NEWS 2SWEET

Хочу щоб пpо цього водія знaли якомогa більшe Киян тa гоcтeй cтолиці.Він нa зупинкaх попepeджaє пeнcіонepів, що вони мaють пpaво нa бeзкоштовнe обcлуговувaння,якщо мaють поcвідчeння, вітaє пacaжиpів тa бaжaє щacливої доpоги!!!Cьогодні вpaнці нa цієї мapшpутці їхaлa моя дочкa, вpaжeнa, як і уcі пacaжиpи, підійшлa до нього щоб подякувaти, aлe тільки зacмутилa чоловікa.

Він їй відповів, що пpaцює як тpeбa і нeмaє зa що дякувaти.Мaти Божa, нeвжe я дожилa до цього чacу, коли в нaших мapшpуткaх з”явилиcя тaкі водії!?!?Нaжaль нe знaю як його звуть, aлe пpошу peпоcтa.Джерело

Тома та Влад були прекрасною, гармоніою парою. Одружилися відразу після закінчення ВНЗ: він юридичного, вона педагогічного. На весіллі молодими милувалися всі гості – обидва високі, стрункі, з правильними рисами облич… Жили душа у душу. Народили двох дітей. Так вони прожили майже п’ятнадцять років. Якось Тома, сама не розуміючи чому, попросила циганку погадати їй. – Чоловік від тебе піде. А ти втратиш роботу, – нагадала їй циганка. – У нас дружна сім’я! Влад дуже любить мене! Чому ти мені брешеш?! – вигукнула Тома. – Я говорю те, що бачу. Ти хотіла правду, ти її почула. Я ніколи не брешу, – спокійно відреагувала циганка. Тома жбурнула тій купюрі і швидким кроком пішла геть. Трохи погуляла парком, заспокоїлася і попрямувала додому.

“Нагадає ж таке! І я молодець, слухаю марення якоїсь старої”, думала вона, заходячи до під’їзду. Увійшла до квартири , чоловік уже чекав на неї, накривши на стіл вечерю. Діти гостювали у бабусі. – Я сьогодні попросила циганку погадати мені. І знаєш, що ця боже вільна видала? – сказала Тома. Дочекавшись питання, продовжила, – вона сказала, що ти скоро кинеш мене. Як тобі? Влад відклав убік вилку. – Якщо вже пішла розмова на цю тему, – сказав він тихо, – то я мушу зізнатися. Я маю іншу. Я її люблю. Вона ваrітна, і я не залишу її одну в такому стані. Я йду від тебе.

У Томи вилка випала з рук. – А наші діти? Їх ти можеш кинути у такому стані?! – Вони вже досить дорослі. І потім кидати їх я не думаю. Я і допомагатиму їм, і відвідуватиму. Тома всіляко чинила опір розлученню, а потім здалася. Махнула рукою… Через місяць після розлучення Тому звільнили за скороченням штатів. Тома собі місця не знаходила від злості на циганку. Але чим та винна? Тим що показала їй майбутнє? Ще за місяць Тома знайшла нове місце роботи. Навіть краще за колишнє. І ближче до будинку, і зарплата більша. І там же познайомилася зі Стасом. Справа йде до весілля.

Коли дівчинці було півроку, вона міцно заснула (це не кома, а саме сон). З тих пір дівчинка спить по п’ять діб, і прокидається лише на пару годин …Аня з задоволеним личком веселилася під час обіду. Мама вже цілу годину намагалася вгамувати дочку. Але куди там. Несподівано Аня обмякла на стільчику і заснула. «Ну, нарешті-то, вгамувалася», — полегшено подумала її мама Олександра Метьолкіна.Це виявився останній раз, коли батьки Ані були раді бачити доньку сплячою. Дівчинка не прокинулася ні на наступний ранок. Ні через тиждень …»Як тут не згадати казку Шарля Перро?»До цього Аня була абсолютно звичайною дитиною. На всіх медоглядах лікарі запевняли батьків: «Ніяких відхилень. У вас цілком собі здорова дівчинка ». І тут таке!— Ну як не згадати казку Шарля Перро про Сплячу красуню? — сумно посміхається Аніна мама Олександра. — Адже там принцеса теж заснула. І ніхто не міг її розбудити. Ось тільки наша Анютка ні про яке веретено пальчик НЕ вколола. Я її годувала, і раптом вона заснула.

Коли Аня не прокинулася на наступний день, перелякані батьки викликали швидку. Але приїхав лікар лише знизав плечима: «З дівчинкою все гаразд! Тільки серцебиття сповільнено. Але це ж не хвороба. А так всі життєві показники в нормі ». Втім, в лікарню все-таки забрали.- Я боялася, що дочка впала в кому. Але лікарі заспокоїли (якщо можна так сказати, адже який вже тут спокій), що моя крихітка просто дуже міцно спить.Тут мама спохопилася:— Часом забуваюся і починаю шепотіти, щоб не розбудити Ганну гучною розмовою. Адже раніше укласти цю непосиду було цілою епопеєю. Начебто, тільки засне, але найменший шурхіт, і ось вона вже знову сміється, вимагає уваги. Але тепер, звичайно, від колишнього безтурботного життя не залишилося і сліду.Через кілька днів сну в лікарні Аня раптово прокинулася. І, як ні в чому не бувало, зажадала уваги і поїсти (коли малятко спить, вона не їсть, не п’є і не ходить в туалет)Медики ще раз перевірили всі аналізи — дівчинка була здорова. Так і не розгадавши таємницю такого тривалого сну, батьки відвезли Аню додому.

— Здавалося, все знову добре, — згадує Олександра. — Дочка посміхалася, наминаючи за обидві щоки свою улюблену кашу. Як раптом…На наступний ранок мама знову не змогла розбудити Аню. Та спала мертвим сном.У такому режимі сім’я Метьолкіних живе вже рік. Два тижні (а іноді і місяць) дівчинка спить, ні на хвилину не відкриваючи очі. Потім різко прокидається. На кілька годин вона перетворюється на звичайну пустотливу дитину. Потім знову потрапляє в царство Морфея.- Це не кома, а звичайний сон. Зараз ми практично живемо в реанімації. Після нападів у дочки підвищується температура, набрякає і червоніє обличчя, вона починає тремтіти, — починає плакати МетьолкінаБатьки дівчинки живуть в однокімнатній квартирі в центрі невеликого містечка Первоуральськ. Вдома у них всюди розставлені фотографії Ані. Батьки встигають знімати дочку в ті лічені години, коли малятко прокидається.У медичній картці Ані варто діагноз «гіперсомнія неясного генезу». Простіше кажучи, лікарі визнають, що дитина аномально багато спить, але поки не розуміють причину.

— Лікарі з’ясували, що під час нападу у Ані різко сповільнюється серцебиття і дихання. Але чому це відбувається, нам ніхто пояснити не може, — знову переходить на шепіт Олександра. Знову підхоплюється і починає говорити голосно, навіть зі злістю. — Медики прямо говорять нам, що не знають, що з Анею! Спершу вони подумали, що у дочки менінгіт або енцефаліт. Однак обстеження показали, що з мозком і нервовою системою все в порядку. Потім стали грішити на проблеми з серцем, але і воно виявилося здоровим. Після цього провели десятки обстежень, в тому числі і на генетичні захворювання, але результати всюди негативні. Неврологи, кардіологи та генетики безсилі!Втім, чоловік і жінка не впадають у відчай. Адже щасливі фінали відбуваються не тільки в казках, а й у нашій суворій дійсності. Батьки Ані вірять, що знайдеться … ні, не принц, а геніальний доктор, який зможе розбудити їх «сплячу красуню»!

Коли я під вечір приїхала з переймами в пологовий будинок, ми з чоловіком чекали на появу нашої четвертої дитини. Тобто на той момент сім’я наша вже була «безнадійно багатодітною».Другий і третій хлопчики у мене — близнюки, хоча в роду ні в мене, ні у чоловіка не було двійнят. Тому за фактом моєї наступної вагітності головним сімейним питанням (з часткою гумору, звичайно) було: «А раптом знову двійня?».

Дуже сильно були здивовані наші бабусі-дідусі, допомагати всім довелося на перших порах. Завдяки УЗД дізнатися, двійня чи ні — можна було вже на другому скринінгу. Але ні, четвертий «ніндзя» йшов поодинці.Нарешті, все позаду … Мене поклали в платну одномісну палату, яку ми з чоловіком заздалегідь оплатили. А через пару годин принесли мені мого малюка на годування. Через кілька хвилин зайшла до мене в палату головна лікарка і каже, потупивши погляд.У нас тут така ситуація …Вранці сьогодні жінка 18-річна народила дівчинку, написала відмову від неї, викликала таксі і поїхала з пологового будинку. Сама ледве ходить після пологів, але ні на хвилину зайву не захотіла залишатися в пологовому будинку. Істерики, довелося відпустити.

А дівчинка така гарненька, здоровенька. А ви, як я знаю, дуже двійню хотіли.Я ось подумала … Може — заберете дитину?А ми напишемо, що ви народили…Так не хочеться дитину в будинок малятка віддавати. Яке там життя для малятка? Сльози одні ….Звичайно, це незаконно, можна пройти офіційну процедуру удочеріння, але це — МІСЯЦІ, і не факт ще, що віддадуть.А весь цей час дитина буде в притулку. Шкода …Я, чесно кажучи, була ошелешена …З завідувачкою, Любов’ю Степанівною, була добре знайома. Приємна жінка, добра дуже. Ми спілкувалися і поза стінами пологового будинку. Тому, мабуть, вона і звернулася саме до мене з такою ось «слизькою» пропозицією

Надя стала мамою сина, коли їй було 16 років. Батькові дитини було теж 16. Не будемо про подробиці скандалу, але після наро дження дитини школярі розбіглися дуже швидко. Коли Надя зрозуміла, що Олегу не потрібні ні вона, ні син, то відразу втратила всякий інтерес до дитини. Хлопчика виховували бабуся і дідусь, її батьки. У 18 років дівчина поїхала з новим кавалером в сусіднє місто, не дзвонила і не писала. Батьки не шукали зустрічей з дочкою. Була образа, нерозуміння, як можна кинути дитину свою? Ну і сором. Соромно і боляче, що виховали таку зозулю. Валентина Григорівна і Олександр Павлович не шкодували ні сил, ні часу, ні грошей, щоб Ігорьок був щасливий, здоровий, добре одягнений і взутий. Дідусь був моряком, бабуся виховувала онука. Ігор досі вважає їх своїми батьками. І шалено вдячний за дитинство, за хорошу освіту, за все.

Коли хлопчикові було 18 років, заміж виходила племінниця бабусі. На весіллі гуляла вся рідня, і його мати теж була присутня. На той час вона вже втретє вийшла заміж і мала двох дочок. Старшій було 10, молодшій — 1.5 року. Ігор дуже зрадів, хотів поспілкуватися, поговорити, познайомитися з сестрами. І, звичайно, запитати: «Мама, навіщо ти мене кинула? ». Якими б не були бабуся і дідусь хорошими і чудовими, по мамі він нудьгував і пам’ятав її. І навіть зберігав єдину вцілілу фотографію. Дід все спалив. Надя спілкувалася з ро дичкою, розповідала, які у неї чудові доньки. — А я, як же я, мама? — запитав він. — Ти? А ти — помилка молодості. Прав був твій тато, варто було відмовитися, — байдуже кинула Надя і відвернулася. Через 7 років, коли Ігор вже жив в своїй затишній двокімнатній квартирі з дружиною та сином (спасибі дідусеві з бабусею, які його виростили, і батькам дружини), пролунав дзвінок, номер незнайомий. — Ігор, син, привіт, дядько Діма дав твій номер. Це твоя мама. Слухай, я знаю, що ти живеш окремо. І якраз недалеко від інституту, куди твоя сестричка поступила.

Галя у тебе поки поживе? Тим не менш, рідні люди. Гуртожиток їй не подобається, а орендувати дорого, Гена від мене пішов, важко мені, одна дочка — студентка, друга — школярка, третя — в сад ось-ось піде, — говорила вона. — Ви помилилися номером, — відповів він і поклав трубку. Підійшов до сина, взяв його на руки і сказав: — Ну що, давай збиратися, підемо маму зустрічати, а потім всі разом до бабусі з дідусем в гості? — А на вихідних на дачу поїдемо всі разом, так? — запитав маленький Сашко. — Звичайно, сімейні традиції порушувати не можна! … Частина рідні засудила вчинок Ігоря: мовляв, міг би і сестрі рідний допомогти, матері важко одній трьох дочок виховувати. А він вважає, що повинен допомагати тільки бабусі з дідусем, а не незнайомій жінці, для якої він — помилка.

Скільки себе пам’ятаю – завжди страж дала у шлюбі від частих зр ад чоловіка. Навіть після 50 років Олег не переставав зве ртати увагу на жінок та дівчат. Якось йшла з сусідкою Лізою додому. Вона розповіла мені, що мій чоловік робить непристойні компліменти. — Пропонує мені разом попаритися в лазні або цілуватися тягне. Надя, я заміжня жінка, він же знає. Якщо продовжить у такому дусі, то я розповім чоловікові. Посо ромився б за живої дружини до інших клеїтися – говорила Ліза. У цю хвилину мені було дуже соро мно. Я вирішила піти до свекрухи, щоб трохи виговоритись. Ганна Павлівна завжди була на моєму боці, завжди підтримувала. — Надя, треба його провчити. Всі чоловіки rуляють, поки в їхньому житті щось не станеться. Ось знаєш, дід і батько Олега гуляли, але потім якась ситуація міняла їх.

Наприклад, мого свекра клюнув туди, ну ти розумієш, півень. Так після цього він на жодну жінку подивитися не міг. – розповідала Ганна Павлівна. — Де я в місті знайду півня? – засму чувалася я. — Ду ренька. Я тобі говорю, провчити його, а не повторювати чийсь сценарій. Скористайся цією Лізою – порадила мені свекруха. Трохи подумавши, я вирішила, що свекруха має рацію. Досить терпіти, треба діяти. Я зателефонувала Лізі, домовилася з нею зустрітись. Я розповіла їй свій план. Їй потрібно було просто, наступного разу, коли чоловік запропонує піти у лазню, погодитись. — Пом ста жінки страաна. Я згодна, давай провчимо неrідника. — сказала вона. Олег на себе довго чекати не змусив.

Через два дні вони мали піти в лазню. Ліза приїхала, пішла переодягатися, а Олег уже зайшов паритися. — Лізонько, я на тебе чекаю. Давай швидше, моя краса, – kричав чоловік. Але зайшла до нього не Ліза, а я. Він лежав і чекав, коли його почнуть бити віником. Я стала його легко пригладжувати віником по спині, ногах та боках. Йому було приємно; він казав, яка Ліза ніжна. Але потім я збільшила темп і стала його би ти віником по п’ятій точці. Від щирого серця би ла, сил не шкодувала. Він кричав, просив зупинитися, але я хотіла помсти тися за всі роки зр ад. Після такої лазні Олег зі мною довго не розмовляв. Він не міг ні сидіти, ні лежати, зате більше на інших жінок не дивився. А якщо й дивився, то одразу згадував останній похід у лазню – і його одразу це приводило до тями.

Лесю, ти знаєш, я в теплі краї лечу наступного тижня. Мама вже навіть путівку придбала. Може ти складеш мені компанію? — Невпевнено сказав Роман. — Ти ж знаєш чудово, що я працюю і ніхто мене з роботи наступного тижня не відпустить — роздратовано сказала я, — у мене відпустка лише у липні. Такі речі взагалі треба разом обговорювати! — Але мама вже купила путівку… Не хочеться її обра жати… Я, напевно, все-таки полечу, — сказав мені Роман. — Так, будь ласка, скатертиною тобі дорога! Мене драт ував такий стан справ. Рома не працював, ще навчався в університеті. Можна було й почекати до моєї відпустки та поїхати разом. А ні, втрутилася його матуся і купила йому ту путівку. І він не міг відмовити мамі, перенести дату відпочинку. Як завжди і в усьому, мамин синочок. Жили ми з Романом у квартирі, яку йому купила мати. У двокімнатній.

У мене також є своя квартира, але скромненька – однокімнатна і в не дуже хорошому районі, тому в нього було зручніше жити. Після відходу Романа минуло два дні, я мала вихідний, я солодко спала, відсипаючись після ранніх підйомів. Пролунав скрегіт ключа в замку. Я ледве розплющила очі, не розуміючи, хто це може бути. Але тут у кімнату зазирнула мама Романа, така вся щаслива та сповнена сил. — Люсю, вставай! Скільки можна спати! Я тут шпалер купила, давай ми з тобою зробимо ремонт, поки Ромашка в Єгипті! Шпалери поклеїмо, стелю побілимо, трохи пошурхотім! За тиждень якраз упораємося! Уяви, Ромашка з моря приїде, а тут уже квартира відремонтована, ось він зрадіє! — Ольга Петрівна, тобто Роман буде на сонці ніжитись, а я в цей час після роботи маю ремонт у його квартирі робити? Щоб він зрадів? — Так, невже ти не хочеш його порадувати? — Ні не хочу!Уявіть собі!

Якщо вам так хочеться його порадувати, робіть ремонт самі, або наймайте робітників, я і пальцем не торкнуся. -Ну, ось ти і показала своє справжнє обличчя. Десь у глибині душі я знала, яка ти, але не хотілося вірити в це. Так ось що я скажу тобі, люба. Тепер мій Ромашка ніколи на тобі не одружується. — А щоби одружився, треба шпалери йому в квартирі поклеїти? Це тест такий, чи що? Я швидко одяглася і грюкнула дверима. Пройшов тиждень. Я насолоджувалася тишею та спокоєм у своїй маленькій та затишній квартирці. Подзвонив Рома, який повернувся з Єгипту, і з ходу почав із претензій: – Привіт, чому ти не допомогла мамі? Мабуть, руки відвалилися б! Їй довелося робітників наймати! — Знаєш, любий мій, а давайте ж ви з мамою якось самі, без мене! – відрізала я. Пройшло вже років 15 із закінчення цієї історії. Я вийшла заміж і стала мамою двох чудових дівчаток. А Рома втретє розлу чився. Мабуть, маминий тест на добру дружину ще ніхто не пройшов.