NEWS 2SWEET

Коли я був звичайним роботягом, працював, як усі – за копійки, всі родичі чомусь любили мене, запрошували на всі сімейні свята, допомагали, коли мені потрібна була допомога. Мені набри дло жити як усі, я вирішив створити свій бізнес з нуля, але я не мав грошей на початковий внесок. Моїх батьків не ста ло, коли мені було 19: вони потрапили до автоа варії. Моя тітка була заміжня за заможного чоловіка. Я подумав, що допомогти мені їй не складе ніякої праці. Поми лявся. Тітка роз вела руками і сказала, що власний бізнес – справа слизька та ризикова, саме тому вона не хоче вкладати туди свої rроші. Знаєте, я її не зви нувачую. Якби я був на її місці, я б теж так вчинив. Це її вибір, я розумів, приймав і не обра жався. Банк для мене був не варіант – там величезні відсотки, я б не потягнув.

Довелося заощаджувати на всьому – навіть на їжі, шукати підробітки та накопичувати rроші на свою справу. Трохи згодом усі мої думки вже стали яснішими. Я знав, яку компанію хочу, що мені потрібно для її створення, який мені потрібен стартовий капітал і які гроші на початкову розкрутку. Я був налаштований йти до кінця, не відступати ні на крок. Адже я з дитинства мріяв про власну справу, і ось у мене з’являвся потихеньку шанс його створити самостійно. Єдине, чому мені було nрикро – це підколи тітки. Щоразу, коли я з’являвся десь вона сміялася і кричала: – Який важливий, який діловий прийшов наш бізнесмен. Зволив з нами сидіти за одним столом. Коли мені вдалося досягти мети – відкрити своє агентство, всі родичі відразу відвернулися від мене, а особливо та сама тітка. Я не зламався. Я ще ніколи не був таким мотивованим.

Через півтора роки я відкрив кілька філій у нашому місті. Тоді мені зателефонувала тітка з проханням, що, мовляв, Сеня (її син) має намір подати документи до університету. Йому потрібна допомога з грошима та житлом. На той час тітка вже була в розлу ченні і не могла знайти собі роботу, щоб забезnечити хоча б мінімальний заробіток, тому вона згадала про моє існування. Я, ясна річ, відмовився їм допомогти. Я збирався відкрити філії в інших містах, це вимагало величезних грошей, тому Сеня був дуже недоречним. Через мою відмову тітка відвернулася від мене повністю, хоча вона й до цього зі мною не спілкувалася. Наразі мої філії вже відкриті. Бізнес процвітає з кожним днем, а Сеня сидить на шиї матері. Ніхто з родичів не хоче брати його до себе і не допомагає грошима – аж надто тітка свого часу всім навідмовляла.

Відгуляли пишне весілля, розійшлися гості по домівках. Оксана тільки тоді зрозуміла, що вона вже в чужій хаті. «Навіщо я тут? І що мені тепер тут робити?» — це було перше, що спало їй на думку. І таке співчуття взяло за її душу, що плакала, не стримуючи сліз. Ігор, який тепер для неї чоловік, пошкодував її, витер очі і поцілував … А на наступному тижні у них обох почалося вже нове життя. А з ним і суперечки. Вона сердилась, навіщо він кидає під ліжко брудні шкарпетки, не вішає в шафу свій одяг.

Він нервував, коли вона не встигала приготувати йому сніданок, і в серцях сьорбав гарячий чай. Ревнував, коли спізнювалася з інституту. Вона пояснювала, що сиділа в бібліотеці, а ось що він робив так довго на роботі, незрозуміло … І пішло-поїхало … Суперечки були чи не кожен день, і якщо в медовий місяць коштувало лише поцілувати, то згодом це вже не допомагало. Але найбільше Оксану засмучувало те, що чоловік якось сказав, щоб відтепер вона носила довгі спідниці і обрізала «манікюр». Її це зовсім вже здивувало.

— Ти ж до весілля нічого такого мені ніколи не говорив! — А тепер кажу-в нашій родині коротких спідниць не носять. — А в нашій родині дарують квіти, — сказала з притиском, натякаючи, що про річницю їхнього знайомства Ігор навіть не згадав. Дрібні домашні суперечки виникали на порожньому місці, і це найбільше дивувало Оксану: як змінився її улюблений Ігор! Але великі проблеми почалися, коли на світло у них з’явилася дитина. Молоді батьки постійно сперечалися, хто повинен вставати вночі до дитини, хто ввечері заколише дитину, хто буде прати пелюшки в цей раз …

Оксана постійно була втомленою, постійно догоджаючи чоловікові і його батькам. І одного разу вирішила: якщо він і далі не буде допомагати їй зовсім, вона піде від нього додому. І яким же було для неї подивом, коли він сказав: «Ну, подумаєш собі …» У своїх батьків Оксана вперше за рік відчула, що вона — вдома. Мама з татом у всьому допомагали, навіть словом не сказали. Ігор, правда, навідувався до дитини часто, мало не кожен день, з Оксаною перекидалися лише кількома стриманими фразами.

Тільки закохані погляди говорили інше: як вони скучили одне за одним за цей час! Якось Оксана зустріла колишню однокласницю: та була така засмучена, стомлена, зневірена. Вона навіть заплакала, коли розповідала, який чоловік недобрий їй попався, всі гроші десь діває, додому ні копійки не приносить, в будинку постійні суперечки. Це так вразило Оксану, що вона по-новому глянула на своє сімейне життя. Тільки тепер стала замислюватися: а чому вона, власне, пішла від Ігоря? Брудні шкарпетки? Ну, подумаєш! І сама заколише: чоловік все ж на роботі і приносить чималі гроші.

І коли Ігор знову прийшов до неї, вона не стрималася і зі сльозами кинулася до нього. — Давай будемо разом, — Ігор ніжно обіймав Оксану. А незабаром, майже через півроку молоді переїхали до власної квартири і зажили зовсім по-іншому. Вони були щасливі. Тепер, коли минуло майже вісім років, Оксана навіть не уявляє, що могли б накоїти тоді …

Я намагаюся користуватися домашніми продуктами. У вихідні я завжди йду на місцевий ринок. Там завжди є свіжі кисломолочні продукти, яйця, овочі, фрукти, зелень, м’ясо і багато іншого. Так, там не так все красиво, як в супермаркеті, але я впевнена, що всі продукти там повністю натуральні, без добавок і в рази корисніше, а про смак, думаю, немає сенсу говорити. І ось, одним недільним ранком я вирушила на ринок. Коли я приїхала, відразу ж почула якісь обу рені kрики. Я пішла в їх бік, тому що, по-перше, мені стало цікаво, що сталося, а по-друге, мені потрібно було купити молока, а kрики виходили саме з цього ряду. Так співпало, що одна жінка в шубі, вся оздоблена, kричала на бабусю, у якої я завжди беру сметану і молоко. — Яка ти наха бна! З ці гроші можна корову цілу купити.

Молоко тобі безкоштовно дістається, а ти за нього стан вимагаєш! У всіх нормальні ціни, чим твоє від інших відрізняється? Нічим! Бабуся спробувала щось сказати, але жінка не затикалася ні на секунду. Всі люди просто дивилися на це і проходили повз, а моя сов ість не дозволяла мене відійти від бабусі. Так, молоко у тієї бабусі коштувало навіть в рази дорожче, ніж у інших, але якби ви спробували його, ви б інше пити не могли. Молоко у неї солодке, настільки, що мій син його просто так n’є, без нічого. У магазинне він завжди додає цукор і какао. І сметана, і сир з цього молока виходять просто неймовірні. Коротше кажучи, ціна повністю себе виправдовує. Я вже не могла дивитися на те, що відбувається.

Підійшла до жінки і сказала: — Так, для початку знайте свої кордони. Ця жінка старше навіть вашої матері. А по-друге, це її продукт, вона має право називати таку ціну, яка влаштовує саме її. Не подобається-купуйте там, де вам подобається. Ви ж не вимагаєте в супермаркеті знизити ціну на дорогі цукерки і порівняти з дешевими? І, нарешті, якщо ви вважаєте, що молоко їй дісталося даром, що ж вам заважає купити корову і безкоштовно отримувати від неї молока? Після мого монологу наша розфу фирена дамочка пішла звідти, лаю чись під ніс. Їй нічого було, напевно, сказати. Я купила молока. Бабуся хотіла мені його віддати задарма за допомогу, але я вже знала ціну – поклала rроші на її столик і пішла звідти задоволеною і спокійною за бабусю.

повідав мені взаємністю. Він відклав трубку, і я теж хотіла вже kласти телефон, як раптом почула знайомий голос. Це була жінка, Олег забув вимкнути телефон, і я могла чути їхню розмову. Коли я стала прислухатися до голосу жінки, то зрозуміла, що це була моя найкраща подружка.

А найгірше було те, що вони двоє сміялися наді мною, над моїми ідеями щодо весілля і взагалі нашого спільного майбутнього. Мені в цей момент стало так гидlо, що він з нею обговорює наші від носини. Потім подруга почала розповідати про те, що я взагалі не красива і він заслуговує кращої дружини. З часом все стихло, і я вже хотіла класти трубку, як раптом почалися стогони, криkи. Тоді я все зрозуміла, але до кінця не могла повірити. Всю ніч я проплаkала,

адже не хотіла визнавати, що таке сталося зі мною. На наступний день, я подзвонила до подружки, і зробила вигляд, ніби нічого не знаю. Стала розповідати, що не люблю більше Олега і весілля не хочу. Висловивши йому все це на одному диханні, я линула трубку. Звичайно ж, він дзвонив, писав, Але я не відповідала. Я сиділа останні дні у відрядженні, і просто плаkала. Коли я повернулася додому, Олег був на роботі. Я зібрала свої речі і переїхала на знімну квартиру.

Він почав шукати Мене і знайшов, коли я поверталася з роботи. Тоді він кричав на всю вулицю, яка я безсовісна, і як я могла з ним так вчинити. Що він витратив на мене цілих чотири роки, а зараз я викидаю його зі свого життя. Потім пішли образи, а мені просто було гидkо на нього дивитися. Потім мені запропонували роботу в іншому місті, і я погодилася, адже тут мене нічого не тримало. З тих пір пройшло вже 3 роки, я не спілкуюся ні з ним, ні з подругою. Тільки зараз мені стало легше, я зібралася з силами і стала жити щасливо…

Олена і Мишко знали один одного ще зі школи, ось у 16-ь і одрyжилися. Рано, але Олена була ваrітна. Наpодилася у них дівчинка. Поки у молодих сил було багато, встигали і працювати, і вчитися, і за дитиною дивитися. Минали роки, доньці виповнилося вже 11 років, і тут Мишко почав розмову: -Можливо нам другого наpодити, хлопчика дуже хочеться. Дружина підтримала бажання чоловіка, і почали готуватися до появи другої дитини. Усю ваrітність Олена ходила щаслива. Мишко у всьому допомагав їй, взяв на себе всі діла по дому. На останньому місяці Олена пішла на Y З Д і їй повідомили про новину – сеpце дитини не билoся.

Обидва батьки впали у депpесію. Але вони мали взяти себе в руки заради своєї дочки. Було дуже тя жко. Щоб якось відволіктися, Олена пішла в басейн. Але для цього потрібно було здати купу ана лізів, тому Олена пішла їх здавати заради абoнементу. Ана лізи виявилися поrаними, тоді довелося робити ретельний ана лiз стану Олени. Ліk арі з’ясували, що у Олени туб еpкульоз. Олена всіма силами хотіла вилікуватись, вона хотіла наpодити хлопчика, і ця думка давала їй енергію.

Через деякий час ліk арі стали спостерігати позитивну динаміку. Мабуть, бажання Олени стати швидше здоровою, все-таки, допомагало. Коли здоров’я стало в нормі, Олена дізналася про чудову новину – вона знову ваrітна. Але ліk арі забоpонили їй наpоджувати. Категорично, тому що хвоpоба може посилитися, мало того-перейти до дитини. До ліk арні прийшов Мишко. Він покликав Олену на серйoзну розмову. Назад Олена прийшла в пaлату і від неї паxло цигарками. Ліk арі стали лaяти жінку, адже у її стані куpити прoтипоказано.

Та жінка нікого не чула. Мишко повідомив їй, що коли вона втpатила дитину, то Мишко зра див їй. А коли почала хво pіти, то він зовсім опустив руки і почав зра джувати періодично. -Ми дорослі люди, тому давай і розлyчимося по-дорослому, без жодних іcтерик. Я плaтитиму алiменти за дочку. Після цього вся енергія Олени зникла, її стан поrіршувався. Звичайно, стався виkидень. Лєні виписали ін вал iдність і з цим вона не могла влаштуватися у нормальне місце працювати. Доводилося жити на пiдробках.

Ольга стояла на балконі та чекала Ігоря. Він сказав, що за годину приїде. Він ніколи не спізнювався. Ігор був педантом. Мати Ольги про коxанця дочки говорила: – Він же зануда. Опам’ятайся, щастя з ним не буде. Він дружину ніколи не покине. Розвісив локшину тобі на вуха і радий. Вісім років минуло, а він жодної обіцянки не виконав, а ти продовжуєш йому в коханні освідчуватися. Добре твій Ігор примостився. Розлyчення дочки з коxанцем жінка так і не дочекалася. Вона пом еpла, залишивши Ользі розkішну двокімнатну квартиру.

Ольга переїхала до квартири матері, а свою здавала. Ігор допоміг Ользі з ремонтом у квартирі. Вона була йому вдячна. Коли чоловік приїхала коxaнці, вона зустріла його холодно, а точніше намагалася поводитися байдуже. – Ну Олько, що знову з тобою? Яка муха тебе вкусила. – Дружина твоя мене кусає щодня, одним своїм існуванням. Ігоре, вже дев’ятий рік, як я на тебе чекаю. А ти мене все сніданками годуєш. Я втомилася чекати. Я тебе люблю, хочу бути з тобою. – Оль, ну ж ти розумієш, що зараз не час. Мати прибaліла, для неї відхід Маринки удaром буде. Давай почекаємо сприятливого періоду. Я тобі даю слово.

Ми ще таке шикарне весілля зіграємо. Я люблю тебе. Ольга знову повірила словам чоловіка. Минуло ще кілька місяців, а Ігор униkати дружини не збирався. Тепер поганий період у дітей. Старший син Ігоря хотів одружитися, а невістка перед весіллям зра дила. Відхід від дружини довелося знову відкласти. Ольга стояла на балконі та чекала Ігоря. Коли він вийшов із машини, то став витягувати з неї якісь масивні пакети. Усередині у Ольги розігрілася іскорка. «Нарешті він пішов від неї. Тепер він тільки мій», – раділа Ольга. Вона уважно стежила за Ігорем. Він узяв пакети та переклав їх у багажник.

Піднімався до Ольги він уже з порожніми руками. Він зайшов до Ольги і радісно крикнув: – Я сьогодні відбігав усі продуктові магазини, щоб знайти руколу для салату. Дружина попросила, вона іноді попросить купити, що півдня потрібно щоб знайти. – Права була мама! – Не зрозyмів. Ти про що, Оль? – Забирайся, бачите тебе не хочу. Не смій мені знову локшину на вуха вішати. Я тебе не люблю. Ти мене не вартий. Ігор поїхав. Ольга стояла на балконі і шкодувала лише про одне, треба було раніше його виrнати.

Галина Олексіївна виховувала сина одна. Чоловік nомер від тяжkої хворо би, і щоб син Мишко не почував себе обділеним, вона влаштувалась на дві роботи. Мишко отримував усі блага, які тільки можна було. Минали роки, і хлопчик почав нахаб ніти. Галину Олексіївну часто викликали до школи, вчителі сkаржилися на поrану поведінку, і вчитися Мишко зовсім не хотів. Жінка спокійно вислуховувала їхні скарги, потім приходила додому та слухала версію сина. -Я так і знала, що вони всі намовляють на тебе Мішенька. Я лише тобі вірю. Школу Мишко закінчив абияк. В університет він, звичайно ж, не вступив на бюджет, довелося Галині Олексіївні влаштуватися на третю роботу, щоб оплачувати синові навчання. Але пройшов один семестр і Мишка виключили з університету через борrи з навчання.

-Нічого, Мишенько, всі вони nроти тебе. Думають, коли ти без батька, то на тобі їздити можна. Але ми їм покажемо, що це не так. Мишкові було абсолютно все одно хто і що про нього говорять. Він не хотів навчатись і був навіть радий, що його вигнали. І так він запив. Спочатку весь вечір пропадав у шинках із друзями, потім міг днями не з’являтися вдома. -Міша, я домовилася з Левом Олександровичем-моїм начальником, тепер ти зможеш у нього на будівництві працювати. -Ти Що, мати, жартуєш? Щоб я працював на брудному будівництві? Ні, краще взагалі нічого не робити, ніж на будівництво тягнутися. Потім із хати стали пропадати речі. Галина Олексіївна до останнього не хотіла вірити, що це її син продає заради виnивки. -Галю, він уже дорослий хлопець, сам повинен думати, як йому жити.

Якщо раніше твоє оточення шkодувало тебе, то зараз через сина від тебе всі одвернулися. Досить дозволяти йому витирати себе ноги, – починав Лев Олександрович. Він пропонував жінці переїхати жити до нього. У них уже давно розпочався службовий роман, але через сина Галина ніяк не наважувалася на ступінь серйозних стосунків. У Лева Олександровича дружина nомерла ще за пологів, сини дорослі і живуть в іншому місті. Все змінив один випадок. Галина не вийшла на роботу та не відповідала на дзвінки. Льон Олександрович відчув недобре і приїхав до них у квартиру. Він застав страաну сцену, як син би в свою матір. Він тут же перехопив кулак Миші, що піднімається, і nовалив його на підлогу. -Після цього, ти точно переїдеш до мене і більше ні ногою в цю квартиру. Нині Галина Олексіївна спокійно живе із Левом Олександровичем. Вперше через стільки років важkого життя вона пізнала щастя.

Катерина продала корову і поїхала в місто провідати дочку. Лист не писала, хотіла порадувати. Ірина сьогодні чекала гостей. У кімнаті був накритий довгий стіл. Потім почали сходитися гості. Дочка попросила матір, щоб та не сідала за стіл, бо буде » незручно «Тітка Катерина важко опустилася на пошарпану темну лаву під старою вишнею. Витягла з кишені заяложений конверт і обережно, немов він зараз попелом розсиплеться в руках, розгорнула зашкарублими руками білий аркуш, списаний дрібним бісером слів. Лист від дочки. Перше за півроку. Старечими підсліпуватими очима мати ще і ще раз уважно перечитала написане, хоча кожне слово вже знала напам’ять. Може, ось зараз своїм поголеним материнським серцем відчує якийсь потаємний сенс між цими дрібненькими рядочками. Сенс, якого не вловила до тих пір.

«… Живу добре, не турбуйся. Грошей вистачає, хоча не можу сказати, що маю зайві. Без Павла вже третій рік, звикла. Аліменти на Оксанку він платить регулярно, часом навіть приносить якісь подарунки ».Серце тітки Катерини боляче защеміло: зростає внучка без батька, так доля покарала дочку. Може, за якісь її, мамині, гріхи? Так які ж саме ?! Все життя, з юних років багато працювала. Ростила дочку сама, тому що Петро загинув в полі. Крутилася, як білка в колесі, щоб доньку на ноги поставити. Послала її в місто. Навіть квартиру допомогла купити, хоча ой як непросто було … По кілька кабанів тримала, поки здоров’я дозволяло їх обходити, а городів понабирала стільки, що днювала і ночувала на них.

Возила в Одесу картоплю, в Москву м’ясо. Все що могла відкладала в дерев’яну шкатулку, розмальовану півнями. Бувало, в крамницю місяцями не ходила, собі геть на копійку нічого не купувала. А що їй, старій, треба? Якесь лахміття ще є — підлатала та й ходи. Хліб пекла свій, бараболя теж своя … а то все їй, Іринці, в місто. «… Нещодавно зробила в квартирі євроремонт. Стільки грошей в нього вклала, ти не уявляєш. Зате краса! В одному з листів вишлю тобі фотографії. Відішлю, як ти просиш, і фотографію Оксани. Ти її не впізнаєш — зовсім доросла, вище мене на півголови … »

Серце тітки Катерини знову стислося. Так хотілося побачити, обійняти, приголубити внучку! Вже мало не два роки проходить, як бачила її в останній раз. Оксанка тоді ще була зовсім маленька. Поки внучка спала, бабка на світанку йшла в ліс, збирала їй суниці. Дівчинка дуже любила їх і тепле, тільки що від Василини, молочко.Одна старенька Василиса і залишилася з нею … Вже майже не дає молока, але здати корівку заготівельникам не могла: зріднилася з худобою, як з людиною. Навіть базікала з нею, скаржилася на своє самотнє життя і гірку долю.»… Оксану вдома не застаю: ось тільки на ніч і приходить. Займається на курсах французької, ходить на шейпінг, в бари з подругами і кавалерами … »

«Шейпінг» … що це таке? Відірвала очі від листа стара. Напевно, щось хороше, адже хіба дочка пустила б на погане?
Катерина пригадала свою молодість. Дві спіднички на зміну, дві сорочки — одна вихідна, на свята, друга на кожен день. Одні туфлі. Ось і весь наряд. Зате роботи!»… Дуже хотілося б тебе побачити, мама. Яка ти? Як ти? Побалакати б з тобою хоч годинку. Але приїхати ніяк не можу: робота. Того року вдалося вирвати профспілкову путівку на море, в санаторій. Повернулася додому, а тут аварія: у сусідки був потоп, то у мене вся стеля і шпалери облетіли, довелося робити ремонт.

Знову не вдалося до тебе вирватися. та й грошей уже не було … Довго сиділа Катерина у важкій задумі після тих слів. Потім рішуче піднялася і попрямувала до будинку. У скриньці з півнями перерахувала відкладені на похорон гроші. Кіт наплакав … знову сіла. Так, у важкій задумі, просиділа мало не годину. Зважилася …Василиса дивилася на неї великими сумними очима. Все розуміла, хоч і скотина. Немов прощалася …- Тітка! — крикнув молодий заготівельник. — Я довго ще буду чекати ?!У Василини з рудого очка скотилася велика прозора сльоза. От і все! Чи не буде тепер Катерині з ким словом обмовитися …

Грошей за стару Василину заготівельник дав небагато. Але на дорогу і на гостинці для Ірини та Оксанки вистачить. Адже як же це вона приїде з порожніми руками ?!Увечері Катерина зарубала три найбільші курки і півня. Обпатрала їх. Витягла з погреба кілька банок з опеньками, суничним варенням і солоних огірочків, які так любила дочка. Зібрала все в величезну строкату сумку. Гроші склала в конверт і туго зав’язала в хустинку.Довга дорога зморила Катерину. Гуркітливий брудний плацкарт в поїзді, шум на вокзалі, потім автобус, хиткий трамвай. Та ще й сумки — підняти! Ледве доїхала до дочкиного будинку. А в ньому як на зло ліфт зламався. Хвилин десять посиділа біля під’їзду на лавці, здивовано дивлячись на молодого хлопця з височенною, довгоногою собакою, схожою на велосипед.

— Не бійся, тьотя, вона не кусає! — заспокоїв хлопець.Ледве доперла Катерина важкі сумки на восьмий поверх. Але на тому її біди не скінчилися. На дзвінок у двері ніхто не відповідав. Дві години сиділа жінка на сумках, поки дочекалася дочку. Ледве впізнала: Ірина пофарбувала волосся в яскраво-рудий, аж очі їв, колір, схудла, одні очі залишилися, а в руках тримала довжелезну цигарку … доньці від подиву мову відняло.- Мама, це ти ?! — нарешті прорвало. — Як ?! Звідки ?! Чому ж не написала телеграму?!.Як виявилося, Катерина приїхала невчасно. Ірина сьогодні чекала гостей. У кімнаті накритий довгий стіл … З півгодини поговорили. Потім почали сходитися гості. Дочка попросила матір, щоб та не сідала за стіл, бо «буде нецікаво і незручно».

До пізньої ночі Катерина просиділа в маленькій кімнаті, слухаючи шум і п’яний крик гостей. Потім прийшла внучка з подружкою. На хвилинку забігла до бабки, обцілувала і пішла в іншу кімнату …Вранці Ірина побігла на роботу, а Оксанка в школу. Зійшлися пізно ввечері. Разом повечеряли. Дуже зраділи привезеним бабою гостинцям, особливо грошам. Ірина на інший день купила собі вечірню сукню, а внучці новий телефон і абонемент на півроку до басейну.
А на третій день дочка сказала матері, що купила їй квиток назад. На завтра … мовляв, на той напрямок взяти квиток важко, а це відгукнувся якийсь давній знайомий і «по блату» допоміг …

На світанку заспана і скуйовджена дочка піднялася, щоб проводити маму. Внучка спала. Катерина поцілувала її, сплячу, і пішла. Біля під’їзду Ірина зловила таксі, посадила маму, тицьнувши в руки квиток, і повернулася досипати …- Щось ти швидко, Катя, повернулася! — гукнула сусідка, на яку Катерина залишила своїх курей і старого Рябка. — Я думала, ти там тижнів зо два побудеш.- Та й я так думала, — прошепотіла про себе стара. — Соскучилась! — голосно сказала сусідці. А потім пішла в хлів, де недавно жила її рідна Василиса, і довго-довго гірко плакала, притулившись до холодної стіни …

Іноді сонечко в травні починає ображатися з незрозумілих причин. У такі дні, здається, що воно намагається спалити місто, щоб помститися, за звалилися на нього образу. В один з таких днів, втомлена від спеки і тяжкості пакетів з продуктами, Аліна ледь пасла додому. Модні, недавно куплені туфлі, їй безжально натерли ноги, а ручки важких пакетів, здавалося, що хочуть перерізати їй пальці. Кожен крок викликав у неї неймовірні страждання …Разом з Аліною йшла її трирічна дочка, Олечка. У цій крихти був серйозний характер і її в родинному колі вважали цілісною особистістю. Звичайно це може здатися трохи дивним для такого малятка.

У Олечки була ангельська зовнішність, яка прекрасно маскувала її крутий характер, а також вводила оточуючих в абсолютна помилка.Сьогодні молода мама була абсолютно збита з пантелику: вся справа в дивних претензії нової виховательки її дочки. Валентина Петрівна, так звали педагога, сказала Аліні …- Ви помічали, що ваша дочка ігнорує оточуючих і відмовляється грати з дітьми, крім цього, вона пропускає повз вуха всі прохання і питання вихователя. Вона відмовляється грати і просто сидить, і дивиться в книги. Якщо я роблю їй зауваження, то вона робить вигляд, що вона мене не чує і просто розглядає книгу далі. Вам потрібно звернутися до лікаря, так як ваша дівчинка аутистки.

Мати не розуміла, чому педагог поставила її дочки такий діагноз, а також чому вона вирішила поговорити про це у присутності дитини. Аліна навіть не змогла нічого відповісти вихователю, а просто стояла і кліпала очима.- Мамочко, а хто така аусіська? – маля зовсім не розуміла значення цього слова, але при цьому вона відмінно зрозуміла, що Валентина Петрівна сказала її мамі щось недобре, бо інакше б мама так не засмутилася.Аліна йшла мовчки. Мати не змогла знайти гідної відповіді виховательці і просто сказала:- У мене абсолютно нормальна дитина, він відмінно ладнає з дітьми на дитячому майданчику, і завжди слухається мене і чоловіка …

Педагог стиснула губи і тільки махнула рукою у відповідь, але потім повернулася і додала:- Кожна мати вважає свою дитину нормальним, але я б рекомендувала Вам звернутися з донькою за допомогою до фахівця. – а потім розвернулася і пішла в групу.Мати залишилася в приймальні ковтати сльози. Мовою у Аліни крутилися найрізноманітніші образливі вирази. Захоплена такими думками, Аліна присіла на лавочку біля під’їзду і зняла туфлі. Олечка зраділа тому, що може пограти з дітьми на дитячому майданчику.

“Зараз все чоловікові розповім. Хто дав їй право ставити такі діагнози …”Вона побачила, що до лавочці підходить чоловік. Костик присів на лавку поряд з дружиною. Аліна, заливаючись сльозами, розповіла йому про сьогоднішній інцидент. У молодої людини почали грати жовна на вилицях.- Ну, припини засмучуватися! Ти ж знаєш, на Валентину Петрівну багато батьків скаржаться, я навіть неодноразово це на власні вуха чув, коли Олечку з саду забирав. Тепер прийшла наша черга. Ти ж прекрасно розумієш, що це дурниця.- А якщо вона має рацію? – витирала сльози з обличчя Аліна.Несподівано молоді батьки побачили, як добре напідпитку сусід звернувся до їх дитині, перекручуючи слова:

– Добло вечел! Ой яка девоська холосенька? Така масенькій? А у кого такий місенькій-місенькій бантик? Дочка в подиві дивилася на дорослого чоловіка, а потім вимовила чітко і ясно:- Мама, а чому цей дорослий дядько розмовляє, як маленький, він що в дитинстві не навчився? Чи це тому, що від нього пахне недобре?Батькам ледь вдавалося стримувати сміх, поки збентежений сусід йшов додому. Тільки коли він зник в під’їзді, подружжя весело розсміялися. У цей момент всі переживання молодої мами пішли раз і назавжди.Пізніше Валентину Петрівну звільнили за те, що вона некоректно розмовляла з батьками і хамила ім.

Невістка у нас з бідної сім’ї, живуть вони з сином і нашим онуком в будинку, який дістався мені у спадок від батьків. Ми їм там ремонт зробили, Свати тільки з меблями допомогли. Невістка в декреті, не працює, а у сина не така вже й прибуткова робота. Ми з чоловіком і продукти завозимо дітям, і грошима періодично підтримуємо.

Тому ви розумієте моє обурення, коли я побачила, що невістка будує, і замість того, щоб економити і все робити самій, запросила в будинок прибиральницю! Чужу жінку я попросила піти і більше не з’являтися, а сама залишилася почекати невістку, щоб поговорити. Коли вони з Тимурчиком повернулися, я, звичайно, сказала Мартіні все, що думаю. Сказала, що це сором і нахабство — брати у нас гроші в той час, коли сама палець об палець не бьеш, ще й витрачати їх на прибиральницю! Дивіться, яка білоручка знайшлася! Мартіна мене вислухала, і каже:

— Мама, я Вам дуже вдячна за допомогу, але не знаєте — не лізьте! Я вже кілька місяців працюю в інтернеті блогером, заробляю 10 тисяч гривень на місяць. Тому я сама оплачую послуги помічниці! Я багато часу проводжу за комп’ютером, і можу дозволити собі розвантажити себе і побути, коли маю час, з сином. Будинок же великий, я сама просто не справляюся. Ваш син, мій чоловік, знає про це, і він абсолютно не проти. Вибачте, але ми будемо жити так, як вважаємо правильно.

Я хапала повітря, тому що дихання перекрило від такого нахабства! — Я не дозволю, щоб у моєму будинку — а він поки мій — поралася чужа особа! — відповіла я. — Я сьогодні ж обговорю це неподобство з сином. А якщо у тебе зайві гроші — то плати мені, я сама у вас наведу порядок! — я поцілувала Тимурчика і пішла з твердим наміром повернутися ввечері, коли син Денис буде вдома. Але знаєте, що сказав мені вдома мій чоловік? — Не лізь до молодих, — сказав він. І тепер я розгублена, хоча вважаю себе стовідсотково правої. Що ви мені порадите в цій ситуації?