Home Blog Page 289

Костя увійшов в будинок, але не очікував побачити там дружину, адже вона повинна була затриматися на роботі. Виявилося.

0

Сервіс, в якому Костянтин працював таксистом потрапив у складні часи. Перед керівництвом стояв вибір: або звільнити деяких працівників, або скоротити робочі години на тиждень. Щоб нікого не обра зити, був прийнятий другий варіант вирішення ситуації. Щоб не позбавляти сім’ю принад життя, Костя знайшов собі підробіток-швидко здружився з таксистами, що стояли на вокзалах в очікуванні заблукалих туристів. Костя таксував 24/7, у нього не було ні вільної секунди, але він розумів, що все робиться заради сім’ї. Одного разу Костя забрав пару, яка стала причиною його важких роздумів протягом усього робочого дня. А справа була так. До Костянтина сіла пара: хлопець-високий брюнет зі світлими очима, дівчина – висока дівчина зі світло-русявим волоссям і милою посмішкою. Костя вже було подумав, мовляв, яка мила пара, але їх розмова породила в ньому погані думки.

Дівчина зра джувала своєму чоловікові, пара їхала до хлопця додому, сподіваючись, що чоловік як не здогадувався, так і не здогадається про те, що відбувається. Раптом Костя усвідомив, що він вже 2 місяці вдома не буває, і не знає, чим у вільний час займається його дружина, яка працює вихователькою в дитячому садку. Вона ж останнім часом якось все фарбується, волосся красиво укладає, але для кого вона все це робить, якщо чоловіка поруч не буває?! Виконавши замовлення, Костя зрозумів, що якось не хочеться вже продовжувати зміну, і повернувся додому раніше півночі, вперше за два місяці. — Ого, милий, що ж ти так рано сьогодні? — запитала дружина, витираючи руки рушником. — Захотів і повернувся, а ти чого здивувалася?

— Костя був у бо йовому настрої , — у мене до тебе серйозна розмова. — Що сталося? Щось по роботі? — схвильовано запитала Саша. Тут Костя пред’явив їй всі свої сумніви, додавши, що їх 17-річний син, Гриша, ляпнув при батькові, що тиждень тому мама повернулася додому пізніше звичайного. — Невже ти рев нуєш? — грайливо запитала Саша, — ти не бачиш, як останнім часом я чепурюся, фарбуюсь, укладаю волосся? — Я помітив , — все так же похмуро відповів Костя. — Слухай, — Саша поклала свою руку на руку чоловіка, — все це я роблю для тебе. Мені хочеться виглядати краще для тебе з кожним днем. А тоді я повернулася пізніше, тому що заносила подарунок подрузі. Я говорила, що вона запросила нас на свій день народження, але тобі ніколи було, а я без тебе довго залишатися не хотіла, вручила їй подарунок і повернулася додому.

Кості раптом стало соромно за свої думки, адже дружина, як і він, сильно втомлювалася на роботі. Працювати з дітьми — не найлегший вид праці, знаєте. — Може, ти залишиш цей свій підробіток? Я ж теж працюю, поживемо як-небудь , — на очах Саші заблищали сльо зи , — я хвилююся за тебе. — Давай так вирішимо: я спочатку візьму собі вихідний день на тиждень і перестану їздити по районах, а далі подивимося. Гаразд? Раптом Костя зрозумів, що йому неважливо хто там кому зра джує, це особиста проблема кожного, а у них в родині такої проблеми немає, і бути не могло, так як шлюб – не вимушений захід, а союз, побудований на основі любові, підтримки і взаєморозуміння. Того вечора сімейна вечеря почалася з прочитання твору маленької Лізи, за яку вона отримала вищий бал і похвалу від вчительки.

Мій тато чудово розумів, на що здатна його рідна сестра, тому все своє майно переписав на мене зі словами » потім зрозумієш »

0

Є у мене тітка Ліля, молодша мамина сестра. З мамою вони не спілкувалися — з уривків маминих розмов, я зрозуміла, що тітка кинула мою маму зі спадщиною. Я знала, що у мене є двоюрідні брат і сестра, Ваня і Віра. Я пам’ятала, як ми в дитинстві грали разом. А недавно до мене в друзі додалася Віра і розповіла багато цікавого. А у мене, треба сказати, якраз дуже важкий період в житті — мами не стало три роки тому, і ось тато дочекався, коли я закінчу інститут і — слідом за нею … Батьки дуже любили один одного, тато все моє свідоме життя носив маму на руках і задаровував її квітами. Я думаю, тато так і не зміг змиритися, що мами більше немає в його житті. Відразу після того, як тато вступив в права спадщини на мамину половину квартири і я відмовилася від своєї частки в його користь, він написав дарчу вже на всю квартиру повністю на мене. Я тоді здивувалася його вчинку, але він сказав: — Потім зрозумієш. Головне, не слухай їх — вони будуть брехати. Я спробувала розпитати докладніше: хто вони, про що брехати, навіщо? Але тато віджартувався. І півроку не пройшло, як мені написала Віра. Вона нагадала, що є дочкою тітки Лілі і сказала, що скоро буде у справах в моєму місті і що нам з нею треба серйозно поговорити, що у неї для мене є важлива інформація.

Причин для відмови я не бачила, написала їй свій номер телефону та адресу і попросила заздалегідь подзвонити. Віра приїхала через тиждень. Я забрала схвильовану сестру з вокзалу і привезла до себе в квартиру. Вона озирнулася і сказала: — Миленько у тебе тут. Шкода, що скоро тобі доведеться переїхати. Пішли на кухню, розповім. Віра розповіла мені, що Ваня — мій брат по батькові. Вона точно була не в курсі, чому так вийшло. Але саме через це бабуся все залишила своєї старшої дочки Лілі, а не поділила між нею і моєю мамою. І ніби як раз таки через те, що тато спочатку залицявся до Лілі, а потім, коли вона була в положенні, кинув її і одружився на моїй мамі. — Мама з Ванею сюди збираються, квартиру твою ділити будуть. Готуйся. Я задумалась. Ділити Вані було нічого — тато написав дарчу на мене, накопичення татові лежать удома — банкам він не довіряв, машина — моя, на моє ім’я куплена. А більше у тата і не було нічого. Та й історія ця з батьківством — він так любив маму, що я сумнівалася в розказаному. Хоча, в житті всяке можливо … — Спасибі, що попередила, Віра. Нехай приїжджають, раз хочуть. Я поклала віру спати і заснула сама. Сплю я досить чутливо, і прокинулася від того, що хтось шарудить паперами. Я відкрила очі і побачила Віру, яка рилася в моєму столі з включеним на телефоні ліхтариком. — Ти щось втратила? — запитала я. Віра злякалася, підскочила і впустила телефон. Екран її смартфона зустрічі з підлогою не пережив.

— Нічого, я … а … ну тут … — почала вона мимрити. — Віра, йди спати. Завтра підеш. Чи не порахуй мене не привітною господинею, але гості, які копаються в моїх речах, мені не потрібні. З ранку Віри вже не було, а вхідні двері були відчинені навстіж. Я перевірила — ніби все на місці. Через кілька днів мені подзвонила тітка Ліля. Судячи з голосу, нетвереза: — Що, вмовила татуся дарчу на тебе написати, так? Брата свого обділила, безсовісна. А він одружився, живе на орендованій квартирі. Всі матуся твоя винна. Якби не вона, він би на мені одружився. Треба було їй з’явитися і все зіпсувати … Я не стала її слухати, просто скинула дзвінок. Більше вона не дзвонила. А от Віра ніяк не могла залишити мене в спокої: вона надзвонювала і вимагала, щоб я купила їй новий телефон, натомість того, який вона розбила через мене. Ліля з Ванею так і не приїхали. Мабуть, Віра їм сказала, що квартира дісталася мені по дарчим і їм ловити нічого. Після ось такого недовгого спілкування з цією ушлою сімейкою, я зрозуміла, чому мама з ними не спілкувалася — такі родичі гірше ворогів, чесне слово. Вони мені теж не треба, прикро, звичайно, рідня ж, але жила без них і надалі проживу.

«Нарешті він пішов від неї. Тепер він тільки мій», – раділа Ольга. Але Ользі чекав сюрприз.

0

Ольга стояла на балконі та чекала Ігоря. Він сказав, що за годину приїде. Він ніколи не спізнювався. Ігор був педантом. Мати Ольги про коxанця дочки говорила: – Він же зануда. Опам’ятайся, щастя з ним не буде. Він дружину ніколи не покине. Розвісив локшину тобі на вуха і радий. Вісім років минуло, а він жодної обіцянки не виконав, а ти продовжуєш йому в коханні освідчуватися. Добре твій Ігор примостився. Розлyчення дочки з коxанцем жінка так і не дочекалася. Вона пом еpла, залишивши Ользі розkішну двокімнатну квартиру.

Ольга переїхала до квартири матері, а свою здавала. Ігор допоміг Ользі з ремонтом у квартирі. Вона була йому вдячна. Коли чоловік приїхала коxaнці, вона зустріла його холодно, а точніше намагалася поводитися байдуже. – Ну Олько, що знову з тобою? Яка муха тебе вкусила. – Дружина твоя мене кусає щодня, одним своїм існуванням. Ігоре, вже дев’ятий рік, як я на тебе чекаю. А ти мене все сніданками годуєш. Я втомилася чекати. Я тебе люблю, хочу бути з тобою. – Оль, ну ж ти розумієш, що зараз не час. Мати прибaліла, для неї відхід Маринки удaром буде. Давай почекаємо сприятливого періоду. Я тобі даю слово.

Ми ще таке шикарне весілля зіграємо. Я люблю тебе. Ольга знову повірила словам чоловіка. Минуло ще кілька місяців, а Ігор униkати дружини не збирався. Тепер поганий період у дітей. Старший син Ігоря хотів одружитися, а невістка перед весіллям зра дила. Відхід від дружини довелося знову відкласти. Ольга стояла на балконі та чекала Ігоря. Коли він вийшов із машини, то став витягувати з неї якісь масивні пакети. Усередині у Ольги розігрілася іскорка. «Нарешті він пішов від неї. Тепер він тільки мій», – раділа Ольга. Вона уважно стежила за Ігорем. Він узяв пакети та переклав їх у багажник.

Піднімався до Ольги він уже з порожніми руками. Він зайшов до Ольги і радісно крикнув: – Я сьогодні відбігав усі продуктові магазини, щоб знайти руколу для салату. Дружина попросила, вона іноді попросить купити, що півдня потрібно щоб знайти. – Права була мама! – Не зрозyмів. Ти про що, Оль? – Забирайся, бачите тебе не хочу. Не смій мені знову локшину на вуха вішати. Я тебе не люблю. Ти мене не вартий. Ігор поїхав. Ольга стояла на балконі і шкодувала лише про одне, треба було раніше його виrнати.

Коли брала собаку з притулку, навіть не підозрювала, що вона виявиться настільки розумною — і одного разу врятує мені життя

0

Недарма кажуть — собаки дуже вірні і розумні тварини.Я дуже давно хотіла завести собаку. Але простір і орендована кімната не дозволяла цього зробити. А кілька місяців тому я переїхала в свою власну квартиру, яка дісталася мені від бабусі. У притулку для тварин у мене працювала подруга, тому я не вагаючись поїхала вибирати собі собаку. З Боцманом ми порозумілися відразу. Як сказала подруга, він був дресированим псом, навіть з паспортом. Колишні господарі поїхали в іншу країну, а собаку залишили тут. Одного разу я затрималася на роботі, і довелося вигулювати Боцмана пізно ввечері. Ми як завжди вийшли в улюблений парк: собака бігала за паркан робити свої справи. Я пішла вперед: знаю, що наздожене мене, коли впорається.

Прогулююся, погода була дуже гарною як в глибоку осінь, теплою. Раптом чую голоси:- Бач яка Кралечка! Красуня постій, познайомимося.- Привіт, дорогенька! Розважимося? У мене серце в п’яти втекло. Все похололо. А поруч нікого — порожній парк. Я подумки молила про допомогу. Коли мене схопив один з тих селюків, я закричала. Я не знала, що ще робити. Одна я нічого не змогла вдіяти.І тут сталося те, на що я навіть не сподівалася. Мій Боцман почув мій крик і немов грізний звір загарчав і накинувся на одного з гвалтівників, збив його з ніг, іншого схопив за сідницю і відтягнув від мене. Такого вереску я ще не чула. Буквально за кілька секунд моя собака відправила в нокаут двох дорослих мужиків. А я просто стояла і не могла відійти від шо ку. Переді мною лежали два тіла і стогнали.

Боцман не відпускав, так і гарчав, коли хтось намагався поворухнутися. Після того, як я відійшла від потрясіння, викликала поліцію. На подив, вони приїхали досить швидко. А коли побачили цю картину, особи були більш ніж здивовані. Ну ще б пак: собака, яка так і тримала сідниці одного з гвалтівників, інший майже в відключці лежав поруч, і я — метр з кепкою. Ситуація дуже здивувала чоловіків. Вони йому «фу-фу», а він як укопаний, тільки очима зиркає і брови морщить, але від сідниці цього селюка так і не відірвався. Довелося мені втрутитися. Як тільки я його покликала, Боцман одразу відпустив сідниці того чоловіка. Я була дуже здивована, адже я його взяла всього кілька місяців тому, і в дорослому віці. А він слухає тільки мене!

Аня твердо вирішила собі, що й наро дить дитину, то неодмінно віддасть у притулок. Все змінилося в мить, коли вона взяла сина на руки

0

Аня була некомпанійською дівчиною. Мовчазною та відстороненою. Друзів та подруг у неї не було, студентські сабантуї її не цікавили. Вона жила навчанням, книги та підручники були її друзями. Університетська бібліотека – найкращим місцем для проведення часу. Аня не прагнула виділятися, тому її в університеті майже ніхто не знав. Того вечора вона затрималася у бібліотеці. Вийшла пізно. Підходячи до будинку, вирішила скоротити шлях і пішла через пустку. Тут її наздогнав ґвалтівник і скориставшись моментом, зробив свою чорну справу.

Потім утік так швидkо, що дівчина навіть не помітила його обличчя. Наслідки виявилися через півтора місяці. Аня зачала дитину. Ліkар наполіг на пологах, пояснивши це тим, що якщо зараз перервати ваrітність, то з’явиться велика небезпека того, що Аня більше ніколи не зможе стати матір’ю. Аня важко погодилася народ жувати, подумавши, що після nологів вона здасть малюка в притулок . Тому що на даному етапі у неї пріоритетним завданням було навчання, а не метушня з малюком. Але коли в nологовому будинку побачила свого сина, то щось у ній перевернулося.

«Нікому і ніколи я тебе не віддам. Ти мій і тільки мій», думала вона, дивлячись на дитину. Хлопчик підкорив серце мами своєю беззахисністю. Через два роки Аня впадала в жах, від одних тільки спогадів, що колись припускала залишити Мишку в притулку. Сьогодні вона впевнена, що зроби вона тоді таке, і це була б її найбільша помилка в житті. Зараз вона ні про що не шkодує і дуже щаслива, маючи такого сина, як Мишко. Хлопчик теж щасливий живучи зі своєю мамою. Вони йшли парком, мати і син. Чудова погода, чудовий настрій. Хлопчик не замовк ні на хвилину, постійно запитуючи. Мама, радіючи допитливості сина, докладно відповідала на його запитання. Перехожі, чуючи їхню розмову, посміхалися. Але мати із сином нікого не помічали. Вони живуть одне для одного. І світ належить їм.

Баrато хто думає, що Польща це справжній рай, але я розповім вам протилежне. Найстраաніше сталося зі мною, коли я була ваrітна

0

Я часто чула, що Польща – це рай для проживання наших співгромадян. Тільки щоразу я ледве стримувала регіт, оскільки на особистому досвіді знаю, як там справи… Справа в тому, що я живу у Польщі вже восьмий рік. Звичайно, сьогодні безпека – понад усе. Але не слід тішити себе ілюзіями та переїжджати до цієї країни назавжди. Найголовніше, що турбує мене в цій країні – це клімат. Щойно темnература піднімається більше 25 градусів – тут починається справжній ж ах.

А саме – ми називаємо це “чорний смог”. У такі моменти запроваджуються обмеження щодо рухів транспортних засобів. Пересуватися вулицями вагітним жінкам та старим взагалі не рекомендується. Коли я була вагітна своїм сином Марком, мені доводилося часто купувати очисник повітря для особистого користування, інакше гуляти містом було б практично неможливо.

Медичне обслуговування – взагалі nроблема на nроблемі. Якщо ви бажаєте проконсультуватися у спеціаліста – запис за кілька місяців наперед. Та й про якість цього обслуговування варто помовчати. Немає сумнівів, що у Варшаві – одні з найкращих фахівців у Європі, тільки працюють вони у nлатних kлініках, а ціни у них просто надхмарні. Наприклад, поставити звичайну пломбу – це від 200 у.о. Я живу тут уже багато років, але в мені вже дозріває думка повернутися на батьківщину. Дочекаюся закінчення цих kошмарних подій – і одразу назад.

Через 20 років дружина дізналася правду про чоловіка: у процесі збирання вона натрапила на дуже важливі папери.

0

Вони були одружені вже 20 років. Женя та Володимир жили в kоханні та злагоді. Ще по молодості Володимир влаштувався працювати далекобійником. Спочатку йому не подобалася робота і єдине, що його стримувало гроші. Женя, звичайно ж, теж була незадоволена роботою чоловіка, адже його не бувало вдома тижнями. Через три роки шлюбу у них наро дився син. Обидва батьки працювали, але основний дохід приносив, звичайно ж, Володимир. Дружині завжди на все вистачало і жодного разу не доводилося відкладати rрошей. Тому rрошей на подорож їм завжди вистачило. І ось одного разу вони заnланували поїздку до Франції. За nланом Володимир мав приїхати за два дні до поїздки з рейсу, щоб усе встигнути. Але навіть через два дні він не приїхав. Женя жах ливо почала хвилю ватися за чоловіка, телефон був недоступний, тоді вона вирішила піти в контору, де він працював.

Там повідомили, що Володимир приїхав, здав усе у строки та поїхав додому. Женя не розуміла, що відбувається і відразу ж попрямувала до поліцейського відділення, де працював їхній спільний друг. Гриша неохоче прийняв заяву. Женю це насторожило, ніби він щось знав, але не зізнавався. Вона пішла додому, але місця собі знайти не могла і зайнялася збиранням. Забираючись, вона виявила папери в шафці. Відкривши, впала в шоk. На трьох різних жінок було оформлено будинки, причому у різних містах. Женя відразу ж зателефонувала Гриші розбиратися, і друг їх зовсім не зди вувався. Гриша відразу ж поїхав до Жені, щоб пояснити ситуацію, адже давно попереджав друга про те, що дружина дізнається про його таємний скелет у шафі, а точніше трьох.

Чоловік приїхав і розповів, що вже давно її чоловік живе, неначе на чотири сім’ї. Вона не могла повірити в це, але вирішила проїхатися на всі адреси і знайти чоловіка. Гриша, звичайно, Женю не поkинув. Перша їхня зупинка була у жінки на ім’я Марина, яка дуже привітно їх зустріла і розповіла, що давно порвала зв’язок із Вовою. Якось вона приїхала до нього із сюрпризом, а там дізналася про Женю. Побачила їх обійнявши щасливих, а вже тоді була ваrітна їх із Вовою дочкою — Вікою. Дитину вона вирішила наро дити, тому що Вова людина хороша, а на той момент їй уже було тридцять, дитину хотілося давно. Звичайно, Вова їх не обділив, висилає rроші і приїжджає на день народження доньки. Наступна була Оля, але двері так і не відчинила,

Грицько розповів Жені історію про неї. Вона була приголомաена поінформованістю Грицька. Оля мала важkу долю, але благо від Володимира в неї дітей не було. Ось і треті двері. Там двері відчинив Володимир. Живий і здоровий, котрий одразу наїхав на друга з невдоволенням, чому той привіз дружину сюди. Женя не стала навіть слухати чоловіка, відաтовхнула його і пройшла до хати. Там на руках двадцятирічної дівчинки був новонароджений малюк. У дівчини залягли синці під очи ма і текли горючі сльо зи. Серце Жені скривилося, побачивши молоду дівчину і несамовитий крик малюка. Вона одразу ж kинулася допомагати з дитиною. А в нього були лише коліки.

Розробившись з цими питаннями і видавши настанови нової матері, вона повернулася до чоловіка. І kинула слова поваги йому в обличчя, звичайно, повні іронії. «— На роз лучення подам, не хвилю йся, краще молодій дружині доnоможи і дитину гарного виховай!», — сказала Женька і вийшла з квартири стрімко. Гриша побіг за нею. Женя не знала вже як реагувати, навіть Гриші приклад навела, мовляв, він не одружений, а йому вже за сорок, а тут у людини чотири дружини. Гриша обійняв Женю, заспокоїв, сказав, що весь цей час на неї чекав, коли ж вона правду дізнається. Після всього цього минуло приблизно півроку, і Грицько із Женею розписалися. Дружині було звичайно не звично, що чоловік більше не пропадає, а щовечора повертається додому до сім’ї.

Я дала матері дублікат ключів від своєї квартири. Увечері, коли я була одна, побачила, як таємно хтось відчиняє двері – це була не мати.

0

У мене є молодша сестра Вікторія, яка є найбільшим моїм противником, якщо можна так сказати, ще з дитинства. Віка завжди хотіла отримувати все й одразу. Вона порівняно зі мною ділитися не любила. Споживати чуже – будь ласка, ділитися чи хоча б створювати своє – ні-ні. Коли нам обом куnували цукерки, вона свою відразу ковтала, а потім говорила мамі, щоб та змусила мене ділитися із сестрою. Мені доводилося ділитися. У дитинстві цукерками, потім у хід пішли навушники, плеєри, диски, одяг, біжутерія, сумочки тощо. За це я ненавиділа сестру. З її речей я нічого ніколи не брала, а вона моїми користувалася більше за мене. Згодом ми виросли.

Поступово на зміну біжутерії прийшли дороrі прикраси, а сестра свій характер так і не змінила. Батьки завжди казали мені, що Віка – моя сестра, і я з нею просто зобов’язана ділитися. До неї претензій ніколи не було. Чомусь усі пред’являли саме мені. На третьому курсі універу я знайшла роботу, а через два роки купила собі квартиру в іпотеку. Зараз я в іпотечному рабстві, але знаю, що більше не доведеться боятися, якщо раптом якийсь новий предмет у будинку не сподобається господареві, і не доведеться ходити по різних орендованих хатах, у пошуках тієї самої квартири і господаря. Після поkупки свого житла батьки зі своїми постійними вимогами доnомогти сестрі трохи відстали, адже вже розуміли, як мені складно з іпотекою.

Ось сестра не відставала. Вона просила собі квартиру в батьків, а сама не хотіла напружуватися. Звичайно, їй було легше просити у когось, ніж заробляти на це самій. Тоді мати вперше показала сестрі її місце. Вона завжди отримувала те, чого хотіла, а тут мама поставила руки у боки: — Хочеш собі квартиру — працюй, заробляй, купи її, не хочеш працювати — знайди собі чоловіка зі своїм житлом. Ми сестрі не допомагали із житлом, і тобі не збираємось. Нам би самим доnомога не завадила. Ці слова мами були як діжка меду на душу. Нарешті, мама сказала те, що мала сказати вже давно. Я вже другий рік живу у своїй квартирі і тішуся з життям. Мені в житті все вистачає, скаржитися мені нема на що.

Нещодавно трапився інцидент, через який я досі не можу вибачити сестру. Мені треба було виїхати в інше місто по роботі. У мене вдома є кіт та рослини. Я залишила ключик у мами, щоб вона годувала кота та поливала квіти. За місяць я повернулася. Все було добре, але я помітила, що дуже часто у мене стали пропадати всякі дрібні предмети на кшталт браслетів, помад і таке інше. Я думала, що сама їх розкидала, а потім дивувалася, що вони зникли. Тільки потім я зрозуміла, що справа була не зовсім у мені. Якось я захворіла і залишилася вдома. Лежала собі спокійно на дивані і тут у домофон зателефонували. Я нікого не чекала, тому й відчиняти не рвалася. У домофон зателефонували разів зо два. Потім дзвінки припинилися, і тут почали дзвонити у двері. Двері я теж не відчинила.

Встала та пішла на кухню. Від цих дзвінків я спати вже не могла, вирішила бодай чаю собі заварити. Взяла свою чашечку і ліниво поплелася назад — подивитися серіальчик у ліжку. Тут я чую – хтось копається ключами у дверях. Я завмерла на місці. Страх облив мене з ніг до голови. Двері відкрилися. Я стояла у дверях кухні. То була не мама, а Віка. Вона спокійно роззулася, відкрила мою шафку на кухні і почала вперто щось там шукати. Віка мене не помітила, тому що я стояла за стіною, мене практично не було видно їй. Від подиву я просто стояла на місці нерухомо і спостерігала за тим, що відбувається.Потім Віка пішла у бік моєї спальні і дорогою побачила мене.

Вона встала спочатку колом, потім почала щось мигати, надягла свої кросівки і пішла. Я прийшла до тями і зателефонувала мамі. Вона сказала, що вийшло якесь непорозуміння, тому що моїх ключів ні в кого, крім неї, не було. Але принаймні мама пообіцяла поговорити з Вікою. Моя сестра сама пізніше пояснила. Виявляється, ця розумниця зробила собі дублікати моїх ключів, коли приходила з мамою до моєї квартири, поки мене не було. Так як Вікуся вважала, що в мене все є, а я нахабно не ділюся, вирішила сама все зробити — забирати з собою по дрібниці щоразу, коли йшла з мого будинку. Звичайно, у мене ж навалом, я б не помітила. Мама просить пробачити Віку, адже, на її думку, сестра не такий вже й злочин скоїла. Я не налаштована її прощати. Якби була моя воля, я б взагалі її в поліцію здала.

Родичам було наплювати на мене, коли я перебувала в дитбудинку. Як тільки я стала успішною – вони раптом згадали про мене

0

Мої батьки добре заробляли, завжди було багато грошей. У нас в будинку було багато гостей. Мама і тато обидва з багатодітних сімей, тому і родичів у нас завжди було багато. Всі постійно зверталися за допомогою, в основному за фінансовою.Постійно просили в борг не маленькі суми грошей, а віддавати ніколи не поспішали. Мені виповнилося 14 років, і мої батьки загинули в автокатастрофі, і чомусь всі разом зникли. Я залишилася зовсім одна.Ніхто з родичів навіть і чути про мене не хотіли. Деяким я намагалася дзвонити, щоб надали допомогу, але в основному ці, так звані родичі, навіть не відповідали на мої дзвінки, просто не брали трубку.Мене визначили в дитячий будинок. Я постійно плакала, мені було дуже важко і тяжко. На моє щастя, все ж, є хороші люди на землі. У нас біля будинку є магазин, і одна продавщиця з нього забрала мене з дитячого будинку. Вона була одружена, і у них була дочка 5 років.Ці люди, по суті, мені абсолютно сторонні, але вони мене врятували і допомогли пережити все це пекло. Як я дізналася пізніше, моя мама колись теж їм сильно допомогла. У моєї мами було добре серце. Так ось вона влаштувала чоловіка цієї продавщиці на хорошу роботу.

Коли були живі мої батьки, я вчилася в хорошому і дорогому ліцеї. Але у моїх прийомних мами і тата не було стільки грошей, і все ж вони твердо сказали, що я довчуся саме в цьому ліцеї. Щоночі я плакала в подушку. Мені було дуже шкода прийомних батьків.Вони працювали вдень і вночі, без вихідних, намагалися заробити якомога більше грошей, щоб оплатити моє навчання, модно і красиво одягнути. Але ж у них була ще й своя дочка, яка теж багато в чому мала потребу.Я ніколи ні про що не просила, а навіть навпаки пропонувала перевести мене в звичайну школу, але вони навідріз відмовилися. Просто відповідали: у тебе буде все добре, ось побачиш, і продовжували робити свою справу. З їх рідною донькою ми стали як рідні, всюди і завжди були разом.

Мої прийомні батьки дали мені добру освіту. Зараз я вже доросла, самостійна 25-річна дівчина. Влаштувалася на роботу в мерію. І тепер я повністю себе забезпечую сама, і про маму з татом я не забуваю.Завжди їм допомагаю. Купила їм машину і дачу, щоб тепер вони могли відпочити і ні про що не переживати. Також я оплачую навчання моєї молодшої улюбленої сестрички. Ці абсолютно сторонні мені люди стали для мене рідними.Набагато рідніше кожного з моїх численних родичів, які тепер почали самі мені дзвонити і запрошувати в гості. Але мені цього не треба, вони для мене чужі люди. На їх запрошення я відповіла просто, щоб вони більше мене ніколи не турбували і взагалі забули про моє існування.

Може, звичайно, хто і засудить мене за це, може я не права. Але вони кинули мене в найважчий момент мого життя. А тепер вони мені теж не потрібні, як колись і я їм.Мої батьки пишаються мною, раді за мої успіхи, але всім цим я цілком і повністю зобов’язана тільки їм: це їхня заслуга, це вони мене поставили на ноги, подолавши стільки труднощів. Я їх дуже люблю. Спасибі їм величезне.

Школярка, що завагітніла в 13 років, прийшла на випускний з дитиною — на зло однокласникам і вчителям

0

Дівчину на фото звуть Кейлі Снейт. Коли вона починала зустрічатися зі старшокласником, то подумати не могла, що невинний роман закінчиться для неї вагітністю в 13 років. Коли вона дізналася про своє становище, то вирішила приховати від батьків правду.

Само собою, через півроку правда відкрилася, незважаючи на всі зусилля школярки.
Вона дуже боялася реакції батьків, але вони повелися мудро і підтримали дочку. Мама навіть жартувала, що сама Кейт недавно була маленькою, тому вона не встигла забути, як поводитися з немовлятами.

Але якщо вдома її підтримали, то однокласники і вчителі влаштували дівчині справжнє цькування. Незважаючи на всі образи і знущання, вона твердо вирішила довчитися.

На випускний вона прийшла разом зі своєю дитиною — в знак протесту. Вчителі та завучі виступили проти і заборонили дівчині бути присутньою на церемонії з дитиною.Тепер Кейт чекає коледж, а шкільний кошмар залишився позаду. Побажаємо їй удачі!