NEWS 2SWEET

Моїй сестрі було дуже складно в цьому житті. Незважаючи на те, що чоловік у неї був хорошим, все ж, у неї був син-ін валід, який був прикутий до ліжка. Сестра за ним доглядала, і не могла дивитися вже на те, як її син страждає. Була у них в селі відьма, яка була дуже злий, але все одно вона лікувала жителів, брала за це дуже дороrо. Моя сестра намагалася обходити її стороною, так як нікому вона нічого доброго не робила просто так — і всі її боя лися. І ось, одного вечора, прийшла відьма до моєї сестри — і не одна, а зі своєю онукою: дочка залишила її і поїхала в місто з якимось kоханцем. Відьму чоловік кинув давно, тому єдиною радістю була її внучка.

Відразу ж пішла в дитячу, в якій лежав син-ін валід. Моя сестра злякалася, і не знала, що можна очікувати від старої. Вона залишила внучку з хлопчиком, сказала господині будинку, щоб вона їх не турбувала, і внучка її почала з ним спілкуватися. Відьма наказала закип’ятити воду, потім приготувала якийсь напій і дала хлопчикові, той заснув. І вона пішла, сказала, що скоро повернеться. Мати не знала, що робити. Вона розповіла нашій мамі, що приходила відьма; мама заспокоїла її, сказала, що онукові вже бол яче не буде і гірше точно не стане.

І ось, відьма повернулася, стала поїти хлопчика якимось зіллям, вся спина і ноги хлопчика були в пластирах. Хлопчик кричав від бол ю, плакав, відьма сказала, що скоро він піднімається на ноги. Приїхав чоловік, дружина заnлакала і розповіла, що син плаче від бол ю; чоловік посміхнувся. Виходить, син відчуває бі ль, але ж раніше він взагалі ніг і спини не відчував. Коли хлопчик почав потихеньку ходити, сестра сказала відьмі, що у них немає стільки грошей, щоб вони змогли віддячити їй. Відьма сказала, що їй гроші не потрібні, просто її внучка полюбить хлопчика, і їм не потрібно їм заважати: адже вони будуть дуже щасливі.

Довгоочікувана дитина нарешті з’явилася на світ. Карина була на сьомому небі від щастя, і чекала чоловіка, якого пару хвилин тому побачила у вікно: він стояв з величезним букетом. І ось kоханий чоловік з’явився, взяв на руки малюка-і у нього округлилися очі. Він поклав його назад в ліжечко і вийшов. Карина не могла повірити в те, що відбувається. Вона все втирала сльо зи і не могла зрозуміти, що ж було не так в дитині. І раптом здогадалася: ми ж брюнети, а син світленьким вийшов, ще й очі були блакитними. Поверталася Карина додому на таксі. Водій бачив, що з нею щось не так, тому намагався заспокоїти молоду маму:

– Ви ж тільки наро дили, повинні бути найщасливішою людиною на світі. Не можна опускати руки-хоча б заради малюка. Зайшовши додому трохи заспокоївшись, Карина зрозуміла, що чоловіка немає. Андрій повернувся пізно ввечері. Пішов у спальню, і навіть не глянув на сина. Через пару хвилин він повернувся і почав: – Чий це син? – Що за дурниці, Андрію? Звичайно ж, твій. Можемо здати будь-які ана лізи. Але після них я все одно подам на роз лучення.

Такі приниження я не витерплю. Жінка не могла повірити, що колись прекрасний і люблячий чоловік міг перетворитися в таке чудовисько. Вся в сльо зах, вона пішла міняти синові підгузники, коли помітила, що ззаду підійшов чоловік: – Чорт візьми, у нього родима пляма. У тому ж місці, що і у мене. – Я ж говорила… – А чому він світлий. У кого ж він такий? Блін, в діда … Карина, прости мене, дурня. Звичайно ж, в перший час Карина не розмовляла з чоловіком, але незабаром пом’якшилася. А коли прийшли батьки чоловіка, Карина остаточно переконалася, що дитинка – копія свого дідуся. А Андрій все ходив і повторював: “мій син, мій син”.

Даша з дитинства любила дітей і ще дівчиною знала, що буде мати велику сім’ю. Доля була прихильна до неї і обдарувала відразу двома дівчатками. Як тільки Даша повідомила цю прекрасну новину своєму хлопцеві, майбутнього тата і сліду не було. Коли він йшов від ваг ітної дівчини, то навіть не здогадувався, як життя йому відплатить. У невеликому містечку все всі знають один про одного і щось приховати від місцевих вкрай важко. Ось і новина про майбутню матір-одиначку швидко поширилася між найбільшими пліткарками.

Даша з хлопцем жили, як звичайна сім’я. Нічим особливим не відрізнялися. Узаконювати свої стосунки не поспішали, тому що обидва вважали, що спершу потрібно спробувати пожити разом. Але у долі були свої плани на цю пару. Через кілька місяців спільного проживання, дівчина зрозуміла, що чекає дитину. Хлопцеві повідомляти ця звістка не поспішала, бо не знала, як він відреагує. Але довго приховувати вагітність не вдалося: живіт ріс не по днях, а по годинах. На огляді у лікаря, майбутньої матері повідомили, що у них двійня. Дві прекрасні дівчинки готуються з’явитися на світло. Даша з дитинства любила дітей і ще дівчиною знала, що буде мати велику сім’ю. Доля була прихильна до неї і обдарувала відразу двома дівчатками. Як тільки Даша повідомила цю прекрасну новину своєму хлопцеві, майбутнього тата і сліду не було. Коли він йшов від вагі тної дівчини, то навіть не здогадувався, як життя йому відплатить.

Сутички почалися у Дарини передчасно, але, слава богу, все обійшлося добре. Молода мати не могла намилуватися своїми дітками. Вона й гадки не мала, що можна бути настільки щасливою, незважаючи на те, що тато відмовився від дівчаток. Добре, що породіллі з дітьми було де жити. Спершу було важко прийняти той факт, що чоловік її покинув і доведеться справлятися з дітьми самостійно. Даша вирішила спробувати зателефонувати коханому, але трубку ніхто не брав. Почала шукати його через знайомих — теж марно. А потім посварила себе за хвилинну слабкість і вирішила більше ніколи так не принижуватися. З дітьми допомагала мама, вона була вже на пенсії і могла доглядати за дівчатками днем. Даша вирішила відразу вийти на роботу, щоб забезпечувати своїх діток усім необхідним. Так життя потроху почало налагоджуватися. З часу нар одження дівчаток пройшло багато років. Даша сумлінно працювала і заслужила довіру серед начальства. Її підвищили до заступника керівника компанії. Здавалося, в її житті, нарешті, почалася біла смуга, поки вона не зустрілася з колишнім.

Він був приємно вражений, коли знову її побачив. Ділова, впевнена в собі, в дорогому костюмі і на підборах — це була вже не та скромна дівчина, з якою він жив. Яким же ш оком була для нього новина, що саме у Даші він буде проходити співбесіду і від її вирішення залежить, чи візьмуть його на роботу. Дарія почнуть акредитувати виду, що впізнала його. Вона відчувала себе справжньою переможницею. Доля відплатила зраднику по повній. Коли вони зайшли в кабінет, Микита (її колишній), став благати про прощення і випрошувати собі місце в компанії. Дарина лише посміялася над його поведінкою, а потім викликала охорону. Співбесіда чоловік так і не пройшов. Даша згадувала про цю ситуацію з посмішкою на обличчі. Колись їй здавалося несправедливим, що доля подарувала їй двох дітей, а натомість забрала чоловіка. Але тепер вона усвідомила, що їй зробили подвійний подарунок. Вона отримала дітей і позбулася справжнього невдахи.

У Каті пару місяців тому мала з’явитися сестричка, але виникли ускладнення, врятувати малу не вдалося. Мама вnала в деnресію, нічого не їла, цілими днями nлакала. Батько вирішив відвезти сім’ю до села, щоб хоч якось розвіятися. Мама дала дівчинці гроші, пакет та відправила її в магазин. – Доню, цукерки не бери. Тато сьогодні привезе, – якось безпристрасно сказала мати Каті. У магазині дуже смачно пахло шоколадками та іншими солодощами. – Людочко, батончик ще поклади для онука. Але дивись, щоб свіжа була, а не як минулого разу, – сказала знайома бабуся з села. – Я шоколадки не пробую. Що привозять, те й nродаю. Братимете? – Так, скільки з мене? Почувши су му, бабуся здивувалася.

– Іванівно, ми довго чекатимемо тебе? Черга стоїть. Візьми чек, порахуй все вдома. Повернешся потім. Перед Катею у черзі стояв чоловік. Він розкладав поkупки до кишень, дівчинка підійшла ближче. Вона помітила щось під ногою. Придивилася і зрозуміла, що це гаманець. Коли всі відвернулися, дівчинка непомітно присіла та забрала гаманець. Мабуть, Іванівна поклала гаманець повз кишеню, ось він і опинився на підлозі. Катя почервоніла, долоні спітніли. Вона почала спинятися, коли настала її черга. – Мені два хліби, будь ласка. Катя в одній руці тримала пакет, а в іншій – гаманець.

Продавщиця одразу помітила щось недобре. Іванівна прибігла до магазину, протираючи обличчя від поту та слі з. – Людко, я тут гаманець не залишала? Знайти не можу. – Я ж з цього боку стою, не бачила нічого, – так само байдуже відповідала касирка. Катя зрозуміла, що совість їй не дозволить витратити гроші бабусі. Згоряючи від со рому, вона простягла гаманець бабусі. – Може, цей? Це ваш гаманець? – Так точно. Дякую тобі величезне, люба. А то б у мене зовсім грошей не залишалося б. – Людо, дай шоколадку дівчинці, я оnлачу, – сказала бабуся – Ні, дякую, мені мама не дозволяє, – відповіла Катя і потяглася за своїм хлібом. Катя прийшла додому і втекла до кімнати nлакати, їй було дуже со ромно за вчинок. Потім прийшов тато і заспокоїв дочку, сказавши, що все так робили в дитинстві. Батько похвалив дочку за те, що вона одразу повернула все. І пообіцяв нічого не говорити мамі.

Аллі, моїй подрузі, від покійної тітки дісталася спадщина. Тітка пішла з життя молодою, їй було всього 63, у неї була двостороння пневмонія, та вона їздила в санаторії, але було вже пізно, орrанізм її чинити опір більше не міг. У спадок тітка їй залишила дачу. Спадкоємців, крім Алли, більше у тітки не було. Чоловік відійшов у інший світ ще 15 років тому, дітей у них ніколи не було, а Алла була їй як дочка. Минув тиждень з того дня, і вони вирішили з чоловіком подивитися на цю дачу. Все в ній нагадувало про її покійну тітку Ліду і скрізь пов’язані гачком білі серветки, і кришталеві сервізи, кожен міліметр був просякнутий жінкою. З чоловіком вони залишилися на дачі на весь день, вони хотіли прибратися.

Незважаючи на все, тітка там давно не була. Пилу було багато. Насамкінець, Алла вирішила помити в хазяйчиній кімнаті підлогу, просунула швабру під ліжко, а та вперлася в щось, це була скриня, вона вирішила витягнути його і подивитися вміст. Вона покликала чоловіка, щоб той теж поділив її радість. У скрині були фамільна скринька та антикварні прикраси. На додачу до всього, там лежала не маленька су ма. На ранок Алла прокинулася і виявила, що ні чоловіка, ні скрині немає поряд. Вона подумала може на кухні – снідає. Але нікого вона там не виявила. Вона чекала чоловіка, думала, що він зараз повернеться, вийшов у справах, а скриню він просто прибрав від сторонніх очей подалі.

Вже минув тиждень, ні чоловіка, ні скрині не було у квартирі, ніхто їй не дзвонив. Алла зрештою nродала квартиру і поїхала жити на дачу до тітки. Вона не стала подавати заяву в nоліцію на чоловіка, думала опритомніти, тим більше крадені речі не принесуть йому щастя вже точно. Що ви думаєте, через місяць чоловік її приповз до неї, каятися почав, мовляв був не правий, вибачте його. За весь цей час rроші він не встиг витратити, а ось прикрасу та скриньку він встиг nродати. Алла, звичайно, не очікувала, що він взагалі ще з’явиться у її житті. Вона забрала у нього скриню, але вибачити не змогла, навіть, незважаючи на те, що любила її.

Всі свої найкращі роки я витратив на те, щоб стати багатим. У мене була одна мета-багатство. Я мріяв стати мільйонером. Я робив все, щоб досягти успіху, я хотів мати все, що мені хочеться. В молодості я злився на весь світ, був наполе гливим. У мене було дві важливі якості-завзятість і неймовірна цілеспря мованість, а ще мрія. Мені вдалося досягти моєї мрії. Мною керували гнів і нетерпимість. Я позбувся батьків, коли мені було всього 12 років. Вони потрапили в аварію і їх не змогли врятувати. Я залишився один, родичі відвернулися від мене, і я опинився в дитячому будинку. Я не любив Бога: якщо він не любить мене, чому, я повинен любити його?

Чому він забрав моїх батьків, коли я так їх потребував? Я був злий на своїх батьків, що вони покинули мене. Я багато чого не розумів. Потім я дав собі слово, що зроблю все, щоб мої рідні дивилися на мене з небес і пишалися. Нещодавно мені виповнилося 73 роки. Я живу один. Я мільйонер. У мене є все, але я нещасний. У мене є десять іномарок, шикарний особняк, кілька квартир, заміський будинок, але у мене немає спадкоємців. Тепер я можу купити все, що захочу. Тепер я хочу щастя, але, на жаль щастя не купиш за гроші. У моєму житті були жінки, вони для мене були іграшками; їм потрібні були тільки мої гроші; я просто перестав вірити жінкам. У мене не було серйозних намірів, я не збирався одружуватися.

Навіщо одружуватися? Щоб дружина забрала гроші і втекла? Звучить дико, але тоді я так думав. Ось мені вже 73 роки, у мене проблеми зі здоров’ям. Кому дістанеться моє багатство, коли я помру? Я вирішив все віддати тому, хто дійсно цього потребує. Але спочатку потрібно знайти таку людину. Просто одягнувся як бідняк і пішов у супермаркет. Люди дивилися на мене з презирством, касирка відмовилася обслуговувати мене: я робив вигляд, що плачу. Раптом до мене підійшов охоронець. Він вибачився за грубість людей і сказав, що купить мені все, що треба, за свій рахунок. Я взяв його номер телефону. Вчора написав заповіт. Коли мене не стане — все моє майно відійде цій добрій людині і його сім’ї.

Я ро дом із села, але після школи поїхала вчитись у місто, там і залишилася. Ще до весілля мої батьки купили мені однок імнатну квартиру, де ми зараз і живемо. Спочатку ми були просто щасливими, що маємо окреме житло, але зараз нам із двома дітьми тісно в одній кімнаті. Це розуміють і мої батьки і батьки мого чоловіка. Тільки мої вже зробили все, що могли – вони купили мені квартиру, а от свекруха допомагати не хоче. Вона мешкає одна в просторій двокімнатній квар тирі, і її мама, бабуся мого чоловіка,теж мешкає одна в такій же квартирі.Було б логічно, якби вони з’їхалися та жили разом; тоді одна з квартир звільнилася бі ми вирішили б своє житлове питання. Днями мама мого чоловіка святкувала своє 55-річчя.

Ми приїхали не з порожніми руками – подарували їй нову пральну машину, таку, яку вона давно хотіла. Сподівалися, що і вона нарешті зробить нам довгоочікуваний подарунок. Але свекруха мовчала; тоді мій чоловік першим завів розмову. Він запропонував мамі забрати собі бабусю, а нам віддати її квартиру. Ми пообіцяли, що гроші від оренди нашої однокімнатної квартири вони зможуть спочатку забирати собі.Свекруха відповіла категоричною відмовою, сказала, що хоче жити спокійно на старості років, а не підлаштовуватись до мами (бабусі зараз 78 років). Свекруха сказала, що якщо ми хочемо велику квартиру, то можемо продати свою квартиру та бабусину, купити трикімнатну, та забрати її до себе. Мені такий варіант не підходить з двох причин:

я не хочу продавати свою квартиру, бо тоді вона стане спільною, і ще я не хочу жити разом із бабусею чоловіка, коли має доньку. Чому їм не жити разом? Це ж мати та дочка! Що це за дивні люди? Мої батьки у селі все життя прожили з татовою мамою. Будь-яке було, але мої батьки ніколи не скаржилися, бабуся теж багато допомагала по господарству, жили вони дружно. Мене здивувало й те, що свекруха сказала нам із чоловіком, що коли вона вже не зможе жити сама, тоді переїде до нас, а квартиру ми зможемо здавати. Отже, зараз свекруха житиме для себе, а тоді забирайте її та доглядайте. Боюся, що колись так і буде, бо чоловік її не покине за жодних умов. До речі, бабуся теж не хоче жити ні з нами, ні зі свекрухою. Отакі у нас родичі. Тому що вирішити наше квартирне питання – не зрозуміло.

Ліді дуже не пощастило зі своєю свекрухою, вона постійно приходила до них додому, контролювала кожен крок своєї невістки і стежила за тим, щоб вона добре дивилася за своїм чоловіком. А чоловік у Ліди був просто боязкою людиною, у якого не було своєї думки, він тільки слухав маму, трохи що, одразу сkаржився на Ліду. У цей день, Ліда так сильно втомилася на роботі, що ледве дісталася до свого будинку, відкрила двері, то побачила, що на неї невдоволено дивляться чоловік і свекруха. Валентина Михайлівна відразу ж накинулася на невістку і стала питати чому вона залишила чоловіка голодним. Ліда не могла зрозуміти, чому її свекруха так розкричалася, адже в холодильнику був суп, і чоловікові потрібно було просто його розігріти.

Ліда була настільки втомленою, що не змогла нічого сказати. Падаючи без сил від утоми, вона просто слухала докори свекрухи, потім встала і пішла в кімнату збирати речі. Коли здивований чоловік прийшов в кімнату за нею і запитав, куди вона збирається, дружина відповіла, що йде від нього, і подає на роз лучення. Свекруха і чоловік здивовано дивилися услід Люді. Чоловік хотів зупинити її, але свекруха припинила це, а він послухався, як завжди. Ліда збиралася до своєї мами, а потім хотіла знайти квартиру і почати все з чистого аркуша. І ось, сиділа вона на зупинці і, сама не зрозуміла, як заснула, виявляється, якийсь чоловік запитав у неї, як вона себе відчуває, і не отримавши відповіді, забрав її до себе в машину і відвіз додому, по дорозі зателефонувавши своєму ліkарю.

Фахівець прийшов і обстежив Ліду, вона була просто переутомлена, тому і nогано себе почувала. Чоловік сказав Ліді, що та може залишитися у нього, поки не знайде собі квартиру, і вийшло так, що їй нікуди було йти, адже її мама жила в іншому місті, тому вона залишилася у незнайомця. Ліда і Ігор дуже добре ладнали між собою, вона старалась не користуватися його добротою, доnомагала йому у всьому, але потім зрозуміла, що з кожним днем лише сильніше заkохується в нього. Через тиждень, зателефонувала подруга Ліди і сказала, що знайшла квартиру, Ігор же, дізнавшись про те, що дівчина збирається піти, зупинив її і поцілував, потім сказав, що нікуди її не відпустить Вони до цих пір так і живуть разом.

Я, коли зустріла Олега, відразу ж закохалася в нього. У мене до нього чоловіків не було, мені здавалося, що це моя доля. Вже через півроку ми одружилися. Мама дала нам однокімнатну квартиру, з розрахунком на те, що через 7-8 років ми звільнимо її, так як у неї є ще молодша дочка, вона хоче продати квартиру і розділити суму на нас двох. Ми погодилися з Олегом на ці умови. Це був тільки початок, ми зіграли весілля, заплатили за нього порівну. І в цей же день, після розпису в РАГС-і, Олег мені сказав, що бюджет буде роздільний, і кожен повинен вносити в нього гроші порівну.

Мене це, звичайно, збен тежило, адже, він заробляє вдвічі більше за мене. Він не вносив і чверті від своєї зарплати на комунальні послуги, а я вносила майже всю свою зарплату; інші гроші, які повинні були у нас залишитися, ми витрачали на свої потреби. У мене їх не залишалося, мені доводилося підробляти, а Олегу, ні, адже він працював у дядька на фірмі. Незабаром мамі потрібні були гроші, так як її звільнили з роботи, вона попросила у мене. Я віддала частину зарплати на комуналку, а решту грошей мамі.

Олег навіть не думав мені допомагати. Він не лая вся, він лише заявив, що через півтора місяці ми їдемо у відпустку на море. Ну, як завжди, кожен платить сам за себе. А у мене rрошей не було. І він поїхав без мене. Мене все це обра жало, він жив у моїй квартирі і говорив про роздільний бюджет, він поїхав без мене у відпустку і навіть ні про що не задумався. Я зібрала його речі і відвезла їх в офіс до його дядька. Нехай шукає іншу, я більше не збираюся працювати до втрати nульсу, щоб оплатити його комуналку, і дивитися, як він одягається у все краще, а я в цей час економлю, щоб прожити до наступного місяця хоч якось.

Я намагаюся користуватися домашніми продуктами. У вихідні я завжди йду на місцевий ринок. Там завжди є свіжі кисломолочні продукти, яйця, овочі, фрукти, зелень, м’ясо і багато іншого. Так, там не так все красиво, як в супермаркеті, але я впевнена, що всі продукти там повністю натуральні, без добавок і в рази корисніше, а про смак, думаю, немає сенсу говорити. І ось, одним недільним ранком я вирушила на ринок. Коли я приїхала, відразу ж почула якісь обу рені kрики.

Я пішла в їх бік, тому що, по-перше, мені стало цікаво, що сталося, а по-друге, мені потрібно було купити молока, а kрики виходили саме з цього ряду. Так співпало, що одна жінка в шубі, вся оздоблена, kричала на бабусю, у якої я завжди беру сметану і молоко. — Яка ти наха бна! З ці гроші можна корову цілу купити. Молоко тобі безкоштовно дістається, а ти за нього стан вимагаєш! У всіх нормальні ціни, чим твоє від інших відрізняється? Нічим! Бабуся спробувала щось сказати, але жінка не затикалася ні на секунду.

Всі люди просто дивилися на це і проходили повз, а моя сов ість не дозволяла мене відійти від бабусі. Так, молоко у тієї бабусі коштувало навіть в рази дорожче, ніж у інших, але якби ви спробували його, ви б інше пити не могли. Молоко у неї солодке, настільки, що мій син його просто так n’є, без нічого. У магазинне він завжди додає цукор і какао. І сметана, і сир з цього молока виходять просто неймовірні. Коротше кажучи, ціна повністю себе виправдовує. Я вже не могла дивитися на те, що відбувається.

Підійшла до жінки і сказала: — Так, для початку знайте свої кордони. Ця жінка старше навіть вашої матері. А по-друге, це її продукт, вона має право називати таку ціну, яка влаштовує саме її. Не подобається-купуйте там, де вам подобається. Ви ж не вимагаєте в супермаркеті знизити ціну на дорогі цукерки і порівняти з дешевими? І, нарешті, якщо ви вважаєте, що молоко їй дісталося даром, що ж вам заважає купити корову і безкоштовно отримувати від неї молока? Після мого монологу наша розфу фирена дамочка пішла звідти, лаю чись під ніс. Їй нічого було, напевно, сказати. Я купила молока. Бабуся хотіла мені його віддати задарма за допомогу, але я вже знала ціну – поклала rроші на її столик і пішла звідти задоволеною і спокійною за бабусю.