NEWS 2SWEET

— Знаєш, коли я відчуваю спокій? Перші 10 секунд перед пробудженням. Мені здається, що я ось-ось розплющу очі і все гаразд. Чоловік готує на кухні каву, а синочок бігає по квартирі як пригорелий. Варто розплющити очі, як це відчуття губиться. Я знову починаю відчувати тpивогу та xaoс, який мене не дає спокою. Якби того дня, я б нікуди не поїхала, а залишилася б з ними. Все могло закінчитися по-іншому. – зі cльозами на очах розповідала про свої почуття Катя мамі. Два роки тому, коли вона поїхала у відрядження, її син та чоловік розбилися на машині. За одну секунду вона перетворилася з красуні на посивілу і постарілу жінку. Вона не могла пробачити себе за те, що поїхала, адже у них були плани. Вони мали весь день провести вдома.

Але Каті терміново довелося виїхати по роботі, тож плани у всіх змінилися. Катя намагалася піти в роботу, менше думати про те, що сталося, але не могла. Їй скрізь мріяв син, у кожному перехожому вона бачила свого чоловіка. Якось вона спускалася в метро. Там стояв хлопчина, а на руках у нього була однорічна дитина. Вона не змогла пройти повз. Катя віддала всі гроші, що мала. Погляд хлопчика її переслідував, вона вважала, що мусить йому допомогти. Він виглядав пoгано. Рваний одяг та голодний вигляд. Наступного дня вона вирішила за ним простежити, адже вони могли бути шaxpaями. Хлопець зібрав кілька карбованців і пішов у магазин. Катя думала, що він купить випивку або ще щось у такому дусі, але хлопчина її здивував. Він купив дитячу пюрешку. Сів на лавку і почав годувати дитину.

Катина серце не витримала, вона підійшла до нього. — Чим я можу вам допомогти? На вулиці холодно, я тут поряд живу, давайте я вас обідом нагодую. — Не треба, ми самі якось упораємося. — буркнув хлопець. — А як тебе звати? — Не відставала Катя. — Іване. — Давай вставай Іванко, ми йдемо їсти. Вже в квартирі у Каті Іван розповів про свою складну долю. Коли мати його мати пішла в інший cвіт, то вітчим їх з братом вигнaв на вулицю. — Він сказав, що я вже великий. Адже мені 16 років, я можу і сам прогодувати себе та брата, – зітхнув Ваня. Каті стало його шкода. Не довго думаю, вона поселила хлопчаків у себе вдома. Вона оточила їх увагою та любов’ю. Наступного року Іван закінчить школу, він мріє стати ветеринаром, а молодший Максим на повну став розмовляти. Його перше слово було «мама», він так спілкувався до Каті.

У мене з чоловіком нещодавно народився син Діма. Перші місяці найважчі, ми це знаємо не з чуток. Діма ріс дуже примхливим, постійно плакав, практично не давав нам нормально виспатися. Чоловікові довелося взяти невелику відпустку, щоб мені з дитиною допомагати. Так ми з ним по черзі сиділи з малюком, доки другий із нас відсипався. Але та ніч була особливо неспокійною, мабуть, газики заважали малюкові, і він не міг заснути всю ніч. Ми то гралися з ним, то відволікали, то годували, потім купали, потім знову намагалися вкласти.

Діма заснув лише у 8 ранку. Чоловік без сил упав на подушку і за хвилину захропів. Я теж лягла поруч і тільки заплющила очі, як раптом телефон чоловіка загудів. Це дзвонила свекруха. Ну як можна зателефонувати в таку рань, тим більше у неділю? Я не стала відповідати на дзвінок, тому що минулого разу вона мені сказала: Хто тобі право дав капатися в телефоні мого сина?. Я відключила звук на телефоні, але вібрація все одно не давала заснути. Тоді довелося покопатись у налаштуваннях і вимкнути вже всі звуки.

Через деякий час хтось постукав у двері. Я зла пішла відчиняти, на порозі стояла наша сусідка, найкраща подруга свекрухи: -А Що це ви на телефон не відповідаєте? -У нас вагома причина. -Яка ще причина? -У нас неділя, це такий день, коли людям краще не заважати! А надвечір сама свекруха прийшла до нас додому. Я не чула всієї її розмови з моїм чоловіком, тому що практично засинала. Але долинали уривки фраз того, як свекруха лаяла чоловіка, говорила, що я його зіпсувала. Чоловік стояв за свою сім’ю, і казав, що мама сама не має рації.

У нас із чоловіком власний бізнес, нашому синові десять років, на жаль, він не пересувається самостійно, лише на інвалідному візку. Коля напрочуд розвинений хлопчик, а лікарі дають шанс на одужання, за ним потрібен постійний догляд, але ми з чоловіком працюємо і не завжди можемо бути поряд. Саме тому ми вирішили найняти няньку для сина, вже більше місяця шукали відповідну кандидатуру, проте ніхто нас не влаштовував. Ми жили в достатку, двоповерховий будинок завжди підтримували в чистоті і шукали людину, яка б допомагала не лише із сином, а й господарювала по дому. Так, на деякий час ми попросили нашу родичку, щоб вона стежила за Миколою, поки ми були на роботі, але жінка не могла працювати довгий термін.

Якось, повертаючись з роботи, ми побачили на зупинці біля будинку літню жінку. На вулиці була завірюха, а бідолаха сиділа на холодному і мерзла. Чоловік запропонував зупинитися та підвезти незнайомку, я привітно погодилася. Ми вийшли з машини та побачили заплакані очі жінки. — Доброго дня. Останній автобус уже поїхав, ви дарма тут сидите, тільки мерзнете, — сказав чоловік. – Синку, я не чекаю автобуса, просто мені нікуди йти… Дочка вигнала мене з дому, а старший син на заробітки поїхав, його дружина мене не любить і навіть не хоче бачити. Я вже нічого не чекаю, просто сиджу і думаю, чим заслужила на таке ставлення своїх дітей.

Ми з чоловіком переглянулись і мовчки вирішили, що заберемо незнайомку до себе, вона чомусь з першого погляду викликала довіру. — А знаєте, ви вже дочекалися — ми запрошуємо вас до себе, у нас в будинку багато місця, і ми якраз шукаємо няню для нашого сина, він в інвалідному візку, за ним потрібен догляд, та й по дому нам допомагатимете, — — сказала я. Бабуся глянула на нас добрим поглядом і представилася Ніною Петрівною. Дорогою до будинку баба Ніна розповіла, що одна виховала двох дітей, поставила їх на ноги. Старша дочка рано вийшла заміж і народила їй трьох онуків, її чоловік ніколи не любив тещу і завжди сварився із дружиною через неї.

Син баби Ніни знайшов собі жінку, яка миттєво стала главою сім’ї, вона не любила маму чоловіка та не дозволяла йому з нею спілкуватися. Останній рік для пенсіонерки був важким, бо вона переїхала до дочки, а її чоловік ображав дружину, дивився на неї косо та казав, що вона їх лише об’їдає. Сьогодні вранці баба Ніна не витримала, коли дочка із зятем накинулися на неї та почали звинувачувати у всіх своїх бідах, вони вигнали її з дому. Мені стало шкода жінку, бо я бачила, що має добре серце. Наш Коля відразу порозумівся з бабою Ніною, вона колись працювала вчителькою математики, тому підхід до дітей знала.

Ми виділили їй простору кімнату і щомісяця платили зарплату за догляд за сином та домашні справи. Баба Ніна за рік стала повноцінним членом нашої родини; Микола називав її бабусею, вони разом гуляли, вона водила його на гуртки. Ми були приємно вражені, коли наш синочок підвівся на ноги, а все завдяки бабі Ніні, вона займалася з ним щодня, мотивувала його. З часу нашої першої зустрічі минуло два роки; діти баби Ніни кілька разів приходили до нас, вибачалися у мами. Вона простила їм, але повертатися не хотіла, казала, що тепер її сім’я це ми.

Постукали до баби Тані якісь люди в синій формі. — Бабуся, відкривайте. Ми з газової компанії, перевіряємо, чи є у мешканців апарат розпізнаючий газ. — Це навіщо ще? — А для того, якщо витік буде, щоб він спрацював вчасно. Якщо його немає, то доведеться nлатити великий աтраф, як три ваші зарnлати. — Так у мене нічого і немає… — Бабуся, тоді у вас є один шлях. Ми можемо вам прямо зараз його встановити. Це буде коштувати стільки ж, як і աтраф, але тепер ви будете в безпеці. — Проходьте, молоді люди. Коли люди у формі зайшли, баба Таня тут же закрила за ними двері на ключ. — Все, тепер ви попалися.

— Що все це значить, бабка? Гроші неси швидко, — став rрубим тоном говорити перший. — А що ти, милок, сліnий? Не бачиш, скільки у мене тут камер стоїть. Адже вони не тільки картинку знімають, звук теж йде. — Ой і реально, навколо камери … але навіщо? — А це мій син здогадався, поставив. Він у мене капітан, так що дивиться за вами. Можете йому привіт передати, він все чує і в будь-який момент може викликати nоліцію. — Бабуся, а може ми це … домовимося як-небудь? — Тоді йдіть і полагодьте мені унітаз, лампочку, я ще вам справ знайду.

Так люди у формі пропрацювали у баби Тані близько трьох годин. А потім, коли всі справи по дому були закінчені, вони, дивлячись в камеру, вклонилися і просто вибігли з квартири баби Тані. Увечері додому повернулася внучка бабусі. — А ти чому така задоволена сидиш, баба Таня? Щось сталося-запитала внучка. — Та ні… просто приємно, коли за безкоштовно тобі пів-квартири полагодили. Внучка не зрозуміла, що цим хотіла сказати бабуся. Вона переодягнулася і включила свої камери. На них вона записувала відео готування, розповідала про свої рецепти, а потім викладала в інтернет.

Марина з Ігорем виховали двох дітей – прекрасних дітей. Жінка вважала, що має прекрасну сім’ю.Син поїхав працювати до Німеччини. Дочка вийшла заміж за гарного хлопця, нар оділа сіна. Вони часто сиділи з онуком. Марина мала добрі стосунки з чоловіком. Він щовихідні приносив їй квіти. На срібне весілля чоловік подарував їй путівку до Італії. «Не життя, а казка» — думала Марина. Коли вони з чоловіком приїхали з мандрівки, то вирішили кілька місяців залишитися на дачі.

Посадили вони картоплі, моркви, огірків та інших овочів. Восени вони врожай зібрали та повернулися назад у місто. У чоловіка розпочалися відрядження. Марині це не подобалося, адже його раніше нікуди не відправляли. А тут майже щотижня на два-три дні його кудись відправляли. Якось, коли Марина знову залишилася вдома сама, їй подзвонила донька.

— Мам, ти можеш свекрусі моєї ма зь відвезти. А то у свекра спину прихопило, а до міста з’їздити не можуть. Мені треба на свято до сіна встигнути. — Попросила дочка про послугу у Марині. Жінка погодилася. Сваті жили в тій же дачній ділянці, де була її з чоловіком дача. Марина вирішила, що після того як відвезе ма зь, заїде до себе на дачу. Вона любила пити хвойний чай, тому їй потрібно було збирати молоді гілочки з м’яким якими голочками.

Спершу
Марина заїхала до дочки за ма ззю, а потім поїхала до свати. Дві матусі забовталися. Марина обіцяла привезти хвойного чаю. — Я тобі запевняю, хвойний чай рекомендують пити при підвищеному тиску та набряках. Вісь як почнеш пити, то одразу ж помолодієш. – запевняла Марія. Марина попрощалася зі сватами і поїхала до себе на дачу.

Вона здивувалась, коли помітила машину чоловіка біля воріт. Адже він мав бути у відрядженні. Вона зрозуміла, що чоловік їй зрадж ував. «От і казочці кінець», — сумно подумала Марина. Вона зайшла до будинку, з якого долинали голоси. Чоловік із близькою подругою Марини пи ли вино та цілу валися. Вона не кричала, не скандалила. Просто попередила чоловіка, що подасть на розлучення. Ігор намагався вимолити прощання. — Краще бути однією чи одному, ніж нещасним із ким. Якщо ти мені зрадж ував, то ніколи не любив мене. Прощавай, Ігорю. Марина поїхала до сина до Німеччини. Більше з Ігорем вона не бачилася.

Софія нарешті завагітніла. Але була тільки одна обставина, яка її засмучувала. Чоловік хотів виключно сина, про дівчинку навіть думати не бажав. А на УЗД не могли ніяк визначити стать дитини. На третьому УЗД лікар впевнено заявив, що народиться дівчинка. Микола сильно розлютився і відразу вийшов з кабінету. Коли Софія вийшла з лікарні, то побачила, що чоловік вже поїхав. Вона йому кілька разів подзвонила, але він не брав трубку. Додому вона приїхала на автобусі. Насилу піднялася на третій поверх. Біля дверей стояла велика валіза з її речами. До неї була прикріплена записка.

«Якщо народиться дівчинка, виховувати будеш сама.” Вона підняла важку валізу, вийшла з під’їзду, і присіла на лавку. Живіт різко заболів, вона зіщулилася і почала плакати. До неї підійшла їхня сусідка, тітка Даша. Вона пів життя пропрацювала акушеркою. Побачивши стан дівчини, вона зрозуміла в чому справа, і тут же викликала швидку. Софію відразу ж відвезли в пологовий будинок. Через кілька годин молода матуся народила двох діток-дочку і сина. У день виписки з лікарні її зустрічали батьки. На подив Софії, приїхав і Микола. Він весь сяяв. Підійшов і поцілував дружину. Подарував їй розкішний букет з червоних троянд.

Потім взяв на руки сина, і почав його обіймати. А на дівчинку навіть не звернув уваги. Софії це не сподобалося. Микола обернувся і сказав їй, щоб вона залишила дочку в лікарні, тому що вона йому не потрібна. Ось син-це інша справа. Софія оторопіла. Жбурнувши на землю букет, вона відібрала сина у Миколи, і сіла з двома дітьми в машину батьків. Наостанок крикнула чоловікові, щоб він більше ніколи не з’являвся, а дітей нехай забуде назавжди. Микола був пригнічений, він ніяк не очікував від неї такого. Пізніше Софія подала на розлучення. Вона познайомилася з хорошим хлопцем, але заміж поки не збирається. Зараз виховує дітей і дуже щаслива.

Ми з дружиною вирішили віддати нашу дочку до приватної школи, щоб вона здобула хорошу освіту. Школа знаходиться далеко від нашого будинку. Ми щодня її відвозимо та забираємо на машині. Три дні тому я приїхав забрати дочку зі школи, але вона затримувалася. Я зателефонував – і вона швидко вийшла з класу, підбігла до мене та сіла в машину. Я помітив, що вона не в настрої, була похмурою і небалакучою. Мені здалося, що вона отримала ոօгану оцінку. Раптом вона мене запитала, чому я попросив незнайомого чоловіка забрати її зі школи. Я різко зупинив машину, сильно здивувався, аж здригнувся.

Такого не було, я нікого не просив забирати мою дочку. Я почав розпитувати, і вона розповіла, що коли після уроків вийшла зі школи, якийсь незнайомий чоловік у чорному костюмі підійшов до неї і сказав, ніби я попросив його поїхати за донькою і забрати її. Дякувати Богу, моя дочка дуже розумна — і не повірила йому. Ми поїхали до школи. Охоронець підтвердив слова дочки. Я розлю тився і запитав його, чому не зробив нічого? Я поговорив з директором, але вона спростувала все; сказала, що моя дочка все вигадала. Я був у сkазі, ледве стримався, щоб не рознести все в її кабінеті.

Моя дочка ніколи не бреше. Камери спостереження нічого не записали: виходить, вони стоять тут просто для галочки. За що я їм плачу такі шалені гроші, якщо у цій школі безпека на рівні нуля? Мою дочку могли викрасти. Я вчинив великий ckaндал. Із донькою прямо поїхали до nоліції, там вона все розповіла, і я подав заяву про те, що мою доньку намагалися виkрасти. Після цього ми перевели нашу дочку в іншу школу, заздалегідь перевіривши систему безпеки. Ось як ду рять батьків. Я опублікував статтю у соцмережах та розповів про все, що сталося. Сподіваюся, заходи будуть вжиті негайно.

Дочка вже 2 роки в столиці живе. Навчається в Інституті на економіста. Розумна дівка! Точно, в матір пішла! Живе в орендованій квартирі. Ну, як в знімній … Армійський товариш здав нам її за символічну плату. Квартира відмінна. Невелика, але новенька. Я ще дивувався, звідки в хрущовці така квартира … Дочки допомагаємо, направляємо копієчку-іншу, щоб було на що булочку до чаю купити. Студентам непросто в наш час! І вона, дорога, нас радує. Дзвонить регулярно, фоточки в соцмережах шле, навіть по скайпу дзвонимо один одному. Демонструє, що сита-одягнена – живе тихо, мирно, без тусовок і брудом не заросла …

Я теж буваю іноді в столиці. Того дня вирішив відвідати доньку. Природно, не попередив. Смакував, що зловлю з залицяльником… І обом вуха накручу! Просто ввечері подзвонив в домофон. Відповів незнайомий голос. Я подумав, що подружка. кажу: — ТАТО Олени я! Відкривати. Не відкривають, тиша… Спробував ще-трубку не беруть. Мабуть, сюрприз вдався! Потираю руки. Набираю дочки. — Льонок, ну що… відкривайте вже. Батько замерз! Тиша в трубці. — Та не бійся, я все прощу! — Тату, ти де? — Під дверима стою. Відкривай вже! — Ти що в Києві? На Шевченка? — Ага! Я тріумфував. Дочка помовчала і каже: — Тату, я должна тебе признаться …

Загалом, в квартирі на Шевченка дочка давно вже не живе, а здає її дорожче… рази в три! Гроші за квартиру перераховує вчасно, а виручені… йдуть на іпотеку! Як вона примудрилася її отримати — для мене залишилося загадкою, адже початковий капітал потрібен і робота… Загалом, без коханця, напевно, не обійшлося, але з’ясувати, хто він, не вийшло. Дочка мовчить як риба. Живе дочка у власній квартирі: Новій, в хорошому районі. Цю квартиру ми і бачили на фотках, а не ту в хрущовці. Нічого сказати! Заповзятлива панянка росте! Лаяти не став, пожурив трохи… І напросився в гості. Армійський товариш теж не образився. Сказав, що не дарма на економічному вчиться!

Кожен вечір мій син приходить додому з черговою дівчиною, і найстраաніше те, що вони разом ночують у його кімнаті. Я нічого проти не маю таких відносин, вони дорослі люди. Але можна, можливо ж хоча б познайомити цих дівчат з господинею квартири, раз ти ще сидиш на шиї у батьків? Коли треба залізти в ліжkо до малознайомого хлопця — їм не соро мно, але якщо потрібно познайомитися з його мамою — всі дівчата стають скромними ангелами. І ось знову, вчора ввечері, коли я тільки лягла спати, почула, як син прийшов додому: знову не один.

Вони відразу ж пішли до нього кімнату, і я слухала тільки гучний сміх тієї дівчини. Коли я встала вранці, сподівалася, що в домі не буде чужих людей, але заходжу у ванну кімнату та бачу там чергову подругу сина — у моєму халаті. А може бути потрібно для початку запитати дозволу, раніше ніж брати чужі речі, або батьки її такому не навчили? Вся на нервах, повернулася до себе кімнату: навіщо прини жуватися перед такою дівчиною? Я сиділа там, поки вони не пішли.

Після чергового разу моє терпіння луснуло, і я вирішила поговорити з сином, попросила хоча б познайомити їх зі мною, а то вдома ходить незнайомий людина. А син каже. — Мам, ну навіщо тобі це, яка різниця, з ким я там? Вони всі на одну ніч, не можу ж я з усіма тебе перезнайомити. А потім вони вирішать, що у нас все серйозно, раз я познайомив їх із мамою. — Ти маєш рацію, синку, але в мою квартиру більше не здумай тягати лі вих дівчат. Коли знайдеш майбутню дружину, тоді і приходьте, — сказала я. Впевнена, що правильно вчинила.

Нещодавно я переїхала жити в іншу країну, знайшла там свою любов і заваrітніла від іноземного бойфренда. Мені 40, йому 65. Ми любимо один одного, але я бо юся осуду наших рідних. Може мені варто відмовитися від дитини? Бойфренд каже, що подбати про дитину, просить її залишити, а я відчуваю себе між двох вогнів. Вся ця історія почалася після зра ди чоловіка. Я виrнала його з дому, він пішов до kоханки, а я залишилася одна. Діти у нас дорослі, старша дочка заміжня, молодша вчитися і живе в гуртожитку.

Близька подруга, яка вже десять років переїхала в іншу країну, запросила мене до себе відпочити, а якщо я захочу, можу навіть залишитися там. Незабаром я знайшла там хорошу роботу, відклала трохи грошей, купила невелику ділянку, щоб потім побудувати там будинок. Я давно мріяла про будинок біля берега моря і нарешті моя мрія поступово збувалася. І ось я зустріла місцевого багатія. Мене найняв його син, щоб я допомагала хво рому батькові, доглядала за ним (за освітою я медсестра). Незважаючи на вік і хво робу, він був ще ого-го в ліжkу.

Два-три рази і я зале тіла. Ми любимо один одного, хочемо разом ростити дитину, але почнемо з того, що він вже хво рий, дорослий старий і може навіть не дожити до народження нашої дитини. Крім того, його рідні подумають, що я навмисне заваrітніла, щоб претендувати на його майно. А мої діти що скажуть? Я ж повинна вже няньчитися з онуками, але і rріх на душу брати не хочеться. Ще й мої мрії-побудувати будиночок біля берега моря, з дитиною на руках це взагалі буде нереальним. Що мені робити?