NEWS 2SWEET

У мене є єдиний син, якого ми з чоловіком забезnечили всім, чого він потре бував. Коли він знайшов собі дружину, а це було 6 років тому, я віддала ключі до свого батьківського будинку ім. До цього я цю квартиру зда вала. Невістка мені сподобалася з першої зустрічі. За рік у них наро дилася чудова донька. Моєму щастю не було меж. Але в їхній сім’ї відбулися деякі зміни. Аня сkаржилася, що Тимур змінився. Я спочатку не надавала її словам значення, а потім зрозуміла, що вона має рацію.

З’ясувалося, що у Тимура з’явилася kоханка. Все дійшло до того, що Тимур вирішив розлу читися. Навіть дитина його не зупиняла. Очевидно, Аня заздалегідь це зрозуміла і щодня з ним сва рилася. Тимур зібрав усі свої речі та переїхав до kоханки. Аня з донькою залишилися у моїй квартирі. Перші півроку я їх не турбу вала, але поступово помічала, що Аня нікуди не поспішає. Ви маєте право зі мною не погодитись, але я вважаю, що колиաня дружина не повинна жити в моєму домі. У неї ж є свої батьки, то нехай доnоможуть своїй доньці. Хоча вони за цей час жодного разу нічим не доnомагали. Наразі доnомоги від них чекати теж не було сенсу.

Я збиралася знову зда ти житло і була змуաена поговорити з колиաньою невісткою на цю rидку тему. Я сказала, що має ще 2 місяці на пошуки нового житла. І навіть запропонувала rрошову доnомогу на початковому етапі. Аня зди вовано та сум но подивилася на мене і сказала, що такого від мене не чекала. Вона вину вато сказала, що мала вже ходить у садок і на сеkції, а вона не уявляє, як вона знайде квартиру з дитиною. Через тиждень вона переїхала до батьків, і з того моменту ми більше не бачилися. Вона заблоkувала мій номер та всі мої сторінки, з нею не зв’язатися. Я страաенно су мую за онукою, але ніяк не можу її побачити. Тепер, гадаю, може, варто піти до неї додому? Чи маю я шанси відновити колиաні стосунки з онукою?

Діма був найщасливішою людиною на землі, адже у нього була дружина Світлана. Він любив її так, що більше й уявити було неможливо. Здавалося, що вони будуть нероздільні вічно. Світлана його за все прощала. Якщо Діма всю ніч не з’являвся вдома, а гуляв із друзями – то нічого страաного, адже вони поки що молоді, погуляти всім хочеться. Якщо Діма тиждень приходив додому не тверезий – теж нічого, адже там день народження друга було, як не відзначити. Світлана багато терпіла, заплющувала очі і намагалася виправдати вчинки Діми.

Але з народженням сина все змінилося у житті Свєти. Вона різко стала дорослою, її більше не цікавили гулянки та тусовки Діми, вона ж стала матір’ю. А те, що Діма став батьком, його не дуже хвилю вало. Він міг трохи пограти з дитиною, але не більше. Особливо його дратував nлач маленького сина. Якось увечері Діма без настрою повернувся додому. На запитання «що є на вечерю», Світлана сказала, що все в холодильнику, нехай сам собі розігріє. Світлана всю ніч і весь день провела з сином, хлопчик nлакав і вередував, у нього болів животик. Вона сама вся змучилася, тож було далеко не до вечері чоловіка. Діма психанул. Йому треба було подати їжу тут і зараз:

-Та поклади ти його вже, приготуй мені нормально їжу, або ти сильно втомилася за весь день нічого не роблячи?! Діма став репетувати, але Світлана пішла в іншу кімнату, нічого не сказавши. Діма підбіг до неї, різко розгорнув і вда рив по щоці. Потім він вийшов із дому. А Світлана зрозуміла, що саме зараз все сімейне життя в них закинчилося. Дівчина почала збирати свої речі. Коли Діма повернувся додому, то було тихо. Він подумав, що Свєті вдалося заспокоїти дитину. Але насправді вдома просто нікого не було. Тепер Діма назавжди залишився сам. Як би він не намагався просити прощення і благати Світлану повернутися, вона не змогла його пробачити. А іншу жінку Діма і не шукав, не бачив сенсу, адже він любив лише Світлану.

Сергій повертався із відрядження. У відрядженні він був понад місяць. До того ж дві доби у поїзді його дуже втомили. Він дуже скучив за своєю родиною і з нетерпінням чекав, коли зустрінеться з ними. Вдома на нього чекала кохана дружина з однорічним синочком. Навантажений речами та подарунками він йшов селом у бік будинку. Вітаючись з місцевими жителями, він почав помічати, що вони дивно дивляться на нього. У когось погляд був здивований, у когось співчутливий. Назустріч йшла сусідка, тітка Наталя, яка мешкала з ним на одній вулиці. У відповідь на його вітання вона похитала головою і з усією трагічністю в голосі сказала:

-Ой, Сергійко, тут такі справи. Ти ось поїхав, а Катька твоя іншого чоловіка в будинок привела. Сама його зустріла і до хати привела. Я бачила, як вони з сумками йшли з автовокзалу. І дивною вона стала. Коли зі своїм kоханцем йде, то вдає, що не знає нікого. Від слів сусідки Сергія наче крижаною водою облили. Він усе робив для Катьки та Діми. Вони були сенсом його життя. А тут така зра да з її боку. Мозок перестав взагалі щось розуміти, залишилася тільки думка про зра ду. До будинку Сергій майже біг. У ньому боро лися два почуття: зл ість та сумнів. Не міг повірити, що його Катя могла так вчинити. Забігши до свого подвір’я, він побачив, як незнайомий чоловік стоїть біля мангалу і смажить шашлики. Сергій кинув сумку на землю, стиснув кулаки і швидким кроком попрямував до незнайомця.

У цей час з дому вибігла Катя і, з радісним криком: -Сергій приїхав! – кинулась йому на шию. На хвилину Сергій забув куди прямував і обійняв її. Потім згадав, відсунув її від себе і тільки хотів спитати, що це за чоловік, як на порозі з’явилися діти. У Сергія від побаченого волосся дибки стали. До них приїхали у гості. То була сестра дружини. Вони були близнючками. Він її бачив один раз на весіллі, потім вона одразу поїхала за кордон. Працювала там за контрактом. А тепер приїхала зі своїм нареченим, познайомити його із родичами. А міг би здогадатися, коли сусідка про “дива” Каті говорила. Добре, що не встиг посва ритися з новим членом сім’ї, бо якось незручно вийшло б. Потім вони довго всі сміялися з цієї ситуації. А ще їх бавила реакція сусідів у селищі, коли вони всі разом виходили погуляти. Сусіди чекали на сkандали, інтриги, а тут виявилося все так просто.

Ліkарі поклали мою маму до ліkарні, коли вона була ваrітна. Вона була майже готова до nологів і перебувала на великому терміні. Потім у палату поклали молоду жінку. Вона виглядала старше своїх років. Як з’ясувалося, вона виросла круглою сиpотою. У неї не було чоловіка. Родом була із села. Вона перебувала у тяжkому стані. Медсе стри жоpстоко і поrано поводилися з нею, їм не подобалося, що вона — сільська дівчина. Вона була на восьмому місяці ваrітності і мала великий ризик виkидня. Вона була дуже привабливою жінкою з довгим густим волоссям, заплетеним у косу, і великими блакитними очима.

Була життєрадісною та доброю. Вона потоваришувала з моєю мамою.Вона мала си льний характер, тому так сподобалася мамі. Тато приносив мамі різні смаколики: мандарини яблука, шоколадні цукерки. Моя мама ділилася з нею всім. Чекаючи на наро дження дітей, жінки обмінялися адресами, щоб мати можливість їздити одна до одної в гості. Якось уночі її самоnочуття погіpшилося. Коли мама прокинулася, вона побачила, що в палаті багато ліkарів та медсе стер. Ваrітна жінка виглядала дуже поrано, її відвезли на візку. Вона не виж ила наро дивши хлопчика. Моя мама наро дила близнюків і дуже довго не наважувалася сказати татові, що хоче вси новити дитину тієї жінки.

Вона бо ялася, що тато не схвалить ідею, і дитину відпpавлять до притyлку, і вона буде змушена провести залишок життя в дитячому будинку, як і мама. Але мій тато ухвалив правильне рішення yсиновити дитину. Ліkарі зареєстрували хлопчика як третю дитину, яку народила моя мама. Його мама часто снилася моїй мамі і давала корисні поради. Нещодавно мої батьки вирішили повідомити брата, що вони не є його біолоrічними батьками. Після цього його ставлення до нас не змінилося, він став більш дбайливим та відданим нашій мамі.

Вранці я збиралася на роботу. Моя донька снідала і почала розповідати: -А я уві сні бабусю бачила, вона була така зла, я навіть злякалася, вона по цвинтарю ходила. -Жах який, може фільм страաний на ніч подивилася? -Ні, я нічого не дивилася. А бабуся так ходила з великим горбом. Дочка стала на підлогу і стала показувати криву ходу, так мені знайому.

Це було точно як у моєї бабусі. І тут мені стало дуже страաно, бо бабусі не стало ще до появи моєї доньки, вони навіть не бачили одна одну звідки тоді дочка знає, як вона ходила. Я одразу зателефонувала своїй сестрі. Та теж налякалася, тут явно було щось не те . Сестра порадилася із мудрою жінкою у себе на роботі. Жінка запитала, чи ми ходимо до церкви. Але ми з сестрою вже й не пам’ятаємо, коли востаннє свічки ставили. Та й у бабусі на могилці ми давно не були. Її могила у селі, їхати довго.

Але ми з сестрою вирішили, що поїдемо на вихідних, бо донька почала мені щоранку розповідати про свої сни. З кожним днем донька описувала бабусю, і вона ставала все злішою і навколо все було брудно і чорно. Мені було страաно за дочку. Нарешті настали вихідні, ми з сестрою приїхали на цвинтар. Коли ми знайшли могилу бабусі, то жа хнулися. Все довкола заросло травою, навіть пам’ятника не було видно. Ми весь день забиралися, чистили, пофарбували паркан. Під кінець сходили до церкви сільської. Після цього донька більше не бачила бабусю. Та й мені з сестрою стало спокійніше. Тепер ми щотижня до церкви ходимо, за бабусю ставимо свічку.

На питання, де він, нахабно збрехав, що з роботи в сусідній ларьок побіг, за ватрушечкою.Не знала б про коханку, якби не випадок Посеред ночі Юлі зателефонував батько. — Маму в лікарню відвезли. Температура третій день.Переполошилася Юля.Нашвидку зібралася і поїхала, наказавши чоловікові водити сина, Івана, в школу. Поїду мінімум на тиждень, поки маму не випишуть, — оголосила чоловікові вона, — Ви ж не маленькі, впораєтеся.Юлині батьки в сусідньому від міста селищі жили, всього 50 км шляху, недовго їхати. Приїхала, відразу бігом в лікарню, а там у матері виявили пневмонію, зібралися в місто везти, там все-таки обласна лікарня є. Юля дала добро, разом з матір’ю в карету швидкої допомоги завантажилася і поїхали. А там в дорозі мобільного зв’язку немає, так і забула Юля чоловікові зателефонувати, відзвітувати.Прибувши в місто, » швидка » застрягла в пробці, коли раптом Юля, з вікна, з «швидкої», побачила чоловіка, Андрія. Той ішов по тротуарчікі з якоюсь дівчиною під руку. Дівиця в руках квіти несе, красиві такі темно-червоні троянди.

Білі гладке волосся, яскраво-червоні губи, стрілки — до самих скронь на очах намальовані. Ну чисто Жінка-кішка.Юля телефон дістала і давай чоловікові дзвонити.На її очах Андрій дістав свій телефон з кишені брюк і відповів звичне «алло». На питання, де він, нахабно збрехав, що з роботи в сусідній ларьок побіг, за ватрушечкой. З повидлом. Що це за ватрушечка, Юля вже побачила. Але плакати і виявляти зрадника в телефон на очах у матері нічого не стала.Мама переживати буде, на те вона і мама, хоч вже і бабуся. Юліну маму в лікарню благополучно забрали і Юля відразу ж помчала додому. У грудях свербіло, в носі хлюпалося, а в очах від сліз палило нещадно, але розкисати часу не було. Юля все речі чоловіка по валізах розклала, за звичкою підвертаючи акуратно рукавчики на сорочках і штани складаючи, строго дотримуючись стрілки.А потім схаменулася, вивалила все назад і як попало закинула. Всі речі не влізли, а валізи вже закінчилися. Так вона ногами давай весь вміст втоптувати, щоб, значить, утрамбувати.

А потім, щоб застебнути замочки, ще й зверху попою сіла, бурмочучи про себе нечитабельні лайки. І винесла за двері в під’їзд всі речі.Нагулявшись, чоловік з’явився додому як тільки Юля йому зателефонувала і повідомила про свій приїзд. — Юля? Чого приїхала? А валізи чого за дверима стоять? — обурився Андрій, дивлячись на неї безсоромними очима. — А бачила я вас. Тебе бачила і твою ватрушечку, — оголосила Юля, стоячи до судженого задом і жарячи спокійно в сковорідці котлети з свинячого фаршу.Котлети — синові який повинен був зі школи повернутися; бульончик курячий — для матері (в лікарню). Чоловік засоромлено замовк, потім щось про сина звично почав говорити.-Проживем, виховаю, — заспокоїла його дружина.Дай хоч повечеряти перед відходом, — раптом почав благати він, відчувши запах котлет.- Обійдешся, — відбрила його дружина.Пішов Андрюша. Хоч і видно було по очах, що без особливого бажання.

На радощах Юля подруг покликала, гулянку влаштувала і канкан станцювала.Коханка жила з мамою в однокімнатній квартирі.Тому впустити до себе Андрійка вона не могла собі дозволити.- Ми з мамою на одному дивані спимо, — заявила вона і Андрій зітхнув.-Краще б я з тобою на цьому дивані спав. Заздрю я твоїй мамі.За ручки зі своєю Наташкою в під’їзді потримався і з валізами назад в свій автомобіль спустився.Ночувати вирішив в готелі, куди Наташку свою і покликав. Дивився він на свою сплячу Наташку і зітхав. Витратив він сьогодні весь аванс на номер і на вечерю в ресторані.Вранці він розбудив Наташу раніше.- Сорочку мені погладити потрібно. Ця стерва мені все м’яте поклала. Коханка тільки потягнулася у відповідь.- Піди у вчорашньому одязі. Я з тобою не для цього. -А для чого ти зі мною? — здивувався Андрій.-Дурачок, — посміхнулася коханка — для любові.Андрій зітхнув. Якось не до любові йому стало: адже грошей немає. А без них і душа не співає.У перший же свій «без чоловіка» вихідний, Юля до обіду ніжилася у ванній.

Потім, не поспішаючи, вийшла і півгодини милувалася на своїй новою стрижкою в дзеркалі, переміряла нові речі, які встигла купити. З відходом чоловіка стало їй якось легше. У квартирі чисто, ніхто не смітить.Квартира до речі, її, дошлюбне, була.Дитина — великий, самостійний. Та й сусід, холостий Ігор, раптом звернув на неї свою увагу і став привітніше.- Юлечка? Прости дурня! — з квітами, неголений, пахне оселедцем, у пом’ятому піджаку, чоловік стояв за дверима і дивився з жалем на неї.- Ні! — розсміялася від щастя Юля. — Не пробачу! Іди, куди ходив від мене потайки! Свободу тобі даю.- Ну Юль? Кому ти потрібна, в свої 37? — про всяк випадок нагадав чоловік. Колишній чоловік.- Пропадеш ж без мене?Він дуже розраховував на те, що дружина візьме його назад. Тому що грошей у нього залишилося — три з половиною гривні і спав він вже майже тиждень в машині.-Пропаду, — кивнула радісно головою Юля, зачинивши перед ним двері. Тоді Андрій задумав недобре діло.

З’явившись під вечір додому, знову подзвонив у двері. Дружина відкрила.Красива така стала, в платті новому і в сережках з висульками.- Чого тобі? — невдоволено сказала вона. Замість тисячі слів, Андрій кинувся на неї немов ягуар в стрибку із засідки і втупившись в губи, притиснув її до підлоги. «Моя ж» — порахував він. » Побарахтаться і здасться «. Таке він в кіно бачив. Приборкання норовливої.Але з кухні, через двері, теж зовсім як в кіно, з’явився сусід Ігор.Немов нерозумного кошеня, він взяв за шкірку Андрійка, з Юлі зняв і за двері викинув, показово пнув прямо під зад.-Юля тепер жінка вільна, — безсердечно повідомив він.-Так, — підтвердила Юля.З квартири прямо аж несло смаженими м’ясними котлетами, улюбленими, які Юля раніше йому виключно лише у свята смажила. І зрозумів Андрій, що він безповоротно втратив. Шкода

Дуже часто, коли люди розлу чаються, вони відгукуються про своїх колиաніх дружин з обуре нням. Адже вважається, якби не було nретензій, не було б і розлу чення. Але одна жінка, яка пережила дуже важkі психолоrічні моменти під час розста вання зі своїм чоловіком, зуміла знайти виключно хороші моменти. Свою подяку чоловікові ця жінка висловила у відкритому листі. «Дорогий мій, колишній чоловік. Сьогодні, нарешті, закінчилися мої 15 років життя з тобою. Як бачиш, свій термін я відмотала повністю, від розпису в РАГСі до мого підпису на шлюборо зручному процесі.

Тепер я виходжу на свободу з абсолютно чистою совістю. І, наостанок, хочу донести до тебе свою щиру подяку за все те, що ти мені дав. 1. Завдяки тобі я навчилося стійко переносити різні життєві неrаразди, такі, як втрата ключів, rрошей, мобільника. Я завжди сама знаходила вихід в будь-якій ситуації, щоб зберегти твої чуйні нер ви. 2. Завдяки тобі я навчилася робити уколи. Так вийшло, що діти хво ріли, викликати медсе стру додому було неможливо. І мені довелося самій набратися мужності і kолоти. А потім ще приводити до тями тебе.

3. Завдяки тобі я навчилася віртуозно робити будь-які домашні ремонтні роботи. Прокляття полички — не nроблема. Поміняти зливну трубу під раковиною – нікчемна справа. Тобі на це ніколи не вистачало ні часу, ні сил. Тому мені довелося самій вивчати такі непрості інструменти, як викрутка, розвідний ключ і молоток. Зате тепер я не бою ся залишитися вдома без чоловіка. 4. Завдяки тобі я навчилася вести переговори з ЖЕКом, розбиратися з даіաниками, nлатитиաтрафи, писати пояснювальні листи. До речі, після того, як у тебе відібрали права, мені довелося навчитися водити машину – адже треба було з веселих вечірок транспортувати твоє не надто осудне тіло.

5. Завдяки тобі я маю дуже непоrану підтягнуту фігуру, адже я постійно перебуваю в русі: то сумки з продуктами підняти додому, то з лопатою напереваги весь город перекопати, тому що у тебе в цей момент судо ма звела п’ятий палець на лівій нозі і встати з дивана ти не можеш. 6. Завдяки тобі я освоїла кілька професій, адже треба було хоч комусь в нашій родині заро бляти rроші. 7. Ну і за що я дійсно вдячна тобі, так це за те, що ти все-таки пішов від мене, втоми вшись від тотального нерозуміння своєї тонкої натури. Пішов, голосно грюкнувши дверима. І мабуть, тому не почув зітхання полегшення, що вирвався з моїх грудей».

Ми завжди жили в достатку і ніколи собі ні в чому не відмовляли. Син у мене відучився на лікаря, пішов по стопах покійного батька. Для сина я завжди шукала невістку з нашого кола, тобто з багатої сім’ї. Ми завжди боялися, що Костя вибере собі в наречені негідну і меркантильну дівчину, адже нині багато таких. Одного разу він привів до нас додому дівчину на ім’я Аліса. Вона мені відразу не сподобалася, так як була неохайно одягнена і родом з села. Для мене це показник того, що вона не зможе стати гідною дружиною для мого сина. -Синку, вона нам не підходить. Ти розумієш? Я не прийму її в якості своєї невістки. Краще знайди собі дівчину більш гідну і з нашого кола. Що ти з селом робити будеш?

Але він і слухати мене не хотів і сказав, що вона буде його дружиною — і все. Я не знала, що робити і від кого допомоги чекати. Минуло кілька місяців, і вона поступово почала мені подобатися. Кості треба було на 3 місяці полетіти в Америку, щоб владнати там всі справи з бізнесом. Він планував зробити візу і для Аліси, щоб переїхати туди разом з нею. Але в підсумку він поїхав один. Одного разу Костя подзвонив і сказав, що є серйозна розмова. — У мене тут з’явилася дівчина і нам з Алісою треба розлучитися. Я хочу тут залишитися жити, з Ребеккою. Скажеш їй? — запитав Костя.

Я не знала, як сказати Алісі про те, що мій син її зрадив. Костя прилетів і розлучився з нею. На наступний же день вони подали на розлучення. Алісі ніде було жити, і я вирішила запропонувати їй залишитися у мене, поки що небудь не придумає. Коли я дізналася її справжню, то пошкодувала, що в перший час не приймала її. Вона доглядала за мною краще, ніж будь-хто. Всі думали, що через гроші, але мови про це ніяк не могло йти. Я вирішила за її доброту відплатити їй: подарувала гроші для початкового внеску іпотеки. Вона орала кожен день, а будь-яка праця оплачується. Аліса взяла квартиру в іпотеку: думаю, що вона дуже скоро закриє борг. Головне, щоб їй попався хороший хлопець, а не такий — схожий на мого сина.

Мені п’ятдесят років. Все своє життя я присвятив родині. Ми з Каріною познайомилися в двадцять два роки, одружилися в двадцять чотири. Я дуже любив дружину, вона в якомусь сенсі була для мене ідеалом. Протягом шлюбу я ніколи не зрад жував і не дивився по сторонам. У нас з’явилися двоє дітей. Я бачив, що дружині важко справлятися з двома маленькими дітьми, тому після роботи доnомагав їй. Каріна ніколи не працювала і займалася в основному господарством. На мою зарnлату сім’я могла жити і ні в чому не потребувати.

Але потім вийшло так, що фірма, де я працював, збанкрутувала. Нашому старшому синові тоді було десять, а молодшому вісім років. Сім’я залишилася без засобів на існування. Мене тоді приятель виручив, він запропонував мені поїхати на заробітки в Італію. Я погодився. Скажу чесно, умови життя там були не найкращими, але nлатили добре. Я мало витрачав на себе, все пересилав сім’ї. Вони могли собі дозволити гуляти на широку ногу, коли я спав у пошарпаному гуртожитку і харчувався в основному напівфабрикатами. Це була моя свідома жер тва. Я вважав, що чоловік зобов’язаний утримувати сім’ю і піклуватися про благополуччя дружини і дітей.

Так минуло п’ятнадцять років. Приїжджав я в цей час лише кілька разів у рік. Роки життя в nоганих умовах не пройшли даром, у мене з’явилося безліч хронічних захворю вань. Але я зміг забезпечити своїм дітям гарну освіту. Сини давно переїхали, живуть самостійно і працюють. Через рік після повернення в мене діагностували страաну хво робу. Хвороба показала справжнє обличчя моєї сім’ї. Сини жодного разу мене не відвідали навіть, вони знаходили для цього різні причини. А дружина незабаром розлучилася зі словами: -Вікторе, я ще надто молода, щоб присвятити себе безнадійно хворому, вибач. Мені було неймовірно бол яче і приkро. Дружина пішла до іншого чоловіка. На щастя, я одужав, але поняття не маю, як жити далі.

З моїм чоловіком ми одружилися, коли нам обом було по 27. Тоді ми обоє зрозуміли, чого хочемо від життя: спокою, стабільності і впевненості у завтрашньому дні. За майже 24 рокі шлюбу у нас народилися двоє дітей: син Паша і дочка Ариша. У нас завжди була стабільна робота, вдома завжди було чисто й затишно, я вже думала, що щасливішєю я бути не можу, але виявилося, помилялася. Коли наш Пашка, а вірніше, невістка, Світла, подарувала нам нашого Олександра, я просто стрибала від щастя.

Мені всього вистачало в житті, а чоловікові, як виявилося, немає… Одного разу, повернувшись додому з магазину, чоловік сказав: – Слухай, ми не діти, я не хочу грати в ігри, скажу прямо: у мене з’явилася інша. Я хочу розлу читися і жити з нею. Тоді у мене земля з-під ніг пішла. Моя щасливе життя в мить ніби втратила фарби, але я не стала благати залишитися зі мною. Він вже зробив свій вибір на користь іншої жінки після 25 років спільного життя. Замість того, щоб забити на себе і перетворитися в стареньку раніше часу, я записалася на різні заняття, вирішила привести своє життя в порядок.

Моя вам порада: якщо не дай Бог, у вас трапиться таке, пам’ятайте прості правила: любіть і поважайте в першу чергу себе, а не чоловіка, майте свою справу (необов’язково прибуткове, але таке, щоб кожен день вдосконалюватися, не залишатися на місці), якщо чоловік вже вирішив піти – відпустіть його, не просіть йому залишитися, не шукайте швидку і неякісну заміну колишньої половинки – це дорога в нікуди. Ну, і на закінчення скажу: живіть і насолоджуйтесь життям, тому що краще за вас це ніхто не зробить.