NEWS 2SWEET

Я майже не пам’ятаю своїх батьків. Вся справа в тому, що їх шлюб проіснував зовсім недовго. Одного разу батько поїхав у відрядження, але не повернувся з нього. Мамі було нелегко це прийняти. Через кілька тижнів вона відправила мене до бабусі жити, а сама назавжди поїхала кудись, і більше ми про неї нічого не чули. На той момент мені було всього 4 роки.Бабуся змогла замінити мені відразу двох батьків. Вона завжди підтримувала мене у важку для мене хвилину.Бабуся робила все, щоб я не відчував себе обділеним чимось, щоб мав все, що мають інші діти. Давала мудрі поради, які мені допомогли в житті. Я до сих пір дуже їй вдячний за все, що вона для мене зробила. Адже вона могла не турбуватися зовсім про мене, а просто відвести мене в дитячий будинок. Але вона дуже любила і жаліла мене, тому робила все для того, щоб я був щасливим.Відразу після закінчення школи я успішно поступив в інститут. Ще на четвертому курсі навчання пройшов стажування в міжнародній компанії і вже через рік офіційно туди працевлаштувався. Це був величезний успіх, чесно кажучи.

Моя робота мені дуже подобалася і приносила хороший дохід. Тепер я почав знімати окрему квартиру. Природно, що я не забував про свою бабусю. Тепер вона звільнилася і не працювала вже, оскільки я повністю її фінансово забезпечував.
Згодом у мене з’явилася улюблена дівчина. Вона недавно влаштувалася до нас в фірму і сподобалася мені ще при першій зустрічі. Ми планували, що скоро зіграємо весілля. Правда, я хотів до цього часу назбирати грошей на власну квартиру.Приблизно в цей час до нашого міста приїхала моя мама. Вона відразу ж поїхала до бабусі, щоб дізнатися у неї мій номер телефону. Потім мама відразу зателефонувала мені і домовилася про зустріч.Мабуть, я дуже наївна людина, оскільки вважав, що мама приїхала попросити вибачення у мене і відновити наші відносини, адже ми найрідніші у світі люди.

Однак це її зовсім не цікавило. Мама мені сказала, що чула від бабусі про мої успіхи на роботі, тому вона хоче, щоб я їй щомісяця надавав їй матеріальну допомогу, тому що їй зараз живеться дуже важко.А в кінці розмови вона додала, що у неї є три сини і вже другий чоловік, які ніде не працюють і нічого не хочуть робити. А вона зараз в абсолютно скрутному становищі, а оскільки мені в житті пощастило, то я міг би їй допомогти, тому що вона моя мати.Чесно кажучи, деякий час я був дуже здивований, тому що такого я точно не очікував. Я щиро не міг повірити, що бувають настільки недобрі люди; і мені дуже прикро, що саме такою людиною виявилася моя рідна мати. Мама залишила мене зовсім маленьким, коли я дуже потребував її уваги, турботи і підтримки, а тепер просто так з’явилася в моєму житті і просить у мене грошей.

Мабуть, вона щиро не розуміє, що моє нинішнє становище – це не везіння, а важка щоденна праця і, якби не бабуся, то не зрозуміло, як би склалася моя доля. Це єдина людина в моєму житті, про який мені потрібно турбуватися і піклуватися. Природно, я відмовив їй. Сподіваюся, що вона більше ніколи не з’явиться в моєму житті. Я остаточно хочу забути про цю людину

Пам’ятаю, що у мене було таке гарне дитинство з шикарними канікулами в дитячих таборах, а якщо вже я і залишалася в місті, то всім двором гуляли разом, бігали, грали, всі один одного знали. Часи змінилися зараз.Відпочинок в оздоровчому таборі не всім батькам по кишені, адже за це потрібно викласти чималу суму коштів, особливо тим, хто не має ніяких зобов’язань. У місті залишити дитину на весь день одного, поки батьки на роботі страшнувато: гуляти на вулиці одній дитині не варіант, а в 4-х стінах – ще гірше.- Нас виручає бабуся, мама мого чоловіка, – каже Ольга, – моя мама живе в столиці, я і сама тут виросла. Але мама хворіє і займатися двома дітьми 8-й і 11-й років їй не під силу, як і їздити до нас з протилежного кінця мегаполісу. А мама мого чоловіка Макара живе в селі і, якби не вона, не знаю, що б ми і робили.Ольга і Макар звичайна рядова родина. Їм трохи за 30, двоє дітей, кредит виплачують за трикімнатну квартиру: у них хлопчик і дівчинка, тому всім потрібно по кімнаті, меншу квартиру було брати не варіант.- Працюємо, – знизує плечима Ольга, – справляємося якось, економити доводиться, років 4 вже обидва у відпустці не були. Вважаємо за краще брати грошову компенсацію. Так що мама Макара нас виручає в плані того, що діти хоч не на асфальті літо проводять, а в селі, на чистому повітрі біля річки.

Незамінна бабуся живе на одну скромну пенсію. Ольга і Макар намагаються хоча б раз в 2-3 тижні приїхати провідати маму і дітей.- Завантажуємо в машину продукти, – каже Ольга, – намагаємося привезти все, що необхідно. Пенсія у мами Макара – копійки, так, багато чого вона вирощує на городі, але дітям зараз подавай і ласощі, і молочку, і інше. Гроші переводимо на картку, а як інакше. Вона, правда, відмовляється, каже, що внуки їй в радість і вона не збідніє, але ми ж розуміємо, що наші зарплати не порівняти з пенсією мами, на яку особливо не розгуляєшся.Брат Макара, який теж кілька років тому виїхав до столиці, одружився 4 роки тому. У його дружини був син від першого шлюбу, зараз йому 10 років, 3 рочки недавно виповнилося молодшому, уже загальному малюкові.- Перший раз брат мого чоловіка з дружиною привезли моєї свекрухи дітей в минулому році, – згадує Ольга, – у відпустку відправилися. Бабуся наша нічого проти не мала, на 2 тижні залишила обох, потім молодшого його мама зібрала, а старший з нашими дітьми був у бабусі все літо.Ольга невдоволено морщиться і справа не в тому, що цей хлопчисько не рідний їй онук, бабуся відноситься до пасинка молодшого сина тепло. Ось і в цьому році погодилася прийняти і тих онуків на все літо, дружина брата Макара ж вийшла на роботу, садок для молодшого є, але у бабусі в селі ж краще.

– Старший в місті сидіти буде, і молодший в садку, – скаржилася жінка брата Тамара свекрухи в травні, – так погано він до садка звикає, за два місяці два лікарняних. Йому б відновитися десь на природі, на свіжому повітрі.- Бабуся натяк зрозуміла, – каже Ольга, – покликала їх до себе, хоча це і важко. Вона одна, а дітей четверо з яких один зовсім малюк. Але справа навіть не в цьому. У минулому році брат Макара з дружиною дітей привезли, а ні копійки грошей мамі не залишили. А діти, як відомо, хочуть їсти, ще й не просту картоплю, або макарони, а щось смачненьке.- Та нічого, – говорила мама. – вони просто не подумали. У мене відкладено є трохи грошей, я якось вже впораюся.
Ну звичайно впоралися, ми ж і продукти залишили, і гроші регулярно перераховували. Але і в цьому році дітей привезли до мами чоловіка вже в 20-х числах травня. З речами і без копійки на їх прокорм.Ольга злиться: у брата чоловіка і його дружини зарплати непогані, кредиту немає, живуть в квартирі, яка Тамарі у спадок дісталася.- Невже не здогадуються, – каже Ольга, – що зміст двох дітей грошей коштує? Ми привезли своїх трохи пізніше. Як завжди – з повним багажником всього. А свекруха нам вже вручає список, Що привезти наступного разу, тому що свої гроші вона тепер відкладає, хоче щось там восени ремонтувати в будинку.

– Суп зварила – не їдять, давай сосиски, – зніяковіло скаржилася бабуся, – так сир з варенням теж не хочуть, давай йогурти. У нас полуниця ще не пішла, а на ринку дорого.- Тамара, – не витримала Ольга і зателефонувала дружині брата свого чоловіка, -імейте совість, дітей привезли, а їсти вони що по-твоєму будуть?- Твої їдять, – була відповідь, – а мої чим гірше? Бабуся нагодує.- І телефон поклала, – каже Ольга, – чоловік не витримав, сам з братом поговорив.Після розмови Тамара з чоловіком посперечалися:- Що це за бабуся, яка гроші просить за те, що внуки у неї живуть?- Всі доводи, що бабуся не просить, а й годувати їй їх не на що, особливо за їх запитами, – каже Ольга, – не подіяли.- Я заберу дітей і відправлю їх до своєї мами, – заявила Тамара своєму чоловікові, – зрозуміло, наш старший син йому не рідний, а й на рідного онука копійку не витратити, це як?- Забрала? – питаю.- Ага, аж три рази забрала, – сміється Ольга, – мама у неї живе недалеко, але бажання з онуками сидіти не виявила абсолютно. А може грошей теж немає, а дочку свою знає дуже добре. Брат Макара гроші сам перерахував мамі після того, пообіцяв робити це регулярно. Не без навіювання з боку мого чоловіка, зрозуміло. Бабуся бабусею, а сидіти влітку з онуками вже допомога істотна.- От раніше бабусі з дітей грошей не брали, – сказала чоловікові Ольги ображена Тамара, – а зараз куди не глянь – всі хочуть грошей.- Просто їли раніше онуки у бабусі картоплю з квасом і млинці з молоком, – сказав на це мій Макар, – йогуртів не просили. Та й простіше життя було. А зараз інший час. Мамі важко, її теж потрібно зрозуміти. Ну, хіба не так?

Петро зі своєю сім’єю давно вже живе в рідному домі. Старший брат Олексій одружився на жінці з міста. Спадщину Петро з дружиною не оформляли. Ніби як належить молодшому синові рідну домівку, адже саме він з дружиною доглядали за старенькими батьками дуже багато років, у всьому допомагали. Принаймні так в селах заведено, хто за батьками доглядав, того і хата. Та й сам Олексій всі ці роки мовчав, на будинок не претендував.Олексій з дружиною приїжджали раз на рік, на Зелені свята. Часто батьків не відвідували, нічим їм не допомагали, а з приводу батьківської хати претензій ніколи не було, про це навіть мову вони не заводили.

Хата-старенька вже трохи була нахилена, стіни тріскалися, то Петро частково зніс старі споруди, підкріпив стіни цеглою, за який виклав чималі гроші, які заробив, звичайно, сам.І баню побудував нову, паркан гарненький звів. Зробив затишним і красивим двір рідної домівки.Все було у кожної сім’ї тихо, мирно і спокійно. Поки на поріг не ступив якось Олексій. Мовляв, дружина його вигнала, тепер йому діватися нікуди, даху над головою у нього немає, буде жити на батьківщині. Такі новини, звичайно, Петра зовсім обрадували. Врешті-решт він чимало зробив, перебудував заново майже все, де треба підлатав, а Олексій заявився на все готове. Та ще й повів себе за належне, немов додому прийшов, не попередив про приїзд і дозволу у брата пожити в будинку питати не став.

Стіл йому не накрили. Всім виглядом показуючи, що не раді непроханому гостя. Постелили брат з дружиною йому в самій маленькій кімнаті. Дітям довелося з батьками тіснитися в їх спальні.На наступний день Олексій спав довго, до обіду. Через нього було неможливо пройти на кухню, не зачепивши ногою. Сільські люди встають рано, адже господарство повинні встигнути ще до роботи, а тут спить і спить.Прокинувся до обіду, відразу попросив їсти. Дружина Петра підігріла йому суп, м’яса поклала. Він поїв і знову ліг.- Як жити збираєшся? – обережно запитала дружина Петра брата свого чоловіка. – Довго у нас будеш? У нас сім’я все таки. Дівчаткам ніде присісти уроки робити. Будинок не великий, дві кімнати всього.

Олексій спочатку промовчав, а потім впевнено сказав, що може ще помиритися з дружиною.Виспавшись за цілий день, Олексій всю ніч дивився телевізор, з гучним звуком, який лунав на весь будинок. Через нього ніхто не виспався. А всім рано вставати.Днем Олексій спить, вночі – телевізор дивиться.Рідні довго мовчали, а потім дружина Петра якось підслухала розмову, коли Олексій зі своєю дружиною розмовляв:- Процес пішов, вони вже зрозуміли, що я тут надовго, нехай знають, що будинок і мій теж. І мені все одно, що Петротам набудував. Його ніхто не просив. Так що все нормально. Скоро ми досягнемо всього, ще трішки почекай.

Почула і розповіла чоловікові. Мовляв, так і так, у Олексія з дружиною все добре, це він око поклав на рідну домівку, хоче прибрати і собі майно це до рук.Петро пішов до брата в кімнату, зібрав всі речі і викинув на вулицю. Сказав, щоб брат більше не приходив, що потрібно було раніше хату ділити, коли вона впаде, а не зараз на все готове прийшов і права свої ще якісь диктує.Олексій сказав, що він так просто хати батьківській братові не залишить. Але Петра підтримують всі сусіди, адже знають, що за батьками пригледів і будинок відбудував. Правда на його стороні, вони його не залишать!

Погодьтеся, що в наш час важко кого-небудь здивувати особливою різницею у віці між двома люблячими серцями. Але ця історія змогла здивувати навіть найдосвідченіших глядачів.

Йтиметься про 23-річній дівчині, яка зустрічається з 69-річним чоловіком. Коли батьки дівчинки дізналися про це, вони дуже розсердилися, подумавши, що між парою не може бути нічого серйозного. Але дівчина полюбила чоловіка і, нікого не слухаючи, вийшла заміж за нього.

Вони одружені вже 2 роки і просто щасливі разом. У чоловіка вже був син від першого шлюбу, і він вважав неправильним заводити ще одні відносини в такому віці. Але чоловік просто не міг відмовити дівчині, яка все життя мріяла про дітей.

Весь цей час батьки дівчинки не розмовляли з нею, тому що вважали її шлюб неправильним, а вона їх не слухала. Але коли у пари народилася дитина, всі один з одним помирилися.

Багато людей на вулиці косо дивляться на них, але вони просто не звертають уваги на чужу думку і надходять так, як вважають за потрібне!

Я минулого літа, як проклята, у свекрухи на городі горбатилася. І як Ви думаєте, мене пригостили хоч одним огірочком? Ні! Жебракувати я не вмію, тому коли перший раз Віка поїхала з дачі з повними сумками, а я навіть не почула «спасибі», я здивувалася. Може, у них в сім’ї прийнято так: що захопив – то твоє?Але, в силу виховання, в наступний раз я вирішила запитати дозволу.- Мамо, а можна мені взяти огірочків і зелені трошки?- Вікі треба добре їсти, а то чоловік у неї копійки отримує. Твій чоловік добре заробляє, що, огірків купити не можеш?Тоді я стала ставитися до дачі як до безкоштовного фітнесу: свіже повітря і фізичні вправи – ідеальне поєднання. На мої скарги чоловік відмахнувся: – Урожай мамка по осені ділить. Всім за працю приділить, а ти у мене – розумниця.

Я з ентузіазмом їздила на дачу, не розуміючи, що використовують мене як безкоштовне таксі і робочу силу. Восени мені дали свіжий, гарний, ароматний шиш з маслом. Тоді я відразу сказала чоловікові і його мамі, щоб більше на мене з городом ніхто не розраховував. Я краще в зал недалеко від будинку походжу – подумала я.Восени, взимку і ранньою весною про мене ніхто і не згадував – ні Віка, ні мама чоловіка. Я від такого щастя раділа, якщо чесно. Але недовго моє щастя тривало – прийшов час посадочних робіт. Ось тоді то й почав мій телефон розриватися від дзвінків і повідомлень родичок чоловіка. А якщо врахувати те, що Віка завагітніла, я стала потрібна на городі, як повітря.
Ввічливі відмови розцінювалися як «ціну собі набиває».

– Твоя дружина мене не поважає, поговори з нею, примусь їхати. – вимагала свекруша.- Мама, вона – доросла людина і сама вирішує, що їй робити. – відповідав їй мій чоловік.- Я виростила не чоловіка, раз дружина тобою крутить як хоче. – намагалася маніпулювати мати чоловіка, але, на щастя, їй це не вдавалося.На деякий час мене залишили в спокої, образившись на нас з чоловіком: – Нічого більше з городу не побачите! – кинула загрозу свекруха. Якщо врахувати, що ми і так нічого не бачили, то ми нічого не втратили. А тут примудрилася свекруха руку зламати. У Віки- пузо на лоб лізе, вона не працівник. Чоловік на дачі вже років 10 не був і стійко відбивається від маминих запрошень попрацювати. Залишилася бідна нещасна я – надія сім’ї.Я відбивалася як могла: – Ні, вибачте, у мене свої справи.

– Ні, прошу вибачення, в п’ятницю я не можу. І в понеділок не можу. Коли можу? Ніколи. – Я на весіллі у двоюрідної сестри. Мені прямо зараз, у вечірній сукні, йти город копати? У підсумку мати чоловіка здалася і їздили вони з Вікою на дачу удвох: свекруха працювала однією рукою, а Віка відпочивала.І так, мені не соромно, що я не допомагаю людині у важкій ситуації. Їй же не соромно не вміти говорити «спасибі»! Коли Віка зрозуміла, що урожай в цьому році буде набагато менше, ніж в минулому, вона примчала до мене:- Ти що, зовсім знахабніла? Швидко зібралася і поїхала мамі допомагати! – почала волати Віка, навіть не встигнувши зайти в квартиру.- Так? А може мені відразу квартиру вам з мамою подарувати, життя свою застрахувати і скопититися? – поцікавилася я у розлюченої жінки.

– Ти ще й хамиш!- Ти ще й кричиш! На мене в моєму ж будинку, не соромно? – не відступала я.- Так не піде! Це ти влізла в нашу сім’ю, тому повинна зі шкіри геть лізти, щоб нам сподобатися! – Віка почала нести відверту нісенітницю.- Зараз почекай. У мене десь том Сімейного кодексу завалявся. Там написано все, що я повинна своїй сім’ї і хтовважається моєю родиною. Тут постоїш, добре? Я намагалася не грубіянити і не кричати, вона все-таки вагітна. А ось утриматися від підколки мені не вдалося.- Ми з мамою кістьми ляжемо, але вас розлучимо! – прокричала Віка на прощання і вискочила за двері. Чи не цікавий їй, мабуть, сімейний кодекс. А шкода – багато б нового дізналася

Льоша і Саша потрапили в дитячий будинок після відходу своєї мами. Жінка довго хворіла і не впоралася зі своєю недугою. Батько вже давно не жив з ними, виїхав в іншу країну: так і загубився в далеких краях. Родичів, які захотіли б взяти хлопчаків-близнюків до себе не виявилося; крім бабусі. Скільки кабінетів вона пройшла, скільки прохань і заяв написала, позитивного результату не отримала – вік …Бабусі було сімдесят чотири роки. Вона часто відвідувала онуків в дитячому будинку, тільки так бабуся могла показати хлопчикам, що вона їх пам’ятає і любить. Саші і Льоші було по вісім років, коли вони потрапили в дитячий будинок, а коли їм виповнилося по десять років – як грім серед ясного неба прийшла новина, що Льошу всиновлюють.Звичайно, за правилами близнюків не можна булорозлучати, але сімейна пара не хотіла брати ще і Сашу. Саша в ранньому дитинстві пошкодив ногу і ходив накульгуючи, часто користувався тростиною. А взяти двох, один з яких ” інвалід ”, усиновителі не хотіли.

Завідуюча пішла на порушення, як вона згодом говорила – тільки заради дитини. Містечко невелике, усиновителі з’являються рідко, перспективи знайти сім’ю у вихованців мізерно малі.Вона довго думала, перш ніж прийняти рішення – і рішення це було дуже сумним для братів. Багато хто закрили очі на правила і, через певний час, Льошку забрали нові батьки.Саша довго сумував і, якби не бабуся, міг накоїти непоправне. Так сильно на нього подіяла розлука з братом. Завідуюча, бачачи ситуацію і усвідомлюючи свою провину, дозволила бабусі забирати внука на вихідні. Так вони і виживали.Бабуся стала для Сашка єдиною близькою і рідною людиною. Звичайно, він сподівався з часом знайти брата, але він розумів, що не все так просто буде в його пошуках.Бабуся ж дуже любила онука; була вона спритною старенькою, незважаючи на поважний вік. Вона намагалася давати онукові все, що могла, замінюючи йому і маму, і брата. Саша дуже її любив, намагався не засмучувати, допомагав, чим міг і щотижня з нетерпінням чекав вихідних.
Пройшли роки. Сашкові виповнилося 18 років. Тепер він міг постійно жити з бабусею. Бабусі вже перевалило за 85, вона часто хворіла, але ще трималася заради онука. Саша не уявляв собі життя без улюбленої бабусі, оберігав її від труднощів життя, намагався відплатити їй добром і своєю любов’ю.

Думка знайти брата не покидала його; бабусі теж дуже хотілося, щоб Льоша знайшовся:- Тоді мені і померти не страшно! Буду знати, що ти не один! – говорила вона онукові.Саша не любив такі розмови, але сам розумів, що зі смертю бабусі залишиться зовсім один на білому світі. Так, буде сім’я, діти, але поки про це думати рано.Спочатку він намагався знайти сліди брата в дитячому будинку, де вони жили, але старої завідуючої вже не було, а новий персонал був не в курсі їх історії, і правил дотримувалися строго. Не положено говорити адресу усиновителів.Він шукав його всюди, писав на всі передачі, які займаються пошуками родичів, але результату поки не було. Лише випадково, в один з приходів в дитячий будинок, почув він від старої нянюшки, що усиновителі були з їхнього міста і їхати нікуди не планували.Містечко-то невелике, та не два будинки. Прізвище у брата зараз звичайно ж інше, та й ім’я могли поміняти. Саша надії не втрачав. Так минуло ще кілька років. Саша вивчився, влаштувався на роботу.Бабуся була вже зовсім стара, але як вона сама говорила:- Не піду, поки Льошеньку не побачу!

В один з вихідних, Саша пішов в торговий центр. Потрібно було купити теплий одяг: зима-то не за горами. Він довго ходив по поверхах, дивився собі обновки, купив все, що потрібно.Але хотів порадувати і бабусю, шукав їй теплу хустку. Старенька хоч і рідко, але виходила посидіти з сусідками на лавочці; Саша турбувався про її здоров’я, застуда їм зовсім не потрібна. Бабуся дуже слабка, простигати їй не можна!Вибираючи хустку, Саша почув дитячий голос:- Папа, подивися! Там ти стоїш!Саша завмер; він стояв, боячись поворухнутися, боячись того, що йому це здалося. Взявши паличку, він повільно повернувся в ту сторону, звідки почув голос дитини! На нього дивився молодий хлопець, по щоках якого текли сльози. Він не звертав на них уваги, не витирав, не чув дитини, яка смикала батька за рукав пальто.Синок не розумів, чому великий і сильний тато стоїть, плаче, як дівчинка, і дивиться на дядю, у якого таке ж лице, як у тата. Складна ситуація для маленької дитини!Брати мовчки підійшли один до одного, мовчки притиснулися голова до голови. Саша не розумів, як так! Шукати брата багато років і знайти його абсолютно випадково, завдяки своєму племіннику, який помітив схожість двох чоловіків.Перший шок пройшов – і брати, нарешті, обнялися. Залишилося найважливіше – зустріч з бабусею.А далі? Далі – жити, дихати на повні груди. Є брат, дружина брата, є племінник, є бабуся! Рідна сім’я, рідні люди! Саша відчував себе так, як в далекому дитинстві – легко і спокійно! Всі, кого він любив, були поруч з ним

Моя велика родина дуже рано залишилася без батька. Він був нашим єдиним годувальником, тому після його виходу з сім’ї вся відповідальність лягла на нас з братом. Ми повинні були забезпечити себе, маму та двох молодших сестер. Тому я пішов працювати у дуже юному віці. Через кілька років старший брат одружився і переїхав до іншого міста. Щодо мене та мого особистого життя – то всього цього не було: рідні звикли висіти на моїй шиї. Мама щиро вірила в те, що до її обов’язків, як справжньої жінки, входить лише народження дітей та створення домашнього затишку. Отже, про роботу вона навіть не замислювалася. Ситуація іноді сягала такого абсурду, що мама вимагала від майбутніх зятів викуп за наречену. Одного такого потенційного нареченого таке нахабство обурило настільки, що весілля довелося скасувати.

Advertisements
Відверто кажучи, цей хлопець нічого не втратив, адже мою сестру дуже важко назвати господаркою. Вона не вміє готувати, не любить вбирати і не займається пранням. Сфера її інтересів закінчується на манікюрі та макіяжі. У результаті мені набридло таке життя, тому я вирішив поїхати за кордон, трохи підзаробити. Повертатися на батьківщину не входило до моїх планів. Я поставив маму перед фактом, що доnомагатиму їм фінансово, поки молодшій сестрі не виповниться 20 років, а далі – кожен у відповіді сам за себе. Якось я познайомився з Надею. У нас почалися відносини, які стали бурхливо набирати обертів. Однак весілля довелося відкласти, щоб я міг заробити на нього потрібну суму. Та й до народження сестри залишалося кілька місяців. Наречена увійшла до мого становища і люб’язно погодилася.

Цілих 2 місяці я знову провів на заробітках. Весь цей час від Надії не було жодної звістки. Коли я повернувся і зайшов до неї в гості, то дізнався від сусідки, що сюди приїжджала моя дружина Марина з нашою дитиною на руках. Вона заявила, що Надя – «розлучниця і руйнує сім’ю». Насправді це була моя сестра, але їй вдалося обдурити мою наречену. Після цього Надя й пішла. Після цього протягом 3 років я не спілкувався ні з мамою, ні з сестрами. Але якось вирішив навідатися до них у гості. Виявилося, що маю двох племінників, але обидві сестри встигли розлучитися зі своїми чоловіками. Тепер вони наполягали на тому, що я маю забезпечувати не лише їх, а й їхніх дітей. Щодо моєї Наді, то я зміг знайти її та розповісти їй усю правду. Незабаром ми одружилися, а зараз плануємо поkупку власного житла, яке стане нашим сімейним гніздечком. Допомагати мамі з сестрами я не збираюся, адже тепер мені є про кого піклуватися.

Ми з чоловіком завжди мріяли про онуків, але наш син Адам так і не одружився, все ще сподіваючись знайти таке ж міцне кохання, як у нас. Ми одружилися молодими, у 18 і 20 років відповідно, і все життя насолоджувалися своєю любов’ю. Хоча Адам обіцяв нам спільну відпустку, але мій чоловік мав на цей термін багато інших планів. Під час відпустки на морі Адам схвильовано розповів мені телефоном, що зустрів там дівчину Олесю — сироту, продавщицю морозива. У мене були сумніви з цього приводу: я запитувала себе, чи підходить вона моєму синові.

Advertisements
Але Адам бачив її внутрішню красу та доброту. На жаль, Адам загинув через пару днів внаслідок нещасного випадку, повертаючись із тієї відпустки. І ось, через 20 років, на порозі нашого будинку з’явився хлопець на ім’я Адам, напрочуд схожий на нашого сина. За ним йшла Олеся, яка розповіла, що познайомилася з нашим сином на пляжі 20 років тому. Не підозрюючи про його фатальну аварію, вона була на той момент вагітна його дитиною. Побоюючись засудження, вона залишила дитину, назвавши її Адамом, і за допомогою свого дядька незабаром стала досвідченим лікарем.

Емоції зашкалювали, коли ми вітали їх у нашому домі. Вдячний за їхній візит, мій чоловік пошкодував, що вони не з’явилися раніше. Вони стали нам рідними, збагативши наше життя. Поки ми з нетерпінням чекаємо на весілля юного Адама, наші дні сповнені любов’ю. Незважаючи на наш затяжний біль через втрату нашого сина, його спадщина висвітлює наш світ. Я закликаю всіх цінувати кожну мить, проведену з близькими, оскільки життя справді непередбачуване…

У моєї подруги Каті була звичайна свекруха. Добродушна жінка вчителька на nенсії. Але на старості років вона не сумувала: ходила театрами, доглядала котиків. Але ж ми всі розуміємо, що свекруха – на те й свекруха, щоб повчити невістку, дати їй порад, а якщо потрібно – то й довести до сліз своїми нотаціями. Щоразу, коли Катя з чоловіком і дитиною виїжджали на відпочинок, то залишали ключі тітці Лізі. Просили свекруху квіти полити, кішечок погодувати. Але цим добродушна жінка не обмежувалася. Лізла в шафи, розкладала одяг на свій смак, все перегладжувала, іноді пропалювала рукави дороrих блузок. Чоловік Каті, Іван, постійно згладжував кути. Йому хотілося, щоб стосунки в сім’ї залишалися добрими. Катя лише через це й трималася. Щоправда, із останніх сил. Чаша була в очікуванні останньої краплі. Якось вся сім’я поїхала в гості до старшої сестри Каті – Альбіни. Та вдруге виходила заміж. Вирішили члени сім’ї погостювати там цілий тиждень.

Advertisements
Ось тільки вони нещодавно зробили дороrий ремонт своєї кухні. Цікаво, як там поживає її нова і дуже зручна плита. Повернулися за тиждень. Катя відчинила двері – і насамперед побігла на кухню. Увійшла, сіла на стілець і заnлакала. Вся поверхня плити була розбита та забруднена. Виявилося, що свекруха вирішила зробити варення, воно в неї і втекло. Чи не відтиралося. А як розбила? Та дуже просто: підняла гарячу каструлю, не розрахувала сили – і впустила. Квіти можна було викидати на балконі. Але речі в шафі були, звичайно ж, розкладені на її смак. Щоправда, варто зазначити, що вона забула витягти прання з пральної машини. Потрібно запустити ще раз. Катя ревла дуже довго. А свекруха, звичайно ж, заявила, що діти не цінують її, вона доnомагає їм у всьому – і ось що отримує замість. Подумаєш, плиту розбила.

Через тиждень Катя дізналася, що свекруха поїхала у відпустку. -Швидко ключі від її квартири — гаркнула вона на чоловіка. Той навіть не наважився чогось заперечити. Можна лише уявити собі, наскільки – від щирого серця – відривалася Катя ці кілька днів. Зробила все, що тільки було можливо – і на кухні, і у ванній, і в кімнатах – все на власний смак. Навіть робила фотографії – до і після – щоб насолодитися своїм твором. Свекруха після приїзду не відповідала на їхні дзвінки протягом тижня. Але якось вона прийшла, притягнувши із собою величезний торт. Прийшла вибачатися. -Катя, Вибач мені. Тепер я вже все зрозуміла. Це неправильно, коли порушують твої особисті межі. Обіцяю, більше ніколи так не робитиму. Вони обнялися, про сварkи та сльози в цьому будинку можна було вже забути.

Два роки тому мій син одружився зі своєю kоханою. З невісткою мені пощастило, вона в мене гарна, чудова, добра. З першої нашої зустрічі я від неї в захваті. Але ось зі свахою мені не пощастило, вона жа хлива жінка. Місяць тому наро дилася моя онука. Син із дружиною живуть окремо. Квартира моя, але я там не мешкала, вона дісталася мені від батьків. До одруження сина здавала. Моя невістка — чудова господиня, все вміє робити по дому. У неї завжди чисто, затишно. Теща сина іноді приїжджає у гості. У день виписки сваха моя заявила, що має намір переїхати до доньки, щоб доnомагати з дитиною. Вона взагалі нетактовна жінка, скрізь сує свій ніс.

Advertisements
Вона ніколи не була заміжня, наро дила доньку від першого зустрічного.Навіть після весілля не давала спокою доньці, регулярно намовляла. На її думку, її доньці не пощастило з чоловіком та зі свекрухою. Мовляв, зять nоганий, не поважає тещу, з ранку до вечора на роботі, дружині не доnомагає, посуд не миє. А про мене взагалі жахіття розповідає: за її словами, я просто зла відьма. На її думку, у житті доньки немає нічого доброго. Дочка каже їй, що чоловік доброчесний, вірний, працює та забезпечує сім’ю. Але для цієї сварливої жінки не мало значення: головне, що вона незадоволена. Заявила,що приїхала на доnомогу,але сама нічого не робить,сидить та сkаржиться.

Син не хоче повертатися додому, бо там теща. Вона робить йому зауваження, звітує, мовляв, невихований, не купує тещі квіти, не робить подарунків. Я твердо вирішила її, як то кажуть, на місце поставити. Пішла до них у гості. Вона стала натякати, що я не дбаю про онучку; якби не вона, дочка з чоловіком пропала б. Я веліла їй швидко зібрати речі та поїхати. Сказала, що я не зять — і не терпітиму її. І додала, що якщо донька вирішить підтримати матір, то її теж ніхто не стане силоміць утримувати. Я знала, що моя невістка розумна, вона сама втомилася від докорів та претензій матері. І сказала, щоби ноги її не було більше в моєму домі. Вона швидко зібралася, сказала, що її ніхто не ці нує — і зникла.