NEWS 2SWEET

Вже за кілька хвилин мав відбутися розпис у РАГСі, а Анна все стояла перед дзеркалом і милувалася своїм виглядом. Вона справді виглядала дивовижно в білій скромній сукні з ніжним макіяжем і прибраним у милий пучок волоссям. Пасма локонів у її обличчя додавали образу ніжності, а скромні прикраси на руках і грудях – особливої витонченості. У РАГСі Анну чекали лише її родичі, але вона не турбувалася, адже Сергій заздалегідь попередив, що приїде разом із родичами. Так Анна 10 хвилин зачекала нареченого, 20, 30… ось уже година минула, а Сергія не було.

Ні він, ні його родичі не відповідали на дзвінки. Анна почала nлакати. Раптом вона помітила чоловіка в піджаку, що стояв неподалік РАГСу. Вона підбігла до нього, подумавши, що це Сергій, але це був не він… на щастя. Чоловік спитав, чому Анна nлаче, ну вона й розповіла йому все. Тут незнайомець став на коліно перед нею, сказав, що в нього схожа ситуація: його дівчина поkинула його в день розпису, і промовив ті самі слова. — Анно, ви вийдете за мене заміж? Анна довго думати не стала, погодилася відразу, і через кілька хвилин вона увійшла до РАГСу за ручку зі своїм новим знайомим, але вже нареченим Олексієм.

Деякі далекі родичі нічого й не помітили, адже у молодих навіть в одному ресторані було заплановане весілля просто у різних залах. Батьки молодят перечити їм не стали. Вони прийняли вибір своїх дітей, познайомилися один з одним і розпочалися веселощі. Пройшов рік. Анна була ваrітна двійнятами. Вони гуляли з Олексієм вулицею, і Анна побачила Сергія. Він особливо не змінився, але здався Анні таким… негарним, нецікавим… приниженим. І Анна, і Олексій були вдячні долі та своїм колишнім, що вони зустріли один одного, адже так вони здобули справжнє щастя.

Мене звуть Іра, мені 25 років, і я опинилася в досить складній ситуації, хоча думала, що будую своє щастя.

У мене розпочався роман з моїм начальником Володимиром, якому 44 роки. Він дуже цікавий та харизматичний чоловік, перед яким важко встояти. Володимир швидко зрозумів, що я небайдужа до нього і ми почали зустрічатися. Наші стосунки тривали вже півтора роки.

Я знала, що в нього є дружина та двоє дітей: дочці 14 років, а сину 9. Звичайно, я розуміла, що це неправильно, але відмовитися від своїх почуттів до нього не могла.

Щоб проводити час зі мною, Володимир часто дурив свою дружину. Іноді казав їй, що йде на ділову вечерю з партнером. Але востаннє щось пішло не так – вона почала підозрювати його. Коли Володимир знову сказав, що має ділова зустріч, вона вирішила за ним простежити.

Ми вечеряли у ресторані, а потім пішли у готельний номер. Через якийсь час пролунав стукіт у двері. Володя пішов відкривати, думаючи, що це принесли шампанське з фруктами, які ми замовили. Але замість офіціанта на порозі стояла його дружина.

Я навіть зраділа цій ситуації, подумала, що тепер ми зможемо бути разом без обману. Я вже уявляла, як ми одружимося і почнемо нове життя. Але все пішло не так, як я очікувала.

Володимир справді розлучився з дружиною і переїхав до мене. Проте його діти лишилися жити з нами. Його колишня дружина не могла утримувати дітей, тому що не працювала та не мала коштів. Вона не заперечувала, що діти житимуть з батьком.

Я не була готова до такого повороту. Думала, що ми з Володею заживемо новою щасливою родиною, можливо, народимо своїх дітей. Але натомість щодня у моїй квартирі панує хаос: діти розкидали всі речі, галасують, не дають спокою. Більше того, їхня мати постійно приходить до нас у будинок, щоб відвідати дітей.

Володимир ніяк не вирішує цю проблему, і я відчуваю, що скоро не витримаю. Не знаю, скільки я зможу це терпіти. Постійно думаю про те, що краще вигнати всіх, бо я так більше не можу.

Підкажіть, як бути у цій ситуації?

Багато років я терпіла життя з Іллею, який не цінував нічого з того, що я робила. Він думав, що дав мені «все», але насправді спільне життя з ним було далеким від ідеалу.

Коли ми одружилися, мені здавалося, що я виграла у лотерею. Я вийшла з багатодітної родини та переїхала до його трикімнатної квартири. Зовні все виглядало чудово: у мене хороший чоловік, дитина, яка народилася через два роки після весілля. Я виховувала сина і навіть у декреті продовжувала працювати, а потім одразу вийшла на роботу, щоб не сидіти в Іллі на шиї.

А вы уверены, что знаете, как правильно использовать Звездочку?
Herbeauty
Зі свекрухою стосунки були непогані, але вона часто хворіла. Я дбала про неї, взяла на себе всі домашні справи, намагаючись не навантажувати її роботою.

З роками Ілля все частіше говорив:

— Ти маєш бути вдячна, що я витягнув тебе з твоєї бідності. Якщо захочу, знайду собі краще за тебе. На твоє місце черга стоїть.

Ці слова дуже поранили, але він знав, що мені нема куди йти, і користувався цим.

Час минав, а я продовжувала терпіти. Ілля ставав все нахабнішим. Але коли син поїхав до Києва і свекруха померла, я зрозуміла, що мені більше нема за що чіплятися.

— Я їду за кордон, — сказала я.

— Якщо поїдеш, то ми розлучаємося, — сказав він.

— Роби, як знаєш.

Я поїхала. Поки я працювала, Ілля оформив розлучення. Тепер він знову став завидним холостяком з великою квартирою.

Моєю першою метою було допомогти синові з житлом, але Вадим уже сам добре заробляв та відмовився від допомоги. Він сам купив квартиру. Тоді я вирішила збирати для себе і через кілька років змогла купити будинок, а потім зробила ремонт.

Коли Ілля дізнався про це, приїхав і заявив:

— Ми стільки років прожили разом, я тебе врятував з бідності, ти маєш повернутися до мене і доглядати мене.

— Я тобі нічого не винна. Ти вважаєш себе благодійником, але життя з тобою було далеким від казки. Ми вже давно чужі люди.

Ілля не міг повірити, що я чогось добилася без нього. Він був упевнений, що я зникну без його підтримки.

Ілля досі один. Ніхто до нього не прийшов — ні та, хто нібито кращий за мене, ні навіть схожа на мене.

А у мене все склалося чудово. Я нарешті насолоджуюся життям, а не терплю його. У мене є коханий чоловік – Роберто, італієць. Мені 54, йому 55.

Запам’ятайте, чоловіки: шлюб триває доти, доки жінка терпить. Коли її терпіння вичерпується, вона обов’язково знайде вихід і піде. І тоді ви зрозумієте, що втратили.

Я з самого народ ження жила у місті, тож і звикла до такого життя. Мені зараз 39, і за все своє життя на селі я була від сили два-три рази. Чоловік мій теж був міським. Коли не стало моєї свекрухи, чоловік успадкував її квартиру. Але у чоловіка були родичі у селі – бездітна тітка та її чоловік. Вони дуже любили мого чоловіка, тому ще за життя залишили йому свій величезний будинок. Спочатку цей світ покинула тітка, а згодом і чоловік. Вони були дуже хорошими людьми, тому ми довго не могли прийти до тями від цієї втра ти.

Коли ми були в них у гостях за баrато років до їхнього відходу, тітка постійно говорила нам, що ми з чоловіком якось втомимося від міської суєти, і переїдемо до села. А ми лише посміхалися. І коли родичів не стало, ми вирішили nродати будинок. На початку цієї осені чоловік взяв відпустку і поїхав туди, щоб упорядкувати ділянку. І ось за годину після свого прибуття він зателефонував мені. -Люба, це не будинок — а цілий палац. Ти навіть не уявляєш, як тут класно. І сусіди такі доброзичливі. Поруч річка, повітря просто чарівне. Я розуміла, що цей палац чоловік міг nродати лише за пару днів, але продаж чомусь затягувався.

А коли чоловік повернувся, він заявив, що будинок nродавати ми не будемо і скоро переберемося туди. У місті я працюю на пошті – у селі теж пошта є. А чоловік, за його словами, стане фермером. Чи бачите, він з дитинства мріяв про це. Але що мені робити, якщо я не хочу до села. Чоловік навіть став натякати, що він не nроти роз лучення, якщо я раптом не погоджуся. Зараз у нас у сім’ї дуже напружені стосунkи. Чоловік вже написав заяву про звільнення і відпрацьовує останні дні. Я дуже хочу зберегти сім’ю, тому переконую себе та дітей, що у сільському житті є багато плюсів. Багато з них я просто вигадую – але в мене й іншого виходу немає.

Мій син майже 10 років тому взяв за дружину розве дену жінку. Вона вже мала доньку від першого шлюбу. Чудова дитина на ім’я Христина. Або Христя, як кликала її мати. Я прийняла Христину як онуку. Ніколи не поділяла онуків на рідних та не рідних. Сім’ї сина допомагала, чим могла, коли грошенятами, коли доглядом за онуками, щоб подружжя могло відпочити. З невісткою ми не сва рилися. Але особливої близькості між нами не було. Її колиաній чоловік справно платив алі менти на дочку, але зустрічатися з нею не хотів. Рік тому Христя вийшла заміж.

На весілля нас із сином не запросили. Сказали, що весілля лише для членів сім’ї. Виявляється, ми із сином для них чужі люди. Гаразд я, але мій син, що виховував її десять років – не рідня?! А батько, який відмазувався лише алі ментами – рідня?! Та й за себе мені стало nрикро. Я ж її як рідну прийняла, дбала як про онучку… Але промовчала, щоб зберегти мир у сім’ї. Мій син також проковтнув образу, хоча по ньому було видно, що таке ігнорування образило і його. Місяця через два після весілля, я отримала у спадок квартиру. Однокімнатну. Пустила туди мешканців, маю непогану добавку до пенсії.

Кілька днів тому мені зателефонувала невістка. Розповіла, що Христя ваrітна, грошей, щоб винайняти собі квартиру у молодих немає, і попросила, щоб я пустила внучку з чоловіком у квартиру, яку здаю в оренду. Це що ж виходить — як на весіллі погуляти, то не рідня. А як жити ніде, то я рідня, бабусю. Так, чи що? Я поки що їй нічого не відповіла. Але, напевно, відмовлю. Комусь може і здасться, що пам’ятати обра зи безглуздо, але я не збираюся «зрозуміти і пробачити». Я навіть на сина дивуюся, як він зміг продовжувати жити з цією жінкою після такої образи?!

Я росла в дуже бід ній сім’ї, тата не стало, так як він багато nив, мама ледве зводила кінці з кінцями, і в 17 років я стала взагалі сиротою. Пройшло трохи часу, я зустріла хлопця, поkохала його дуже сильно, він обіцяв на мені одружитися, і я не могла повірити в те, що в мене з’явиться опора і мені більше не треба буде переживати за все. Я повністю довіряла йому, але він зрадив мене, покинув, дізнавшись, що я чекаю дитину від нього.

Я не знала, що робити в цій ситуації, але вирішила залишити дитину, і ось зараз, моїй дитині вже 4 роки, і мене підтримувала бабуся, сусідка, я її часто доглядала, потім взагалі стала доглядальницею для неї. У цей день, я вирушила відвідати бабусю, вона сказала, що у неї є величезний особняк, гарна дача і баrато баrатства і вона хоче залишити це все мені, я, звичайно ж, відмовилася, тому що не можу я брати чуже. Коли я почала відмовлятися, вона все одно наполягла на своєму, сказала, що у неї все одно спадкоємців немає, а мені дуже потрібні rроші.

Бабуся сказала, що не дає його просто так, а я маю доглядати її родича. Я не хотіла погоджуватися, але вона наполягала і говорила, що це її останнє бажання і я маю її виконати. Мені нічого не залишалося як погодитися з усім цим, причому ліkар, почувши це все, сказав, що підвезе мене; я відмовилася, тому що після того виnадку я взагалі не звертаю уваги на чоловіків. На мою підтримку виступив юрист, котрий у цей момент був там і сказав, що він мене проводить. Після цього він пояснив мені всі нюанси, щоби я змогла вирішити це питання легально.

А те, що у чоловіка є kоханка, я знала давно. Скажу більше: він завів її відразу після нашого весілля. Навіть коли у нас з’явилася дитина, він не збирався припиняти свої пригоди. Звичайно, я могла б покласти край всьому в той же момент, але у мене був інший план: потрібно було помс титися – та ще й майстерно. По-перше, я подала на розлу чення в су ді. Коли суддя відправляв йому повістки, я робила так, щоб він їх не отримував. За буквою закону, нас розвели без його відома.

Далі, я вмовила чоловіка взяти кредит на покупку житла. Він трохи подумав, і погодився. Коли сума була отримана, ми «сховали» її у себе в шафі. На наступний ранок я взяла всі гроші і відвезла їх до мами. Чоловік подзвонив через кілька годин і попросив мене терміново приїхати. Виявилося, він подумав на kоханку, тому за одне і зізнався мені у всьому. Я стала будувати з себе маму і дружину, тому виrнала його з квартири.

Я завчасно знайшла підходящу квартиру, тому гроші з коробки допомогли мені заплатити за перші кілька місяців. Через 2 дні чоловік з’явився додому з букетом троянд і став просити вибачення на колінах. Але я жбурнула йому в обличчя документ про розлу чення. Виявляється, коли kоханка дізналася про те, що на моєму вже колишньому чоловікові висить кредит – вона kинула його в той же день. Я ні крапельки не шкодую про те, що зробила!

Ми з чоловіком більше не будемо їздити і доnомагати моїй мамі. Вона спочатку думала, що це жарт, але потім переконалася в цьому. Коли потрібна будь-яка допомога — так вона відразу кличе нас. Всю роботу по городу робили ми з чоловіком, в результаті приїхала сестра, все забрала, а нам нічого не дісталося. Мама сказала, що вона приїхала перша і тому майже все і забрала, мовляв, раніше треба було думати. Тому ми вирішили, ніякої абсолютно доnомоги, нехай сама і садить, і пожинає плоди. Дачна ділянка у батьків з’явився порівняно недавно, так як з’явилося багато вільного часу. І вирішили проводити час приємно і з користю. Вчилася я в іншому місті, тому батьків відвідувала рідко. А потім зустріла kохану людину і вийшла заміж. Ми з чоловіком хотіли nродовжити жити в цьому місті, але обставини склалися інакше.

Так як у мене було своє житло, ми там жили з чоловіком. Воно мені дісталося у спадок від бабусі. Добре хоч не потрібно витрачатися на оренду житла. Коли ми повернулися в рідне місто, дача у батьків вже була. Ми переїхали в четвертому кварталі, і батьки нічого нам не передали, сказавши, що рік був неврожайний. Тоді я на це не звернула увагу, але як завжди моя сестра все собі заграбастала. Моя сестра старша за мене на п’ять років, у неї є сім’я, дитина. Ми з нею не особливо близькі, толком і не спілкуємося. Звичайно, на наступний рік ми активно і в усьому доnомагали по врожаю батькам. Вони активно використовували нашу працю на благо свого городу. Ділянка у батьків плідна, ми з чоловіком були дуже раді такому розвитку подій. Весь теплий період ми активно доглядали за садом і городом. Коли це все почало дозрівати, і коли нас не було — приїхала сестра і зібрала всю ягоду, залишивши трохи батькам і все, мовляв, її дитині потрібні вітаміни.

І так з усіма овочами і фруктами, ще не дозріли, мені зривати не можна, потім приїжджає сестра так звана і все забирає. Звичайно, ця ситуація мене почала серйозно злити, батьки цій поведінці сестри навіть не перешkоджали. Я теж хотіла зробити закрутки, але мама сказала, що Аліні потрібніше, у них багато витрат, і дитина, і грошей не вистачає. Звичайно, я можу все це придбати в іншому місці, але тут вкладена моя праця і праця мого чоловіка. Але при цьому Аліна, жодного разу нічим не доnомогла по городу. І ця історія постійно повторювалася. Звичайно, я все що думаю з цього приводу сказала батькам, що більше доnомагати не збираюся, щоб Аліночка все з’їдала зі своєю сім’єю. Але батьки мої слова не сприйняли всерйоз. І ось моя мати дзвонить і просить доnомоги, звичайно, я відмовила, але виявилася жа хливою донькою, і вона образилася на мене. Але ж приkро було мені — за несправедливе ставлення.

Ми з дружиною сиділи на кухні. Вона уплітала ватрушки за обидві щоки, а я дивився на неї і думав: «З цією жінкою я провів понад 40 років свого життя. Вона завжди була поруч, а я ніколи не помічав, що, крім неї, нікого і нічого в житті не знаю…». І справді, Олена була моєю першою любов’ю. Ми з нею зустрілися, почали зустрічатися, побралися і… і все.

Далі пішли діти та битовуха. У той момент я зрозумів, що дуже хочу чогось нового, нових відчуттів, так би мовити. Мені захотілося поговорити з кимось про щось крім дітей і побутових питань… — Я вимагаю розлучення. Без іs терик, без претензій, без кри kів та скандалів. Розійдемося, коли дочка поступить в універ , щоб вона не завалила іспити, – я так спокійно це казав, ніби це щось звичайне, про що ми говоримо щодня. Олена встала з-за столу. На ній не було обличчя. Вона пішла на кухню, а я навіть докору сумління не відчув за сказані слова.

Єдине, що відчував – свободу. Такого почуття у мене не було вже дуже давно. Але ж вони мені так подобалося! Я знаю, що наші друзі та родичі мене засуджуватимуть, діти образяться на мене, але хоч би раз у житті я вирішив зробити те, чого хочу саме я, а не те, чого від мене чекають оточуючі, чи то рідні чи друзі. Знаєте, я пишу цю статтю і відчуваю легкість усередині, ніби після сп0 віді.

Трійнята народилися у різні десятиліття після того, як їх мама народила їх з різницею в п’ять днів. Перша дитина з’явилася на світ 28 грудня 2019 року, а наступні дві дитини народилися п’ять днів потому, 2 січня.

33-річна Кайлі ДеШайн, з Нью-Йорка, побила рекорд по найдовшому інтервалу між народженням трійні, минулий рекорд становив два дні. У неї і 35-річного чоловіка Брендона є 7-річний син Холден і 12-річна дочка Наві, але вони хотіли, щоб у них був брат або сестра. Отже, пара вирішила використати два ембріона, а не тільки один, бо вважали, що так шанси на народження дитини будуть вищими. Кайлі сказала: “Після чотирирічних спроб ми з моїм чоловіком Брендоном вирішили спробувати ЕКЗ.

Ми вирішили використати два ембріона, а не тільки один, бо вважали, що так шанси на народження дитини будуть вищими. Нам сказали, що шанси були 10% що в остаточному підсумку це будуть близнюки і 1% що це буде трійня.

Так що ми взагалі не очікували, що у нас дійсно вийде трійня. Коли ми дізналися, що у нас будуть трійнята, ми були так шоковані, але це було неймовірно. Ми були б щасливі з однією дитиною, а тепер у нас було троє”.

Будь ласка, натисніть КНОПКУ ПОДІЛИТИСЯ, щоб поділитися цим відео зі своїми друзями та родиною.