NEWS 2SWEET

Коли мені виповнилося 12 років, з вя3ницi випустили мою бабусю. Справа в тому, що вона сама ոриkiнчила мого діда. Він дуже багато ոив, а потім 6ив її. В один вечір бабуся просто не витримала і вдарила діда чимось важким. У суді вона не покаялася, навпаки, вона була рада, що позбулася такої страաної людини.

Бабуся насамперед забрала мене, оформила на себе всі документи. А потім вона вигнала зі своєї квартири мою маму з її мужиком. Я не відчувала до мами будь-яких почуттів. Зате дуже сильно прив’язалася до бабусі. Вона мене всьому вчила, дуже сильно любила. Бабуся робила для мене все. Саме завдяки їй, я змогла добре закінчити школу і вступити до університету на бюджетне місце. А коли почала працювати, то всю зарплату віддавала бабусі

Чесно зізнатися, в інтep_наті мені було куди спокійніше, ніж удома. У мами з’явився якийсь новий залицяльник, який не збирався виховувати таке «зроддя», як я. Він говорив це прямим текстом. І мама заради нього здала мене в інтep_нат. Раз на рік вона забирала мене назад на пару тижнів, а потім повертала.

Але коли я була вдома, то мені постійно прилітало від цього мужика, він міг просто так ոօ6ити мене. Мама мовчала. Коли мені виповнилося 12 років, з вя3ницi випустили мою бабусю. Справа в тому, що вона сама ոриkiнчила мого діда. Він дуже багато ոив, а потім 6ив її. В один вечір бабуся просто не витримала і вдарила діда чимось важким. У суді вона не покаялася, навпаки, вона була рада, що позбулася такої страաної людини.

Бабуся насамперед забрала мене, оформила на себе всі документи. А потім вона вигнала зі своєї квартири мою маму з її мужиком. Я навіть пам’ятаю її слова: — Провалюй і більше тут не з’являйся. Май на увазі, мені втрачати нічого. Мама її послухала і тут же кудись змилася. Але мені було все одно. Я не відчувала до мами будь-яких почуттів.

Зате дуже сильно прив’язалася до бабусі. Вона мене всьому вчила, дуже сильно любила. Бабуся робила для мене все. Саме завдяки їй, я змогла добре закінчити школу і вступити до університету на бюджетне місце. А коли почала працювати, то всю зарплату віддавала бабусі. Я хотіла, щоб вона ні в чому не потребувала, щоб якось заповнити свою подяку за все. Але потім бабуся ոօмepла.

Було дуже важко. Перед cм_epтю вона переписала свою квартиру на мене. Після ոօхорону я не виходила з дому близько місяця. Я намагалася якось змиритися з тим, що сталося. Але потрібно було продовжувати жити далі, заради її світлої пам’яті. І тут раптом з’явилася моя мати. За ті роки, що я жила з бабусею, мама жодного разу не подзвонила мені, і не бачилася зі мною.

Я навіть забула, як вона виглядає. І тут з’явилася, але вже без свого мужика. Він її кинув, воно було очікувано. Мати вимагала свою частку від квартири, але я перейняла характер бабусі і вміла за себе постояти. Я просто вигнала маму, без краплі жалю. Побажала їй знайти такого чоловіка, заради якого вона змогла б ще раз кинути дитину.

Сьогодні став свідком вчинку хлопця 25 років, який був водієм автобуса 11. Ось що сталося. На зупинці заходить бабуся років 80 і сідає на вільне сидіння; я спостерігаю всю картину; вона дістає хустинку і розвертає (там, звичайно, копійки); вона нараховує потрібну суму та просить водія зупинити. Він зупиняє все, як завжди; бабуся простягає ці гроші і каже «дякую синочків». Але водій грошей не взяв! Він узяв свій гаманець, попросив посидіти хвилини зо три.

Потім він швидко забіг у магазин, купив там 4 пакети молока та сметани, хліб, макарони та м’ясо! Біжить та несе ці продукти бабусі. Бабуся відмовлялася, мовляв – не треба, мені пенсії вистачає на хліб – і все в цьому роді. Але хлопець сказав: «Якщо ви це не візьмете, я прямий тут цей пакет і викину». Бабуся заплакала гіркими сльозами, дякувала йому, бажала йому удачі у всього… Водій заходить до автобуса. Жінка років 40 почала висловлювання:

«Чи варто було заради якогось спасибі витрачати свої гроші і ще наш час затримувати?» Хлопець розвернувся, відчинив двері і послав цю жінку зі словами: »через таких як Ви, люди похилого віку всю молодь вважають невихованою, тому що ви своїм дітям крім лицемірства та жлобства нічого прищепити не в змозі!» Вона вилетіла як пробка із шампанського з цього автобуса, червона, як помідор!!! Браво, хлопче, більше таких, як ти!!!

Віра з донькою винаймали квартиру у старому, двоповерховому будинку. Вони жили на першому поверсі, і взимку було дуже холодно. Вони спали в шерстяних шкарпетках і під трьома ковдрами. Віра постійно шукала роботу, щоб могла забезпечити себе та свою дочку. У дуже молодому віці Віра заkохалася і заваrітніла.

Батько дитини, коли дізнався, що вона ваrітна, одразу ж nропав. Віра не встигла здобути освіту і в неї з’явилася Настя. Для того, щоб погодувати себе та свою дочку, вона працювала скрізь. Спочатку, вона працювала прибиральницею, потім посудомийкою і за свою роботу отримувала rроші. Через деякий час, Віра почала працювати доглядальницею. Вона розуміла, що доглядатиме за старою бабусею, міняти їй памперси, вбиратися вдома і готуватиме.

Але вона не боялася цієї роботи, для неї було важливо, щоб її дочка нічого не потребувала. Так вона приїхала до Марії Миколаївни. Вони познайомилися, і Віра почала доглядати її. Невістка не хотіла сидіти з нею і чоловік їй не примушував. Він просто найняв доглядальницю. Він nлатив Вірі раз на тиждень, сума була невелика, але прийнятна.

Марія Миколаївна не могла нормально ходити, Віра попросила у сина привезти для неї спеціальний пристрій, щоб вона могла встати з ліжка. Вона читала її книжки. Через деякий час вона також попросила у Андрія куnити Марії Миколаївни аудіокнигу. Марія Миколаївна була дуже вдячна Вірі. Тепер вона слухала свої улюблені книги та дивилася телевізор. Марія Миколаївна дізналася, що Віра має доньку Настю.

Вона попросила, щоб Віра приходила з нею. Вона не мала онуків, невістка хвилю валася за свою фігуру. Тепер Віра приходила до неї з Настею. Вона полюбила її і говорила Насті, що вона її улюблена онука. Так проходили місяці. Марія Миколаївна сказала Вірі, що у неї в селищі, неподалік міста, є дуже гарний будинок. І запропонувала, щоб Віра та Настя з’їздили туди на місяць та відпочили. Але Віра відмовилася, сказала, що не залишить її.

Марія Миколаївна сказала, що син відправляє її до санаторію на місяць, тому й запропонувала їй з’їздити туди на відпочинок. Тоді Віра погодилася і після від’їзду Марії Миколаївни вони теж поїхали. Приїхавши, вони приємно здивувалися. Дім справді був великий. Електрика, газ, санвузол, все у будинку було. Насті також тут подобалося. Вона прямо розцвітала.

Віра на городі посадила огірки, зелень. Прибралася вдома, і вони почали жити. Якось уночі, коли їй не спалося, вона просиділа біля вікна, а потім попрямувала на кухню, щоб попити води, але вона спіткнулася і впала. Слідом за нею вnала і велика шафа. Настя спала тим часом і навіть не прокинулася від такого галасу.

Віра встала і побачила наприкінці шафи мішечок. Вона витягла всі книги та постільну білизну, взяла в руки мішечок, відкрила та здивувалася. У мішку були старі прикраси та каміння. Віра подумала, що це звичайна біжутерія, поклала все назад, прибралася і пішла по воду. Через кілька днів, їй зателефонувала Марія Миколаївна та сказала, що її виписують і сказала, що скоро буде у них. Вона сказала, що ці теплі місяці літа вони проведуть разом. Приїхала Марія Миколаївна із сином.

Він привіз речі та багато продуктів харчування для трьох. Віра подумала, що він косо почав дивитися на неї. Але потім вона розслабилася і забула про це. Перед поверненням до міста Віра згадала про мішечок і розповіла Марії Миколаївні. Вона дуже здивувалася і зраділа. Марія Миколаївна розповіла, що це коштовності її бабусі, що це передається у спадок.

Вона сказала, що вони з чоловіком цілий рік шукали цей мішок. Віра не повірила і після повернення додому, вона віднесла одне кільце на перевірку. Коли дізналася про ціну, вона прибігла і розповіла все Марії Миколаївні. Вона у свою чергу сказала, щоб Віра все це частково продавала, коли їй потрібно буде і щоб куnила собі квартиру. Віра відмовилася, але потім Марія Миколаївна сказала, що будинок та всі її коштовності дістануться її онучці – Насті.

Я майже не пам’ятаю своїх батьків. Вся справа в тому, що їх шлюб проіснував зовсім недовго. Одного разу батько поїхав у відрядження, але не повернувся з нього. Мамі було нелегко це прийняти. Через кілька тижнів вона відправила мене до бабусі жити, а сама назавжди поїхала кудись, і більше ми про неї нічого не чули. На той момент мені було всього 4 роки. Бабуся змогла замінити мені відразу двох батьків. Вона завжди підтримувала мене у важку для мене хвилину.

Бабуся робила все, щоб я не відчував себе обділеним чимось, щоб мав все, що мають інші діти. Давала мудрі поради, які мені допомогли в житті. Я до сих пір дуже їй вдячний за все, що вона для мене зробила. Адже вона могла не турбуватися зовсім про мене, а просто відвести мене в дитячий будинок. Але вона дуже любила і жаліла мене, тому робила все для того, щоб я був щасливим. Відразу після закінчення школи я успішно поступив в інститут.

Ще на четвертому курсі навчання пройшов стажування в міжнародній компанії і вже через рік офіційно туди працевлаштувався. Це був величезний успіх, чесно кажучи. Моя робота мені дуже подобалася і приносила хороший дохід. Тепер я почав знімати окрему квартиру. Природно, що я не забував про свою бабусю. Тепер вона звільнилася і не працювала вже, оскільки я повністю її фінансово забезпечував. Згодом у мене з’явилася улюблена дівчина. Вона недавно влаштувалася до нас в фірму і сподобалася мені ще при першій зустрічі.

Ми планували, що скоро зіграємо весілля. Правда, я хотів до цього часу назбирати грошей на власну квартиру. Приблизно в цей час до нашого міста приїхала моя мама. Вона відразу ж поїхала до бабусі, щоб дізнатися у неї мій номер телефону. Потім мама відразу зателефонувала мені і домовилася про зустріч. Мабуть, я дуже наївна людина, оскільки вважав, що мама приїхала попросити вибачення у мене і відновити наші відносини, адже ми найрідніші у світі люди.

Однак це її зовсім не цікавило. Мама мені сказала, що чула від бабусі про мої успіхи на роботі, тому вона хоче, щоб я їй щомісяця надавав їй матеріальну допомогу, тому що їй зараз живеться дуже важко. А в кінці розмови вона додала, що у неї є три сини і вже другий чоловік, які ніде не працюють і нічого не хочуть робити. А вона зараз в абсолютно скрутному становищі, а оскільки мені в житті пощастило, то я міг би їй допомогти, тому що вона моя мати.

Чесно кажучи, деякий час я був дуже здивований, тому що такого я точно не очікував. Я щиро не міг повірити, що бувають настільки недобрі люди; і мені дуже прикро, що саме такою людиною виявилася моя рідна мати. Мама залишила мене зовсім маленьким, коли я дуже потребував її уваги, турботи і підтримки, а тепер просто так з’явилася в моєму житті і просить у мене грошей. Мабуть, вона щиро не розуміє, що моє нинішнє становище – це не везіння, а важка щоденна праця і, якби не бабуся, то не зрозуміло, як би склалася моя доля. Це єдина людина в моєму житті, про який мені потрібно турбуватися і піклуватися. Природно, я відмовив їй. Сподіваюся, що вона більше ніколи не з’явиться в моєму житті. Я остаточно хочу забути про цю людину

Микола доробляв останнє замовлення і вже мріяв повернутися додому. Вже рік, як він працював в одній компанії, яка займалася лагодженням сантехніки і ремонтом. Він уже зібрався додому, коли несподівано подзвонив телефон. Його попросили заїхати ще за однією адресою. Він взяв свої інструменти і поїхав. Йому відкрив хлопчик років десяти з серйозним обличчям. Поруч стояла білява дівчинка трохи молодша. — А дорослих немає? — запитав Микола. Їм говорили не заходити в квартиру без дорослих.

— Мама скоро повернеться. — відповів хлопчик, — я намагався скотчем кран полагодити, але нічого не вийшло. Він все одно тече, — сумно сказав хлопчик. Микола вирішив повірити йому на слово про швидке повернення матері. Діти спостерігали за тим, як він кран лагодить. — А ще у мене ніжка від стільця відламалася,- сказала дівчинка,- тато б полагодив, але він льотчик і літає далеко-далеко. Вона явно повторювала слова матері. Коли Микола закінчив, жінка повернулася.

Матір’ю виявилася симпатична дама років тридцяти п’яти. Вона дуже здивувалася самодіяльності дітей. — Ну а що? — знизав плечима хлопчик, — тебе ж не дочекаєшся. Ти весь день на роботі. Я вже тиждень тобі кажу, що у нас кран тече. Жінка заплатила Миколі, а дівчинка тихесенько нагадала про відламану ніжку. Микола пообіцяв повернутися завтра. Проводжати його пішов хлопчик. — Немає у нас ніякого тата, — сказав він, — Мама точно бреше. Якби він був, то хоча б раз приїхав.

Правда? Мама купує нам подарунки і каже, що вони від тата. Я сам бачив, як вона вибирає ляльку для Олени, а потім вона сказала, що тато її надіслав. Вона думає, що ми маленькі, щоб правду знати. — Що ж, в житті всяке буває. А раптом дійсно льотчик? — чоловік пошарпав хлопчика по неслухняному волоссю. Максим лише сумно подивився на чоловіка. Повернувшись додому, Микола ніяк не міг викинути з голови слова хлопчика.

У минулому він і сам був льотчиком, довелося кинути роботу через проблеми зі здоров’ям. На наступний день Микола відправився в будинок Люби, лагодити ніжку від стільця. В процесі виявилося, що у них в принципі багато всякого потрібно полагодити. Полагодив розетку, а коли зайшов у ванну, здивувався. — Вам тут капітальний ремонт потрібен! — А ви зробите, так? — скромно попросила Люба,-у нас є деякі гроші. Я вам заплачу. Так він почав ремонтувати ванну. В процесі вони познайомилися ближче.

Люба неодноразово кликала його обідати з ними, пригощала чаєм. Миколі було з нею комфортно, тому він якось став відвертим і розповів багато особистого, Люба теж у відповідь розповіла особисте. Чоловік її кинув, коли вона завагітніла донькою. Дітям вона брехала про льотчика. Жінка йому дуже подобалася. Він відчував, що це взаємно. Наступного дня Микола прийшов до них додому з квітами та у формі льотчика. Дівчинка із захопленим криком кинулася до нього в обійми. — Ось я і повернувся, — сказав Микола з посмішкою, — Просто не відразу вас впізнав, адже давно не бачив. Так неповна сім’я стала повною.

Я не пеpша і не остання жінка, яка сильно пошкодyвала про те, що подалася на вмовляння сина та nродала свою квартиру. Він дуже довго мене вмовляв: -Мамо, ну рано чи пізно я все одно заберу тебе до себе. Не залишy ж я тебе зовсім одну на старості! У нас квартира велика, але ти знаєш, що ми пpиватний будинок вирішили збудувати, зараз rроші дуже потрібні. Я сумнівалася, але потім таки махнула рукою і погодилася.

Спочатку все добре було, а потім невістка стала демонструвати свій поrаний характер. Вона мені заyваження робити не соромиться і хоче, щоб усе було так, як вона хоче. Через три дні після переїзду Світлана мені каже: -Ларисо Петрівно, ви занадто рано прокидаєтеся, своїм шурхотом заважаєте іншим спати, сидіть у себе в кімнаті поки всі не прокинуться! Виходити з кімнати, коли вдома хтось із подруг Світлани теж забоpонено, треба сидіти ниж че за траву, тихіше за воду.

Пенсію у мене забирають, пояснюють це просто: «Ми одна сім’я, а отже, бюд жет у нас загальний. Їжу ж треба kупувати та за комуналку nлатити!» Сину сkаржитися маpно, він лише каже, що Світлана знає як краще, мовляв, вона на блаrо старається. Си л моїх більше нема теpпіти! Усі сль ози я виплакала, а що робити – не знаю.

Марія Павлівна — енергійна жінка, хоч їй уже за 60, почувається максимум на 45. Вона завжди в русі, не дає собі жодної хвилини відпочинку. У неї єдиний син, який вісім років тому покохав Жанну і одружився з нею. Марія Павлівна відразу побачила в невістці егоїстичну натуру і особливого захоплення не зазнала, але не засуджувала вибір сина. Святкували вони скромне весілля на тридцять чоловік, хоча Марія Павлівна мріяла про урочистість більше, з фотографом та музикою, але Жанна наполягла, що їй не хочеться «всього цього маскараду».

Марія Павлівна одна виховувала сина після ранньої втрати чоловіка, без підтримки родичів. Максим став для неї головною опорою, здобув освіту та влаштувався на роботу. Після весілля молодята переїхали до двокімнатної квартири, подарованої батьками Жанни, яка походила із заможної родини. Однак Жанні не подобалося все, що робила свекруха: і подарунки вважала дешевими, і готувати Марії Павлівні забороняла. Залишатися віч-на-віч з онуками теж не дозволяла, кажучи, що не знає, чому свекруха їх там може навчити.

А ось свою маму Жанна кликала майже щодня і ставилася до неї краще, що не дивно – її батьки допомагали фінансово. Вирішальне розчарування відбулося на Новий рік. Син запросив матір відзначити свято разом, пообіцявши, що будуть лише батьки Жанни та вона сама. 31 грудня він заїхав за мамою, відвіз додому та поїхав за батьками дружини. Марія Павлівна відразу запитала, чи не заперечуватиме невістка, але син запевнив її: – Мамо, що ти таке кажеш, ми завжди тобі раді. Я за тобою заїду та привезу.

У призначений час син привіз її, сам подався паркувати машину. Але варто було їй переступити поріг, як вона була шокована: діти з ранку сидять у піжамах, у хаті безладдя, навколо розкидані речі, кухня завалена брудним посудом. Здивована Марія Павлівна сказала онукам, що так Новий рік не зустрічають. На кухні їй пояснили, що їжу привезуть з ресторану, але поки вона мила посуд, молодша онука попросила ганчірку протерти пил. – Я зазирнула до холодильника – продуктів багато. Син повернувся, зайшла до невістки, а вона лежить і каже, що їй ніколи допомагати:

«Дуже втомилася, пізно прийшла з роботи». Я не стрималася: «Яка втома? Ти не на будівництві працюєш, за комп’ютером сидиш!» А вона лише відмахнулася. Потім ще зайшла до старшої внучки, а та сидить з телефоном, і я їй кажу: «Чому не забираєшся? Ми б за годину все зробили! Але тут почала Жанна: «Що ви командуєте у нас вдома? Ми самі знаємо, що і коли робити!». Марія Павлівна розгублено зітхнула, а син увійшов і спитав, що діється. Вона одягла пальто, черевики і вийшла, навіть не попрощавшись.

Вночі вона подумала: «Чого я сумуватиму?». Приготувала собі салат, увімкнула телевізор та зрозуміла, що давно вже нікому не потрібна. Тепер Марія Павлівна всерйоз скривджена на сина та його родину. – Я бачила, що люди беруть до себе в будинок самотніх людей похилого віку або допомагають матерям, які потрапили у складні ситуації. Я теж так зроблю — знайду когось, хто буде мені справжньою дочкою і приведе онуків, а квартиру залишу їм. Іноді чужі люди виявляються ближчими за рідних.

Скільки разів я казала йому, що не варто одружуватися з нею. Перед самим весіллям буквально блаrала. Хіба він послухався? У нього було кохання. А ось тепер має, що має. Кілька днів тому пролунав дзвінок від сина. За голосом я відразу зрозуміла, що він хво рий. Материнське сер це не обду риш. Син просив приїхати. Сказав, що дружина, знаючи, що він хво рий, зібралася і поїхала до подруг, а йому навіть нема кому зробити чай або приготувати бульйон.

А зараз дружина навіть не відповідала на його дзвінки. Хоч і було вже півдев’ятого вечора, я одразу помчала до нього. Дорогою заїхала в аптеку і купила ліків на всі випадки життя. А в голові думала про ту вертихвостку. Це ж треба, залишити хворого чоловіка та поїхати до подруг. Син справді був хво рий. Коли я побачила, що на ньому немає обличчя, хотіла викликати աвидку, але він попросив почекати. При мені він поміряв темnературу.Було 37,6. Він просто горів.

А у квартирі нічого не було. Добре, що я купила ліkи та захопила з собою варення з малини. Я ледве стримувалась, щоб не почати kричати. Ось так жінка та господиня! Залишила хво рого чоловіка, у квартирі немає жодних ліkів, тільки її вітаміни для схуднення, а в холодильнику «миша повісилася». Чекати не можна було. Я приготувала для сина чай та побігла до магазину.

Йому треба було зробити бульйон. Тільки коли він відпочив і поїв, мені стало легше. Та й темnература в нього спала. А його «красуня» прийшла додому о третій ночі та із запахом алкоголю. Мабуть, добре погуляла. Вона навіть не слухала, що я їй говорила про ліkи. Тільки через стан сина я не стала влаштовувати сkандалу. Але він, мабуть, не за горами.

Антон Кудрявцев кілька років тому став багатодітним батьком. Раніше у нього була повноцінна сім’я: дружина і троє дітей. Коли вони чекали на четверту дитину, УЗД показало, що у них буде трійня.Але ця чудова новина була затьмарена однією подією: на пізніх термінах вагітності у жінки був діагностований рак.

Після народження дітей вона боролася зі страшною хворобою, але, на жаль, рак переміг, і Антон залишився без підтримки Після всього, що сталося з цією сім’єю, телебачення зняло про них сюжет. Після виходу в ефір програми Антон став отримувати багато листів і повідомлень від співчутливих жінок зі словами підтримки.

Серед них було одне, яке зворушило серце цієї людини. З Людмилою вони деякий час листувалися, але потім вирішили піти на побачення. Антон приїхав з усіма своїми дітьми, і він був приємно здивований, коли його нова пасія раптом знайшла з ними спільну мову.У пари почалися романтичні стосунки, і через деякий час вони одружилися. У той час у Людмили був син від першого чоловіка, але її анітрохи не лякала перспектива багатодітній матері.

Звичайно, Людмила не приховує, що спочатку було важко, у неї було багато турбот, вона дуже втомлювалася від рутини. Антон не залишався осторонь: він майже завжди допомагав дружині, і через деякий час їм вдалося впоратися з повсякденними справами.Найцікавіше, що через деякий час вони всиновили ще двох дітей:

хлопчика і дівчинку, які опинилися в притулку через неблагополучних батьків. Діти швидко приєдналися до своєї нової сім’ї.Антон і Людмила дуже щасливі, адже у них величезна і дружна сім’я, і скоро вони переїдуть до великого будинку!

Олі вже 30 років, красива, приємна жінка, тільки ось заковика, вона досі незаміжня. У неї постійні шанувальники, зустрічі, побачення, але далі швидкоплинних романчиків це все не йде. Оля живе з мамою, мила жінка, яка виростила Олю одна. Життя було важким, але жили у мирі та злагоді. Алла Павлівна багатьом жертвувала дочці. А Оля росла зразковою донькою: відмінниця, красуня, розумниця. Роки йшли, а Алла Павлівна також до Олі ставилася як до маленької. Дочка збиралася на роботу, а мама їй набирала контейнер з їжею і збоку могла покласти гроші. Але Оля заробляла більше, ніж ці 100 рублів.

А в Алли Павлівни знижка в супермаркеті є, тож дочка повертала їй гроші і казала, щоб мама по продукти сходила. Щодо залицяльників Олі, Алла Павлівна приймала, але сильно критикувала. То один був короткуватий, другий товстий, третій зовсім не підходить за типаж Оле. От і відшивали кожного. В одного не було машини, в іншого квартири. У іншого було і те, і те, але розлучений і не раз — ознака непостійності. Але Олі вже 30 років, а поруч нікого. Сиділи з мамою якось увечері вдвох і ностальгували за тими хлопцями, які по вуха любили Олю, один уже одружений і має трьох дітей.

«— Ну і що ми чіплялися до його зростання», зітхнула мама, погладжуючи дочку по голові, та тільки мовчки знизала плечима. Звичайно добре жити з мамою, але не в 30 років, коли додому іноді можеш привести залицяльника, а мамі кудись треба ж подітися. Але мати підтримувала дочку і робила все, щоб у неї все склалося. А це все одно не допомагало і чоловіки, як з’являлися, так і йшли. Алла Павлівна вже грішною справою подумала, що на Олі порча і пішла до ворожки, та порадила всякі шаманські штучки. Оля ж просто пішла до психолога, і та сказала, що з матір’ю треба відокремитися. Ні порада психолога, ні шаманські штучки ворожки не допомогли. Оля все також самотня.