NEWS 2SWEET

Віра з ніжністю згадує студентські роки, вважаючи їх за найкращі часи свого життя. Вона жила в одній кімнаті з двома подругами, Олею та Катею , і їхній зв’язок був просто неймовірним. Вони були тріо, яке чудово доповнювало одне одного. Якщо Віра та Катя були дотепними, то Оля була ніжною та тихою. Часто, коли Віра та Катя вирішували піти на танці, їм доводилося вмовляти Олю приєднатися до них. Оля завжди роздумувала, чи йти їй, чи залишитися читати. Але ентузіазм подруг зазвичай перемагав.

Мама Олі, яка жила в селі, іноді приїжджала в гості з сумками домашніх солінь, варень та інших частування, що викликало захоплення дівчаток. Оля та її мама часто балакали в коридорі, причому більшу частину розмови вела мама. Якось мама відвідала Олю, і після їхньої розмови Оля виглядала пригніченою. Після розпитувань подруг Оля розповіла, що мати влаштувала її заміжжя. Вона мала вийти заміж за людину, яку ніколи не бачила. Оля ніколи не йшла проти волі матері, тож вона підкорилася.

Час летів, дівчатка закінчили школу і роз’їхалися у своїх справах. Віра та Катя підтримували зв’язок, часто за філіжанкою кави розповідали про своїх родин та дітей. Оля, хоч і жила в достатку, здавалася їм нереалізованою жінкою. Минуло двадцять років . Віра стояла біля кафе недалеко від їхнього старого коледжу і почула, як Оля говорила із захопленням про їхні студентські роки. На подив Віри, Оля сяяла від щастя і стояла поряд із чоловіком, який дивився на неї з обожненням.

Оля знайшла справжнє кохання. Оля пізніше розповіла подругам про свій шлях: як вона заціпеніла після смерті першого чоловіка і як зустріла у трамваї Ігоря, свого другого чоловіка. Це було таке кохання, яке вона ніколи не знала, і яке сповнило її захопленням. Віра та Катя раділи за Олю. Вони бачили, як вона перетворилася і знайшла скарб, якого, як вона думала, не існує любов. Вони сміялися і святкували цю подію, радіючи з того, що кожна з них пройшла свій шлях, пізнавши цінність справжнього щастя та любові.

Рита знову стояла на автобусній зупинці з важкою валізою та чотирирічною донькою Поліною поряд. За п’ять років шлюбу це була її десята втеча до будинку матері та вітчима. Микола, її чоловік, вигнав їх після сварки за сніданком. Він був обурений тим, що його улюблених сирників на столі не було… Через відсутність сиру в холодильнику. Рита спробувала його розсудити, але він не реагував, зви нувачував її у своїх фінансових проблемах і заразом ще й заперечував свій біологічний зв’язок із Поліною.

Рита та Поліна приїхали до бабусі та дідуся без попередження. Її мати не схвалювала відхід Рити від Миколи і скаржилася на їхній приїзд. Рита, намагаючись не засмучувати матір ще більше своєю присутністю, взяла Поліну з собою на прогулянку. Вони були біля річки, коли їх знайшов вітчим Рити, Олег. Рита у сльозах розповіла Олегу про свої проблеми з Миколою та напружені стосунки з матір’ю.

Олег сам розповів про свої проблеми з матір’ю Рити та запропонував Риті та Поліні пожити в його старому будинку. Так вони і зробили, і Олег незабаром навіть надав продукти першої необхідності, засоби гігієни та навіть домашній одяг падчериці та онуці. За тиждень Микола в гніві зателефонував Риті, і вона спокійно відповіла йому, що подає на розлучення. Рита шукала роботу і за допомогою Олега влаштувалася вихователем до місцевого дитячого садка.

Олег тим часом посварився з матір’ю Рити та переїхав до Рити та Поліни. Вони жили щасливо разом. Олег грав із Поліною і був задоволений тим, що він її дідусь. Зрештою, Рита вийшла заміж за сусіда, і Олег з величезною радістю підтримав їхній союз. На весіллі мати Рити спробувала переконати Олега продати будинок та повернутися до неї, але Олег відмовився. Він був щасливий у своїй новій родині і навіть переписав будинок на ім’я Рити, гарантуючи їм безпеку та щастя.

Ольга Петрівна, колись міцна та здорова жінка, виявилася прикутою до ліжка у лікарні після невдалого падіння на дачі. До цього моменту її життя було досить мізерним: єдиним її супутником був син, після того, як чоловік пішов до іншої жінки, коли їхній син Олег був ще маленьким. Життя в лікарні було одноманітним, зрідка його порушували візити Олега, який приносив їй необхідні речі та ділився з нею новинами зовнішнього світу. Під час одного з таких візитів Олег торкнувся теми спадщини.

Ця розмова залишила гіркий присмак у душі Ольги і наповнила її думки похмурими побоюваннями щодо свого майбутнього. Незважаючи на важкі наслідки, Ольга була вдячна за компанію та пораду своєї ровесниці Марини. Та переконувала її не поспішати віддавати своє майно та проконсультуватися з юристом, перш ніж ухвалювати будь-які рішення. Проблеми Ольги погіршилися, коли після виписки вона виявила, що її сім’я помітно незадоволена. Вони стали вважати її незручною, оскільки вона залежала від них навіть у простих домашніх справах.

Через тиждень після повернення Ольга набралася сміливості та відкрито обговорила з Олегом та його дружиною свої проблеми та їх егоїстичну поведінку. Вона заявила, що може звернутися за допомогою до племінниці, якщо вони визнають її тягарем. Її заява була зустрінута мовчанням та збентеженням. Однак ситуація почала змінюватись, коли Олег зробив несподівану пропозицію: поїхати всією родиною на море. Поїздка надала старенькій бадьорості, і її здоров’я почало покращуватися.

Відпочинок на морі став для Ольги переломним моментом. Вона навчилася більше цінувати себе і, відповідно, помітила позитивні зміни щодо неї з боку сім’ї. Почуття непотрібного тягаря поступово пройшло, коли син узяв на себе відповідальність щодо догляду за нею і почав докладати зусиль, щоб заробляти більше. Зрештою, вони купили квартиру в іпотеку та розпочали новий розділ свого життя. Ольга була щаслива робити свій внесок у міру сил, але тепер їхня сімейна динаміка змінилася, і стало ясно, що вони разом.

Якось Валентина запитала свого брата Сашка, чи не збирається він відвідати старий сільський будинок їхніх батьків. Але Сашко, як завжди зневажливий, не бачив сенсу утримувати стару садибу. Тоді сестра запропонувала продати будинок, на що він охоче погодився. При цьому вона попередила його, щоб згодом він не звинувачував її в тому, що вона чогось його позбавила. Сашко просто знизав плечима. Розмова закінчилася тим, що Саша порадив Валі розпоряджатися з продажем і грошима на власний розсуд, а сам він дистанціювався від цього питання. Після смерті матері минули місяці, а старий будинок ніким не відвідувався.

Коли Валя задумалася про своє минуле у цьому будинку, її чоловік Василь запропонував почати проводити там більше часу. Він мріяв про спокійні вихідні, коли він рибалитиме, а Валя готуватиме млинці, як це робила її мама. Але Валя знала, що насправді все буде інакше. Вона передбачала ускладнення, які могли призвести до суперечок із Сашком та його дружиною Оленою. Вона чудово пам’ятала, як Олена без дозволу матері отримала у спадок деякі речі їхнього батька. Незважаючи на можливі проблеми, раннього суботнього ранку Валентина увійшла до будинку свого дитинства. Він був наповнений спогадами – від старої грубки, яку батько переробив у парову систему опалення, до акуратно застеленого маминого ліжка.

Валя знайшла коробку з-під взуття, перев’язану атласною стрічкою, в якій зберігалися останні побажання її матері. У записці, написаній маминим почерком, Валю та Сашу просили не сваритися через спадок. Мама відкладала гроші на поминки, плюс – кілька прикрас для Валі та Сашка, а також бабуся відкрила рахунки у банку для них обох. Вона просила їх не продавати будинок, а поселити в ньому Надю – жінку, яка її доглядала. Переповнена емоціями, Валя почала переглядати листи, які писала мати, але так і не відправила. У них говорилося про її здоров’я, що погіршується, і плани переїхати до Валы і Саші. Валя передала листа до Василя, який запропонував їм домовитися з Сашком і зв’язатися з тіткою Надею.

Саші сподобалася ідея віддати будинок Наді. Однак його дружина Олена виглядала незадоволеною, але Валя не звернула уваги на її скаргу. Вона знайшла тітку Надю, яка живе в поганих умовах, і переконала її переїхати до будинку їхньої матері. Валя шкодувала, що не була поряд в останні дні життя матері. Але тепер вона мала розділити своє життя з тією ж жінкою, яка дбала про саму рідну людину в останні дні її життя. Тітка Надя прожила з Валентиною та Василем трохи більше року. Після відходу Наді на той світ вони збудували на її ділянці невеликий будинок та теплицю. Літо вони проводили там, а батьківський будинок, як і хотіла їх мати, був відданий молодій парі – синові та невістці Наді.

This is an adult cat that looks like a kitten and weighs barely 1.6 kg. He will never grow up because of a rare condition called hypoparathyroidism.

Passers-by discovered him in the park and took him to the veterinary clinic where his owner was working at the time. He appeared to be approximately 3-4 months old. His owner took care of him for a week.

But since no one wanted to take the kitten home, she decided to leave him for good.

Everything was OK until the cat became ill at the end of December. The owner rushed him to the doctor right away.

Everything became evident much later, as did the fact that the infant needed lifetime maintenance with calcium and vitamin D-containing medications.

According to the cat’s owner, he appears to be a typical kitten. On the other hand, there are days when he is silent and scarcely plays.

This is all owing to his disease, which frequently presents as lethargy and fever. ‘He’s a very loving kitten.’ ‘If he wants my attention, he crawls onto my lap, loves to sleep with me, and rubs his snout on my face,’ the owner said of her pet.

It’s a shame that no one needs a little cat with a genetic flaw. These cats have the best characters, and they are enthusiastic and loving. Look into Hoppy, for example.

The 9-month-old kitten was born without an ear and was left at the sanctuary because his family could no longer take care of him.

The shelter struggled to find the right home for the Hoppy, and months passed without a match.

Hoppy, on the other hand, would not be discouraged by this. The kitty began to greet each and every person who came to see him.

It was perplexing from the start, but it quickly became clear that Hoppy was attempting to find a home.

Hoppy wasted no time in getting to know the workers and anyone who came by to say hello.

A couple from Alaska couldn’t get enough of the kitty. They were captivated by Hoppy’s vibe and adopted him immediately after looking at many little cats.

When they entered the room, he hopped up on his legs and began waving his paws. The pair couldn’t care less about an ear; in fact, they thought it was a distinguishing feature.

When this kitten arrived at his new home, he was unusually calm and relaxed.

‘He was plainly quite pleasant with humans,’ his owner observed. This surprised me because most outdoor cats at that age are still wild.’

‘Garry sought solace wherever he could and eventually became friends with Scott’s cat, Pick. Pick was adopted by Scott about nine years ago. Scott wanted to make the cat a house pet, but she could sense he was uneasy.

‘He was always hiding, he never came out,’ Scott stated.

‘Once he was allowed to go outside and spend as much time as he required in our yard.

He transformed into a completely different kitty.

‘Garry turned out to have more health problems than Scott had initially suspected.

He was quickly brought to the vet. Garry arrived home after a rough few days, and Pick was happy to see his baby again.

‘I can tell Pick needs to be near Garry now that he’s feeling a lot better. He’s more quiet about the situation,’ Scott continued.

‘He isn’t keeping a close check on him.’ Scott has high hopes for their future. Especially now that Garry has begun to repay the favor by preparing Pick.

There are several examples about unusual friendships, particularly those between two distinct species. Many people believe that a cat and a dog cannot be buddies.

This belief that these two creatures cannot get along might derail the tale of a dog and a cat. These two creatures not only tolerated one another, but became closest friends. The kind dog and the adorable cat fell in love at first sight.

This one-of-a-kind beautiful relationship warms everyone’s heart. They are constantly together and like doing stuff together. Their odd bond develops closer with each passing day. But the most intriguing aspect of this story is how they met.

Husky’s owner chose to assist him since he was lonely and wanted someone to play and snuggle with.

She took the puppy to the local shelter one day to find him a companion.

She had always hoped to have a cat and a dog that would get along. Her wish was granted. Raven’s selection was a little kitten.

They were best, inseparable friends from that day forward. This is an amazing story, isn’t it? What do you think?

He was frantic to locate him when he unexpectedly received a call from an unexpected source. And it was fantastic news! For the third year, he’s been traveling with his cat. He has his own seat in the truck’s cab.

He enjoys going on adventures and, to the best of his ability, lights up his owner’s day. He is also enamored with the cat because he has no relatives. He lost the cat two months ago while going through Ohio in the north of the country.

The commotion startled him, and he dashed into the woods. There was no sign of the cat.

Since then, he has obeyed all commands in order to construct a passage across that parking lot, but the cat has vanished. He also received a call the other day.

The animal was rescued by a kind woman who couldn’t stand by and witnessed a freezing kitty.

At the shelter, they checked him, discovered a microchip, and dialed the number provided.

He also drove across the nation to see a pal! He will be eternally thankful to people who encouraged him to implant a microchip in his cat when he was a kitten. He sees it as a sort of Christmas gift and a miracle.

Engine, a kangaroo-like cat, was born with a serious genetic disorder.

Her forelimbs were immobile, and the owners of a strange cat decided she didn’t need it ignoring the fact that the little one had learned to walk and skip like a kangaroo.

This is why she was given such a strange nickname, but this did not persuade the owners.

One of the employees at the veterinary clinic observed this adorable kitty and felt so bad for her that she rescued her life.

Engine was taken to a shelter that specialises in unique cats by the girl.

A short video was recorded and posted on the Internet in honor of Engine. Julia, who already had special kitties at home and had nursing experience, replied to the video.

The other cats welcomed Engine with open arms, and she was delighted to have new companionship.

When a kitten with a similar ailment arrived in the house, Engine took care of him like a mother.

And we are immensely grateful that there are nice people in the world who are willing to give cats like Engine a chance.