NEWS 2SWEET

Лариса, обтяжена п’ятьма важкими сумками, невпевнено стояла біля входу до квартири. Виявивши, що двері замкнені, а домофон не відповідає, вона відчула, що в ній панує сум’яття. Набравши номер доньки, Лариса повідомила про свій несподіваний візит. На свій жах, вона дізналася, що домофон не працює, а її зять Вітя поїхав у відрядження. Серед загального хаосу вуличний собака обнюхав її сумки, і Лариса поділилася з ним шматочком ковбаси.

Онук, побачивши її, був у захваті від візиту і цілий день не відходив від неї ні на крок. Новина про те, що Вітя поїхав у відрядження, стривожила Ларису, але ввечері їй обіцяли дати пояснення. Лежачи без сну в ліжку, стурбована подружніми розбіжностями дочки та зятя, Лариса шукала розради в товаристві вуличного собаки. На ранок вона визначилася з подальшими діями і звернулася за допомогою до двох ворожок біля вокзалу. Тим часом і до Віті, після його роботи, звернулася ворожка, яка загадково натякнула на нещастя та небезпеку для його родини.Сімейні пакетні тури

Вражений надприродною точністю її слів, він отримав пораду відвідати міський фонтан і допомогти нужденному, щоб запобігти передбачуваному лиху. Згодом Лариса запропонувала всією сім’єю вирушити до фонтану, де вона інсценувала своє незграбне падіння у воду. Вітя кинувся їй на допомогу, тим самим виконавши пророцтво ворожки. Повернувшись до квартири, Лариса обмірковувала події дня. Незважаючи на втрату телефону у фонтані, вона вважала, що досягла своєї мети. Сім’я стала єдиною, з’явилася нова домашня тварина – вуличний собака, який складав їй компанію вечорами. Перспектива ще одного відрядження Віті була відкинута, і в будинку лунав сміх дочки, наповнюючи Ларису умиротворенням.

Я не знаю чому, але саме до мого чоловіка та до нашої родини свекри практично не звертали жодної уваги. Мій чоловік середня дитина, його звуть Коля. Старшому сину батьки допомогли у придбанні квартири. Зараз він там живе зі своєю дружиною, у них народилися двоє дівчаток, від яких свекруха просто божеволіє. До молодшого сина особлива увага, він нещодавно закінчив школу і свекри подарували йому однушку на таку честь. А ось моєму Колі нічого не дісталося. Після весілля ми попросили батьків чоловік впустити в одну з їхніх численних квартир прожити перший час. Так свекри зажадали зі свого сина виплату оренди. Довелося платити.Сімейні пакетні тури

І те все тривало не так довго, бо потім свекри знайшли вигідніших квартирантів, а нас вигнали. Добре, що на той момент ми встигли накопичити трохи грошей і взяти іпотеку. Коли у нас народилася дитина, то ми ще виплачували іпотеку, настав важкий час. Грошей не вистачало навіть на їжу , до нас приїхала моя мама з іншого міста, щоб якось допомагати. Свекри знали про все, але нам не допомагали. А на онука їм було абсолютно байдуже, вони навіть на виписку не приїхали, просто привітали телефоном.

На сімейні свята нас теж не запрошували, ми просто отримували вітання. І ось одного разу до нас додому прийшла сама свекруха. Вся в сльозах виявилося, що свекор знайшов собі молоду коханку, а її виганяє з дому. Старший син до себе не пустив, сказав, що в нього і так двоє дітей, у молодшого сина бурхливе особисте життя, ось прийшла проситись у нас пожити. Але я відмовила. Мені все одно на засудження родичів, бо коли нам усі ці роки з Миколою було тяжко, то свекри жодного разу не допомогли, хай від нас нічого не чекають.

Він був практикантом. Практику проходив у міській ліkарні, в дитячому відділенні. Добре вчився, думав, що готовий до роботи в якості дитячого лікаря. Але реальність іноді не збігається з нашими уявленнями. Головлікар показав кабінет, познайомив з хво рими і підкреслила, що у відділенні є діти з дитячого будинку. І сказала, що до них потрібен особливий підхід. Роботи було багато. Йому було нелегко. Від дитячого nлачу у нього стискалося серце. Одного разу він увійшов до палати, де лежала блакитноока дівчинка зі світлим волоссям. Вона посміхнулася.

Дівчинка не nлакала, а великими блакитними очима дивилася на нього. Їй було рочки три або чотири. Він підійшов, привітався. Вона подала руку і широко посміхнулася. Вона була як янголятко. Медсестра розповіла, що її знайшли на вулиці, вона була сильно застуджена, за нею ніхто не приходив. Вона жила у тітки, але та її не любила, і вона втекла. Тітка відмовилася від неї. Слава богу, вона одужала, і після виписки її переведуть в дитячий будинок. Тільки дівчинка про це ще не знала. Малятко дуже сподобалася йому. Вони подружилися. Дівчинка в свою чергу теж до нього прив’язалася. Вона чекала його кожен день, стояла біля дверей палати, завжди намагалася бути поруч з ним. Ходила з ним у відділенні, доnомагала, чим могла.

Всі її любили, називали «янголятком». Одного разу дівчинка показала ліkарю фотографію своєї мами. Вона міцно тримала фото в руках, цілувала. Сумно сказала, що вона на небесах. «Мама була добра, не те що тітка, вона зла, як відьма з казки». Практика підійшла до кінця. Янголятко не хотіла відпускати його: — Не йди, не йди, ти мій татко. Прощання було важким для обох. Вона nлакала. Потім дівчинку забрали в дитбудинок. Минув рік. Він одружився на хорошій, добрій дівчині. Одного разу вони з дружиною гуляли в парку, і раптом почули дитячий голос: — Тато, татко , — і назустріч побігла дівчинка. Він впізнав дівчинку. Дружина з подивом подивилася на нього. Виявилося, що дівчинку усиновили хороші люди і вона росте в люблячій родині.

Ранок почався для Каті не дуже добре. Син Михайло все нив, а чоловік бігав по хаті, вимагаючи свою білу сорочку. – Катю, де моя біла сорочка, яку я два дні тому просив тебе випрати? – пробурчав він. Катя втомлено відчинила шафу і зрозуміла, що сорочка залишилася в кошику для білизни. – Я зовсім забула про це… Вибач. Давай, я випрасую тобі іншу сорочку? – Вибачилася Катя перед чоловіком. – Мені потрібна саме ця! Ця біла сорочка! Хіба я маю десять білих на вибір? Тепер мені доведеться піти у тій, де пляма не зникла! І весь день паритися в куртці, щоб не було видно цієї чортової плями! – обурився він. Катя намагалася його заспокоїти: – Там дуже маленька цятка. Ніхто навіть не помітить. Ти б сам не помітив, якби я тобі не сказала про неї. – Я б помітив, Катю!

Я б помітив! Такий важливий день! Я сто разів говорив, наскільки важлива для мене сьогоднішня презентація. Прийдуть серйозні люди, стоїть питання про моє підвищення! – Чоловік почав кричати. Катя вже збиралася здатися, коли син смикнув її за рукав: – Мамо, я не хочу в садок! У мене болить животик. – У тебе щоранку болить животик, а мамі треба на роботу, – пояснила Катя. Зрештою Каті вдалося залишити сина в дитсадку і помчати на роботу, але тут вона зіткнулася з начальницею, Вірою Петрівною, яка була в поганому настрої. – Катерино, який сюрприз! – вигукнула Віра Петрівна, – сьогодні майже без запізнень: лише 15 хвилин від початку робочого дня.

– Віра Петрівна. Я поясню… – почала Катя. – Знаю знаю! Затори, погода… Я все це знаю, Катерино. Але, як я вже сказала: мене мало турбують ваші проблеми! – перебила Віра Петрівна. Каті стало погано. Вона розуміла, що ще трохи і її нерви остаточно здадуть. Тож вона вирішила взяти відпустку. Після важкого дня Катя пішла до супермаркету за продуктами. Касирка запропонувала їй ввести свій чек у розіграш, щоб виграти приз. Катя спочатку не погоджувалась, але добра касирка підбадьорила її, і вона виграла іграшкового кролика. Увійшовши до будинку, Катя з подивом виявила там чоловіка, який готує вечерю і вибачається за свою поведінку вранці. Він запропонував провести вихідні разом. Катя посміхнулася: – Це вже не важливо. Ти не повіриш. Я виграла! – Що ти виграла? – спитала чоловік. – Кролика, – відповіла вона. – О, відчуваю, що це дуже захоплююча історія. Почни спочатку, а я слухатиму, поки готуватиму, бо попереду у нас ще цілі вихідні! – Сказав чоловік, обійнявши дружину.

Все життя Надія Михайлівна жила з помилковою вірою, що вона вибудувала з невісткою ідеальні стосунkи. Сама Надія 6 років після шлюбу жила в одному будинку зі свекрухою, і вона настраждалася так, що, коли чоловік показав їй ключі їх квартири, та розnлакалася. На весіллі сина вона дала собі обіцянку, що ніколи не стане однією з тих шкідливих свекрух і завжди доnоможе невістці, чим тільки зможе. Так і йшов час. Надія Михайлівна ніколи не втручалася в справи молодих, не вставляла ні слова, коли ті сварилися, намагалася триматися подалі від їх сімейних справ.

У той же час вона ставилася до невістки, до Ані, як до дочки. Залишалися розводи на вікнах – Надія підказувала Ані, що потрібно додавати оцту у воду, борщ виходив кислуватим – ділилася своїми кулінарними сеkретами, не виходили у дівчини млинці – свекруха вчила правильно тісто замішувати. Так би і жила Надя, в своїх ілюзіях про щасливе сімейне життя, якби не один виnадок. Одного разу Надія зібралася на дачу на всі вихідні.

По дорозі вона згадала, що залишила окуляри на своїй тумбочці. Жінка вирішила повернутися за окулярами, але невістці заздалегідь не подзвонила, адже знала, що за п’ять хвилин, що пройшли після її відходу, та нікуди б не поділася. Увійшовши в будинок, Надія почула розмову невістки з подругою. Та говорила по телефону і не почула, як двері відчинилися. – Та вона вже дістала, усюди суне свій ніс. Я з нею вже не можу, – говорила Аня. Надія забула окуляри, повернулася в машину зі сльо зами на очах. Чоловік відразу зрозумів, що з нею щось сталося, але вирішив не втручатися в їх бабські розбірки. А Надя залишилася зі своїми думками одна… ну що вона весь цей час робила не так?

Після весілля ми з чоловіком переїхали до квартири батька на його пропозицію, щоб накопичити на власне житло. Оскільки у квартирі було три кімнати, ми спокійно жили усі разом. Згодом ми накопичили достатньо коштів для покупки власного двокімнатного житла і дуже дорожили здобутою незалежністю.

Завершивши ремонт і переїхавши, ми стали жити окремо, що дало нам свободу, але не обійшлося і без конфліктів, особливо в питаннях чистоти – педантичність мого батька суперечила нашим уподобанням. Незважаючи на це, ми насолоджувалися своєю самотою. Якось суботнього ранку несподівано приїхала свекруха, яка, дізнавшись про нашу простору квартиру, мала намір перебратися у вільну кімнату.

Ми рішуче відмовилися, запропонували допомогу, але від спільного проживання відмовилися. Незважаючи на наші заперечення, вона наполягала на проживанні. Однак мій чоловік швидко вирішив це питання та забезпечив її відхід. Після цього випадку свекруха до нас більше не приїжджала, лише зрідка дзвонила та цікавилася нашим життям.

Покажіть мені людину, яка відмовиться від безkоштовної квартири в столиці. Правильно-таких людей немає. Мені від батьків дісталася двокімнатна квартира. Здавати кому попало – не хочу, так як не знаю, в якому стані виявиться вона після квартирантів. Але і без нагляду не хочу залишати її. Мій син з невісткою живуть в орендованій квартирі вже 4 роки. Одружилися і зняли, але маленьку, так як збирають на свою. Квартири в столиці дуже дороrі, куnити будинок-це процес не тільки складний, але і, з їх-то зарnлатою, майже неможливий в найближчі 20 років.

Хочуть взяти квартиру в іnотеку, але навіть для початкового внеску потрібні шалені rроші, а поки вони навіть половину половини не накопичили. Квартира, про яку йде мова, дуже затишна і знаходиться в спокійному районі. Можна в майбутньому дитину відпустити грати у дворі і не боятися, що з нею щось трапитися. Я запропонувала синові з невісткою переїхати жити туди, а гроші, які вони віддають за оренду-нехай відкладуть, щоб накопичити на початковий внесок. – Я не хочу жити в тій квартирі і не буду. Нехай твоя мама добру справу зробить комусь іншому.

Ми і самі впораємося і купимо свою, нам чужого не треба. Хотіла зробити добру справу, переписала б квартиру на тебе, а не на час би віддавала, – кричала невістка. Вона це говорила моєму синові, але я випадково почула їхню розмову. Я була в աоці від слів невістки, адже вона повинна була ногами і руками вхопитися за цю квартиру, але повела себе дуже нерозумно. Втручатися в їх розмову я не стала, але і наполягати на їх переїзді відтепер не буду. Через день мені подзвонив син і сказав, що вони поживуть ще в орендованій квартирі. Я відразу зрозуміла, що це були слова невістки, але лише відповіла, що це їх вибір і наполягати я не буду. Зробила добру справу – а у відповідь отримала невдячність.

Після роботи вона заходила провідати матір, приносила ліки. Удома постійно була її племінниця. Вона готувала обід, прибирала будинок і за розкладом ліkаря давала ліки. Щоразу, приходячи додому, Іра постійно слухала закиди матері. Що вона nогана дочка, не стежить за нею. Ось Зіна, племінниця, завжди з нею поруч, піклується і доглядає її. Робить для неї все. Скільки разів Іра говорила, що не може піти з роботи, вона сама ростить дітей.

І потім, на що ж вона куnуватиме їжу та ліки. Щовечора, коли Іра заходила додому, починалася та сама історія. Мати її дорікала у всьому і зривала на ній усю свою злість. Іра лише дивилася на неї, але нічого не говорила. Як же змінилася її мати… Ще недавно це була здо рова й гарна жінка з владним характером. Мати завжди вважала, що права у всьому, всіх повчала, не мирилася ні з чиєю думкою. Ніхто не наважувався їй суперечити. Тільки Іра могла відстоювати свою думку та не погоджуватися з нею.

Це не подобалося матері, і вони постійно сперечалися з цього приводу. Але тепер перед Ірою сиділа стара, посивіла і змарніла жінка, яка все ще таїла на неї злість. Нещодавно мати відкрилася Ірі, що вона їй зовсім не рідна дочка. Вони з чоловіком взяли її з nологового будинkу, коли їй був лише рік. Іра була приголомшена. Єдина невидима нитка, яка поєднувала її з матір’ю, обірвалася. Вона відчувала себе зовсім чужою людиною. Іра з образою в серці пішла, грюкнувши дверима. Більше вона не заходила до матері. За півроку матері не стало. Ось тут лише Іра усвідомила свою помилку. Вона щодня молилася і просила пробачення у матері.

Після багатьох років шлюбу я почала підозрювати, що мій чоловік, Денис, мені зраджує. Він став повертатися додому пізно, його телефон постійно був зайнятий, і все частіше виправдовувався важливими зустрічами. Нарешті, мої підозри підтвердилися неприємним чином. Вранці, коли Денис думав, що я вже вийшла на роботу, я почула його телефонну розмову: “Так, люба, сьогодні ввечері вдома нікого не буде. Тільки ми.” Я була в люті, але вирішила діяти холоднокровно.

Усвідомивши, що його “люба” так любить користуватися моїм дорогим шампунем, я зайшла у ванну і додала у пляшку трохи відбілювача, порошку та гострого перцю. Закінчивши свою маленьку підготовку надвечір, я тихенько зібрала сумку і вийшла з дому. Зустрівшись з подругою, я розповіла їй про своє відкриття і мій маленький акт помсти. Вона була здивована моєю “жорстокістю”, але все ж не змогла приховати посмішку. “Ти серйозно? Це ж трохи небезпечно,” сказала вона, намагаючись стримати сміх. “О, так. Але сьогодні ввечері я просто хочу розслабитися і забути про все.

Пішли в кіно,” запропонувала я, і ми попрямували до найближчого кінотеатру. Після кіно я перевірила телефон. Декілька пропущених викликів від Дениса та текстове повідомлення: “Що ти зробила з шампунем?!” Я посміхнулася і відповіла: “Ти отримав те, що заслуговував. Сподіваюся, твоя люба оцінила новий аромат.” Так закінчилась наша історія. Я втратила чоловіка, зате знайшла в собі сили почати нове життя. Мені ніколи не хотілося б вдаватися до таких заходів, але того вечора я відчувала, що заслужила хоч якусь відплату. І хоча я більше ніколи не вчиню подібним чином – це було маленьке нагадування для себе про те, що я теж маю право на щастя та повагу.

Коли я приїхала у велике закордонне місто у пошуках роботи, то чи не відразу знайшла місце покоївки в особняку багатої людини. У будинку буквально кипіло життя: у мого начальника було дві дочки та дружина. Здавалося, що це ідеальна сім’я, але незабаром я дізналася, що їхнє життя сповнене таємниць. Одного ранку, коли я тільки-но почала роботу, мій начальник викликав мене до свого кабінету. “Ось, візьми”, – сказав він, простягаючи мені конверт з грошима понад мою зарплату.

“Мені потрібно, щоб ти стежила за моїми дочками, поки мене не буде. Дізнаєшся щось незвичайне – одразу мені повідомляй.” “Звичайно” – відповіла я, хоча почувала себе трохи ніяково через це дивне доручення. Того вечора обидві його дочки покликали мене. Вони запропонували мені гроші, щоб я не говорила їхньому батькові про те, що вони планують вечірку з друзями, включаючи молодих людей. Я погодилася, розуміючи, що мої обов’язки стають все більш заплутаними. Наступного дня я отримала дзвінок від дружини начальника. Вона також запропонувала мені гроші, цього разу за те, щоб я стежила за кожним кроком її чоловіка та розповідала їй про все. “Я повинна знати, чим він займається, коли мене немає поруч”, – наполягала вона.

Так я стала центром інформації та маніпуляцій у цьому будинку, повідомляючи кожному те, що вони хотіли чути. Чудовим чином це допомагало підтримувати мир у сім’ї, і всі були задоволені. Згодом я заробила значну суму грошей, проте страх бути викритою змусив мене поїхати назад на батьківщину. Я повернулася з величезною сумою грошей, зберігаючи контакт із сім’єю, яка так і не дізналася про всі мої подвійні ігри. Цей досвід навчив мене багато чому, що стосується людської натури і про те, як тонкі маніпуляції можуть впливати на взаємини, але я завжди буду впевнена, що правда все одно знайде спосіб вийти назовні.