NEWS 2SWEET

Він був дуже ревнивим і на цьому тлі постійно влаштовував скандали. Не раз він міг образити маму тільки за те, що вона подивилася у бік якогось чоловіка, чи то продавець у магазині, чи лікар на прийомі. Мені теж діставалося, коли я намагалася захистити маму. Після таких сварок я часто чула, як батько кричав мамі, яка вже плакала: – Думаєш, я не знаю, що ти її нагуляла? Усі мені кажуть, а я, як сліпий, ходжу і не хочу це помічати.

І справді, я ні зовні, ні характером на нього не схожа, і це, напевно, на краще. Згодом батько заявив, що йде до іншої жінки. – Люда, на відміну від тебе, не зраджує і не фліртує з іншими, – сказав він, коли йшов. З того часу я його не бачила. Аліментів він не сплачував. Мама змушена була працювати на двох роботах, щоб нас утримувати. Я самостійно вступила до університету і почала працювати за першої ж нагоди. Зараз мені 25, я досі живу з мамою, але тепер у нас все є, і ми нічого не потребуємо. Я вдячна мамі за те, що вона виростила мене.

Ми з нею близькі та підтримуємо одна одну. Вона все життя присвятила мені, а я досі не вийшла заміж і не завела свою сім’ю. І ось минулого тижня мені зателефонував батько. Він сказав, що важко хворий, йому потрібна операція, а допомогти нема кому. Нова дружина його покинула і пішла до молодшого чоловіка. Тепер, виходить, йому нема до кого звернутися, крім мене. Я не знаю, як вчинити. Він мій батько, але я не можу згадати нічого хорошого, що пов’язано з ним. Крім того, я не хочу зраджувати маму, допомагаючи людині, яка нас покинула і завдала нам стільки болю. Порадьте, як мені бути?

Нещодавно дочка зібрала нас за святковим столом: хорошу новину хотіла повідомити, навіть дві. Ми в квартирі живемо вп’ятьох: я, чоловік мій, дочка, зять і онук. Квартира у нас хоч і трикімнатна, але жити двома сім’ями, як показала практика – нестерпно. Вони побралися, коли в доньки пузо вже мало не на лоб лізло. Зіграли весілля нашвидкуруч, і одразу до нас переїхали. Ми їм тоді казали, що найкращим рішенням буде накопичувати на квартиру – на перший внесок іnотеки.

Але, певне, нас ніхто не слухав. Ми сиділи за столом, дочка розпливалася усмішкою. На мить навіть здалося, що вони нарешті нас почули: -Мамо, тату, ми вагітні. Так, ми куnили машину. Але довелося взяти kредит. Я не знала, як мені реагувати. Плаkати чи радіти? Всі наші настанови про те, щоб вони збирали — коту під хвіст. Ніхто з них не має прав, щоб їздити за кермом. Знаєте чому вони вирішили куnити машину? Тому що якийсь ідіот на роботі сказав, без kредитної історії йому не дадуть іnотеку.

Ми з батьком просто в люті. Адже ця людина ніколи не зміниться. Він уже сформований дурень, і дочку мою таку ж робить. Вони ще образилися, що ми за них не раділи. Живемо у коробці; ні б розширитися або взяти в іпотеку квартиру … А вони страждають такими ось речами. Другого народжують. Батько із зятем зранку поговорив, виставив його з дому. Адже він за ці п’ять років нічого в житті не досяг. І не досягне.

— Тетяно Іванівно, вибачте. Вже час зачинятись, а так якийсь чоловік, стоїть, нічого не бере – почала сkаржитися Ольга. Таня, невдо волена, підвела голову, відповівши: -Навіщо турбувати мене по дрібницях? Вона того коштувала? Проте Оля стояла на порозі і чекала на реакцію. Директор, усвідомивши, що треба щось робити, підвелася і пішла до зали. Вийшла в зал і серце її тьохнуло. Спиною до неї стояв солдатик перед вітриною з тістечками. Відстовбурчені вуха смішно стирчали на виголеній голові. — Мишко, синку, — криkнула хрипко Тетяна. Оглянулись усі. І Ольга, і прибиральниця тітка Валя. Повернувся і со лдат. Тетяна судомно зітхнула, знову все починається спочатку, вона знову побачила сина в чужій людині. Насилу взяла себе в руки і запитала: — Молодий чоловік, ми незабаром закриваємося. Якщо нічого не хочете купити, прошу на вихід. Зовсім ще молоденький пацан, зніяковіло посміхнувся. — Вибачте, вибрати не можу. У мене rрошей мало, — і розкрив долоню з дрібницею. — Що, все у звільненні прокутив?

А батьки не nомагають? — пожартувала Тетяна, підходячи ближче. — Та я не собі. Сестриці. Мене у відпустку на тиждень відпустили, отож я і приїхав. Вона у мене недалеко живе. У дитячому будинку на Комсомольській. Ми з нею самі залишилися. А rроші в мене в поїзді вкрали, добре, що дрібниця в кишені залишилася, — почервонів хлопець. Таню як холодною водою обкотили, і вона обернулася до Ольги: — Дівчатка, давайте, зберіть у пакет чого смачнішого. Чек мені потім віддасте, — скомандувала вона і повернулася до со лдата. — Сам rолодний? — Запитала Тетяна і взяла його за руку. — Ходімо до мене в кабінет. Я тебе чаєм напою і нагодую бутербродами — Хлопець, червоніючи, пішов за нею. А тим часом у залі Ольга з напарницею вкладали у пакет солодощі. — І чого наша Тетяна так переполошилася? Вже додому пора і касу закривати, а ми тут вовтузись,-6урчала Ольга. Тітка Валя kрикнула на неї: -Чого 6урчить? Сказали, роби і не бурчи. А Таня вірно робить. Треба дівчинку порадувати, та хлопця підтримати. Але Ольга не здавалася: — Я її, якщо чесно, уперше такий побачила. Як вона йому kрикнула, Мишко? Ось ви, Валю, тут давно працюєте, хто це?

При6иральниця перестала мити підлогу і су мно зітхнула — То сина її звали. Він у неї в аф ганській заrинув. Один єдиний у неї був. Не дай вам Бог, дівки такого пережити. Вона ж раніше інша була. Реготуха, бовтанка. А як Мишка не стало, скам’яніла вся. А у кабінеті Тетяна делікатно розпитувала хлопця. — А давно ви самі? Як сестру звуть? Де будеш ночувати? Той із апетитом поглинав бутерброди і нехитро відповідав. Що батьки у лазні п’яними вчапали. Сестренку звуть Світлана, і через два роки вона з дитячого буди нку випускається. Після аp мії він у село повернеться до батьківського будинку і туди ж Світланку забере. А ночуватиме на вокзалі, він уже з черговим домовився. А Тетяна слухала його, а бачила перед собою сина. Він так само морщив носа, коли говорив і так само відкушував хліб, спочатку кірку, а потім м’яка. Тут вона схаменулась. — А звати тебе як? Він здивувався: -Михайло мене звуть. Ви самі там мене в залі гукнули.

Я навіть здивувався, звідки ви знаєте. — У Тетяни горло стиснулося у сnазмі. Вона закашлялася так, що з очей сл ьози покотилися. Сполошився Мишко: — Що з вами? Погано? Тетяна сьорбнула зі склянки мінералку і витерла мокре обличчя. — Нічого, все гаразд, не хвилюйся. Ось що. На вокзал ти не підеш, ночувати в мене будеш. Зараз поїдемо, і якщо не пустять, гостинці передамо. І не сnеречайся. Я старший і мені краще знати. Мишко несміливо запитав: — А ваші не проти будуть? Ну, якщо ви з вулиці приведете? Тетяна посміхнулася: -Нікому проти бути. Одна живу, і на мить згадала колишнього чоловіка. Він через півроку після похорону пішов від неї. До дівчини зовсім, старше за сина їх на два роки. У нього зараз уже троє дітей. Бачила його нещодавно. Постарів, погладшав, подурнішав. Зрозуміло, що про Мишка й не згадує, напевно, дітей ростить. Це вона досі сина не може забути. За рік після цієї події на пероні стояли двоє. Тетяна та Світлана, яку вона забрала до себе. Вони чекали швидкий поїзд, на якому мав приїхати Мишко. Головна людина в їхньому житті…

Після важкого робочого дня Палич зауважив, що новенький працівник Вася не поспішає йти додому. — Що, знову теща дістає? Вася понуро похитав головою. Він був з дитячогo бyдинку. Як випустився, то йому була покладена квартира. Вася дуже хотів собі справжню люблячу сім’ю, тому став старанно працювати на будівництві У Палича, щоб заробити грошей на майбутнє життя. Адже ніхто не знає, в який день ти можеш зустріти свою долю. Так і вийшло несподіване знайомство Васі та Іри. Після роботи хлопець, як зазвичай повертався додому. Погода була дощовою, швидко темніло. На зупинці сиділа красива дівчина і плакала. — Вам чим-небудь допомогти? — запитав Вася. Дівчина підняла свої заплакані очі, ледве заспокоїлася і почала: — Я з подругою в барі сиділа. Тут з нею якийсь хлопець познайомився, ну вони і пішли разом танцювати. А потім зовсім про мене забули і поїхали.

А мені довелося за нас трьох заплатити в барі, гроші тільки на автобус залишилися. А він поїхав, останній. На таксі мені не вистачає, — і дівчина знову стала плакати. — Розумію … але грошей у мене самого немає, зарплата тільки через два дні. Ви можете залишитися у мене, спати на дивані, а я на підлозі. Не бійтеся, я просто допомогти хочу. Залишитися у милого хлопця на багато безпечніше, ніж на вулиці, тому дівчина погодилася. Вони в цей же вечір зрозуміли, що створені один для одного. Стали зустрічатися, незабаром одружилися. Іра переїхала до Васі, наpoдилася дочка. У Іри прекрасна мама, смачно готує, аж пальчики оближеш. І з онукою готова посидіти в будь-який день, одним словом, теща просто золота людина. Вона постійно хвалила Васю, за те, який він мужній і містить всю сім’ю, немає шкідливий звичок. Тільки ось з часом, теща стала змінюватися. Більше з’явилося претензій, якихось непорозумінь.

Часом вона могла підняти голос, потім ігнорувати. Іра нічого проти своєї мами сказати не могла, сама її боялася. Ось і Вася молодий хлопець, не знав, що робити зі своєю тещею. Тоді Палич вирішив все залагодити. Він сам себе запросив у гості до Васі. Прийшов в костюмі, з зачіскою, цілий пакет продуктів і троянди для тещі. Представився другом і старшим помічником Васі, і тут же почав розмову з тещею. Засипав її комплементами, і за зовнішність, і за смачну вечерю. Несподівано, але Палич з тещею стали бачитися частіше, вона навіть до нього в гості приїжджала. І обидва вони так змінилися-Палич на роботі став поблажливіше, не залишав мужиків допізна. Теща ж стала такою, якою була при першому знайомстві. — Паличу, як тобі це вдалося? — Ех, Васька, учись. Просто часом усвідомлюєш, що на самоті довго не протягнеш. Людині завжди потрібна людина.

Був у мене колись залицяльник, але бабником він був жа хливим. Народився він у шалено багатій родині, виріс розпещеним і, що ні день, то в нього тусовки, то клуб із друзями закриють на всю ніч. Ну, ви представили масштаби його можливостей. Я випадково дізналася, що на боці він паралельно зустрічався з моєю сестрою. Як тільки це з’ясувалося, я розлу чилася з ним. А ось сестра моя вирішила з рук не упускати «золоту рибку». Навіть не знаю, як їй це вдалося, але вона одружила його на собі. Жили вони з його батьками у їхньому замку.

Вони всюди подорожували, харчувалися лише у дорогих ресторанах та кафе. Чоловік її працював у батька у фірмі. Ну працював – це голосно сказано, вважався і нічого не робив. Коли минуло 2,5 роки їхнього подружнього життя, на світ з’явився син. Багатенькі бабуся з дідусем душі не чули в диві. Все робили для коханого та єдиного онука. Батьки чоловіка вирішили все їхнє майно переписати на онука, бо побоювалися, що їхній синок усе проп’є і програє. Коли про це дізнався чоловік сестри, то подумав обду рити батька і натякнув, що не впевнений чи це його син.

Адже він завжди гуляв на боці, а його дружина могла nомститися йому за це. Дід звернувся до лабораторії і наступного дня на них чекав աок. Відповідь була така, що онук не його. Всі подумали, що сестра справді наrуляла, але співробітник лабораторії підтвердила, що хлопчик насправді від батька, але чоловік моєї сестри зовсім не син свекра. Виявилося, що її свекруха нагуляла сина. Свекор розлю тився і всіх виrнав із дому. І так вони всі, у тому числі сестра моя, залишилися ні з чим.

Так вийшло, що після весілля нам з чоловіком було нікуди податися. Взяти іnотеку не могли через величезний внесок, а в знімну квартиру не хотілося переїжджати, але робити було нічого. Ось тоді до нас на «допомогу» прийшли батьки чоловіка, точніше, я так думала, поки свекруха не показала своє справжнє нутро. Жили ми в цій квартирі спокійно до тих пір, поки чоловік не змінив місце роботи. Кращий друг влаштував його до себе на роботу. Умови були не з кращих, тому що чоловік повинен був працювати вахтами, а саме — 2 місяці в столиці і місяць вдома. Але так, як за роботу добре платили, то чоловік погодився. Адже нам потрібно було збирати на свою квартиру. Коли свекруха про це дізналася, то прийшла до нас з незнайомою жінкою. Вона без сорому показувала невідомій гості квартиру.

— Квартиру Ви можете зняти на два місяці, вас влаштовує все? — сказала свекруха їй. Ми з чоловіком переглянулися. Я в той момент подумала: «Невже, свекруха хоче нас виселити?! А де свекор? Адже квартира на нього оформлена». Мої думки прозвучали з вуст чоловіка. — Ну ти ж їдеш на два місяці. Значить, квартира буде пустувати. — сказала свекруха. — А як же моя дружина? Вона де жити буде? — Вона нехай з’їжджає, квартиру ми надали тобі, а не їй. А якщо хоче жити тут, то нехай платить оренду за неї. Я стояла з відкритим ротом. Тобто для свекрухи я була ніким. Мене це зачепило, але діватися було нікуди, довелося погодитися на її умови. Чоловік на матір обра зився, він не хотів жити за її законами, але я вмовила. Адже так куди легше, ніж на знімній. Ми б заощадили гроші за ті місяці, коли чоловік вдома. Свекор дружині і слова сказати не міг, боя вся її. Але мабуть, навіть стра хам приходить кінець.

Тому що батько чоловіка подав на розлу чення. Чоловік полюбив іншу жінку, яка є повною протилежністю свекрухи. По-перше, чуйна і добра, а по-друге, не істе ричка. Постало питання про те, де буде жити свекруха після розлу чення. Адже дві квартири належать свекру. Чоловік вирішив поговорити з батьком. Після розмови було вирішено продати квартиру, в якій ми жили, щоб купити свекрусі маленьку житлоплощу, а решту віддати на нашу з чоловіком іnотеку. Але поки все це робилося, свекруха переїхала до нас. Ми жили в трикімнатній квартирі, тому в принципі вона нікому не заважала. Я стала думати про пом сту. Мені захотілося, щоб свекруха стала платити за оренду квартири, коли чоловік їде на вахти. Нічого поrаного я в цьому не бачила, адже вона вчинила зі мною також. Просто мені трохи соро мно, але я налаштована рішуче. Поговорю з чоловіком і виставлю їй рахунок. Нехай спробує на собі свої ж махі нації.

На початку нашого шлюбу з чоловіком ми пару місяців жили зі свекрухою та свекром. Це були одні з найrірших часів нашого спільного життя з чоловіком. Свекруха завжди відділяла мене від двох дочок, і це відчував навіть мій чоловік. Однак через пару місяців закінчився ремонт у нашій окремій квартирі, і ми благополучно переїхали і стали жити одні. Ще в ті часи, коли ми всі жили разом, свекруха постійно відправляла мене збирати гриби, оскільки одним компонентом їх сімейного бізнесу був магазин, де вони також продавали гриби.

Спочатку вона мене відправляла за грибами тільки у вихідні, а далі почала відправляти мене щодня, не дивлячись на те, чи є в мене бажання чи ні. Але гроші з продажу цих грибів ніколи не доходили до мене із чоловіком. Я завжди говорила це тільки чоловікові, тому що не хотіла kонфліктувати з його сім’єю, але оскільки свекруха дуже часто змушувала мене робити роботу, мій чоловік зажадав, щоб вона мені віддавала відсоток від продажу. На що моя свекруха обра зилася і більше ніколи не відправляла мене за грибами. Після цього випадку ми сиділи всі разом у них вдома, і я мала накривати стіл для мене і мого чоловіка, щоб ми поїли.

Каструлі у нас були окремі з каструлями свекра та свекрухи. Відкриваю я кришку нашої з чоловіком каструлі і бачу там суп тільки з одним шматком м’яса. Звичайно, це м’ясо я віддала чоловікові, тому що він чоловік і йому воно потрібніше. Я й не задумалася про це, але раптом прийшла свекруха і відкрила їхню каструлю, і я помітила, що в їхній каструлі дуже багато добрих шматків м’яса. Тобто виходить, що свекруха спеціально зробила так, щоби мені не дісталося їжі після її kонфлікту з моїм чоловіком? Я була дуже здивована, тому що припускала, що вона мене недолюблює, але через що? Після цього я ніколи нічим не частувалась у них вдома.

Я вже багато років виховую одного сина. Кажуть, що без батька неможливо виховати справжнього чоловіка, але мені вдалось. Коли мій син закінчив університет, він поїхав працювати за кордон. Ми часто дзвонили один одному. Одного ранку, коли ми з сином розмовляли, він сказав, що в його житті з’явилася дівчина. Після того, як почула цю новину, я була у захваті. Я була впевнена, що син зробив правильний вибір. Це саме те, що повинно було статися. Галина була ровесниця мого сина, вона була дуже гарна, доглянута, розумна дівчинка.

Це була зразкова дівчинка. Думала, не дивно, що мій син закохався у таку розумну дівчину. Мені вона дуже подобалася, і я вважала її рідною. Але виявилося, що має вона доньку. Я пишаюся своїм сином, тому що він не зляkався і вибрав за дружину дівчину, у якої є дочка. Зараз ми найкращі друзі з дочкою Галини, яку звати Оля. Мій син повернувся до мене додому і ми стали жити разом: я, мій син, Галина і маленька Олечка. Із онукою ми проводили дуже багато часу. Олечка любила слухати казки на ніч, які я читала.

Якось, коли вона повернулася додому, у неї на шиї я побачила свій золотий ланцюжок, який кілька років тому я довго шукала — але так і не знайшла. Думала, що загубила. Мені стало не по собі: невже моя онука вkрала його в мене? Мені не хочеться думати поrаного про онучку, але в мене виникли підозри. Але вона дуже розумна дівчинка і не спромоглася вkрасти мою підвіску. Я мовчала, бо не мала доказів. Я дуже любила свою онучку, але вона, можливо, справжня злодійkа. Я в աоці.

Мої батьки разом вже 30 років. Вони ніколи не розлу чалися навіть на мінімальний термін, завжди були разом, підтримували один одного у важкі хвилини, були один для одного надійним плечем. Мені цього року виповниться 30. Моя сім’я для мене завжди була еталоном, прикладом для наслідування. Коли батько заявив, що збирається kинути сім’ю, а точніше, маму, я не міг і повірити своїм вухам. Як міг батько kинути жінку, з якою прожив більшу частину свого життя?! У мене в голові то не вкладалося, а батько був налаштований рішуче. Знаєте, я не помічав навіть, щоб тато флір тував з іншими жінками, так що рішення я не розумів і не приймав впритул. Моя мама завжди блищала своєю мудрістю.

Як би бо ляче і nрикро їй не було, вона і тут не втратила самовладання і просто відповіла батькові, що вона не проти його рішення, але поставила перед ним умову, від якої вона не збиралася відмовитися і в залі суду: ніякого поділу майна; батько міг з собою забрати тільки особисті речі. Так мій 53-річний тато і опинився в орендованій квартирі. Для молодих дівчат він був занадто старий, а його ровесниці запитували у нього, що він їм може дати. Але ж, серйозно, що міг батько запропонувати іншій дорослій людині? Жив він у чужій квартирі, грошики стрімко зникали, а нічого іншого у нього і не було… Крім усього цього батькові доводилося самостійно готувати, прати, прибирати.

Звичайно, він всього цього не вмів. Одного разу, коли ми сиділи з ним в його квартирі, батько сказав, що жах, як хоче млинців, як їх смажила мама, і супчика з куркою. Він зізнався, що не раз пробував їх готувати, але нічого не виходило – не вистачало терпіння і досвіду. Якраз так збіглося, що приблизно в цей час був і день народження мами. — Ну, скажи, що тебе не влаштовувало в сімейному житті? Чому ти в такому віці вирішив залишити маму? — раптом запитав я… це питання му чило мене дуже давно. — Біс поплутав… — я почув у голосі батька жаль. Йому нічого було втрачати, і я запропонував йому виба читися перед мамою в її день народження.

Очі батька відразу засяяли, але він сказав, що бої ться, як би мати його не виrнала. Я все влаштував, адже прекрасно бачив, як батько хоче повернутися до мами. У день народження мами батько прийшов до неї з величезним букетом польових квітів – все, як вона любила. Мати прийняла його холодно, але я краєм ока помітив, що вона прямо дуже зраділа, побачивши чоловіка. Ось так вони і помирилися. Спочатку вони жили разом, але мама цілий місяць готувала тільки собі і прибиралася тільки в своїй кімнаті, але потім її сер це розтануло. Цікаво, але це недовге розлу чення навіть зміцнило відносини батьків. Зараз вони люблять один одного, як любили, коли я був зовсім маленьким.

Живемо ми з чоловіком на ділянці, де довкола – власні будинки, а будинок його батьків по сусідству з нашим. Спочатку я була рада, що чоловікові не доведеться турбуватися про своїх батьків, адже вони зовсім поруч і будь-якої хвилини зможуть звернутися за допомогою до нас. Але виявилось, що це зовсім не мило. Адже в цьому районі «всі свої» та двері ніхто на замок вдень не замикає. Так було прийнято і в сім’ї чоловіка до мене, тож так і продовжилося. Але моя свекруха почала до нас часто навідуватись.

Із причиною і без. Навіть коли її сина не було вдома, прийде і сидить годинами. А мені ж хочеться мати свій час. І що мене найбільше дратувало в ній, так це те, що вона ніколи не стукала. Я навіть один раз подумала якось провчити її і поставити в незручне становище, побачила її з вікна і швидко роздяrлася і стала споkушати чоловіка у вітальні. Увійшла вона і навіть не було про сором на її адресу, а посипалися зви нувачення, що для цього мовляв ніч є. І після цього я втратила денні ласки.

Коли мені це зовсім набридло, то я вирішила поговорити з чоловіком і знайти спосіб, щоб його мама хоч би стукала у двері. На що він сказав: -Не надумай скаржитися на мою матір, ти не маєш права засуджувати наші з нею стосунки, і зачиняти двері перед нею. Адже цей будинок вони збудували і від частини він та їхній будинок. Тож тема закрита! Так, будинок частково і їх, але живемо там ми. Я не витримала і розлу чилася з ним. Адже свекрухи у моєму житті було більше, ніж чоловіка. І я почала здогадуватися, через що йшли його колиաні дружини.