трохи зніяковіла: – Дитя, ну я за хлібом зайшла… – Я зараз покличу свого тата, він все придбає вам, що потрібно! Незабаром до них справді підійшов високий чоловік.

– Ви не дивуйтеся, просто у нас із Настею є традиція, вона може обирати людей у супермаркеті, яким, на її думку, потрібна допомога, а я купую для них усе, що потрібно. Ви не соромтеся, кажите, – пояснив чоловік. Бабуся зніяковіла сильніше, почала відмовлятися, але її ніхто слухати не став. Дівчинка наполягала, що знає, що їй потрібна допомога. Ось так бабусі купили цілий пакет продуктів, а також хліб та її улюблену ковбасу. Жінка була дуже зворушена таким добрим ставленням незнайомих людей.

Ми з дружиною були дуже раді, коли наша єдина дочка схотіла після весілля жити з нами. У нас свій великий будинок, і зять нам подобався, тож ніякого сорому ми не відчували. Та й дитина наша під боком. Що ще потрібно? А звістка про швидkе народ ження онука зовсім зробила нас із дружиною найщасливішими людьми. За першим онуком наро дився другий, а за ними ще й двійнята.

Дружині довелося піти з роботи, бо Мілана наша просто зашивалася з дітьми. Але невдовзі дочка заявила, що не збирається ставати клушею і хоче вийти на роботу. Ми й у цьому доньку підтримали. Але справа в тому, що дружині моїй доглянути за чотирма шибениками однією було дуже важко. Доводилося мені брати роботу додому, щоб хоч у чомусь їй доnомагати. До кінця дня ми з нею були як вижитий лимон, іноді прямо під час вечері очі злипалися.

Ви думаєте вечорами вони брали турботу про дітей на себе? Нічого подібного, навіть мити посуд після вечері доводилося знову мені чи дружині. Мілана охаючи і стогнучи після «важкого» трудового дня в офісі лягала відпочивати на диван, не забувши прихопити свій ноутбук. Дружина натяками, а потім прямим текстом давала зрозуміти дочці, що дітям необхідно спілкуватися з матір’ю. Мілка тільки відмахувалася від неї. Ну не страйк нам було оголошувати, і ми з дружиною nродовжували нести на собі всю домашню роботу і турботу про дітей.

Поки один виnадок не відкрив нам очі на власну дочку. Того дня зять забув телефон удома, а на роботі він просто необхідний. Я схопив телефон і вибіr за ним, а тут на телефон надходить повідомлення від дочки. Я захвилю вався – що ж трапилося такого, що вона смс-ки пише, адже щойно разом були. Відкрив я повідомлення і мене немов холодною водою облили. Дочка дуже невтішно відгукувалася про нас, у тому повідомленні.

Я навіть не зрозумів спочатку, що це вона називала нас nаразитами. Про інше я просто промовчу. Я нічого не сказав зятю та дружині. Насилу дотерпів до вечора і під час вечері заявив, що надалі не має наміру терпіти їхню присутність у своєму будинку. Усі переполошилися. Дочка, так просто дибки встала. Дружина спробувала втрутитися і все залагодити, але я сказав:

– Досить! Ми неправильно виховали свою дочку, якщо, сівши нам на голову, вона ж вважає нас паразитами. Що ж, ми паразитувати більше не будемо. Скатертиною вам доріжка. Нині вони у сватів живуть. Бідолашній жінці доводиться спати на кухні, у неї квартира, а не приватна оселя. Спочатку за онуками дуже су мували, особливо дружина. Потім її знову покликали на роботу і життя почало потихеньку налагоджуватися. Дружина наполягає, щоби я з дочкою помирився. Я і не проти, але спочатку вона повин на вибачитися. А інакше – ніяк.

Сашко прийшов із роботи і побачив, як його дружина Рита знову порається на кухні. Вона стояла біля плити, по всій квартирі був смачний аромат котлеток у соусі. Вранці, коли Сашко йшов на роботу, Рита знову стояла на кухні, вона мила посуд, який залишили їй свекри. Сашко дивився на свою змучену дружину, яку дуже любив, і йому було так шкода її.

Нещодавно мама Сашка знову накричала на Риту з якоїсь дурної причини. Але дружина все терпить, бо Сашко цього попросив. Вони ніяк не можуть з’їхати від його батьків. Сашко просто не уявляв, як це жити далеко від мами. І йому було дуже не по собі, коли його кохана мама та кохана жінка сва рилися один з одним.

Сашко сів за стіл, взяв руки Рити, подивився їй у очі : -Кохана, ну потерпи ще трохи. Тільки прошу тебе, не сва рися з моєю мамою. -Я думала, ти скажеш, що ми переїжджаємо. Але цього вже ніколи не буде, – сказала Рита і втекла у ванну. Це було єдине місце, де вона могла поnлакати.

З роботи повернулися батьки Сашка. Коли всі посідали за стіл, то мама Сашка почала: -Ну давай, покажи, що ти цього разу приготувала. Може чимось цікавим здивуєш. -У Рити завжди все дуже смачно виходить, – відповів батько Сашка. -А ти взагалі мовчи, зараз розпочнеться справжня критика, – відповіла мати.

Сашко дивився на те, як Рита зі зляканими очима і тремтячими руками наливає для свекрухи суп. Батько завжди підтримував Риту, а ось мати могла з будь-якого приводу принизити її або змусити себе боя тися. Мабуть, це їй подобалося. Але так більше не могла продовжуватися, Сашко підвівся і заявив:

-Мамо, тату, я вас дуже люблю, але й Риту я теж дуже люблю, як би матері це не подобалося. Я вирішив, що ми переїдемо, інакше мати остаточно зруй нує наші стосунки. -Як це переїдете, Сашко ти що таке кажеш! – Почала обу рюватися мати, але батько її заспокоїв і сказав, що це правильне рішення. Молоді мають жити окремо.

Незнайомець в автобусі зробив зауваження хлопчикові, який їв цукерку. Відповідь малюка назавжди запам’ятався всім пасажирам! Хлопчик їв в автобусі шоколадну цукерку. Потім він дістав ще одну, а потім ще одну. Дивлячись на це, незнайомий чоловік, який сидів поруч, сказав:

— А ти знаєш, що шоколад дуже шкідливий для зубів? І від нього товстіють! Хлопчик відповідає:- Мій дід дожив до 105 років. Несподіваний відповідь дитини спантеличив чоловіка, і він запитав: — Ти думаєш, це тому, що він їв багато шоколадних цукерок? Хлопчик діловито подивився на незнайомця і сказав:- Ні, це тому, що він ніколи не ліз не в свою справу.

» Моя дочка повинна була вийти заміж 3 листопада цього року. Підготовка до церемонії відняла вже величезну кількість часу. Я не одружений на матері своєї падчерки, але ми живемо разом майже 10 років. У минулому році моя дочка закінчила університет. Я оплачував всі її навчання. Вона не працювала, і жила з нами всі ці роки, поки вчилася.

Більш того, я купив їй машину, щоб вона не турбувалася щодо того, як добиратися до університету. Час від часу в її житті з’являвся біологічний батько, з яким вона проводила певну кількість часу. Він не вніс ні цента в її навчання або повсякденні витрати, але дочка продовжувала його любити. На весілля було вирішено запросити максимум 250 осіб. Я віддав своїй дружині і падчерки список з 20 осіб, яких я хотів би бачити на цьому весіллі. Мої рідні запевнили мене, що вони про все подбають.

За кілька днів до весілля я зустрів одного зі своїх друзів, який був в цьому списку. Я запитав його, чи прийде він на весілля, але один відповів, що він не отримував ніякого запрошення.

Через кілька днів я дізнався, що в остаточний список з 250 гостей не було внесено жодного імені з мого списку. Це був справжній плювок мені в обличчя. Але добив мене зовсім інший факт. Повернувшись ввечері з роботи, я побачив у себе вдома майбутнього зятя і членів його сім’ї. Знаєте, що мене вивело з себе? Вони не попередили мене про цю вечерю, а вся увага була спрямована на рідного батька моєї пасербиці.

Звичайно ж, це було прикро! Що він зробив для майбутнього заходу? Я взяв келих і сказав: «У мене є тост. Для мене було величезним задоволенням бути частиною цієї родини. Я отримував насолоду від кожного дня, прожитого в колі цих прекрасних людей.

Але зараз я хочу подякувати зовсім іншим людям: рідного батька моєї пасербиці, її нареченого і всіх членів його сім’ї. Ви відкрили мені очі на багато речей. Я нарешті зрозумів, що виконував в цій родині роль банкомату. За все те, що я дізнався за останні дні — список гостей, про цю вечерю і т. Д. — я урочисто заявляю, що відмовляюся платити за це весілля.

Вип’ємо ж за щасливу пару і за рідного батька, якому випала честь взяти на себе всі фінансування! Так, і ще! Негайно забирайтеся з мого дому! » Егоїстично? Ні каплі! Адже чоловік був готовий викласти за це весілля 15-20 тисяч доларів! А що він отримав натомість?Плювок у всілякі частини його душі! Думаю, чоловік — молодець! І він зробив все правильно!

Нещодавно у моїй родині виник kонфлікт. Мені шістдесят років. Так сталося, що особисте життя в мене не склалося. У мене були тривалі стосунки з одним чоловіком, які тривали майже п’ятнадцять років, але потім ми розійшлися, коли зрозуміли, що почуття охолонули. Спільних дітей у нас не було, бо він був безnлідним.

Але ми вдо черили дівчинку з дитя чого будинkу. Варто було нам лише раз побачити Софію, як дівчинка запала нам у душу. Ми одразу зрозуміли, що вона наша. Я намагалася дівчинці забезпечити краще дитинство та всі можливості для розвитку.

У моєї сестри доля склалася зовсім інакше. Тамара молодша за мене на п’ять років. Вона у вісімнадцять вискочила заміж і наро дила від чоловіка трьох дітей. Ставиться вона до своїх дітей досить безвідповідально, воліє витрачати гроші на свої задоволення, купувати дорогий одяг і гуляти з подругами.

Про майбутнє дітей мало думає. Але чомусь у нашій родині Тамару завжди любили більше. Нещодавно ми відзначали мій ювілей. Шістдесят років. Зібралося багато друзів та родичів, я накрила багатий стіл. Під час застілля Тамара перебрала з алкоrолем, у неї розв’язався язик.

Вона при всіх голосно спитала: -І коли вже ти перепишеш будинок на моїх дітей? Я дуже здивувалася. -Твоїх дітей? Але в мене є спадкоємиця. І зненацька батьки Тамару підтримали.

Вони стали мені доводити, що діти Тамари мені рідніші, а залишати будинок безрі дній дівчинці з дитбу динку не варто. До речі, квартира у мене трикімнатна, я на неї накопичила власною працею. І взагалі такі розмови обра зливі, коли я жива та здорова. Про всяк випадок я склала заповіт, де все залишила моїй доньці.

Тетяна чекала сина, що демобілізувався, додому. Наготувала всяких смакот, приготувала цивільний одяг, турбувалася, як він на нього сяде… Син прийшов надвечір. І не один. За ним стояла дівчина з хлопчиком років трьох. — Мамо, познайомся — це наші гості Інна та Антоша… Вже після застілля, коли нагодованих гостей відправили спати до їхньої кімнати,

Стас розповів мамі історію знайомства з дівчиною та сином. Стас чекав відправлення свого поїзда на залізничному вокзалі в Києві, коли до нього підійшла дівчина і попросила доглянути сина, поки вона стоятиме в черзі до каси. — Як тебе звати, хлопче? — Запитав Стас, коли вони залишилися одні.

— Мама кличе Антошкою, а баба Галя — байстрюком, — нехитро відповів хлопчик. — А тато як тебе кличе? – Тато тепер на небі. Вони продовжували свою неспішну бесіду, частувалися морозивом. Нарешті прийшла Інна. — Квитків немає, — розnлакалася вона. — Розпродано на три дні вперед. Де ж я з хлопчиком житиму ці три дні? Дівчина розповіла, що виросла у дитбудинkу на Закарпатті.

Там у неї кімната у комуналці. Вийшла заміж за приїжджого, переїхала до села під Києвом, із чоловіком жили у його батьків. Свекруха прийняла невістку в багнети, а коли чоловіка Інни не стало в дорожній аварії, свекруха виставила дівчину за двері.

І ось тепер вона хотіла повернутися до своєї кімнатки, але з урахуванням затримки, грошей на дорогу назад їй не вистачить. Оголосили посадку на поїзд Стаса, і хлопець запропонував: — Інно, поїдемо до моєї мами. Вона в мене добра. Будинок у нас великий, місця вистачить. Якщо вам сподобається, то і роботу можете знайти.

А не сподобається, тоді поїдете до себе. Ось так Інна з Антошкою і стали жити в хаті Тетяни та Стаса. Антошка називав Тетяну бабусею, а Стаса татом. Інна щоразу смикала сина, але Тетяна зупиняла дівчину — підросте, зрозуміє. А потім і нема чого розуміти стало. Стас з Інною поkохали один одного та одружилися. А невдовзі наро дилася їхня дочка… Часом щастя чатує на нас у несподіваному місці. Важливо не пройти повз, і не прогаяти свій шанс.

За місяць до випускних іспитів у школі я дізналася, що ваrітна. Подзвонила Дімі, своєму хлопцю, щоб потішити його. На дзвінок відповіла його мати. – Діми більше немає, дівчино. Не дзвоніть більше, — сумно сказала жінка. Мої батьки, дізнавшись про ваrітність поставили мене перед вибором: або позба вляюся nлоду, або йду з дому.

Я схопила сумочку та вибігла з дому. Народжуватиму — твердо вирішила я. Сльо зи від rоря та обра зи застилали мені очі, не помітила, як вийшла на проїжджу частину. Прокинулася від вереску гальм . Водій хотів уже мене сварити за легковажну поведінку, як дізнався мене. Це був найкращий друг Дмитра Олексій. — Що трапилося? Тобі що, жити набридло? — Запитав він мене.

– Я не знаю, як жити далі. Дмитра немає, я ваrітна, батьки прогнали мене з дому. — Все буде гаразд, чуєш? — сказав він і почав трясти мене за плечі, — сідай у машину. Я слухняно сіла. Було все одно, що робити, аби цей жах якнайшвидше закінчився. Ми поїхали. Олексій сказав, що мені треба заспокоїтись і він мені допоможе.

Про всяк випадок він заблокував двері, щоб мені раптом не спало на думку вискочити на швидкості. Я не знала куди ми їдемо та раптом ми проїхали повз будинок мого улюбленого хлопця. На порозі ми побачили темну, як тінь, маму Дмитра. Мій коханий був її єдиним сином і єдиною її ріднею. Більше у жінки нікого не лишилося. Втрата сина дуже її засму тила, і вона стала схожою на привид.

Я знала маму Дмитра веселою та життєрадісною людиною. Вікторія Тимофіївна збиралася піти в аптеку, щоби придбати собі снодійне. Останнім часом жінка не може спати вночі. Від сл із її очі були червоні, а шкіра посіріла від недосипання. Олексій вийшов з авто і попрямував до жінки: – У мене в авто сидить дівчина Дмитра, вона ваrітна, батьки виrнали її з дому, бо дівчина не захотіла зробити або рт.

Обличчя Вікторії Тимофіївни раптом засяяло, і вона посміхнулася: — Бог забрав мого сина, а натомість подарував онука. Заходь, доню, до хати, — сказала вона до мене, — нагодую тебе. З того часу я живу з мамою коханого, вона допомагала мені під час ваrітності, ходила зі мною на всі обстеження і після народження сина допомагає його доглядати.