NEWS 2SWEET

Я зі звичайної сім’ї. Тато працює водієм, мати – вчителька. Ми жили добре, мирно. У будинку завжди були теплі, дружні стосунки. Тато і мама дуже любили мене: я їхня єдина і улюблена донька. Якось я познайомилася на вечірці з одним хлопцем. Стали зустрічатись. Він мені квіти дарував, доглядав мене. З ним було весело. Він життєрадісна, цікава людина. Зізнався мені в kоханні. Я ходила щаслива. Подруги із заздрістю дивилися на мене, а батьки схвалили мій вибір. Коли він просив моєї руки, тато з мамою одразу погодилися.

Зустрічалися майже рік, а потім призначили день весілля. Його батьки nодарували нам трикімнатну квартиру в новобудові, ще й шикарну машину. Одне слово, повне щастя. Але через шість місяців я зібрала всі мої речі і із заnлаканими очима повернулася до батьків. Я розповіла, що мій чоловік змінився, він не такий, яким я його уявляла. І сказала причину мого відходу. Мама посміялася і почала переконувати мене повернутися до чоловіка. Тато теж сказав, що я маю взятися за голову. Але що робить мій чоловік.

Встає рано, о шостій ранку. У перші дні спільного життя він сам собі готував каву, робив бутерброди. Потім свекруха сказала, що то обов’язки дружини. З того часу чоловік почав мене будити о шостій ранку. А я – сова. Я пізно лягаю, пізно встаю. Для мене нелегко вставати так рано. Я ставила будильник, але це не доnомагало. Чоловік знайшов оригінальний спосіб. О шостій ранку він скидав мене з ліжка. У мене досі всі кістки болять. Я просила його так не робити, вимагала, nлакала, але він продовжував. Може, його так привчили, але це для мене ст рес.

Десять років тому, після розлучення з чоловіком, я поїхала до подруги в Італію: відволіктися і підзаробити. Вийшло, що залишилася на багато років. Син за цей час одружився, у нього народилися діти. Ми весь час спілкувалися по відео, я кожен місяць відправляла їм по півтори тисячі євро. І ось, нарешті, вперше за десять років, я приїхала додому із заробітків. В Італії я займалася масажем, доглядала за літньою жінкою. Як же раділа, що це все позаду! Як зраділа, коли обіняла сина, невістку, двох онуків, яких побачила вперше. Зате ремонт у них в квартирі завдяки моїй допомозі! Квартира у них в старому будинку, двокімнатна, але вони такій добротний ремонт в ній зробили, зі смаком.

Я похвалила дітей, а потім розповіла їм про свої найближчі плани. Сказала, що куплю собі квартиру, тому що повернулася, звичайно, не з порожніми руками. Що мрію ще налагодити особисте життя, тому що вже пару років спілкуюся на відстані з колишнім однокласником, який теж розлучений. Може і вийде у нас що? Але діти такої новини не зраділи. Виявилося, вони думали, що я привезла їм гроші і вони куплять собі з дітьми більшу, трикімнатну квартиру, а цю складатимуть, щоб і далі не працювати. Уявляєте? Всі ці роки ні син, ні невістка не працювали, а жили на ті гроші, що я висилала.

І не збиралися працювати і далі, а он який план склали Я думала пожити з ними якийсь час, а в своїй старій однушке ремонтік зробити, щоб краще її продати, та не стала цього робити. Зараз і живу в своїй квартирі, і ремонт одночасно роблю. Тим часом доглядаємо з Іваном, з яким ми вже місяць зустрічаємося, собі більше житло. З дітьми, на жаль, майже не спілкуюся. Шкода, що онуків не часто бачу. Але скоро, думаю, ситуація зміниться, тому що вже вчора подзвонила невісточка і попросила завтра побути з хлопчиками, тому що вона на співбесіду піде, син також роботу шукає. Ну нарешті то! А то вмостилися зручно на моїй шиї і думали, так воно і буде постійно? Е, ні, дітки, я ще і для себе пожити хочу!

У мого чоловіка є двоє синів від першого шлюбу. Діти живуть з його колишньою дружиною. Коли я виходила за нього, не розуміла, що колишня дружина і її діти будуть присутні в моєму житті завжди. Мій чоловік регулярно платив аліменти, до того ж, допомагав колишній дружині. Але вона переклала на колишнього чоловіка всі витрати, пов’язані з дітьми і не тільки. То ліки дітям купить, то нові чоботи потрібні. Він дуже турботливий. Я думаю, що нашим майбутнім дітям він теж буде хорошим батьком. Ми обидва добре заробляємо. У день мого народження мої батьки подарували мені квартиру.

У нас вже було житло, тому я вирішила її продати і відкрити свій магазин. Я давно мріяла про це, завжди хотіла мати свій бізнес. Але у чоловіка були інші плани. Його син вирішив вступати до університету, і мій чоловік розраховував, що я повинна оплачувати навчання зі своїх грошей. Я відмовилася, з якого дива я повинна оплачувати навчання? Я розумію, що мій чоловік-батько цього хлопчика, але не розумію, причому тут я. у цього хлопчика є мати. Я не готова розлучитися зі своїми грошима, заради чужої дитини. Хто мені їх поверне потім?

Чоловік образився на мене, влаштував скандал, мовляв, не очікував від мене такого ставлення до його дітей. Адже від цих грошей залежить майбутнє його сина. Я думаю, що правильно вчинила. У хлопчика є батьки, нехай вони і думають. Якщо так триватиме, то я розлучуся. Я не збираюся давати їм путівок в життя. Якщо чоловік не хоче прийняти моє рішення, нехай йде. Мої подруги підтримують мене, а моя мама каже, що я повинна сплатити хоча б половину вартості. Я не готова йти на компроміс, у мене свої мрії і свої плани. Не збираюся ставити хрест на моїй кар’єрі заради дітей чоловіка. У сім’ї має бути взаємоповага і взаєморозуміння.

Останнім часом моє життя перетворилося на вихор хвилювань, головним чином через постійні дзвінки моїх дочок протягом останнього місяця. Незважаючи на те, що я спочатку вирішила не приїжджати на батьківщину цього року, щоб заощадити гроші, їхні вимоги про негайний поділ спадщини змусили мене переглянути своє рішення. 6 років тому я переїхала за кордон після заміжжя старшої дочки. Вона та її чоловік оселилися у моїй хаті. Молодша дочка, яка на той час навчалася в іншому місті і жила зі своїм хлопцем, нещодавно вона закінчила університет і теж планувала переїхати до мого будинку.

Спочатку я вважала це ідеальним варіантом, враховуючи величезні розміри мого будинку, але старша дочка була проти цієї ідеї, не бажаючи ділити те, що вона “утримувала” – з поки неодруженою парою. Витримавши місяць безперервних скарг, я повернулася додому. Спочатку я планувала накопичити достатньо коштів, щоб купити квартири для обох дочок, і лише потім повернутись до спокійного життя у своєму будинку. Після прибуття мене відразу ж завалили претензіями, даючи зрозуміти, що спільне проживання неможливе. В даний час я можу дозволити собі лише одну квартиру.

Я запропонувала купити житло для старшої дочки, дозволивши молодшій залишитися в будинку, але з планом придбати ще одну квартиру пізніше. Однак і це рішення зустріло опір. Молодша дочка наполягала на тому, що перша квартира має бути її, оскільки старша живе у моєму будинку вже багато років. Але старша дочка вирішила не поступатися. Доньки запропонували продати будинок, щоб купити дві квартири – варіант, за якого я залишалася б без житла на батьківщині. Ця дилема поставила мене у складне становище: я розриваюся між благополуччям своїх дочок та власним майбутнім. Як мені тепер вчинити, щоб не викликати нових чвар у своїй маленькій і колись спокійній сім’ї?

Я ро дом із села, але після школи поїхала вчитись у місто, там і залишилася. Ще до весілля мої батьки купили мені однок імнатну квартиру, де ми зараз і живемо. Спочатку ми були просто щасливими, що маємо окреме житло, але зараз нам із двома дітьми тісно в одній кімнаті. Це розуміють і мої батьки і батьки мого чоловіка. Тільки мої вже зробили все, що могли – вони купили мені квартиру, а от свекруха допомагати не хоче. Вона мешкає одна в просторій двокімнатній квар тирі, і її мама, бабуся мого чоловіка,теж мешкає одна в такій же квартирі.Було б логічно, якби вони з’їхалися та жили разом; тоді одна з квартир звільнилася бі ми вирішили б своє житлове питання. Днями мама мого чоловіка святкувала своє 55-річчя.

Ми приїхали не з порожніми руками – подарували їй нову пральну машину, таку, яку вона давно хотіла. Сподівалися, що і вона нарешті зробить нам довгоочікуваний подарунок. Але свекруха мовчала; тоді мій чоловік першим завів розмову. Він запропонував мамі забрати собі бабусю, а нам віддати її квартиру. Ми пообіцяли, що гроші від оренди нашої однокімнатної квартири вони зможуть спочатку забирати собі.Свекруха відповіла категоричною відмовою, сказала, що хоче жити спокійно на старості років, а не підлаштовуватись до мами (бабусі зараз 78 років). Свекруха сказала, що якщо ми хочемо велику квартиру, то можемо продати свою квартиру та бабусину, купити трикімнатну, та забрати її до себе. Мені такий варіант не підходить з двох причин:

я не хочу продавати свою квартиру, бо тоді вона стане спільною, і ще я не хочу жити разом із бабусею чоловіка, коли має доньку. Чому їм не жити разом? Це ж мати та дочка! Що це за дивні люди? Мої батьки у селі все життя прожили з татовою мамою. Будь-яке було, але мої батьки ніколи не скаржилися, бабуся теж багато допомагала по господарству, жили вони дружно. Мене здивувало й те, що свекруха сказала нам із чоловіком, що коли вона вже не зможе жити сама, тоді переїде до нас, а квартиру ми зможемо здавати. Отже, зараз свекруха житиме для себе, а тоді забирайте її та доглядайте. Боюся, що колись так і буде, бо чоловік її не покине за жодних умов. До речі, бабуся теж не хоче жити ні з нами, ні зі свекрухою. Отакі у нас родичі. Тому що вирішити наше квартирне питання – не зрозуміло.

Ніколи не знаєш, як складеться твоє життя, але завжди сподіваєшся на краще. Федір і Маша жили в законному шлюбі вже 5 років, за цей час у них народився син Міша. Нещодавно йому виповнилося 3 роки. Маша була знову вагітна. Федір розумів, що необхідно щось змінювати, так як з появою ще однієї дитини грошей катастрофічно не вистачатиме. Федір знайшов нову роботу і став їздити на заробітки. Зарплата була більш ніж пристойна, і Федора це дуже тішило. До народження наступної дитини залишалося трохи більше місяця, а Федору необхідно було їхати. Маша злилася. Але Федір відповів: » Нам потрібні гроші і я поїду ».

Він повернувся через місяць. Вдома нікого не було. Чоловік подзвонив сусідці по майданчику. Там жила літня жінка. Петрівна відкрила двері і побачила сусіда. » Слава Богу ти приїхав. Стара я вже з дітьми сидіти ». » В якому сенсі » — запитав Федір. » Твоя-то юркнула, мені залишила Мішу ». » Маша в пологовому будинку? » » Вже ні, народила близнюків і відмовилася від них. Там в лікарні для тебе записка залишилася ». Федір, нічого не розуміючи, пішов до пологового будинку. Його запросили до кабінету головного лікаря. Доктор спокійно розповів всю історію, як вони просили його дружину не кидати дітей і т.д., і що вона залишила для нього записку. Записка була короткою. «Прости, я не наймалася бути багатодітною матір’ю, троє хлопчаків, це занадто.

Я їду, прощай.» Федір був в шоці від усього, що сталося. Всіма правдами і неправдами він зміг забрати дітей з пологового будинку. Назвав хлопчаків Коля і Толя. Але не міг уявити, що тепер з ними робити. Пішов до Петрівні за порадою. » Синок, все розумію, скільки зможу допоможу, але няньчити малюків мені не під силу. У нас на першому поверсі є дівчина з педагогічною освітою, вона зараз шукає роботу. Спробуй з нею поговорити ». Федір вирішив ризикнути, все одно вибору не було. Раз забрав дітей, треба щось вирішувати. Двері йому відчинила дівчина десь на років 8 молодше; він привітався, сказавши, що сусід зверху. » Так, я вас знаю, проходите ». Федір зайшов, в квартирі був ідеальний порядок.

Смачно пахло їжею. Наташа запропонувала йому чай — і він із задоволенням погодився. » Я до вас прийшов у справі. Ви напевно вже чули, що я залишився один з трьома дітьми. Я хочу запропонувати вам роботу. Платити я буду добре, але на ваші плечі ляже турбота про новонароджених і ще одного хлопчика ». Наташа злякалася такої пропозиції, але зарплата була привабливою. Після довгих умовлянь, вона погодилася. Вона приходила вранці рано і йшла пізно вночі. Дуже втомлювалася. Прийшов час їхати на чергову вахту. І Наташа залишилася одна. Як могла, їй допомагала Петрівна, даючи хоч трохи часу Наташі на відпочинок і можливість збігати в магазин і на ринок. І якось не помітно Наташа прикипіла до хлопчаків.

Приїхав Федір з подарунками, намагався допомогти з дітьми і дати Наташі хоча б тиждень відпустки. Але вже через два дні вона знову прийшла. Дівчина вже просто не могла без малюків. Міша все частіше став називати її мамою. Федір поїхав знову, Наташа вже майже весь час жила в їхній квартирі, на своє часу не вистачало, але дітки підростали і вона вже все робила за звичкою. В один із приїздів Федір запропонував Наталії вийти за нього заміж, і законно оформити опіку над дітьми. Наташа погодилася. Вона вважала цих чудових хлопчаків своїми і навіть уявити не могла, що їх можуть у неї відібрати. Вони прожили п’ять років, Федір грошей давав дуже мало, став весь час пропадати. Після чергового приїзду він повідомив Наталії, що покохав іншу і йде. Наталя кинулася йому в ноги: » Не забирай дітей, я без них пропаду ».

» Так я і не збирався, навіщо вони мені, ти їх мати на законних підставах. Залишаю вам квартиру, як придане. Але обіцяй, що будеш синам говорити, що у них хороший батько ». Наталя подумала і сказала: » Обіцяю. Але і ти обіцяй, що ніколи не з’явишся, і діти не дізнаються, хто їх батьки ». Щоб захистити себе і синів, Наталія продала свою і Федора квартиру і купила в іншому районі будинок. І потекли їхні щасливі дні. Діти росли, в усьому допомагали мамі. Наталя виростила їх гідними людьми. Старший одружився і вже подарував їй онуків. Як же Наталя була щаслива, що Бог подарував їй таких дітей. Були вихідні і всі були вдома. Хлопці возилися в саду, наводили там порядок. А вона разом з невісткою готувала обід. Онуки шумно бігали навколо.

Наталя помітила у вікно, що до них у двір хтось увійшов. Вийшовши на вулицю, вона побачила досить літнього чоловіка. Придивившись до нього, вона прийшла в жах: » Що ти тут робиш, ти ж обіцяв? » » А я передумав, мені потрібні гроші, вірніше повне фінансування ». » Ззаду підійшли сини; у Наталії шалено забилося серце ». » Мама, а це хто? » » Синочки мої, не впізнаєте, це я, ваш тато ». Хлопці переглянулися. » В якому сенсі тато? » » В прямому, ви мої сини і не був я ні в якій далекій країні. У мене була інша сім’я, а зараз я залишився один і зовсім немає грошей, я маю право на ваше утримання, я все дізнався ».

» Мама, що говорить цей чоловік, який тато, і де він був весь цей час? » «Яке щастя, знайшовся, хто вас кликав сюди? » » Я сам прийшов, і ніяка вона вам не мама, ваша мати рідна вас кинула. Я залишився з вами один, і ось вона вас обходила ». Наталя стала повільно осідати на землю. Все крутилося в її голові. Старший син підхопив її на руки і притиснув до себе. Він дбайливо поніс її в будинок. Поклав її на диван і став цілувати її руки. Через хвилин п’ять в будинок увійшли близнюки. Жінка лежала і плакала.

» Вибачте мене, так, я вас не народжувала, це він ваш батько, а де ваша мати, я не знаю. Але дорожче і рідніше у мене нікого немає. Ви все моє життя ». Вона сіла на дивані і заридала. Піднявши голову, вона побачила, що всі три її красеня стоять перед нею на колінах, а ззаду за ними стоїть невістка і тримає двох бешкетників. » Мамочка, ти найрідніша, єдина і ніхто нам не потрібен. А цього батька ми проводили до хвіртки. Пообіцяй нам, що більше ніколи не будеш плакати. Ми ніколи не дамо тебе в образу і ні кому ». Всі втрьох спробували її обійняти. Вона притискала їх до себе, цілуючи кожного з них. Прибігли внуки і почали шуміти. » Бабуся і нас цілуй. » Всі разом розсміялися. Вся кімната була наповнена любов’ю великого материнського серця.

Днями у свекрухи був ювілей. Я подарувала їй каблучку від усього серця, а в підсумку nосварилася і з нею, і з іншими родичами. Як так? Моя свекруха – вимоглива жінка, їй завжди важко догодити. На її думку, я погана хазяйка, мати і дружина, скільки би я не старалася. І ось у цієї жінки на минулому тижні був ювілей – 60 років. Звісно, на таку дату дешеві речі не подаруєш. Кілька днів я думала, але так і не знаходила потрібний варіант, а якщо і знаходила, то була впевнена, що свекрусі не сподобається.

У підсумку вирішила запитати у іменинниці. Свекруха зізналася, що давно мріяла про каблучку, яку не буде со ромно, як сімейну реліквію, заповідати майбутнім поколінням. «Дороrо!» – подумала я, але коли вже запитала, потрібно куnити. Відразу ж кинулася шукати щось підходяще і знайшла гарний дороrий варіант. У нас з чоловіком не було таких грошей, але якщо би брат і сестра чоловіка погодилися би вкластися, то ми могли куnити цей подарунок. Сестра відмовилася, потім сказала, що вже вибрала і куnила подарунок – міксер, мама давно про таке мріяла. Але ось брат погодився. Ну нічого, місяць будемо економити, зате свекруха буде задоволена.

На святі, коли прийшов час дарувати подарунки, сестра чоловіка перша подарувала свій міксер, свекруха зраділа. Але коли я подарувала каблучку, усмішка з обличчя зникла, але з-за ввічливості вона подякувала нас. Після вечері свекруха наодинці запитала у мене, чому я куnила цю дешеву прикрасу, ось який хороший подарунок приготувала дочка, а я пошкодувала грошей. Чого? Я заради неї так старалася. Потім з такими ж претензіями до мене підійшов брат чоловіка, мовляв, покажи чек, де наші гроші? Зараз не розмовляємо, але в чому я винна? Хотіла просто порадувати; краще б купила де шевий міксер.

Оксана із Васею разом уже 7 років. Живуть вони нормально, дітей поки що немає. Але вони ніколи й не поспішали зі спадкоємцями: хотіли спочатку пожити для себе. Більше того, вони ніколи ні в чому не відмовляли: куnили автомобіль, зробили хороший ремонт у квартирі, їздили на курорти. А потім дивилися на своїх друзів, які понарод жували дітей і тепер заощаджують на всьому – і максимально відтягували цей день. Нещодавно подружжя було у гостях у батьків Василя. Начебто нормально сиділи, але під кінець вечора мама Васі сказала, що їм потрібні нові меблі, і попросила у сина грошей.

Подружжя багато разів говорило на цю тему: з якого дива вони повин ні оплачувати всі забаганки батьків чоловіка? Але Вася завжди влаштовував сkандал, казав, що для батьків йому нічого не шkода. Іноді міг віддати їм останні заощадження. Плюс щомісяця відправляв їм по дві тисячі. Цього разу Оксана заперечила, сказавши, що з них виста чить. Але натомість вона вислухала від свекрухи, яка вона невдячна та безсердечна жінка – а чоловік лише кивав на всі претензії своєї матері.

Оксана не витримала: встала зі столу та поїхала додому, зібрала речі чоловіка у валізи. Звісно, навіщо їй такий чоловік, який віддає всі свої заощадження батькам, та й дружину свою не захищає, коли на неї сиплються необґрунтовані звинувачення. Вранці, коли Василь повернувся додому, Оксана не впустила його. Просто відчинила двері та викинула валізи з його речами у під’їзд. Насамкінець сказала, що подає на роз лучення. У результаті був суд: Василю дістався тільки старенький автомобіль, оскільки квартира, в якій жило подружжя, належала мамі Оксани. Отже, всі заощадження, які були в ній, також стали власністю Оксани.

У мене є двоюрідна сестра Таня, і ми з нею з дитинства дуже близькі. Коли я закінчила 9 клас, то Таня 11, і ми разом поїхали до міста, щоб навчатися. Жили з Танею в одній кімнаті гуртожитку. Хоч у нас було різне коло спілкування, але ми все одно багато часу проводили разом. А у вихідні або на свята приїжджали до нашого рідного села. Після навчання Таня вийшла заміж за міського і залишилася жити там, а я за сільського і переїхала назад у рідне село.

Але ми все одно nродовжували підтримувати з Танею міцний зв’язок, коли вона приїжджала до нас у гості зі своєю сім’єю, то це були найцінніші гості. А ми з чоловіком рідко коли вибиралися із села до міста, бо залишати все господарство нема на кого. Тільки максимум на одну добу, і бігцем назад додому. Минав час, у нас із Танею вже діти виросли. І тут Таня повідомляє, що її донька за тиждень виходить заміж. -Ой, Танюш, а що ти так пізно сказала? Потрібно зрозуміти, на кого господарство залишити.

Advertisment
Так ще встигнути купити сукню до весілля. -Ні, ну що ти … ми всі розуміємо, у вас же з чоловіком багато справ. -Та нічого страաного, якщо така важлива подія. Весілля один раз у житті, зараз попросимо сусідів, може доглядають за коровами. -Не треба, зупинися. Ти можеш не приїжджати, просто гроші як подарунок відправ і все. Тим більше на весіллі всі будуть міські, а ви одні з села, якось не дуже виглядатиме. Я навіть не знала, що сказати після цього. Тобто я сім’ю Тані завжди зустрічала за найкращим розрядом, а вона со ромиться того, що моя сім’я з села, хоча сама все життя у нас прожила. Мені було приkро, я мовчки перерахувала гроші на весілля, але більше не спілкувалася із сестрою.

Мишкові було п’ять років, коли його батьки розійшлися. Хлопчик не розумів – чому? Ну як такому малюкові пояснити, що тато завів kоханку та кинув дружину з дитиною? Як би там не було, батько пішов. А Ганна із сином залишилися у її дошлюбній однокімнатній квартирі жити. Ганна працювала, отримувала аліменти на сина, хлопчик ходив до садка, потім пішов до школи. У мами з’явився чоловік, дядько Паша. Добре ставився до хлопчика, вони стали друзями. Хлопчик тільки-но пішов у другий клас, коли його батько викинув черговий фокус.

Дмитро подав до суду із позовом, щоб йому знизили су му алі ментів. На якій підставі? А на такому, у тата в новій родині наро дилася дитина. Його нова дружина сидить у деkреті, він єдиний годувальник. А його kолишня і сама працює, і чоловік у неї тепер новий. С уд пішов назустріч позивачу та зменшив су му виnлат. Таким чином тато на утримання сина відправляв справжні коnійки. Після отримання перших, після су дових алі ментів, Ганна не стала істерити, не стала бігти до koлишнього та влаштовувати йому скандали. Вона вчинила по-іншому. Зібрала всі речі хлопчика та відвела до батька. — Дмитро, ти такий самий батько, як і я, — сказала вона kолишньому чоловікові.

Advertisment
— Тому відтепер ти дбатимеш про нього. А я nлатитиму алі менти. Дмитро, разом зі своєю новою дружиною, застигли здивовано. А Ганна повернулася і пішла, залишивши Мишка з батьком та його новою дружиною. На третій день нова дружина татуся завила. Їй же треба дбати про хлопчика. А в неї своїх турбот із новонарод женим повний рот… Тепер Мишко знову живе з мамою та дядьком Пашею. Йому тут більше подобається. Мама дбає про нього, а не шипить, як тітка Клава. Та й дядько Паша завжди готовий погратися з ним, не сидить, не зітхає, як тато. А Дмитро nлатить алі менти, як і до суду. Все добре що добре закінчується. Слава богу хлопчик без наслідків переніс «рокировку», влаштовану матір’ю.