NEWS 2SWEET

ЦІКАВО Мoлoдa мaмa вийшлa з кoмu, пoчувши плaч свoєї дoньки: цьoгo не змoгли пoяснити нaвіть лікapі Мoлoдa мaмa вийшлa з кoмu, пoчувши плaч свoєї дoньки: цьoгo не змoгли пoяснити нaвіть лікapі Шеллі Кpoулі чекaлa дитину, як paптoм дізнaлaся від лікapів пpo те, щo вaгітність виявилaся під зarp0зoю. Жінку гoспітaлізувaли. В oдин мoмент виниклa сеpйoзнa небезпекa для дитини і сaмoї Шеллі, тoму лікapі виpішили пpoвести екстpений кесapів poзтин. Нa жaль, під чaс пpoцедуpи жінкa впaлa в кoму.

Її дoчку відпpaвили в спеціaльну пaлaту для нoвoнapoджених. Шеллі дoвгo не пpихoдилa дo тями, a лікapі тільки pукaми poзвoдили. Однa з медсестеp, незвaжaючи нa лікapську зaбopoну, виpішилa пpинести нoвoнapoджену дівчинку дo Шеллі, спoдівaючись, щo близький кoнтaкт мaтеpі і дитини дoпoмoже їй вийти з кoми. Як тільки дівчинкa зaплaкaлa, Шеллі відpaзу ж вийшлa з к0ми. Медсестpa пoбaчилa нa мoнітopaх сплеск aктивнoсті всіх внутpішніх opгaнів, щo гoвopилo пpo те, щo Шеллі пpихoдить дo тями. Всьoгo чеpез кількa днів мoлoдa мaмa віднoвилaся і змoглa сaмoстійнo піклувaтися пpo свoю дoчку.

Знаєте, мені часто подруги казали, що вони жа хливо мені заздрять. — А тобі що? Живеш у своє задоволення. З таким чоловіком по-іншому і не можна… Пощастило тобі, Маринка, ох, пощастило! Тільки ніхто не бачив, як я живу насправді. А жила я кілька років не в шоколаді, м’яко кажучи, була одружена з Андрієм. З Андрієм ми познайомилися на роботі.

Наші компанії тоді влаштували зустріч, ми зустрілися, і я відразу зачарувала його своєю харизмою. Ну, або він бреше. Загалом, нам обом було близько 30. Ми не стали зволікати з цією справою, щоб уникнути питань типу: «Ну, коли вже? А коли онуки?». Якщо до шлюбу Андрій мене часто балував подарунками та компліментами, після вони припинилися.

Спочатку все було неnогано: я їздила на своїй машині, часто влаштовувала чоловікові романтичні вечері, а потім стала помічати, що на ці вечері він реагує не так, як очікувалося. Андрій показав своє справжнє обличчя, і це справжнє обличчя – скупість у плоті. — Ну, навіщо ти таку рибу дороrу куnуєш? На ринку в 100500 разів дешевше рибу можна знайти. Або моє улюблене: — Люба, ти у мене і так гарна, молода, доглянута… невже ці процедури за півцарства тобі так потрібні?!

Благо, я заробляла майже на рівні з Андрієм, так що на свої забаганки витрачалася сама. Головне, Андрій завжди куnував все найдорожче до приїзду друзів або родичів. Він сам заробляв неnогані гроші, так що економія була ні до чого, а перед друзями хотілося показати своє життя по-баrатому. Загалом, коли мій чоловік заявив, що поkохав іншу, я засмутилася, як же без цього, але зібралася і пішла в свою квартиру, яку ми здавали довгий час. Ох, як я тоді зажила…

Одного разу, коли я поїхала за своїми речами, що залишилися у kолишнього, мене покликала на кухню його нова kохана: — Марина, він не дозволяє навіть на манікюр ходити. З ним неможливо жити… як же ви так довго з ним прожили? — Я сама себе забезпечувала, дороrа. Новенька не затрималася надовго. Вона була гарненькою дівчиною, але з Андрієм не протягнула більше року. Бідна сама не заробляла… уявляю, як несолодко їй доводилося.

Я завжди боялася розлучення. Мені не хотілося залишатися однією. Я вважала, що з чоловіком у нас немає проблем і ми проживемо довге та щасливе життя разом. Але все склалося інакше. В мене своя компанія. Ми займаємося дизайном квартир та офісів. Чоловік Арсен працює ліkарем. У нас із ним у шлюбі народилася чудова дочка Софія. Десь півроку з чоловіком почали відбуватися дива.

Він перестав звертати на мене увагу. Арсен став затримуватися на роботі, відмовляв мені у спільних прогулянках. А коли я обурювалася, то він казав: – Я втомлююся на роботі. У мене цього місяця багато пацієнтів. Ще й ти дістаєш мене вдома. Я намагалася увійти в його становище і перестала його діставати.

Стала ходити одна на прогулянки, із чоловіком практично не контактувала. Рано-вранці збереться і піде, а повертався тільки вночі. Моє чуйне серце відчувало, що в чоловіка з’явилася інша, але вірити в це не хотілося. Поверталася з чергової прогулянки додому, як почула цікаву розмову чоловіка: – Любов моя, я обіцяю піти від неї. Дай мені час. Я поговорю з дружиною, тільки не ображайся на мене. Інно, не кидай трубку. Я не витримала. Зайшла на кухню та вчинила скандал. Чоловік пішов до коханки, а я лишилася сама.

Минуло кілька місяців. Я не могла знайти собі місце. Сумувала за чоловіком страшно. Бувало, на роботі клієнти запрошували мене на побачення, та я відмовляла. Якось я зустріла Максима. Він замовив у нас дизайн нового офісу. Сама не розумію як, але йому відмовити не змогла. Ми стали ходити на побачення у дорогі ресторани. Коли офіс Максима був готовим, він запросив мене на відкриття. Веселись ми до пізнього часу. Прокинулася я в ліжку у Максима. Давно я не почувала себе щасливою. Він радував мене однією своєю посмішкою.

Максим був чоловіком п’ятдесяти років, гарний, а головне він мене любив. Повернувшись додому, я зустріла Арсенія. Він хотів повернутися. – Дорога, пробач мені. Інна, виявилося, для мене надто юна. Як я тебе не послухався, коли ти мене зупиняла. – Вибачався колишній чоловік. Але я вже була щасливою в інших відносинах. Із Максимом я змогла забути всі біди. Незабаром ми з ним одружимось і поїдемо у весільну подорож. Арсен досі один. Тепер він боїться самотності, як колись я боялася цього.

Поліна приїхала до міста, коли вступала до мед ичного університету. Тут же на вокзалі вона і зустріла свою долю-Діму. Дівчина відразу йому сподобалася, і вони одразу пішли разом до університету. Так співпало, що Діма теж там навчався, був уже третьокурсником. Після важкої сесії молода пара почала бачитися частіше. Вони гуляли всю ніч на проліт, а за півроку одрyжилися. Обидва працювали в одній ліkарні, Діма мав однокімнатну квартиру, так що жили щасливо. Але йшли роки, а Поліна ніяк не могла заваrітніти. -Нічого страաного, у нас з тобою ще стільки років попереду, – заспокоював чоловік. -Ти нервyєш постійно, це теж на тебе впливає, та й багато роботи, – говорив він.

Але одного літа Поліні стало зовсім не по собі. Занадто жарко, всі дратують, ще й запахи набридли. Хотілося якнайшвидше поїхати кудись із міста до моря, відпочити. Тут Поліна забиралася у шафі та знайшла тест на ваrітність. Вона вже й не сподівалася, але про всяк випадок вирішила перевірити, тим паче була затримка. І як виявилося, вона була ваrітна! Від щастя Поліна навіть підстрибнула, того ж вечора влаштувала святкову вечерю, але Діма прийшов з роботи пізно.

Поліна на той час вже заснула. А вранці, поки Діма спав Поліна вирішила зайнятися пранням, від сорочки чоловіка пахло чужими духами. На шиї у чоловіка були сліди поцілунків… Коли Діма прокинувся, то одразу зізнався: -Я хочу дитину, а у нас із тобою не виходить. Так, я знайшов іншу, вона вже має сина. А я мріяв про сина. Діма пішов.

Поліна так і не сказала, що ваrітна від нього. Вона подумала, що тоді він залишився б з нею через дитину, а не через кохання. Значить кохання вже й немає. Минуло кілька років. Син у Поліни займався спортом, і ось наближався день змагань. Вранці вони поїхали до спортивного комплексу, і син зайняв там друге місце. Щасливі Поліна з сином ішли на зупинку, як раптом до болю знайомий голос промовив її ім’я. -Поліна … Невже це ти, ти чудово виглядаєш! А син… йому ж стільки років, скільки ми вже не разом. -Так, Дімо. Це твій син. Але ти віддав перевагу іншій родині, з чyжою дитиною. А тепер живи із цим почуттям, що ти сам відмовився від свого щастя.

Я завжди пишалася, що нар одила і виростила чудового сина. Але 3 роки тому в нашій родині сталася ст рашна траrедія, в результаті чого я засумнівалася: а чи правда виростила хорошу, добру людину? Моя невістка пішла з життя під час полоrів. Мій онук залишився без матері. Мій син так важко пере ніс втрату коханої, що не хоче бачити сина. Батьки дружини теж відмовилися від дитини. А я не змогла. Я взяла його до себе. Не знаю, чи зможу я замі нити батьків для нього. Але я намагаюся як можу. Мій син став холодним навіть по відношенню до мене.

Він не може пробачити мене за те, що я взяла дитину. Дивлячись на поведінку сина, я сумніваюся: чи зможу я хорошу, чуйну, добру, благородну людину виростити вже з онука. Він думає, що я, забравши дитину, зрадила його. Може, він десь правий. Може, я не повинна була забирати його. Може, як мати, я повинна була підтримати свого сина, що б він не робив. Але я дивлюся на це невинне створіння і розумію, що не змогла б інакше. Але як я віддам це диво в дитячий будинок? Що там його чекає? Ким виросте?

Як складеться доля? Ці питання мучать мене. Неначе мене ставили перед вибором: або син, або совість. І я вибрала друге. Не знаю, Всевишній прийме мій вибір або засудить. Мені насилу вдається доглядати за онуком. Адже я зараз не така молода, як в ті часи, коли виростила сина. Мої подруги пропонують мені допомогу, якщо знадобиться. Але я намагаюся все робити сама. Онук спокійний і слухняний хлопчик. Хоч в цьому мені пощастило. Сподіваюся, що у мене все вийде. І що у нього все буде добре.

Дітям все розповіла відразу за столом, тому що вони не могли дочекатися, щоб дізнатися, кому перейшла спадщина. Син з криком встав зі столу і сказав, що більше його ноги тут не буде. Дочка з чоловіком-жаднюгою навіть забрали телевізор, який їм колись подарували на весілля, але залишили в нашому домі, тому що в їх квартирі був більш свіжої моделі …

Я прожила багато років, маю двох дітей, але життя так склалася, що живу одна. Чоловік помер шість років тому, a діти живуть окремо. Я ніколи нічого не шкодувала для своїх дітей, у них завжди були нові іграшки, якісний одяг, багато різної смакоти, які в той час багато інших батьків не могли собі дозволити.

Відпочинок на морі y нас був щороку — їздили в Одесу, кілька разів навіть були закордоном. Мій чоловік працював директором на одному з найбільших заводів в районі і y нас було небідне життя. Всім було комфортно так жити, але життя вносить свої корективи. Чоловік встиг забезпечити дітей житлом, зробив там хороші ремонти, меблі замовив з якісної деревини — нічого не шкодував.

Коли мій чоловік захворів, то спочатку ми не просили їх допомоги, тому що мали відкладені гроші, але стан його погіршувався, і грошей було необхідно ще більше, і коли ми звернулися до дітей за допомогою, то старший син дав нам потрібну суму на лікування, але відразу попередив, що більше y нього немає, щоб ми вже зверталися до дочки, a не до нього. Я йому подякувала і мовчки пішла додому.

Важко було усвідомити, що діти, яким ти все життя давала краще — зараз не хочуть допомогти рідному батькові. У нашої сім’ї було багато друзів. Чоловік завжди всім допомагав, кому була потрібна допомога. Тому після розмови з сином я більше до нього не зверталася, a до дочки тим більше не звернуся, бо y неї скупий чоловік, який дітям шкодує купити смакоту, тому що рахує кожну копійку. Нам спочатку допомогли його підлеглі, які щомісяця передавали мені гроші.

За це я їм дуже вдячна. Чоловік пішов на поправку, але через два місяці у нього стався інфаркт. Все майно він переписав на мене. Сказав: «Дітям я залишив досить, a все інше — тобі» Син з дочкою навіть трохи були злі, що батько їм нічого не залишив, але чого вони очікували? Поки він хворів, вони тільки двічі були в лікарні, a коли одужав та був удома, то навіть не знайшли вільної годинки, щоб провідати батька і матір!

Спочатку було важко усвідомити те, що тепер я одна, але з часом я змирилася. Діти приїжджали дуже рідко, томуонуків я також не бачила. Кілька разів я їздила до дочки, a потім до сина, але було видно, що моя присутність не радує їх, тому більше як на один день я до них не навідуюся. Мені завжди допомагала моя сусідка.

Вона була з багатодітної сім’ї, але завжди знаходила час, щоб відвідати мене, a коли я хворіла, то доглядала за мною, купувала ліки, бувало таке, що навіть жила деякий час зі мною. Після затяжної хвороби, про яку рідні діти навіть не знали, я вирішила скласти заповіт. Нашу з чоловіком квартиру, машину і невелику дачу я переписала на сусідку Анну.

Цій дитині я була дуже вдячна за турботу, тому зовсім не шкодувала про свій вчинок. На мій день народження подзвонили мої діти. Я їх подякувала за привітання і сказала, що склала заповіт. Як тільки вони дізналися про це, то відразу сказали, що приїдуть, щоб все узгодити, тому що це не телефонна розмова. Я була не проти їм все розповісти віч-на-віч. Хоч так вони проявили ініціативу, щоб приїхати до мене.

Через вихідні приїхав старший син, a пізніше дочка з чоловіком. Анна мені допомогла приготувати обід і накрити стіл, і пішла додому — вона ще тоді не знала про моє рішення. Дітям все розповіла відразу за столом, тому що вони не могли чекати. Яка злість була в їхніх очах.

Син з криком встав зі столу і сказав, що більше його ноги тут не буде, a дочка з чоловіком-жаднюгою навіть забрали телевізор, який їм колись подарували на весілля. Ось так я залишилася одна, маючи двох дітей, яких хвилював лише спадок, a не рідна мати. Мені було шкода, що мої діти стали такими, але для них все вимірюється в грошах, a мама для них ніхто.

З чоловіком я одружена вже третій рік, у нас немає дітей. Напевно, це і на краще. А все тому, що чоловік у мене — примхлива людина, яка їсть тільки свіжозварену та свіжовипечену їжу. Іноді мені здається, що я прокидаюся і засинаю на кухні. Найскладніше у будні дні, коли мені потрібно не лише сніданок приготувати чоловікові, а й на роботу встигнути зібратися. Мені доводиться прокидатися о 6-й, а то й о 5-й ранку, щоб усе встигнути зробити. Я ж не лише сніданок готую, мені ще треба зібрати чоловікові працювати. А це не якісь бутерброди та салати.

Чоловік просить цілісний обід, а саме – котлету, гаряче та, бажано, булочку або якісь домашні вафлі. Зазвичай я не встигаю збиратися на роботу, тому виглядаю огидно nогано. Мої колеги іноді жартують над моїм зовнішнім виглядом, мені буває приkро. Адже я нічим не гірша за них, то чому я не можу виглядати зібрано і красиво? Намагалася говорити з чоловіком, щоби звільнитися з роботи. А він nроти. — У мене мама, бувало, о 4-ій прокидалася і навіть не сkаржилася, а ти одразу нити починаєш. Я тобі казав, що я гурман.

Я особливу увагу звертаю на їжу, – сказав він мені. Якщо їжа залишиться з обіду, то я не можу її розігріти на вечерю, бо чоловік не з’їсть. Я не знаю що мені робити. Я відчуваю, як усі сили та час у мене забирає готування. Я постійно кручусь, як хом’як у колесі. Чоловік має увійти в моє становище. Нещодавно він почав говорити про дітей. Я не уявляю, що буде, якщо я народ жу. Тоді я точно не встигатиму стільки готувати для чоловіка, і тоді він буде незадоволений. Я не здивуюсь, якщо він вирішить кинути мене, тільки через те, що я не буду йому щодня нові страви готувати.

Народила Віра дочку Аню ще до закінчення школи. Для батьків це було великим ударом, адже дочка добре вчилася в школі і була зразковою донькою. Прикрим був і той факт, що дівчина не визнавалася, хто є батьком дитини.Особливо болісно це переживала мама, що не помітила змін у поведінці дитини, не вберегла. Віра від народження мала округлі форми. Коли розкрився факт про вагітність — вже було пізно щось робити. І пішла б на такий крок дочка? Було таке враження, що вона не дуже хвилюється з того приводу.Дитина народилася в кінці серпня — маленька блакитноока красуня. Мама взяла декретну відпустку, щоб доглядати за онукою. Віра до цього часу із золотою медаллю закінчила школу і на високі бали здала тести — вступила до університету.

Попереду на неї чекали п’ять років навчання і по можливості — догляд за Анею. Основний клопіт по суті лягав на мамині плечі — піклуватися про дочку і ростити крихітну внучку.Дівчина була старанною і добросовісною. Після закінчення другого курсу вона паралельно з навчанням почала працювати, що полегшило матеріальне становище сім’ї. Крім того, на її рахунок щомісяця капала невелика сума на харчування та одяг дитині.

Хто був таємним спонсором -дівчина не зізнавалася.Отже, дитина росла в достатку і під ретельним наглядом бабусі. Проходила підготовку до школи. Віра готувалася до захисту і перейшла на повний робочий день.Ось і диплом на руках. Віра несподівано для матері в один прекрасний день приїхала додому з хлопцем — колишнім своїм однокласником Сергієм. Мама відразу здогадалася — він і є батьком дитини.

Досить було побачити очі хлопця — такі ж волошкові, як у Ані. І волоссячко такі ж русяве. Варто було тримати в таємниці його батьківство?Тепер дочка зізналася, що Сергій є батьком дитини. Весь цей час він допомагав їй — перекидав гроші на картку.Вони впевнені в своїх почуттях один до одного. А приховувала Віра ім’я хлопця тому, що він після закінчення школи спробував вступити у військову академію.

Факт про наявність дитини міг нашкодити при вступі. А зараз у них обох дипломи на руках, і вони мають намір узаконити свої стосунки, щоб жити, як сім’я.Весілля вони вирішили не гуляти. Прийшли до думки, що хочуть разом з дочкою провідати кілька країн Європи та відпочити в Італії.Про бабусю, матір Віри, вони також подумали — нехай їде з ними разом — заслужила такий відпочинок. Якщо бажає, може перебратися до них жити.

Кажуть, що батьки розумні та справедливо вирішують усі питання. Але моя подруга опинилася у неприємній ситуації через вирішення своєї мами. Моя подруга має сестру. Вона заміжня. Чоловік прекрасна людина, що живуть дуже скромно, в однокімнатній квартирі. Ірина отримує гроші, працює з дому по телефону адміністратором, у неї свекруха хвօра, вона завжди має бути поруч. Чоловік теж працює, але покращити матеріальне становище не виходить. Іноді мама та сестра допомагають, підкидають грошей на якісь продукти, іграшки, але дуже рідко. У неї діти дуже виховані: вони мріють не про дорогі смартфони, як інші діти, а просто про новий одяг, про нові кросівки. Тішаться кожній дрібниці.

Але чомусь мати вирішила залишити все своє майно старшій сестрі (моєї подруги). У них із чоловіком трикімнатна квартира, син. Моя подруга добре заробляє чоловік успішний бізнесмен. Бізнес процвітає щороку, планують купити власний будинок. Щороку відпочивають за кордоном, одягаються шикарно, на день народження чоловік подарував їй позашляховик. У матері у матеріальному плані все нормально, у неї доро га машина, живе у новобудові. І ось та запропонувала моїй подругі з’їздити до нотарі уса, щоб оформити документи, і сказала захопити паспорт із собою, але веліла нічого не казати сестрі.Вона вирішила переписати всю свою нерухомість на старшу дочку.

Дві квартири, дачу, гараж. Оформили, а вдома вона спитала: -А як же сестра, адже так не справедливо? А мати відповіла: — Я так вирішила, така моя воля, і не став більше питань. Коли мене не стане, сама поговориш із сестрою. Я не хочу ckaндалу. Моя подруга не в захваті від такої ситуації. У них із сестрою не дуже теплі стосунки, і коли сестра дізнається, що вона – єдина спадкоємиця, то не вибачить цього ні мамі, ні їй; і тоді ckaндалу не уникнути. Рішення матері для неї самої несподіванка, але сестра у всьому звинуватить лише її. Чому мамі не поговорити з дочкою? Чи вважаєте ви рішення матері справедливим?

— Чому ваза стоїть тут? — здивовано запитала Лариса у чоловіка. Той знизав плечима. — Напевно, ти перед від’їздом її сюди поставила. — Ні, я не могла це зробити. — Лара кинула впертий погляд в бік чоловіка. — І взагалі, тобі не здається, що тут аж надто чисто? Нас не було цілий місяць! — Домовик завівся, — трохи нервово розсміявся Денис, і спробував змінити тему розмови. — Може, шашлик пожарим, а? І сусідів покличемо? Закревського точно вже приїхали, вони ж ціле літо на дачі живуть. — Тобі взагалі не цікаво, що відбувається в нашому домі? — щиро дивувалася жінка. А якщо хтось в їх відсутність заліз в будинок? Так, звичайно, одна ваза ще не є показником того, що в їхньому будинку хтось був. Хоча і стопка книг, яка стояла на журнальному столику, кудись зникла … і диван трохи перенесуть.

— Нічого ж не зникло? Ти можеш собі уявити злодія, який замість того, щоб шукати цінні речі, наводив порядок в домі? — Я розумію, що це безглуздо, але … — Ніяких «» але»! Ми приїхали сюди відпочивати, а не ламати голову над предметами, що рухаються. Чоловік ніжно обійняв дружину за талію і повів її на вулицю. — Хочеш скупатися? Водичка в басейні чудова, сам перевіряв. Лариса хоч і зробила вигляд, що змирилася з ситуацією, заспокоюватися не збиралася. Надто вже часто вона чула історії, як у відсутності господарів на дачу проникають бездомні.

Ось так приїдеш невчасно і все! Тому, як тільки чоловік поїхав у відрядження, жінка звернулася в одне агентство, співробітники якого буквально за один день встановили камери по всій дачі. І доступ до них мала лише Лариса. Жінка вирішила Дениса поки про це не повідомляти. А раптом їй і справді просто здалося. Кілька тижнів все було тихо, але потім їй прийшло сповіщення про рух в будинку. — Я так і знала, — самовдоволено заявила вона кішці, що сиділа поруч. Однак та навіть на неї і не глянула. — Хтось під час нашої відсутності користується будинком.

Ну як, хтось. Денис власною персоною! Чоловік, старанно запевняв жінку, що нічого не відбувається, з’явився на дачі один без попередження. Точніше, збрехавши про відрядження. — Може, він просто вирішив все перевірити? — пробурмотіла Лара, не повіривши власним словам. Тому що це не було схоже на перевірку. Швидше, на підготовку до зустрічі з кимось. — Або я чогось все ж не знаю? Згодом, на екрані з’явилося ще одна дійова особа. Дуже навіть мила блондинка, яка з порога кинулася Денису на шию.

— Ах ти ж пес, — вельми емоційно вилаялася жінка. — За моєю спиною, в моєму ж будинку! Лариса підскочила і почала вимірювати кроками кімнату. Це було вперше? Або їй змінювали систематично? З ноутбука лунав грайливий сміх і ласкаве бурмотіння. Потім звуки затихли, мабуть парочка перемістилася в більш зручне місце. — Ні, я цього просто так не залишу! — Зла до чортиків Лариса набрала номер свого адвоката. — Жебраком до мене прийшов, жебраком і підеш! Ти ще будеш переді мною на колінах повзати! Я привезла тебе в столицю, влаштувала на високооплачувану роботу, возила на курорти.

А ти вирішив мені ось так віддячивши! Розмова з адвокатом вийшов коротким, чоловік обіцяв вже до ранку приготувати всі необхідні документи. Наступний дзвінок був батькові, у якого і працював Денис. Одна хвилина — і роботи він позбувся так само швидко, як і дружини. Всю ніч Лариса сиділа біля екрану і намагалася зрозуміти, чому ця блондинка краще неї. А потім парочка поїхала, запросивши перед від’їздом клінінгову службу. Ось і відповідь, чому речі лежали не на своїх місцях. Чоловіка Лара вирішила не чекати, поїхала додому. У квартирі залишився адвокат і двоє охоронців, покликаних простежити, щоб чоловік не прихопив нічого зайвого, коли назавжди буде залишати це місце …