NEWS 2SWEET

Я заміжня вже десять років. Живемо з чоловіком в іпотечній двійці. Виплачуємо кредит. Дітей наро джувати поки що не наважуємося. Хочемо спершу на ноги твердо встати. У мене є брат. Так само одружений. Мешкають у своїй однокімнатній квартирі. Брат працює на двох роботах, та плюс до цього бере підробіток. Його дружина Люда не працює. Тільки наро джує зі скорострільністю кролиці. У них вже три дитини, вона ваrітна четвертою і планує п’яту. Окрім дітей, вони ще й набрали кредитів на різноманітну побутову техніку. Ми із чоловіком часто допомагаємо їм. То грошима, то продуктами. Іноді Людмила наха бніє і не просити, а вимагає чогось.

Тоді доводиться спускати її з неба на землю і відмовляти. Вони з братом, звичайно, обра жаються, але за кілька тижнів знову звертаються з черговим проханням. Але остання її вимога-це було взагалі щось надзвичайне. — Так як у тебе з чоловіком дітей немає, а в нас скоро буде четверо, то ви маєте віддати нам свою квартиру. — заявила Людмила. – А ми куди? До вашої однокімнатної? — Розгубившись від такого боже вільного марення запитала я. — Ще чого. Ми до неї мешканців пустимо. А ви собі квартиру винаймете-впевнено сказала вона. — Тобто ми за вас і іпотеку платитимемо, і за квартиру, що орендується?

— Звісно. Коли квартиру звільните? — Тобі, Людо, не в полоrовий будинок, тобі в nсихліkарню треба. Пішла геть із моєї квартири. — Тоді я зараз піду і позбу дуся дитини. А ви нуватцем будеш ти-заявила вона, покидаючи мій будинок. І зробила. В той же день. Підпільно. На третьому місяці ваrітності. Ліkарі ледь відкачали її. А о другій годині ночі з’єднання єднання явився мій брат і накинувся зі зви нуваченнями. Мій чоловік одразу ж скрутивши його, і спитав мене, що сталося. Я розповіла йому. Чоловік кілька разів занурив брата головою в холодну воду, щоб остиг, і виштовхнув його з квартири. З того часу я не маю брата.

Моя сім’я складається з 3 осіб: мама тато і я. Мій батько не працює. Якось моїй мамі запропонували роботу, і вона поїхала за кордон. Моя мама часто надсилала мені гроші на купівлю одягу та аксесуарів. Але якось зателефонувала вона і сказала, що більше не відправить грошей і не збирається назад. Батько зви нуватив мене у всьому, сказав, коли мене не було, у них все було гладко. А я так і не зрозумів, у чому моя ви на. Мій батько сказав, що я винен йому і просто так хліба він не купить. Сказав, що я у свої 17 років маю знайти роботу. Батько ніколи для мене не купував подарунків, одягу, як це робила мама.

Після довгих пошуків, я знайшов роботу. За неї платили мало, але іншого виходу я не мав. Я погодився працювати касиром у магазині за невелику плату. Одного разу, повертаючись додому з роботи, втомлений, я побачив у саду дівчину і закохався в неї. Я підійшов, ми поговорили, познайомились; мені було холодно, вона запропонувала мені чаю та запросила до себе додому. Мати Марини прийняла мене, почастувала чаєм, випічкою, різними фруктами, і ми говорили кілька годин без упину. Ми зустрілися та закохалися з першого погляду.

Дівчинка жила з матір’ю, батько давно їх поkинув. Я розповів свою історію. Ми з Мариною були щасливі і вирішили, що мені потрібна хороша професія, щоб надалі все було гаразд. Наші сім’ї зійшлися, коли ми вирішили побратися після 2 років спілкування. Не знаю, чим я заслужив на таку прихильність, але моєму щастю не було межі. На нашому весіллі моя мати була головним гостем і вона повернулася до тата, бо шкодувала його. Тепер я надсилаю гроші мамі, бо достатньо заробляю, а батькові не даю грошей, бо впевнений, що йому нач хати на мене.

Моя мати має двох сестер. Одна живе в іншому місті, далеко, а друга – неподалік нас. Вона незаміжня і живе одна. Вона має приватний будинок. У нас завжди з цією тіткою були дуже добрі стосунки, і вона завжди говорила, що збирається свій будинок залишити нам у спадок. Тітка мала жа хливі умови, а на той момент у нас були гроші. Ми продали однокімнатну квартиру. Запропонували вкласти ці гроші в будинок тітки та зробити нормальний ремонт для неї. Чоловік сказав, що все одно цей будинок залишиться нам. І тітка житиме в хороших умовах, і наші гроші не пропадуть. Можна сказати, ми робимо внесок у майбутнє.

Ось одного разу я дізналася, що моя тітка поїхала до своєї сестри. З нею вона особливо ніколи не спілкувалася. Я була дуже здивована, зателефонувала, поговорила, але вона сказала, щоб я була спокійна. Будинок продавати вона не збирається. Пройшов якийсь час і я вирішила поїхати — подивитися, як там будинок, тому що давно нікого там не було, і він був без нагляду. Раптом щось не те… Я не змогла відчинити двері, більше того, побачила, що на паркані висить оголошення, мовляв, будинок продається. Сказати, що я була в աоці – нічого не сказати.

Виявляється, моя тітка реально продавала цей будинок. Я зателефонувала за номером телефону, який був зазначений – це був номер телефону ріелтора. Виявилося, що будинок уже проданий і за досить велику суму. Найдивовижніше те, що будинок вона ніколи не продала б за таку суму, якби ми не зробили там ремонт. Я зателефонувала тітці. Вона заявила, що продала будинок, бо потрібні були гроші. Син сестри хоче купити собі квартиру. Я дуже образилася і вирішила, що більше не хочу спілкуватися з нею. А чоловікові я поки що нічого не говорила – і навіть не знаю, як йому про це скажу.

Ми з чоловіком багато працюємо, але, виходячи в декретну відпустку, я попросила його хоча б раз на два тижні кудись виїжджати. Адже коли наро диться наша дитина, ми зовсім вже нікуди не зможемо їхати, тим більше далеко. І ось вирішили ми з ним ці вихідні поїхати до родичів, яких давно не бачили. Попередили їх заздалегідь про це, я замовила квитки на 4 дні раніше, щоб мені дістався квиток на нижньому ярусі. Адже у мене вже 7-ий місяць ваrітності, і я точно не зможу лазити так високо.

Не встиг поїзд ще рушити, як до нас зайшли мама з сином, хлопчикові було років 9-10. Коли мама з сином вирішили переодягнутися, ми з чоловіком вийшли з купе через повагу до них. Щоб їм не було ніяково. Повернувшись, ми побачили, що наші речі переклали акуратно наверх, без нашої найменшої згоди. Хлопець сидів на моєму ліжку. Чоловік, побачивши наха бство, яке виконала сусідка, став їй ввічливо говорити, щоб вона зайняла своє місце. Вона твердила, що з дитиною зайняли їх місця, а не наші.

Тут чоловік продовжив, що ми наші квитки купили задовго до поїздки і тут непорозуміння бути не може. А потім ствердно заявив жінці, що та помиляється, і щоб вона негайно звільнила місце, призначене для мене. Ця жінка виявилася справжньою істе ричкою, і коли ми зрозуміли, що з нею нічого не прокотить, вирішили не продовжувати суперечку. Адже негативні емоції можуть вплинути на мого малюка. А ми не хотіли б цього допустити. Всю дорогу ми з чоловіком просиділи у вагоні-ресторані.

Чоловік повернувся додому просто в люті. Це було дивно, адже він повертався із зустрічі із донькою, Ксюшею. Я не стала йому нічого питати, адже він сам першим заговорив: — Кать, уявляєш, я хотів сюрприз Ксюшці влаштувати, забрати її після уроків, не зателефонувавши заздалегідь. Але під’їжджаю до школи і бачу картину олією: якийсь незнайомий чоловік забирає мою дочку. Я спочатку подумав, що це виkрадач і хотів було повалити його на землю, але Ксюшка мене зупинила. Виявляється, це був новий чоловік Валі. Я мимоволі посміхнулася, адже у нас із Валею багата історія за спинами.

Ми довгий час ділили Стаса і навіть наро дили приблизно одночасно: я Федю, вона Ксюшу. Дізнавшись про мою ваrітність, Стас вибрав мене, але й після цього Валя залишалася найчастішою причиною наших сімейних свароk. — Цей новенький мені сказав, що у них все серйозно, вони збираються одружитися… він у розлу ченні. Дружина пішла від нього, залишивши сина. Тепер йому потрібна дружина і мати для сина, тобто він знайшов їх в особі Валі. — Це чудово, — сказала я. — Що чудового? Я не хочу, щоб він награвся з Валею і покинув її.

Навіть якщо у них все вийде, а як моя дочка? З чого це поруч із нею якийсь чоловік повинен маячити? Пославшись на втому, я пішла спати. Я знала, що чоловік зателефонує Валі. Лігла і чекала на його дзвінок. Як у воду дивилася. Через півгодини чоловік прийшов, перевірив, чи я сплю, а я вдалася сплячій. Він повернувся до зали і набрав Валю. — Серйозно кажеш? — Тихо вимовив він, — Валь, я не хочу, щоб у тебе був чоловік, подумай про мене … Далі я не слухала. Я була і досі у աоці. Що мені робити? Може, у кого була така ситуація, або у ваших друзів… Мені потрібна порада. Я навіть не хочу, щоб про це моя мати дізналася.

Був уже вечір, і ми з чоловіком поклали дітей спати. Якщо чесно, це дуже складний процес: щоб діти заснули, не повинно бути жодного звуку в будинку. Але як на зло, в цей вечір, як тільки ми поклали дітей, подзвонили в домофон. Я взяла трубку, і коли попросили, щоб відкрили двері — я цього не зробила. Людина була мені незнайома і я вважала за потрібне не відкривати двері незрозуміло кому. Я зазвичай відкриваю двері вдень, тому що мені дзвонить прибиральниця, або листоноша. Але був вже пізній час, і я зрозуміла, що двері відкривати не потрібно. Я поклала трубку і повернулася до дітей. Але знову подзвонили. На цей раз трубку підняв мій чоловік і відкрив двері.

Я йому сказала, що він це даремно зробив, але вже було пізно. Скоро пролунав дзвінок у двері… Ми цю квартиру купили 2 місяці тому. Виявилося, до нас додому прийшов колишній господар цієї квартири. Коли ми купували це житло, тут було дуже багато меблів. Деякі меблі ми роздали, щось відвезли на дачу, щось залишили. Господар, зайшовши додому, сказав, що він залишав тут стілець — і просив повернути якийсь стілець на колесах. Але ніякого стільця не було. Йому пояснили, що тут не було стільця, на що він відреагував дуже різко і сказав, що ми просто обма нюємо його, адже не хочемо повертати цінну річ. Якщо чесно, я розумію, чому він прийшов.

Справа в тому, що його син живе в іншому місті, дружина поме рла і він живе один. Можливо його привели до нас додому самотність і спогади, пов’язані з цим будинком. І він просто хотів подивитися, як ми все тут переставили, адже ніякого стільця не було, насправді. Іноді людина переживає різні ситуації і життєві періоди. До них можна віднести втра ту близької людини. Вони жили під одним дахом, будували плани — і раптом, в одну мить, все перевернулося. Самотність після втра ти дружини дуже велика і володіє великою силою – навіть такою, яка змусить приїхати з іншого міста нібито за стільцем.

Ми з чоловіком жили в двокімнатній квартирі його батьків. У нас вже була одна дитина, і ми чекали другого. Раптом несподівано до нас приїхала сестра чоловіка з усією своєю сім’єю. Валера здивувався. Адже років п’ятнадцять, як від неї не було ні слуху, не духу. Вона взяла у батьків велику суму грошей і зникла. Вона навіть не прийшла на їх nохорон. Сестра повідала братові історію про те, що чоловіка обіkрав його партнер по бізнесу, і їм довелося продати квартиру, щоб покрити всі борrи. Вони залишилися без будинку, і ось вирішили переїхати до нас жити. Я була так здивована, що нічого не могла сказати.

Тут зовиця обійшла весь будинок, придивилася, і вирішила, кого куди поселити. Велику кімнату визначила для своєї сім’ї, а в маленькій житимуть її брат з сім’єю, тобто ми. Я так здивовано на неї подивилася, що вона тут же заявила про свої п рава на будинок. Половина квартири за за кон ом належить їй. І вона має пр аво розпоряджатися тут, як хоче. Від такого н aха бства навіть у роті пересохло. З ранку ми з чоловіком поїхали на роботу. Повернувшись увечері, ми не впізнали наш будинок. Всі наші меблі з технікою були в нашій маленькій кімнаті. А велика кімната була забита меблями зовиці. Скоро повинні були привезти їх техніку. Ми просто сторопіли. Квартира була схожа на склад.

Я хотіла поговорити з зовицею. Але вона різко перебила мене і повідомила мені, якщо щось не подобається, то вона може свою половину квартири здати в ор енду. Це було останньою краплею. Я не стерпіла подібного ха мства і подзвонила Валері. Він приїхав через двадцять хвилин. Вони поговорили з сестрою наодинці, після чого вона стала збирати речі і наказала своєму чоловікові допомогти їй і викликати вантажну машину. Наступного дня вони поїхали. Після я запитала Валеру, що ж він сказав їй. Чоловік розповів мені про історію з грошима. Після цього батьки переписали всю квартиру на нього. А їй дісталися ті гроші, які вона в кра ла у них.

Одного разу мого батька відправили у відрядження до столиці. Він дуже зрадів, і став всім розповідати про майбутню поїздку. Йому надали службову машину, на якій він повинен був поїхати. У тата є двоюрідна сестра, вона впливова жінка, з характером. Вона попросила передати синові гостинці. Звісно, мій тато не відмовив, хоча йому це було не до душі. Адже бабуся сама просила про це. У день від’їзду батько повинен був заїхати за гостинцями. Треба було бачити його обличчя, коли він побачив великі мішки: у нього очі на лоб полізли. Жінка роз’яснила, що в мішках овочі, фрукти з її городу. Мішки не помістилися в багажнику — і батькові довелося покласти їх в салон.

Двоюрідна сестра сказала йому адресу, куди треба було відвезти мішки. Доїхавши до столиці, батько вирішив в першу чергу віддати мішки, адже приїхав він туди у справах, а не розвозити мішки. Бабуся постійно дзвонила і цікавилася, відвіз він мішки чи ні. Батько дзвонив за даним номером, але трубку не брали — і вирішив поїхати прямо за адресою. Двері відчинив незнайомий чоловік. Батько сказав йому, що з села прислали йому гостинці. Але той насупивши ніс, з незадоволеним виглядом сказав, що йому не потрібні ніякі гостинці і сказав, що не буде брати. Мій батько був в сkазі, йому було nрикро, що втратив стільки часу на ці мішки.

Коли він повернувся додому, двоюрідна сестра накинулася на нього. Замість того, щоб розсер дитися на сина, вона посва рилася з моїм батьком, мовляв, він повинен був привезти мішки назад. Моя бабуся підтримала не сина, а цю жінку. Мій батько твердо вирішив, що ніколи більше він нікому не скаже про відрядження, і більше ніколи не погодиться передавати речі. Я на боці батька, він правильно вчинив. Треба було заздалегідь дізнатися, чи потребує син в чому-небудь — і потім тільки просити відвозити такі тяжкості. З тих пір мій батько нікому нічого не передавав.

Нещодавно чоловік поїхав у відрядження в сусіднє місто. Повинен був бути там 2 тижні. А на 12-ий день його від’їзду у моєї подруги був день народження. Ми з трьома подругами вирішили цей вечір провести разом і вже заздалегідь обговорили куди ми підемо. Я вбралася, одяглася, нафарбувалася і вже взяла в руки флакон духів як пролунав дзвінок у двері. Я нікого не чекала, з чоловіком говорила годину тому, він вечеряв з партнерами в ресторані. Принаймні він мені так сказав.

Я нікого не чекала і підійшла до дверей насторожено. Дивлюся в вічко, а там букет троянд. Я подумала, що помилилися дверима, ну або можуть бути шахраї. Запитала — хто там, і за букетом з’явилося обличчя чоловіка. Ну я тоді зітхнула з полегшенням. Відкрила і здивувалася, що він приїхав раніше. Коли побачив, що я вже одягаю взуття обурився, що мовляв він приїжджає з довгого відрядження, а я його залишаю і віддаю перевагу подругам ніж йому.На що я мило і ласкаво йому відповіла,

що люблю його і, що сюрприз був приємний, але мене чекають подруги, адже ювілей не кожен день буває – і пішла. Повернулася я рано, не було 11 години вечора, а він навіть не глянув на мене. Коли я підійшла обійняти, то він відштовхнув мене і почав влаштовувати сцени ревнощів. Навіть звинуватив мене в зра ді і сказав, що сумнівається, що я була з подругами, а зраджувала йому поки він як ідіот проводив вечір один вдома в очікуванні мене. Це мене роз лютило на стільки сильно, що я подала на розлу чення. А як би ви вчинили на моєму місці?

Нам із чоловіком дуже пощастило. У нас дуже хороше коло друзів, яке складається з таких самих подружніх пар. Ми між собою добре ладнаємо. Ми з дівчатами часто збираємося, іноді залишаємо дітей на чоловіків, щоби змогли добре провести час. Наші чоловіки також часто збираються. Ми по черзі ходимо один до одного в гості, спілкуємось та влаштовуємо вихідні. І ось одного разу ми з сином попрямували в гості до однієї з моїх подруг. Ми чудово провели час, спілкувалися, ділилися новинами та розійшлися. В той час, поки мене не було, наші чоловіки зібралися в нашому домі. Коли я повернулася, вони ще відпочивали. У них голосно грала музика, вони пили та смажили шашлики.

Щоб не заважати їм, я зайшла тихо до будинку і поклала сина спати. Так вийшло, що у кімнаті сина було чути розмову Андрія з чоловіками. Я почула те, чого не очікувала. Вони бурхливо обговорювали нас, говорили, що ми з подругами стали непривабливими і нудними. З’ясувалося, що ми зовсім не стежимо за собою і думаємо лише про дітей та порядок у домі. У мене мало не виступили сльо зи. Я вважала, що ми з подругами – гарні дружини та господині, а наше оточення захоплюються нами. Але, як виявилося, це все не так. Так, я визнаю, що після полоrів щось змінилося. На себе витрачаю мало часу та сил. Але хіба це не можна зрозуміти?

Я так і заснула у сина в кімнаті, а на ранок вирішила не розмовляти з Андрієм і не готувати йому нічого. Ось тільки він нічого не зрозумів. Я дуже хотіла зробити щось на з ло чоловікові, але жодних ідей не було. Я подумала, що негайно піду і вимагатиму у Андрія гроші на нові речі та на салон краси. У цьому немає нічого поrаного. Дуже багато жінок думають, що чоловік має забезпечувати жінку. Якщо Андрій хоче, щоб я поводилася вдома так, як модель на подіумі, то дасть відповідні гроші. От тільки не думаю, що Андрій погодиться все це фінансувати. Дуже багато чого він вимагає. Адже я так намагаюся для сім’ї, і ось як він думає.