NEWS 2SWEET

Мама покликала нас із сестрою до себе додому, заодно хотіла онучок побачити. Але те, як вона вчинила, стала справді несподіванкою. Вона дала чай і печіво доньці моєї сестри, а моєї Моніці нічого. Все тому, що сестра залишила їй невелику су му, а я ні. Чи правильна її поведінка? Ми добре спілкуємося з моєю старшою сестрою. Донька її приблизно одного віку з моєю. Наші діти теж дружать. Мама ніколи не ставилася до мене та сестри по-різному. Та й до наших дітей також. У той день, коли вона сказала, що ми з сестрою можемо піти у наші справи, вона посидить з онуками — не знала я, чим це обернеться. Моніці шість років, скоро їй треба буде до школи йти. У той день вона кілька разів зателефонувала мені, коли я заберу її. Це було див но.

Advertisements
Я зателефонувала мамі, і вона сказала, що все гаразд. Увечері я забрала доньку і таки дізналася причину її розладу. Моніка була скривджена, бо бабуся давала сестрі до чаю печиво і потім куnила морозиво, а їй ні. Я зателефонувала мамі, вона сказала, що все так і було. Я була в աоці. Вона сказала, що моя сестра для доньки залишила rроші, а я для Моніки – ні. У неї, виявляється, зайвих rрошей немає, щоб балувати і мою дочку. Потім поговорила з сестрою, вона сказала, що суму невелику залишила, але не з умовою, що тільки для її доньки.

Для неї теж була незрозуміла поведінка мами. Донька сестри вибачилася перед Монікою. Вона навіть не подумала поділитися ласощами. Але вони ж діти, як їм вчинити, якщо дорослий поруч із ними робить те саме. Зараз моя дочка вже не хоче їхати до бабусі. Вона ображена на неї, змушувати її не буду. Мені теж приkро. Для мами все просто і зрозуміло: для доньки сестри були rроші, а для Моніки – ні. Вона не бачить у цьому проблеми. Почуття моєї доньки її не цікавили. Поки що не відправляю доньку до неї. І в мене, і в неї бажань нема. А мама все ще запрошує – як ні в чому не бувало

Коли Сергій познайомив свою кохану, Таню, з родиною, мати хлопця одразу ясно дала зрозуміти, що вона не бажає бачити Таню в їхньому будинку як невістку. Справа в тому, що родина Тані була бідненькою, а Сергій був завидним нареченим, у тому числі і за своє становище у суспільстві. Як би батьки не чинили опір, Сергій одружився саме на Тані. Батьки Сергія навіть на весілля не спромоглися з’явитися, тим самим показавши своє невдоволення вибором сина. Незабаром у пари нар 0дився синочок:

світловолосий, блакитноокий… проблема була в тому, що вся родина Сергія була темноволосою та кароокою, а це, як ми знаємо, домінуючі гени. Мати не втрачала нагоди говорити синові, що Павлуша – не його рідний син, але той мамі не вірив, і тоді жінка вирішила піти на хитрість. Вона зателефонувала невістці і сказала, що хоче побачити онука та вибачитися перед Танею. Та навіть зраділа і накрила десертний стіл перед приходом свекрухи, та даремно! Коли Таня пішла на кухню за чаєм, свекруха знайшла в шапочці онука волосся і забрала його як геnеtичний матеріал. Через деякий час свекруха радісно увірвалася до будинку сина з результатами аналізу:

батько Сергія не був біологічним дідусем Павла. Сергій був не в собі від люті. Він сказав, що має намір подати на розлучення з дружиною, але Таня не розгубилася. Ні, ну, вона попlакала, звичайно, трохи, але потім зібралася і вирішила врятувати свою сім’ю самостійно. Вона провела повторний тест на встановлення батьківства, тільки як матеріали вона здала мазки відразу від чоловіка та сина, а не від інших родичів. Яким же було здивування всієї родини, коли результати тесту показали, що Сергій – батько Павла з точністю 99.9%. Тепер у всіх були питання до свекрухи Тані …

Їду у транспорті нещодавно. Шлях мав бути довгий, до села на автобусі півгодини їхати. Я дітей своїх відвідала та поспішала до чоловіка. Позаду мене влаштувалася компанія молоді. Їм було не більше вісімнадцяти. Хлопці , швидше за все , були із сусідніх сіл, бо мені знайомі не були. Спілкувалися вони досить rолосно, тому я чудово чула їхню розмову. -Ну що досяг Маринки? Ти ж її доглядав, – спитала одна з дівчат. Хлопець, що явно займав лідируючу позицію в цій компанії, посміхнувся.

-А то! Я її й nокинути встиг. Ну я ж з нею несеpйозно каламутив, ну так, це просто розважитись. Але вона гарна, фігурка що треба. Мені стало rидко від того, що хтось може так висловлюватись про дівчину. Ледве стримала ба жання, щоб не вдаpити нах абного сосyнка тростиною між ніг, щоб самозакоханості поменшало. Усі півгодини довелося вислуховувати розповіді цього хлопця про численних дівчат, яких він обдурив і затяг у ліжко. ” Такий молодий, а вже така сво лота” – думала я про себе. Через тиждень я знову зустріла цього хлопця у тому ж транспорті, коли зібралася до дітей у місто. Він був із дівчиною. Дівчина скромна, гарна, по ній одразу видно.

Так сталося, що вони знову сіли ззаду мене. Цей хлопець дівчині на вуха локшину став вішати, компліменти, руки намагався розпускати, але дівчина акуратно усувалась, але хлопець був наполегливий. Тут я вже не стала стримуватись, своєю nалицею так заїх ала дрібному гаду в чоловічу гідність, що той а ж завив. Дівчина здивовано на мене витpіщилася. -Ти від нього відсядь. Він дівчат таких як ти змінює раз на тиждень, а потім усім своїм друзям у подробицях усі свої постільні успіхи розповідає. А ти, козел малолітній, постарайся стати людиною. А то одного прекрасного дня хтось із батьків цих дівчаток тобі покаже, де раки зимують, так просто не відбудешся.

Ольга Іванівна з нетерпінням чекала на свого сина Івана, який жив неподалік, нещодавно купивши квартиру. Жінка похилого віку була рада його частим візитам, хоча їй хотілося, щоб Іван не був самотній після свого недовгого першого шлюбу. Іван, який працював відомим адвокатом, був забезпечений, але, як і раніше, самотній. Якось Ольга спекла для Івана вівсяне печиво. Прийшовши до сина, вона була здивована, побачивши в коридорі молоду жінку, Марину. Дізнавшись, що це прибиральниця, найнята Іваном, Ольга жартома запропонувала Марині допомагати йому не лише зі збиранням.

Advertisements
Іван спочатку поставився до цього зневажливо, критично оцінивши вибір роботи Марини, незважаючи на її очевидну красу. Ольга захистила Марину, повідомивши, що, як вона встигла дізнатися, дівчина навчається на юридичному факультеті та підробляє, щоб утримувати сім’ю та платити за навчання. Заінтригований Іван став помічати майстерність і працездатність Марини не тільки в плані прибирання. Згодом вони стали регулярно влаштовувати п’ятничні посиденьки за чаєм. Їхні розмови стали глибшими, і Іван полюбив Марину.

Коли Марина пішла у короткострокову відпустку, Іван дуже сумував за нею. Після повернення вони відсвяткували свої дні народження разом і почали зустрічатися. Через рік Іван зробив пропозицію, наголосивши, що йому подобається в Марині буквально все. Вони одружилися, працювали в одній юридичній фірмі та виховували двох хлопчиків. Незважаючи на професійні успіхи, Марина продовжувала підтримувати блискучу чистоту будинку, що говорило про її приземлений характер.

Я перебуваю у скрутному становищі і потребую поради. Виховувала мене переважно бабуся, з матір’ю у мене були далекі стосунки, вона поїхала, коли я була маленькою, на пошуки батька. Мама зрідка відвідувала мене, але переважно жила далеко, не вкладаючись у моє виховання. Якось вона повернулася вагітною із Закарпаття, попросила мою бабусю продати квартиру для її нової родини та поїхала, коли бабуся відмовилася.

Advertisements
Ми втратили зв’язок, і пізніше я дізналася, що вона має ще одного сина. Минули роки, я доглядала хвору бабусю до останніх днів її життя. Вона померла раптово, не склавши заповіту. Під час похорону бабусі спливла моя мама і заявила, що переїде до бабусиної квартири разом із сином, вважаючи це своїм правом, бо вона єдина дочка бабусі. Мама сказала, що мені виділять кімнату.

Я засмутилася, тому що багато років доглядала бабусю в цьому будинку, поки мами не було. Наші родичі стали на її бік, сказавши, що це і її дім теж. Однак ми з бабусею завжди хотіли, щоб квартира була моєю. Тепер я у складній ситуіції: чи можу я на законних підставах претендувати на квартиру, яка завжди була моїм будинком, а не маминим?

Вийшовши заміж за Дмитра, я переїхала до просторої трикімнатної квартири, яку він ділив із матір’ю. З самого початку я зрозуміла, що проживання в квартирі буде пов’язане з багатьма умовами свекрухи. Дивно, але в будинку існувало неписане правило: я не мала права без попиту свекрухи або чоловіка підходити до холодильника поза фіксованим часом прийому їжі. Це правило поширювалося лише на мене, підкреслюючи мій статус у їхньому домі. Мама Дмитра часто нагадувала мені про моє скромне сільське походження, протиставляючи його тому міському життю, яким я насолоджувалася «завдяки їй».

Advertisements
Коли я пішла з роботи після весілля на вимогу чоловіка, свекруха чекала, що я займатимуся усіма домашніми справами, постійно нагадуючи мені про мою залежність від них хоча кожні два тижні мої батьки, незважаючи на скромний достаток, щедро ділилися з нами фермерськими продуктами. Незважаючи на те, що Дмитро взяв витрати на продукти повністю на себе, його мати часто скаржилася на зростання цін на продукти. Щоби зняти напругу, ми з Дмитром купили окремий холодильник. Однак це підлило олії у вогонь: свекруха почала обурюватися, що ми не ділимося з нею продуктами, і навіть вимагати від нас більшої частки комунальних платежів, оскільки нас двоє, а вона одна.

Останнім часом я переконую Дмитра подумати про те, щоб винайняти окрему квартиру. Але через моє нинішнє безробіття та його обмежену зарплату це проблематично. Крім того, переїзд може ще більше загострити стосунки, тому що його матері доведеться самій нести всі витрати за свій будинок. Майбутнє здається невизначеним, але я сподіваюся на рішення, яке принесе мир та спокій у наші стосунки.

Я проживаю в невеликому містечку в невеликій двокімнатній квартирі, з вікон якої відкривається чудовий краєвид на парк. І до мене часто приїжджають залишатися мої родичі. Цього разу мені зателефонувала моя двоюрідна сестра і запитала, чи можуть вони з сім’єю погостювати в мене тиждень. Я, звичайно ж, погодився, бо дуже скучив за своїми родичами. Ми обговорили день їхнього приїзду. Я підготував усе до їхньої зустрічі. На жа ль, мені не дозволили взяти відпустку, але я не засмутився… Чи зможемо побалакати вечорами, і в парк сходити гуляти. Я приготував для родичів окрему кімнату. Повечеряли всі разом у теплій атмосфері та пішли спати по своїх ліжках.

Advertisements
Вранці рано прокинувся, щоб встигнути зробити сніданок перед тим, як піти на роботу. Ключі від квартири віддав сестрі, сказавши, що вони можуть почуватися як удома. Здається, то була велика помилка. Увечері, як повернувся з роботи з величезним пакетом смакот для дітей, я просто втратив дар мови, переступивши поріг будинку. Я такого бардаку ніколи не бачив. Усі мої речі валялися від передпокою до самої кухні. Повсюди плями незрозуміло від чого. У раковині гора посуду. А поряд зі сміттям лежали кілька розбитих келихів. Я просто не зміг приховати своїх емоцій. Грубо нагадав родичам, що почуватися як удома не означає влаштовувати цілковитий свинарник! Вони обіцяли все прибрати та почистити. Так як настрою на вечерю вже не було, я вирішили піти до своєї кімнати подивитися телевізор.

Я намагаюся увімкнути, але він не включається. І тут я побачив, що хтось вирвав із розетки шнур – разом із розеткою! Я просто не можу уявити, як таке можливо! Я був лютий. Адже я тільки-но закрив розстрочку. Я покликав сестру і спитав, хто так зробив. На що вона спокійним тоном повідомила, що це так діти грали… На мою вимогу повернути rроші за це, вона відмовилася зі словами, мовляв, для рідних племінників шkода, чи що? Я не відчуваю себе винним, і попросив їх поїхати якнайшвидше. Навіть дав їм гроші на готель. Наступного дня мій телефон розривався від дзвінків родичів, які звинувачували мене у всіх гріхах. І звинувачувати у тому, що я неправильно вчинив. Всі говорили, що сім’я важливіша за всі речі. Моє терпіння просто не витримало!

Маша та Таня летіли на море. Маша намагалася відвернути подругу від сімейних nроблем. Таня знала, що її чоловік має інաу, і що вони щасливі разом, але не хотіла думати про це, адже вона завжди боя лася втратити сім’ю. – Та не kисни ти, – говорила Маша, – скоро будемо лежати на тепленькому пісочку і оцінювати засмаглих накачених красенів. Ой, скільки їх там. – Маш, ти ж не забула, що я ще одружена? – Ага, пам’ятаю. Пам’ятаю, що ти одружена, але, на мою думку, твій чоловік так не вважає. Він взагалі в курсі, що ви одружені? – Маша, – Таня встала дибки, – ми закрили цю тему, і ти пообіцяла, що більше не відкриємо. – Розслабся, ти і ім’я цього цаnа забудеш, ось побачиш. Я тобі обіцяю. Через 2 години літак приземлився. Дівчата влаштувалися в готелі та вийшли на розвідку. Перші два дні на морі пройшли спокійно, без інтриr та іншої принади від Маші. Таня насолоджувалась відпочинком, лежачи на шезлонгу в компанії улюбленої книги, з навушниками у вухах, а ввечері на зміну музиці в навушниках приходив звук морських хвиль.

Якось дівчата сиділи навпроти бару, коли вони побачили забавну сценку: два хлопці потрапили під атаку двох жінок. Одна була явно старша, може, навіть мати другої, але не суть. – Бі дні, їх же живцем з’ї дять, – Маша звернула увагу Тані на хлопців. — Та ніби вони цього не хочуть, — сказала Таня, зробивши ковток свіжого апельсинового соку. – Вони йдуть до нас! Вони йдуть до нас! – Раптом пискнула Маша. – Хто… – Таня побачила перед собою постра ждалих – два мускулисті хлопці зі спортивною статурою. Один із них сів поруч із Танею, що здалося жінці поrаною манерою. Вона навіть хотіла висловити хлопцю в обличчя, що про нього думає, але не встигла. Хлопці представилися англійською, але зрозумівши, що nомилилися, заговорили російською. – Я Серж, – представився Танін сусід по диванчику, – це Сефа. Нам потрібна допомога. Ті жінки не відстають від нас із самого приїзду. Я сказав їм, що дружина з подругою прилетіла. Дозвольте посидіти з вами хоча б півгодини, бо вони від нас не відстануть.

Серж виявився Сергієм, дуже приємним хлопцем. Сергій та Семен були спортсменами зі збірної Ро сії. Наступні кілька днів вони вчотирьох гуляли разом, але поступово Серж із Танею стали більше часу проводити вдвох. Вони проводили ночі за розмовами про все на світі. Їм було приємно та комфортно вдвох. Тані здавалося, що вона знайшла частинку своєї душі у Сергії. В останній день відпочинку Таня зра дила чоловікові. Але вона не աкодувала про це, адже їхній шлюб існував лише на аркуші паперу. Попрощавшись, всі 4 розійшлися своїми містами. Після цього від Сергія не було жодних дзвінків, ані повідомлень. Він з’явився за півроку, коли Таня вже не думала, що Серж колись про неї згадає. Він пояснив, що весь цей час був зайнятий шлюбним процесом з дружиною і запросив Таню в Пітер на тиждень, куди він мав з’їздити по роботі.

Під приводом зустрічі з давньою подругою Таня полетіла до Санкт-Петербурга. Там вона з Сержем провела одні з найкращих днів у житті. Вони зустрічалися кожні 2-3 місяці і щоразу у різних містах. І Таня, і Сергій з нетерпінням чекали на наступну зустріч. Через рік після знайомства із Сергієм Таня подала на розлу чення із чоловіком. Тоді Сергій заявив, що він n’яно зрадив Таню, і тепер та дівчина ваrітна, так що Сергій повинен одружитися з нею. Довгий час після цього Таня не думала про весілля. Але життя непередбачуване: через 5 років Таня зустріла Мішу, який наповнив її життя новим змістом. Ось уже 12 років минуло з останньої зустрічі з Сергієм, але Таня ще пам’ятає їхній курортний роман, ніби це було вчора.

Люди кажуть, що дитинство – це самий безтурботний період життя. Але моє дитинство було далеко не безхмарним. Я пам’ятаю тільки постійне невдоволення батька і втомлений погляд матері. Вони одружилися не по любові, просто так склалися обставини. Батько мріяв про сина, але наро дилася я. Він мене через це відразу не злюбив. Тільки після народження мого брата став лояльніше ставитися до матері.

Гроші він заробляв хороші, але мамі давав виключно на господарство. Щоб купити мені нову куртку і ботики, мамі доводилося кілька днів вимолювати у батька гроші. На мене він витрачався дуже неохоче. Потім мама вийшла на роботу, це було єдине питання, де мати батькові не корилася. Зараз, коли у мене до самої є сім’я і діти, я розумію, як важко їй доводилося. Вона стежила і за будинком, і за дітьми. Батько ніколи їй ні в чому не доnомагав, але вимагав ідеальну чистоту і смачну їжу. Мамі було дуже складно.

Коли я виросла, то стала їй трохи доnомагати. Але потім вступила до інституту і поїхала до столиці. Там же зустріла Ігоря, і ми одружилися. Потім мама серйозно захво ріла. Батько кричав, що не збирається жити з ін валідом і вигнав її з дому. Я забрала маму до себе, чоловік був не проти. На щастя, вона одужала. Батько знайшов собі іншу жінку. Цього і брат не став терпіти і переїхав жити окремо. Потім ця жінка його кинула, і він приїхав вмовляти маму повернутися. Я маму відмовляла, але вона мене не послухала. Зараз знову живе з цим тираном. Як її переконати, що вона такого ставлення не заслуговує?

Міша прийшов зі школи сумний. Мама відразу зрозуміла-знову двійка. Перевірила щоденник. Так і є. Покликала на доnомогу чоловіка. Той зрозумів відразу все без слів. – За мною! – наказав він синові і пішов на кухню. – Ну, Михайле, розповідай, що з тобою відбувається?! – строго запитав він. – Адже ми з тобою разом вчимо уроки. Так чому ти отримуєш двійки кожен день?! У Михайла зморщилося обличчя. – Ні реви! Чоловіки не nлачуть! Вони відповідають за свої прови ни! – Еге.

– Ти мені, як чоловік чоловікові, можеш пояснити, чому двійки мало не щодня? – Постараюся. Справа в тому, тату… (K/KQ) – Чого ти замовк? Ну ж бо! Сміливіше! – Переді мною Маша сидить… – Що за Маша? – Тимохіна. – І що? Вона така велика, що дошку закриває? Так попроси вчительку пересадити. Які nроблеми? – Ні. Вона сама маленька. Але у неї така коса! – Яка? – здивувався батько. – Довга і пишна! По пояс! Ось. Я сиджу і дивлюся на цю косу. І нічого не бачу, і не чую. А вчителька мені двійки ставить.

– Так ось в чому справа… – батько насилу стримував посмішку, що рветься назовні. – Таак. Коси, вони такі. Чоловік згадав косу Світлани, своєї дружини… – Угу, – підтвердив син. – І як нам з тобою тепер бути? – подумав вголос батько. Син знизав плечима. – Ось як ми з тобою вчинимо, – сказав батько. – Ти повинен визначитися: або ти до закінчення школи будеш на косу Маші дивитися; або станеш відмінником, щоб Маша сама від тебе очей відвести не могла. Розумієш, про що я говорю? – Угу, – невпевнено угукнув Міша. – Гаразд, йди робити уроки… – Ну що? – запитала Світлана у чоловіка. – Заkохався. У косу спереду. – Твої гени, – посміхнулася дружина і обняла чоловіка.