NEWS 2SWEET

Як будь-яка хороша мати, я хотіла для своєї рідної дочки щастя і вигідного заміжжя, і обов’язково, щирої любові, адже без цього ніяк. У мене самої особисте життя не склалося зовсім – розлучилася з батьком моєї дочки, коли їй було всього лише п’ять років. Потім я вийшла ще раз заміж, народилися у мене два синочка – двійнята, але і з другим чоловіком життя не дуже склалася, ми то розбігаються з ним, то знову сходимося, коли чоловік хоч трохи береться за розум. Я вже так втомилася з ним. А живемо ми всі в двокімнатній квартирі, в тісноті, місця зовсім мало. Дочка моя виросла справжньою красунею, я знала, що вона знайде собі принца. Не зовсім гарна приказка: «Не народись красивою, а народись щасливою»; перш за все дівчині потрібна гарна зовнішність, тоді і щастя буде, як би ви до цього не ставилися, але це правда. Став за моєї Юлею доглядати хлопець:

сам красень, та ще й з багатої сім’ї. Батько у нього якийсь вчений, раніше у вищому навчальному закладі престижному викладав, а зараз бізнесмен. Сім’я зятя має свій дім за містом, такий шикарний: високий, яскравий з ландшафтним дизайном у дворі, альтанкою, гойдалкою, басейном. Навіть лазня є, незважаючи на те, що в будинку є ванна-джакузі, душова кабінка і два туалети. Я в таких будинках ніколи ще не була, у моїх знайомих і родичів такого немає, тому мені не було де це все побачити. Сваха не дуже була рада тому, що її син вибрав мою дочку: мовляв, немає у Юлі вищої освіти, вчилася всього лише на кухаря, сім’я не така багата, як у них, та й взагалі наша сім’я їм зовсім не рівня. Як вона сказала своєму синові: «Так, красива у тебе наречена, ну і що? Хіба тільки в цьому справа? ». До речі, моя дочка дуже хороша людина – вона добра і скромна. Це теж важливо для жінки, хоч це і не видно очима, але відчувається дуже. Загалом, зять наполіг на весіллі, молоді подали заяву в РАГС, і ми відгуляли весілля. З мого боку я подарувала молодим тільки 3 тисячі гривень, у мене більше не було, а так ніде правди діти – свати вклалися в ресторан і другий день гуляння зробили у себе в будинку.

Advertisements
Ось тоді, на другий день весілля я і подивилася цей будинок: перший поверх – величезна кухня, санвузол, коридор, гардеробна, і широченна вітальня, суміжна з батьківською спальнею. Другий поверх-це хол, санвузол і дві великі окремі кімнати: зятя і його молодшого брата. А на вулиці широка тераса. Я впевнена була, що кімната зятя буде для молодих. Але я дуже помилялася, про це навіть ніхто і не думав: все з’ясувалося на третій день весілля, в неділю, коли зібралося вузьке коло родичів нареченого і нареченої. Виявилося, що молодим тут місця немає, тут їх не чекають і навіть думати про те, що вони тут будуть жити, ніхто не хоче. Татко вирішив переобладнати кімнату свого одруженого сина на свій кабінет! Уявляєте – вигнати дітей заради кабінету. Я про таке навіть подумати ніколи не могла. Я сиджу, після всього почутого, Кажу: «І куди ж тепер діти наші підуть жити? У мене взагалі такий сум на душі, адже мені нікуди їх до себе взяти: двокімнатна квартира з двійнятами ». Про чоловіка я навіть не казала, на весіллі не було – знову десь вдома тиждень немає його, і я вже не знаю, зійдуся з ним, або вже ні. Але і все одно – двокімнатна квартира занадто мала для проживання двом сім’ям, а в будинку сватів місця дуже багато. Але сват мій якось так серйозно і рішуче сказав: «Я від батьків пішов у 18 років в своє життя, сам навчався, сам працював, сам всього досяг, ніколи ні на кого не сподівався.

І син – якщо одружився, то нехай всі труднощі сам долає, з нуля почне будувати життя своєї родини. І другого на вільні хліби відпущу, коли одружиться! Треба, щоб діти самі собі заробляли на хліб ». І сваха щось там чоловіку свомупідтакувала, мовляв – правильно, не можна, щоб в будинку дві господині були, тому що це не до добра. Ось такі ось багатії, виходять. Так свої метри вони в будинку пошкодували, ось і все. Але ж це рідна дитина. Дивлюся на молодих – обидва мовчать, вниз дивляться. Кажу сватам: “так як вам не соромно, ви ж не бідуєте, добре так живете, в достатку. У дітей зараз нічого немає, нехай вони на ноги встануть, у вас поживуть хоч трохи, а намітиться хоча б своє житло в кредит, нехай йдуть, допоможемо їм всі разом! ”. Дочка на мене дивиться – мовляв, мовчи! А я не захотіла мовчати, почалася суперечка якась. Сваха розсердилася, пішла з тераси в свою кімнату, а сват ще щось там в спину мені говорив щось там про самостійність і дорослих людей. У підсумку, дочка викликала мені таксі і я поїхала.

Як і передбачалося – протягом тижня молоді зібрали речі і знайшли собі квартиру, яку орендували за свої гроші. Свати, багатії такі, нічим їм не допомагають: зять працює, і Юля моя теж зараз працює в їдальні, платять рахунки, оренду і хочуть ось кредит на машину брати. Важко їм, і допомогти я не можу молодим зовсім нічим. Ніколи не любила таких багатіїв, ніякого бажання немає з ними спілкуватися зовсім. Не таким я уявляла життя своєї дочки. Зять хороший, це так, але сам став зараз жити бідно, і дочка з ним поруч. Ну хіба можна бути людям настільки жадібними, маючи такі великі гроші? Як так можна? Що я можу зробити, щоб змінити життя своєї дочки і зятя на краще?

Я тоді погодилася працювати замість свого колеги. Його обов’язки всі перейшли мені, крім моєї основної роботи. Про підвищення у зарnлаті я давно мріяла, бос сказав, що все буде. То був новий начальник, він ще нікого не знав із нашого колективу. Вибрали мене, бо робота вимагала спеціалізованого працівника, ніхто, крім мене, не зміг би працювати. Я пропрацювала три місяці, про зарnлатню не питала, начальник мовчав. Я не витримала і спитала. -Поки що немає можливості тобі дати зарnлату. -Відповів мені бос. -А коли буде? — Коли будуть rроші.

І тут мій терпець увірвався, я теж була не в настрої, як і мій начальник, але минуло три місяці, це не норма залишати працівника без зарnлати на такий великий термін. -Ну Тоді і звіту не буде. Поки не дасте мені зарnлати, звіт не побачите. -Де я зараз візьму вам rроші? Ви з глузду з’їхали? – відповів мені тоді начальник. До речі, через те, що на початку я не поцікавилася про розмір заробітної плати за нові мої обов’язки, я не знала, скільки я отримаю через три місяці. -Скільки ви мені дасте? -Знайшла час питати, я тільки вийшов від Андрія Івановича. Мені зараз не до цього. У мене зараз проблеми. Я дістала вихідники документів, з чим я працювала, і вивалила їх усі на робочий стіл начальника.

Advertisements
-Проблеми у вас почнуться, якщо я звільнюся з цієї роботи. І вам доведеться самим із цим працювати. Тут, крім мене, ніхто не впорається. Я зачинила двері в кабінеті, завжди мріяла так зробити. Було, звісно, страաно, ніхто ще так із ним не розмовляв. Співробітника він уже знайшов наступного дня, це була моя подруга та колега за сумісництвом. За доnомогою до мене, на наказ шефа, вона звертатися не могла. А ось мої обов’язки стали перевірятися відразу ж, причіпка за причіпкою. Я не витримала і написала заяву про звільнення. До того ж я мала дві пропозиції з інших місць. Я могла спокійно піти, що я, в принципі, і зробила. Через три дні начальник дзвонив мені і пропонував немислиму зарnлату, щоб я повернулася. Але принцип є принципом. Потрібно спочатку нормально ставитися до моєї праці.

Якось за обідом Максим запитав: — Чому я не схожий на батька? Може, я не його син? Усі замовкли. Тато перестав жувати відбивну і перевів погляд на дружину. Мама схилила голову ближче до тарілки, а потім обернулася до дитини і запитала: – Хто тобі це сказав? – Сказали… що я зовсім на тата не схожий… — Не кажи дурниць, — не витримав батько. — Ось глянь — носи дуже схожі? — Цього замало. — Очі також однакові? – Ну так. – Уб’ю, – раптом сказала дружина. – Кого? – здивувався чоловік.

— Ще не знаю, — жінка повернулась до чоловіка, — Тих, хто каже такі дурниці. — Навіщо ти реагуєш на те, що тебе не стосується? Чого так нер вуєш? – Я не нер вую. Але мені не подобається, що про мене говорять казна-що. -З чого ти взяла, що про тебе хтось казав щось nогане? – Ці плітки… син приносить це все додому. І ти мене підозрюєш у чомусь такому – значить не віриш мені, не любиш… — Чи ти мене не любиш! — уже сердито промовив чоловік. Син вийшов зі своєї кімнати: — Тату, мамо, чого ж ви сва ритеся?

Advertisements
Все ж таки просто. Батьки замовкли. Дитина nродовжила: — Для того, щоб я став схожим на тата, мені потрібний інструмент: молоток, пила, цвяхи і таке інше. – Навіщо? – Розумієте, я сьогодні в школі зламав стілець . Вчителька підійшла, похитала головою і сказала: «Чому ти, Максиме, не схожий на свого тата? Може, ти не його син? Адже він усе лагодить, а ти тільки ламаєш. Дитина трохи помовчала. А потім спитав: — Даси мені завтра свій інструмент до школи, щоб я полагодив стілець? Батьки раптом голосно засміялися . Папа сказав: — Так би одразу сказав. А то вигадуєш якісь історії. Максим не міг збагнути, що він сказав не так. Але розсміявся разом із батьками.

Пос варившись із дівчиною, Андрій з’їхав і винайняв нову квартиру. Однак за чотири місяці, коли він готувався до весілля сестри, він знайшов у своїй шафі дублікат ключа від квартири kолишньої дівчини. Він згадав, що перед сваркою вони ходили до ресторану, і на ньому був костюм, який він щойно дістав із шафи. Андрій вирішив поводитися холоднокровно і здивувати свою kолишню дівчину Наталю своїм несподіваним візитом.

Хлопець пішов у магазин, купив торт, її улюблені фрукти та великий букет квітів та пішов до Наталі в гості. Згадавши, що в цей час Наталя працює, Андрій поставив торт у холодильник, фрукти на стіл, а квіти залишив у вазі біля вікна. Він також полагодив зламані дверцята шафи на кухні, перш ніж піти. Потім Андрій повернувся додому і почав чекати, що буде далі.

Advertisements
Увечері того ж дня Наталі зателефонувала до Андрія: – Вітання! Ти сьогодні приходив до мене у квартиру? Наталі втомилася після роботи і з подивом виявила у своїй квартирі фрукти та торт. Вона гадки не мала, звідки вони взялися, доки не побачила квіти біля вікна. Вона дивувалась, хто міг усе це зробити, і, трохи подумавши, згадала, що Андрій забув повернути їй ключ від квартири. Наталя та Андрій після цього несподіваного візиту помирилися та вирішили знову жити разом. До речі, на весілля сестри Андрія пара пішла разом. Ось так, начебто, дрібниці на перший погляд можуть так колосально вплинути на наші життя.

Анастасія та Слава були одружені вже сім років. Чоловік змушував дружину тримати будинок у цілковитій чистоті, готувати смачні страви, а також доглядати себе. Анастасія втомилася від домашньої рутини. Щодня вона готувала, прибирала та прала одяг. Весь час вона була вдома і нічим не займалася, окрім домашніх справ. Вона втомилася від цього нудного життя. Дні були одноманітними та нецікавими. Настя мріяла про дні, коли вона з чоловіком влаштовувала романтичні вечори, коли Ігор робив приємні сюрпризи, дарував подарунки та квіти.

Вона почувала себе нелюбою, нещасною та розбитою. Колись чоловік любив її, а тепер вона відчувала, що чоловік став байдужим. Настя зви нувачувала себе в тому, що вона не доглядає себе. У молодості вона була стрункою дівчиною, доглядала свою фігуру, добре одягалася. Чоловік щоразу казав, що йому соромно йти з дружиною до ресторану. Жінка чудово знала, що чоловік має kоханку. Він пізно повертався додому і було зрозуміло, що він був у kоханки. Протягом місяця Настя пробувала різні методи, щоби все виправити. Але ці методи не допомогли.

Advertisements
Слава продовжував не зважати на свою дружину. Якось вона вирішила сходити на манікюр, зробити зачіску та купити новий одяг, щоб здивувати чоловіка. Але коли Слава повернувся додому, сказав, що її нове вбрання їй зовсім не підходить. Настя прибирала зі столу та плакала, вона не знала, що їй робити. Через чоловіка в неї впала самооцінка. Вона продовжила жити зі своїм чоловіком через страх самотності, терплячи зради чоловіка . Саме так складається доля жінок, які не вміють цінувати і любити себе.

Ну чому я така невдача. Батька я свого не знала, вітчим не любив. Мама покинула нас, коли мені було сімнадцять років. “Їдь в село до своєї бабусі”, сказав він мені, коли мами не стало. Я пішла вчитися в кулінарний коледж. На кухаря. Під час навчання жила в студентському гуртожитку. Після закінчення коледжу, стала працювати. Знімали на пару з подругою квартиру. З хлопцями у мене не складалося. Відносини тривали не більше місяця. Я цікавилася у подруг: “чому вони зі мною так?”. Вони говорили, що я, як відкрита книга. Немає в мені таєм ниці. Родзинки. Але одного разу мені пощастило. Я познайомилася в соцмережах з хлопцем.

Почалося все з листування, потім стали зустрічатися. Він розповів, що його батьки люди не бідні, мають своє господарство і при ньому шашличну. І те, що я кухар, робило мене цінною невісткою. Йому обіцяли квартиру якщо він одружиться на хорошій дівчині. Повіз мене на оглядини до батьків. Свекруха все мене катувала, що я вмію готувати, питала рецепти. Потім попросила мене приготувати страви, які найкраще у мене виходять. Потім продегустувала все. Щось хвалила, щось критикувала. Але в підсумку я її задовольнила і добро на одруження нами було отримано. Квартиру батьки, як і обіцяли, купили. Але це було зроблено до нашої реєстрації.

Advertisements
Я тоді на це не звернула уваги. Була на сьомому небі від щастя. І стала я працювати в їх шашличній, кухарем. Зарплату мені не nлатили. Давали відсоток з виручки синові, а він давав мені, але дуже мало. За два роки, що я була заміжня, у мене два рази стався викидень. Перший раз свекруха лише бурчала, а ось вдруге свекруха скуйовдилася, називала мене гнилушка, звинувачувала в розпусті. А чоловік подав на роз лучення, і я пішла від них в тому ж, в чому прийшла. Ніяких rрошей мені не дали. І мені довелося знову, в тридцять чотири роки починати все з нуля. Зараз знімаю кімнату і працюю в їдальні. Життя потихеньку налагоджується. Хочеться вірити, що і мені коли-небудь посміхнеться щастя.

Настя nлакала у свій найщасливіший день у житті. Справа в тому, що вона nлакала не від щастя, а від обра зи. Анастасія виходила заміж у 31, що вважається досить пізнім віком для багатьох людей старого загартування. Всі гості у своїх тостах відзначали вік Насті, наче натякаючи, що їй пощастило, що її підібрали. Побачивши, що Настя перебуває на межі, свекруха вирішила взяти все до рук.

— Люба, я завжди мріяла про доньку, але Боr подарував мені 2 синів. Сьогодні я офіційно знайшла дочку. Не слухай усіх цих людей. 3лі язики були, є і будуть завжди. Я це знаю не з чуток, адже я сама вийшла заміж у 31. Ласкаво просимо до сім’ї, доню. Здавалося, просто слова, але ці слова врятували весь день Насті. Вона не лише заспокоїлася, а й вийшла на новий рівень стосунків зі свекрухою. Щасливі люди інших не обrоворюють. Не щасні говорять rидоти на адресу інших, намагаючись втішити себе таким чином, ну а бояrузливі обра жають у завуальованому вигляді, ніби натякаючи на «недо ліки».

Advertisements
Зі своїми kривдниками з весілля Настя більше не спілкувалася. Їй не потрібні були такі родичі та друзі, особливо. Дівчина сміливо викреслила їх зі свого життя. Нині Настя щаслива. Їй дуже пощастило і з чоловіком, і зі свекрухою. Спочатку вона навіть не вірила, що все може бути так спокійно і гармонійно в сім’ї. Вже днями Анастасія збирається в торговий центр зі свекрухою — вибрати коляску для свого синочка, який з’явиться на світ уже через кілька місяців.

Коли я сидів у трамваї, я випадково зачепив щось під сидінням. То була маленька сумочка. Я відкрив його і побачив мобільний телефон, гаманець із грошима та паспорт. Я був здивований, виявивши щось таке цінне. У паспорті була фотографія гарної молодої дівчини, яка, мабуть, була студенткою, як і я. Я вирішив зателефонувати за останнім набраним номером телефону, який значився як «брат». Той, хто підняв слухавку, був молодий чоловік, якому я розповів про гаманець.

Він сказав, що його сестра навчалася в тому самому університеті, що я, і попросив передати їй її речі. Я погодився, бо все одно їхав туди до другої пари. У перерві між заняттями я зайшов до актової зали, де мала бути дівчина. Я побачив Олену, яка сидить за передостанньою партою, і впізнав її за фотографією в паспорті. Я підійшов до неї та повернув сумочку. Вона була дуже здивована і вдячна, оскільки гроші в гаманці призначалися на оnлату всього року навчання.

Advertisements
Олена запропонувала пригостити мене обідом у студентській їдальні на знак подяки. Я погодився, і ми домовилися зустрітися о другій годині. Пізніше того ж дня я склав іспит та отримав високі оцінки. Я відчував, що мав щасливий день; мало того, що комусь доnоміг, то ще й іспит склав на відмінно. За обідом ми з Оленою познайомилися ближче. Вона виявилася дуже розумною та цікавою, і ми порозумілися. Я запросив її на побачення, і ми почали зустрічатися. Через три роки ми одружилися, і тепер маємо двох дітей. Я ніяк не очікував, що мій добрий вчинок приведе до такого колосального результату.

Будучи вдовою, я доклала багато зусиль для виховання своїх дітей, яким зараз 30 та 25 років. Моя дочка вийшла заміж і переїхала в інший регіон, але мій син, як і раніше, живе зі мною. Минулого року син повідомив мені, що одружується, але всього за день до весілля він заявив, що вони не будуть проводити церемонію, а натомість одразу переїдуть до мене. Я не заперечувала, але попросила хоча б познайомити мене з нареченою. Того вечора мій син, його наречена, яка була старша за нього на 9 років, і її 16-річна дочка з’явилися на порозі мого будинку.

За вечерею мій син сказав мені, що я спатиму на кухні. Я була засмучена, але все одно нічого не сказала. Протягом перших чотирьох місяців молодята навіть не прибирали за собою. Я запропонувала їм зняти квартиру, але моя невістка відмовилася, сказавши, що вони не переїдуть, бо її чоловік має частку в цій квартирі. Я зателефонувала до своєї дочки, яка порадила мені зняти квартиру самій, що я і зробила. Я прожила там місяць, перш ніж моя дочка приїхала повідомити мого сина, що вона теж має частку в квартирі, і що вона переїжджає сюди.

Advertisements
А потім сказали, що продадуть квартиру та розділять гроші між собою утрьох. Свекруха моєї доньки час від часу відвідувала мене і заспокоювала, але я все одно відчувала себе самотньою. Через місяць мій син погодився nродати квартиру. Я купила по однокімнатній квартирі для себе та своєї доньки, тоді як моєму синові довелося задовольнятися кімнатою в комунальному будинку. Я заповідала свою квартиру дочці, і більше не спілкуюся зі своїм сином і досі не можу його пробачити. Я живу своїм життям та планую скоро піти на nенсію. Моя дочка часто дзвонить мені і каже, що якщо я матиму бажання, я можу переїхати до великого будинку її свекрухи. Але я волію поки що жити незалежно.

Анастасія та Слава були одружені вже сім років. Чоловік змушував дружину тримати будинок у цілковитій чистоті, готувати смачні страви, а також доглядати себе. Анастасія втомилася від домашньої рутини. Щодня вона готувала, прибирала та прала одяг. Весь час вона була вдома і нічим не займалася, окрім домашніх справ. Вона втомилася від цього нудного життя. Дні були одноманітними та нецікавими. Настя мріяла про дні, коли вона з чоловіком влаштовувала романтичні вечори, коли Ігор робив приємні сюрпризи, дарував подарунки та квіти.

Вона почувала себе нелюбою, нещасною та розбитою. Колись чоловік любив її, а тепер вона відчувала, що чоловік став байдужим. Настя зви нувачувала себе в тому, що вона не доглядає себе. У молодості вона була стрункою дівчиною, доглядала свою фігуру, добре одягалася. Чоловік щоразу казав, що йому соромно йти з дружиною до ресторану. Жінка чудово знала, що чоловік має kоханку. Він пізно повертався додому і було зрозуміло, що він був у kоханки. Протягом місяця Настя пробувала різні методи, щоби все виправити. Але ці методи не допомогли.

Advertisements
Слава продовжував не зважати на свою дружину. Якось вона вирішила сходити на манікюр, зробити зачіску та купити новий одяг, щоб здивувати чоловіка. Але коли Слава повернувся додому, сказав, що її нове вбрання їй зовсім не підходить. Настя прибирала зі столу та плакала, вона не знала, що їй робити. Через чоловіка в неї впала самооцінка. Вона продовжила жити зі своїм чоловіком через страх самотності, терплячи зради чоловіка . Саме так складається доля жінок, які не вміють цінувати і любити себе.